Поетичні майстерні - Львів
Організація власних та підтримання існуючих регіональних та мережевих конкурсів в різних жанрах українського мистецтва
Осередки поза Львовом
Наші меценати Наші меценати
Наші інформаційні спонсори
Головна сторінка
Філософія розвитку нашого сайту не полягає в періодичних змінах обріїв, а швидше в деталізації ландшафтів поетичного існування
Панорама
Духовна практика
Поезія
Поезія
Архів
Автори
Бібліотеки
Контакти

ВАША ПРОГРАМА



ПОЕЗІЯ. КОНСТРУКТОР. БЛЮЗ. ДЖАЗ

___Друзі, вільно і невимушено керуйте течією поетичних образів, правил обмаль, вперед ____

Кажуть, в ті хвилини, коли втомлене серце ще тривожить минуле кохання - звучить справжній блюз.

Варіант 1:

В. Ляшкевич
1
Сам на сам з тугою, з недожатим лихом,
зимною порою я додому їхав.
А мело, кружило… Вихор нісся в очі -
вороний мій дивом не зірвався з кручі.

Забілило хащі і замовклу річку,
неоглядний обрій і дороги стрічку,
затягло снігами, як зчорніле листя
там, де марив вами, панно з середмістя.

Ну ж бо, милий друже, добредемо дому,
обіцяю, кращу дам тобі попону!
полум’я нестачі згасимо у грудях:
ти - водою; я ж бо, так, вином по людях.

Буде ще нагода нам пораювати,
милих і звабливих ласками вкривати.
Але поки вуса покриває іній,
і змикає вечір погляд темно-синій.

Заблукали, змерзли - надамо ж ми страху
подорожнім дай-но вийдемо до шляху!
Лиш би з головою не утратив хист я
не губитись в світі, панно з середмістя.

Ех! так просто мерзти - не мої забави!
чи замало честі стрітися з вовками?!
Не лякайся, друже, не пряди вухами,
найстрашніше – зрада, пустка за плечами.

Хоч у нас з тобою за плечима друзі,
все ж не зупиняйся на лихій дорозі.
Знайдемо спочинок де не заморозить -
нам заночувати і копиці досить.

Та невже так вітер без упину виє
і хитає тіні, хижо бовваніє,
стрибає на груди з темного узлісся,
чи побачусь з вами, панно з середмістя.

................................................

Щось не так? чи сюди не звертали з доріг? -
на обличчях неприязнь і матірний сміх -
я би далі побрів, та не та нині ніч,
притомився мій кінь, і мете зусібіч.

Є притулок, господарю? Дам дві ціни,
що одежі брудні, так вертаю з війни...

(Далі буде вже у "модернізмі")


Варіант 2:



Я повертаюся додому,
я повертаюся назад,
туди, де в тишу світанкову,
зника із дзвоном зорепад,
й вдихаючи вологі кроки
ходи в розмірене биття
між старі стіни входять роки,
в моє життя. Моє життя.

Дзвін. Дзвон.
Вічність зазира у вікна,
крізь сон,
невгасимий витік світла,
тане
туман
в провалля підземель,
до рідних видінь.

Я повертаюся додому,
я повертаюся назад...


(Далі буде)
Пишіть нам.

Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів
   
  AD     MARGINEM

Про фламенко.

ІНШІ КОНСТРУКТОРИ

Класицизм

Куртуазний маньєризм

Модернізм

Необароко, Неоготика

Фламенко

Постмодернізм