Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тетяна Шульга (1991)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Мамина молитва за сина солдата
    Ой, горіла ружа багряними снами,
    шепотіли ночі крізь світанки трав,
  •   Тихіше-тихіше….тссс…
    Тихіше-тихіше….тссс…
    дозволь мені злетіти
  •   Бабусю, Рідненька
    Бабусю, Рідненька,пішли до Дитинства, там трави шовкові і справжнє добро.
    Там сховані скарби(для мрійника крила), садок і в вишневому цвіті чоло.
  •   Черная кошка сидит на скамейке
    Черная кошка сидит на скамейке,
    Мурлычет о том о чем проще молчать.
  •   Надвечір’я січневе
    Надвечір’я січневе вабить морозом,
    Останніми днями різдвяної тиші.
  •   Прилетіли спогади, сіли на поріг
    Вересневим подихом загубився cвіт,
    Прилетіли спогади, сіли на поріг.
  •   Червоними нитками зап’ястя зв’язані
    Червоними нитками зап’ястя зв’язані, тих хто в минулому не докохав,
  •   Пам'ятаєте бабусину казку
    Пам'ятаєте бабусину казку
    Таку теплу ,заховану в зорі…
  •   Голод і Мор
    У неділю рано пішла в поле жати,
    В хустку підв’язала зморене чоло,
  •   Лише в Грудні розумію, що ще зовсім мала
    Лише в Грудні розумію, що ще зовсім мала,
    Коли стрибаю від першого мокрющого снігу,

  • Огляди

    1. Мамина молитва за сина солдата

      Ой, горіла ружа багряними снами,
      шепотіли ночі крізь світанки трав,
      проводжала мати синочка в тумани
      у молитві щирій, Господа благала.

      “Боже мій Єдиний, Всевишній, молюся.
      Даруй світлу долю йому у житті,
      збережи від кулі,від ворога в друзях,
      поверни дитину на рідний поріг.

      Захисти від болю, відверни невдачу,
      за країну-неньку захист він несе.
      Молю тебе Боже, душа моя плаче,
      нехай мого сина янгол береже.”

      Ой біліло небо сніжними думками,
      захололе листя крик війни здригав,
      та жевріла в серці молитва від мами
      зберегла від смерті сина-вояка.

      Розцвітали вишні в садку коло хати,
      в солов’їних співах загули яри,
      так молився щиро за голубку-матір,
      аби обійняла світлими крильми.

      Зашуміло жито крізь волошки й маки
      Оксамитом вечір землю колихав,
      зустрічала мати рідного солдата
      в сивому волоссі долю зберегла.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Тихіше-тихіше….тссс…
      Тихіше-тихіше….тссс…
      дозволь мені злетіти
      у цій невагомості….
      горесюжетів світу.

      від світла і знову... тссс
      там сонце сонце небо
      а може вже й не ті…
      а може вже й не треба….

      рядки і дивосни
      невже постаріли коси
      зкосили і полягли
      згоріли і не запросять...

      на вечір сумління для двох
      коли загадали зорі
      замовлену від думок
      у відьми десь на долонях

      тихіше-тихіше...мить
      в жи́ті життям голубить
      комусь навіть не болить,
      а в когось діра у грудях.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Бабусю, Рідненька

      Бабусю, Рідненька,пішли до Дитинства, там трави шовкові і справжнє добро.
      Там сховані скарби(для мрійника крила), садок і в вишневому цвіті чоло.

      Зустріньте, Бабусю, в селі на подвір’ї, всміхніться так щиро,як вмієте Ви.
      Біленька хустина і спогади різні, там доля де квіти і присмак біди.

      Рідненька моя, обійміть мене,Пташко! В очах Ваших втома і радість життя,
      Мене, Ви, навчили, не вабити страху і сильною бути де воля слабка.

      Бабусю, Рідненька, люблю, Вас, Лебідко!Я Бога молю за життєві роки,
      Бабусю, стрічайте мене на подвір’ї, усміхнена, світла,як вмієте Ви!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Черная кошка сидит на скамейке

      Черная кошка сидит на скамейке,
      Мурлычет о том о чем проще молчать.
      В глазах ее грусть, сквозь пушистые стрелки
      Черная кошка с прошлым пришла.

      Был человек? Призадумалась кошка.
      Гладил за шерсткой, поил молоком,
      Гулять выводил каждый день понемножку.
      Был человек. Но однажды ушел.

      И у окна каждый вечер дождливый,
      Искала она свой, родной уже, след.
      Был человек, был ли друг и любимый.
      Думала кошка , укутавшись в плед.

      Годы прошли, мир вырос немножко,
      Стали светлее и стрелки у глаз,
      По городу шла та черная кошка
      И тот человек с зонтом про запас.

      Случайная встреча под Лондонский ливень,
      В том парке, где небо сверкает в пруду.
      И разговоры о том, что забыли,
      О том что теперь никогда не найдут.

      Черная кошка сидит на скамейке,
      И человек …ему проще молчать.
      Её человек, его та же котейка,
      До встречи, прощай, ps:буду скучать.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Надвечір’я січневе

      Надвечір’я січневе вабить морозом,
      Останніми днями різдвяної тиші.
      Сипле снігом , в туманах сріблясте волосся
      Пахне медом, теплом та вогником з печі.

      Січень наче в малюнках фарбує світанок,
      Сонце в соснах заховане відблиском хвої,
      Ліс не спить,він до Січня прийшов на сніданок
      Загорнувшись у сніжні відбілені скроні.

      Заморозило неба блакить кришталевим,
      Наче очі в зими забувають про літо,
      Захід сонця крізь біле яскраво-рожевий,
      Надвечір’я січневе світанками в лютий.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Прилетіли спогади, сіли на поріг
      Вересневим подихом загубився cвіт,
      Прилетіли спогади, сіли на поріг.

      Де ж ви, мої птахи, вартували мить?
      Вирієм крилатим вже й не так болить.

      Як там моє небо, в грозових дощах,
      Вже прощатись треба? Хоч приходьте в снах.

      Вересневим подихом відлітає ключ,
      Най багряним золотом спогади цвітуть.

      Крізь кленове листя гляну в небеса,
      Золотим намистом спогадів журба.

      Прилітайте птахи, сядьте на поріг,
      Ви мої крилаті, ви мій оберіг.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Червоними нитками зап’ястя зв’язані
      Червоними нитками зап’ястя зв’язані, тих хто в минулому не докохав,

      І так по дорослому пройшли реінкарнацію, немовлям пам’ятаючи те життя...

      Де були метеликами, відьмами, синоптиками, а може конюхами на вокзалі...

      Та щожиття, щодня, щохвилини, немов прокляті, чомусь безумовно трагічно кохали.

      І нитки тягнуться по всьому світу білому, клубками сплутаних віщих снів,

      Червоним світять серця невміло так, в випадкових зустрічах випадок губить слід...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Пам'ятаєте бабусину казку
      Пам'ятаєте бабусину казку
      Таку теплу ,заховану в зорі…
      Там лісом блукав Чугайстер,
      А в куточку шуміло море.

      Там квіти шепотілись зі світом
      Про цвіркуна якому не спиться,
      Про сонце Ярилом зігріте,
      Про вовка,що здурила лисиця.

      А пам'ятаєте бабцін барвінок…
      Він обплів дитячий спогад.
      Чорнобривці, з подушки пір’їнка,
      Теплі сни, мрійливо-казкові.

      Молоко в горнятку з медом,
      Руки,що пахнуть хлібом….
      І в зморшках вкарбоване небо
      Життя прожити зуміло.

      Пригадайте бабці молитву,
      До Богородиці в кутку біля печі
      Таким щирим життям зігріта,
      В наше дитинство загорнула плечі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Голод і Мор
      У неділю рано пішла в поле жати,
      В хустку підв’язала зморене чоло,
      Жито,моє жито, зібрані зернята,
      Гірким болем голод стукає в вікно.

      Десь в кутку ікона з квітами Вербички,
      Молю,Свята Мати,збережи дітей,
      Уночі збирала морожену гичку,
      Вранці віддавала жито із сіней.

      В понеділок Голод зустрічався з Горем,
      По селу котилась тиша з завивань,
      Колихала мати притихле від мору,
      Пальчики тоненькі гріла до світань.

      У вівторок в хаті відгоріла свічка,
      Проклятеє жито забрало життя,
      Проклятеє горе,нема чого їсти,
      А їм все замало,стерти б всіх до тла.

      В середу по полю стріляли свободу,
      За гнилу картоплю терновий вінок,
      На коліна впала, в очах сльози Бога,
      Тихо….тихо...люлі,ось хліба шматок.

      В четвер голосили сусідські собаки,
      Виносили кості,клали на поріг…
      В погребі сховала пшениці зернята,
      Аби не померти,не впасти у сніг.

      В п’ятницю чесала заплутані коси,
      В суботу затихла,вже й Голод прийшов…
      Він з Мором в коморі палив папіроси,
      Горіло в світанку замовкле село.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Лише в Грудні розумію, що ще зовсім мала
      Лише в Грудні розумію, що ще зовсім мала,
      Коли стрибаю від першого мокрющого снігу,
      Коли заварюю чай і відчуваю присмак життя,
      А місто стає казковим і таким білим-білим.

      Я починаю вірити в Миколая, Санту і казку,
      Коли гуляю в пошуках дива під подушку,
      Згадую як дитиною боялась отримати різку...
      Посміхаюсь і немов обіймаю душу.

      Я бачила день, коли не бачила нічого окрім снігу.
      Він танцював, кружляв, шепотів, розсипав моїм містом,
      Я ще зовсім мала щоб не любити Новий рік і Зиму
      І певно такою залишусь, бо вірю в казку.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --