Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Майстер Рим

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Майстер Рим, [ 2006-08-11 15:03:13 ],
на сторінці поезії     "Фаетон"   Новіцька Ірина

“4” Шановна Ірино, я з вами корів, чи гусей, не пас, тому прошу розмовляти ввічливо і без двозначних натяків.
Отже, ви так наполягаєте на міфі, хоча я вжив слово "легенда". А як правильно? Як точніше? Думаю, найточніше - це говорити про поему Овідія "Метаморфози". Чим послуговувався Овідій? А ось тут, я думаю, що Овідій послуговувася таки легендами свого народу, а не "Міфами древньої Греції". Так, що прошу більше про ключові терміни не згадувати.
Далі ви, Ірино, пишете: "син Геліоса, загинув, коли проїжджав небом на сонячній колісниці саме через те, що не зміг управляти схарапудженими кіньми, які понесли колісницю на безвість. Як ви, професіонал, могли забути таку дрібницю? Ай-яй-яй. Отож зміст виправдовує присутність рядка цілковито..."
Ви знову Ірино помиляєтесь, я вам коректно натякнув на грубі обставини, але ви грубо "не зрозуміли", і мені, у світлі усіх ваших подвигів, це вже й не дивно. Отож про Фаетона, що так нагадує мені вас, Ірино, і, звичайно, не за рідством, а за поведінкою.
“Я запріг в колісницю успіх…” (Це, напевно, від слова запрігати?)
Що запряг Фаетон? - успіх? Ні, немислиму гординю. Про печаль ви придумали даремно. Показати усій тверді своє рідство із Сонцем-Геліосом, усім, не тільки сину Зевса - Епафу. Проїхати головною дорогою на головній колісниці! Про це мріяли юнаки в усі "героїчні" часи, і в часи пізніші, на приклад, за Римської Імперії. Так що про "рознесення печалі" ви даремно. Та й що таке - "рознесеться печаль"??? -
"Лиш у цьому швидкому гоні
Рознесеться моя печаль."
І вашого спліну не було у Фаетона, - це поняття з'явилося порівняно недавно.
Ось із фразою "Доле, доле! Лукавий усміх
Подаруй мені. Звесели!" я згідний, але не в контексті із печаллю, чи спліном, - а з тим же ТРІУМФОМ.

А чи знав Фаетон, що коні "враз" понесуть?! Звісно все він знав, - і пішов свідомо на це все свинство (бо тільки блискавка Зевса порятувала світ від пекельного вогню, Фаетоном спричиненого).

Отож, в цілому, Ірино, я змушений визнати, що помилявся, кажучи "останній рядок видається мені не зовсім вдалим, з огляду заключного акорду..." - останній ваш рядок абсолютно адекватний авторському баченню і знанням.

Для шановних читачів і для самої Ірини приведу актуальні фрагменти із авторитетного джерела – книжки Н.А Куна “Легенди та міфи древньої Греції”.

Заледь сказав це Геліос (поклявся виконати будь-яке прохання), як Фаетон почав просити дозволу проїхати небом замість самого Геліоса, в його золотій колісниці. І жахнувся осяйний бог.

- Безумцю! Що ти просиш! – вигукнув Геліос, - о, якби я міг порушити свою клятву! Ти просиш неможливого, Фаетоне! Бо таке тобі не по силі! Ти ж бо смертний, а хіба це діло смертного? Навіть безсмертні боги не в силі встояти на моїй колісниці. Сам великий Зевс не може правити нею, а хто є могутніший за нього?! Подумай тільки: на початку дорога так стрімко бере вгору, що навіть мої коні ледве тягнуть. Посередині вона йде так високо над землею, що навіть мною оволодіває страх… В кінці ж дорога так стрімко опускається до священних берегів Океану, що без мого досвідченого управління колісниця стрімголов полетить донизу і розіб’ється. Ти думаєш, можливо зустрінеш по дорозі багато прекрасного? Ні! Посеред небезпек, жахів і диких звірів пролягла дорога! І вузька вона; якщо ти відхилишся в сторону. то чекають на тебе там роги грізного Бика, загрожує лук кентавра, лють лева… Багато жахів містить небесний шлях. Повір мені, я не хочу бути причиною твоєї загибелі!…Подивись навколо себе, подивись на світ, як багато у ньому прекрасного! Проси все, що захочеш, я ні в чому не відмовлю тобі, тільки не проси ти цього! Ти ж бо просиш не нагороду, а страшну покару!
Та Фаетон нічого не бажав чути…
… І, обезумівши від страху, він випустив віжки. Ще швидше понеслися тоді коні, відчувши волю…. Полум’я від близької колісниці охоплює землю… Гинуть… Горять…”

І Зевс закінчує із цим усім неподобством, кидаючи точно в ціль блискавку...
Читали ви про це, Ірино, під час роботи над віршем? А потрібно було би!..
Власне, я тільки про одне хочу вам зауважити, - якщо ви не можете продовжити мудре речення, бачення, осягнення, то краще мовчіть і не порушуйте досягнутого людством.
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-08-18 11:54:02 ],
на сторінці поезії     "Post tot discrimina rerum"   Ляшкевич Володимир

Так, щось тут таке вимальовується. Учні Конфуція, здається, говорили, що “Сила приходить із відсутності бажань”. Схоже, що попри "закиди" головного героя, сам вірш говорить про втихомирення...
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-08-19 13:13:52 ],
на сторінці поезії     "Епоха Великих Змін"   Терещенко Бурштина

Вискажу своє бачення ситуації з рок-н-ролом. Ось "Статус Кво" не вкривається пилюкою, грають, звучать й інші "старички". Звичайно, справжні музиканти старіють, поважнішають, відходять від справ ( по різному відходять), але молодь, що вибрала пепсі і комп'ютерне звучання, нікуди не приходить і це не тому, що світ став занадто зручним, - а тому, що молоді вчитися потрібно у "старичків", а не навпаки, в поезії це, як і в музиці, сильно кидається в очі.
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-08-22 15:39:55 ],
на сторінці поезії     "Поезія"   Лопушняк Тетяна

"5" Оцінюючи вірш, задаєшся питанням про рівень автора, так? Ставлячи "5", бачу автора на середніх "сайтових" рівнях майстерності.
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-08-31 16:04:50 ],
на сторінці поезії     "ЛЬВІВСЬКА НОСТАЛЬГІЯ"   Бондар Олег

"6" Як на мене - цілком фантастично! Себто, максимально живо, природньо, яскраво і лагідно. За стилем написання текст мені нагадує Мойсея Фішбейна. Але це просто благородний відгомін прожитих і пережитих часів. Ритм із нашого минулого, що ніде не подівся, а дзвінко перетікає у майбутнє. Подальших успіхів авторові!
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-09 12:40:21 ],
на сторінці поезії     "Стрітення"   Осташ Вікторія

"6" Глибокий твір, цікаве трактування відомих тем на межі з модернізмом епохи.
відсутність недоречної обтяженості поетичного рядка. Відповідність форми і широкого значення використовуваних слів загальному художньому задумі, школі і стилю твору;
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-09 12:48:15 ],
на сторінці поезії     "Віртуальне"   Осташ Вікторія

"6" Цікавий і глибокий, іронічний і, водночас, щирий за авторськими сумнівами твір. Відсутність недоречної обтяженості поетичного рядка. Відповідність форми і широкого значення використовуваних слів загальному художньому задумі, школі і стилю твору; Вірш, без навіть частково знайденої відповіді, але зі знайденою гармонією життя?
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-09 12:54:18 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Осташ Вікторія

"6" Дуже гарно, не звичне бачення.
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-09 13:09:36 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Єсенін Сергій

"7" - жива краса - абсолютна художня і змістова адекватність, гармонія з корінними властивостями речей другого, третього порядку, втрата вузьких кордонів свого "я" з проникненням у багатовимірні співзвучності живого оточення...
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-09 16:00:08 ],
на сторінці поезії     ",,,"   Анаірда Кашеф

Якби то, Жорже, тільки трикутник! :)
Як гарно: "А кохаєш іншу
мабуть мене" ! З легкою барвинкою неоднозначності, й, разом із тим, жіночої впевненості у своїй красі. Тут явно про перевагу одних феромонів над іншими? :)
І це динаміка життя! Де такі калейдоскопічні комбінації складаються, що просто диво бере. Не маю на увазі манівці "розпусти", маю на увазі Промисел, що зводить і розлучає людей. І хіба можемо ми так догматично сказати - "це не дозволено!, Це злочин!?" Раз є, значить передбачено і дозволено звище. І мірою є Краса, і Творчість, і Плоди (кохання в т.ч.). І на цих сторінках ми говоримо про плоди поетичні, і церковні догми тут не є останнім і вирішальним авторитетом. Швидше таким авторитетом є метелик за вікном, кішка, що дивиться на цього метлика, і дворовий кіт, що напружено глядить на цю кицю у вікні :)
"Мовчи - це такий стан..."

Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-13 15:33:10 ],
на сторінці поезії     ",,,"   Анаірда Кашеф

Жодного поклоніння перед ними! Вони цього не розуміють. Це щодо осіб чоловічої статі. Тонкощів не розуміють. А коли розуміють, то, частенько, голубіють, якщо з жінками їм не повезло... :))
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-13 15:40:50 ],
на сторінці поезії     "***"   Пиріг Ірина

Гарне трактування відомої казки! Надсучасне. Врешті-решт, таким закінчується кожна казочка. Втручання фей, що допомагають щасливому коханню, тимчасове. А потім виникає різне бачення, що дуже і дуже природньо. :)
Можливо потрібно прагнути не чарівного принца, а дечого іншого? :)

Наприклад
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-13 16:07:31 ],
на сторінці поезії     ",,,"   Анаірда Кашеф

Напевно, за сьогоднішніх часів таку розкіш, як бути романтиками, можуть собі дозволити або дуже сильні чоловіки (та й то, після первісного накоплення капіталу), або чоловіки при незалежних, але мистецько орієнтованих, Фемінах. Що феноменально :)
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-13 17:26:44 ],
на сторінці поезії     ",,,"   Анаірда Кашеф

А якщо поставити питання навпаки: "Я подобаюсь романтикам...?" :))
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-14 13:31:11 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Савранська Ванда

Гарно. Можливо
"Я і так один,
і моя любов –
наче та (що ота)зола:" (повертаєш знов і вона пала):) "Погратись" у хід часу? :)

Можливо, якщо передній план розвантажити (без прямих звернень?), стане ще краще? :)
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-14 13:34:28 ],
на сторінці поезії     "Інтимний романс"   Савранська Ванда

Приємна щирість, приємна містерійна жіночість вирішення питання. :)
А як інакше? :))
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-16 17:24:05 ],
на сторінці поезії     "З Тютчева"   Савранська Ванда

"6" Як на мене, переклад прекрасний. Можливо навіть зразковий.
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-17 11:52:46 ],
на сторінці поезії     ",,,"   Анаірда Кашеф

О, прекрасні дами, питання часу справді найголовніше. Тільки даремно думати, що коли приходить час, то щось може бути від нього, часу, важливішим :)
Можливо ключ - "Я маю подобатись власному часу"? :)(:
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-17 12:25:48 ],
на сторінці поезії     "***"   Костенко Ліна

"А ті клапенята паперу – то смертельні плацдарми
самотньої битви з державами,
з часом,
з самим собою."
Це точні рядки, гарні рядки, пережиті рядки (хіба, що з часом помилочка можлива :)).

А це невідомі для автора речі:
"Графоманові краще. Графоман вирішив
написати –
і написав.

Про що завгодно.
Коли завгодно."

Хочеться привести слова іншого авторитета,
М.Цвєтаєвої:
"Я знаю правду! Все прежние правды – прочь!
Не надо людям с людьми на земле бороться!.."

Процес творчості характерний усім людям ab initio, ab incunabulis! Смію зауважити, що народна творчість (врешті-решт всіх народів укупі, - усіх тих, хто собі дозволяє: "Про що завгодно.\Коли завгодно.\Скільки завгодно...") є основою для вищої співпраці з мовою (мовами) для майстрів поезії. І вони мають бути тільки вдячні своїм попередникам і сучасникам за допомогу у цьому.:)
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-17 12:44:38 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Гумільов Ніколай

Кажуть знавці душ людських, що дві такі творчі особистості не можуть бути разом щасливими, аж ніяк. :) Ба, більше того, вони і в самотності не знаходять щастя. Ніколай Гумільов і Анна Ахматова - Промисел Долі.
1   2   3   4   5   6   7   8   9