Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Нічия Муза (1969)
Поки тіло і душа єдині,
Ще літаю на своїм крилі.
Затишно невидимій пташині
На краєчку рідної землі.


Рубрики / Метаморфози

Опис: Вірші у співавторстві.
Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Вітру в полі
    Вертаємося до своєї хати
    на кращі села, де ще є сім’я,
  •   Прощальний круїз
    Фата-Моргана іншою буває –
    cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
  •   Прощальний круїз
    Фата-Моргана іншою буває –
    cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
  •   Роздвоєння
    Життя дається нам у боротьбі.
    Минає час, і ось – пора у вирій
  •   Західняцька мотиваційна
    – Ой Марійко, Марійко, як мі без тя бути?
    Беруть мене у військо рекрути-рекрути.
  •   Offline
    Мало що побачиш у вікні,
    та на те і водяться поети,
  •   Будь, що буде
    Ой, згодна я... і це уже не жарти.
    Коли вже є оказія така,
  •   Запізніле виправдання
    Я не ота і не моя вина,
    що пошта переплутала адреси.
  •   Чесна афера
    А рейтинги малюють аферисти,
    аби летіти в небо голубе,
  •   Самокритика
    Ні, не зайве іноді довести
    ворогу і другу у собі,
  •   Вчорашнє завтра
    Жили ми у союзі як брати,
    а от окремо... кожне пам’ятає,
  •   На гребні видимого
    Напевне, що у тому зорельоті
    багато нас і наміри свої,
  •   Із видимого екрану
    Така пора, коли пора уже
    судити ще учора несудиме,
  •   На фініші
    Ой, не сип мені солі на рани.
    Я то знаю, де кара небес,
  •   У кінці тунелю
    Не чекай на мене вечорами.
    Я прийду, приїду, прилечу
  •   Напередодні
    Ми одцвіли у маєві черешень,
    зів’ялими упали у траву,
  •   Долі навзаєм
    Паде роса на молоді отави,
    а у гаю зозуля закує
  •   Відмінки невгасимого
    На зло і всупереч війні
    я ще сумую за тобою,
  •   Відгомін Бучі
    Як уві сні... імла війни між нами...
    як у печері...непроглядна даль
  •   Не моєму соловейку
    Якби ми знали ще маленькі,
    що нас недоля не мине,
  •   ***
    Я не зима, я Аеліта,
    таємна Муза нічия,
  •   Близьке й далеке
    Були ми і щирі, й наївні
    красуні – велика й мала:
  •   Остання роль
    Була б і я надією твоєю,
    якби не залишилась назавжди
  •   На грані
    Наїзнику Пегаса
    немає часу
  •   Тіням Овідія
    О, мій Овідію в сутані,
    не панікуй, не зарікайся...
  •   Що-небудь від себе
    А я мовчу,
    не маю слова
  •   Рефлексії
    Я поспішаю на урок.
    Не буду ранити словами,
  •   Коронована осінь
    І до мого саду залітає
    фея коронована щодня
  •   Спроба відродження
    О, любий Данте, необачний друже,
    у цьому світі вже давно не рай.
  •   Біла палітра
    Рано ще журитися, козаче,
    доля не минає восени,
  •   Вереснева сюїта
    Як там у тебе?
    у мене й досі
  •   Вічному менестрелю
    А я не оглядаюся назад,
    у часі чумакую помаленьку,
  •   Серпневі вітражі
    Блякне день і тінями на воду
    падає, лягає на дахи...
  •   На крилах преображення
    Заспівай і пісня понесе
    у краї далекі, заповідні
  •   У павутинні плетива
    Вінками плесо заснує
    як у садах Семіраміди
  •   Луна
    Ще випромінює частоти
    твоя душа моїй монаді
  •   Ніс по вітру
    Я не сумую за стежиною
    і за мелодією теж:
  •   Шукачі пригод (Афродіта)
    – Даремно в’яне наше літо...
    уже й до осені пішло,
  •   Випробування спокусою
    Заросла тернами колія...
    азимути долі невідомі...
  •   Пересміх
    І я тієї ж... он-де і святі
    і ті, бувало, глечики ліпили.
  •   Погода
    По Україні ходять хмари,
    буває блискає, гуде
  •   Рокове вчора
    Минають сірі дні і білі ночі
    туманами окутують Неву,
  •   Співучасниця
    Я ще є. Опудало моє
    загорає нині на городі
  •   Мати Україна
    Чекаю визволителів своїх,
    коли на схід, на північ і на південь
  •   Кульбаба
    Закортіло літепла кульбабі...
    і нема метелика... йому
  •   Фея та ельф
    Чекаю ельфа...
    уві сні...
  •   З весною наодинці
    Перецвітають проліски у лісі.
    Ще й не було, а вже нема весни.
  •   До брата
    Не оминуть і тебе первоцвіти,
    будеш ходити по рясту не раз...
  •   Із небес
    Як не є, але одна дорога
    нас веде до вічної ріки,
  •   Розчинені в часі
    Очі озер, сині моря,
    а за горою – найвища гора.
  •   Есмеральда
    О, нерозумний Квазімодо,
    я не люблю... гірку сльозу,
  •   Програна гра
    – І чула, й виділа, і знала
    як та циганка, що гадала,
  •   Без варіантів
    Небо чує наші голоси,
    у мені луною резонує,
  •   Весна
    Радій. Це я іду
    веселкою до тебе.
  •   На всі боки
    Це явно означає, що тобі
    уже байдужі радощі людини,
  •   Не разом
    – Тобі «у сумі самоти»
    до мене ще іти й іти
  •   Ассоль
    Я не була твоя Ассоль…
    Билиною біля причалу
  •   Донья Тобоська
    Нехай тобі іще не сто
    і ти не юний, а зелений,
  •   На часі
    Політати і мені охота
    разом до тієї висоти,

  • Огляди

    1. Вітру в полі
      Вертаємося до своєї хати
      на кращі села, де ще є сім’я,
      тоді і буде Муза нічия
      до тебе Аелітою літати.

      Поетова фантазія багата,
      тому на зламі цього житія
      вертаємося до своєї хати
      на кращі села, де ще є сім’я.

      Її оберігатимуть пенати
      як не удома, то у лободі,
      а побудуємо небесні шати,
      полетимо у вирій і тоді
      вертаємося до своєї хати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Прощальний круїз
      Фата-Моргана іншою буває –
      cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
      не Роза, не Лілея, а Sisi
      принцесою ці заводі лишає.

      Запам’ятаю небо, і прибій,
      і гавані затишні і надійні,
      де я була в ілюзії твоїй,
      але одне одному необхідні.

      Я бігаю по хвилях... на бігу,
      виконуючи ритуальний танець,
      та не міняю пана на слугу...
      шукай мене, літаючий голландець.

      Твої надії на морському дні.
      А я... А я полину по Дунаю
      у незабутні вечори і дні,
      куди не я... «А’ROSA» повертає,
      роняючи блукаючі вогні
      у течію минаючого раю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Прощальний круїз
      Фата-Моргана іншою буває –
      cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
      не Роза, не Лілея, а Sisi
      принцесою ці заводі лишає.

      Запам’ятаю небо, і прибій,
      і гавані затишні і надійні,
      де я була в ілюзії твоїй,
      але одне одному необхідні.

      Я бігаю по хвилях... на бігу,
      виконуючи ритуальний танець,
      та не міняю пана на слугу...
      шукай мене, літаючий голландець.

      Твої надії на морському дні.
      А я... А я полину по Дунаю
      у незабутні вечори і дні,
      куди не я... «А’ROSA» повертає,
      роняючи блукаючі вогні
      у течію минаючого раю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Роздвоєння
      Життя дається нам у боротьбі.
      Минає час, і ось – пора у вирій
      за обрії і запитання щирі
      ти наодинці задаєш собі, –
      для чого жив у радості й журбі?
      Що залишив? Яка твоя дорога?
      Які ще не завершені труди?
      Адже тобі не хочеться туди,
      де на чеку Харонова пірога
      на хвилях течії? Усе мине,
      але усе одно чекай мене,
      як я чекаю нашу перемогу...
      щомиті наближаємось до Бога,
      аби любити вічне і земне.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Західняцька мотиваційна
      – Ой Марійко, Марійко, як мі без тя бути?
      Беруть мене у військо рекрути-рекрути.

      – Ой хоробрий солдате, що казати маю?
      Треба орду погнати із нашого краю.

      – Ой моя ти кобіто, як же ти без мене?
      Може мене убити гарпія скажена.

      – Ой вояче, вояче, будемо здорові,
      маєш силу козачу, ім’я Богунове.

      – Ой Марійко, Маріє, вірна і єдина
      я до тебе у мрії щогодини лину.

      – Ой Іване, Іване, буду тя чекати.
      Подолаєш тирана, збудуємо хату.

      – Ой Марійко, Маріє, люблю тя, люблю тя.
      Я за тебе кощія рубаю на пруття.

      – Ой Іване, Іванку, жни прокляте зіллє,
      а вернешся у танку, справимо весіллє.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Offline
      Мало що побачиш у вікні,
      та на те і водяться поети,
      щоб не переводити сюжети.
      Як не є, та хай не буде, – ні.

      Користуюсь мовою інету, –
      ми такі у світі не одні,
      що об’єднані у далині...
      на любов іще немає вето.

      Бо душа – євшан, а не полин
      і стежина, що веде до льоху,
      у війну не заростає мохом,
      і читач у мене є один...
      є... уже готовий як акин,
      ну і я... готуюся потроху.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Будь, що буде
      Ой, згодна я... і це уже не жарти.
      Коли вже є оказія така,
      то розумію, після сорока
      журитися за юними не варто.

      Якщо так ся подобає тобі,
      то я не розчарую серцеїда.
      Чого б ото не вийти і собі
      у п’ятницю за молодого діда?

      Відомий Кіса мав аж... 33,
      і то йому і їй було приємно
      летіти на побачення таємне.

      Не вішай ніс, дивися догори,
      чекаю до осінньої пори...
      після війни... і, може, не даремно.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Запізніле виправдання
      Я не ота і не моя вина,
      що пошта переплутала адреси.
      Ти слав свої листи до поетеси,
      але вона була вже не одна.

      Хіба тобі хотілося обману?
      Не випадає нам – рука в руці...
      А пам’ятаєш місто на ріці,
      закутане у голубі тумани?

      Якби тоді покликав... може, я
      була уже готова у дорогу
      на інше перехрестя житія.
      Усе минуло, що було до того.
      Не присягаюся, але їй-Богу
      вина у тому не лише моя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    9. Чесна афера
      ***
      А рейтинги малюють аферисти,
      аби летіти в небо голубе,
      але на воду чисту
      ці артисти
      нового жанру вивели себе.

      ***
      А є чого імітувати втому,
      коли лікує пасія сама
      і дорогому
      від його синдрому
      невиліковних – лікаря нема.

      ***
      А у майстерні не одні погани,
      хіба що... як обоє – сатана
      і є пошана...
      і по барабану,
      що списує й не списує війна.

      ***
      А де-не-де корупція ще є
      і навіть у поезії не проти
      заслужений месьє
      радіти, що кує
      йому зозуля у його болоті.

      ***
      А йому не застує ніхто
      бути гуру на своїй сторінці
      цього шапіто,
      де одне на сто
      має за куму свою лисицю.

      ***
      А це одне... ображене на клони,
      хоча давно клоноване само
      і як ікона
      ідола мамони
      пасує музі як орлу більмо.

      Кореляція
      А мене хорошому навчали –
      не іти супроти совісти.
      Файно римувати – це не мало,
      але ніж боротися за бали,
      важливіше вчитись думати.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    10. Самокритика
      Ні, не зайве іноді довести
      ворогу і другу у собі,
      що не додає вендета честі
      діячу у марній боротьбі.

      Ну, буває – у душі ми діти...
      Згідно філософії людей,
      ми усі є жертвами ідей...
      поки доростемо до еліти –
      просвітління внутрішнього світу
      не гальмує розвитку дітей.

      Не лякай, не рипайся усюди
      і не сунь, куди не просять, ніс
      то кудись по дрова, то у ліс...
      успіхи зоїла і зануди
      це не те, що виведе у люди,
      поки до поета не доріс.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Вчорашнє завтра
      Жили ми у союзі як брати,
      а от окремо... кожне пам’ятає,
      як партія вела до висоти
      із низини болотяного краю.

      Тоді ділив усе великий брат –
      і їжу, і продукцію – пайками...
      а нині лиш народний депутат
      себе оприбутковує... так само.

      На те воно й існує... і пігмей
      арени, і фальшиві ліліпуті.
      Не можуть виживати без людей
      злодії і сучасні, і майбутні.

      Учора годували їх одні
      й ті самі обездолені селяни
      і нині... заробляють на війні
      майбутні небожителі Оману.

      Історія не списує таке,
      та править ще у нашій Україні
      багатій, незалежній, самостійній
      підкинуте нам каченя гидке,
      що нині оперилось... у м’яке
      зелене пір’я... як звичайні півні.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. На гребні видимого
      Напевне, що у тому зорельоті
      багато нас і наміри свої,
      які ми відкладаємо на потім,
      не ефективні проти течії.

      Надії тонуть, поки ми не проти
      перелітати у чужі краї
      і воювати на своєму фронті
      у поки-що чужому житії.

      Та знає небо, що оберігати,
      кому до кого їхати, пливти
      у руслі суєти і самоти...
      а головне, кому відповідати
      за те, що натворили окупанти,
      яких караєш словом саме ти



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Із видимого екрану
      Така пора, коли пора уже
      судити ще учора несудиме,
      історія повторює сюжет,
      як виживати у холодну зиму.

      Дивитися на голе негліже
      і видіти опудала режиму
      а заодно, як публіка ірже
      на кутні із оскалами новими.

      І це тоді, як я одна стою
      серед зими на самому краю,
      куди уже націлені ракети
      на горе люду, що піде у лету,
      а може, і на голову мою,
      аби уже не снилися сонети.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. На фініші
      Ой, не сип мені солі на рани.
      Я то знаю, де кара небес,
      але мусимо мати за пана
      і любити... як палицю пес.

      Ой, хіба я одна винувата,
      що у пекло завіяло нас?
      Не на часі і нам воювати,
      і миритися дітям не час.

      Ой, не ми лише служимо ницо
      кожній молі і хану орди...
      та мені би іще – до криниці,
      до живої моєї води

      і напитися, наче цикути,
      і нічого уже не почути
      ні про себе, які ми раби,
      ні про ігри цієї доби...
      забуваємо, наче манкурти,
      цю іронію злої судьби.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. У кінці тунелю
      Не чекай на мене вечорами.
      Я прийду, приїду, прилечу
      тими горобиними ночами,
      за якими плачу і плачу
      оцією тугою гіркою,
      поки нас єднає самота...
      хай хоча би спільною журбою,
      як не є, подовжимо літа,
      як не є... а у кінці тунелю
      іноді ще жевріють пастелі
      світла, що приховує імла...
      не вини, що не тобі одному
      на зорі, багато літ по тому,
      я свої надії берегла.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Напередодні
      Ми одцвіли у маєві черешень,
      зів’ялими упали у траву,
      але живу одначе, ще живу,
      коли перечитаю пару речень.

      І оживе минуле наяву,
      і від надій уже не буде зречень,
      і серце не почує заперечень
      словами на мелодію нову.

      Побачимось під нашою зорею,
      ночами я літаю ще до неї,
      хоча, як і до тебе – уві сні.

      Про те, що не було і має бути
      у вигляді веселої покути
      ти будеш сповідатися мені.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Долі навзаєм
      Паде роса на молоді отави,
      а у гаю зозуля закує
      і стрепенеться серденько моє –
      немає у минуле переправи.

      А ти ще є, і я ще ніби є,
      і десь цвітуть мої волошки, мальви...
      і дивиться із відти світ ласкавий
      із усмішкою на досьє моє.

      Іще існую і тому скучаю,
      хоча і знаю, що не допливу
      до того краю, де я не живу.

      Уже немає хати біля гаю
      і нас обох... та іноді літаю
      у пам'яті, у снах і... наяву.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Відмінки невгасимого
      На зло і всупереч війні
      я ще сумую за тобою,
      а ти пиши... пиши мені,
      що мир уже не за горою.

      Являйся знову уві сні,
      не пропадай... війна війною,
      а ми, роз'єднані водою,
      неопалимі у вогні.

      Хоча... за обріями – воля,
      не мають біженці її
      і марні марення мої...
      одному воїну у полі
      не випадає гарна доля,
      яка веде в чужі краї.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Відгомін Бучі
      Як уві сні... імла війни між нами...
      як у печері...непроглядна даль
      і пізньою тривогою ночами
      сиреною озвучена печаль.

      Як у кошмарі... знищені сезами,
      залиті кров'ю цнота і мораль
      і не сховаєш душу за вуаль,
      розірвану ворожими руками.

      Пече долоню лінія життя,
      болить душа, ятрить сльоза кипуча...

      блукає перемога неминуча,
      з дороги вимітаючи сміття...
      ................................................
      по ній іде
                   усміхнене
                               дитя.

      Історію переписала Буча.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Не моєму соловейку
      Якби ми знали ще маленькі,
      що нас недоля не мине,
      любила б я не Євтушенка
      і малював би ти мене.

      Тоді палітрою веселки
      сіяло б личко чарівне...
      була б я сонечко ясне,
      а ти, напевне, соловейко.

      Але розвіялись літа
      і наше літо промайнуло,
      і не поманять у минуле
      непоціловані уста...
      була сопілка, та і та
      свої мелодії забула.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      Я не зима, я Аеліта,
      таємна Муза нічия,
      але твоє майбутнє літо...
      а хто ж іще, якщо не я?
      Хай чують барди й менестрелі
      що у зимовий час оцей
      я не чекала Аріеля,
      тому явився Берендей.
      У рік новий старого стилю
      це очевидно саме те,
      що налаштовує на хвилю
      через парсеки, льє і милі
      ловити усмішки... зате
      згадаємо обличчя милі
      і наше літо золоте.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Близьке й далеке
      Були ми і щирі, й наївні
      красуні – велика й мала:
      одну величали – царівна,
      трояндою інша цвіла.

      Чекали нас лицарі вірні,
      надія на долю була...
      ми чули і когута, й півня,
      а очі хотіли – орла!

      А душі у вирій хотіли
      і несли усіх журавлі
      подалі від краю землі...
      ми рано туди полетіли,
      а чортики осиротілі
      очікують нас у гіллі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Остання роль
      Була б і я надією твоєю,
      якби не залишилась назавжди
      цикутою цілющої води,
      якої не жаліє Панацея.

      Я не була тією однією,
      яка рятує душу від біди...
      душею ти і досі молодий,
      а я уже давно бабуся-фея.

      Та буду ще у пам’яті жива
      і неприступна як високі гори...
      ти – лицар без догани і доко́ру,
      я – незабудка, мрія, сон-трава...
      на півночі тече твоя Нева,
      а мій Дніпро біжить у Чорне море.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. На грані
      Наїзнику Пегаса
      немає часу
      у цьому світі
      сидіти і чекати,
      аби піймати
      себе... у сіті...
      ................................
      Якщо не твого поля
      ягідка твоя,
      хай буде нічия
      і ти гуляй на волі...
      .................................
      ще є багато
      чого уміти
      і не одна кобіта
      зайде у хату
      тебе вітати...
      але немає долі,
      якщо і досі
      твоя орбіта
      торкається юдолі...
      .................................
      Та може, боса
      паде на роси
      небесна Аеліта
      в зеніті літа
      або на осінь,
      коли зима на часі,
      полинуть сміло
      душа і тіло
      до діда на Парнасі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Тіням Овідія
      О, мій Овідію в сутані,
      не панікуй, не зарікайся...
      міхи наповнені і чани
      не протікають ще, на щастя.

      Вітрила є і цілі снасті,
      і гавані ще не останні,
      і карта вигідної масті
      упала на дороги ранні.

      Лише одне ім’я у мене –
      не Муза я, не Мельпомена
      не Ліра у руці ізгоя...

      ми на одній з тобою сцені...
      перо ліричного героя
      служити має Ойкумені.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    26. Що-небудь від себе
      А я мовчу,
      не маю слова
      і не лечу,
      не до любові,
      немає крикнути кому, –
      ей, люди, ви ще у диму
      чужих ідей,
      чужої мови...
      всихає ґлей,
      одні промови
      про ювілеї
      із трибун,
      та не єднається табун,
      немає нам
      що обіцяти...
      за огорожею телята,
      а свині там,
      де місце свято.
      До перемог
      усе.. про-себе*...
      бо, не дай Бог,
      почує небо.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Рефлексії
      Я поспішаю на урок.
      Не буду ранити словами,
      якщо найбільше помилок
      ми наробили між рядками.

      Почую не один дзвінок,
      побачу декого між нами
      і не поставлю у куток,
      кого вважаю диваками.

      Але про це – анітелень...
      У нас одні і ті ж задачі –
      лукавому давати здачі.
      А поки-що – не до пісень...
      у дачника найтяжчий день
      у понеділок – день удачі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Коронована осінь
      І до мого саду залітає
      фея коронована щодня
      і щодня на себе приміряє
      шати золотого убрання.

      Іноді на подіумі плаю
      одягає у руно ягня,
      то у синє-вирі біля гаю
      напуває рижого коня.

      Та не умивається сльозою,
      що не чує пісню солов’я,
      що уже зима не за горою
      і борей гукає, – ти моя!
      О, цією ранньою порою
      пізня осінь – це іще не я.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Спроба відродження
      О, любий Данте, необачний друже,
      у цьому світі вже давно не рай.
      Ти у любові, бачу я – не дуже,
      хоч у... сеансі – Боже, помагай!

      Звичайно, я сама не надолужу
      утрачене... тоді удвох... давай...
      я заспіваю, – ой, не шуми, луже,
      а ти... свою «Комедію» згадай.

      Відродимо минуле до світанку
      і ранньою весною, й восени,
      але хоча б себе не обмани.

      У затінку альковної альтанки
      чекають нас цикути філіжанки
      і потаємні спіритичні сни.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Біла палітра
      Рано ще журитися, козаче,
      доля не минає восени,
      не одна ворона ще закряче
      через перелази і тини.

      Полини гіркіші молочаю,
      поки щастя десь у бур’яні.
      Не об’їдеш долю на коні,
      поки в тебе іншої немає.

      Може й усміхається удача,
      та хіба сліпе її побачить,
      поки та ворона не летить
      і не ощасливлює на мить...
      поки серце одиноке плаче,
      не засяє сонячна блакить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Вереснева сюїта
      Як там у тебе?
      у мене й досі
      небо як небо
      осінь як осінь
      бабине літо
      нас оминає
      і не чекає
      танок сюїти
      у цьому році
      мені знайомі
      знаки емоцій
      точки і коми
      чуйні поети
      і поетеси
      їхні сонети
      та інтереси
      марні старання
      зайві надії
      вірус кохання –
      це пандемія.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Вічному менестрелю
      А я не оглядаюся назад,
      у часі чумакую помаленьку,
      навчаю жовторотих пташенят
      тій музиці, що ти на кобзі бренькав.

      Про те, як наші зорі мерехтять
      і їде Віз Великий... і Маленький,
      і тьохкає у грудях соловейко,
      і душі увертюрою звучать.

      Та ми герої не цієї казки...
      сьогодні я одна... на місяці
      купаюся у зоряній ріці
      і не чекаю на телячі ласки,
      і не боюся зайвої поразки...
      біжать ще за возами молодці.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Серпневі вітражі
      Блякне день і тінями на воду
      падає, лягає на дахи...
      і серпом, зрізаючи верхи,
      йде окраєць місяця зі сходу.

      І Ярило не жаліє дня,
      вписує оздоби у палітру
      осені, гаптує убрання,
      щоб вона подобалася вітру.

      Пріє переорана земля.
      Сівачі очікують моменту
      з’яви тої пані на поля
      у свої нові апартаменти.

      А вона прямує у ліси
      і дощі за нею – чередою...
      осінь задоволена собою –
      має у запасі гарбузи...
      і не ради пізньої краси
      укриває обрій пеленою.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. На крилах преображення
      Заспівай і пісня понесе
      у краї далекі, заповідні
      тої, що цінує над усе
      голоси і трелі солов’їні.
      Залітай і, може, обійму,
      не чекай, що іншого почую
      і не воркуватиму йому...
      і не обіцяй нічого всує...
      я ночую в небі у раю
      і літаю ви́соко-висо́ко,
      а коли сідаю у гаю,
      аж тоді виказую свою
      сагу про недолю одиноку.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. У павутинні плетива
      Вінками плесо заснує
      як у садах Семіраміди
      усе, що спати не дає
      і не пускає до аїду,
      аїду, раю – все одно,
      аби алеями парнасу
      іти дивитися кіно
      як це було одного разу,
      одного разу ми, таки,
      ходили полем і тернами
      поза Березину, Ярки,
      поміж волошками, житами...
      житами цього світу в той,
      де опановує науку
      казати, – аз... а далі, – буки...
      і не очікувати, – ой!..
      коли веде мене за руку
      літературний мій герой.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Луна
      Ще випромінює частоти
      твоя душа моїй монаді
      і, поки ми обоє раді,
      я не питаю, – де ти, хто ти?

      І хай несуть нас білі коні
      у темні ночі поміж зорі
      у їхньому німому хорі
      за обрії на оболоні.

      І як по щучому велінню
      помчу алюром за тобою
      твоєю вічною луною
      у цю феєрію видіння,
      де ми казковою порою
      непереможні у двобої.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Ніс по вітру
      Я не сумую за стежиною
      і за мелодією теж:
      «кого чекала і любила я,
      уже ніколи не вернеш».

      Один, блукаючи пустинею,
      і ти нікого не найдеш
      порою нашою осінньою,
      якій ніде немає меж.

      Гойдає літо наші купелі
      на синій Росі, у росі,
      на плаї літ «у небесі»,
      за азимутами на румпелі,
      за хмарою на бані-куполі,
      де ми потонемо усі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Шукачі пригод (Афродіта)
      – Даремно в’яне наше літо...
      уже й до осені пішло,
      а ми чекаємо як діти
      на особливе літепло.

      Пора купатися й радіти!
      За Посейдона ще було
      як обіцяла Афродіта
      втекти подалі... у село.

      Не ті часи, не ті герої...
      і не очікує нове,
      і зачіпає за живе,
      що буду піною прибою...
      Немає раковини тої,
      що на край світу попливе.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Випробування спокусою
      Заросла тернами колія...
      азимути долі невідомі...
      не одними келихами рому
      радує стихія житія.

      Поки мрія не наб’є оскому,
      пий минуле того ручая,
      де тече ілюзія твоя,
      що не усміхається нікому.

      Та коли зігріє ласка рук
      і сердець таємний перегук...
      очі відведуть дереворити...
      поки ще солодкий присмак уст,
      обережно стався до спокус,
      щоб якусь...
      із них
      не пропустити.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Пересміх
      І я тієї ж... он-де і святі
      і ті, бувало, глечики ліпили.
      Хай і мені опалить сонце крила,
      якщо поманять гори золоті.

      Нехай сміються юні корифеї,
      що ямбами писати – не моє.
      Зате я їх не пхаю у хореї,
      як деякі miledi & mes’ye.

      І зайве не розтягую рядочки,
      не муляю нікому на нозі,
      а наступаю, – прошу excuse
      me sorry... я така жіночна...
      іронізую... і на цьому точка...
      а коми упакує fantesý.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Погода
      По Україні ходять хмари,
      буває блискає, гуде
      і це неначе Божа кара,
      і нібито уже ніде
      не випаровується пара.

      Все задубіло, що цвіло,
      усяка ягода ніяка,
      і зав’язі – як не було,
      і абрикоси кіт наплакав...
      буяє лиш одне зело.

      Грозою пахне як у маї,
      затуманіли небокраї
      і жаба кумкає вночі...
      а злива хату оминає
      і я калину поливаю,
      коли наліво йдуть дощі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Рокове вчора
      Минають сірі дні і білі ночі
      туманами окутують Неву,
      а видяться Дніпрові сині очі,
      які запам’ятала наяву.

      Уже не прилечу... не перескочу
      цю порожнечу, у якій живу...
      боюся, запізнитися не хочу
      на перше і останнє рандеву.

      Але не перейду широке поле
      весною, літом, осінню – ніколи
      не гляну на волошку... хоч одну...
      ще вірю, що побачу Україну,
      тому чекай, я уві сні прилину
      у нашу ранню сиву далину.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Співучасниця
      Я ще є. Опудало моє
      загорає нині на городі
      і ніяка чапля не клює
      у моєму тихому болоті.

      Чуються лелечі голоси,
      але я не перелітна птиця.
      Очевидно різні полюси –
      журавель у небі і синиця.

      Поки у руці ще нічиє,
      догорає не одна надія...
      видиво невидиме твоє
      на мітлі літати ще уміє.

      Поки усміхається юрма,
      час міняти пера на лопати,
      сіяти, садити і сапати...

      чародія магії нема...
      ну то й що?.. упораюсь сама...
      помагають біси і пілати.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Мати Україна
      Чекаю визволителів своїх,
      коли на схід, на північ і на південь
      появиться у ризах золотих
      всеукраїнський пам’ятний Великдень.

      Не вічний Ірод... буде на Землі
      і тепле літо, і розквітнуть весни...

      як булька на воді, навіки щезне
      останній узурпатор у кремлі,

      розвидниться у кро́мішній імлі,
      а в Україні білий світ воскресне.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Кульбаба
      Закортіло літепла кульбабі...
      і нема метелика... йому
      цього року вистачає зваби
      зимової снігової баби,
      а вона не відає, – чому?




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Фея та ельф
      Чекаю ельфа...
      уві сні...
      але буває,
      веселий лицар у вікні
      мене вітає.
      Мені одній
      в часи нічні
      ніяк не спиться.
      У дам і фей –
      один Орфей,
      а я – синиця.
      У далині
      є журавлі..
      або лелеки...
      але мені
      на цій землі
      до них далеко.
      Так і живу
      і наяву
      нема нікого.
      Але нічого...
      в рандеву
      я біля нього.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. З весною наодинці
      Перецвітають проліски у лісі.
      Ще й не було, а вже нема весни.
      Сіяє сонце у блакитній висі,
      а білий світ усе-таки сумний.

      І є чого. У ньому стільки візій
      од пандемії, голоду, війни
      і до найголовнішої із місій...
      але курей рахують восени.

      Весна іде, ніщо не зупиняє
      її повільний та невпинний хід.
      І хай літує цей весняний квіт...

      У буревії, у часи розмаю
      мою, як і твою, частину раю
      іще охороняє живопліт.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. До брата
      Не оминуть і тебе первоцвіти,
      будеш ходити по рясту не раз...
      жаль, що у цьому ще білому світі
      нас розділяють і простір, і час.
      Жаль, що і я не з тобою гуляю
      тою стежиною біля села,
      наче і досі ще юна й мала...
      Я у барвінку тепер спочиваю.
      Це саме там... по дорозі до раю,
      де ще лозиною в лузі росла.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Із небес
      Як не є, але одна дорога
      нас веде до вічної ріки,
      де не подивуємо нікого,
      що і ми усе ще є, таки.
      Вірую у це до того часу,
      поки не поклали у труну
      неживою. Але цього разу
      уявляй лише мене одну
      юною і милою навіки...
      Може і судилось чоловіку
      бути і не бути до кінця
      зі своєю вірною, одною,
      що була повінчана з тобою
      у ясній обителі Отця.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Розчинені в часі
      Очі озер, сині моря,
      а за горою – найвища гора.
      Там і моя є ще світла зоря
      і на зорі у дорогу пора.

      Манить мене світла мета
      і не дає зупинитись мені.
      Знаю, що я іще є саме та,
      що зачарує тебе уві сні.

      Йду до зорі ночі, і дні,
      поки у небі сіяє мені.
      Хай лише радує і на стає,
      гріє розрадою серце моє.

      Зорі очей сивий туман
      завуалює на плесі ріки
      і заховає у той океан,
      де не щезають літа і роки



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Есмеральда
      О, нерозумний Квазімодо,
      я не люблю... гірку сльозу,
      коли показую народу
      свою розумницю козу.
      А як побачу мого Феба
      на білогривому коні,
      то я готова і на небо...
      хоча і жаль тебе мені.
      Ти щирий, вірний... та упертий...
      і рятував мене не раз...
      але судилося померти
      всьому народу напоказ...
      зате у храмі після смерті
      ніщо не роз’єднає нас.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Програна гра
      – І чула, й виділа, і знала
      як та циганка, що гадала,
      яка у неї буде роль,
      коли об’явиться король...
      А ти не дуже то й барився
      і... з палуби моєї змився
      на інші ріки і моря...
      не я... не я твоя зоря,
      а ти під зорями не мій...
      але іще й сьогодні сниться
      отой бубновий лицедій
      і мрія пікової дами,
      що у Таро не має тями.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Без варіантів
      Небо чує наші голоси,
      у мені луною резонує,
      наші світлі аури парує
      у своїй гармонії краси.

      Я іду до тебе і донині
      вірую ілюзії надій,
      адже душі не бувають винні,
      що роковані одна одній.

      Самота сотає наші душі,
      а жага висушує уста,
      як пожежа воду у калюжі.

      Поки не досягнута мета,
      є ще середина золота,
      і до неї ми ще не байдужі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Весна
      Радій. Це я іду
      веселкою до тебе.
      Дивись у небеса.
      В калюжі не дивись.
      Немає унизу
      ні сонячного Феба,
      ні того, що несе
      пір'їною увись.
      Якщо не буде крил,
      побуду із тобою
      луною інших літ
      до самої зорі,
      до іншої зими
      квітучою весною
      за обріями дня,
      що сяє угорі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. На всі боки
      Це явно означає, що тобі
      уже байдужі радощі людини,
      а я радію і твоїй журбі
      за мною, і лихій годині.

      Ти опинився на своїм горбі,
      я почиваю у своїй долині,
      а там, де кожен судить по собі,
      немає золотої середини.

      Та нині не однаково мені,
      куди йдемо, веселі і сумні,
      у цій земній і неземній юдолі...
      Куди нас ця дорога не веде,
      якщо і заблукаю де-не-де,
      я буду залишатися на волі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Не разом
      – Тобі «у сумі самоти»
      до мене ще іти й іти
      одному... пішки... як до неба.
      А що іще поетам треба?

      Тобі – дорога суєти
      не так до мене як до себе,
      мені до іншої мети,
      де і поезія – плацебо.

      Не висихає течія...
      і тиха муза, а не я
      на пару буде із тобою...
      У неї вищий пілотаж,
      і піруети, й епатаж...
      а я побуду поза грою.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Ассоль
      Я не була твоя Ассоль…
      Билиною біля причалу
      за неї я зіграла роль,
      коли нежданого чекала.
      Надія, віра і любов
      мене за обрій поманили...
      я уявляла знов і знов
      у гавані його вітрила.
      Я не була твоя Ассоль,
      коли навіки розлучались,
      але у пам’яті зостались
      рожеві мрії і пароль
      тієї, що на ноті соль
      луною серця обізвалась.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Донья Тобоська
      Нехай тобі іще не сто
      і ти не юний, а зелений,
      але не може так ніхто
      подати шляпу і пальто,
      аби явитися джентльменом.

      Зарадить лицар у біді,
      та не радітиму авансом.
      Сміялись люди ще тоді
      як рогоносець на суді
      іменувався Санчо Панса.

      Нехай такі ми не одні
      на полі бою біля гаю.
      Але сподобалось мені
      що мій ідальго на коні
      мене очима обіймає.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. На часі
      Політати і мені охота
      разом до тієї висоти,
      за яку воюють донкіхоти
      на шляху до вищої мети.

      Ну, а поки.. плаваю на волі.
      Перехрестями своєї долі
      повертаю на свої круги,
      де і друзі є, і вороги.

      Ми не пара у житейській прозі,
      та мені з тобою по дорозі...
      з музою – у радості й біді...
      Я люблю змагатися у слові
      і по цій дорозі до любові
      будемо птахами на воді.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --