•  * * *

Хоч горять край шляху явори,
Небеса і світ такі сумирні…

•  * * *

Від золотої лихоманки п’яна,
Упала юна осінь на стерню,

•  * * *

Дими зими – це не дими осінні,
Це тіні веж,

•  * * *

Тут вічність по вінця душу наллє
Безсмертної сили…

•  ЯЗИЧНИКИ

Густий туман дощу
Шукає в річці броду,

•  * * *

Київським друзям – живим і мертвим –
Юркові Гудзю,Валерію Іллі, Іванові Царинному,

•  * * *

Білі вірші схожі на білих псів,
На білі зими.

•  * * *

Вічність в очі мої солоні
Зазирає жажденно-яра.

•  * * *

Василеві Слапчуку
Знебарвилось небо, як листя на грані зотління,

•  * * *

Кинуть грудку глеєву на груди
Й тлінне тіло перейде у глей.

•  * * *

Ми ще живі. І це життя нас вабить,
Хоч вигрібаєм з болю та безсонь.

•  * * *

Світлані Антонишин
Спрозоріють віщі слова, заболять непророчі.

•  * * *

Як, мабуть, легко лежати в землі,

•  * * *

Я хотів би померти у сні
Од смертельного жала,

•  * * *

Добре в цьому полі, де блакить загусла,
Де тримають небо білі крила бусла,

•  * * *

Ліси і рівнини. Озера, незамкнуті в плити.
Піки тополь і нескошені трави руді.

•  * * *

Ліс горить край нашої оселі,
Розливає сяйво золоте.

•  * * *

Листя вижовкле кольору йоду
Накладає на землю грим,

•  * * *

Ніби гуркіт далеких коліс
Відкотився за Десну –

•  * * *

Мов комет роздмухані хвости,
Пломеніють клени над шляхами.

•  ***

Літа ніби й не було,
Пролетіло, від’ячало,

•  * * *

19.08. Преображення Господнє.

•  * * *

Дзвизне біль, ніби лезом черкне
Десь під серцем глибоко,

•  * * *

Не раз і не двічі я скласти міг
Високу подяку свою:

•  Вірші для Галі

Добре стояти в осінню сльоту
Перед вікном, що ридає.

•  ВІРШІ ДЛЯ ГАЛІ

Хилитка, зомліла, сполотніла,
Вся земна – до зойку, до зела...

•  ***

Морозне повітря обпалює вени,
Шалені ворони, як ртуть, його п’ють,

•  ***

Я люблю ці галицькі містечка,
Де нема ні щастя, ні пуття.

•  **

Ліс застиг, наструнчений, як варта,
Мовляться півшепотом слова.

•  ***

Як помру, не зміниться нічого
На землі цій грішній ні на гріш.

•  ***

Бог зими вправляється в живописі –
Сизий ліс у білому вогні.

•  ***

Щось таке підкотиться до горла,
Що стаєш дзвінким, як тятива,

•  ***

Повільно сіло сонце, і мені
Лишилася, мабуть, якась година,