Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ні Но (1987)
"Дівчинка, яка з десяти років, замість того, щоб пустувати, читає,
в двадцять років перетвориться не на добру ґаздиню,
а на істеричку..."

темне Середньовіччя...


Інфо
Літугрупування: палата нумер тринадцять»
* Народний рейтинг -
* Рейтинг "Майстерень": -
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Переглядів сторінки автора: 19662
Дата реєстрації: 2008-11-22 15:06:44
Веб сторінка: http://maysterni.com/user.php?id=1642
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2012.11.13 13:20
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
homo psychologicus -
це прямий нащадок homo mente captus

Найновіший твір
Автентична маячня
І падає ніч на повіки, важка, наче совість;
і падаю я мимо сну, мимовіль, простостелі.
І сухо у роті на присмак піску і пустелі,
і чорно довкола – стікає з очей кольоровість,

та я-поза-сном.

Я чекаю, допоки солоні
від поту
долоні страху,
мов у вальсі-бостоні
обіймуть, і сіллю щосили ятритимуть рани;
а тілом в дурному екстазі під бій барабану
пройдеться судома, постукає болем у скроні;
зведе і зав"яже безсилля за спиною руки…

та я-поза-бдінням.

і в час, коли сонце на луках
накосить зірок – годувати китів-земледержців,
не вийду на ґанок зустріти свій день по одежці,
щоб ввечері знов по годиннику геть виряджати,
а потім ховати поцуплені в сонця дукати…
не спати.

Бо
падає вечір на плечі хрестом з остюками,
і йдеться повільно, аж видно, як трави ростуть;
і підло крізь зайняті пальці просковзує суть;
(це Доля годується нами, мов ватра – гілками)
і десь за півкроку до спокою
ще один камінь (від тих, що безгрішні)
зупинить під шепіт: "не будь"...

І викине Доля у ватру мене-випадковість,
І спуститься ніч на повіки важка, наче совість.

2008-05-15