Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ольга Олеандра (1979)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Для цього не придумано ім’я
    Для цього не придумано ім’я.
    Це не кохання. Щось міцніше й глибше.
  •   Не люди
    Навести лад в своїй росії – напевне, справа заскладна.
    Ось і надумали рашисти сусідського цупнуть майна.
  •   Світи М. Шагала
    Сьогодні пальців сім і дзьобоніс.
    А завтра, може, вирощу три ока.
  •   Приблуднику
    Приблуднику, навколо глуха ніч.
    Чого стоїш примарою, що хочеш?
  •   Це осінь
    Ну що, рудий, замерзли трохи лапи?
    Жовтнева сльота, мрячна і похмура.
  •   Звертання до бога
    Гей, а куди веде мене оця дорога?
    Ну як вказівника нема, хоча би натякни.
  •   Вікно
    Це боляче – дивитись у вікно,
    на коливання листя в вітру дмухах
  •   хуйлу присвячується
    Що тобі побажати настільки лихого, щоб ти усвідомив, яке ти лайно?
    В муках, в корчах сконати? Замало. До того ж, ще й потім дивитись, як гниє гімно.
  •   В вересні має бути бабине літо
    В вересні має бути бабине літо
    та вересень майже минув.
  •   Потреба є
    Отже, потреба є.
    Вона для тебе, моя Україно. Вона для тебе.
  •   До світла
    Людина тягнеться до світла.
    Завжди. За будь-яких умов.
  •   "Ми ж як раніше..."
    «Ми ж як раніше разом можем жить!» –
    лунають марення російських біснуватих.
  •   Це не дуже політкоректно питати
    Це не дуже політкоректно питати – коли ж ви нарешті здохнете?
    Але ж будьте такі ласкаві, надайте відповідь.
  •   Ти хочеш сказати «так»
    Ти хочеш сказати «так», але кажеш «ні».
    Стіни здригаються, стіни голосять уві сні.
  •   В ці дні ти маєш бути особливо
    В ці дні ти маєш бути особливо обережним.
    В ці дні червоним горять коліна.
  •   Щоночі клени пускають листя
    Щоночі клени пускають листя у подорож до краю землі.
    Лишаючи місто, лишаючи передмістя, пливуть вдалечінь кораблі.
  •   Я все ще
    І знову бажання сильне, і знову палають щоки.
    Можливо, я божевільна. Давно розминулись кроки
  •   На все не вистачить часу
    На все не вистачить часу.
    Його великість прижиттєва
  •   Наче літо, як літо
    Наче літо, як літо – звичайне.
    Сонце точить червоні носи.
  •   Наша прекрасна Україна
    Яка ж прекрасна наша Україна.
    Тендітна й сильна. Бореться, живе.
  •   Люблю
    Я вперше повертаюся додому,
    болюче знаючи, тебе там вже нема.
  •   Руський мір
    Бувшії люди, нібито браття.
    Парость імперського горе-прокляття.
  •   Не вберіг
    Випадкова страта – то не страта.
    Суто прикрість, нещасливий збіг.
  •   Де ми?
    Де ти? Де ж ти? Де ти?
    Я шукаю. Скрізь. Тебе ніде нема.
  •   Горе війни
    Се було так давно, вже й не згадаю.
    Підводить пам’ять, плутає сліди.
  •   Блакить і жовтий
    Блакить, що лине вдалину, торкаючись пестливо неба.
    І жовтий килим в данину твоїм очам, з скарбниці Феба.
  •   То плине час
    То плине час, спливає у безодні.
    Вже місяці тихенько пропливли,
  •   Це тобі
    Прийми, будь ласка. Це тобі. Так, квіти.
    Не зірвані, не зібрані, живі.
  •   Ділянки дороги
    Дорога скрізь розбита на ділянки.
    Ця рівна і гладенька, наче шовк.
  •   Прощання
    Мені так холодно, так холодно, коханий.
    Колючий вітер наче шкіру рве.
  •   Вони чекали поїзда. Був ранок.
    Вони чекали поїзда. Був ранок.
    І залишився ранком назавжди.
  •   Спомини
    Я бачу тебе в споминах. Вони
    стоять по вулицях, чекаючи на мене.
  •   Росії, з прокльоном
    У тебе очі є? Дивись, дивись на фото!
    Вдивляйся. І вмовляй себе, що то є фейк.
  •   Призначено на страту
    Падав сонячний день, як призначено, вниз.
    Календар зазначав – майже квітень.
  •   За що?
    ЗА ЩО?
    За що?
  •   Історичне горе
    Колись давно, ще у часи прадавні,
    гострим кутам численних спірних справ
  •   Стрінем весну
    Як неспішно кружляє та падає сніг.
    Ніби прощається з чимось.
  •   Чому ти зробив мене вбивцею?
    Чому ти зробив мене вбивцею?
    Відправив вбивати, і я…
  •   Чи буде шанс відкрити завтра очі
    Чи буде шанс відкрити завтра очі
    чи темрява шляхом до небуття
  •   Ще не весна
    Ще не весна. Ще лютий календарно.
    Дерева лисі, гола і земля.
  •   Сине листя
    Сине листя. По тьмавому склу
    розповзлися оманливі віти,
  •   Знов сніги
    Знов сніги. Мете завія,
    обрій габою вкрива.
  •   Зорі
    Зорі. Зорі.
    Неозоре
  •   Заплетене гілля
    Заплелося гілля в сніготіння,
    у мереживо зграйних сніжин.
  •   Святкові вогники
    Святкові вогники – закличні маячки.
    Вдягає місто настрій новорічний.
  •   Сніжна казка
    Біла казка.
    Біла сніжна казка.
  •   Сніговиця
    Сніговиця, де ж ти, де ти?
    Грудень на календарі.
  •   Батьківська любов
    Тьмяне тремтливе світло нічника.
    Легесенько погойдує колиску
  •   На дубочку жив листок
    Коло річки ріс дубок.
    На дубочку жив листок.
  •   Темна ніч
    Ніч прийшла сьогодні дуже рано.
    Височінь беззоряна. Німа.
  •   Осінь
    Осінь знов вдягнулася у шати золотом розписаних тонів.
    Гайда в парк листочками шуршати відбуваючих навздогін літу днів.
  •   Тіні над морем
    Глибокі тіні пролягли над морем.
    Затьмарюють його спокійний плин.
  •   Вересневий ліс
    Лісу тихий зелений потайник.
    Трохи гілля під вітром рипить.
  •   Сонце промені збирало
    Сонце промені збирало,
    Їх ретельно рахувало –
  •   Твоє мовчання
    Ми граємо з тобою у мовчання.
    І програєм обоє. Вочевидь
  •   Ранкове вітання
    Тихо в світі.
    Незвичайно.
  •   Чудесне літо
    Всі ми дуже любим літо,
    Бо воно теплом налите,
  •   Співучий Гавчик
    У кутку, в гостинній хатці
    проживає песик Гавчик.
  •   Сезони життя
    Має бути літо? Значить, літо буде!
    Золотавим цвітом забарвить усюди.
  •   Вередун
    Грр. Це що, бурчить животик?
    Хтось нарешті зголоднів.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки