•  Вечером...

Вечером у камина,
Засоряя листы стихами,

•  Твій слід...

Твій слід загубиться вночі
І ранком вмре.

•  Над вічним небуттям...

Над вічним небуттям, над неміччю людською
Холодний блиск зірок із попелу постав.

•  Час...

Міряли, судили і рядили, -
Часу вдосталь, щастя – через край.

•  Все мине...

Все мине безжалісно, повільно,
Злиже час і відчай твій, і біль.

•  Потреба в сповіді...

Потреба в сповіді? Та храм згорів до тла.
Священник рясу кинув у багаття,

•  *

Моя війна...
То не моя вина

•  А ти...

А ти – звичайна? Як і всі?
Чи маєш щось таке незнане,

•  І все майне...

І все майне зухвалим промінцем:
обличчя, щем і вишень пелюстки,

•  Под глазами бессонные ночи...

Под глазами бессонные ночи,
На губах ледяная тоска,

•  Віршик від Машки-замарашки

Вранці встала, позіхнула
І транзитом в туалет.

•  Машка-замарашка

Я готую смачно-смачно
Так, що дух захопить враз.

•  И тот...

И тот, кто повержен, никем не утешен,
И тот, кто тщеславен, напорист и лих;

•  Душі непотріб...

Душі непотріб міряла
сльоза.

•  А за вікном...

Від Гентоша до Чорі - днів мара.
Кудись запхали слово у світлинах.

•  Химера слів...

химера слів
залізне полотно

•  Відьомська сповідь...

Відьомська сповідь -
шлях у небуття.

•  А шо...

- А шо, війна?
- Та, просто постріляти,

•  І перший сніг...

І перший сніг, як перший поцілунок,
І перша зустріч снігом на поріг.

•  Между...

Между слов и между чисел,
Между солнцем и дождём,

•  Изначально...

Изначально бесконечно
Небо надо мной.

•  Між полум’ям свічок...

Між полум’ям свічок – таке пекельне диво, –
В єдиний згусток мрій збиваються думки.

•  Ти зі мною...

Ти зі мною – обірваний вірш.
Ти зі мною, що мати без сина.

•  За чашкой кофе...

За чашкой кофе в полутьме
Твое лицо и тихий вечер,

•  Шепочеш...

Шепочеш в ніч оголені бажання,
Тремтить рука, і в грудях налилось.

•  Моє життя...

Моє життя, що павутиння біле,-
Десь промайнуло поміж віт і літ,

•  І ти...

І ти помреш. Сьогодні, може завтра, –
Для цього не потрібно талану.

•  Баллада

В озерной тиши, у склонов гор,
в сказке Гроссмерса жил поэт.

•  ГоворИм...

Говорим все чаще о погоде –
Нет других у нас с тобой проблем.

•  Ще трохи...

Ще трохи, потерпи. Вже скоро відболить.
Прозрієш без вини і без напасті.

•  Пригорнись...

Пригорнись – стане тепло-тепло.
Так, що кине зненацька в дріж.

•  На чорнім тлі...

На чорнім тлі краплина плоті
У світлотіні майбуття.

•  Ти...

Ти ще жива. Скляніють очі.
Собаки скиглять у дворі.

•  Как хорошо...

Как хорошо,
что мы вчера не встретились

•  Любов...

Ось знов прийшла, тихенько примостилась,
Мов і нема, а так, – давнішній сум.

•  Ты молчишь...

Ты молчишь – тебе светло и грустно.
Где-то в камышах шуршит плотва.

•  Цвітуть каштани...

Цвітуть каштани за вікном, –
У очі зазирають сонно.

•  Батькові

Чим можу втішити тебе,
Що маєш в старості, мій батьку?

•  Як дивно...

Як дивно – вечір за вікном,
А мріялось – не сутеніє,

•  Я тебе не покличу...

Я тебе не покличу, і ти не покличеш мене –
Зараз підеш у ніч чи до світла від ночі тікати,

•  Ні...

Ні, ти не винна, то зірки
Безглуздо стали над тобою,

•  Кошки...

Мы с Томасом наелись плова
И завалились на диван,

•  Фарби....

Фарби, музика і слова.
День напрігся і навпіл тріснув.

•  В забутій казці...

В забутій казці спомин дива, -
твоє сполохане єство.

•  І Ти...

І ти помреш. Сьогодні, може завтра, –
Для цього не потрібно талану.

•  Все...

Все, що маю в душі,
Все, чим серце багате,

•  Блаженна...

Блаженна посмішка і кінчик язичка,
Що краєм губ схвильовано крадеться

•  Згорне вечір...

Згорне вечір замріяні крила,
І з тобою залишиться ніч.

•  Без імені...

Без імені? Та ймення є у всіх.
Заведено так, прийнято і звично.

•  Клеймённый глаз...

Клейменный глаз звездой Альдебаран.
Что в знаке этом Вам присуще боле?

•  Говори...

Говори мені пошепки,
Щоб ніхто не почув.

•  Живий...

- Агов! Ти тут? Живий? Не вбитий?
- Живий. У мороці боліт,

•  Залізна брама...

Залізна брама. Руки. Ти і я.
І знову брама, знову терплі руки, –

•  Наговори...

Наговори образливо і грубо.
Наговори без жалю, просто так.

•  Я - пан...

Я - пан і ти, шановний пане,-
Шляхетні, родовиті ми.

•  Тайна...

Вечер уткнулся в уставшие за день каштаны,
Капельки рос наполняют собою листву.

•  Час...

Міряли, судили і рядили, -
Часу вдосталь, щастя – через край.

•  Тебе немає...

Тебе немає
в цім оповіданні, -

•  Краем губ...

Краем губ ускользая в сарказм и нелепость,
Задыхаясь в ненужной мирской суете,

•  И ветер...

И ветер,
в огне сожжённый,

•  Якби я знала...

- Якби я знала! Боже, як болить!
Накласти б руки, та немає сили.

•  Вертеп...

Вертеп. Можливо в домовині,
де не один сполохано крутивсь,

•  Україно моя...

Збережи свою душу в обіймах розпусти,
Не ганьби свою честь задля миті розваг.