Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Павло Потелицький



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Чи просто ?..
    Щось просто, щось не просто.
    Комусь просто, комусь ні.
  •   Не відомо
    Нікому не відомо...
    Що буде за три роки.
  •   Фіолетова смуга
    О, Боже... Як же сильно злість вирує,
    Вогнем емоцій доторкається,
  •   Не знаю як то назвати
    Ритми трансу. Смак нікотину
    Все так ніби ділиться
  •   Ніч
    Важко, сумно і повільно
    Ніч лягала на дорогу
  •   Літо 2007
    Літом 2007-го
    Тоді, коли була жара
  •   Невідомий...
    Як сигарета, життя тліє,
    І кожен щось своє сам мріє.
  •   Розчарування
    Хтось панічно боїться в житті
    Смерті, болю, старості, відвертого зізнання...
  •   Баста
    Баста. Хватит. Досить.
    Скоро нас рівняє,
  •   Інфінітиви
    В словах простих... Інфінітивах,
    Такі прості сумні мотиви.
  •   Мені зриває дах...
    Осінь п'янить. День уже спить,
    А в моїй душі... Щось давно болить.
  •   Без назви
    Я сиджу в кімнаті сам.
    Вечоріє. День, як всі.
  •   І знову...
    І знову вечір.
    Скоро ніч.
  •   Одноманітність
    Одноманітні роки,
    Дні і години.
  •   Не розуміти, а відчувати
    Не розуміти...
    А відчувати...

  • Огляди

    1. Чи просто ?..
      Щось просто, щось не просто.
      Комусь просто, комусь ні.
      Хтось в золоті, алмазах...
      В болоті хтось, в лайні.
      Хтось просто хоче жити.
      Хтось просто просить "дай"
      Хтось хоче взсе абути.
      Хтось просить: "пам'ятай",
      Комусь слова потрібні,
      Комусь потрібен страх...
      Когось заносить штормом.
      Комусь зриває дах.
      Непросто-значить важко.
      А важко, то тримай.
      Тримай, тримайся, тішся.
      Бо вітер він не вічний.
      Твій вітер, трої хвилі,
      І море, море слів...
      Летять стрімким потоком,
      Від берега до ніг.
      Від ніг ідуть у серце,
      А з сярця в далечінь.
      Проте, це добре, звісно...
      Що видно чиюсь тінь.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Не відомо
      Нікому не відомо...
      Що буде за три роки.
      І скільки моїх снів,
      І Скільки твоїх кроків...
      Ніхто не може знати,
      Що станеться зі мною.
      Але мій охоронець...
      Літає над тобою.
      Ти чуєш життя голос,
      Живеш і просто будь...
      А я, мабуть, попрошу !
      Мене ти не забудь !



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 3

    3. Фіолетова смуга
      О, Боже... Як же сильно злість вирує,
      Вогнем емоцій доторкається,
      Коли слова ті незалежні вкотре чую,
      І тільки осад й сум лиця...
      Це все, що залишається...
      Думки, слова. А ще харизма,
      Що була дуже-дуже близько.
      Штовхала... І хотілось впасти
      Так, наче під ногами слизько.
      Ні! Це упала під ноги лиха фіолетова смуга...
      Відчуття Жаме вю колишеться рядом зі мною.
      І не варто вважати комусь, що моя це заслуга.
      Бо як був, так і зараз. Залишаюсь собою...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Не знаю як то назвати
      Ритми трансу. Смак нікотину
      Все так ніби ділиться
      Ділиться на половину.
      Думки свої формую...
      У пам’яті забитій
      Один лиш голос чую
      Те, що в мені
      Зветься думками.
      Те, що йде від мене…
      Зветься словами
      І що в мені…
      Довірив паперу
      Те що йшло від мене
      Більше не поверну
      Дуже шкода
      Уява змінилась
      Як літом мода.
      Метаслова, метауява
      Допоможе нікотин,
      Допоможе кава



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Ніч
      Важко, сумно і повільно
      Ніч лягала на дорогу
      Ніби вісник смерті… Знову.
      Ніч несла якусь тривогу.
      Ніч вкладалась тихо-тихо…
      А хтось зрозумів, напевно…
      Ніч несе для когось лихо.
      Так лягала як лягає
      Жито в полі під серпами
      Его кожного питало…
      Що ж керує, врешті, нами.


      Вони йдуть по тій дорозі. Розуміють…
      Що не в змозі
      Ніч на землю не пустити
      Просто хочуть далі жити
      Кров тече струмком багряним
      І хтось вже не встане рано
      Ввечері також не ляже
      Навіть коли час настане
      «Прощавайте» хтось не скаже…

      Не розцвіте вже Primavera
      Й назавжди зачинились
      Двері…




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Літо 2007
      Літом 2007-го
      Тоді, коли була жара
      Сиділи тоді з Назаром
      Писали вірші у Павла.
      І фосфор тоді так обпалював
      Легені людські і серця...
      І ніс він у розум кожного:
      "Чи велика це дійсьно біда ?"
      А ми молоді і задумливі
      Вже той фосфор відчули давно
      І про що ми лиш тільки не думали...
      І не все нам було всеодно



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Невідомий...
      Як сигарета, життя тліє,
      І кожен щось своє сам мріє.
      А дим від неї візерунком...
      Тікає звідси... І німіє.

      З'єднання втрачено.
      Напевне, все давно пробачено.
      А хтось навмисно рве з'єднання
      Через страждання, біль, ко...
      Та хто у тому винуватий ?
      Ніхто не знає...
      А як знає,
      Не хоче це, просто, казати.
      Більш хоче голосно кричати.

      Як сигарета життя тліє,
      А дим від неї йде в "кудись"
      Він ніби просить і благає:
      "Тримай з'єднання. Подивись..."
      А той курець... Він невідомий.
      Він просто дивиться на нас...
      Рахує дні. Мабуть, свідомий.
      "Раз.............."



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Розчарування
      Хтось панічно боїться в житті
      Смерті, болю, старості, відвертого зізнання...
      А я, мабуть, найбільше
      Боюсь розчарування.
      І руки об стіну стовчені до крові,
      Переламаний міст. А може і містки
      Всередині...
      А на руках поламані кістки.
      Боюсь піти відверто
      З чиїхось ясних снів
      Боюсь розчарування,
      Боюсь я сірих днів.
      Це ж страшно, коли небо
      Опуститься на дно
      А ще страшніше стане,
      Як стане всеодно...
      Боюсь розчарування
      У комусь, чи в собі
      Бо ж небо, не піднявшись
      Залишиться на дні.
      Залишуся і я з ним
      Між хмар, вітрів, думок
      Не дасть-бо вітер в небі
      Зробити ще раз крок



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 4.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Баста
      Баста. Хватит. Досить.
      Скоро нас рівняє,
      Скоро і покосить.

      До такого мізеру
      Зводять люди плани...
      Ну а потім стогнуть.
      Думають, що рани.

      І червоним текстом
      Кинуть на папір вірша,
      Оскільки переконані:
      "Болить мене душа"

      У кафе говорять
      Про високі почуття,
      Хоча самі не знають...
      ЛИЦЕМІРСТВО !!!
      Влилося у життя...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Інфінітиви
      В словах простих... Інфінітивах,
      Такі прості сумні мотиви.
      Просто навіяли на думку
      Про сто кілометрів,
      У невідомому керунку.
      На швидкості-сто тридцять,
      З нулями на рахунку,
      Й відкритою душею.
      І тільки-лиш не сам,
      А з нею, тільки з нею...

      Кожен слайд-то кожна думка,
      Кожне слово,
      Кожні звуки.
      Та слайд один є найчіткіший...
      Твої
      Руки



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Мені зриває дах...
      Осінь п'янить. День уже спить,
      А в моїй душі... Щось давно болить.
      Чомусь так не спокійно...
      Чому? Хто скаже ? Ти ?
      Чомусь не можу спати.
      Чому? Хто скаже ? Спи !
      Чомусь не видно щастя,
      Надії, Віри, Снів...
      А в твоїх мріях сутність
      Моїх байдужих днів.

      І знов я не побачив,
      Того, що передбачив.
      Світло стає зіркою,
      Карбується в очах.
      А я, як сам не свій...
      Мені зриває дах.

      В очах у тебе сум,
      І бачу я в них страх.
      Тому, що також бачиш...
      Мені зірвало дах.

      Дорога, помимо неї тіні.
      Помимо білий іній,
      Помимо бачу місто,
      В якому сотні ліній.

      І знов я не побачив...
      Того, що передбачив.
      Від світла видно проблиск,
      Рукою один змах,
      А я є сам не свій... Мені зірвало дах.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 4.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Без назви
      Я сиджу в кімнаті сам.
      Вечоріє. День, як всі.
      Дивлюсь на пустий стакан.
      Сум зі мною, сум в мені...

      Хочеться вірші писати,
      От і пишу !
      Хочеться той сум лишити,
      От і лишу !

      На столі купа паперів,
      Поскладати лінь.
      А на мене світить лампа,
      Збоку мене-тінь.

      Розумію: треба вчитися.
      Але не виходить.
      Думка, немов я удень...
      Десь по Львові ходить.

      Музику ввімкнув собі,
      Б'ють низькі частоти.
      Ну а я живу як в сні...
      Трошки безтурботно.

      Пам'ять моя недалеко...
      Десь три дні позаду.
      Все немов одноколірне,
      Йду на ліжко впаду.

      А тепер розчарування !
      Не можу могти,
      Не хочу хотіти.
      Тре6а сісти на літак,
      Ну і полетіти.

      Хочу поміняться,
      І когось змінити.
      Хочу не лишатись(тут),
      І нормально жити.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    4. І знову...
      І знову вечір.
      Скоро ніч.
      В кімнаті грає музика,
      Звична річ.

      І звичні інші речі...
      Думками обтяжені плечі.
      (Надворі тихо,
      Це так... До речі)

      Словамии вкритий простір.
      Слова стають німими,
      І часто хочеми ми
      Німими бути з ними.

      На місці зараз те,
      Що рухалось раніше.
      Хоч сумно всім буває,
      Та дещо-таки тішить.

      Байдужість ходить рядом,
      І дихає, як звір.
      Від того звіра, мабуть...
      Стає поганим зір.

      Стає невидним зовсім,
      Що треба, а що ні.
      Від того всього часто
      Хтось тоне у...

      Чому так важко спати,
      Хтось хоче запитати.
      Але, скоріше всього,
      Не дано цього знати...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    5. Одноманітність
      Одноманітні роки,
      Дні і години.
      Моє життя ділиться на дві половини.
      Одна-чорна...
      Друга-біла...
      І це дуже звично,
      Бо моє життя-то лінія геометрична.

      Так багато я знаю людей іронічних.
      Так багато навколо проблем одвічних.
      А ще більше на світі усього лихого,
      І що це за дурість ?
      Не стерплю я такого.

      Та варто задуматись,
      Життя змінити.
      Від тих темних ліній
      Трохи перепочити.
      Подивитись на життя
      Так, як воно є.
      І ще раз переконатись,
      Що воно-твоє.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 3

    6. Не розуміти, а відчувати
      Не розуміти...
      А відчувати...
      Тоді, здається, лекше
      Мої емоції-даремні.
      Вони як діти, не все чемні.
      Усі в мені, усі мої.
      Не роздуває їх любов,
      Не роздуває їх образа,
      Роздула тільки одна фраза,
      Що є міцнішою за камінь,
      Що розбиває камінь вщент.
      Осколки ранять душу...
      Я сильний. Я знаю своє!
      І встати мушу.
      Іду вперед, назад не дивлюсь,
      Хіба як шофер...
      У люстерко.
      Згадав усе що я прожив,
      Тож відкриваю в душі дверку
      І лине туди ностальгія,
      Можливо, зайва,
      Як в оці вія.
      Засинаю мимоволі.
      Хочу щастя. Хочу волі.
      Міняюсь. Вже зовсім інший, не такий,
      І не веселий, не сумний.
      Ой, щось не те, і щось не так...
      Напевно, то із неба знак.
      Розумію.-Жити хочеш-дивись вперед.
      Життя не цукор і не мед.
      Це все відносно.
      Але стабільно.
      Залежить тільки лиш від нас.
      Мети багато, часу мало.
      Стремлюсь і вірю.
      Настане теплий-теплий час!!!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 3