Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Зоряна Інша (1988)
Шукаю слів, якими можу торкнутися безсловесного. І себе самої десь там в глибині, де ще душа недоторкнута, де слова ще не налилися буквами. Там, де я справжня і ще собі сама невідома.

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Зоряна Інша, [ 2017-03-09 21:14:14 ],
на сторінці поезії     "Хтось вмирає тихо"   Інша Зоряна

Пані Світлано! Щиро дякую Вам за коментар!
Вірш не мусить всім подобатися. Його мета - донести те, що для мене дуже важливе і болюче. А кожен вже його розуміє по-своєму.
Згодна з Вами, що твір - недосконалий. Я ніколи не старалася писати досконало, бо мета мого писання - не технічна досконалість, де слова, коми і крапки "на кант". Коли пишу, то не думаю, чи рима дієслівна. Я пишу, бо не можу не писати. І цей твір народився з досвіду саме такого мого народу. В нашого народу, на мою думку, справді є комплекс жертви, який формувався століттями. Але є також інша його сторона - боротися. І за це я його люблю. Може у Вас інший досвід українців. Може Ви більше прожили і більше розчарувалися. Досвід кожного має право на існування. А про мрію людства - закінчення всіх воєн... Я сама теж маю таку мрію. Але щось не видно, щоб до того ішло...

І хай мене каменують всі професійні поети, я не згоджуся з тим, що поезія - це математика і правильні рими. Поезія - це сповідь душі. Так казав Гете. І я з ним згідна.
Коментатор Зоряна Інша, [ 2017-03-09 22:23:22 ],
на сторінці поезії     "Хтось вмирає тихо"   Інша Зоряна

Дякую! Я справді хочу рости.