Я до тебе звертаюсь віршами,
Бо без тебе не можу я жить,
Бо ніхто так тебе не кохає,
Серце прагне тебе лиш любить.

Я без тебе - зима без весни.
Хмарний день без яскравого сонця,
Ти для мене і щастя, і сміх,
Ніжне світло в моєму віконці.

В день кохання дарую тобі
Небеса голубі-голубі,
І ранкову зорю, і всі квіти землі...
Ти - кохання моє. Я вклоняюсь тобі.

На довгих крилах журавлі
З собою літо понесли.
А разом з ним моє кохання.
Були даремними зітхання.

Кленовим листям по воді
Пливе моя любов в журбі.
І марними були надії.
Життям не стали мої мрії.

Як дим розвіялись вони,
Лишивши спогад по тобі.
А з часом і цього не буде.
Хоч і болить серце - забуде.

О, травень, ти - вінець весни!
Вбранням розкішним та зеленим
Ти одягнув гаї, садки,
Ти заквітчав міста і села.
Мій рідний край ввесь у цвіту.
У білих вишнях тонуть хати
І в борозну ляга зерно,
Щоб колосом тяжким зростати.
А яблуня, мов наречена,
Думки її - рожеві мрії.
Вона як наша Україна,
В чеканні щастя і надії.

Зоре моя світанкова,
Чистого неба блакить!
Вийду я вранці у поле,
Де в росах пшениця стоїть.
Стиглий, налитий колос
Хилиться до землі.
Будемо, будемо з хлібом.
Радість яка мені!
Будуть у нас паляниці,
Будуть у нас пироги.
Є в нас майстри-хлібороби,
Славні мої земляки.
Ненько моя, Україно,
Всі ми діти твої.
Хай буде хліб і до хліба,
Щастя тобі на віки.
Щастя тобі та долі,
Зелених весняних барв.
Сяй же яскравою зіркою
В сузір'ї незалежних держав.