•  ***

Мене убивали за п'ять колосків
В гулагах, в кенгірах, в уранових руднях,

•  А на війні, як на війні

А на війні, як на війні,
Гудуть гармати,

•  ***

Живлом сніги напоять землю,
А люди скажуть, що відлига...

•  ***

Коли ламалося усе,
Ти стала точкою опори

•  ***

Ти щасливий, викинувши злобу, -
Вже вона у тобі не пече.

•  ***

Коли пелюстя життєвих ролей
Летить до глибу небесних плес,

•  ***

Зачиняючи двері журбі,
Міццю в небо задивлених стебел

•  Маківка літа

Із маківки літа росою зійду
На долі пружнасту стеблину.

•  ***

Леготом, леготом... Ниткою променя
В голчине вушко щасливе і зболене

•  ***

Забриніли крапелисті струни
Межи ще не викошених трав,

•  ***

І як воно? Здійнятися в політ,
Коли усе змаліле, мов полова,

•  Засинали зорі

Засинали зорі на світанні.
Ранок їх колиску колихав.

•  Звершую

Віршами звершую кроки, що першими
В'яжуть стежину у самосвідомості.

•  ***

Межи розхрестя карантинних дум
Несе душа, у білий цвіт сповита,

•  * * *

Морозом на першоцвіт чи страхом на душу
В безмежжя своє підкинеш німі пастки,

•  * * *

У простоти стоянгольське тепло,
Що так багате на проміння чисте.

•  ***

Зимі давно весінні сняться сни,
А в них маляток в'яже волосінню

•  ***

Зачиняючи двері журбі,
Міццю в небо задивлених стебел

•  ***

У чорному сімені літер,
В міжряддях ще білого поля,

•  ***

Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
Вже й вітер розгойдав життєві межі.

•  ***

Ти не одна, хоч нас лиш по одному,
Ховала душу у жалях і втратах,

•  ***

Стопа за стопою в задумі чалапає доля.
Крім серця між небом-землею у кого спитати?

•  ***

Час не лікує, лиш далі відносить -
Серце ж до висі пришпилене міцно.

•  ***

А вам єлеєм чи пекельним болем
Я озовуся у душі глибинах?

•  ***

В білій радості - темний смуток,
В горі чорному - ясний блиск.

•  ***

Тепла у слові та жаріння в серці,
Беззастережно розчинивши груди,

•  А дощ іде

А дощ іде, німий жебрак,
Стежками-долами,

•  ***

Десь там вгорі Господь прорік ще рік...
В очах-озерах знову світлом - зірка...

•  ***

Миші в хижі танцювали.
Мишам хижі стало мало.

•  ***

Вона вірила в крила, бо ними плекала світанки,
Їх теплом огортала дітей, чоловіка і долю,

•  ***

Гіркота зі спогадів - гострим каменем.
Не звучать на сто ладів труби зламані.

•  ***

Летять сніги... О, як летять сніги
На береги, що кригою обкуті.

•  ***

Камертони серця зазвучали щиро,
Забриніли струни із душі у душу.

•  ***

Та адамашка, підбита вітром,
Що землю й небо твої з'єднала,

•  ***

У осердях негоди і хуг,
На розхрестях туги і завії

•  ***

Вітром гойдається вишня,
В небо вростає гілля.

•  ***

По льодах розлук, на хиткі мости,
По стежках думок тужних

•  ***

Зав'язала хустку так святочно.
На плечах - коромисло з роками.

•  ***

Малювала тиша білий день снігами -
У обіймах білих розливались межі.

•  ***

Сніжить добром зимовий вечір,
Сріблиться вогниками раю.

•  ***

А ти стояв тоді? Ти там стояв,
Мій ангеле, відкинувши забрало,

•  ***

Ти забула, напевно, що видихом міряють вдихи,
Що нове наливають вино у порожній потир.

•  ***

По білім біло шила самота,
Збіліле небо сипалось пухнасто

•  ***

В яблуневих вітах зачепилось літо.
І тріпоче світом незмертвілий лист.

•  ***

Свята і грішна... Грішна і свята
Моя із прощ, змережана стежками.

•  ***

Палають спалені мости,
Пашіють ноги.

•  ***

Легкою, світлою печаллю
В ріки твоєї на краю

•  ***

О, як болючо решето трясло...
Гіркий корінчик - солодом найкращим.

•  ***

Співає долам стужею сурма,
Розлук туга волочиться стежею.

•  ***

Півподихом, півдумкою, півсловом,
Півкроком споловинивши сніги,

•  ***

Надихнути росу огорнути поснуле зело,
Надихнути пташину розлити хоралами втіху -

•  ***

Така сівба... І в надиху десниця
Так щедро сіє... В ріст береться збіжжя.