Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олена Мос (2018)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олена Мос, [ 2024-04-26 09:32:24 ],
на сторінці поезії     "Назавжди"   Мос Олена

Перечитую ваші рядки по декілька раз. Не можу відірватись. Вони такі влучні, що навіть мене лякають.

Питання на питання))) А хіба вам хоч хтось відповів протилежне до "Бути" ?
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-26 10:37:40 ],
на сторінці поезії     "Які ж різні люди"   Мос Олена

Знов в мене тут негаразди із зв'язком(
На щастя, ніби ненадовго! Обожнюю Nickelback, черговий мій респект вишуканому смаку леді)

Ну а доки я вимушено перебував оффлайн, я теж трішечки у відповідь написав)

Чи це я сплю – чи все ж видіння це
Примарилось в приємній напіввтомі?
Бо ж посмішка твоя, твоє лице.
І «Тепло так» співаєш ти - не Domiy.

Гуляємо, самотнії зірки
Вплітаємо в сузір'я… ти така, що
Не розумію: сон – чи навпаки!
Ти будь-яких моїх фантазій краща!

І вже не Bjork співає Come To Me.
Бо голос твій, обличчя і волосся.
Ти наче промінь у суцільній тьмі.
Ти все, що мало, та не відбулося.

Я б заспівав і сам – на заздрість всім,
Нехай би і зірковим, «Мертвим півням»…
Лиш 7 годин в ночі, всого лиш 7.
І пролетять вони птахами з півдня.

Так, 7 годин… і стільки ж нот, але
Достатньо для симфонії любові.
Ти приспів мій, а я – рефрен-куплет.
Це ніч, та почуття цілодобові.

Знов голос твій – і спів «Знайди мене».
Так не співати Клавдіям Петрівнам!
Цей сон так просто точно не мине.
Не так важливо, де ми… Суми? Рівне?

Оскільки серед безголосся ти
Звучиш, неначе прима із Ла Скала…
Прокинусь, щоб світ за очі піти,
Де ти б мене нарешті відшукала...

Дякую Вам за прекрасні рядки, леді Олено! Я вчергове зачарований ними!!!
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-26 12:42:47 ],
на сторінці поезії     "Назавжди"   Мос Олена

Так, пані Олено!
Колись я був такий молодий і дурний, що дівчина, у яку я був палко закоханий, мені відповіла: "Не бути") Ну я, звичайно, страшно страждав під "Новий світ" - "Пісня". Може пам'ятаєте, такий шалений брейкбіт, а тоді ж був час, коли Prodigy царювали на танцполах та на футболках пересічних молодиків. Та у "Нового світу" ж текст був про про кохання!

Ну і ці страждання мені трішки розуму додали, то я дещо зрозумів. Щодо того, що поводився абсолютно неправильно і зробив чи не все можливе, щоб змусити її відповісти саме так, хоч би я й подобався їй. І що якщо я не зроблю потрібних висновків, то здебільшого таку відповідь і отримуватиму надалі) Ну і та прикрість, мабуть, була на краще, хоча тоді мені точно так не здавалося)))
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-26 13:24:10 ],
на сторінці поезії     "Скажи, що ти воскрес"   Мос Олена

Ой, пані Олено, яке ж воно болюче!((
Вмієте Ви вразити душу так, що слів немає… Світла пам’ять всім загиблим…
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-26 13:24:30 ],
на сторінці поезії     "Скажи, що ти воскрес"   Мос Олена

Ви мене пробачте – я не зможу, мабуть, гідно відповісти по цій важкій темі, щоб на такому ж рівні. Мені, мабуть, в творчому плані ще потрібно дещо вдосконалити в собі…
Ви дуже добра, лагідна дівчина!! Ви, сподіваюсь, пробачите мені, якщо я висмикну тему воскресіння з сумного контексту… Мене якось аура Вашої сторіночки стимулює римувати про щось таке, знаєте, життєстверджувальне. Ви більш різнобічний автор! А я не змовчу, ну а Ви, леді, прочитаєте – і знов-таки завжди можете видалити це.

Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний; побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Не дивуйся, що доводить до такого суміш ця.
Ти бажання пробудила
Відшукать твою G-точку,
Щоб провести з неї вектор у Блаженство без кінця.

Ти божествена на фото.
Разом наче то й ще сюр ми.
Але все одно одвіку ти призначена мені.
Я за тебе хоч у воду,
Хоч в багаття, хоч скрізь сурми.
Я в коханні – як на голці; на тобі – як на війні.
Мружать очі світлофори.
Плачуть Музи, як удови.
Облизнулось потойбіччя, як на ласий коровай.
Я тобою надто хворий.
То з рядків твоїх чудових
Мавзолей збудуй, кохана, і мене там поховай.

Ти – вінець творіння, мила!
Я - суцільні атавізми.
Збожеволів через тебе – ось така є моя суть.
Що за сила б це змінила?
То і в рай навряд чи візьмуть,
Та і з пекла 100%, що чорти мене турнуть
Ти – довершена еліта.
Я – нічних провулків хресник.
Ти у всьому бездоганна, я – сумнівний персонаж.
Та на нас чекає літо.
Побажай – і я воскресну.
Бо любов на все спроможна. Це знаменник спільний наш.

Дуже дякую Вам, чарівна леді, за чергове прекрасне божевілля!!!
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-26 19:12:49 ],
на сторінці поезії     "Nostalgia for spring"   Мос Олена

Доброго Вам вечора, чарівна леді Олено!)
Щось у мене із зв'язком жахливе - здебільшого я офф... Зараз ніби є, але чи надовго?(( Так чи інакше, доки він є, користуюсь нагодою... І читаю Вас - наче воду живу п'ю жадібно!!

Чудовий вірш, красунечко! Дуже співзвучний настрою!!

Що з тобою? Що зі мною?
Біль в тобі та біль в мені.
І до чого б за весною
Ностальгія навесні?
Скаже хтось, що це безглуздя
В романтичній цій порі.
Нібі ж ось воно – пелюстя.
Он світанок на Дніпрі.
Теплі ранки, ну а згодом
Романтичні вечори.
І здебільшого погода –
Навіть шорти – не екстрим.
Гарне личко на дісплеї -
Посміхаєшся там ти…
Квітнуть паркові алеї -
Обійнятися і йти…
І не мати навіть думки,
Скільки пролетить годин.
І численні поцілунки.
Але ще за хоч один –
Все б віддав, щоб не кортіло,
Дамі серця, геть усе.
А душа, здається, тіло
Зараз в небо піднесе.
Хай би грець їй, тій машині -
Я і тут не розгублюсь,
Де солодшими пташині
Співи є за рити-енд-блюз…
Ностальгію за весною
З миром вчасна навесні.
Будь-яка пора сумною
Здасться всім нам на війні.

Та віримо, що все буде добре) В кожного з нас)
Цілую Вашу талановиту ручку, граціозна майстрине!!!)
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-26 19:16:04 ],
на сторінці поезії     "Nostalgia for spring"   Мос Олена

Співи є за ритМ-енд-блюз…
НостальгіЯ за весною

Напомилявся знов) Так вже воно в мене - руки тремтять чогось, а серце - поготів... Та й нехай собі) Надихаєти Ви так, що нічого творити не заважає)
Захоплююсь Вами, Леді-Натхнення!!!
Коментатор Олена Мос, [ 2024-04-26 19:45:09 ],
на сторінці поезії     "Nostalgia for spring"   Мос Олена

)))) дякую, Михайло.
Я теж рада вас бачити.
Справді хочу дуууже відповісти на всі ваші злети. Але трохи прихворіла ( якщо чесно, не трохи). Тому в голові просто шум.
Обіцяю надолужу. Немає зовсім змоги писати.
Не хвилюйтесь я про вас пам"ятаю. Про вас неможливо не пам'ятати! ...

Щось намагалась написати, по можливості.
Ти шукаєш крапку, а її нема!
Ну нема і все! Не шукай у сіні!
Просто закохалась я в молодика,
ну а ти в Поезію, а ще більше в Рими.

І кінця нема цим високим звичкам
У мені зависли віруси ліричні.
А твоя хвороба схожа на вагітність
і твою поезію творть сам Всевишній.

Затишного вам вечора, я повернусь, як трохи краще почуватимусь, самі розумієте, від буденності не заховаєшся ((((
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-26 19:54:50 ],
на сторінці поезії     "Nostalgia for spring"   Мос Олена

Ох, пані Олено, яка прикрість(((
Та ну хіба ж я такий безсердечний, щоб хвилюватися через відповіді та вірші, коли таке трапилось?(((( То хвилюватимусь, ще й як!!!!!
І подумки... не те щоб я і так надто відволікався, але тепер і поготів!!! А затишно буде, коли Ви одужаєте!!! Чого Вам і бажаю від усього серця!!!! А то все - діло п'яте: рими, тощо...
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-26 20:09:17 ],
на сторінці поезії     "Nostalgia for spring"   Мос Олена

Ніколи у житті не був святим.
Та не збрешу я в цім, Всевишній знає.
Поезія і Рими - все ж це дим.
Ну а вогонь - то дівчина одна є...

Заради неї видає флешденс
Перо... Бог дасть, відчує все ж вона, що
Без неї миттю все втрачає сенс.
І нащо тоді образність та? нащо?

Все прах. Натхнення, може, теж мине.
Але Кохання не мине ніколи.
Любовей много, а воно одне.
Любов - то рими, образи, приколи...

Любов виходить із очей слізьми.
Кохання - те хіба що з жил і кров'ю.
Не римами живемо, а людьми...
То богове - богам,
А Вам - здоров'я!!!

То дуже переживаю і хвилююсь, прекрасна Леді! І дуже-дуже сподіваюсь на те, що все скоро минеться! Бажаю Вам легкого одужання!!!
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-27 13:32:45 ],
на сторінці поезії     "Давай"   Мос Олена

Дуже хвилююсь щодо стану Вашого здоров'я, леді Олено! І сподіваюсь, що Вам вже краще!!
Ну а я теж, мабуть, трішки захворів.. Залежністю від Вашої чудової поезії!) Жодного дня не пройде, щоб не потягло до Вас на сторіночку... І читається в кайф, і пишеться...

Ну а тут така чуттєва романтика!!! Душа співає!!!

Я – таке… чи comme ci, чи comme ça. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Хоч хапайся за обрії-бильця, ну а тоді -
Упав-віджався.

Але зробить сильнішим (звичайно, якщо не вб'є)
Дісципліна сувора ліричне єство моє…
Я звичайний, як Orbit - ти штучна, як монпансьє.
Смачна така вся.
Хай співа невермори мій глузд, ніби чорний крук.
Що тобі я (це в кращому випадку) віршедруг.
Я до болю твоїх стегон, талії, персів, рук
Недоторкався.

Поцілуночок мій – це синець; ну а твій – тавро.
Я - аматор звичайний. Твій рівень – хай заздрять pro.
А масштабніше образи візьмемо - ти Дніпро,
А я – Почайна.
Ти канікули й свято – я будні та мідуік.
Ну то що відповість мрії-дівчині чоловік,
Якщо каже вона: «Будьмо разом – давай? Навік!»?
Авжеж, звичайно!!!

Дякую Вам дуже вкотре за задоволення!
І бажаю Вам якнайшвидшого одужання!!)
З пошаною)
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-27 18:08:46 ],
на сторінці поезії     "Вітер"   Мос Олена

Прекрасна леді, доброго вечора!
Дуже радію вашим свіженьким рядкам! Щодо вітру - знаєте, Ваше ім'я б пасувало такому торнадо... Надзвичайно могутньому завдяки лагідності... Торнадо "Олена" - хіба це не прекрасно звучить? Який Рим встоїть? Тут, як у тому шедеврикові "Бумбокс", імперії впадуть (навіть без рейдів нашого знайомця Аттіли), фортеці не допоможуть!

І нехай я - такий собі фактично безіменний протяг, Ви надихаєте на дещо більше, аніж притаманне протягові зазвичай!

Я наче вітер, знятий з вітряка.
Любов'ю розіп'ятий буйний вітер…
Хай ти солонувата чи гірка –
Це краще, ніж банальні дольчевіти.
Це твій секрет - як в сіточку панчіх
Мене ти в чистім полі упіймала?
Я бриз удень, я ураган вночі.
Мені тебе завжди до болю мало…

Я міг би розтрощити цей вітряк.
Завіятися вільним десь у небо.
Але якщо бажаєш саме так,
Це означає, що мені так треба.
А хочеш, буду ніжним, як зефір?
Жорстким, на заздрість навіть харматану?
Моя любов така, що, вір-не вір,
Я все одно яким захочеш стану.

Любов – то хрест? А я на вітряку
Нагенерую драйвові ідеї
Щоб втілити у них тебе таку –
Доволі специфічну Галатею,
Яка Пігмаліона переллє
У форму «амфібрахій» або «дактиль».
А хочеш – за командою «Аллє!»
Завию, як співучий птеродактиль?

Я наче здичавілий буревій.
Я – дихання Сахари, я – сироко,
В твоїй такій гарненькій голові
Ув'язнений… здається, що без строку.
Чи вперше? Бо моїй палкій душі
Хорей із ямбом – ті ще каземати.
Працює генератор, аж тріщить…
А терміни - вирішуй це сама ти.

Бо ж ти одна чудова є така –
В тобі вирують нескінченні весни.
То вітер цей, хоч знятий з вітряка,
Заради тебе знов-таки воскресне.
Любов – то коло замкнене, і це
Не те щоб ефемерність або згуба…
Скоріш – твоїм слухняним вітерцем
Навколо стегон витись хулахупом.

Хай кажуть люди, буцімто простак.
І що кохання начебто халепа.
Але якщо бажаєш саме так,
Це означає, що мені так треба.
Ти гарна, як черешня у цвіту!
Мене бажання точно не відпустять:
Твою білизну дещо зайву ту
Укотре обривати, як пелюстя!

Дякую за Вашу натхненність і за чудові вірші, красунечко! Мені дуже до вподоби!!!
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-28 19:15:46 ],
на сторінці поезії     "О, Фізаліс!"   Мос Олена

Лєна... Знаєш, кожен твій вірш - це для мене неабияке відкриття!! Чогось прекрасного у світі! Чогось у собі!! І, звичайно, якоїсь твоєї грані!!! І ось чергова - і, як завжди, я захоплююсь тобою!!!

Цей фізаліс мені нагадує одну прекрасну дівчину!!!

Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Та й усе, бо за личками порожньо.
І цікавість уже на нулі.

Ти водночас насущна, як борошно,
І пікантна, як солі землі.
Ще й солодка, неначе амброзія!
Що смачніше для чоловіків?
Смак цей навіть в безжальнім склерозі я
Не забув би на схилі років.
Ти – суцвіття ментальних рис Заходу.
Чемність, врода, талант, доброта…
Але ж скільки приховано загадок –
В кожній думці ти ой не проста!
Звідки в тебе шалена енергія?
Наче лава вулкану палка!
Ніби від революціонерки є
Щось в тобі – точно як у Франка:
Вічна є вона! Що її стримає?
Штамп у РАГСі? Коштовний ланцюг?
Як зкувати банальною римою
Неосяжну фантазію цю?
Ну а пристрасті - теж махаонами
Ой не всидять вони в животі.
Залунають і зовні канцонами
Десь на гідній тебе висоті.
Хто почув – той розклався на атоми,
Щоб зібратися кращим мерщій.
І довіку, напевно, блукатиме
За відлунням твоєї душі.
Ти – неначе прихована істина:
Плід, що сховано в чашечці правд.
Їй не личить на людях розхристаній,
Щоб у неї будь-хто зазирав.

Ти взірець української дівчини!
Де б ще диво подібне було?
Там, де інша – платівка заїжджена,
Ти – мелодій живе джерело.
В цій шкатулочці імпровізації -
Для естета коштовні скарби.
Інші – поруч з тобою ерзаци є.
І Карпати в тобі, і степи…
Дражниш хвилею, зносиш лавиною,
Щоб очуняв між зорями десь.
То і бачу тебе я країною
Надзвичайних казкових чудес:
Самобутні традиції-звичаї -
Пізнавати б їх міг все життя.
Тобі личить ось так: таємничою…
Допоможе лише почуття.
Хай природу жіночу і вивчено
Було розумом – користі ніц.
Бо в тобі, чарівна моя дівчино,
І в розгадці каскад таємниць.

Дякую тобі за чудову поезію і за шалене натхнення, красунечко!!)
З побажанням скорішого одужання,
Твій шанувальник
1   2   3   4