Νίκη
О tempora!
Думки́ богині не розпусту -
шукають виходу з ув'язненого бюсту.
О mores!
Цноту би оцю та Златоусту,
а що залишиться – пітьмі зібрань Мінюсту.
Утім, якій богині нині до забави?
Не тішать персів ані погляди, ні трави.
А навкруги відсиліконені орави
вкусити пнуться від божественної слави.
І на душі у вас, богине, окрім смутку,
і літ останніх невиразного здобутку,
ще і гризота за отим, який не дупку
одну шукатиме, розстібуючи юбку.
Лише такого і спроможні ви кохати.
І цілувати навмання, стягнувши лати.
Та чи зуміє він у вас огнем палати?
Чи оживатиме щораз опісля страти?
Біда і в тому, що не смертному харизму
свою здолати в неземному евфемізму...
І ви печалитесь. І прагнете Вітчизну
узріти знову - хай і тінню маньєризму.
2009
Коментарі (1)
Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5