Позачергове засідання Радикальної партії. В кімнаті присутні:
Олег Валерійович Ляшко – вождь партії
Оксана Корчинська – відома громадська діячка і активістка
Ігор Попов – один із лідерів організації
Андрій Лозовий – надія партії
Тетяна Юзькова – в минулому громадянська дружина Ляшка та Медведчука (офіційно не доведено)
Микола, Едік, Олєчка – партійна молодь
Юрій Луценко – старий знайомий Ляшка, який зайшов нібито позичити степплер.

Засідання веде Оксана Корчинська. На повістці денній два питання:
1. Заочне змагання с партіями «Батьківщина» і «Самопоміч», переможець якого офіційно вважатиметься улюбленою партією простих українців.
2. Персональна справа О. Ляшка, який декілька разів виграв у лотерею та не проінформував про це однодумців.
З першим питанням розібралися дуже швидко. Голосування продемонструвало одностайну упевненість присутніх в повній перевазі Радикальної партії над популістами із «Батьківщини» та «Самопомочі».

– Переходимо до другого пункту повістки, – оголосила Оксана Корчинська. – Але перед тим як почати, прошу посторонніх залишити кімнату. Юрію Віталійовичу, прокиньтесь, це вас стосується. Тут, як то кажуть, справа майже сімейна, делікатна.
– А ти хто такая єсть, подруга днєй моіх сурових? – зухвало блиснувши окулярами, відповів червоний як буряк Луценко. – І, взагалі, хто тут посторонній? З яких це пір генеральний прокурор України не може посидіти на засіданні рядової партєйкі? Я з Президентами різних стран за однім столом віскі жлуктив, а тут мною гидують?!
– Не піжонься, Віталійовичу, тебе ж по-хорошому просять, – прийшов на допомогу до Ольги Ігор Попов.
– А ну, гдє там мой тєлєфон! Зараз же дзвоню в прокуратуру, через п’ятнадцять мінут сюда приїде така провєрка, якої ви в жизні не бачили, – обурився Луценко. – Ач які нахаби! Хто у вас тут директор? А, точно! Ізвіні, Олег Валерійович, із-за оцьой дамочкі все із голови повилітало. Ти мені скажи лучше, чого вони тут на тебе наєзжають?
– Всьо просто. Я п’ятсот тисяч виграв, а їм, скотинякам, завідно.
– Пол-лімона баксов! Ну ти дайош! В Монако їздив на канікулах? Так оці ловкачі у тебе бабки хочуть отжать? Не віддавай!
– А я і не збираюся! Тільки не баксів, а гривень. Причому даже не одномомєнтно, а за цілих три рази. У мене свою система, годами іспробувана, а ці халявщики думають, що просто повєзло. Так би всі метушилися, коли я проігрував. Що за народ у нас!
– Тьху! Я думав і справді справа серйозна. А ти, вважай, виіграв як я в молодості в рубльову лотерею. Пам’ятаю, десять раз подряд випало «Спробуй ще», так я заманався ті бумажки рвати. Потом, ми з пацанами той ларьок москальський ночью спалили, в знак протєста проти коммуністіческого свавілля… Анекдот, я тобі отвєчаю. В общєм, рєшено окончатєльно, остаюсь. Я тебе, Валерійович, в обіду не дам. Тільки ти народ оскорблять не смій, він у нас замєчатєльний.

– Чорти з вами, лишайтеся, а то ми тут на всю ніч диспут розведемо, – сказала Оксана. – До речі, генпрокурор міг би розмовляти не на суржику, а на чистій мові.
– Ну ти зовсім оборзєла, Ксюха! Тіпа я малограмотний. Та я в тюрмі стільки кніг розумних прочитав, яких ти і названій не чула. Тіпа ви, западенці, правільно розмовляєте. Ви, взагалі, ударєнія в словах ставити як хочете, аби тільки темп рєчі не замєдлять. І, мєжду прочим, ні одна мова в світі не винна в тому, що на ній розмовляють мудаки. Кстаті, анекдот на цю тему…
– По-перше, ніхто вас в малограмотності не звинувачує. Хіба що в юридичній. По-друге, репліки потім. А будете продовжувати нахабніти, скажу чоловіку – він вас у наступний Майдан на гілляці повісить! – твердо обірвала Луценка Оксана. Юрій Віталійович махнув рукою, відкинув голову на спинку стільця і захропів. – От і добре. Продовжуємо. Любе панство! Ми живемо в такий цікавий час, коли весь наш народ, як одна людина… Гм! Зараз спало на думку, що по фінансовим показникам одна відома всім людина заробляє приблизно стільки ж, як весь простий народ разом узятий. Одначе, я відволіклася. Так от, весь наш народ, як одна людина, навіть в таких надважких умовах живе героїчно і красиво, тому що бачить перед собою чудовий приклад нашої партії.
І в цей самий час, коли не сьогодні-завтра вибори, наш лідер встромляє своїм однодумцям ножа у спину! Він тишком-нишком виграє в лотерею, а ми дізнаємося про це тільки від преси. Що мають думати люди? Що Ляшко таким класичним способом отримав хабаря? Скандал! Звісно, ми з вами знаємо, що Олег Валерійович виграв чесно, але що з того? Якби він попередив нас завчасно, ми змогли б оперативно знайти людину з аналогічним прізвищем та ініціалами, сказати, що виграла вона. І усі б повірили, і ніякого скандалу. Втім, грець з ним, зі скандалом. Народ утреться, він у нас дуже охайний. Але ж ви поставили на кін наші партійні внески! Ви узяли з каси сто гривень, яких могло не вистачити в саму важливу мить нового Майдану, якби я своєчасно не помітила недостачу!

– Пішла канітєль, – сказав Ляшко, штовхнувши в бік дрімаючого Луценка. Той перервав хропіння, нервово клацнув степплером, вигукнув «На Берлін!», очманіло огледів кімнату і знову заснув.
– Друзі! – зненацька вскочила зі свого місця Тетяна Юзькова. – В своїй яскравій та многогранній доповіді Оксана Анатольєвна затаврила незмиваємою ганьбою всіх, хто паплюжить наше суспільство. Як кажуть в народі, знає кішка, що джойстік – не мишка. Ми не дозволимо! Слава Україні!
– Олеже, ти хоч розумієш, що накоїв? – вступив у дискусію Ігор Попов. – Як тобі не соромно! Ти знаєш, як ми тут тебе усі любимо і поважаємо, але...
– А що я такого накоїв? – відчайдушно захищався Ляшко. – Я ж не виноватий, що так ловко граю в лотерею. А ви чому не граєте? А потому, що даже товста кишка у вас тонюсінька! Так, я позичив гроші на квитки в партійній касі, але ж я залишив розписку! Сподіваюсь, слово майбутнього лідера країни в цьому світі ще чогось варте?
– Андрій Сергійович та Ігор Володимирович четвертий місяць не міняють машини, – дарма намагалась зачепитись за гладку совість Ляшка Оксана. – Едік по вуха в боргах перед офіційним казіно Верховної Ради. Микола з Олечкою змушені жебріти в трьохкімнатній квартирі, навіть не в самому центрі Києва! Врешті-решт, Мосійчуку теж гроші потрібні. Як вам не соромно! Віддавайте виграш, ми поділимо його чесно.
– А не занадто ви розгулялися на 500 000? – закричав Ляшко. – Це мої дєньгі, я ризикував і мог оказатися ні з чим. Ніхто не заставляє вас жити на одну депутатську зарплату! Хочете залишатися обивателями, які тліють від аванса до пособія – нехай, але не смійте обривать крила іщущим людям! Потому я і лідер, що ніколи не боявся ризикувати! Але я і не жлоб, як ви! Чорт з вами, поділимо порівну на всіх, подавіться! Отже, мені – 120 000, бабам, Попову і Лозовому по 94 000, молодьожі – оставшиєся. Їм і того забагато. В мойо врємя за чотири штуки можна було корову купити!
– А Мосійчуку та іншим, хто сьогодні не прийшов? – нервово закричав тонким голосом молодий Едік, від якого цього ніхто не очікував, тому що він був ще тільки кандидатом в члени партії.
– Мосійчук ніде не пропаде, – парирував Ляшко. – А ти, пацан, будеш ще на старших вякати, так я тебе на фронт, в 24 години! Всьо, тепер мені 124 000, остальним – як було, а соплякам – дулю! Ти диви, яка скотиняка, ще год назад в училищі мух ганяв, а тепер на вождя пащеку роззява!
– Хай, якщо розділити на всіх, суми будуть і невеличкі, але так буде по-справедлівості, – сказав Лозовий. – Однак є ще одна пропозиція. Нічого не ділити, а забабахати доброго сабантуя та пропити ці шалені гроші! Буде, що згадати! При цьому офіціантам на чай нічого не лишати, а послать оставшиєся нєсколько дєсяток на благотворітєльность! Народу це понравиться!
– З якого це дива порівну? – несподівано замислилася вголос Тетяна Юзькова. – У мене зарплата з усіма надбавками на пару сотень більше, ніж, наприклад, у Оксани Анатольєвни. І місячні взноси партійні я віддаю більш вагомі: вона 17-90, якщо не помиляюсь, а я плачу цілих 21-14. Отже і сума виграшу мені полагається більша. А чоловіки, якщо вони справжні джентльмени, могли б і взагалі відмовитися від грошей раді прекрасних дам. Олеже, єстєствєнно, це тебе не стосується, на твої законні дєньгі ніхто не зазіхає.

Автор: Красиві жінки завжди тупі. Так втішають себе усі негарні тьотки, серед яких, до речі, теж не так багато Марій Склодовських-Кюрі. Ми зовсім не маємо на увазі, що вважаємо Оксану Анатолівну некрасивою. Навіть навпаки. Просто прийшлося до слова. А от те, що вона була і є дуже розумною жіночкою, сумнівам не підлягає.

– Олеже Валерійовичу, – спокійно промовила Оксана до Ляшка. – Коли ви збирали партійні внески, я взяла у вас в борг. Пам’ятаєте, у мене тоді на метро і маршрутку не вистачало? Так ось, візьміть, будь ласка, 20 гривень. Здачі не треба. Ці 2-10 запишіть на наступний місяць. З мене, виходить, залишається ще 15-80, але то вже в кінці тижня поговоримо.
– Неожиданно, обично ви борги по три місяця не віддаєте, – сказав дещо збентежений Ляшко. Оксана посміхнулася йому чарівною усмішкою і звернулася до Тетяни Юзькової.
– Кажеш, в тебе зарплата поболєє моєї, Танюша? Але ви, мабуть, забули, Тетяно Леонідівно, що вже три місяця не платили внески. Я спеціально уточнила цей момент перед засіданням. По всім законам партійних джунглів вашої долі тут нема. А тому, пропоную виключити Тетяну зі списку претендентів. Хто «за», піднімайте руки. Одноголосно, крім одного постіснявшогося. Олеже Валерійовичу, я розумію, що вона ваша колишня співмешканка, але будьте вище цього міщанства!
– Друзі! Ну навіщо ж так! Навіщо сваритися такому міцному колективу? – раптово виступив добряк Андрій Лозовий. – Не хочете сабантуя, добре. Тоді, давайте, на наступному тижні візьмемо в Раді відпустку за її рахунок, поїдемо в Іспанію, будемо їсти хамон, пити вино, херес та El aguardiente. Бої волів подивимося! Буде, що згадати!
– Будь ласка, затуліться хоч ненадовго, Андрію Сергійовичу, не всі хочуть витрачати гроші на алкогольну інтоксікацію, – замореним голосом сказала Оксана. – Тетяно Леонідівно, попрошу вас залишити зібрання.

Лозовий розвів руками і сказав: «Вибач, Танюша, я зробив усе, що міг. Я хотів, щоб усім було добре». Юзькова встала, огледіла відсутнім поглядом всіх присутніх і, ледве стримуючи ридання, побігла до виходу, голосно цокаючи чобітками.
– Це якось негарно, некрасиво, хоча, звісно, правильно, якщо судити по-нашому, по-радикальному, – сказав Ляшко. – Лишні 94 000 мені, конєчно, не помішають, але… Все-таки, Тетяна Леонідівна – мій старий партійний соратник.
– Чесно кажучи, Олеже Валерійовичу, вам повинно бути соромно зовсім не перед Юзьковою. Їй, якщо треба буде, Медведчук завжди на духи і колготки підкине, – неждано перейшла в атаку на лідера Оксана. – Ви взагалі хотіли ці гроші освоїти в одну харю!
– Хотів, і маю на те повне право, – сказав Ляшко. – Потім, ви усі чули, благородно рішив поділитися. Тепер бачу, що з такими зміюками підколодними, як ти Оксана, не побоюсь цього слова, Корчинська, по-хорошому нєльзя. Не буду я з вами ділитися, а лучше на ці гроші куплю собі нову вишиванку та вила з моторчиком і пропєллєром. А позичену сотку я вєрну, не волнуйтєсь. Даже в тройном размєрє, щоб ви не возбухали. А от тобі, Оксана, в долг більше ніколи не дам.

Автор: З цими словами вождь ображено відвернувся до вікна та став мелодійно мугикати гімн України. Присутні відверто розгубилися. Вони не очікували, що стандартна, в принципі, роздача подарунків може перейти в таку різку конфронтацію. Адже з такими суперечками і партія може розвалитися! А хто буде платити за офіс? Гроші на даний момент були тільки у ображеного на всіх Ляшка. Як розрядити атмосферу?

– Ось ти який, виявляється, прощєлига! – раптово прокинувся Луценко, над головою якого вже встигла сформуватися темна хмарка конденсату. Багаторічний досвід дозволяв йому одночасно спати та прораховувати злочинні схеми, які треба попередити, і при цьому чути все, що говорять навколо. – Державні гроші хотів сам освоїти? Пощастило, так послє мене хоч потоп? А ти подумав про сиріт і вдів? К счастью, не всі в нашій країні такі егоцентричні. Наприклад, я повернув до страни сто тисяч мільярдів, вивезених Януковичем. Я міг би зі спокійною душею оставить собі хоч мільярд і мені б слова ніхто не смів сказати! А я хіба стільки дозволив собі узяти? Конєшно, я людина виняткової чесності і більш за все на світі дорожу своєю репутацією. Але хіба ж я один такий?
Недавно один мій знайомий виграв у лотерею автомобіль. Ти б, Олєг, сразу за руль вскочив і до тьолок, на свою улюблену ферму! А він – ні! Він вирішив, що аморально користуватися персональним авто в країні, атакованій агресором. Тим паче, що у нього тих машин і так як грязі. І знаєш, як він поступив? Він продав авто устроітєлям лотереї по ціні вище ринкової, а на виручені кошти здєлав отлічний патріотичний концерт з лучшими російськими «звьоздами» та фейєрверком. Ще й цілий ящик тушонки нашим воякам відправив! По телебаченню показували, не бачили? Оце я розумію, патріот!
– Офіційно війни у нас в країні нема! – вигукнув Ляшко. – Держава лотерею для того і устраіває, щоб людям облегшення здєлать. А тушонки я лічно три ящика посилав! І, взагалі, отдавай назад степплер, раз ти така скотиняка!
– Та не в тушонкє дєло! Нічого-то ти не зрозумів, Олєжка. А я, наївний, ще з тобою коньяки пив та анекдоти тобі ексклюзивні розказував. Любі друзі, у мене пропозиція! Цього пана також треба вигнати геть! Значить, дєньгі у нього зараз конфіскуємо силою, я даю на це прокурорську санкцію. Його долю в 218 000 я беру собі. Не кричіть, об’ясняю. Так нужно для дєла. Обществєнность заспокоїти надо? Надо. Ніхто ж не вірить, що можна три рази за рік в лотерею виграти. А я їм скажу, що зробив перевірку та вияснив, що то була форма хабаря. Скажу, що всі гроші конфісковані та передані в бюджет на потреби збірної України з 32-кліткових шашок. І покажу на прес-конференції «куклу» з ціми вашими нещасними гривениками, начебто там повна сума. А потім верну гроші вам, можливо, якщо захочете.
Ви, в свою чергу, громко виганяєте Ляшка з позором із партії. Пусть іде в дупу, він уже всім надоєл. Новим лідером хай буде, ну допустім, Оксана Анатоліївна. Вона баба розумна, рєшитєльна і зробить вашу організацію ще більш любімой народом. Крім того, замєтьтє, що у вас залишається на руках целих 282 000 гривень, причому чистоганом. І ще одне. Якщо ви зробите так, як я посовітував, настоятєльно рекомендую всім вам теж попробувати сили в лотереї. Щось підказує мені, що членам вашої партії удасться приманить до себе трохи фарту…

Автор: Гроші псують людину і будуть псувати ще дуже довго. На цьому і намагалася зіграти підступна владна верхівка. Погодьтеся, план Луценка, розроблений хитромудрими аналітиками БПП, був близьким до геніального. Ліквідувати харизматичного лідера перед самими виборами силами його ж однодумців та підлеглих – хіба це не елегантно? Представники влади ницо використали шалену любов азартного Олега Валерійовича до лотереї, давши йому виграти декілька разів. Прийняти участь в змові змусили навіть незалежну машину, яка викидає кулі з номерами. Далі, заколотники проінформували народ та однодумців Ляшка про те, що у нього з’явилися чималі гроші, і стали чекати соціального вибуху...
На щастя, досвідчені партійні мужі на чолі з мудрою Оксаною Анатоліївною, яку спокушали найбільше, швидко зрозуміли, куди хилить Луценко. Вони знайшли в собі сили рішуче відмовити дияволу у прокурорських погонах! Звісно, якби той не захотів прибрати до рук майже половину грошей, можна було б ще про щось розмовляти. А так… Отож, після нетривалої боротьби, підступний Юрій Віталійович був з ганьбою виставлений із кімнати, навіть не отримавши пропозиції випити «на посошок». Поматюгавшись для вигляду в коридорі ще хвилин сім, Луценко понурив голову і сумно почвалав доповідати про свій провал однопартійцям.
Розчулений порядністю друзів, Ляшко продемонстрував ефектний політичний зигзаг, якому міг би позаздрити і сам Черчілль. Він подарував кожному важливому учаснику засідання по новенькому мотороллеру. Не залишилась без уваги і молодь, якій на трьох дістався хороший велосипед. Сам Ляшко ним все одно не користувався. Спеціально ж для благородного Лозового був-таки організований шикарний сабантуй в іспанському стилі, з хересом і яловичиною. Завершилось дійство рано-вранці емоційним виконанням партійного гімну, написаного самобутнім, але не дуже грамотним молодим поетом Едіком (виконується на мотив «Інтернаціоналу»):

РАДІй КАЛєнонепреклонний,
не буде зРАД І мосКАЛів при владі!
кРАДій, тремти шаКАЛ голодний,
заРАДІ неньки ми й сКАЛу раздавім!

2017