Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ігор Деркач (2018)
Я ще є і муза не минає,
поки йде до осені весна.
Геніїв поезії немає.
Є лише поезія одна.


Рубрики / Акценти

Опис: Твори на тему громадянської лірики з політичними відтінками
Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Пророцтво
             І
    Як не жаль, ми не будемо жити
  •   Граф'ям на літеру Е
    Давида, як поета-меломана
    в бою не подолає Голіаф.
  •   Сеньйор бандито
    Що не було колись, того й не буде.
    Не буде ані -Пу, ні -ме, ні -бе.
  •   Бімба уповільненої дії
    Коли були ми ще братами,
    жилося якось і тоді.
  •   Буквоїдство
    Я ще іду, бо я умію
    іти. Минаю камінці.
  •   Дегенератам п’ятої колони
    І глухому багато-що можна,
    і сліпому дозволено все.
  •   Скрепи на горизонті
    Я бачу
    імперії підкошені коліна.
  •   Саміт 2
    Ще до Трійці далеко, ачей?
    А на саміт очікує трійця
  •   Обо-юдо-любіє
    Єпархія іудина єднає
    юродиву юрму на всі часи.
  •   Питання руба
    Душею досягаю вище неба,
    за обрії, до райдуги дуги,
  •   Сюжетний образ
    Картина житія за всі віки –
    історія живої ойкумени.
  •   Володарі білих кілець
    ІЩось і було, а нація не знає, –
    що то воно у Франції було?
  •   Парадигми слова
    ІЯ б сіяв та орав, якби
    не жав навіяні сюжети
  •   Творці – не графомани
    Чи я поет, чи хуліган
    і чи творю, чи витворяю,
  •   Компартійна трійця
    Тиша явно не матроська.
    У Гаазі – тишина.
  •   Безсрібники
    В Одесі їдеш – як «помажеш»,
    і це мене хвилює теж.
  •   Національні особливості окупанта
    У нації Батия є ознаки :
    усе й усіх усюди дістає,
  •   Ментальні скрепи
    Кацапа видає не сила духу,
    а п’яна неупевнена хода
  •   Про зелень
    Осінь посіяла зерня,
    йде у поля і гаї
  •   Проворонені орли
    Рабу юрми аби лише ім’я
    із ящика, по радіо почути
  •   Пророк
    Поетові журитися не варто,
    що він ще не відбійний молоток,
  •   Рокіровка
    Повертають воїни-сини
    в Україну, «із Дону додому»,
  •   Прогнози
    Іще лишаються у моді
    бої, погода й чудеса.
  •   Фантасмагорія
    Одна у цьому світі дивина,
    що ангели усі – на тому світі.
  •   Паралелі незримого
    Безкрає небо, а життя – безмежне.
    Ілюзії – усі мої путі
  •   Гібридне потепління
    Гаряче літо і пекельні зони.
    Історію опанувало зло.
  •   Від першої особи
    А ми іще із тих базік
    і слуги у народу,
  •   Нюанси войовничого наративу
    « Ось то я!» – позаймало висоти
    і видурює в нації час...
  •   Обездолені
    Не застує едему біднота,
    якої і раніше вистачало.
  •   Доба перемін
    Ще лунає: «слава Україні!»
    Нація плекає оберіг...
  •   Доба перемін
    Ще лунає: «слава Україні!»
    Нація плекає оберіг...
  •   Під музику Мордору
    Не линяє іще триколор.
    Нависає над Києвом карма.
  •   Зиґзаґи творчості
    Диктує небо, а пильнує око...
    і те, що сивина у бороді,
  •   Україна сміється
    Нема коли сміятися, панове.
    Усе, що мали, в Лету загуло.
  •   Сугестії буття
    Існує все і водночас.
    Буває,
  •   Діагностичне резюме
    За волю – це неначе за «Свободу»,
    але нехай живе порохобот,
  •   Воно(18+)
    Команда Зе дає вонючий пшик.
    На зелені кайфують разумкови,
  •   Криза жанру
    ІНе хоч війни, то не бажай і миру
    своєму опоненту, та однак
  •   Святоша у ризах люципера
    Всі грішні, і лукаві, і не дуже,
    не пам’ятають, де вони взялись.
  •   Кошеня у чоботях
    Мішок уже розв’язаний. Європа
    побачила у величі й красі
  •   Палітра насущного
                             І
    Граблі пора міняти на лопату,
  •   Вхід і вихід
    У Рашію не їдуть поїзди,
    на заході триває чудасія,
  •   Повзуча реінкарнація
    Уже готова мафія нових
    облич і лиць нуворишів у Раді
  •   На узбіччі
    Не застую юрбі,
    іду собі та й годі.
  •   Совкова табакерка
    Ще не плює на обране народ
    і не кусає лікті у надії,
  •   У світі Езопа
    У міражі омріяного лету
    до ирію готові журавлі,
  •   Зиґзаґи творчості
    Пишеться як чується. Гадаю,
    є удача – Богові хвала.
  •   Тяжка карма
    Юрмі байдужій не пасують вірші,
    а небайдужим випадає більше
  •   Полуда
    Людей не знати – то лиха біда,
    а знаєш, не здивуєшся ніколи,
  •   Відрижки імперії
    Усім відомо, – де війною віє,
    чекай із «іхтамнєтами» Москву.
  •   Оглашенні
    Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
    І не байдуже тим, кому не все одно,
  •   Бенефіс
                 І
    Уже й не знаю, із якого краю
  •   Під сурдинку дощу
    Ідуть дощі. Яка то благодать!
    Небесне море землю поливає,
  •   РS
    Усе, що мали, це – до хліба сало.
    Що маємо? Дорогу у Союз.

  • Огляди

    1. Пророцтво
               І
      Як не жаль, ми не будемо жити
      на землі одночасно усі.
      Умирають іще посполиті,
      та колись як трава у росі
      оживуть в українській Русі
      наші мощі і дереворити.

                ІІ
      Не зітліє Батурина жах
      і віками нечувані саги,
      що дописують в'язні Гулагу
      і замучені на Соловках.

      Оживає козаччина знову,
      поки воля оновлює Січ
      і появиться інший Зіновій.
      Заяріє під Крутами ніч
      молодої відваги й любові.

      Пригадається і Конотоп,
      і узятий за ніч Перекоп...
      І усе це не виссане з пальця
      як одурює нас остолоп
      і його пацифічне нещастя.
      Поки нація риє окоп,
      у вогні затанцюють паяци,
      за яких умирає укроп.

      Нашу істину – ще донесе
      буйний вітер історії, слави
      і на мапі постане держава –
      Україна, що понад усе!

                ІІІ
      Божа кара у небі вже діє:
      щезне юда і Каїн кремля,
      на Месію чекає осля...
      омофор одягає Марія
      і до самих окраїн – Земля
      прокляне і поглине Росію.

      01/20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Граф'ям на літеру Е
      Давида, як поета-меломана
      в бою не подолає Голіаф.
      Йому і камінець із пращі – кайф.
      Запитую цибатого буяна, –
      якщо ти у поезії не граф,
      чого їси отого графомана?

      Але одному «ґлею не хвата-
      є», іншому, що розумом убоге,
      не вистачає рога у Сварога,
      Арею – обоюдного меча...
      Ачей, кому чого не вистача-
      є, те воно й вимолює у Бога.

      Боги олімпу мають на таку
      оказію реагувати гідно.
      Отримаємо міру очевидну.

      Усе було на нашому віку
      та й буде ще – ку-ку й ку-ку-рі-ку,
      і недалеке, і дурне, бо бідне.

      Вирубуємо зайве у рядку.
      Обрубки у сатирі є доцільні,
      але не у сонетному вінку.

      11/19



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Сеньйор бандито
      І

      Що не було колись, того й не буде.
      Не буде ані -Пу, ні -ме, ні -бе.
      І час новий розвіє й загребе
      історію Московії усюди.

      ІІ

      Москву поіменують як Ме-дву.
      Ім’я Китаю буде Путі-Чіна.
      І заснують учені пуйвейбіни
      у Пу-тері – імперію нову.

      А бацька буде Пу-цька у подобі
      великого вояки – як Пу-син
      і пам’ятники Леніну і Кобі
      усюди називатимуть Пу-ін.

      ІІІ

      Тоді прийде нечуване майбутнє,
      а поки ми очікуємо Пу-тнє,
      то як немає, хай би й не було.

      Інакше окуПує Україну
      огидне Пу і будуть бабуїни
      Ордло іменувати як Пу-йло.

      01/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Бімба уповільненої дії
      I

      Коли були ми ще братами,
      жилося якось і тоді.
      Писали вила по воді,
      що нам – до однієї ями.
      А як зарадити біді
      не мали ми своєї тями.

      ІI

      Та й досі ми – раби пітьми.
      Усе ще віримо кумиру,
      лихому генію тюрми
      у зомбоящику юрми,
      що нібито, заради миру,
      іде із бімбою на МИ.

      Чекає мафію екзилу,
      що заслуговує по рилу,
      уся парафія її.
      На голову усеньку хворі,
      по сцені бігають актори –
      багатії і холуї.

      Усе ще гопники у моді
      та коміки юро́диви́х.
      Регіонали хороводять.
      Де не посій – уроди родять:
      або свої серед чужих,
      або чужі поміж своїх.

      Талановиті окупанти,
      що приміряли кумачі,
      ще гастролюють уночі.
      Убивці – нині емігранти,
      у владі – мічені мутанти
      та непомітні діячі.

      IІІ

      А от куди юрбу дівати,
      яка із хати і до хати
      ще шастає?
                         І як лайну
      на мапі місце показати,
      де їх
          бажають
                      убивати
      і обирають
                       сатану?

      04/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Буквоїдство
      Я ще іду, бо я умію
      іти. Минаю камінці.
      Іду на дурня, на Росію,
      на буквоїда чудасію...
      І не іду на манівці.

      Не хоч іти, ходи у баню
      або до біса – у шлею.
      Я поважаю римування,
      а от лукаве мудрування,
      хоч убивайте, не люблю.

      Я вибираю на удачу,
      не оминаю голосних
      і не горюю, і не плачу,
      а за штахетами глухих
      нічого путнього не бачу.

      Я обираю... навмання
      і титлу, й кому – та, буває,
      зозуля петю вихваляє,
      що той підковує коня...
      а клюне пєтя – оминає...
      Оце і є – надзавдання.

      12/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Дегенератам п’ятої колони
      І глухому багато-що можна,
      і сліпому дозволено все.
      А видюще й освічене – кожне
      забуває, куди їх несе.

      Пам’ятаємо тюрми і Крути,
      і занесений меч москаля.
      А чому яничара й манкурта
      в Україні ще носить земля?

      Нам усе із Росією ясно.
      Залишається крок за малим.
      Я не знаю, чому одночасно
      треба бути і добрим, і злим.

      Можна слухати і не почути,
      і не бачити, що за мана
      у Криму – ця «російська весна».

      Але зраду не можна забути
      і не можна кацапами бути,
      поки все ще триває війна.

      12/19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Скрепи на горизонті
      Я бачу
      імперії підкошені коліна.
      І це уже було. І не було
      моєї України у країні,
      яку іще очолює Пуйло,
      висяче
      як мумієм наколота сосиска –
      і жупело, і тля бойовиків.
      Розгойдує історія колиску,
      криваву, у борні зведенюків,
      неначе
      у нас немає іншої халепи
      як наші убиваючі брати
      і їхні буйні ідіоми-скрепи
      на тлі ідіотичної мети.
      Одначе
      лише на Пу лишається надія.
      Дарма, що анімується кіно,
      де Чук і Гек плювали на Росію,
      яка іде «Титаніком» на дно.
      Терпляче
      чекає Україна на реформи,
      коли валюта рухне до нуля
      і буде анульована земля,
      а два аршини – буде наша норма
      козача.
      Що буде, невідомо. Що усім,
      то те й мені. І це уже бувало,
      коли і цього не бувало мало.
      Але тоді прийде у рідний дім
      удача,
      якщо у мене буде аркебуза
      і я уб’ю у вухо москаля.
      Хай буде пухом і йому земля
      на нашій території Союзу.
      І наче
      народу в Україні поріділо,
      рішали подалися за бугор,
      займає територію мордор,
      впрягає у ярмо, а наше діло
      теляче.

      12/19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Саміт 2
      Ще до Трійці далеко, ачей?
      А на саміт очікує трійця
      із Росії навалу гостей.
      І пуйло не ховає очей,
      що піймало за яйця арійця.

      Озеленений бає йому,
      що воно у Європі найвище.
      Підіймуся і я на горище, –
      каже, – руку колезі пожму
      й покажу, що і я не аби-що.


      А вони – як вужі потайні,
      а воно – як гадюка отруйна
      заповзає у душі дурні,
      що потопить усе у війні
      і залишиться жаба калюжна.

      І чого воно лізе – оце
      тупориле, криве і рогате?
      Адже має одного ґаранта,
      у якого попало яйце
      на окраїні нашої хати.

      Може й цього йому до снаги
      ошелешити? Знає пихате,
      що́ – віками чуже, язикате
      захищає... Усі – вороги!

      А понищить усіх до ноги,
      то кого на землі грабувати?

      12/19



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Обо-юдо-любіє
      ***
      Єпархія іудина єднає
      юродиву юрму на всі часи.
      Це обо-юдо-любіє, єси?
      Парафія неситого гундяя
      і в Україні все іще бажає
      дешевої чужої ковбаси.

      ***
      Війна іде. Біда – не за горою.
      Вимолюємо волю у Отця.
      Та із ордою
      нерозлийводою
      ми будемо аж до її кінця.

      ***
      Чи маємо ми успіхи, чи ні,
      чи у Європі, а чи на війні,
      а як уміли так і показали
      двійні стандарти і діла дурні
      у вигляді російської навали.

      ***
      Нічого, що керує ще зелене,
      і нічого пеняти на ману,
      що мали барикади іноземні,
      а маємо невидиму, тюремну,
      іще не узаконену стіну.

      ***
      Стіну епоха може і зруйнує
      великою до ворога любов’ю,
      та рубежі, уже политі кров’ю,
      залишимо напам’ять одесную.

      ***
      Самі кацапи не підуть
      і треба віником паршивим
      повимітати це вошиве
      на всі віки у дальню путь.

      ‘***
      Московія лукава, та вона
      ніяк собі не вириє могилу,
      аби свою історію до дна
      побачити, яка вона брудна,
      і як її свинота перерила.

      12/19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Питання руба
      Душею досягаю вище неба,
      за обрії, до райдуги дуги,
      коли ще відчувається потреба
      побачити лани, гаї, луги.

      Почути ще дитячу колискову,
      яку несуть на крилах журавлі.
      У висі долинає наша мова,
      усі її і радощі, й жалі.

      Недавні екзекуції й етапи
      ще пам’ятає небо і земля.
      Усюди опустошили кацапи
      питоме слово, заодно й поля.

      Бо чую що? А лайку посполитих.
      А бачу що? А висохлі кущі.
      І ви хотіли, щоб чужа молитва
      була почута і пішли дощі?

      Філософи московської науки –
      данайці ще несуть свої дари.
      Я вам про це, а ви мені про муки,
      задля артикуляції жури.

      І не котіть на мене вашу бочку,
      не дуйте на ворожі вітряки,
      а, долетівши у найвищу точку,
      до мене підіймайтеся, таки.

      Іще триває світова посуха,
      допоки над городами летить
      усе, що Богу затуляє вуха.

      І поки є у головах розруха,
      ви Сина розпинаєте в ту мить,
      коли не боїтеся сили Духа.

      12/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Сюжетний образ
      Картина житія за всі віки –
      історія живої ойкумени.
      Лишаються у пам'яті, таки,
      не цезарі, а мудрі діогени.

      І хай усе заткали павуки,
      поточені клейноди і знамена –
      а не перевелися козаки,
      що захищають світову арену.

      І може це славетний Сулима,
      катований вогнем у мідній бочці,
      Богун, що ліг у бойовій толоці...

      Без героїзму нації нема,
      а є – то залишається німа
      усі віки із діркою у боці.

      12/19



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Володарі білих кілець
      І
      Щось і було, а нація не знає, –
      що то воно у Франції було?
      У злодія на голові палає,
      а виглядає, наче еНеЛО.

      І наче упилася наркотою
      Московія великого Пуйла.
      Ні спокою немає, ні покою.

      На бестію не вистачає зла.
      Усюди п'янь, а лізе у герої
      і на Олімпі «шороху дала».

      ІІ
      Немає світу ні кінця, ні краю.
      Бери за даром райдуги дугу.
      А їй усе іще... не вистачає
      чужої хати у свою тайгу.

      Освоєні на суші і на морі
      усі скарби Великої Ріки,
      а Раші мало. На біду і горе
      освоюють її бойовики.

      Майбутнє обікраденого люду
      до самої окраїни землі
      віками завойовують приблуди.

      З червоною зорею на чолі
      вони були однакові усюди.
      Ідуть на мир війною москалі.

      ІІІ
      Якщо Гаага обіцяє ґрати,
      ніхто не розуміє, – в чому суть?
      Йому ще, може, й Нобеля дадуть,
      хоча пора по шнобелю давати.

      Анжела ошелешена Пуйлом,
      Емануель її не розуміє...
      І, – «цо то буде»? Наркота у дії.

      Нормандія поїхала умом...
      Узгоджені «галюники месії».
      Домовилися майже «ні о чьом».

      ..............................
      Качають газ із Комі, Вєсі, Мєрі...
      А, чокнутий на імені Бандери,
      уже не розуміє аксіом.

      Йому давай границі СеРеСеРу,
      але коли показуєш на двері,
      орда у вікна лізе напролом.

      12/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    13. Парадигми слова
      І
      Я б сіяв та орав, якби
      не жав навіяні сюжети
      і на овації юрби
      не купувалися поети.
      Чи спокушає сатана,
      чи інші генії рогаті –
      усім однакова ціна,
      хто сіє суржики у хаті.
      Чужі «узять»* або» бува»*
      уже осміяні, ніякі...
      Але, рубаючи слова,
      піїт очікує на лайки.
      І йде по сайту «на – ура!»
      русифікація пера,
      а за інверсію, – чудово!
      Хоч іноді така мура,
      буває, «удобряє»* мову.
      А графомани, як один,
      удобрюють свої сюжети,
      тому що так писав акин
      і класики-авторитети.
      На апеляцію таку
      даю нові неологізми:
      не мають нео-архаїзми
      ані резону, ні смаку,
      хоч і у кожному рядку
      тули каліки-атавізми.


      ІІ

      Одне вживає анашу,
      а інше випиває чаю...
      ....................................
      ...усяка манія буває.
      А я і прошу, і прошу,
      і не навіяне пишу,
      а те, що думаю і знаю.

      ІІІ

      Поезія – це Божий дар:
      або з пекучою сльозою,
      або як громовий удар
      історією роковою.

      У неї вишуканий стиль,
      коли прозоре кожне слово.
      Але якщо воно – костиль,
      калікою стає і мова.

      Ночами спати не дає,
      якщо не радує, а мучить.
      Усіх, у кого серце є,
      вона виховує і учить.

      Якщо сатира – то різка,
      якщо іронія – м’яка,
      якщо поема, то не ода...

      Вона – стило і оберіг.
      На того, хто її беріг,
      ніколи не минає мода.

      12/19



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Творці – не графомани
      Чи я поет, чи хуліган
      і чи творю, чи витворяю,
      а як видумую, не знаю:
      де істина, а що – обман?

      Усі ми і ремісники,
      і трудоголіки – од Бога.
      Одному випали стежки,
      а іншому – одна дорога.

      Перепаде щось і мені.
      І є надія у піїта –
      як не горіти у вогні,
      то хай би і не червоніти.

      І заглядаю у пітьму,
      і не затінюю яскраве,
      і проклинаю за криваве...

      Відомо Богу одному –
      пишу як дихаю, тому
      на те, що буде, маю право.

      12/19



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Компартійна трійця
      Тиша явно не матроська.
      У Гаазі – тишина.
      Чіна, сучий Ин і Moskau
      обирають пахана.

      У Європу йде руїна,
      у Гааги є сусід –
      Moskau... Сучий Ин і Чіна
      окупують білий світ.

      Їм усюди мало місця.
      Зазирає ще за тин
      бойова лукава трійця –
      Moskau, China й сучий Ин.

      У Китаї - «наші в доску»,
      у Кореї – все війні,
      моська чапає у Moskau,
      Україна – у вогні.

      Не доїли наше сало,
      то грабують у бою...
      Чайканші, Сосо і Мао
      почивають у раю.

      Та лишили недоноска.
      Тиша є, але матроська.

      Скаженіє вертухай,
      бо Росія – це не рай.

      І Китай іде на Moskau,
      а Корея у Китай.

      11/19



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Безсрібники
      В Одесі їдеш – як «помажеш»,
      і це мене хвилює теж.
      Себе самого не похвалиш,
      то як опльований ідеш.

      І ось мої аж п’ять копійок
      не у єдину із дірок.
      На видання зірок і «зірок»
      немає зайвих копійок.

      Мої лукаві любі друзі
      ідуть за мене у вогонь,
      але у їхньому союзі
      не опинився я либонь.

      Нові вожді беруть на себе
      чужі заслуги у бою
      за волю нашу і мою.
      Героїв ще приймає небо,
      а самозваних і не треба,
      коли живі ще у строю.

      11/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Національні особливості окупанта
      І

      У нації Батия є ознаки :
      усе й усіх усюди дістає,
      ніде нікому жити не дає,
      немита, сита, п'яна забіяка
      лютує і кусає як собака,
      віками зазіхає на твоє.

      ІІ

      У неї місія – вбивати
      надію, віру і любов.
      Віками проливає кров
      у меншого по чину брата.

      Ніхто її не зупинив.
      А дожили до СеРеСеРу,
      убили нашого Бандеру
      за те, що націю любив.

      На те і партія велика,
      що засідає у кремлі.
      Їй заважали куркулі
      і помагали без’язикі.

      Вели. І досі ще несе
      неволею апартеїду.
      А довели до геноциду
      за те, що воля – над усе.

      На це і вистачило сили.
      Самі собі могили рили,
      аби минулася яса.

      Кати давали землю їсти,
      на панахиду – комуністи,
      а волю – Божі небеса.

      ІІІ

      А нині – маєш у Європу візу,
      то будеш у Московії фашист,
      а любиш матір і свою Вітчизну,
      то у Росії ти уже нацист.

      Якщо не дуже величаєш брата
      і не бажаєш у його ярмо,
      анексувати прадідову хату
      воно до тебе лізе і само.

      Ціна цивілізації висока.
      Тому усе, куди сягає око,
      освоюють війною москалі.

      Царі і хани, пахани і хами,
      не маючи ні розуму, ні тями,
      визбирують окраїни землі.

      11/19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Ментальні скрепи
      Кацапа видає не сила духу,
      а п’яна неупевнена хода
      і перегар, коли воно під муху
      і язикате, і туге на вухо
      не чує, що Росія – це орда.

      Це видає і дика поведінка.
      Але існує нація така,
      що має самодура-василіска.
      Нема ума, вважаємо – каліка
      реалізує місію совка.

      Це люті раті, мафії і зграї,
      які не зупиняє ні межа,
      ані біда замученого краю.
      Бойовики-жандарми-поліцаї
      та рицарі сокири і ножа.

      Парафії не вистачає Риму,
      а Вові – бути на чолі подій,
      якими управляє лиходій.
      Усі койоти заодно із ними.
      Вони жахають скрепами своїми,
      осміяні у величі своїй.

      11/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Про зелень
      І

      Осінь посіяла зерня,
      йде у поля і гаї
      і пересаджує зелень
      у зоопарки свої.

      Нація вміє радіти
      миру, тайзі і війні.
      Будемо і зеленіти,
      і засихати на пні.

      ІІ

      Арії орють і сіють.
      Поки вертає весна,
      їм восени зеленіють
      вруна, ялина, сосна.

      Хамелеони і юди
      не помічають краси –
      як прикрашає усюди
      ива зелена ліси.

      Ще ідемо по барвінку
      і по межі золотій.
      «Матері вашій ковіньку!» –
      вийся, буяй, зеленій!

      Та не ідеться людині –
      риє й копає на зло,
      зелень міняє на гривні,
      а кумачі – на зело.

      ІІІ

      Люди не дуже і темні:
      є таємниці воєнні,
      а на Русі – ідіот.

      І розуміє народ:
      є чоловічки зелені ,
      а на границі – «развод» .

      11/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Проворонені орли
      Рабу юрми аби лише ім’я
      із ящика, по радіо почути
      і вже уся юрба – одна сім’я,
      аби й собі у веремії бути.

      Були і ми у тому ще віку
      і юні, і до себе нещадимі,
      і за догани совістю судимі,
      ходили у терновому вінку.

      Згадаємо, які то є орли,
      коли літали голубами миру,
      а далі і лисицею були,
      й вороною, що має пайку сиру.

      А нині забуваємо ціну,
      яку за безголов’я заплатили.
      Отак і доживемо до могили,
      на рок перекладаючи вину.

      Але не забуваємо паради
      не ради цілі, а ідеї ради,
      якою б злою не була вона.

      У досвіду одні й ті самі вади:
      недопалок, допущений до влади,
      як догорає – сущий сатана.

      10/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Пророк
      Поетові журитися не варто,
      що він ще не відбійний молоток,
      і поки у душі палає ватра,
      у ньому, може, жевріє пророк.

      Щезають невідомі і ведомі,
      яким удача додає снаги,
      ну, а вони – ідилію у домі,
      а не ведмежі послуги слуги.

      Але не знаю, що із того буде,
      коли на все лице одна пиха
      нечеми, що усе іще коха’
      і ріже мову, ідучи у люди.

      Чого лише уява не дала!?
      Ось на папері нібито людина,
      але у позі сизого орла
      висовується чорна половина.

      А ось – усі сатирики юрби
      співаючі, танцюючі і лисі.
      А уявімо, що було б, якби
      і ці були з бандурою і сизі?

      Усім пообіцяю булаву...
      А пророкую – партію єдину
      на сцені, на арені... наяву.

      Я не приватизую Україну
      любов’ю спекулюючого сина,
      а нею неділимою живу.

      10/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Рокіровка
      Повертають воїни-сини
      в Україну, «із Дону додому»,
      де немає нібито війни,
      хоч і не упевнені у тому.

      Сонце України у диму,
      автомати не дають осічки
      і у Раді, наче у Криму,
      бігають зелені чоловічки.

      Не поможе на межі стіна,
      поки сатана уріже дуба.
      Нація обрала пацана,
      а Росія знову має зуба.

      Овоч поміняли на зело.
      Ну і що? Америка не знає.
      Раша хоче мати, що було,
      та у неї формули немає.

      Невідомо, що іще клопу
      заманеться у лиху годину
      і чому гундяєву-попу
      маємо платити десятину?

      І таке було уже не раз –
      є свобода, та немає раті,
      отамана обирає час,
      а у нього – шоу на шпагаті.

      Ясно, що готується тюрма
      і нема уже у тому толку –
      поміняти Бобіка на вовка.

      Полонених у Росії – тьма,
      а у нас диявола нема
      реалізувати рокіровку.

      10/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Прогнози
      І

      Іще лишаються у моді
      бої, погода й чудеса.
      Такі прогнози у природі
      віщують Божі небеса.

      ІІ

      Тай буде те, що є і нині –
      орда й агонія яси,
      і поки ще панують свині
      не буде щастя і краси.

      Не буде вічної любові,
      яка зів’яне як зело.
      Усе повторюється знову,
      якщо його і не було.

      Кохати будуть одиночок
      воюючі одинаки...

      але найближчою сорочка
      лишається своя, таки.

      Тому усі одного разу
      згадаємо свою весну
      і перемогу не одну...

      і поки вистачає часу,
      то ліквідуємо заразу,
      якщо зупинимо війну.

      ІІІ

      І Гея вилікує рани,
      і околіє сатана,
      а без’язикі та погани
      повищезають як мана.

      У серці запанує ліра
      і муза чистої води,
      і буде істина і віра,
      аби подалі од біди.

      Зійде нова зоря надії
      і в Україні буде мир,
      і до Китаю у ясир
      піде опудало Росії,
      і явиться живий Месія –
      моєї нації кумир.

      09/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Фантасмагорія
      Одна у цьому світі дивина,
      що ангели усі – на тому світі.
      Нікого не дивує новина,
      що ми із Марса, а не Божі діти.

      А може, діти бісові, або
      помазані у пеклі діти вражі,
      тому і обираємо Рембо,
      не видячи, яке воно у сажі.

      На обрії гулаги СеРеСеР,
      куди евакуюють «Інтерсіті».
      Міняються рабами із галер
      пірати ХХІ-го століття.

      Кощію, що конає у кремлі,
      не випало явитися на сцені,
      то ось воно – на світовій арені...

      Пишаються собою москалі.
      За інопланетянами Землі
      полюють гуманоїди зелені.

      10/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Паралелі незримого
      Безкрає небо, а життя – безмежне.
      Ілюзії – усі мої путі
      у мрії, уві сні, де незалежно
      я мешкаю у іншому житті.

      А чи існує доля паралельна,
      де інші люди, як і ми, не ті?
      Уловлені у сіті Мельпомени,
      на іншій сцені – може і святі.

      Але Феміда не міняє ролі.
      Тут – у полоні, а коли й на волі,
      руйнуємо ідилію свою.

      Ілюзіями оповиті мрії,
      а ми як учні іншого месії
      очікуємо місце у раю.

      10/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Гібридне потепління
      І

      Гаряче літо і пекельні зони.
      Історію опанувало зло.
      Випалює радіаційне тло
      сухі отави. І стає червоне,
      і в’яне ненапоєне зело.

      Водою заливає океани.
      На суходолі поміж рік і гір
      палає Амазонія й Сибір.
      Горять оази й прерії савани,
      чекають азіати на ясир.

      ІІ

      На Україну зазіхає Раша.
      На Піренеї йде новий Батий.
      Моя-твоя не Розуміє, – наше!
      Кривавої не оминути чаші,
      допоки діє триголовий змій.

      Клонованому Пу не до Китаю.
      Орда уже опалює краї,
      де є ще опозиція її.

      Щось у тайзі таки повиздихає –
      Росія Україні обіцяє
      її людей за покидьки свої.

      ІІІ

      І настає фальшива епопея.
      Європа забуває за ордло,
      Америка із нею – не альо....
      Кацапія воює за ідеї
      і від війни немає панацеї.
      Надія є лише на еНеЛО.

      09/19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Від першої особи
      А ми іще із тих базік
      і слуги у народу,
      що зупиняють маховик
      за волю і свободу.

      І ситуація така
      у вашій іншій владі –
      пообіцяю п’ятака,
      а ви і цьому раді.

      Тому підтягуйте штани,
      сідайте на дієту...
      Ми дуже класні пацани
      веселого сюжету.

      У вас у шані і село,
      і принципова мова.
      А нас виховує Пуйло,
      бо я на те і Вова.

      Скіперіада не засне,
      але сидіте тихо,
      коли у партері сяйне
      міледі Розумиха.

      Із-за бугра уже, мерсі,
      вертається пальміра.
      Реінкарнуємо в Русі
      і Яна, і Азіра.

      У нас ті самі пахани,
      чинуші і злодії,
      і гепи-допи зі шпани
      Кацапії-росії.

      Немає Нестора Махна,
      то є йому заміна.
      Свобода слова – то мана,
      у вашій хаті міна.

      Ми зобов’язані орді
      і біло-сині, і руді –
      усі хамелеони,
      але нові і молоді...
      із п’ятої колони...
      Ось потече по бороді
      і поміняємо тоді
      «понятія» й закони.

      08/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Нюанси войовничого наративу
      І

      « Ось то я!»
      – позаймало висоти
      і видурює в нації час...
      У етері буває не раз,
      об’єднавши по фазі частоти,
      резонує енергія мас.

      Та лунає у басі фальцету
      і слащавої патоки слів
      ейфорія епохи Інету.
      У дуелі немає дуету,
      у війни не воєнний мотив.

      Пам’ятаємо міфи і міти
      у своїй історичній путі.
      Та «кацапіють» неуки діти,
      що взялися усім володіти,
      не шануючи мову і рід.

      Обирали, тай маємо дулю.
      Невідомо, куди нас несе
      на чолі із ватагою зе...

      Ми забули уроки минулі.
      Із лайна виливаємо кулю,
      і надіємось, що повезе.

      ІІ

      Очищаємо хати, подвір’я
      і поля, і свої береги
      од Кощія і баби Яги.
      Та утерлись у наше довір’я
      комедійні свої вороги.

      Не уміємо – око за око,
      не кусаються наші рої.
      Та розбоєм живуть солов’ї
      і наносить нам рани глибокі
      ще не вирване жало ЗМІї.

      Ще чекає погоди у неба
      «войовнича еліта» чужа.
      Їй у бучі і миру не треба.

      Та дамо і орді одкоша
      і «еліту» шлемо до Ереба.
      Є у нації инша душа.

      ІІІ

      Учений дід вичитує осанну
      за віру України... І кому?
      Не розумію... Може і пойму,
      коли зійдуть червоні могікани
      зі сцени, пощезають за тумани,
      за обрії, за межі, у пітьму.

      8/19



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Обездолені
      Не застує едему біднота,
      якої і раніше вистачало.
      Бурлаці, що не будень, то свята,
      а як багато, то і цього мало.

      Ще дехто помічає і росу,
      і чує соло солов’я у гаї,
      і на щоці непрохану сльозу,
      ховаючи жалі, не витирає.

      Вони не уповають на людей,
      щасливі у таємному нещасті,
      коли, не піднімаючи очей,
      очікують на маслаки собаці.

      Є й ті, які ламають вітряки:
      блукаючі ідальго у пустелі,
      мольфари, відуни-кочівники,
      юродиві, паяци, менестрелі...

      Попереду – невидима імла,
      позаду – три дороги од села
      у райські кущі та у буєраки...
      у небеса... або на манівці,
      у люди, а у самому кінці
      усі – як не герої, то бурлаки.

      08/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Доба перемін
      І

      Ще лунає: «слава Україні!»
      Нація плекає оберіг...
      А душа жадає переміни
      на одній із тисячі доріг.

      Не поталанило на фортуну.
      Батьківщина – це одна сім’я.
      Та стаємо знову на котурни,
      власне забуваючи ім’я.

      ІІ

      Лотерея імені – удача
      іноді незряча і глуха.
      Невеличке пугало ходяче
      Україну має за лоха.

      А чого не має, обіцяє
      щиро і наївно до сльози.
      В засіки нового урожаю
      смикаємо сіно для кози.

      Канули у Лету могікани.
      Виринули п’явки із пітьми,
      недалекоглядні капітани,
      коміки квартальної чуми.

      Осміліли слуги есесеру,
      ліга сміху – юні піонери,
      що уже готові як завжди
      в табори... у мери, у прем’єри...
      у ліси... на те і тренажери
      з будою на прив’язі орди.

      ІІІ

      Ми єдині, вільні, неділимі,
      хоч із низини до висоти
      спалені до спокою мости.

      Та у небі є ще херувими,
      і лунає хорами живими:
      «Боже, Україну захисти!»

      08/19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Доба перемін
      І
      Ще лунає: «слава Україні!»
      Нація плекає оберіг...
      А душа жадає переміни
      на одній із тисячі доріг.

      Не поталанило на фортуну.
      Батьківщина – це одна сім’я.
      Та стаємо знову на котурни,
      власне забуваючи ім’я.

      ІІ
      Лотерея імені – удача
      іноді незряча і глуха.
      Невеличке пугало ходяче
      Україну має за лоха.

      А чого не має, обіцяє
      щиро і наївно до сльози.
      В засіки нового урожаю
      смикаємо сіно для кози.

      Канули у Лету могікани.
      Виринули п’явки із пітьми,
      недалекоглядні капітани,
      коміки квартальної чуми.

      Осміліли слуги есесеру,
      ліга сміху – юні піонери,
      що уже готові як завжди
      в табори... у мери, у прем’єри...
      у ліси... на те і тренажери
      з будою на прив’язі орди.

      ІІІ
      Ми єдині, вільні, неділимі,
      хоч із низини до висоти
      спалені до спокою мости.

      Та у небі є ще херувими,
      і лунає хорами живими:
      «Боже, Україну захисти!»

      08/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Під музику Мордору
      І

      Не линяє іще триколор.
      Нависає над Києвом карма.

      Україна іще не казарма,
      та уже доганяє Мордор...

      Українці обрали мотор,
      але якось забули за гальма.

      ІІ

      Поганяємо у Сомалі
      то алюром, а то і галопом...
      Завоюємо світ автостопом.

      Є у нації і королі,
      і потуги її немалі,
      хоч регоче, буває, Європа.

      Червоніємо іноді, та
      це нічого. Буває і гірше...

      Є у влади висока мета,
      хоч і нижча, що мали раніше.

      ІІІ

      Показати народу пора,
      що і слуги його не хапуги.
      Як не є – щось іде на гора.
      Медицина вже має науку
      і на митниці чути, – ура...
      а от миру – ні слуху, ні духу.

      Летимо невідомо куди.
      Є права, та немає моралі.
      Ми найперші іззаду у ралі,
      та не ходять туди поїзди
      а якщо не дай, Боже, туди,
      є надія, що не у провалля.

      08/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Зиґзаґи творчості
      Диктує небо, а пильнує око...
      і те, що сивина у бороді,
      і біси – у ребро... і не тоді
      цінуємо і вишнє, і високе,
      що вилами писали по воді.

      Утішені собою одинокі
      юнони-феї, перуни-гуру...
      У падаючу віримо зорю,
      цитуємо і Пушкіна, і Блока,
      а чуємо омріяну муру.

      Осміяні і випиті ордою,
      у каламар мокаємо перо...
      і пишемо не кров’ю, а водою,
      ачей - «ми не лукавили з тобою...»
      як видавали на гора зеро.

      Римуємо таке оригінальне
      із кухні архаїчного меню,
      що мимоволі уявляєш ню
      особи, що виписує моралі,
      аби усім підсунути свиню.

      Немила публікує ахінею.
      Нелюба оприлюднює любов.
      Ніяка не хвилює казанов...

      Єдина залишається тією
      високою вечірньою зорею,
      аби ночами закипала кров.

      07/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Україна сміється
      І

      Нема коли сміятися, панове.
      Усе, що мали, в Лету загуло.
      Іще такого радісного шоу
      і на, і в Україні не було.

      ІІ
      Чого недобачали, те почули.
      І ось вона оказія яка –
      іде телепортація в минуле
      сучасної свідомості совка.
      Колись телемузеї озадачать –
      показувати істину юрбі.
      Нащадки не зомбовані побачать,
      які були ми іноді тупі,
      коли такі опудала обрали
      Європі та Америці на сміх.
      Усі заангажовані канали
      вітають з перемогою усіх.

      ІІІ
      Ой заживемо! Наші буратіни
      і папи карли виграють війну,
      якщо очолять «рашеську весну»...
      На заході намуляють коліна,
      на сході об’єднають Україну
      у мать свою – тайгу і цілину.

      07/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Сугестії буття
      Існує все і водночас.
      Буває,
      що і така ідея нас
      єднає.

      І помічаємо у мить
      єдину
      і те, що радує і злить
      людину.

      Та пояснити не дано
      нікому,
      чому у небо, все одно –
      додому.

      Надію май на тятиву
      і парус,
      але останнє рандеву –
      у хаос.

      Усе, що є іще у тій
      безодні,
      несповідиме як путі
      Господні.

      Як на війні не довіряй
      нікому,
      хоча і є путі у рай
      святому .

      Усе обіцяне гряде
      у небі,
      але ніколи і ніде
      для тебе.

      07/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Діагностичне резюме
      І

      За волю – це неначе за «Свободу»,
      але нехай живе порохобот,
      аби у войовничого народу
      явився на арені патріот.

      Дивуюся, ну як воно ся стало,
      що у мішку кота не помічали,
      який війні будує телеміст.

      І як таке опудало обрали,
      аби не те що мову одібрало
      у нації, а все – коту під хвіст?

      ІІ
      Що не кажи – науку і освіту
      корупція уже перемогла.
      Невігласами виховані діти
      не помічають ні добра, ні зла.

      Бо у сім’ї ачей немає тата,
      а баба-мама – темна і сліпа
      то хоче із кацапії солдата,
      то слухає гундяєва-попа.

      І клятої спокуси не побореш,
      і запити у ящику малі,
      коли віщають голі королі, –
      дамо народу їсти і видовищ!

      ІІІ
      Усі роки у місті, у селі
      за партами вирощували «овоч»
      пейсаті русаки-учителі.

      Ще де-не-де і є один у полі,
      але передові – ті самі тролі...
      Ніде не дівся юний піонер...

      Все, що було, те й маємо тепер.
      І виборчі комісії у школі
      ті самі, що були у СеРеСеР.

      07/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Воно(18+)
      Команда Зе дає вонючий пшик.
      На зелені кайфують разумкови,
      що ігнорують українську мову
      і з тилу опрацьовують язик.

      Була вона, а нині ось – воно!
      В Одесі! І купається у морі,
      не тоне у воді... Народе, sorry?
      Тобі сьогодні поки-що – на дно.

      Ти обираєш іншого месію
      і забуваєш істинне добро,
      міняючи копійку на зеро,
      не маючи ні клепки, ні надії.

      За тебе нині думає не Зе,
      а Пе, який у якості холопа
      ініціює санкції Європи.
      Тобі лише на клоуна везе.

      Воно іще азів не розуміє,
      а пхається туди, де – «нє альо».
      Але йому сьогодні комільфо,
      що плюнути на націю уміє,
      допоки ще насилує Росію
      висяче і лисіюче х...ьо.

      07/19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Криза жанру
      І
      Не хоч війни, то не бажай і миру
      своєму опоненту, та однак
      не зачіпай публічного кумира
      і спи собі спокійно як хом’як.

      Не редагуй, не реагуй, не лайся,
      хвали зозулю, не полюй на зайця
      і ти – найневідоміший поет!

      Із іншими когутами не бийся,
      а от на очі публіки явися
      і це – найідеальніший дует.

      ІІ
      Якщо не роджений поетом,
      то не рони даремно сліз,
      а як душа не має лету,
      то у поезію не лізь.

      Не допоможе ані мова,
      ані талан, ані язик.
      Якщо не володієш словом,
      то і поезії – гаплик.

      І ні на що не сподівайся...
      Як не радій і як не кайся,
      якої ради не проси –
      немає більшої яси
      як уночі шукати щастя
      або у немочі – краси.

      ІІІ
      Не зарікаюсь, що і я сьогодні,
      а то і завтра, будучи на споді,
      усім пернатим муляти почну.
      Усе буває завдяки свободі!

      Але досаду маємо одну –
      якщо нахаби все іще у моді
      і не даємо ляпаса на сході,
      то ясно, що програємо війну.

      07/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Святоша у ризах люципера
      І

      Всі грішні, і лукаві, і не дуже,
      не пам’ятають, де вони взялись.
      Історії релігії байдуже,
      від кого ми народжені колись.

      Та не байдуже Духу на амвоні,
      які у кого серце і душа
      і чи помісна у Його долоні
      парафія в парафії чужа.

      А от убийте, я не розумію,
      якої чаші, місії, події
      не вистачає ласому попу?
      А може цей очільник мімікрії
      чекає індульгенцію месії,
      коли у Київ завітає Пу?

      ІІ

      І на холодне дує, і на мокре,
      упав у єресь і «несе пургу».
      Але навіщо ставити укотре
      і Богу свічку, й чорту кочергу?

      Не помогла анафема Кирила,
      не помагає і її зняття.

      Гіркою буде будь-яка кутя,
      якщо в макітрі є нечиста сила.

      Помазане, та не умите рило,
      очікує у пеклі каяття.

      ІІІ

      У Храмі Єпіфанія немає,
      тому що Філарета вистачає
      у ролі патріаршого цабе.

      Та чули не одні дереворити,
      у кого риза плямою покрита
      таємного агента КаГеБе.

      ***
      Несповідима ані путь Господня,
      ані стезя Люцифера по ній.
      Хто уповає на цабе сьогодні,
      опиниться як є – у западні.

      07/19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Кошеня у чоботях
      Мішок уже розв’язаний. Європа
      побачила у величі й красі
      із булавою у руці холопа
      малої і чумазої Русі.

      Велике Пу взуває лабутени,
      а Зе – свої котурни по нозі.
      Одне одному рівні сюзерени,
      але не підходящі по вазі.

      Поопускали очі і васали,
      і авгури пропащої Руси,
      аби не засміятися у залі,
      де одягають шорти і труси.

      Оце і все нечуване – уголос,
      куди ВеЗе і що гальмує віз
      та лає Мову, Армію і Томос
      і не використовує безвіз.

      Не добачає ні хвоста, ні рила,
      ні ратиць у данайського коня.
      Що не посада – чергова свиня.

      Йому і зрозуміти не під силу,
      яке лайно зелене оточило
      це миле і мале жи...
                                кошеня.

      06/19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Палітра насущного
                               І
      Граблі пора міняти на лопату,
      яка і закопає, й загребе
      оте, що найнялось агітувати,
      що і зелене – жовто-голубе.

      Та й сапою уміємо полоти
      і полину, і пирію зело...
      На часі бути – за,
      але не проти,
      міняючи і фізії, і тло.

      Палає суще, і яріє біле,
      і лінії веселки не чужі.
      А от патріотичне обідніло
      яскравою палітрою душі.

      І де її лукавому узяти?
      Не багатіє мовою цабе
      і будь-яке, а іноді й «любе»...

      За язики усілися примати...
      уже уміють говорити...
                       мати...
      І маємо
                       оновлене
                                      рябе.

                               ІІ
      Та є ще й інше. Мати – це Вітчизна
      і те, що називають оберіг,
      і тисячі порогів і доріг,
      кудою видибає Україна.

      Усе, що наче маємо, дає
      оточуюче душі житіє –
      і дольне, і невидимо високе,
      але і те, що нібито ще є,
      пильнує Боже небайдуже око,
      аби було і наше, і моє.

      06/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Вхід і вихід
      У Рашію не їдуть поїзди,
      на заході триває чудасія,
      очолена комуною орди,
      і ласі на корупцію жиди,
      улещують розбійницю Росію.

      Воняє небезпекою біди,
      але червоні лінії зелене
      не дуже помічає, як на мене,
      і пхається непрошене туди,
      де діє проституція таємна.

      Нам, вибачте, сьогодні не сюди,
      де тиснуть лапу кавалери й леді
      і лижуть ню «тайожному» ведмедю
      від низу тіла і до бороди.

      Кому у хаті не дають води,
      той грюкає дверима спересердя.

      26/06/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Повзуча реінкарнація
      І

      Уже готова мафія нових
      облич і лиць нуворишів у Раді
      із пиками хирляво-молодих.
      І вови ситі, і овечки раді.

      Є лісапета і одне цабе,
      педалі є і очмана рулює,
      а ми уже очікуємо дулю
      і у клітинку небо голубе.

      Які миряни, то такі й пророки.
      Ті самі гасла вигаслих ідей...
      Все як було і буде у людей
      і не клює ворона круку око.

      На ладан економіка ірже,
      корупції неміряної – море,
      а їм усе ще, – хто кого поборе...

      Гуляють королі у негліже...
      Питається, – навіщо це чуже
      у перспективі як і апріорі?

      ІІ

      Електорату все іще «ВеЗе»,
      але війна не зачиняє двері.
      Її реінкарнація повзе,
      а шухеру немає у етері.

      У Раді – тихо... В Думі – суєта!
      Линяє Зе і Пу його не «мочить».
      Уже немає у мішку кота,
      але Європа протирає очі.

      ІІІ

      Розхитуємо маятник біди.
      Уже на часі скасувати мову
      і незагойні болячки орди
      нап’ялити на голову здорову.

      І цього мало! На кону піар –
      живуча топоніміка Росії.
      А далі буде – за один удар
      перерубати вузлики Гордія.

      Во славу визволителів-катів
      оздобити іржаві п’єдестали
      щурами тилу, рилами штабів,
      які Союз тілами трамбували.

      І п’ятою колоною іде
      парафія конаючої ери,
      очорнюючи місію ідей
      у нації Шухевича-Бандери.

      І фарисеї знову ожили,
      і моїсеї збіглися до кучі –
      очолити невидимі тили
      і дочекатись видимої бучі.

      О! Нащо нам такий печальний гімн?
      І у команді точаться дебати, –
      усе, що є, на інше поміняти
      і захопити Український Дім.

      О, дорогі і прези, і прем’єри,
      як докучає ваша суєта:
      і це не те, і місія не та...

      Але зайняти кулуари мера,
      осміяного вами у партері –
      оце уже фатальна сміхота.

      06/19



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. На узбіччі
      Не застую юрбі,
      іду собі та й годі.
      Долаю саме те,
      що й іншим по плечу.
      Не відаю, коли
      опинюся на споді,
      але не я один
      у рай не полечу.

      І бігаємо, і
      повземо як мурахи
      по тій же мураві
      у лоно споришу...
      Ще дихаю – пишу...
      і до своєї плахи
      попереду усіх
      нікуди не спішу.

      Полохають сичі
      і грає синє море.
      Оце й уся краса,
      яка рятує світ.
      Не за горами вже
      чатує сиве горе,
      вичікує, адже
      стою на схилі літ.

      Ідуть у небеса
      поети і герої...
      Їх – пам’яті людей
      Всевишній удостоїв,
      а я один усіх
      нікуди не веду.

      Долаю уночі
      уявні косогори,
      якщо не упаду,
      то ще почую хори,
      хоча нічого цим
      юрмі не доведу.

      06/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Совкова табакерка
      Ще не плює на обране народ
      і не кусає лікті у надії,
      що вистачає нації свобод.
      А те, що русофіл не ідіот,
      не означає, що і він месія.

      Кацапії великій завдяки,
      наїлась «Лугандонія» од пуза.
      Але воюють... не бойовики...
      І захищають їх медведчуки,
      які раніше убивали Стуса.

      І знову, замітаючи сліди,
      вилазять тарганами із «помойки»
      ті ж самі гепи-гурвичі орди,
      злодії рабиновичі-жиди
      та одіозні нестори і бойки.

      Дають сигнали командори Зе,
      кудою Україна поповзе
      в тісні обійми уркагана-брата...

      Усіх лякає ядерна зима
      і нація не відає й сама,
      кого пора історії навчати.

      06/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. У світі Езопа
      У міражі омріяного лету
      до ирію готові журавлі,
      метафорами піють опоненти
      єлейні епітафії Землі.

      Найбільше чути півня і зозулю
      та п’яного, буває, павича.
      Голубка хоче миру, – гулі-гулі,
      орел шанує люто деркача.

      Хореї, ямби файно і прозоро
      наповнюють поезії сувій,
      аби любові неозоре море
      запінило мелодії
      прибій.

      Із луками літають купідони,
      метає блискавицями Зевес.
      Оспівуються дони і мадонни –
      нарциси і півонії небес.

      І поетеси, і поети раді
      показувати зопалу жука,
      бо є у нас історія така,
      що де-не-де, неначе на параді,
      гуляє комашня і колоради
      голодною колоною совка.

      06/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Зиґзаґи творчості
      Пишеться як чується. Гадаю,
      є удача – Богові хвала.
      То орел решітку затуляє,
      то решітка ляже на орла.

      Як немає щастя і кебети,
      то й життя солоне як ропа.
      А фортуна випаде поету,
      то й монета стане «на попа».

      Генії ще водяться. Буває,
      і не помічає какаду,
      як своє ніяке захищає,
      а чуже хапає на ходу.

      І не буде творчої удачі,
      поки у солоному поту
      не піймаєш думку на льоту
      і її у пам’яті остачі.
      А тоді й дійде, – шукай, козаче,
      іншу середину золоту.

      06/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Тяжка карма
      І

      Юрмі байдужій не пасують вірші,
      а небайдужим випадає більше
      іти в атаку на ворожий дот.

      За мир уже воюють наші діти.
      А от якби мені помолодіти,
      то був би там, де й кожен патріот.

      Нема кому інакше як народу
      відстоювати волю і свободу.
      Але немає щастя на землі.

      Були більшовики і комуністи,
      колаборанти і сепаратисти,
      а нині - – українські москалі.

      ІІ

      Якщо ізгої запалили хату,
      не забуваймо місію свою.
      Московію ніяк не подолати
      інакше як у рівному бою.

      Не подарує доля як на таці
      і ложку меду, і любов до праці,
      і карму серця, і тепло долонь...

      Не дай то, Боже, жодному бурлаці
      за пайку їжі гинути в атаці
      і йти за Україну у вогонь.

      ІІІ

      Не ганю тих, у кого карта бита,
      але не граю за «команду Зе»,
      яка таємно в Рашію повзе...

      Не допікайте, пацифісти ситі.
      Я каюсь, що і Жукова валити,
      а заодно і Гепу – не везе.

      Мене такого народила мати.
      І може й мушу дітям нагадати,
      які то є герої на війні.

      Але даруйте чесному мені,
      що й досі я не міг завоювати
      почесне право на свої пісні.

      06/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Полуда
      Людей не знати – то лиха біда,
      а знаєш, не здивуєшся ніколи,
      коли чиясь осяяна хода,
      покаже, що й король буває голий.

      Якась особа намалює тло,
      а силует наляпає у сажі.
      На те і є заточене стило,
      аби його тупили душі вражі.

      Але не нарікай на суєту
      ченця пера і гуру плагіату,
      коли за світлі цілі і мету
      тобі бажають без чеки гранату.

      Зійде полуда. Немочі очей
      не ти лише і зцілював, і гоїв,
      ще є і аріони, і герої...

      Не переймайся. Ще живий ачей?
      У цій юрмі, у
      наготі ночей
      не ти один у цьому полі воїн.

      05/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Відрижки імперії
      І

      Усім відомо, – де війною віє,
      чекай із «іхтамнєтами» Москву.
      Конаюча в агонії Росія
      колонізує «вату» світову.

      Куди не йди, усюди їхнє рило.
      Уже й своє – і те гноїть капрал,
      а кривославна мафія Кирила
      окурює кадилами Урал.

      Палає схід, а їм – аби до Бугу
      палити все, що хоче їхній бог...
      На небосхилі виник Вова другий
      і Болівар не винесе обох.

      ІІ

      Потроївся орел двоєголовий.
      Не знає, що у нього в голові.
      І лаптями черпають іванови
      усі потоки чорної крові.

      Вертаються ті самі отамани.
      Що їхало, те й здибало собі.
      І потирають руки клептомани –
      і по халяві видно, й по губі.

      ІІІ

      Регоче Україна і не чує,
      не добачає на своєму дні,
      що обирає і куди прямує.

      Великий Пиня їде на коні
      і розділяє, і володарює...

      Кощій шукає голку на війні.

      05/19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Оглашенні
      Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
      І не байдуже тим, кому не все одно,
      як будуть павуки кусатися у банці,
      які з усіх усюд окупували дно.

      Оточення одне міняється на інше.
      Куди не подивись – однаково брудне.
      Банкіри і бомжі хвилюються найбільше,
      навіщо і кого Феміда не мине.

      Ховає пазурі і наставляє роги
      усе, що має все і шкіру не одну,
      займає і партер, і лаву запасну...

      Народу до лиця умити руки й ноги,
      зашорити більмо і обожати того,
      хто вийде на «тропу» очолити війну..

      05/19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Бенефіс
                   І
      Уже й не знаю, із якого краю
      дарується оказія така –
      явитися на Банковій гультяю
      на інаугурацію Сушка.

      Даруйте, але я не уявляю
      подію дня без мого п’ятака,
      якщо не я, а поетеса Майя
      із винуватця виліпить Франка.

      Вітаючи товариша заочно,
      бажаю подолати рубежі,
      але не зупинятись на межі,
      де є іще каменярі, і точно
      у променях юпітерів наочно
      поезією сяють «Вітражі».

                    ІІ
      У багатьох зоїлів неминуче
      у полі зору є поет Сушко,
      відомий, і ведомий, і ведучий –
      клонований як той Іван Франко.

      Але бракує псевдо Гайявати...
      « Лупайте сю скалу» – це у Франка.
      І я кажу, – як можете, лупайте
      скалу і скелю... Ерато і вату... –
      усе це є в поезії Сушка.

      Ну чим я ще товариша потішу?
      Усе прозоро. Майже як сонет.
      А ось чим! Як поетові поет
      до ювілею зичу цього вірша,
      козачого здоров’я, а найбільше –
      освідчитися Мавці тет-а-тет.

                    ІІІ
      Хай не ревнує поетеса скраю,
      бо і вона – це кров і молоко!
      Хай графоману арію співає
      великий гуру... Ну, а я гадаю,
      що перший учень Феї – це Сашко.

      І – нота бене. Я ще не Спіноза,
      та муляє як у п’яті заноза
      іще одна оказія проста.
      Якщо життя така сувора проза,
      чому воно – гротеск і суєта?

      Ну от свою історію читайте.
      Нема нащадків у Залізняка.
      Дітей зарізав. Умань. Ляхи. Страта.
      Не вірите Тарасу, запитайте,
      та не у мене і не у Сушка.

      19/05/19










      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Під сурдинку дощу
      Ідуть дощі. Яка то благодать!
      Небесне море землю поливає,
      надією засіяні у маї,
      озимина і вруна шелестять.

      А пажиті – од краю і до краю,
      де я, мов ратай, сію іншу рать.
      Чекаючи нового урожаю,
      мої поля чорнилами горять.

      Роздмухую ще жевріючу ватру.
      У дочки Прометея, візаві,
      запитую повторно: « А чи варто?»
      І чую: « Варто, поки ми живі».

      Іду як дощ полями-сторінками,
      нікого не залякую громами,
      що я найперша скрипка і соліст,
      який уміє помежи рядками
      нанизувати речення словами,
      що озонують логікою зміст.

      05/19



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. РS
      Усе, що мали, це – до хліба сало.
      Що маємо? Дорогу у Союз.
      Що мало бути¿ Карта не упала,
      але циганка лиса загадала, –
      червова дама і виновий туз.

      А що то буде? Очамріли люди,
      сліпі душею. А тупі серця
      завісила із ящика полуда.
      І поки ще оказії не буде,
      Кассандра не показує лиця.

      Пороблено, напевне, нашій нені.
      В історії такого не було,
      щоб одуріло місто і село.
      Якщо її очолює Зе-Ленін,
      то це не інше що, як енело.

      У нації єдине і найкраще
      медійне чудо уркоговоряще.
      Обрали найрідніше і своє...

      Богдан сміється, а Мазепа плаче...
      Та не ховай очей, воюй, козаче,
      на перемогу ще надія є.

      05/19




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --