Поезії, які допущені до конкурсу на 20.05.2001р.:
Роботи заносяться по хронології поступання (останні з тих, що надійшли, подаються на початку).
Перейти на сторінку № 1
Перейти на сторінку №2
Перейти на сторінку № 3

Четверта сторінка:

Автори:

Дана Рудик

Ірина Новіцька

---

Дана Рудик
La boudeuse
(Картина А. Ватто, 1718 р.)
                  "Без жалю за минулим,
                  тривоги про майбутнє
                  ми весело ішли квітучим лугом,
                  попід яким ховалась прірва..."
                                    Граф де Сегюр,
                                    сучасник Ватто

      Віоли, тамбурини, клавікорди,
В обіймах меланхолії та снів,
Світ ілюзорності і анемічних слів -
      Розсипте срібло жалобних акордів!

     Гавот печальний - мрій опалих плід,
Під твій мотив провадять гру невірну
Рум'яна лялечка та кавалер манірний...
      Де ти, любові істинної слід?

      На тлі природи прісний ритуал.
Не піде обертом від нього голова,
Заздалегідь відомі вчинки та слова
      І штучних пристрастей невиразний фінал.

     Театр тіней, де щастя так примарне,
А граціозність щирість заміня.
Невиправний рокайль, буколіка німа
     Та дві душі загублені намарне.

      Чому ж у цій містичній чорноті
Так дивно тане плаття шовк важкий,
Крадеться відчай під тремтіння вій,
      І смерть живе в серцях, у темноті...

      Віоли, тамбурини й клавікорди,
Гряде вона, як грішний світ, стара
Пора прозрінь, всепрощення пора...
      Даруйте ж подих радісних акордів!

( Маньєризм на межі з рококо.
Чи рококо на межі з маньєризмом.
Не має особливого значення - головне, що це - файно. В.Л.)

---

Ірина Новіцька
***

Мені туди,
а вам сюди,
мені по вулиці Костюшка,
там проживає звабна шлюшка:
вся - від чобіт до капелюшка
така, як сниться чумаку
в його дорозі до Траяна,
що ж, раз припала до смаку.

Надбожевілля еклектичних
костюмів, пальт, вставних щелеп,
і гранж, й кутюр,
і лиця, що, бонжур,
пісні, мов виверти трамваю...
Тож Вас чекаю? чи лише
на те чекання мрію маю
й, чекаючи, собі взираю?

Ота, яскравосиня, вбрана,
немов танечниця Дега.
Окупувала стіл, блищить
надмірно випнута нога,
сідала ж - наче в бегемота.
Хоч загалом мені охота,
та неохота це з будь-ким,
окрім, звичайно, може вас,
та вас нема між нас, - атас!
заходять символи доби -
діаспорні англійці, чи то пак,
вкраїнські неотесані пупи,
oh, very well, - вони нарешті тут,
ну що ж, we shall,
танцюльки зачинати і когось,
чергового, із геніїв ( у потім),
ну просто цирк на телеграфнім дроті.

Комфортно і безпечно поруч,
розклавши причандалля на дивані,
веде свій спіч вельмиповажна пані,
якій потовкся хтось у декольте,
і нещодавно, бо ж оте -
розщіплений нацицник, крам на показ.
Оказія вже звична при дворі,
тим більше, о такій порі,
коли зачуханий, рудий Нерон
виводить брите військо на перон.
То вже напевне буде щастя
йому і їй з народовластя.

Друкуєм геніїв для націй!
Без вакцинацій і пальпацій!

...Продукція салону й перукарні:
округлий зад і ніжки в міру гарні.
І ручка в перснях фондоблагодійних,
і пара очинят жагуче-мрійних,
вже не кажу про ци- і пі-...
Навкруг кардибалет -тупі
особи видно тої ор'єнтації,
- і ці друкують геніїв для нації!

Покій сусідній - провидіння! - вільний!
Ходімо пані, слиню ручку, спільний
омрійний вальс бажаєте? Мадам!
До ваших послуг,
Ваш покірний ослик.
Нам бути,- чи не бути вам.

Таке бувало в Сирії і в Римі
(див."Апулей"), мадам, єднаймось в римі,
і рвуться ланцюги, і якорі
спадають вниз, на дно, -
кохаю вас! і хрипло, і надсадно
з ядухою, з налитими очима,
всім серцем гупаю! в такт аритмії,
розширеній, як ці, в капронах, ноги
до 180, злітають
і додають нову, жагучу лють
в пожежу глузду поміж нами...
Та дує вогнегасник. Квити!
Усе! Дівча, до мами! Взагалі,
у мене жінка й діти, геть малі...

До виходу у черзі простяглась
широка стрічка пань, убраних наспіх,
ось чоловік дружині кида усміх,
а та йому у відповідь як дасть!
Життя, життя! - це просто трафарет!
Під крики - "Правди" завтрашній декрет
спада на землю й сходить як звіздець.
Ну добре, добре... Видно, це кінець.
Мені вже сорок. M'mento mori... морок.
Хоча... весна... й марцюються коти,
і певно маю, маю ще пройти,
на грізну вулицю Костюшка.

Чекає там зваблива пані-шлюшка,
архангеле, мені у Львів, пусти...

Перейти на сторінку № 1
Перейти на сторінку №2
Перейти на сторінку № 4

Повернутися на головну сторінку поетичного розділу.