Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Деконструктор Лего (2000)

Інфо
* Народний рейтинг 4.596 / 5.5
* Рейтинг "Майстерень": 3.939 / 5.5
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Переглядів сторінки автора: 928
Дата реєстрації: 2024-04-15 15:51:35
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2024.04.29 22:02
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
Інтертитри
І

могутні хвилі під мостом
танцюють вкриті піною
Дніпро палає й ти палай
сьогодні разом ми йдемо
туди де сонце засина

тут Вітер ніжний хмари тут
і жовкле листя падає
під ноги наші радісно
Усесвіт дивиться на нас
з повагою з турботою

а ти як милий Дніпр палай
танцюй танцюй як хвилі ті
назустріч Вітру ми йдемо
йдемо туди де сяє ніч
адже сьогодні разом ми

ІІ

дивний світ в очах твоїх я
бачу та увесь палаю
сонцем моїм стала ти і
інших сонць тепер немає

ІІІ

тій що сіяє мов сонце улітку
тій що усмішкою радує світ
книжечку скромну дарую я цю
в знак дружби і захвату щирого

IV

не плач дитино
доки люди сонцю раді
я радітиму тобі

колись ми зникнемо усі
і чужі очі радітимуть нашому сонцю

та я буду поряд
і тобі слід пам’ятати про це день і ніч

V

Гей сонце глянь на мене
Я тут
Мені так не вистачає тепла
Сьогодні

Доторкнись до мене сонце
Ти врятуєш одне життя
Дотиком своїм
Я вдячний тобі буду

Не дарма кажуть
Що в тебе серце є
Розкрий його сьогодні
А я трохи почекаю

VI

гей любко чому ти сумуєш
я поруч з тобою ти чуєш
я завжди з тобою
і в щасті і в горі
тільки поглянь на мене
і тобі можливо легше стане
дай мені свою руку
дай мені свою ніжну ручку
дозволь мені сльози витерти твої
не сумуй моя любко

VII

Небо-водограй блищить
І я іду шляхами незнайомими
Кудись
Кудись іду та видихаю дим
Химерний наче хмара дощова
Ах
Це був звичайнісінький день
Звичайнісінького літа

І я зустрів її на галявині
Яка це була зустріч ніжна
Її я в серці своєму несу
Крізь життя
Крізь життя
І ніхто не зможе відібрати
У мене її ні силою ні словами

VIII

Я ніколи не думав
Що буває така любов
На світі
Я гадав що це казка
Але ти казку на реальність
Перетворила

О ні це не рабство
Не пристрасть шалена
Це чарівний вітерець
Який зігріває серце
Як я хочу тобі теж
Подарувати цей вітерець

Але ти ховаєшся
Від мене
У темряві бурхливій
І не знаю я як
Із темряви цієї
Тебе витягти

Задля однієї єдиної
Розмови
Сподіваюся що
Розмова наша
Закінчиться добре
Для нас обох

IX

скажи мені де знайти тебе
досвітній вогнику
бо я самотній сьогодні
самотній цієї ночі
до годинника часу достатньо
іще
пройдуся полем безлюдним
збиратиму росинки
збиратиму мрії дитячі
і сни молодят
я зроблю з них хустинку
для тебе
досвітній вогнику
мій друже ласкавий
я чув що люди так роблять
що вони дарують друзям
хустинки чарівні

Х

Чую як краплі з гілок падають у спокійну річку
Чую як співають радісні пташки
І чую я вітер у полі
Це музика природи
О так жоден музикант не зможе відтворити її
Музика людська дряпає вуха
Від неї хочеться втекти
А музика природи се не те се зовсім інше
Вона зцілює душевні рани
Вона зачаровує і пестить

ХІ

Наче зламана квітка ти
Скільки усього випало на твою долю
І дощ і вітер і люди
Не бійся мене бо я не скривджу тебе
Навпаки я прийшов тебе врятувати
Сховай свої голки
Аби я міг доторкнутися
Ти ще не знала такої доброти
Яка є у мене
Я теж колись був квіткою
А зараз я блакитне небо
Лагідне і ніжне
Жодної хмаринки немає на мені
Дай мені свою руку
Я поведу тебе у тихе місце
Там не буде зла ніколи
Там будемо тільки ми
І світло
Світло у краплинках


ХІІ

Цей світ мов крапля
На листочку вишні
Коли ж впаде крапелька
На холодну землю
Чи випарується
Ніхто не помітить
Що зник цілий світ
О ці очі нічого не бачать
Шкода мені шкода
Та черговий дощ
Породить нові світи
Мільйон світів чудових
І знову та сама історія

XIII

сонце сідає за небокрай
ось-ось заблищать зірки
а я іду собі полем
усміхаюся
та й думу гадаю

це чарівний вечір
скажу тобі друже
усе у ньому бездоганно
скарби людські не варті
цієї краси
цього спокою душевного

тут немає людей
немає тривоги їхньої
тут лише природа
лише земля небо
і те що між ними
о заради такого варто
жити на світі

XIV

Дрижить вітерець за брамою людяності
І так йому не спиться
І так він увесь горить
Він прийшов до нас аби подарувати
Чуйність
Хто впустить вітерець
Хто той герой нашого часу

Мені так тепло на душі
Бо я іду до цього вітерця
Я буду тим хто впустить його

І ось
Ось

Веселощі та радість
Веселощі та радість навкруги
Розлилися швиденько
І навіть ніч не сміє втручатися
Тепер все буде добре
Запевняю
Бо вітерець тепера з нами
З нами він
І він танцює

XV

Бий в барабани печалі
Бам бам
Сьогодні саме той день
Зараз саме та хвилина

Над нами сумує небо
Під нами журиться земля
Бам бам
Бий в барабани печалі

Аби було всім чутно
Аби всі відчули
Присмак скорботи

Адже сьогодні той день
І зараз та сама хвилина
Бам Бам

XVI

Я бачу світло в темноті
Кричать мої кайдани
А ти а ти а ти
Готуєш нові зради

І нікуди подітися мені
Я так втомився знати
Таємниці твої
Яскраво-криваві

Іди скоріш від мене
Туди де не буде неба
Туди де тільки море
Жевріє веселе

В душі моїй неспокій
І ти його причина
Дозволь мені снити сни
Без тебе

XVII

а я іду
по жовклому листю
по сухій траві
іду й співаю пісню
давню
ніщо не зіпсує
цього моменту
я знаю це напевне

падає падає
жовкле листя
під ноги мені
тягнеться пісня
давня
і так мені весело
чомусь
ах ця осінь

XVIІІ

Райдуга
Дуга
Співаю
Співомовки
Я
Та йду туди
Де на мене
Чекає
Вся сім'я

Який чудовий день
І я
Не знаю що
Сказати ще
Бо все
Вже сказано
До мене
І не раз

Тепло мені
І ніжиться душа
В проміннях
Сонця літнього
Така
Краса навколо
Що нічим дихати
Від щастя