ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.05.21
19:44
Каже внук: - Прийшов кінець роздраю,
Керівник держави - вищий клас!
Гетьман цей країну об'єднає,
Ощасливить кожного із нас...
Кличе дід онука до порога
І у лоба гепає перстом:
- Будеш ти гигикати недовго,
Керівник держави - вищий клас!
Гетьман цей країну об'єднає,
Ощасливить кожного із нас...
Кличе дід онука до порога
І у лоба гепає перстом:
- Будеш ти гигикати недовго,
2019.05.21
14:59
Як же ми?.." - нашіптує художник.
Приблукав укотре, обійма.
Музонька ошлюблена, тривожна.
Близнюки лепечуть: "...моні... ма..."...
Повагався, розстелив єдваби,
кликав за тополі, став, дуби.
Знову стан русальний зрадця вабив.
Приблукав укотре, обійма.
Музонька ошлюблена, тривожна.
Близнюки лепечуть: "...моні... ма..."...
Повагався, розстелив єдваби,
кликав за тополі, став, дуби.
Знову стан русальний зрадця вабив.
2019.05.21
14:19
Якби Ісус не зупинив Павла
Винищувать усіх його ревнителів у Сірії,
Не знать, чи церква загалом була,
Чи варвари в Христа повірили б.
Винищувать усіх його ревнителів у Сірії,
Не знать, чи церква загалом була,
Чи варвари в Христа повірили б.
2019.05.21
13:03
Люблю тебе усіма барвами багряних кольорів:
палітрою ніжно-рожевою,
пурпуровими хвилями червоних морів,
відтінками клена порою листопадневою.
Люблю тебе глибокою синявою:
пірнаю у небо, біжу волошковими долинами,
в обіймах твоїх розтікаюся блакит
палітрою ніжно-рожевою,
пурпуровими хвилями червоних морів,
відтінками клена порою листопадневою.
Люблю тебе глибокою синявою:
пірнаю у небо, біжу волошковими долинами,
в обіймах твоїх розтікаюся блакит
2019.05.21
12:13
Знаю, гарно у тебе між цицями,
Бо вродливиця ще молода.
Та не кліпай на мене очицями,
На книженцію грошей не дам.
Взяв за жінку освічену бестію,
Норовисту,- не тиху вівцю.
- Хочеш видати мудру поезію?
Бо вродливиця ще молода.
Та не кліпай на мене очицями,
На книженцію грошей не дам.
Взяв за жінку освічену бестію,
Норовисту,- не тиху вівцю.
- Хочеш видати мудру поезію?
2019.05.21
12:09
Знов зустрілись на межі доречності.
(Час портали спрощує і звужує).
Примха долі. Чудеса у решеті…
Ти – мій сон. А я – твоя ілюзія.
21.05.2019
(Час портали спрощує і звужує).
Примха долі. Чудеса у решеті…
Ти – мій сон. А я – твоя ілюзія.
21.05.2019
2019.05.21
08:09
Бузковий час, травнева заметіль,
Серед смарагду – золоті кульбаби.
Гуде святково від нектару джміль,
А від весни повсюди зваби, зваби.
Уже не спить пухнаста сон-трава,
Конвалія видзвонює в дзвіночки.
Під сонценебом отакі дива,
Серед смарагду – золоті кульбаби.
Гуде святково від нектару джміль,
А від весни повсюди зваби, зваби.
Уже не спить пухнаста сон-трава,
Конвалія видзвонює в дзвіночки.
Під сонценебом отакі дива,
2019.05.21
07:24
Уперте серце не зворушу,
а доля милує мене...
У неї небо ще ясне,
а я уже чекаю стужу.
Якщо недоля омине,
то завоюю юну душу,
зігрію кам'яне.
а доля милує мене...
У неї небо ще ясне,
а я уже чекаю стужу.
Якщо недоля омине,
то завоюю юну душу,
зігрію кам'яне.
2019.05.21
01:10
Як у серце вповзає печаль,
І сльоза застигає в очах-
Повернутися хоч би на час
У реальність минулого чар!..
Переглянеш ти фотоальбом,
Від якого так віє теплом,
Ніби мама цілує чоло,
І повернеться, що відійшло...
І сльоза застигає в очах-
Повернутися хоч би на час
У реальність минулого чар!..
Переглянеш ти фотоальбом,
Від якого так віє теплом,
Ніби мама цілує чоло,
І повернеться, що відійшло...
2019.05.21
00:02
Може щастя побачу,
Може стріну біду,
Як не буду ледачим
І до тебе піду.
Ти така балакуча
Й так співаєш увись,
Що і я неминуче
Заспіваю колись
Може стріну біду,
Як не буду ледачим
І до тебе піду.
Ти така балакуча
Й так співаєш увись,
Що і я неминуче
Заспіваю колись
2019.05.20
23:50
Ясніє сонце між повік хмарин
Чи жевріє, як жар у теплому горнилі, –
Залежить і від нагромадження годин,
І від чуттів невсипних у душі та тілі.
Напрочуд ясно нині в небесах,
І світла радість переповнює людину, –
Кохання ніжність і жіночності краса
Чи жевріє, як жар у теплому горнилі, –
Залежить і від нагромадження годин,
І від чуттів невсипних у душі та тілі.
Напрочуд ясно нині в небесах,
І світла радість переповнює людину, –
Кохання ніжність і жіночності краса
2019.05.20
18:24
зіграємо у зоряний бейсбол?
хай я сьогодні буду на подачі
на орбітальній base тримаю ball
для беттера який у цьому матчі
стискає замість битки зореліт
і гатить так по цій малій планеті
що та черкається в мільярди біт
всіма комп’ютерами а поети
хай я сьогодні буду на подачі
на орбітальній base тримаю ball
для беттера який у цьому матчі
стискає замість битки зореліт
і гатить так по цій малій планеті
що та черкається в мільярди біт
всіма комп’ютерами а поети
2019.05.20
16:36
Є, здоровий. Не мрієш про іншу.
От і добре. Все решта стерплю…
Не сумуєш? І я серце втішу.
Розлюбив? Так і я не люблю.
Просто, щоб не боятися злету
В цьому світі безодень і меж,
Маю вірити – дихаєш десь ти.
От і добре. Все решта стерплю…
Не сумуєш? І я серце втішу.
Розлюбив? Так і я не люблю.
Просто, щоб не боятися злету
В цьому світі безодень і меж,
Маю вірити – дихаєш десь ти.
2019.05.20
16:32
Літа не перефарбуєш, як волосся.
Мов шило у мішку, то тут, то там
Защемить серце, перехопить подих,
Дедалі важче перейти на біг,
Раз по раз спиняєшся,
Як підіймаєшся на поверх...
То що ж? Лиш нарікати на літа,
Що не підвладні жодній фарбі?
Мов шило у мішку, то тут, то там
Защемить серце, перехопить подих,
Дедалі важче перейти на біг,
Раз по раз спиняєшся,
Як підіймаєшся на поверх...
То що ж? Лиш нарікати на літа,
Що не підвладні жодній фарбі?
2019.05.20
14:48
Перший крок у вічність, зиму, тишу...
Перший видих в сум і самоту.
Я сьогодні трішечки вже інший,
Менше світла, більше сірих дум.
З юності ступив у сиву старість,
Коси, наче біле молоко...
Над минулим пройденим печалюсь,
Перший видих в сум і самоту.
Я сьогодні трішечки вже інший,
Менше світла, більше сірих дум.
З юності ступив у сиву старість,
Коси, наче біле молоко...
Над минулим пройденим печалюсь,
2019.05.19
18:07
Молоти язиком отак не кожен втрапить,
Оскаженіло, аж до хрипоти.
«Безбашенний» совок, ядрьоний «русскій лапоть»,
Лише в Донбасі міг таким зрости.
В паРаші б виступав – в сортірі б замочили,
Якби патякав що наперекір.
А тут – гуляй, Васьок, валуй,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Оскаженіло, аж до хрипоти.
«Безбашенний» совок, ядрьоний «русскій лапоть»,
Лише в Донбасі міг таким зрости.
В паРаші б виступав – в сортірі б замочили,
Якби патякав що наперекір.
А тут – гуляй, Васьок, валуй,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2019.04.01
2019.01.29
2019.01.26
2019.01.21
2019.01.16
2019.01.14
2019.01.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Заверуха /
Проза
Спр@ва №____(д)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спр@ва №____(д)
...Летят самолеты
И поют соловьи
Одно маленькое сердце
Так много любви...
@Акваріум
Повір, я неодноразово намагалася писати про нас... Громіздкий том пережитого став би у пригоді довгими зимовими вечорами... Але завжди виходять лише рвані уривки, з яких годі зліпити щось вартісне. Так, ніби жили ми теж уривками...
Можливо я просто не витримую конкуренції? Коли іду додому, кожен камінь розказує мені нашу з тобою історію... Виходить набагато красномовніше, аніж недолугі символи на папері...
Ось це дерево, наприклад, пам’ятає дощ і моє мокре-мокре волосся... Воно пам’ятає мої мокрі не від дощу очі. Більше не пам’ятає нічого, бо ти тоді накрив мене руками і висушив сльози...
Направду ти умів викликати їх як ніхто інший...
Знаєш, останнім часом мої пальці захворіли клаустрофобією...
Потрапляючи у кишені вони німіють від страху і я відчуваю себе безпорадною. А скоро ж доведеться вдягати рукавиці...
Боюся думати...
Бо незабаром...
Зима відрахує ще один рік твоєї відсутності
А я мушу втиснутися десь посередині
З усієї сили впертися в центр пісочного годинника
Я даю тобі час на роздуми,
А собі – змогу не думати зовсім...
И поют соловьи
Одно маленькое сердце
Так много любви...
@Акваріум
Повір, я неодноразово намагалася писати про нас... Громіздкий том пережитого став би у пригоді довгими зимовими вечорами... Але завжди виходять лише рвані уривки, з яких годі зліпити щось вартісне. Так, ніби жили ми теж уривками...
Можливо я просто не витримую конкуренції? Коли іду додому, кожен камінь розказує мені нашу з тобою історію... Виходить набагато красномовніше, аніж недолугі символи на папері...
Ось це дерево, наприклад, пам’ятає дощ і моє мокре-мокре волосся... Воно пам’ятає мої мокрі не від дощу очі. Більше не пам’ятає нічого, бо ти тоді накрив мене руками і висушив сльози...
Направду ти умів викликати їх як ніхто інший...
Знаєш, останнім часом мої пальці захворіли клаустрофобією...
Потрапляючи у кишені вони німіють від страху і я відчуваю себе безпорадною. А скоро ж доведеться вдягати рукавиці...
Боюся думати...
Бо незабаром...
Зима відрахує ще один рік твоєї відсутності
А я мушу втиснутися десь посередині
З усієї сили впертися в центр пісочного годинника
Я даю тобі час на роздуми,
А собі – змогу не думати зовсім...
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0922 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0922 seconds