| ПОЕЗІЯ. КОНСТРУКТОР. БЛЮЗ. ДЖАЗ
 ___Друзі,  вільно і невимушено керуйте течією поетичних образів,   правил обмаль, вперед ____
 
 Кажуть, в ті хвилини, коли втомлене серце ще тривожить минуле кохання - звучить справжній блюз.
 Варіант 1:
 
В. Ляшкевич1
 Сам на сам з тугою, з недожатим лихом,
 зимною порою я додому їхав.
 А мело, кружило… Вихор нісся в очі -
 вороний мій дивом не зірвався з кручі.
 
 Забілило хащі і замовклу річку,
 неоглядний обрій і дороги стрічку,
 затягло снігами, як зчорніле листя
 там, де марив вами, панно з середмістя.
 
 Ну ж бо, милий друже, добредемо дому,
 обіцяю, кращу дам тобі попону!
 полум’я нестачі згасимо у грудях:
 ти - водою; я ж бо, так, вином по людях.
 
 Буде ще нагода нам пораювати,
 милих і звабливих ласками вкривати.
 Але поки вуса покриває іній,
 і змикає вечір погляд темно-синій.
 
 Заблукали, змерзли - надамо ж ми страху
 подорожнім дай-но вийдемо до шляху!
 Лиш би з головою не утратив хист я
 не губитись в світі, панно з середмістя.
 
 Ех! так просто мерзти - не мої забави!
 чи замало честі стрітися з вовками?!
 Не лякайся, друже, не пряди вухами,
 найстрашніше – зрада, пустка за плечами.
 
 Хоч у нас з тобою за плечима друзі,
 все ж не зупиняйся на лихій дорозі.
 Знайдемо спочинок де не заморозить -
 нам заночувати і копиці досить.
 
 Та невже так вітер без упину виє
 і хитає тіні, хижо бовваніє,
 стрибає на груди з темного узлісся,
 чи побачусь з вами, панно з середмістя.
 
 ................................................
 
 Щось не так? чи сюди не звертали з доріг? -
 на обличчях неприязнь і матірний сміх -
 я би далі побрів, та не та нині ніч,
 притомився мій кінь, і мете зусібіч.
 
 Є притулок, господарю? Дам дві ціни,
 що одежі брудні, так вертаю з війни...
 
 (Далі буде вже у "модернізмі")
 
 
 Варіант 2:
 
 Я повертаюся додому,
 я повертаюся назад,
 туди, де в тишу світанкову,
 зника із дзвоном зорепад,
 й вдихаючи вологі кроки
 ходи в розмірене биття
 між старі стіни входять роки,
 в моє життя. Моє життя.
 
 Дзвін. Дзвон.
 Вічність зазира у вікна,
 крізь сон,
 невгасимий витік світла,
 тане
 туман
 в провалля підземель,
 до рідних видінь.
 
 Я повертаюся додому,
 я повертаюся назад...
 
 
 (Далі буде)
 Пишіть нам.
 | 
 |  |      |