Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ангеліна Федоренчик (2004)

Інфо
* Народний рейтинг 0 / 0
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Переглядів сторінки автора: 473
Дата реєстрації: 2018-08-17 19:22:36
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2018.11.11 15:10
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Ангеліна. Учусь в 9 класі. В моїх текстах ви можете побачити: хаотичний всплеск емоцій, роздвоєння особистості, вічний пошук сенсу буття і свого місця у просторі, уривчастість думок, наче я не знаю, про що думаю.

Найновіший твір
Осінь
виходити із себе доти, доки не вийти зовсім.
а за дверима, вкотре за вічність,
знов плаче осінь.
голос осені трохи хрипкий і придушений.
плаче так, як плачуть у світі усі покинуті душі.

кап-кап... з пустого – і прямо у серце
час переллється, до дна переллється,
обезбарвить думки, завібрує у грудях,
втратить голос, плачем озветься.

серце – це келих, від трунку його п'янієш,
сильніше усякого чаду.
у келисі час, на дні тут любов,
на огранці слова, на поверхні ж – правда.

правда дзеркалить брехню:
найважчу – собі, і трохи легшу – світові,
правда хвилює, правда тривожить,
правда постійно шукає відповідь.

очі – колодязі правди і вічності...

осінь плаче, заглядає в зінниці зустрічних.
їй би хотілось уже закінчитись.

осінь – всередині, дивитись у себе, неначе дивитись в калюжі:
віддзеркалити світ, віддзеркалити сонце,
віддзеркалить байдужість.

віддзеркалить людей, їхні келихи, їхні погляди,
віддзеркалить усі пориви, прикриті одягом.

а в самій чистота, білий спокій і тиша,
осінь відкрила двері, ввійшла, обняла і залишилась.

06 жовтня 2018р.