ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.05.01 12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.

Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду

Іван Потьомкін
2024.05.01 10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна

Світлана Пирогова
2024.05.01 08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.

Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,

Микола Соболь
2024.05.01 05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя тобі нехай, донечко,
ранок травневий приносить.

Віктор Кучерук
2024.05.01 05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.

Артур Курдіновський
2024.05.01 05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.

Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...

Ярослав Чорногуз
2024.04.30 22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.

Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --

Микола Дудар
2024.04.30 14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…

Світлана Пирогова
2024.04.30 13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.

Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...

Іван Потьомкін
2024.04.30 11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.

Микола Соболь
2024.04.30 09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…

Ілахім Поет
2024.04.30 09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на

Леся Горова
2024.04.30 09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -

Віктор Кучерук
2024.04.30 06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,

Ірина Вовк
2024.04.29 23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.

Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.

Микола Дудар
2024.04.29 13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Павло Потелицький / Вірші

 Розчарування
Хтось панічно боїться в житті
Смерті, болю, старості, відвертого зізнання...
А я, мабуть, найбільше
Боюсь розчарування.
І руки об стіну стовчені до крові,
Переламаний міст. А може і містки
Всередині...
А на руках поламані кістки.
Боюсь піти відверто
З чиїхось ясних снів
Боюсь розчарування,
Боюсь я сірих днів.
Це ж страшно, коли небо
Опуститься на дно
А ще страшніше стане,
Як стане всеодно...
Боюсь розчарування
У комусь, чи в собі
Бо ж небо, не піднявшись
Залишиться на дні.
Залишуся і я з ним
Між хмар, вітрів, думок
Не дасть-бо вітер в небі
Зробити ще раз крок




Найвища оцінка Роман Бойчук 5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Дмитро Дроздовський 3.5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-06-05 20:48:09
Переглядів сторінки твору 3747
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 3.509 / 4.33  (4.217 / 4.93)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.454 / 5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.722
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.04.18 17:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 00:19:23 ]
Ну я так зрозумів, що герой веде розмову від себе - а значить "все одно" відноситься йому.
Але це лиш моє скромне бачення розкриття Вашої теми.
А від чого до чого міст переламаний?
Ось Ви пишите:
"Боюсь піти відверто
З чиїхось ясних снів" - значить, коли крадькома ви шмигнете - то значить це вже не так страшно?
Я вірно зрозумів?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Потелицький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 09:43:31 ]
То ви зразу кажіть шо заплутано, шо затерто. Для чого працювати над змістом, коли я сказав те, що хотів сказати

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Потелицький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 09:45:17 ]
Яка різниця як, де, коли, яким чином переламанитй міст; від чого до чого, пане Юрію. ПЕРЕЛАМАНИЙ і крапка. Я фізики не вивчаю(метафізики тим більше). І що тут казати "крадькома" ? От прикиньте собі таке: вам хтось сниться дуже часто, а потім вмить перестає снитися, йде з ваших снів. Ви вважаєте шо то буде крадькома ???

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 10:12:04 ]
Я б назвав цей оригінальний твір "Боюсь". Чесно, сподобалось. Багато хто знас, чоловікі, у свої юнацькі роки переживав все те, що тут описано. Та, повір, Павле, жодна з них не варта таких самопожертв. І боятися немає чого, рано чи пізно Чарівниця Доля так неочікувано круто поверне своє русло на зустріч, що забудеться все, а якщо не забудеться, то здаватиметься смішним. Успіхів, і повір, цей страх, тільки зараз здається страшним. . .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 19:53:37 ]
А мені не затерто, коли "небо опуститься на дно". І також чомусь найстрашніше, коли стає однаково!
Що заважає: чомусь "на руках поламані кістки". Якось дуже анатомічно. Хай би собі просто були поламані кістки, яка різниця, де? Ви ж не до травматолога на прийом прийшли? І тоді розмір ляже якось зрозуміліше.
Як говорив Шарапов: "Нє совсєм в точку попалі, но дєйствія вєдьотє в правільном направлєніі". Звиняйте, що влізла за своїм жіночим у чоловічу компанію. Мені сподобалося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Потелицький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 20:19:36 ]
Ні, мені приємно вашу думку почути(прочитати), "влізайте" частіше. Кістки поламані від "І руки об стіну стовчені до крові". Просто так не буде, наприклад, на ногах. А саме на руках, бо є стіна і удари в неї.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Потелицький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-06 21:56:16 ]
Пані Леся, ну ви мені і коментар лишили, що я аж не витримав і... Ви психологію не вивчали, скажіть, будь-ласка ? Я не люлблю компліментів і не люблю коли мене хвалять. Певно, за кістки ви мене переконали, але щось не дуже хочеться переписувати

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-06 22:13:04 ]
Пане Павле, спокійно. Справа не в кістках. Психологію я не тільки вивчала, але й викладала свого часу. Йдеться навіть не про конкретний рядок, а про вашу роботу в майбутньому. Поезія - це узагальнення, образ, лет думки, а не міліцейський протокол, правда?
Прошу мати на увазі, що я НІКОЛИ не коментую того, що поезією не є. А як вступаю з автором до бійки, значить він - відповідної вагової категорії. Дрібноту не зачіпаю, хай собі таляпається, мо, випливе.
Отакий мій "положитєльний отвєт"! Ще раз не витримаєте - загніваюся. А в гнєвє я... Йой!
З любов'ю - ЛР.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Потелицький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-09 19:23:22 ]
Пані Леся ! Я навіть і не думав гніватися. Не думав, зуб даю вам. Але якщо вже ви так подумали, то вибачте мене. Я спокійний, як удав... я з вами згідний на всі 101. Теорією НЛП ви володієте чудесно, по-моєму.