Весною тебе любитиму,
У нас буде шалений роман,
Милим тебе називатиму,
Любові буде повен океан.

Я по-новому оживу,
Як той підсніжник весною,
Тільки одного тебе люблю,
І думками я лише з тобою.

Люби красиво,ніжно,
Тільки мене одну,
Люби безмежно, страстно,
Не забувай Весну.

У світі так багато всього,
Але мало щирості,

Я подарую тобі світ,
В якому хотілось би жити,
Без брехні і обмана,
Де є бажання творити.

Я подарую тобі світ,
Повен любові і світлих кольорів,
Де зорі розкинулись по небу,
І де немає ліхтарів.

Я подарую тобі світ,
Багатий ніжністю і добротою,
Ми будемо гуляти вночі,
І милуватись красотою.

Я подарую тобі світ,
В якому так багато поваги,
Де хочеться залишитись,
І відчути присмак уваги.

Я подарую тобі світ,
Де не важливі ріст і фігура,
А цінується доброта душі,
І ще не вивчена нами література.

Я подарую тобі світ,
Де кохають за те,що ти є,
І де зради нема,
Це буде все твоє.

Я подарую тобі світ,
Де є сльози щастя і добра,
І немає ненависті і зла,
Де душа жадає тепла.

Я подарую тобі світ,
Де тільки я буду кохати,
І за твою посмішку щиру,
Я буду готова все віддати.

Я подарую тобі світ,
Я тобі обіцяю,
Ще скажу тобі ці слова,
Вибач,але я так тебе сильно кохаю...

Дівчино,ви куди?
Я у прохожої спитала,
Тому що бачила,
Як вона,бідна, ридала.

Подальше від всіх,
Мені відповіла,
Хотіла піти,
Але я не пустила.


Нікуди не підеш,
Ти ще будеш щаслива,
Ти про рідних подумала,
Коли так спішила?

Мовчиш,ну й мовчи,
Я не буду судити,
Ти ще зовсім молода,
Ти мусиш жити.


Ти ще смак життя не відчула,
Мамою не була,
А як станеш нею,то відчуєш,
І скажеш:ще трішки й себе й свою кровинку б погубила.


Живи,хоча б заради неї,
Ця дитина буде твоєю сім'єю,
Твоєю втіхою,твоєю душею,
Ти про все говоритимеш з нею.

І зрозумієш нарешті!
Що дорожчого в тебе немає,
І не буде ніколи,
Коли візьмеш її за руку,
І поведеш до школи.

Тож не робіть помилок,
У молодих роках,
Пам'ятайте завжди про хороше,
Тримайтесь у руках.

Пам'ятаю щасливе дитинство,
В якому я у любові зростала,
Тепер айфони,айпади,
А я тоді і телефона не мала.

Я пам'ятаю все,
Ті місця,де я часто бувала,
Той чудовий дворик,
У якому в ігри з друзями грала.

Пам'ятаю ту мить,
Як сонячно і світло,
Де струмочок біжить,
А на галявині усе розквітло.

Я пам'ятаю той сад,
У якому яблука збирала,
І ту стежинку до лісу,
Якою я частенько гуляла.

Пам'ятаю галявину,
На якій я квіти збирала,
Збираючи,наспівувала пісеньки,
І знаєте:щасливою ставала.

Я пам'ятаю гори,
Де з друзями подорожували,
Збираючи малини і чорниці,
Ми там відразу й смакували.

Пам'ятаю ті місця,
Де хороводи ми водили,
Проводили разом гарно час,
Не пили,не курили.

Дитинство-це саме найдорогоцінне що у мене є,
І за це я готова все віддати,
Будучи тоді маленькою,
Все казала:"Хочу дорослою стати"!


Але як я тоді помилялась,
Та нізащо б не хотіла тепер дорослою стати,
В дорослих часто серце розбите,
А краще вже розбиті колінки мати.

Ти став для мене таким дорогим,
І втратити довіру твою,я не хочу,
Побажати тобі здоров'я і добра,
Я дуже хочу.


Ти з тих людей,які не зрадять,
Завжди прийдуть на допомогу,
За тебе дякую я,
Дякую Богу!


І мамі твоїй я спасибі скажу,
Що тебе народила,
І дала тобі життя,
Віри й правди навчила.


Дякую і татусеві твоєму,
Що виростив тебе мужнім,
Навчив співати,танцювати,
І завжди бути дружнім.

Я знаю,ти будеш щасливий,
Бо ти хороша людина,
У тебе буде своя сім'я,
Ти виростеш сина.


Будь веселим щодня,
Улибка твоя чарує,
Вона так палає щиро,
Серце моє дивує.


Дивує,бо усмішка щира,
Така мила-мила,
Настрій у мене піднімається,
Коли ти усміхаєшся.


Я знаю,що ти будеш усміхатися,
Щоб я не сумувала,
І раділа за тебе,
Поради давала.


Ти знаєш,я завжди з тобою,
Ніколи тебе в біді не залишу,
Завжди хвилююсь за тебе,
І у віршику для тебе пишу.


Пишу,бо серце так хоче,
Бажає,щоб ти радів,
Ніколи не сумував,
Життя своє цінив.


Я завжди тобі допоможу,
Якщо треба,поруч буду,
Таку хорошу людину,
Я ніколи не забуду.


Не забуду твої красиві очі,
Як запах рути,м'яти,
У яких хочеться поринути,
І ні на мить не залишати.....

Закарпатський край мальований на горах,
Розкинувся поміж сади й ялини,
Немає наймилішої землі,
Ніж нашої рідної України!

Кущі,ялини й будинки на подвір'ї,
І сонний Львів у жовтневому цвіті,
Міжгір'я...і ресторани у весіллях,
І в садах чудові квіти.

Карпатські села та карпатський говір,
Несуть українське слово"Пилипець",
Хто народився в Пилипці,
Той славний молодець.

У нашому краї і серце співає,
Лелеки здалека нам вісті несуть,
У нашому краї і хмари яскраві,
Озера,озера мов струми течуть..

У нашому краї і душа завмирає,
А навколо літають птахи,
Щоб ніколи ви смутку не знали,
А завжди радість несли.

Тут колискова лунає і нині,
Яку мати співала дитині,
І ніжно до серця вона пригортала,
А дитина,мов та пташина спала.

Всі моменти з тобою,
Не забудуться ніколи,
За такого друга,
Я вдячна, Богу.

Дякую Богу,за тебе,
За вірність і доброту твою,
Що був зі мною у хвилини важкі,
І цінував дружбу мою.

Іноді сварились,
Були суперечки між нами,
Але й так я вдячна, друже,
Твоїй добрій мамі.

Дякую Богу,за маму твою,
Що тебе народила,
І виховала так як треба,
Віри й доброти навчила.

Навчила любити,
І старших поважати,
Життю радіти,
Ані трошки не сумувати.

Дякую Богу,за тата твого,
Що навчив тебе бути сміливим,
І щоб не сталося,
Завжди залишатися щасливим.

Я вдячна Богові,
І я правду скажу,
Я молюся за тебе,
І щастя тобі прошу.

Будь щасливий усе і повсюди,
І ніколи не сумуй ти,
Щоб тебе любили й поважали,
Твої рідні батьки.

Слів усіх не зібрати,
Але думка приходить одна,
Ти сильній і мужній,як тато,
І добрий,як мама твоя.

За твою красиву усмішку,
За настрій піднятий мені,
За підтримку і доброту,
Я вдячна,друже,тобі!

Доле,моя доле,
Чом ти зупинилась?
Чого це я така молода,
І так зажурилась.

Чого?Сама не знаю...
В душі пустота,
День за днем летить,
А на серці самота.

Самотньо щось,
І люди вже не ті що були,
Вони доброту і щирість,
Десь загубили.

Загубили десь на дорозі,
І віднайти не хочуть,
Але все ж таки...
Вони віднайти можуть.

Не хотять,так і не треба,
Буду я радуватись небу,
І кожну мить свого життя цінувати,
А деколи трошки і сумувати.

Ну все...тишина,
І я уже не та,
Досить з мене,
Буду я сама.

Знаю,будете стверджувати,
Що не права,
Але так на душі зараз,
Не винна я.

Може я і помиляюсь,
А може і ні,
Але Богові судити,
А не мені!

На колінки я встану,
І молитву тихесенько прошепчу,
Здоров'я,сили й наснаги,
Для своїх рідних я попрошу.

Боже,дай сили й терпіння,
Щоб побороти цей біль,
Бути щасливою,
У мене ціль.

Я все зможу,
Труднощі подолаю,
Боже,дай сили,
Я впораюсь,точно знаю.

Я буду старатись,
Щоб усе вдалося,
І у моїй родині,
Добро і щастя велося.

Буду впевнено йти до своєї мети,
Неозираючись навколо,
Впораюсь з думками,
Все буде чудово.

Всі мовчать..
І я мовчу,
Бо слова пусті,
І ми уже безсилі,
Тепер лишається чекати,
Коли ж ми будемо уже щасливі...

Чи будемо,чи ні, час покаже,
Жити треба кожного дня,
Щоб душа раділа,серце співало,
І була щаслива кожна сім'я.

Щастя, коли тебе люблять,
Біжать обнімати,
Коли поїдеш десь,
Будуть сумувати.

Щастя, коли очі кохають,
І не можуть без людини ні дня,
О,якже ж хочеться бути щасливою,
І бачити милого щодня.

Щодня,щогодини,
Бути з ним поруч,
Бачити тільки його,
Не розвертаючись ліворуч.

І все мовчу я,
Слів більше нема...
Радість одна,
Щаслива сім'я....

Мамо,ти для мене все
Розрада,втіха,ласка,
Завдяки тобі рідненька,
Життя моє-це казка.

Як згадаю щасливі моменти,
Як ніжно пригортала ти мене,
Ти сама краща в світі ненька,
Моя мамуся дорогенька.

Дякую тобі за доброту безмежну,
За теплоту і щиру ласку,
За те,що всього навчила,
Дякую рідна,дякую мила!

За минулим плакати не варт,
Бо вже нічого не вернеться,
Спогади,думки і мрії,
Назавжди залишуться у серці.

Не плач за минулим,
Прошу,не треба!
Тільки одне благаю, Боже,
Пошли звісточку з неба.

Не плач за минулим,
Бо не виплачеш нічого,
Живи дальше,
Усе буде чудово.

Не плач за минулим,
Навіщо ридати?
Хочеш щастя?
З часом будеш мати.

За минулим плакати не варт,
Бо вже як є так і буде,
А те що з
нами було,
Ніколи не забудем..

Мамо моя, рідненька,
Твоя донечка маленька,
Вже не хоче дорослішати,
Не хоче!

Не хоче,бо страшно,
І щось непокоїть,
На душі важко,
Нема кому рани загоїть.

Не змирилась я з тим,
Що тата нема,
І на душі важко дуже,
Ця туга до болі страшна.

Не покличе вже так ніжно як колись,
Дочурка моя,ану ж посміхнись,
Ти найкраща у мене,так і знай,
Ці слова для мене були просто рай.

Ці слова мене так зігрівали,
А деколи і душу пекли,
Знаючи те,що більше не скажете,
Дочурка моя,ближче підійди.

Невже це реальність,
Не віриться щось,
Так і думки приходять,
Ніби шепче мені на вушко хтось.

Так це ж ви так у хаті шептали,
Коли я спала,
Так це ж ви мене колисали,
Коли я в кроватці ридала.

Маленька була,але пам'ятаю,
Все те,що з нами було,
І хвилини щасливі,пригоди чудові,
Все загуло.

Ех вернути б ці хвилини радості і щастя,
Із вами,тату,порадіти,
За чашечкою кави або чая,
Про щось цікаве поговорити.

Але нічого вже не вернеш,
Така доля напевно,
Живеш,радієш,
А все це даремно.

Я задумалась.....
Чи буду щаслива?
Як мені жити?
Скажи мамусю,скажи мила?

Біль на серці,
Вона не минає,
А думки,думки,
Думки лиш серце розривають.

Розривають бо важко,
Не можу забути,
Як мені дальше.
Віру й надію здобути?

Як?Підскажіть хтось?
Не знаєте,так і лине тривога,
А я чекаю і надіюсь,
Що тато ще раз перейде порога.

Перейде і скаже,
Дочурка привіт,
Як ти хороша,
Нічого не болить?

Я скучив за тобою,
Дочурко,моя посміхнись,
Якщо біль на серці,
З татусем поділись.

Хотіла б я тату,
Та вас коло мене немає,
Моя тендітна душа,
Дуже ридає.

Ридає,бо важко без вас,
І вже не хочеться нічого,
Може хоч в сні побачу я вас,
Побачу вас одного.

Побачу й зрадію,
Побіжу обнімати,
А потім вночі,
Буду знову ридати.

Ми поговорим про все,
Як щасливо ми жили,
Як ви життя цінували,
І нас всіх любили.

Роки промайнуть,пролетять,
Не забуватиму я вас ніколи,
Згадаю ще раз,
Як ви вели мене до школи.

Вели і говорили,
Як ви у школу любити ходили,
І як гарно співали,
А ще на гуслях грати знали.

Я пам'ятаю ваші пісні.,
Про вечори і ранки,
Як ви мило співали,
Коломийки і співанки.

Ніколи не забуду,
Завжди пам'ятатиму вас,
Як ви із мамою любили,
Балувати,радувати нас.

Розкажу я вам не казку,
А історію страшну,
Про невинную селянку,
Дівчину одну.

Вийшла заміж дуже рано,
Завагітніла вона,
Чоловік був дуже радий,
А вона щасливая.

І нарешті!Народився хлопчик!
Чоловік від щастя млів,
А дівчина так раділа,
Що хлопчину народила.

Все здавалось було добре,
Вона так гадала,
А він затримувався на роботі,
Вона бідна чекала.

Все не так було,як вона гадала,
А коли дізналась,сльози лляла,
А він цього не цінував,
Зранку до ночі гуляв.

І так догулявся,допився,
Без жінки він залишився,
Наклала на себе бідна руки,
Бо вмирала вона зі скуки.

Незтерпіла вона зради такої,
Не змогла так легко жити,
А коли чоловік дізнався,
Став сльози лити.

Та пізно було вже,
Нічого не поверне`ш,
Жінки не стало,
Настав лихий кінець.

Всевишній, звертаюсь до тебе,
І хочу,щоб щастя було,
Щоб зло нас усе обминало,
І добро між нами було.

Всевишній, вся надія на тебе,
Я молитимусь до тебе кожного дня,
Щоб усі були щасливі,
І раділа кожна сім'я.

Всевишній,я знаю,сім'я-це святе,
Берегти її треба до останнього дня,
Щоб ніколи не сумували,
І раділи щодня.

Всевишній,хай буде мир на світі,
І закінчиться клята війна,
Щоб солдати повертались живими,
І бачили рідних щодня.

Всевишній,тепер вони всі в Ато,
І захищають нас і свою Батьківщину,
Боже,даруй їм всім життя,
І збережи,нашу рідну Україну.