ПОЕЗІЯ. КУРТУАЗНИЙ МАНЬЄРИЗМ
__Звичайно, ми займаємося стилізацією. Наново відкриваємо для себе світи до тла знищені хрестовими походами, світи, де царює форма і суть прекрасної Дами. Світи сучасної Модної Галантності...
Людмила Таран. КОЛЕКЦІЯ КОХАНОК
Перейти на сторінку № 2
Перейти на сторінку № 3
Перейти на сторінку № 4
Перша сторінка:
Автори:
Василь Терещук
Юрій Садловський
Віталій Іващенко
Володимир Півторак
Наталія Чибісова
Роман Скиба
Володимир Ляшкевич
Юрій Гудима
а також - Конструктор
Василь Терещук
* * *
Жінки, що носять пестощі, як зброю -
Під сукнями кинджали золоті, -
Вони за мить усі стають тобою,
Такою, що в ковчезі снилась Ною,
Коли цей світ втопився у воді.
Гречанки сонні, скупані у винах
Річок Еллади.
Римлянки скупі,
Що зналися на любощах і кпинах,
Іспанки у шовках і пелеринах,
Смагляві плечі й очі голубі.
Паризькі хвойди в павутині спалень,
Грудасті польки, кров із молоком.
Нубійки чорні, наче із копалень,
Вродливі відьми, що уникли спалень,
Судам священним видавшись котом…
Вони в тобі, розпуснице уміла,
Скарбнице зваб і скрине для жаги.
Мене тривожиш дзвоном свого тіла.
І я боюсь, якби ти захотіла,
То цілував би слід твій від ноги.
2005 р.
ПОЛІСЬКИЙ ПАН
Найміть мене до себе в слуги.
Щоранку я б вам подавав
У біле ліжко чорну каву,
Газету свіжу і плітки
Про подружок та їх коханців.
Я б вас вивозив в лімузині,
До ресторанів і крамниць,
До гінекологів-п”яниць,
Що практикують лиш аборти.
Я б дім стеріг, газони стриг
І гріх не мав би вам за гріх.
Та якось, може, уночі,
Ви, перемучені безсонням,
Мене покличете,
Щоб я щось прочитав для вас
З Ронсара.
Тоді я вистрибну з пітьми
І, скинувши ліврею служки,
Явлю вам свій справдешній лик -
Поліського, старого Пана,
Божка лісів, сопілкаря,
Викрадача дівоцтва й цноти.
Я пригублю вас, як вино,
В підвалах сховане давно,
А потім відведу за руку
У недоторкані ліси,
Під дощ, пташині голоси.
Навчу молитві і пісень,
Жертвоприношенню для сонця.
А як приймете долю цю -
Залишу в храмі ялівцю
Черницею…
Юрій Садловський м. Рига
Акт
Олені
розгорни себе назовсім
й покладись мені на груди
місяць увімкнувся голий
ми потягнем місяць в блуди
розгорни себе назовсім
поміж нами впали зорі
нас зібрали сни прозорі
в танок смерті й нам там добре
Віталій Іващенко
* * *
Чомусь так мало виражені в слові
Миттєвості, в яких життєва суть:
Коли душа співає гімн любові,
І пристрастей завершується путь.
Одні нарешті. Тиша. Мовчки стежу
За кожним рухом, бо німі вуста.
Спадає з тебе марево одежі,
І світиться жіноча красота.
О, скільки я чекав на мить такую!
Передчуваю пристрастей обвал,
Затамувавши подих, я цілую
Грудей твоїх замріяний овал.
Не вірять очі, що я все це бачу,
Тому не зупинити ніжних рук,
Цілую все — духмяну і гарячу,
Я ледь не плачу від солодких мук.
Зникає розум. Рухи всі — стихія,
Двох ніжностей закоханих двобій.
Усе єство у захваті радіє,
І серце мліє — я в тобі, в тобі!
Не зупинитись і не перервати
Цей поступ до блаженного злиття.
Все яскравіші насолоди шати,
Все ближче й ближче апогей життя.
В зустрічних рухах райська насолода,
Бажання, і прохання, і мета.
І світлий стогін — наче нагорода —
З гарячих вуст збентежено зліта.
Злились тіла і душі. Світ зникає.
Все завмирає і кудись летить.
Віднині і навіки нас єднає
Краплинка щастя —
— ця прекрасна мить.
Джерело: "Поетика" Сповідь другові.
"Поліграфкнига", К., 1998.
Володимир Півторак м. Чернівці
* * *
Я Вас любив. На білих простирадлах
залишивши від любощів сліди.
Я Вас любив. І сніг нам не завадив
іти удвох між сонця і води.
Коли зі сну прокинувшись невчасно
я допиваю каву з Ваших вуст,
знаходжу щастя, справжнє вічне щастя,
позбавлене облуди чи розпуст.
Я Вас любив, і з Вами бути мушу,
інакше - тільки тіні за вікном,
яке забите навхрест. Не порушу
своїм холодним словом цей огром.
Прийдуть наступні, перекреслять "нині",
спростують час і створять свій, новий.
Я вірю. Ні, я хочу, щоби зміни
не зачепили наших спільних мрій.
Їх залишивши нам обом навіки,
щоб кожен раз, коли приходить день
Вам цілувати скроні і повіки,
співати Вам улюблених пісень.
Я Вас любитиму, аж доки не здригнеться
у Вашім серці стомлене "прощай",
я Вас чекатиму, а раптом повернеться
в моє життя передзимовий рай.
Чибісова Наталія
м. Київ
* * *
Пахло в кімнаті дощем.
Тіні тинялись по дому.
Боже, коли це було?
Мабуть, в сторіччі не цьому.
Пахли троянд пелюстки.
Я так боялась - даремно.
Дощ. І обличчя твоє
низько схилилось до мене.
Тіло бажає чогось.
Дивне щось сталось зі мною.
Боже, як добре було
бути безкарно собою.
Соромно трохи, проте
сорому більше немає.
Вперше свою наготу
я з кимось ще розділяю.
Духи шепочуть мені.
Співи прадавні я чую.
Дивний, незнаний танок
з вами, мій лорд, я танцюю.
Сяє обличчя твоє.
Мить, і видіння зникає.
Пахло в кімнаті дощем.
Я тільки це пам"ятаю.
(Будемо вважати, що це нео-куртуазний нео-маньєризм від постфемінізму)
Роман Скиба м. Київ
Альба
Забулькав чайник – Аврора згасла.
Достиг сніданок – а Ви ще мертві.
Канапка впала до неба маслом,
Бо що канапці – закони Мерфі…
На вибір кава і склянка соку.
Собаки Ваші Вам лижуть скроні.
Хто Вам художник – той вже високо.
А ті, хто поруч – усі сторонні.
Пульсують тіні. Прокиньтесь, пані!
Ваш профіль глибшає на портреті.
Ковтнули голос півні парканні,
Забувши, зайві вони, чи треті.
Не бійтесь, пані – Ваш ангел з Вами…
Пролийте каву на жертву ранку…
І, ледь торкнувши віконні рами,
Зефірний трепет пройме фіранку.
Юрій Гудима
м. Львів
Аритметика любові
Я закоханий у всіх жінок на світі.
Це не збочення, чи просто комплімент,
Почуття, задля якого варто жити
Як не вічно, то хоча б один момент.
Жити само-або-однолюбом?
Не по-людськи по відношенню до всіх,
Рівнозначно благодать і серця згуба,...
Як і впасти з перелюбу в млосний гріх.
Цим не сказано ні "за", ні "проти"
Слова (як любити і кого),
Видно надто є уже широким
і глибоким почуттям ота любов.
Кіносвітська зустріч
Усміхнись мені о, незнайомка.
Як не щиро, то зіграй, принаймні, роль,
Все одно життя - це кінозйомка
За сценарієм в мільйони різних доль.
І якщо зійшлись дороги наші, -
Значить це сплановано давно.
Як не віриш, сон згадай вчорашній -
З репетицією райського кіно.
Телекамера Всевидячого Ока
Все записує. І зустріч нашу теж.
Тож мені всміхнися незнайомка,
Навіть як помимо вже пройдеш.
Перейти на сторінку № 2
Перейти на сторінку № 3
Перейти на сторінку № 4
Повернутися на головну сторінку поетичного розділу.
Пишіть нам. |
|
