Я п'ю холодну каву
В примарному світанку.
Вдаватиму яскраву
Віднині й до останку.

На серці - порожнеча.
Чи місце в ній для Бога?
Душа моя стареча
Не прагне вже нічого.

Безглузді повороти
Потворних звивин долі.
Невичерпність скорботи
В життя жорстокій школі.

Вдягаюсь у серпанок.
Натягую корону.
Липкий холодний ранок
Тримає оборону.

Від болю не врятує
Ця посмішка лукава.
Чого вона вартує -
Моя холодна кава?

Чи Ти не бачиш? Чи Ти не чуєш?
О Боже правий! Де правота?
Чому брехливих Ти не лікуєш?
Чи вже й на Тебе є сліпота?

Чом лицемірство людьми керує7
На гори бруду нема води.
... А Бог не бачить. А Бог не чує.
Рятує інших Він від біди.

Нікчемні люди в дрібних проблемах
Хай потерпають. Хай потерплять.
Їм легше жити в сварках-дилемах,
Коли в їх душах гріхи не сплять.

А як же правда? Прокинься, Боже!
Не знищуй в серці маленький Храм...
Бог не почує. Не допоможе.
Все неістотне вирішуй сам.

Хай вважають мене сильною,
Хай вважають мене воїном,
Називають божевільною
Чи невидимим біткоїном.

Хай вважають невразливою.
Хай вважають невгамовною,
Називають хай примхливою,
Безперечно безумовною.

Хай вважають мене дикою,
Хай вважають нерозважною,
Називають хай столикою,
Необдумано відважною.

Хай вважають неприступною,
Хай вважають мене відьмою -
Залишуся непідкупною,
Залишусь назавжди вільною!

Обійми мене. Востаннє обійми,
Хай до вуст твоїх вустами прихилюся.
Більше холоду сердечної зими
Я нічого в цьому світі не боюся.

Прощавай! Поневіряючись в світах,
Пригадай гарячий дотик мого тіла.
Попри сором, осуд, гордощі і страх
На твоє пекельне полум'я летіла.

Ти зігрів мене, розбестив до тепла,
Обіцяв, що піднесеш мене до неба..
Та спалив дощенту два ясні крила,
Щоб літати не могла ні з ким без тебе.

Відридаю. Крила знов не відрощу
І наївною ніколи вже не стану.
Я любов свою назавжди відпущу,
Загорнувши у безрадісну сутану.

Брудні слова. Терплю. Мовчу.
Немає правди. Стільки болю.
Ти загасив мою свічу
І привидом пустив на волю.

Зарозумілий, як завжди.
На все - про все у тебе -- вічність.
Блукаєш в пошуках біди,
В спіраль закручуєш циклічність.

Маленький поштовх. Дивина!
Буденність попелом сміється.
Ти -- сам. А я вже -- не сама.
Моє життя тепер -- фортеця.

В ній згас вогонь. Вона померла,
Хоч тілом ще була жива.
Її нескорена Говерла
Шпилем уп'ялась у слова.

Не стало сліз. Закам'яніла.
Зів'яла. Змовкла назавжди.
Здолати серцем не зуміла
Непереможної орди.

Злилась із натовпом сп'янілим
У зазомбовані рядки.
Колись була єдиним цілим,
Та розлетілась на друзки.

Розтрощена. Розбита.
Знецінена украй.
Рікою з бруду вмита.
Болить,кровить -- нехай!

Всміхнусь. Сховаю сльози.
Хай думають -- свята!
Не дістають погрози
До висоти хреста.

Минеться. Чи зумію
Із дна -- до перемог?
Загину чи вцілію --
Це знає тільки Бог.

Боролась. Довго. Не здавалась.
Йшла проти зброї голіруч.
Із катом сам-на-сам зосталась,
А він щораз скидав із круч.

Вставала. Голову здіймала
До ще не бачених висот.
Трави м'якенької шукала,
Та полум'ям колов осот.

Марніла. Танула від спеки
У найжорстокіший мороз.
Не помічала небезпеки
Між наростаючих загроз.

Ридала. Прагнучи любові,
Відкрила серця наготу.
Єство здираючи до крові,
Забула геть про німоту.

Змирилась. Відчай-безнадія
Здолали непоборний страх.
Померла недосяжна мрія
Із кислотою на вустах.

Коли відкрились очі,
Нема чого боятись.
Світанок проти ночі --
Куди вже їй змагатись.

Пітьма здіймає крила,
Щоб тінню охопити.
Не знає: їй несила
Світанок засліпити.

Її очам не видно
Крізь прірву порожнечі:
Змагатись не солідно
За неістотні речі.

Розвиднілось. Світає.
У зла -- одна дорога.
Завжди перемагає,
Хто в серці має Бога.

І хто ти такий?
Чому кличеш у сни?
Навіщо тобі мої крила зелені?
Звабливий, п'янкий,
Ароматом весни
Пробуджуєш в серденьку мрії шалені.

Мені тридцять три.
А тобі? Не рахуй.
Чи двадцять, чи сорок -- кого це хвилює?
Спустився згори --
То цілуй вже, цілуй!
Ніхто не побачить, ніхто не почує.

Ти тільки у снах.
Я кохана чи ні?
Зрадливо шепочуть вуста: "Це потреба..."
Пірнаю у страх.
Чи потрібно мені
Летіти з тобою з землі аж до неба?

Ледь чутно тремчу.
Ти вродливий, стрункий.
Та я ж народилася наче не вчора.
Чекаю. Мовчу.
Дотик твій -- надлегкий.
Ти янгол небесний чи з пекла потвора?

Будильник кричить.
Виринаю зі сну.
Заснути б з тобою -- і не прокидатись!
Лишись хоч на мить...
Залишаєш одну.
Світанок прийшов -- час тобі повертатись.
17.03.2017

То ти боїшся колючок?
Шкода, що я цього не знала,
Про те, що в серці -- Їжачок,
Тобі одразу не сказала.

Шпички жорстокі. Далебі,
Ти не чекав такого дива?
То я подобалась тобі,
Лише коли була вразлива?

Я не кохаю.Зрозумій,
Що ми з тобою -- тільки друзі.
Я не твоя. А ти не мій.
Не піддаваймося нарузі.
14.02.2017

Вбравшись у розкішні шати,
У перлини осяйні,
Вийшли... сльози погуляти,
Усміхнулися мені.

Стало нудно їм в оселі,
Засиділись, далебі.
Покотилися, веселі,
Показалися юрбі.

Відчайдухів не спинити --
Все біжать, біжать, біжать...
З горя хочеться аж вити,
Звуки в горлі вже стоять...

Раптом всохли два озерця,
Загорілось щось нове.
Сльози йшли з самого серця,
Де в надії Бог живе.
17.04.2017

Люблю, коли твої вуста медові,
Як подих вітру, пестять мою шкіру,
Коли в мені вирує поклик крові,
І я скоряюсь внутрішньому звіру.

Люблю вдихати запах твого тіла,
Волосся твого кінчиків торкатись.
Люблю, коли бентежна мить несміла
Тобою дозволяє милуватись.

Люблю, коли твої п'янкі зіниці
Бажань нестримних полум'ям палають.
Люблю, коли, мов з чистої криниці,
Твої цілунки ніжно напувають.

Люблю безтямно, пристрасно кохати
І знати, що ми вдвох -- єдине ціле.
Люблю твоє кохання відчувати --
Безмежне, світле, а не ЧОРНО-біле.

Я бачу тебе наскрізь. Випадково
Явилася назовні хижа суть.
У кожне хитро вимовлене слово
Вплітаєш непомітно вовчу лють.

Гадаєш, став Магістром із омани?
Що викликаєш в серці ніжний щем?
Вдаєш святого, що лікує рани,
А сам пекельним дихаєш вогнем...
18.04.2017

Знеструмлена, квола. Так прагну тепла.
Ох, краще б я правди гіркої не знала!
Усі ці роки мов жила -- й не жила.
Тікала, верталась... І знову тікала.

Байдужа, холодна. Але -- не німа.
Мовчання закон -- не моя перевага.
У всьому, що сталось, я винна сама.
Померли кохання, надія, повага.

Жорстока і владна. Одвічно сумна.
Ступати не навчена я обережно.
Мені не потрібно для щастя вина.
Ненавиджу -- люто, кохаю -- безмежно.

Знеструмлена, квола... Благаю про смерть.
Цей бруд вже не змити, не стерти ці шрами.
Душа переповнена болем ущерть...
А десь нагорі Хтось керує життями.
25.02.2017

Фальшиві друзі. Справжнє лихо!
Не підпускай до себе їх.
Вони крадуться тихо-тихо,
Шукають щось в очах твоїх.

Ось, є! Промінчик сяйва твого,
Що нишком вислизнув на тінь.
Для них немає вже святого,
Робити добрі справи -- лінь.

Вдають, немов не помічають,
Пускають нишком корінь зла.
Терпляче, впевнено чекають,
Щоб ти вразливою була.

Завдати болю неземного!
Принизити! Втоптати в бруд!
Упитись від страждання твого --
Ось справжня сутність цих приблуд.

Не довіряй, прошу, нікому,
Нікого в серце не впускай.
Сховай за усмішкою втому --
І скоро злу настане край!

Не думай. Не гадай.
Твоє до тебе прийде.
Пітьмі настане край.
По-іншому не вийде.

Вдягнися у життя.
Зніми огидні шати.
Немає вороття.
Не варто помирати.

Минуле -- не клубок.
Його вже не змотати.
Відріж нитки думок,
Що змушують страждати.

Недолю відпусти
У небуття огрядне.
Важлива -- тільки ти.
Все решта -- другорядне.

Заховаюсь у затінку, вмиюсь дощем,
Хай краплини холодні здаються сльозами.
Приховаю у серці принизливий щем
І коліна схилю мовчки під образами.

Незбагненний потік неосяжних думок
Не спинити, не знищити, болем -- не вбити.
Зачиню їх усі в голові на замок,
Бо для когось -- слова, а для мене -- як діти.

Відрізали крила.
Стрибай же, стрибай! --
Під регіт огидний Вселенського Цирку.
Чогось ти хотіла?
Уже не бажай!
Знімають із тебе принизливу мірку.

Вдягли кольорово.
Виходь на антре!
Сп'янілу юрбу час собою смішити.
Це крихітне слово
До завтра помре.
І публіка піде.Тобі ж із цим -- жити.

А поки -- всміхайся!
Немов не болить.
Вдавай, що ті крила тобі заважали.
Кричать: "Роздягайся!"
Небіль -- не смішить...
Наглухо зачинений вихід із зали.

Чого ж ти завмерла?
Видовище дай!
Однаково доля тобі не підвладна.
Ти ще не померла?
Стрибай же, стрибай!--
Безкрила, оголена і безпорадна.