Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ангеліна Федоренчик (2004)

Інфо
* Народний рейтинг 0 / 0
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Переглядів сторінки автора: 324
Дата реєстрації: 2018-08-17 19:22:36
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2018.09.09 16:44
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Ангеліна. Учусь в 9 класі. В моїх текстах ви можете побачити: хаотичний всплеск емоцій, роздвоєння особистості, вічний пошук сенсу буття і свого місця у просторі, уривчастість думок, наче я не знаю, про що думаю.

Найновіший твір
слова
Майбутнє іще не настало.
Настінні малюнки фломастером говорять про дитячі мрії,
кров'ю – про дорослі.
Світ – просто сірий фон,
на якому малюється мрія.
А мрія – лише беззмістовна проекція.

Усе сказане було мертвими словами,
а слова вертались за течією
в назначений пункт – серце.
І коли вранці ми просинались
сонця, що роками сушило річку минулого,
уже не заставали,
а саме ж серце ховали в бетонний карцер.
Бо трупи із дна спливають,
бо трупи-слова гниють,
бо слова мають мить життя і ту ж саму смерті.

Минулого ніколи не було,
бо в нього не можна вчепитись нігтями
і вернути,
вернути,
вернути...
Секунди пливуть у безвість.
люди пливуть
і речі...
Будень.

Голоси в голові не вмовкають.
Вони кажуть, що люди
твій відхід в безкінечність несвідомого
сприймуть за смерть.

Байдуже.
Хай сприймають, аби не вернутися.

Усе, що вловлює ритм годинника є живим.
На кожному з нас лежить клеймо часу.
Осінь обезбарвлює сірим мереживом
райдужки очей пережожих,
через що, здається, що ніхто з них не хоче жити,
а тобі лише б доповзти до оазису,
цієї пустелі життя.

Простелитися б десь на краю дороги,
нічним перехожим, як в давнину,
рахувати зірки,
як люблю/не люблю на ромашках
і бути сторожем
дивно-холодного кристалика світу,
бути для нього богом,

а хтось нехай буде дияволом.

Так ні ж, у душі боляче,
розриваючи нутрощі,
кремуються слова.
Розлітаються.
Після них попіл.
Гниють.
Ними плюються.
Ними уже все сказали
І тобі не хватає лише весла,
щоб відштовхувати їхні маленькі трупики
від свого борту.

05 вересня 2018р.