ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.17
20:47
«Це добре, – розум говорив, –
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
2024.05.17
19:20
Починаючи з міста в якому усе слова,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
2024.05.17
15:23
А ви б хотіли чути танго ночі,
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
2024.05.17
09:49
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
2024.05.17
09:24
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
2024.05.17
09:03
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»…
Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово
2024.05.17
05:31
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
2024.05.17
04:22
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
2024.05.17
00:04
Мої сни - це апокриф, безцінне руно чорнокнижжя
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
2024.05.16
20:19
Розпалася Русь єдина після Ярослава.
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем
2024.05.16
09:45
травня - День вишиванки
На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.
По ночах небо геть червоне,
На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.
По ночах небо геть червоне,
2024.05.16
05:48
Зморені та щасливі.
Чи спати вони хотіли?
Де зорепадів зливи
останні спивали сили.
Світанку не чекали
своє у ночі багаття,
день наступав помалу,
ніби відьмацьке прокляття.
Чи спати вони хотіли?
Де зорепадів зливи
останні спивали сили.
Світанку не чекали
своє у ночі багаття,
день наступав помалу,
ніби відьмацьке прокляття.
2024.05.16
05:15
Вітер розгойдує дзвоники,
Рве пелюстки голубі, –
Крильця розпрямивши коники
Тонко сюркочуть собі.
Ніби для слуху придумані,
Чи показової гри, –
Звуки не раз мною чувані
Й бачені вже кольори.
Рве пелюстки голубі, –
Крильця розпрямивши коники
Тонко сюркочуть собі.
Ніби для слуху придумані,
Чи показової гри, –
Звуки не раз мною чувані
Й бачені вже кольори.
2024.05.16
00:59
Дякую, Сонце, за те, що зі мною була.
Просто собою. Земною. Ніяким не ангелом.
Зливою пристрасті, вічним джерельцем тепла.
І оберегом від чорного зла стати прагнула.
Дякую щиро за світлі та радісні дні.
Також за ночі - бо в кожній ти втілилась мріє
Просто собою. Земною. Ніяким не ангелом.
Зливою пристрасті, вічним джерельцем тепла.
І оберегом від чорного зла стати прагнула.
Дякую щиро за світлі та радісні дні.
Також за ночі - бо в кожній ти втілилась мріє
2024.05.16
00:45
Дивуюсь... Невже це насправді?
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.
Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.
Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,
2024.05.15
22:12
Подорожній іде невідомо куди.
Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.
Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.
Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
2023.11.18
2023.11.06
2023.10.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Деконструктор Лего (2000) /
Інша поезія
Інтертитри
могутні хвилі під мостом
танцюють вкриті піною
Дніпро палає й ти палай
сьогодні разом ми йдемо
туди де сонце засина
тут Вітер ніжний хмари тут
і жовкле листя падає
під ноги наші радісно
Усесвіт дивиться на нас
з повагою з турботою
а ти як милий Дніпр палай
танцюй танцюй як хвилі ті
назустріч Вітру ми йдемо
йдемо туди де сяє ніч
адже сьогодні разом ми
ІІ
дивний світ в очах твоїх я
бачу та увесь палаю
сонцем моїм стала ти і
інших сонць тепер немає
ІІІ
тій що сіяє мов сонце улітку
тій що усмішкою радує світ
книжечку скромну дарую я цю
в знак дружби і захвату щирого
IV
не плач дитино
доки люди сонцю раді
я радітиму тобі
колись ми зникнемо усі
і чужі очі радітимуть нашому сонцю
та я буду поряд
і тобі слід пам’ятати про це день і ніч
V
Гей сонце глянь на мене
Я тут
Мені так не вистачає тепла
Сьогодні
Доторкнись до мене сонце
Ти врятуєш одне життя
Дотиком своїм
Я вдячний тобі буду
Не дарма кажуть
Що в тебе серце є
Розкрий його сьогодні
А я трохи почекаю
VI
гей любко чому ти сумуєш
я поруч з тобою ти чуєш
я завжди з тобою
і в щасті і в горі
тільки поглянь на мене
і тобі можливо легше стане
дай мені свою руку
дай мені свою ніжну ручку
дозволь мені сльози витерти твої
не сумуй моя любко
VII
Небо-водограй блищить
І я іду шляхами незнайомими
Кудись
Кудись іду та видихаю дим
Химерний наче хмара дощова
Ах
Це був звичайнісінький день
Звичайнісінького літа
І я зустрів її на галявині
Яка це була зустріч ніжна
Її я в серці своєму несу
Крізь життя
Крізь життя
І ніхто не зможе відібрати
У мене її ні силою ні словами
VIII
Я ніколи не думав
Що буває така любов
На світі
Я гадав що це казка
Але ти казку на реальність
Перетворила
О ні це не рабство
Не пристрасть шалена
Це чарівний вітерець
Який зігріває серце
Як я хочу тобі теж
Подарувати цей вітерець
Але ти ховаєшся
Від мене
У темряві бурхливій
І не знаю я як
Із темряви цієї
Тебе витягти
Задля однієї єдиної
Розмови
Сподіваюся що
Розмова наша
Закінчиться добре
Для нас обох
IX
скажи мені де знайти тебе
досвітній вогнику
бо я самотній сьогодні
самотній цієї ночі
до годинника часу достатньо
іще
пройдуся полем безлюдним
збиратиму росинки
збиратиму мрії дитячі
і сни молодят
я зроблю з них хустинку
для тебе
досвітній вогнику
мій друже ласкавий
я чув що люди так роблять
що вони дарують друзям
хустинки чарівні
Х
Чую як краплі з гілок падають у спокійну річку
Чую як співають радісні пташки
І чую я вітер у полі
Це музика природи
О так жоден музикант не зможе відтворити її
Музика людська дряпає вуха
Від неї хочеться втекти
А музика природи се не те се зовсім інше
Вона зцілює душевні рани
Вона зачаровує і пестить
ХІ
Наче зламана квітка ти
Скільки усього випало на твою долю
І дощ і вітер і люди
Не бійся мене бо я не скривджу тебе
Навпаки я прийшов тебе врятувати
Сховай свої голки
Аби я міг доторкнутися
Ти ще не знала такої доброти
Яка є у мене
Я теж колись був квіткою
А зараз я блакитне небо
Лагідне і ніжне
Жодної хмаринки немає на мені
Дай мені свою руку
Я поведу тебе у тихе місце
Там не буде зла ніколи
Там будемо тільки ми
І світло
Світло у краплинках
ХІІ
Цей світ мов крапля
На листочку вишні
Коли ж впаде крапелька
На холодну землю
Чи випарується
Ніхто не помітить
Що зник цілий світ
О ці очі нічого не бачать
Шкода мені шкода
Та черговий дощ
Породить нові світи
Мільйон світів чудових
І знову та сама історія
XIII
сонце сідає за небокрай
ось-ось заблищать зірки
а я іду собі полем
усміхаюся
та й думу гадаю
це чарівний вечір
скажу тобі друже
усе у ньому бездоганно
скарби людські не варті
цієї краси
цього спокою душевного
тут немає людей
немає тривоги їхньої
тут лише природа
лише земля небо
і те що між ними
о заради такого варто
жити на світі
XIV
Дрижить вітерець за брамою людяності
І так йому не спиться
І так він увесь горить
Він прийшов до нас аби подарувати
Чуйність
Хто впустить вітерець
Хто той герой нашого часу
Мені так тепло на душі
Бо я іду до цього вітерця
Я буду тим хто впустить його
І ось
Ось
Веселощі та радість
Веселощі та радість навкруги
Розлилися швиденько
І навіть ніч не сміє втручатися
Тепер все буде добре
Запевняю
Бо вітерець тепера з нами
З нами він
І він танцює
XV
Бий в барабани печалі
Бам бам
Сьогодні саме той день
Зараз саме та хвилина
Над нами сумує небо
Під нами журиться земля
Бам бам
Бий в барабани печалі
Аби було всім чутно
Аби всі відчули
Присмак скорботи
Адже сьогодні той день
І зараз та сама хвилина
Бам Бам
XVI
Я бачу світло в темноті
Кричать мої кайдани
А ти а ти а ти
Готуєш нові зради
І нікуди подітися мені
Я так втомився знати
Таємниці твої
Яскраво-криваві
Іди скоріш від мене
Туди де не буде неба
Туди де тільки море
Жевріє веселе
В душі моїй неспокій
І ти його причина
Дозволь мені снити сни
Без тебе
XVII
а я іду
по жовклому листю
по сухій траві
іду й співаю пісню
давню
ніщо не зіпсує
цього моменту
я знаю це напевне
падає падає
жовкле листя
під ноги мені
тягнеться пісня
давня
і так мені весело
чомусь
ах ця осінь
XVIІІ
Райдуга
Дуга
Співаю
Співомовки
Я
Та йду туди
Де на мене
Чекає
Вся сім'я
Який чудовий день
І я
Не знаю що
Сказати ще
Бо все
Вже сказано
До мене
І не раз
Тепло мені
І ніжиться душа
В проміннях
Сонця літнього
Така
Краса навколо
Що нічим дихати
Від щастя
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Інтертитри
(Сюрреал-футуристичні мелодії)
І
могутні хвилі під мостом
танцюють вкриті піною
Дніпро палає й ти палай
сьогодні разом ми йдемо
туди де сонце засина
тут Вітер ніжний хмари тут
і жовкле листя падає
під ноги наші радісно
Усесвіт дивиться на нас
з повагою з турботою
а ти як милий Дніпр палай
танцюй танцюй як хвилі ті
назустріч Вітру ми йдемо
йдемо туди де сяє ніч
адже сьогодні разом ми
ІІ
дивний світ в очах твоїх я
бачу та увесь палаю
сонцем моїм стала ти і
інших сонць тепер немає
ІІІ
тій що сіяє мов сонце улітку
тій що усмішкою радує світ
книжечку скромну дарую я цю
в знак дружби і захвату щирого
IV
не плач дитино
доки люди сонцю раді
я радітиму тобі
колись ми зникнемо усі
і чужі очі радітимуть нашому сонцю
та я буду поряд
і тобі слід пам’ятати про це день і ніч
V
Гей сонце глянь на мене
Я тут
Мені так не вистачає тепла
Сьогодні
Доторкнись до мене сонце
Ти врятуєш одне життя
Дотиком своїм
Я вдячний тобі буду
Не дарма кажуть
Що в тебе серце є
Розкрий його сьогодні
А я трохи почекаю
VI
гей любко чому ти сумуєш
я поруч з тобою ти чуєш
я завжди з тобою
і в щасті і в горі
тільки поглянь на мене
і тобі можливо легше стане
дай мені свою руку
дай мені свою ніжну ручку
дозволь мені сльози витерти твої
не сумуй моя любко
VII
Небо-водограй блищить
І я іду шляхами незнайомими
Кудись
Кудись іду та видихаю дим
Химерний наче хмара дощова
Ах
Це був звичайнісінький день
Звичайнісінького літа
І я зустрів її на галявині
Яка це була зустріч ніжна
Її я в серці своєму несу
Крізь життя
Крізь життя
І ніхто не зможе відібрати
У мене її ні силою ні словами
VIII
Я ніколи не думав
Що буває така любов
На світі
Я гадав що це казка
Але ти казку на реальність
Перетворила
О ні це не рабство
Не пристрасть шалена
Це чарівний вітерець
Який зігріває серце
Як я хочу тобі теж
Подарувати цей вітерець
Але ти ховаєшся
Від мене
У темряві бурхливій
І не знаю я як
Із темряви цієї
Тебе витягти
Задля однієї єдиної
Розмови
Сподіваюся що
Розмова наша
Закінчиться добре
Для нас обох
IX
скажи мені де знайти тебе
досвітній вогнику
бо я самотній сьогодні
самотній цієї ночі
до годинника часу достатньо
іще
пройдуся полем безлюдним
збиратиму росинки
збиратиму мрії дитячі
і сни молодят
я зроблю з них хустинку
для тебе
досвітній вогнику
мій друже ласкавий
я чув що люди так роблять
що вони дарують друзям
хустинки чарівні
Х
Чую як краплі з гілок падають у спокійну річку
Чую як співають радісні пташки
І чую я вітер у полі
Це музика природи
О так жоден музикант не зможе відтворити її
Музика людська дряпає вуха
Від неї хочеться втекти
А музика природи се не те се зовсім інше
Вона зцілює душевні рани
Вона зачаровує і пестить
ХІ
Наче зламана квітка ти
Скільки усього випало на твою долю
І дощ і вітер і люди
Не бійся мене бо я не скривджу тебе
Навпаки я прийшов тебе врятувати
Сховай свої голки
Аби я міг доторкнутися
Ти ще не знала такої доброти
Яка є у мене
Я теж колись був квіткою
А зараз я блакитне небо
Лагідне і ніжне
Жодної хмаринки немає на мені
Дай мені свою руку
Я поведу тебе у тихе місце
Там не буде зла ніколи
Там будемо тільки ми
І світло
Світло у краплинках
ХІІ
Цей світ мов крапля
На листочку вишні
Коли ж впаде крапелька
На холодну землю
Чи випарується
Ніхто не помітить
Що зник цілий світ
О ці очі нічого не бачать
Шкода мені шкода
Та черговий дощ
Породить нові світи
Мільйон світів чудових
І знову та сама історія
XIII
сонце сідає за небокрай
ось-ось заблищать зірки
а я іду собі полем
усміхаюся
та й думу гадаю
це чарівний вечір
скажу тобі друже
усе у ньому бездоганно
скарби людські не варті
цієї краси
цього спокою душевного
тут немає людей
немає тривоги їхньої
тут лише природа
лише земля небо
і те що між ними
о заради такого варто
жити на світі
XIV
Дрижить вітерець за брамою людяності
І так йому не спиться
І так він увесь горить
Він прийшов до нас аби подарувати
Чуйність
Хто впустить вітерець
Хто той герой нашого часу
Мені так тепло на душі
Бо я іду до цього вітерця
Я буду тим хто впустить його
І ось
Ось
Веселощі та радість
Веселощі та радість навкруги
Розлилися швиденько
І навіть ніч не сміє втручатися
Тепер все буде добре
Запевняю
Бо вітерець тепера з нами
З нами він
І він танцює
XV
Бий в барабани печалі
Бам бам
Сьогодні саме той день
Зараз саме та хвилина
Над нами сумує небо
Під нами журиться земля
Бам бам
Бий в барабани печалі
Аби було всім чутно
Аби всі відчули
Присмак скорботи
Адже сьогодні той день
І зараз та сама хвилина
Бам Бам
XVI
Я бачу світло в темноті
Кричать мої кайдани
А ти а ти а ти
Готуєш нові зради
І нікуди подітися мені
Я так втомився знати
Таємниці твої
Яскраво-криваві
Іди скоріш від мене
Туди де не буде неба
Туди де тільки море
Жевріє веселе
В душі моїй неспокій
І ти його причина
Дозволь мені снити сни
Без тебе
XVII
а я іду
по жовклому листю
по сухій траві
іду й співаю пісню
давню
ніщо не зіпсує
цього моменту
я знаю це напевне
падає падає
жовкле листя
під ноги мені
тягнеться пісня
давня
і так мені весело
чомусь
ах ця осінь
XVIІІ
Райдуга
Дуга
Співаю
Співомовки
Я
Та йду туди
Де на мене
Чекає
Вся сім'я
Який чудовий день
І я
Не знаю що
Сказати ще
Бо все
Вже сказано
До мене
І не раз
Тепло мені
І ніжиться душа
В проміннях
Сонця літнього
Така
Краса навколо
Що нічим дихати
Від щастя
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію