Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
України Сокор (1945)

Інфо
* Народний рейтинг 0 / 0
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Переглядів сторінки автора: 1443
Дата реєстрації: 2017-12-07 03:54:48
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2018.09.11 20:11
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
ОСІНЬ

Відлітали в теплий вирій вже останні журавлі
І прощались з рідним краєм по пташинному в журбі.
Та журба тривожить осінь й відгукається в землі,
Дозріває — зріє зелень, зріють трави польові.

Щедро сонце, хоч вже осінь, віддає землі тепло.
Щоб земля плодоносила й небо синє щоб було.
Тепло хоче кожний взяти і в плоди його налить,
Для людини, для живого, щоб кожний рік могли родить.

Зелені руна наче килим, простяглися з краю в край.
Котить хвиля по верхівках, росте гарний урожай.
Напуває дощик землю — йде один і другий день.
Ростуть грибочки на пеньочку, так цвіте осінній пень.

У водоймах в кінці літа очищається вода.
В осоці і в очеретах вже не чутно деркача.
Пташки збилися до гурту і подалися в політ.
Павучки на павутинці в мандри рушили у світ.

День за денем все холодніше, вранці іній на траві,
Гріє сонце лише в зеніті і скорочуються дні.
Тільки гінкі верболози, що ростуть біля води,
Зеленіють — ждуть морозів, ждуть холодної зими.

Подих півночі відчутний, наніч вдарив морозець
І примерзле барвне листя гонить долом вітерець.
Жовте листя, жовте листя опадає на траву,
Осінь кличе, осінь кличе в гості зимоньку-зиму.

Та зима не за горами й не затримає себе,
На зелені руна скоро снігу нанесе.
Так в природі повелося, пори року в побутті,
Осінь раз у рік приходить, а в людини - раз в житті.