Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Леся Українка (1871 - 1913)

Рубрики / Збірка «Думи і мрії»

Опис: Збірка «Думи і мрії»

Огляди

  1. ***
    Як я умру, на світі запалає
    Покинутий вогонь моїх пісень,
    І стримуваний пломінь засіяє,
    Вночі запалений, горітиме удень.
    І прийде той, чий образ я носила
    З піснями вкупі в серденьку свому.
    «Вона для тебе сей вогонь лишила»,
    Його пізнавши, скажуть всі йому.
    Він гордо скаже: «Ні!» – і гордо здіме чоло,
    І гордо піде геть, не глянувши назад.
    Як перше не приймав, так і тепер не прийме
    Ласкаво-прикрих жалів і порад.
    Благаю вас, пісні, мої пісні крилаті,
    За ним услід, мов іскорки, летіть,
    Побудьте з ним в його самотній хаті,
    Верніться і мені про нього розкажіть.
    Коли коханий мій і там у самотині
    Так само гордо відречеться нас,
    Тоді, мої пісні нехай у домовині
    Край мого серця поховають вас.
    Коли ж він з тугою та з гіркими сльозами
    Згадає втрачену, зневажену любов,
    Тоді, мої пісні, розстанемось ми з вами,
    Лишіть мене в труні, летіть до нього знов.
    28 грудня 1896 р.



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Східна мелодія
    Гори багрянцем кривавим спалахнули,
    З промiнням сонця захiдним прощаючись, —
    Так моє серце жалем загорiлося,
    З милим, коханим моїм розлучаючись.

    Геть понад морем, над хвилями синiми
    В'ються, не спиняться чаєчки бiлi.
    Де тебе мають шукати на безвiстi,
    Милий мiй, думи мої бистрокрилiї?

    В себе на вежi вогонь запaлила я,
    Любий, твого ворiття дожидаючись,
    Хай вiн просвiтить по морю дорiженьку,
    Щоб не зблудив ти, з чужини вертаючись.

    Свiте мiй! буду тебе дожидатися,
    В чорну, смутну фереджiю* повитая,
    I посаджу кипарисову гiлочку,
    Буде щодня вона слiзьми политая.

    А як повернешся, я покажу тобi
    Той кипарис мiй в садочку квiтчастому,
    Здiйметься вiн над всiма мiнаретами
    В краї сьому, на мечетi багатому.

    Ялта, 5. ХI. 1897

    ФЕРЕДЖІЯ, ї, ж., заст. Фередже. Буду того вороття дожидатися, В чорну смутну фереджію повитая (Леся Українка, І, 1951, 152).
    Том 10, стор. 577.
    Фередже. Вид плаща, яким жінки-мусульманки, виходячи з дому, закутуються з голови до ніг, залишаючи відкритими тільки очі.



    Коментарі (3)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Стояла я і слухала весну
    Стояла я і слухала весну,
    Весна мені багато говорила,
    Співала пісню дзвінку, голосну
    То знов таємно-тихо шепотіла.

    Вона мені співала про любов,
    Про молодощі, радощі, надії,
    Вона мені переспівала знов
    Те, що давно мені співали мрії.



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --