Добрі справи взагалі готуються повільно, і чим справи глибші, тим довше робляться. В поезії це можна зауважити як ніде інде. Звичайно, якщо мається на увазі справжня поезія, а тим більше пов'язана з поняттям Фламенко.
І радісно, що, не зважаючи на відсутню до сих пір широку рекламну компанію ( поза Інтернетом), з'явилися перші автори.
Спочатку - "Я - Кармен" від Ліліани Косановської. Авторка, попри деяку слов'янську мякість, себто душевність, як на мене, досить непогано поєднує наше з їхнім. Та ми обачніші. І шалу менше. Одначе, як файно звучить -
"...Спурхнула хустка з втомлених рамен...
Я визнаю свободу. Я - Кармен..."
А потім прийшов Богдан Гордасевич і приніс
"Українку в світі" Галини Гордасевич, переклади якої нам теж не зашкодять . Дякуємо Богдану.
Останнє надходження. 10.12.2004р.
Федеріко Гарсія Лорка (1898-1936)
ПРИСПІВКА ДО ТРЬОХ РІЧОК
переклад Миколи Лукаша і стильові зміни "Майстерень"
Гвадалквівір тече-в'ється
між олив та помаранчів,
а дві річки, що в Гранаді, -
плин снігів в поля гречані.
Ой, де ділось, де поділося кохання...
Гвадалквівір крутить вуса,
гожий красень-чорнобров,
а дві річки, що в Гранаді,
одна - сльози, друга - кров.
Ой, де ділась, де поділася любов...
У Севільї - шир привілля
парусового гуляння,
у Гранаді ж тісноводій
тільки весел плеск зітхання.
Ой, де ділось, де поділося кохання...
Гвадалквівір - зліт дзвіниці,
вітер на садах верхом...
Дарро, Хенікель - каплиці,
над річним замшілі дном.
Ой, де ділась, де поділася любов...
Вогники далеких криків
тягнуть води у смеркання -
Ой, де ділось, де поділося кохання...
лине в море андалузьке
цвіту і плодів улов!
Ой, де ділась, де поділася любов...
Якась така картинка ландшафту де живе таке собі фламенко? Ред.)
Еріх Марія Рільке
ІСПАНСЬКА ТАНЦЮРИСТКА
Переклад Василя Стуса
Немов сірник, що тільки спалахне -
враз язикате полум'я займеться.
Так і вона. Заледве промайне -
залопотить одіння осяйне:
здригаючись, у круглім танці в'ється.
І вмить вогнем все коло повилось,
замиготіло пасмами волось.
Кружляє сукня, все її єство
проймає танцю дике торжество;
одне шалене коло вогневіє,
лиш дві руки стинаються, як змії,
Неначе цей вогонь її знеміг.
Вона його пошпурила до ніг,
зірвавши з себе владно і зухвало.
Та він і на землі іще помалу,
нескорений, горів. Тоді вона,
всміхнувшись, гордо повела бровою,
огнисті спалахи з тонкого полотна
збиває дужлю маленькою ногою.
Федеріко Гарсія Лорка
Переклад Галини Гордасевич.
Танець
Танцює в Севільї Кармен,
де стіни білісінькі-білі.
Зіниці палкі у Кармен,
а кучері посивілі.
Юнки,
опустіть фіранки!
Змія в волоссі жовтіє,
і ніби з країни дальної
приходить твоє минуле
любов'ю забутою, давньою.
Юнки,
опустіть фіранки!
Безмовні двори Севільї.
Минуле ніхто не поверне!
Болять серцям андалузьким
любові забутої терни.
Юнки,
опустіть фіранки!
Смерть Петенери.
В білій хатці скоро відмучиться
Петенера, циганка-розлучниця.
Коні гарячі вперті,
Вершники мертві.
Свічка тремтить, догораючи
в пальцях смаглявих кволих.
Її шовкова спідниця
безсило спадає долі.
Коні гарячі вперті,
Вершники мертві.
Чорні тривожні тіні
до горизонту спадають.
І рвуться струни гітари
й ридають.
Коні гарячі вперті,
Вершники мертві.
Будьте з нами. Творіть з нами. Творіть і без нас.
Пишіть нам.
|
|
