Барбарисовий чай на двох
Щось замислили твої руки
Їхні рухи нагадують дикий печерний танець
Марно бити на сполох
Бо я вже глуха до звуків
В епіцентрі твого хороводу протуберанець
(переводимо у Past Perfect Tense)

::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::

Нудно з собою. Потрібно щось терміново робити...

Любов. Точно – любов! Люблю, люблю, люблю... Кого ж я люблю? О, знайшла... Симапатичний, ріст, вага (а може той, з іскоркою в очах?) Ні, цей повністю підходить. Все-таки любов – це найкраще, що є на світі. Зірки, небо, гарячий чай, спільний перегляд фільмів...

Нудно! Ще й Новий Рік на носі... поміняти оточення?

Знаю. Мені потрібна робота. Додаткова (а краще дві і одночасно). Я тут – і ось я вже там. Тут – там, тут – там, тут – ... голова крутиться. Як то кажуть „нельзя обьять необьятное”. Всеодно це тимчасово. І знову...

Нудно!

Еврика! Мене врятує мистецтво. Чим не поетка, га? Нові знайомства, потяги, міста... Загубитися, розчинитися в морі слів, голів та очей.

Загубилася. Страшно.
Хочу, щоб мене бачили. Дивлюся у вітрини, щоб пересвідчитись – я є..

Нудно з собою. Пристрельте хто-небудь, а?

...авроро
він твій той що лежить прямісінько під тобою?
@ Катріна Хаддад

Підводячи деякі підсумки без сумніву констатую, що маю в цьому житті дві найбільші пристрасті – це сигарети та чоловік. Але:
сигарети призводять до раку-інсульту-викиднів
... а чоловік – не мій...
На те вони і пристрасті, щоб бути згубними
Та якби у нашому місті був дельфінаріум, я ходила б туди щодня після 18.00 і швидше за все кинула б палити... Дельфіни навряд чи полюбляють запах нікотину на шкірі
І в мене точно був би улюбленець, якого я називала б ЙОГО ім’ям

* * * * * * *
Клік на твою свідомість
Як завжди виводить ERROR
Я – космонавт, і вагомість
То є не моя сфера
То є не моя міра
Червоним значити дати
Буджу у собі звіра,
А він хоче вічно спати...

я хочу бути тим ким я не буду
я хочу стати хто вже є не я
я хочу знати чути – і забути
як вирізає ніж твоє ім’я
@Наталка Білоцерківець

Я ніколи нікого не використовувала... Тебе, можливо, на децл, але до чого тут авто? %)
Мені казали – це зовсім на тебе не схоже... Загостерене прагнення до теплообміну на підставі тривалого утримання-сенсотрофії (знак питання) Як би там не було (а таки було!) – нема про що жаліти...
Я – маяк, бемкаюся від одної стінки до іншої, набиваю синяки та гулі (і то не тільки собі – стінам теж дістається). Є ще маяк – той, що в морі кораблям присвічує – так то не до мене...Хто сам не знає дороги, інших теж заведе куди треба...
Третій день намагаюся сплести собі кокон – ловлю бабине літо на вулиці... а потім виплутую з волосся малих восьмилапих авіаторів і починається:
- пошуки спільної мови
- вибачення
- перепрошування
- взаємні поклони з найкращими побажаннями... так далі...
Осінь...

і ще...

Якщо я запрагну від когось залежати (комусь належати)
То піду не до тебе
А піду в політичну партію
Там мені видадуть футболку, значок і барвистий прапор
А це все-таки краще, ніж єдине фото, від тебе успадковане...

...Летят самолеты
И поют соловьи
Одно маленькое сердце
Так много любви...
@Акваріум

Повір, я неодноразово намагалася писати про нас... Громіздкий том пережитого став би у пригоді довгими зимовими вечорами... Але завжди виходять лише рвані уривки, з яких годі зліпити щось вартісне. Так, ніби жили ми теж уривками...
Можливо я просто не витримую конкуренції? Коли іду додому, кожен камінь розказує мені нашу з тобою історію... Виходить набагато красномовніше, аніж недолугі символи на папері...
Ось це дерево, наприклад, пам’ятає дощ і моє мокре-мокре волосся... Воно пам’ятає мої мокрі не від дощу очі. Більше не пам’ятає нічого, бо ти тоді накрив мене руками і висушив сльози...
Направду ти умів викликати їх як ніхто інший...
Знаєш, останнім часом мої пальці захворіли клаустрофобією...
Потрапляючи у кишені вони німіють від страху і я відчуваю себе безпорадною. А скоро ж доведеться вдягати рукавиці...
Боюся думати...

Бо незабаром...

Зима відрахує ще один рік твоєї відсутності
А я мушу втиснутися десь посередині
З усієї сили впертися в центр пісочного годинника
Я даю тобі час на роздуми,
А собі – змогу не думати зовсім...

I saw the end
Before we begun…
Джеймс Блант

Дай мені засумувати за твоїм нордичним спокоєм... Можливо бажання втекти розвіється через тиждень... Це ж не байдужість?
Твої стратегії нічого не варті, якщо їх поставити на гарячу сковорідку... Північ плаче замерзлими згустками недосолених сліз...
Пасувати одне одному? – тільки не в холодну погоду... Бувало по-різному, але зараз несприятливі прогнози...
Перестрибую з Sinead на Korn...
Може замало в мені хвилювань? Навіть членистоногі павучата забули навідувати свою чорняву підопічну...

Знаєш, іноді я таки відчуваю себе королевою... І нехай корона у мене бутафорська, зате інкрустована хорошими спогадами, а не бездушним камінням...
Ти вгадав мою слабкість... Приємні знайомства багато чого компенсують... Дякую...

А вчора...

Довелося сказати неправду,
І все – заради неї...
Заради нього можливо збрешу і їй...
Третім у парному танці може бути лише суддя,

Але однаково він не втаємничений...
Він – періодичний і непотрібний
За межами паркетних пристрастей...

Такі знайомства не повинні тривати довго... Тоді вони втрачають смак, вивітрюються, затухають...
Знаю, ти думаєш так само, інакше не дозволив би мені відвикати... Мій черговий Гуру...
Я вчуся вчасно відривати листи календаря, але досі не можу спалити старі фото... А яке було б вогнище!
Бракує тільки гітари в руках і сміливості в голосі... Ехх, запросив би хто на Шабаш...
Не лякайся, я позабувала вже усі заклинання... Усі, крім одного: прощаю тобі свою смерть...
Повикидала всі мітли, тож не роби зауважень про безлад в домі. В ньому губиться твоя присутність...
Боюся ходити босоніж по кімнаті, щоб не наступати на твої сліди.Що це - страх чи сентиментальність?
Треба провітрити весь будинок, але на вулиці так підступно пахне весною...
Повторююся...
Пахне тобою...

Розішли це повідомлення 5-ьом друзям і можеш вважати себе богом...

П.С.Одним із когорти богів...

***

Відьомське

Коли промовляла щоночі твоє ім'я -
Ніколи не думала що горітиму
в полум'ї
З ним
На вустах
Які вуста?
Їх немає...
Пуста до кісток
Тільки ім'я...

Я пророкую тобі самотність,
Що схожа на пережовані маси в метро
Раджу одягти темні окуляри –
Мало кому подобається бути невидимим...

***

Вчора не чекала, а сьогодні... Молоді мами гуляють з колясками і я не бачу, що ТАМ усередині...
Уявити? Вчора науявлялася до жуків-галюциногенів... Просто маю знайомого любителя (збирача, засушувача і приколювача) комах...
О! Павуки перестали снитися, тепер вони повзають наяву... В пошуках шастають, швендяють і шепчуться по кутках...
Один каже про іншого, що той холоднокровний, підслухавши мою з ним розмову по телефону...
- ?
Нє, я не забагато курю, я мало дихаю... :)
Але ж дихали колись разом? Я дихала його повітрям, а він не любив сигаретного диму... Так от... А ти кажеш – на любов...
Любов припасовує гострими краями і говорить: притирайтеся... Це я ще не плачуся, просто...
Не питай, сама все колись розкажу...


Іншому

З тобою, виявляється, можна говорити...
Тільки коли ти тримаєш кермо, а я дивлюся через вікно,
Розмова застрягає на слові „пам’ятаєш”
Я вже не перший раз тобі дякую, але навіщо дзвонити опісля?
О!після ще може і буде...
Так колись сказала мені твоя grandma’, коли я забирала свої речі...

ТИ бува не знаєш, чи можна у нас замовити гелеве нарощування шкіри? Хочу таку, як у носорога...
Чому, коли я стільки хочу ТОБІ розказати, говорю чергову дрібницю і ми сміємося самі з себе...
Псується погода, зрештою добре так... Не доведеться бігати кожні 5 хв. на перекур... Досить...
Слухаю старі речі Скрябіна і радію з того, що музика не викликає жодних асоціацій з минулим... Кайф
А хочеш я виперу потім ТВОЮ жилетку? Не смійся, я серйозно... Ну от, знову ми за своє...
ТИ маєш мене зрозуміти... наскільки це приємно, коли на тебе дивляться таким поглядом...
Той й що, що відчуття - ніби користуюся чужою зубною щіткою... зате вона з моторчиком :) чи як там воно називається? Таке...
Будеш у наших краях – заходь... І жилетку прихопи... Як, для чого? Плакатися буду :)

День другий (сонячний)
Проходить під знаком скорпіона

Якби все було настільки просто,
щоб можна було не спрощувати...
Стою біля згасаючої вишні
і переконую бджіл,
що вони ще не запилили N-ну частину цвіту...
N-на кількість сонячного тепла
Потрапляє до чашки з кавою
І підтримує в ній сталу температуру...
До пори до часу...