"Поетичні майстерні" - галантний і куртуазний - маньєризм
Поезія. Засоби та зразки для створення власних справжніх концептуальних світів. Конкурси, огляди, відзначення, аналітика, рейтинги уподобань.
Осередки поза Львовом
Наші меценати Наші меценати
Наші інформаційні спонсори
Головна сторінка
Філософія розвитку нашого сайту не полягає в періодичних змінах обріїв, а швидше в деталізації ландшафтів поетичного існування
Панорама
Духовна практика
Поезія
Поезія
Архів
Автори
Бібліотеки
Контакти

ВАША ПРОГРАМА

Предмет осягнення №1


Тлумачний словник
Енциклопедія
Знайти книжку

Предмет осягнення №1



Предмет осягнення №1




Предмет осягнення №1







МАНЬЄРИЗМ. ДІЙСТВО

__Звичайно, ми займаємося певною стилізацією. Утім і наново відкриваємо для себе світи до тла знищені хрестовими походами, світи, де і нині царює форма і суть прекрасної Дами, Світи сучасної Модної Галантності...

Edite, bibite, post mortem nuila voluptas! - їжте, пийте, після смерті немає насолод.
"Gdy milosc nosila pietno grzechu, oni opiewali jej slodycz. Gdy kobiete zwano "komnata diabla", wuslawiali jej boskie piekno."
Або, наприклад, "- Що за ланцюг жахливого нещастя! - мовив Кандид.- Але в мене ще залишилося декілька діамантів. Я легко визволю Кунігунду. Дуже прикро, що вона подурніла..." (Вольтер "Кандид").
     Безумовно, варто занятися чимось веселим. Наприклад, куртуазним маньєризмом.        Що таке куртуазний (придворний) маньєризм (їхні манери), далі К.М.?
      Напевно, жодне пояснення не буде абсолютно задовільним...

    "Edite, bibite, post mortem nuila voluptas!"


  Відбиток Куртуазного Маньєризму.
"Головна мета виставки – дарувати радість, ще раз спробувати осягнути манерність тілесної зваби, відчути стилістику маньєристичної поезії, кращі її камертональні звуки... Докладніше.

Утім продовжуємо осягати К. М. - гарна ця справа. Задоволення і розуміння, братство і сестерство, інші радощі, а як не возрадуватися, коли приходять такі послання:
........ Олесь Корж - "Сьогодні надибав у неті ваш проект і вирішив теж покласти свої п'ять копійок. Десь зо двійко віршенят кучерявих. Хотів, щоправда їх кинути до рубрики "Осягнення кохання", але там треба про чисту любов. А в мене ж рецедиви цинічні трапляються..."
Мальвіні
Ти сказала: "Будь уважним,
я сьогодні хто завгодно,
у своєму серця ритмі
помічай найтонші зміни".

Я промовив: "Ти лисиця,
і в лисиці темне хутро,
І зелені в ньому іскри".
"Але ж тепле", - ти сказала.

Олесю, це і є маньєристичне відтворення кохання, яке завжди містить натяки на різні витоки і русла. Таке собі, чарівне озеро, маньєризму, звідки все так красиво починається, хоча не все гарно закінчується.

Але як радісно читати веселі і живі штучки. Які, до речі, не так легко і написати. Цим потрібно жити, або майже жити, що ближче до розуміння К.М. і стану сучасної модної галантності - "майже", "ніби", "як би"...

Останнє надходження. 26.02.2005р.


Василь Терещук
(м. Львів)

* * *
Жінки, що носять пестощі, як зброю -
Під сукнями кинджали золоті, -
Вони за мить усі стають тобою,
Такою, що в ковчезі снилась Ною,
Коли цей світ втопився у воді.
Гречанки сонні, скупані у винах
Річок Еллади.
Римлянки скупі,
Що зналися на любощах і кпинах,
Іспанки у шовках і пелеринах,
Смагляві плечі й очі голубі.
Паризькі хвойди в павутині спалень,
Грудасті польки, кров із молоком.
Нубійки чорні, наче із копалень,
Вродливі відьми, що уникли спалень,
Судам священним видавшись котом…

Вони в тобі, розпуснице уміла,
Скарбнице зваб і скрине для жаги.
Мене тривожиш дзвоном свого тіла.
І я боюсь, якби ти захотіла,
То цілував би слід твій від ноги.

2005 р.

Юрій Садловський
(м. Рига)

Акт

Олені

розгорни себе назовсім
й покладись мені на груди
місяць увімкнувся голий
ми потягнем місяць в блуди

розгорни себе назовсім
поміж нами впали зорі
нас зібрали сни прозорі
в танок смерті й нам там добре



Назар Федорак
(м. Львів)


Літо Робінзона

1

Романські куполи твоїх грудей
Хитаються в середньовічнім вітрі.
Монашество - мурашество руде -
Зникає геть із нашої палітри.

Блакитна мла, алхімія слюди -
Вкривають фрески стужавілі стегна.
Предовгий піст не входив я сюди,
Лише моливсь недремно і святенно.

Тепер - уже. Астрологічних див
Нагаптувавши в килими доволі,
Тебе - згадав, і мав, і полюбив.
Немов тоді - в доісторичнім полі...

* * *
Немов тоді, в доісторичнім полі,
Болів і вив, а мовити не вмів,
Коли стрибали дні і ночі голі,
Як ти і я, та тільки теж без слів...

О, скільки шкур я вискуб у німоті
Живих ведмедів, тигрів і пантер,
Вслухаючись у їх широкороті
Жасні відлуння підсвідомих сфер!

І скільки різав неслухняні губи
Вогнем і кігтем, бо ніяк не міг
Сонорним звуком просте слово "люба"
Почати біля найдорожчих ніг.


2

А по ночах пишу тобі листи,
Не на папері - відсилаю небом.
Ця електронна (Господи, прости)
Зірчаста пошта - з покоління Феба.

І кожен промінь - то питання "як?"
Його згасання - то питання "де ти?"
А видиш місяць? То питальний знак -
Один-єдиний на усю планету.

Чи ти отримала, чи прочитала, чи...
(зриваюся, мов із каната, з ритму)
А втім, не прокидайся і мовчи, -
Накритий небом я, і ти накрита...


* * *
Накритий небом я, і ти накрита,
Лише... фасоля вигналась і там
Дірявить небо - хоче вище жити.
До речі, а чи жити вище нам?

Ходімо догори по фасолинах,
Як їжаки мандрують по грибах,
Тримаймося за пісню солов'їну,
Аби не впасти вниз - комусь на дах.

Направду, не до вишуканих віршів,
Коли склепіння ближчає щокрок,
Вже видно й дірку в небі, та найгірше,
Що в неї не пролізе й огірок.



Віталій Іващенко


* * *

Чомусь так мало виражені в слові
Миттєвості, в яких життєва суть:
Коли душа співає гімн любові,
І пристрастей завершується путь.

Одні нарешті. Тиша. Мовчки стежу
За кожним рухом, бо німі вуста.
Спадає з тебе марево одежі,
І світиться жіноча красота.

О, скільки я чекав на мить такую!
Передчуваю пристрастей обвал,
Затамувавши подих, я цілую
Грудей твоїх замріяний овал.

Не вірять очі, що я все це бачу,
Тому не зупинити ніжних рук,
Цілую все — духмяну і гарячу,
Я ледь не плачу від солодких мук.

Зникає розум. Рухи всі — стихія,
Двох ніжностей закоханих двобій.
Усе єство у захваті радіє,
І серце мліє — я в тобі, в тобі!

Не зупинитись і не перервати
Цей поступ до блаженного злиття.
Все яскравіші насолоди шати,
Все ближче й ближче апогей життя.

В зустрічних рухах райська насолода,
Бажання, і прохання, і мета.
І світлий стогін — наче нагорода —
З гарячих вуст збентежено зліта.

Злились тіла і душі. Світ зникає.
Все завмирає і кудись летить.
Віднині і навіки нас єднає
Краплинка щастя —

— ця прекрасна мить.

Джерело: "Поетика" Сповідь другові.
"Поліграфкнига", К., 1998.





Мені аж страшно, як згадаю, що останній переможець поетичних конкурсів від рубрики К.М. (10. 06. 2001 року) - Ірина Новіцька - за "Вулицю Костюшко".
Де ж ви, лицарі й коханці?

ОГЛЯД від 20.04.2001р.

Нарешті ми оприлюднюємо переможців перших двох місяців роботи поетичної рубрики, причому незалежно від їх (переможців) бажання "бути", чи не "бути".

Переможці:
1. Людмила Таран. За "Колекцію коханок"
1. Ярослав Чорногуз. За вінки сонетів.

Чим саме нагороджені переможці?
Ярослав Чорногуз запрошений до Львова, а Людмилі Таран вручено цінний подарунок: імпресіонізм на склі - роботу чудесної львівської художниці Ірини Токарської.
Отож творіть і ви будете осягнуті.

Огляд безсмертної творчості в стилі Куртуазного маньєризму:


Здається мені (В.Л.), галичани, та й не тільки вони, у повній прострації від теми. Розважливо споглядають. Звісно, у мережевій скриньці - поєднання непоєднуваного - суцільний маньєризм (К.М.) і не всякий туди поткнеться.
Як на мене, простого і сумирного поціновувача кращих європейських традицій епохи, що передувала інквізиції, вогні очищення і покарання запалали таки і з багатьох об'єктивних причин. Деякі взірці гріховності і збочення, замасковані під Лицарство і Ваганство ми навіть не осмілилися опублікувати. Та дещо, як то Декамерон від постмодернізму(від ОВО), певний час лякало читаючий народ і, в першу чергу, редакцію випуску.
Навіть думи про можливий такий собі останній рубіж маньєризму не зупинили нас від знищення смертного твору, коли голос совісті зазвучав особливо настирливо.
І відразу стало легше на душі, тим більше, що патетики тілесної зваби, чи там самовіддано гротескної картинки алюзії автори Декамерону від постмодернізму не створили, а просто балансували на межі з вульгарністю, з дешевими розвагами і сумнівними насолодами.
Як казали древні римляни "Hoc est vivere bis, vita posse priore frui", - вміти насолоджуватися прожитим життям - значить прожити двічі. Але говоритимемо про справжнє вміння.
Ось Ліліана Косановська і Людмила Таран схоже добре розуміються на нашій темі. І хоча Ліліана ледь-ледь переступила кордони традиційної лірики, граціозно ступивши на непевний грунт К.М., та, однак, із темою абсолютно куртуазною - з Альбою (прованс.) - світанковою піснею розставання закоханих. У традиційній альбі, щоправда, повинен бути присутній і третій персонаж, котрий усю ніч стеріг би усамітненість коханців. Та це схоже уже в далекому минулому, коли повсюди були наглядачі, нишпорки, слуги і та ж таки інквізиція. Сьогодні наші герої більше покладаються на суспільство. Дякуємо Ліліана.
Дякуємо і Людмилі - просто диво бере і від маньеристичної досконалості її творів - "від брів до підборів", включаючи клинчик, стилетик, чи що там нинішні дами носять для самооборони, чи там для чогось іншого. Як не верти - зразок для нас, трубадурів.
Радує і Дана Рудик - епоха Ватто, народження Рококо, "Віоли, тамбурини, клавікорди". Манерно і щиро схиляюся перед вами, о Дана. У своєму амплуа Ви неперевершені.
А хто здивував, то це Михайло Снежик. Ось не чекав від нього, студента серйозного - філософського - факультету, таких вільностей і сольностей з богинями. Та діло молоде, кажуть і сивий Аристотель на спині гетер возив.
Здивувала і давня наша знайома Ірина Новіцька, замаскувавшись під сучасним чоловічим образом, таке видала! Навіть довелося дещо відредагувати. Цікаво, що скажуть на це викладачі з університету, куди вона ходить, безумовно, "вулицею Костюшка" - "Чекає там зваблива пані-шлюшка, архангеле, мені у Львів, пусти...".
Усі трішечки грішні, як і ваш покірний слуга В.Ляшкевич, що намовив талановитого артиста театру ім. Заньковецької Ореста Огородника спробувати високої поезії удвох із В.Л. і таке ось із того вийшло..., та головне, що ніби не нудне.
А що до того, хто з нас, трубадурів, на сьогодні є найкуртуазнішим, то, думаю, що це незрівнянно витончений Ярослав Чорногуз , бо він такий є, в той час, як ми тільки наслідуємо, - так би й хотілося нагородити його увагою кращої з кращих, а саме увагою Людмили Таран. Проте боротьба ще не завершена.
Упевнений, що незабаром наших К.М. авторів стане більше.
Але, дописуючи нам, не забувайте, що насправді відмінною ознакою справжнього К.М. є те, що шати його при всій звабливості, барвистості, піднесеності абсолютно не піддаються реальному одяганню, як і внутрішня гротескна сутність К.М. не може творити справжню якість душі. К.М. - це гра - весела і безсмертна. І ось це в К.М. прекрасно й незгасимо.

Будьте з нами. Творіть з нами. Творіть і без нас.

До речі, самостійно опублікувати свій модно_галантний - куртуазно_маньєристичний твір на цих, специфічних сторінках, досить важко. Тому надсилайте такі твори звідси >>>


Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів
   
  AD  
MARGINEM

Конкурсна арена

Конструктор

Що таке маньєризм - галантний і куртуазний

  Школа

Уподобання

Усі надіслані твори
Стара мережева скринька
(Авторів - 17 )


К. M. або
Модна галантність
Оглянути експозицію
Куртуазний привіт Україні
АНАЛІТИКА:
  • ДІАЛОГИ з Й.БРОДСЬКИМ
  • СОЛЖЕНІЦИН БРОДСЬКОМУ
  • R. M. RILKE "ЛИСТИ молодому поету"
    ПРОЕКТУВАННЯ ВІРШІВ
    ПЛАҐІЯТ І ЙОГО КОНТЕКСТИ"
    ПРО ФОРМУЛУ ПОЕЗІЇ

    НАШІ ПОЕТИЧНІ
    СВІТИ.
    1. Куртуазний маньєризм
    2. Сонети
    3. Фламенко
    4. Осягнення любові
    5. Класична музика
    в поетичній інтерпретації

    6. Неоготика Необароко... Mодернізм Постмодернізм
    7. Блюз. Джаз...
    8. У жанрі хайку й танка.
    9. Пісеньки
    10.Фемінізм. Постфемінізм
    11.Епос та Хроніки
    12.Андеграунд
    13. Просто лірика

    __ Про поезію в прозі.