Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Мирон Шагало (1957)
У кожній людині, у серці, побач:
десь там, у глибинах, на дні
під пилом рутини, образ і невдач
Божественні сяють вогні.


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Осіннє (подвійне хокку)
    Ех, і вкотре вже —
    до зими розкошує
  •   Одвічне щось
    Щооберта одна і та ж орбіта —
    від літа через зиму й знов до літа,
  •   Лабіринти
    ЗАСИНАННЯ, СОН:
    Цей день, як сотні інших днів, також минув,
  •   Снігопад (подвійне хокку)
    Сипонуло ж, ох!,
    і село сховалося,
  •   Львів, старенька вуличка під Високим Замком
    Так дуже близько — велике місто,
    трамвай дзеленьком зупинки мітить,
  •   «Боже, вільний він» (Вінсент)
    Стілець і люлька, й більш нікого,
    птахи, що над пшеничним полем
  •   Травню молодий (подвійне хокку)
    Травню молодий,
    у цвітінь, у пахощі
  •   Одцвітають анемони
    Вже вкотре одцвітають анемони,
    і кожна їхня мить, незнана ще,
  •   Підпалили торішню траву
    Весна розродилася. Грішна!
    Над нею задимлена гладь —
  •   Затули зиму (подвійне хокку)
    Затули зиму
    від весни молодої,
  •   Кінець зими (подвійне хокку)
    В лісі біло ще.
    Аж туди тебе ведуть
  •   Shine On You Crazy Diamond (переклад)
    В юності чистим був ти,
    мов сонце світив.
  •   Гроза над Брюховицьким лісом
    З автобуса
    на зупинці «Джерело»
  •   Спека (подвійне хокку)
    Млосні видихи
    крізь ліси проціджує
  •   Ватерлоо
    Остання битва, і близько вечір,
    мов Жозефіни остання ласка.
  •   Пісенька юної роверистки
    У мене є ровер, такий пречудовий,
    незвично прудкий і всебічно кремовий.
  •   Ти близько
    Шмагає січневе стожале вітрисько —
    «Пора це твоя, шаленій і печи!»
  •   Щораз
    Щораз далі,
    ще далі щораз
  •   Ще повернеться? (Грудневе сонце)
    «Дивися, тату, як низенько і незвикло
    пробігло сонце небом, і шубовсь —
  •   Туди, де він
    Туди, де він,
    вона ішла крізь вулиці нелюдні,
  •   Я ж закохана (подвійне хокку)
    Місячне сяйво
    тче для осені килим —
  •   Два сонця
    Ми з тобою — сонця два,
    крізь ранкову прохолоду
  •   Пташечку мій (подвійне хокку)
    Пташечку ти мій,
    через ліс веди мене
  •   Чотові Скелі*
    Там, де горбів застигли хвилі
    поміж дерев, зеленопінні,
  •   За Ясниськами*
    Десь там, за Ясниськами, поле знов червоне
    від маків, що цвітуть лише для нас одних,
  •   Захід сонця
    Знов сонце цілувало хмари. Втома, знов незрима,
    прощала всі суєти дня великодушно.
  •   Розквітли сакури
    У віддиху півдня, у світлі
    купаються сакури наші.
  •   Імперія, зодягнена у форми звабні
    Хто я, хто ти? Збіговисько клітин?
    В зотління часу незворушний плин?
  •   «Від мене весна забирає мене» (розмова)
    Для тебе весна проростає чеканням
    і доторком, ще бережким.
  •   Телефонний апарат
    Що, телефонний апарате, спиш?
    Тепер ось ти — музейний експонат,
  •   Вони знайшли
    Вони знайшли весну — ой гожу!
    Зове, п’янить її розлог!
  •   Який?
    Знов те, що вчора, те й сьогодні
    бере усіх і все на глум.
  •   Березневий ранок (хокку)
    Ой, не спиться вже —
    делікатно цьомає
  •   Вежа львівської ратуші
    Від неї ще не йшли останні стужі,
    дахи сусідні ще дрімали, й мов крильми
  •   Дно дня
    Місто на околиці втікало,
    наче в темінь дике вороння,
  •   Закохані в етнографічному музеї
    Дрімлять експонати в пишній залі,
    сходи кам’яні — смаків забутих дань,
  •   Знов загубила вельон
    Стара відданиця, зима,
    знов загубила вельон білий,
  •   А що душа?
    А що душа? Це поле бою —
    дуель між радістю й журбою.
  •   «Майстерня шоколаду»
    Тут шоколаду і кави запах,
    тепліший дотик, екзил від люті,
  •   Два каштани (хокку)
    Очі в неї — ах,
    мов два каштани літа —
  •   Львівський аеропорт. Новий термінал
    Скло, залізо, порожні зали,
    сходи, начебто в нетуди.
  •   Цукрова вата
    На вітринах — палаци і замки
    з шоколаду, цукатів, халви.
  •   Сходи в Будинку вчених*
    Розмірено і крок за кроком
    нехитрі ваші паралелі
  •   Ширяти просто так
    Здіймаємося знов угору,
    знов падаєм. Шукаємо опору,
  •   З обличчям юнки
    Сни — тривоги поцілунки —
    розсипаються, як цедра.
  •   Дністровський каньйон. Розлука
    Не відпускають відстані з полону
    і вечори гірчать, немов полин,
  •   Грудень. Високий Замок*
    Над горою цією — вечір
    у тумані давно закляк.
  •   Закохані
    Закохана. Вона як стежка в далечінь,
    іде між днем і ніччю, там, де мрії вільні.
  •   Де ти?
    Знов квиління пташине
    в сіре марево лине,
  •   Безсоння (хокку)
    Вітер знічев'я
    флюгерцем поскрипує.
  •   Притча
    У дивну країну і в пору незвичну,
    де камінь застиг на мелодію вічну,
  •   Бог нашого міста
    У нашого міста багато богів:
    божки, боженята, божища.
  •   Йо-йо
    Круть… Сонце — одвічне йо-йО*,
    від нас і до нас крутоверті.
  •   Передзимове, або Барбарисова ламентація
    Узявся пітьмою осінній Едем,
    зникає поволі,
  •   Цю осінь ти збери у жменьку
    Цю осінь ти збери у жменьку,
    сховай від зимної роси,
  •   Л л (алітерація-асонанс)
    Львів листопадиться —
    Лісом лисіє. Лисніють листки.
  •   Пізня осінь (хокку)
    Взялося димом
    опале листя саду —
  •   Закохана осінь (прогулянка до Піскових озер*)
    Майже аж на той край міста,
    де вже губляться слова,
  •   Осінь на Знесінні* (триптих-мініатюра)
    Ходить жовтень цьогоріч
    легко і щасливо,
  •   В носі (наслідуючи Ю. Тувіма)
    Ви, всім шепочете до вуха,
    ви, мудрагелики рутинні,
  •   Спиляли сосну, або Нищення брюховицького лісу
    Спиляли сосну. Хить — упала.
    Убив її безум і блат
  •   Знову
    Ніби день загуснув незворушно,
    ніби час відмовився текти.
  •   Загадка (для дітей)
    День минув, темніти стало.
    Ось і я — зійду помалу
  •   Два відображення
    Геть, від марнот міських і анемій,
    туди, де сосни, де озерні плеса,
  •   Стріти б ще раз літо
    Стріти б ще раз літо це —
    яблуневе, зоряне.
  •   Загадка (для дітей)
    Я встаю, коли надворі
    вже усі погаснуть зорі,
  •   Кульбабкові діти
    Ми — кульбабкові діти,
    ми — пушинки малі,
  •   Це літо
    «О, як це літо щедриться дарами!
    Це літо — дивовижної краси!
  •   Два струмки (хокку)
    Два струмки спішать
    обійнятися в ріці.
  •   Липень. Закоханій
    Липень тобі вечорами
    пестить русяве волосся.
  •   Червневе
    Де поля погожі, добрі,
    Вже спішать відзеленіти,
  •   Та мить
    Так непомітно, тихо, без окрас
    ти перейшла межу свого світання,
  •   Тіні на воді
    Знову тіні на воді
    нами розігріті,
  •   Вслухаються в тишу весни
    Вже день відійшов у «як завше»
    й турботи поринули в сни.
  •   Немов рахують...
    Старі примари-димарі —
    застиглі миті,
  •   Сімнадцять
    Зачепився дим
    за сімнадцять димарів.
  •   Пробач
    Осене, пробач:
    Не наздожену ніяк
  •   Малим дівчатком увійшла
    Малим дівчатком увійшла —
    так, на хвилинку мовби,
  •   Дівчині з дитячими очима
    Сонце й місяць — два поети —
    на твоїм волоссі пишуть
  •   Ти — вже літо
    Ніч твоя — молода отрута,
    що у місячне сяйво скута,—
  •   Ось так щороку
    Ось так щороку: навесні
    ми знов стаємо дітваками,
  •   БЕРЕЗЕНЬ
    Ой, знову бузько
    при вербах походжає —
  •   ЛЮТИЙ
    При нашім ґанку
    перший синичковий «цінь»
  •   Грудень
    Промерзлий вітер
    об нашу хвіртку — буц, буц...
  •   Вікторії ("і ось")
    Ти наче подорослішала вмить
    Немов згорнулись роки в дні й години.
  •   Криниця в Гавареччині*
    Пронизую товщу одвічну
    Крізь давніх садів підкоріння.
  •   Хіба менш вартне жити вже не варте?
    Шалений вітрисько по небу
    розмазав хмаринку-нетребу
  •   Листопад
    Ліс, приховавши
    тепла останній порух,
  •   ***
    Пильнує місяць незворушно
    твої крихкі затишшя снів,
  •   Метод релаксації
    Перестрибую калюжки,
    Що стекли з образ і лих,
  •   Доні
    «Там,— накажімо тривозі,— стань,
    Де між учора і нині — грань,
  •   Звідси - доти
    Мудрості цеглинки розбираєш,
    Пізнанням лоскочеш правди суть,
  •   Вікторії
    Переболіли віддалі
    Непевних почувань.
  •   ЖОВТЕНЬ
    Павутинками
    в лісі листя шурхотить —
  •   Вересень
    Вітер у саду
    Знову губить лущаки…
  •   КВІТЕНЬ
    Заметелився
    мій сад анемонами —
  •   Кучері (усмішка-бзік)
    Непокірні ку-чері
    півдоби кру-чені,
  •   Хокку, боляче (пам’яті жертвам японської трагедії 11 березня 2011 року)
    Океан прийшов.
    Уже нема для кого
  •   Весна
    Котячі співи
    Ходу ночей лякають.
  •   Ніч на Синевирі
    Тут зорі іскристі —
    вони тут прийдешнє нечутно крадуть.
  •   Ніч
    Уперся місяць
    рогами в Чумацький Шлях…
  •   Пам’ятай (переклад) (пам’яті Ґері Мура)
    Дощу краплини — тихі сльози неба —
    Мене у давні спогади ведуть.
  •   Я твій океан
    Я для тебе — мов безмежжя океану:
    Ваблю новизною, повна таїни.
  •   Творці
    Із дотиків лавинних
    Ми творимо вселенні,
  •   Одвічні жорна
    Одвічні жорна
    скриплять тужливо,
  •   ***
    Десь там, у вишині, понад тумани сірі,
    Де промені грайливо пестять хмар скуйовджені верхівки,
  •   Зимове
    Закутаю мрії —
    Теплі, кольорові —
  •   YOU RAISE ME UP (переклад)
    Коли печаль у серці нездоланна,
    Коли душа обтяжена болить,
  •   Втікаю
    Втікаю геть — від поглядів байдужих круговерті —
    в окраїни, де ще дрімає Місто сімдесятих,
  •   Травневе
    Знов гроза шаленіє травнева,
    знову хмарища дико жене!
  •   YOU LIGHT UP MY LIFE (переклад)
    У самоті чекала на тебе,
    Прагнула чути твої лиш пісні.
  •   Травневий ровер
    Серед жайворонків і хрущів,
    і дерев зеленобрових,
  •   Гроза і веселка
    Громаддя
    гнівне
  •   Безсмертя
    Прадавня мураха-бідося
    втонула в живиці-краплині.
  •   Чому спух Вінні-Пух? (для дітей)
    Вінні-Пух в неділю ставши,
    у люстерко глип як завше –
  •   What a wonderful world (переклад)
    Бачу диво руж і зелень віт -
    розмай утіх для нас усіх.
  •   Епізодик
    Юрба. Ти погляд їй ліниво дариш.
    Непевних лиць непевний галас.
  •   Туман, сонце, зірки
    (ДОСВІТОК, ТУМАН)
    На ще сірім підвіконні,
  •   Марцює
    Марцює!*
    То примара зими,
  •   До весняної поезії
    Відчайдушна, буйна юнко,
    перелита з голубіні,
  •   Всі цистюські (дитячий віршик)
    Є у доні Ірочки
    чашечки й тарілочки —
  •   ***
    Зима заклякла у безвітрі,
    в туману вицвілій палітрі,
  •   Відлига (дитячий віршик)
    Поплили сніги водою
    від тепла, від тепла –
  •   Хоч як
    Знов лютий лютує люто -
    думки, мов у кригу закуто,
  •   Ей, душе
    “Ей, душе, ти чиста?”
    “Ей, душе, ти скрізь?”
  •   Наступної зими?
    (Присвячено зимовим музам – тим, котрі прилітають до поетів, що творять лише взимку).
  •   ***
    Лети пташиною –
    у тебе довга путь –
  •   Клаптик спогаду з дитинства
    На стіні старий дзиґар -
    мов павук без ніг.
  •   На нашому обійсті завірюха (півжартома)
    Шаліє вітром біла білизнА,
    тріпоче на шнурку бліда білИзна.
  •   Велич людини
    Болять її наші провини,
    і сльози, й тернисті путі,
  •   Вона - зима
    Йде вона, розгублена
    у вітрах,
  •   Somewhere over the Rainbow (переклад)
    Там, де сяє веселка
    В літній день
  •   Рання зима в нашій кімнаті
    Зі стелі захмарної без лиця
    на голі паркети полів
  •   Де муз(а)?
    Щось давно до тебе муз -
    круглощокий карапуз -
  •   Твій погляд
    Де зринає мовчазливо спогад,
    на крихкій межі, що зветься мить,
  •   ***
    Чужий подорожній,
    туман спозарана,
  •   Сон?
    Ось і Стікс... Перевізник Харон,
    і життя - нескінченності митниця.
  •   До осені (дитячий лист)
    Осене, осене, де твоє бабине літо?
    Просимо, просимо сонечка нам не жаліти.
  •   ***
    Художник умер.
    Хоч набачився див,
  •   Надобраніч (для діточок)
    Заснув уже місяць і зорі-ліхтарики,
    заснули вже мишки, мушки, комарики,
  •   Ескізик
    Сховаю сонце між гілок,
    і небо стане без прикрас,
  •   ...
    Догорало сонце, вже незряче,
    тихо дотлівало,
  •   Створений для тебе
    В тобі живуть галактики
    із безліччю планет,
  •   Ти навчися (пісня)
    Чорно-білі картини і рами
    Навкруги, мов задавнений сніг.
  •   Для діточок Олесі Овчар
    Теплий сонячний зайчик
    крізь хмари осінні проліз -
  •   Астрономічний сон
    Ти не запитуй, у чому резон,
    жодні пояснення в ньому не вмістяться.
  •   Ескізик
    Тиша в ніжному серпанку,
    в дзеркалі води,
  •   ...
    ...сивина-молоко
    розлилась у літах
  •   Попса безсмертна???
    Попса безсмертна, невмируща?
    Як по зубах кавова гуща
  •   ...
    З фарб нестримної навали
    в ранковій майстерні
  •   Залюблена (пісня)
    Закохалась ніжність у весну,
    І весна дала їй сподівання.
  •   Осінь вабить
    Тихим дзеркалом води,
    Барвою легкою,
  •   Клопотів рутина
    Довкола стільки кольорів,
    Тепла і сонця, мрій солодких!
  •   Ескізик
    На межі води і тверді,
    Де пастельна тінь,
  •   Я
    Я — сонячний промінчик

  • Огляди

    1. Осіннє (подвійне хокку)
      Ех, і вкотре вже —
      до зими розкошує
      осінь айстрами!

      Тільки знов чому
      нелегку журбу несе
      журавлине «кру»?

      (24 вересня 2019)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Одвічне щось
      Щооберта одна і та ж орбіта —
      від літа через зиму й знов до літа,
      Земля, а з нею ми, тямущі, вперті,
      вчепившись у нестримній круговерті,
      спіралькою просвердлюєм Усесвіт, аж до дна.

      Вслухаємося в темний безмір часу,
      понатикавши всю планету нашу
      мільйоном телескопів. Їй-бо всує!
      Усесвіту байдуже, він лиш чує
      одвічне щось — мелодію нехитру цвіркуна.

      (29 липня 2019)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Лабіринти
      ЗАСИНАННЯ, СОН:
      Цей день, як сотні інших днів, також минув,
      і ти, вже вкотре не докінчивши розмову,
      ідеш у темінь, щоби тихо стати знову
      при вході в таємничі лабіринти сну.
      І ось перед тобою плетиво ходів:
      десь там — кути глухі, там — тіні Мінотавра,
      а далі — видива про вчора чи про завтра,
      в яких летиш мов птах і ходиш по воді.
      Блукання, пошуки, погоні, метушня,
      тебе втомили вже ті образи химерні.
      Шукаєш виходу. І зрештою — ось двері,
      які тебе введуть у лабіринти дня.

      ПРОБУДЖЕННЯ, ЯВ:
      .


      (4 січня 2019)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Снігопад (подвійне хокку)
      Сипонуло ж, ох!,
      і село сховалося,
      наче й не було.

      Де ж та стежка, де,
      що веде до вечора
      крізь короткий день?

      (15 грудня 2018)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Львів, старенька вуличка під Високим Замком
      Так дуже близько — велике місто,
      трамвай дзеленьком зупинки мітить,
      крізь невгамовне щоденне дійство
      проходять юрби туди і звідти —
      турбот потоки
      (це там, але не тут).

      Сюди ж туристів давно не водять,
      забута світом і автодором.
      Тут пані Юзя, і пан Володя,
      і їхня киця з лінивим зором
      спинили роки
      (не знаючи цього).

      Зачарували свій час ті троє,
      і що їм наші міські суєти.
      Пильнують зелень гори старої,
      відбулі дати, колишні мети,
      затихлі кроки
      (і вуличку свою).

      (грудень 2018)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. «Боже, вільний він» (Вінсент)
      Стілець і люлька, й більш нікого,
      птахи, що над пшеничним полем
      застигли в леті, чорним болем
      пронизують тебе одного.

      Малюєш ніч, нервовим рухом
      виводиш зорі по спіралі.
      Ти оплатив свої печалі
      притулком і відтятим вухом.

      Кафе сонливе, дня спекота
      і всохлі соняхи у вазі.
      Тебе вбиватиме в екстазі
      речей, людей фальшива цнота.



      Та що йому біг часу, слава, тлін?
      О Боже, вільний, Боже, вільний він.

      (8 листопада 2017)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Травню молодий (подвійне хокку)
      Травню молодий,
      у цвітінь, у пахощі
      нас веди обох.

      Знову нам годи
      ласкою бузковою,
      солов’їним «тьох».

      (29 квітня 2017)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Одцвітають анемони
      Вже вкотре одцвітають анемони,
      і кожна їхня мить, незнана ще,
      розхитує важкенні дзвони
      оглушливого завтра. Тихий щем

      проймає місто це аж до околиць,
      де ліс уже проснувся від зими.
      Квітки ті поспішають, як ніколи,
      зцілити душу міста від пітьми.

      .

      Цвітіння ваше біле, аж до болю,
      цвітіння нелукаве і просте.
      Візьміть мене назавжди у неволю,
      коли це місто вами поросте.

      (20 квітня 2017)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Підпалили торішню траву
      Весна розродилася. Грішна!
      Над нею задимлена гладь —
      трава догоряє торішня
      й зайчата у ній горять.

      Вони ж так хотіли у літо,
      їх квапили свисти шулік.
      О поле, ти будеш боліти
      за їхній маленький вік,

      за дим, за погарища сиві,
      за вмерлі безвинності, за…
      Покуту нестиме у зливі
      сліпа квітнева гроза.

      (5 квітня 2017)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. Затули зиму (подвійне хокку)
      Затули зиму
      від весни молодої,
      вітре навісний.

      За край півночі
      віднеси її жалі,
      й там заголоси.

      (24 лютого 2017)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Кінець зими (подвійне хокку)
      В лісі біло ще.
      Аж туди тебе ведуть
      заячі сліди.

      Вже ж і Стрітення —
      (чуєш «дзень» краплин з дахів?)
      прапоганський день.

      (15 лютого 2017)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Shine On You Crazy Diamond (переклад)
      В юності чистим був ти,
      мов сонце світив.
      Сяй же, красо безумства!
      Нині ж у тебе в очах
      лиш провалля і жах.
      Сяй же, красо безумства!
      Ось дитинство і слава —
      і ти в перестрілці
      тягнеш важку сталь.
      Сяй же мішенню
      далеких насмішок.
      Ти вже чужинець,
      легенда і жертва, на жаль.

      В тайну сягнув, як пророк,
      запрагнув зірок.
      Сяй же, красо безумства!
      Ночі й сліпучого дня
      страх пройняв аж до дна.
      Сяй же, красо безумства!
      Ти є надто ретельним,
      що аж до нудоти
      тягнеш важку сталь.
      Сяй же, бунтарю,
      ти ж ясновида
      і проповідник,
      художник та в’язень, на жаль.

      Де ти тепер — тут чи там?
      Віддався вітрам?
      Сяй же, красо безумства!
      У тебе багато личин,
      я туди ж, і не один.
      Сяй же, красо безумства!
      Повернувшись у світло
      вчорашньої слави,
      тягнеш важку сталь.
      Сяй же, хлопчисько,
      програв ти звитягу,
      правди старатель і чистих ілюзій, на жаль.

      (лютий 2017)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Гроза над Брюховицьким лісом
      З автобуса
      на зупинці «Джерело»
      майже випав, наче з сауни вийшов,—

      і в ліс.
      А позаду гроза,
      щоразу ближче, росте, чорнішає,

      ричить!
      Прискорюю свій крок
      і прискорено темніє над головою, довкруг.

      Стихло,
      принишкло все в лісі,
      тільки страх мій не стихає, а кричить до болю.

      Властиво,
      не страх, а пульсуючі скроні
      від швидкої ходи: чи встигну перед зливою?

      Ноги самі
      знаходять знайомі стежки,
      а десь там, там уже край лісу майже видно.

      Хмара поре
      наді мною своє черево
      об вершечки сосен, і за мить ринуть її води.

      Від болю
      стогне хмара, завиває.
      А в голові моїй: гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп!

      Ще трохи,
      ось, нарешті, ще 200 гупів, і
      я буду на порозі свого дому, на порозі дому…

      А за мною —
      лють! а в спину — шаленство!
      Та я, хух, встиг. Я встиг. Встиг! Встиг! Встиг!

      (4 липня 2016)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Спека (подвійне хокку)
      Млосні видихи
      крізь ліси проціджує
      розпашіла синь.

      Змовкли й вивільги —
      на гілках сидять, осьо,
      з нудами в очах.

      (30 червня 2016)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Ватерлоо
      Остання битва, і близько вечір,
      мов Жозефіни остання ласка.
      Поблідло небо від кровотечі.
      Невже поразка?

      Якесь незвичне це Ватерлоо —
      чуже немовби, й немовби знане.
      Поля, горби ці — чи ви від злого
      чи Богом дані?

      Жалю немає, немає злості
      на Ватерлоо, на Веллінгтона.
      Бо хто ти завтра? Самотній острів,
      що в морі тоне.

      (23 травня 2015)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    16. Пісенька юної роверистки
      У мене є ровер, такий пречудовий,
      незвично прудкий і всебічно кремовий.
      Він має дзвіночок, рожеве сідельце.
      Для нього цю пісню вистукує серце.

      (Приспів)
      Я знов налягаю чимдуж на педалі,
      на ровері мчу щораз далі і далі.
      Мелькають дерева, доми, перехожі,
      і в небі хмарки кучеряві та гожі.

      Ну що мені вітер, у мене ж лосини,
      вони мене гріють за всякої днини.
      І заміж мені, ну повірте, не конче,
      Лише б мати ровер, і літо, і сонце.

      (Приспів)
      Я знов налягаю чимдуж на педалі,
      на ровері мчу щораз далі і далі.
      Мелькають дерева, доми, перехожі,
      і в небі хмарки кучеряві та гожі.

      (2014)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Ти близько
      Шмагає січневе стожале вітрисько —
      «Пора це твоя, шаленій і печи!»
      Та що нам цей січень. Ти близько, вже близько,—
      й весною своєю мене наречи.

      Ти поруч! Як легко обом пломеніти
      крізь вітер і стужу, крізь мури й бетон!
      Розквітли кохання правдивого квіти —
      на тисячу весен, крізь яву і сон.

      (5 січня 2016)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Щораз
      Щораз далі,
      ще далі щораз
      відлітають печалі,
      віддаляють од сірих образ.

      Щораз тонша
      і тонша межа
      поміж «прагну» і «ноша» —
      там, де з радістю тиха сльоза.

      Щораз ближче,
      й зима промине.
      Йдем до того, що кличе.
      Неухильно. Ми двоє — в одне.

      (27 грудня 2015)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Ще повернеться? (Грудневе сонце)
      «Дивися, тату, як низенько і незвикло
      пробігло сонце небом, і шубовсь —
      у той туман. Скажи, воно надовго зникло?
      Образилось на когось чи на щось?
      До нас воно ще повернеться?»

      «Ти знаєш, синку, сонце іншим теж потрібне —
      за тим туманом, обрієм, десь там.
      Воно для них, як і для нас, хороше, рідне,
      себе дарує чесно — їм і нам.
      До нас воно ще повернеться».

      (10 грудня 2015)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Туди, де він
      Туди, де він,
      вона ішла крізь вулиці нелюдні,
      крізь їхній жаль і погляди огудні,
      й слова, зумисно кинуті недбало,
      під небом, що байдуже хмари гнало —
      туди, де він.

      Туди, де він,
      де вже густих туманів запинало
      дністрові кручі в безрух огортало,—
      вона до квітня линула! Крізь будні
      і дзиґарів зітхання ледве чутні —
      туди, де він.

      (3 грудня 2015)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Я ж закохана (подвійне хокку)
      Місячне сяйво
      тче для осені килим —
      срібно-росяно.

      Росяно-срібно
      манить досвіток мене —
      я ж закохана.

      (6 жовтня 2015)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Два сонця
      Ми з тобою — сонця два,
      крізь ранкову прохолоду
      ще обачно і невміло
      промовляємо слова.

      Ми з тобою — сонця два,
      що зійшлися у зеніті —
      обертаєм розпашіло
      сірі будні у дива.

      Ми з тобою — сонця два,
      ти і я — в бездонні літа,
      що вже в осінь відлетіло
      з лазурового шитва.

      (23 вересня, 2015)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Пташечку мій (подвійне хокку)
      Пташечку ти мій,
      через ліс веди мене
      подалі від сліз.

      Через тихий спів
      пересій мої жалі,
      ти, пташечку мій.

      (30 червня 2015)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Чотові Скелі*
      Там, де горбів застигли хвилі
      поміж дерев, зеленопінні,
      старими спинами, похилі,
      пнетесь до сонця, скелі, з тіні.

      А ми, крізь каменю принади
      і літо, щедре цвіркунами,
      і сонця скалок міріади
      любуємось любов’ю — вами.

      * Група мальовничих скель неподалік від Львова.
      (11 червня 2015)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. За Ясниськами*
      Десь там, за Ясниськами, поле знов червоне
      від маків, що цвітуть лише для нас одних,
      і знову небокрай у тому полі тоне,
      і сонце в ньому свій кладе вечірній штрих.

      Крізь анемічний час, тривог і смутку нетрі
      минув наш рік — немовби день один пробіг.
      І нині знов між нами ночі, кілометри,
      чуже, одноманітне плетиво доріг.

      Але і це минеться. Й буде літо з нами,
      і в нас воно ніколи вже не промине.
      І усмішки твоєї та моєї мами
      цвістимуть, як і ми — заквітчані в одне.

      * Ясниська — село біля Львова.

      (22 травня 2015)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Захід сонця
      Знов сонце цілувало хмари. Втома, знов незрима,
      прощала всі суєти дня великодушно.
      Хилилась тінь твоя і радісно, і скрушно
      у тінь того, хто обціловував тебе очима.

      Як вечір міста, ти від сонця тихо багровіла,
      окрилена окрайцем щастя. Крізь утому
      несла шаріння доторків його додому —
      і вкотре ніч твоя із чорної зробилась біла.

      (12 травня 2015)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Розквітли сакури
      У віддиху півдня, у світлі
      купаються сакури наші.
      В рожевості вулиць, у квітті
      розквітлістю повняться чаші.

      І наша розквітлість… Ах, весно!
      Голуб нас, п'яни пелюстками!
      Веди урочисто й воскресно
      в те літо, що завжди над нами.

      (5 травня 2015)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Імперія, зодягнена у форми звабні
      Хто я, хто ти? Збіговисько клітин?
      В зотління часу незворушний плин?
      Чи спалах наднової
      між темінню і мокротою глин?
      Імперія, зодягнена у форми звабні?

      Хто я, хто ти? Душа лицем навзнак —
      до неба, в одкровення «так і так»?
      Чи істини важкої
      одухотво́рення, єство і знак?
      Імперія, зодягнена у форми звабні?

      Хто я, хто ти? Нектар ночей п’янких
      у любощах, між радощів і лих.
      Минуле нівечимо.
      Й незримо видих даємо і вдих
      імперії, зодягненій у форми звабні.

      (22 квітня 2015)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. «Від мене весна забирає мене» (розмова)
      ВОНА:
      Для тебе весна проростає чеканням
      і доторком, ще бережким.
      А я, мов сную зі свого шепотання
      перлини-разки:
      «Від мене весна забирає мене,
      й дарує тобі».

      ВІН:
      Для тебе весна проростає крізь тугу,
      й суєти, і логіку днів.
      А я, лиш тобі крізь юрбу недолугу
      кричати хотів:
      «Від мене весна забирає мене,
      й дарує тобі».

      ВОНА:
      Для тебе весна проростає словами,
      що сіяли ми восени.
      А я, їх плекатиму — хай поміж нами
      квітують вони:
      «Від мене весна забирає мене,
      й дарує тобі».

      ВІН:
      Для тебе весна проростає в жадане,
      в незнану й нову далечінь.
      А я, я з тобою — в омріяне, ждане,
      в майбутню цвітінь:
      «Від мене весна забирає мене,
      й дарує тобі».

      (8 квітня 2015)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Телефонний апарат
      Що, телефонний апарате, спиш?
      Тепер ось ти — музейний експонат,
      за склом, у самоті, де спокій, тиш.

      Пригадуєш мене? О, знаю я —
      ти пам’ятаєш біг шалений дат,
      і руку бабці, й руку дідуся.

      А пам’ятаєш їхні голоси?
      Він хвилювався, щось казав невлад
      тоді, коли її руки просив.

      Минулося, і час усе затер.
      Відлинув шелест їх весільних шат.
      А я… а я закохана тепер.

      (18 березня 2015)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Вони знайшли
      Вони знайшли весну — ой гожу!
      Зове, п’янить її розлог!
      І вже ніяк вони не зможуть,
      не зможуть бути не удвох.

      (11 березня 2015)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Який?
      Знов те, що вчора, те й сьогодні
      бере усіх і все на глум.
      А ти? Задивлена в безодні?
      Який твій сум?

      Здіймаються нові редути,
      тривожні дзвони звідусіль.
      А ти? Тебе уже не чути?
      Який твій біль?

      Усе в мінор гудуть оркестри
      і танці кривуляк навкруг.
      А ти? Уже дійшла до решти?
      Який твій дух?

      (10 березня 2015)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Березневий ранок (хокку)
      Ой, не спиться вже —
      делікатно цьомає
      сонце у щоку.

      (9 березня 2015)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Вежа львівської ратуші
      Від неї ще не йшли останні стужі,
      дахи сусідні ще дрімали, й мов крильми
      окутались у сірі сни байдужі,
      та небайдужими були тут тільки ми.

      Брели повз неї люди у задумі,
      й хоча би хто спитав: «Ти як після зими?»
      І дзвін її, мов жаль, тонув у шумі,
      та слухали її дзвоніння тільки ми.

      Вона здійнялась над роки і дати,
      і що їй місто це, зі світла чи з пітьми.
      Вона просила всіх весну стрічати,
      та бачити весну зуміли тільки ми.

      (4 березня 2015)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Дно дня
      Місто на околиці втікало,
      наче в темінь дике вороння,
      рвучко, зденервовано, недбало
      розірвавши
      дно дня.

      Це її в неспокій огортало.
      Голосити, бігти навмання?
      Але небо гасло, чорним жалом
      роз’ятривши
      дно дня.

      Та ж у ній жило уже начало,
      «мама, мама» — чуло дитиня,
      що під серцем тихо засинало,
      обійнявши
      дно дня.

      (1 березня 2015)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Закохані в етнографічному музеї
      Дрімлять експонати в пишній залі,
      сходи кам’яні — смаків забутих дань,
      згадки в рамі, жовклі та зів’ялі.
      Тільки ж ти, любове наша, не зів’янь.

      Час устигнув це перемолоти:
      задуми й труди; вони уже «колись».
      І спинились тут чиїсь турботи.
      Тільки ж ти, любове наша, не спинись.

      Порцеляна, дзиґареве дійство —
      то колись для когось був маленький рай.
      За вікном згасає день і місто.
      Тільки ж ти, любове наша, не згасай.

      (25 лютого 2015)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Знов загубила вельон
      Стара відданиця, зима,
      знов загубила вельон білий,
      дружки від неї геть побігли
      в обійми весен. Знов сама.

      Північний вітер-ловелас
      на фотографіях пожухлих
      танцює з нею в шатах утлих —
      останній шал, останній вальс.

      Укотре зрадив! Знов болить.
      Любила ж ти свого обранця.
      Тепер чекай, аж року таця
      оберне північ в ненасить.

      (19 лютого 2015)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. А що душа?
      А що душа? Це поле бою —
      дуель між радістю й журбою.
      І в цій борні нема звитяжця,
      а тільки втома щораз тяжча.
      .
      Чому ж ти, істино, собою
      не робиш ношу цю легкою?

      (14 лютого 2015)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. «Майстерня шоколаду»
      Тут шоколаду і кави запах,
      тепліший дотик, екзил від люті,
      чиїсь обличчя, в усмішки скуті,
      і лампи білі на зґрабних лапах.

      Сюди прийшли ви. Немов у танець
      вас поманила солодка зала,
      і в парі з вами закружеляла
      троянди червінь — весни багрянець.

      А час минає занадто лунко,
      і вже так близько до поцілунку.

      (10 лютого 2015)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Два каштани (хокку)
      Очі в неї — ах,
      мов два каштани літа —
      знов його зовуть.

      (3 лютого 2015)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Львівський аеропорт. Новий термінал
      Скло, залізо, порожні зали,
      сходи, начебто в нетуди.
      Ніби вчора ще відлітали
      згарки осені — хто куди.

      Хто куди. А ми знову разом.
      Серед тиші і самоти
      сіється і росте одразу
      ніжний паросток: «Тільки ти».

      «Тільки ти». О, які слова ці!
      Й сила, сила ж у них яка...!
      І не чути ричань-овацій
      від прибулого літака.


      (21 січня 2015)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Цукрова вата
      На вітринах — палаци і замки
      з шоколаду, цукатів, халви.
      Знов зима. Знов дитинства уламки
      в цьому місті шукали ви.

      А його і не треба шукати,
      бо воно — ось, у неї в очах,
      бо воно, мов з цукрової вати —
      на солодких його устах.

      (8 січня 2015)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Сходи в Будинку вчених*
      Розмірено і крок за кроком
      нехитрі ваші паралелі
      здіймаються кудись високо,
      втікаючи з-під ніг до стелі.
      Балясини, застиглі миті,
      повигинались, наче п’яні,
      що слухають у ненаситі
      рипіння ваші дерев’яні.

      А ми, закохані, зимові,
      прийшли в це диво, мов до раю,
      щоб і його таємній мові
      додати: «Я тебе кохаю».

      * Див. також: https://uk.wikipedia.org/wiki/Будинок вчених (Львів)

      (1 січня 2015)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Ширяти просто так
      Здіймаємося знов угору,
      знов падаєм. Шукаємо опору,
      шукаємо. Але натомість —
      ні неба, ні землі. Лиш невагомість.

      Позбутися б шукання хіті
      й ширяти просто так, як угорі ті
      одвічні мандрівці — комети,
      забувши про призначення і мети.

      (23 грудня 2014)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. З обличчям юнки
      Сни — тривоги поцілунки —
      розсипаються, як цедра.
      В ложі короля Артура
      досвіток з обличчям юнки.

      І народжується всоте,
      ночі розірвавши бедра,
      день новий з обличчям юнки.
      Бійся, гордий Камелоте!

      (19 грудня 2014)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Дністровський каньйон. Розлука
      Не відпускають відстані з полону
      і вечори гірчать, немов полин,
      мій смутку, до Дністровського каньйону
      крізь холоди і хуртовини линь.

      Спинися, де хрещатицькі безодні*,
      де річка з містом тихо обнялись.
      О смутку мій, тобі це — лиш сьогодні,
      і я туди полину теж колись.

      І я… Тоді у місті заквітують вишні
      й купатимуться кручі в бистрині,
      а смуток і розлуки — вже колишні,
      вже більше не згадаються мені.

      * Хрещатицькі безодні — високі скелясті схили Дністровського каньйону біля селя Хрещатик, що навпроти міста Заліщик.

      (17 грудня 2014)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Грудень. Високий Замок*
      Над горою цією — вечір
      у тумані давно закляк.
      Небо в темряви, в порожнечі
      густо мрячило переляк.

      Збігла осінь аж на вокзали
      й Лоренцовича лев** утік,
      і тепер ось повиповзали
      довгі тіні дерев-калік.

      Увійшли ми в цю тиш, як завше —
      лиш удвох, у руці рука.
      А внизу неспокійне наше
      місто плинуло, мов ріка.

      Ми віталися з ліхтарями,
      а вони нам — здоров, привіт.
      І не страшно було їм з нами,
      й усміхалися нам услід.

      І відтоді, буває, сниться:
      на горі тій ми, як тоді —
      тільки ж літо, щасливі лиця,
      й тато з мамою молоді.


      * Гора і парк у Львові.
      ** Лев Лоренцовича — скульптура лева, що стояла на Високому Замку. Скульптуру забрали на реставрацію, але досі на місце не повернули (див. також Лев Лоренцовича у Вікіпедії).

      (10 грудня 2014)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Закохані
      Закохана. Вона як стежка в далечінь,
      іде між днем і ніччю, там, де мрії вільні.
      Й зажуру знає, мов смичкова волосінь,
      що не плекала ще мелодії весільні.

      Закоханий. Він мовби поле навесні,
      де радості та смутку виростають квіти,
      що прагнуть сонця. І нехай дощі рясні —
      вони не дозволяють квітам байдужіти.

      Закохані. Вони — одвічний виднокрай,
      де небо і земля зійшлись, одні у світі.
      О, пломеню, жаго любові, не згасай,
      веди їх далі — стежкою в поля розквітлі.

      (5 грудня 2014)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Де ти?
      Знов квиління пташине
      в сіре марево лине,
      знов холодні замети.
      Весно, веснонько, де ти?
      Повертайся невдовзі,
      доки я ще в дорозі,
      доки я вмію ждати.
      Весно, веснонько, де ти?
      Доторкнися, о весно,
      хай тобою воскресну,
      хай покину суєти.
      Весно, веснонько, де ти?

      (1 грудня 2014)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Безсоння (хокку)
      Вітер знічев'я
      флюгерцем поскрипує.
      Не засне ніяк.

      (27 листопада 2014)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Притча
      У дивну країну і в пору незвичну,
      де камінь застиг на мелодію вічну,
      де в померку сковано безліч тривог,
      зайшли вони тихо удвох.

      Задивлені в себе, у світ безгоміння,
      ішли обережно. І наче моління,
      крізь каменю холод й забуті вже сни,
      серця у долонях несли.

      І раптом, і раптом! О, сталося диво —
      каміння це птаха живого зродило!
      І ось, понад місцем, де смуток і прах,
      кохання ширяло, мов птах.

      (25 листопада 2014)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Бог нашого міста
      У нашого міста багато богів:
      божки, боженята, божища.
      Ось ті, невеликі, з минулих віків,
      а ті вже тутешні, ті вищі.

      І служать їм люди — на тисячі таць
      безмовно складають пожертви.
      Той богу своєму будує палац,
      той ладен за бога померти.

      Та є у божків тих володар і пан,
      історія в нього прадавня,
      офіри бере тільки з болю і ран,
      ім’я тому богу — Страждання.

      (20 листопада 2014)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    53. Йо-йо
      Круть… Сонце — одвічне йо-йО*,
      від нас і до нас крутоверті.
      Ми все виглядаєм його
      крізь дати осінні, затерті.

      А що йому наші жалі,
      від літа в зиму — піворбіти.
      Ех, бути б як діти малі
      й навчитись малому радіти.


      * Йо-йо — дитяча забавка. Докладніше тут - https://uk.wikipedia.org/wiki/Йо-йо

      (18 листопада 2014)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Передзимове, або Барбарисова ламентація
      Узявся пітьмою осінній Едем,
      зникає поволі,
      а ми не свою знов покару несем,
      і смуток, і болі.

      Ми шмагані вітром. Холодні дощі
      нам очі скололи.
      Й тумани... Здається, тумани оці
      не щезнуть ніколи.

      А ми ж, пригадайте, цвіли навесні,
      розкриливши віти.
      Тепер лише можем, немов навісні,
      для вас багровіти.

      Колись ви назвали ведмежими* нас,
      не знаючи, хто ми.
      Марне. Ми узимку врятуємо вас
      від білої втоми.

      * Назва Барбарис походить від латинського «beiberi», що означає «ведмежа ягода».

      (12 листопада 2014)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Цю осінь ти збери у жменьку
      Цю осінь ти збери у жменьку,
      сховай від зимної роси,
      і, мов пташину ту маленьку,
      зігрій, крізь холод понеси.

      І хай вона тобі пульсує
      кардіограмами стрічань.
      А що болить, хай стане всує
      і заповіддю «Не порань!»

      (7 листопада 2014)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Л л (алітерація-асонанс)
      Львів листопадиться —
      Лісом лисіє. Лисніють листки.
      Лагідно ладяться,
      Людяно лащаться
      Левами, лавами літа латки.

      (31 жовтня 2014)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Пізня осінь (хокку)
      Взялося димом
      опале листя саду —
      збіліла тиша.

      (28 жовтня 2014)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Закохана осінь (прогулянка до Піскових озер*)
      Майже аж на той край міста,
      де вже губляться слова,
      осінь їхала барвиста
      у трамваї номер два.

      Цілий день вона гуляла
      по стежках, що між озер.
      Там недавно засмагало
      літо. Де воно тепер?

      І коли вечірній промінь
      у похилі трави ліг,
      і затих останній гомін —
      там зустріла осінь їх.

      Там, де Піскові озера
      вже вдяглися у сатин,
      їхня з осінню спацера
      загубила часу плин.


      * парк з озерами у Львові.

      (жовтень, 2014)



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Осінь на Знесінні* (триптих-мініатюра)
      1.
      Ходить жовтень цьогоріч
      легко і щасливо,
      сипле барви зусібіч
      у пастельне диво.

      2.
      Стрінулися мрії дві
      десь аж на Знесінні.
      На осипаній листві
      обнялись їх тіні.

      3.
      Одяглась у філігрань
      далина осіння,
      і завмерли від чекань
      пагорби Знесіння.

      * місцевість, ландшафтний парк у Львові.
      (жовтень, 2014)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. В носі (наслідуючи Ю. Тувіма)
      Ви, всім шепочете до вуха,
      ви, мудрагелики рутинні,
      засохлі, як осіння муха,
      що вже давно у павутині.
      Довкола вас одні куліси,
      порядні з вигляду й хороші.
      Телевізійні лапшовіси —
      усіх вас я маю в носі

      Міняйли, гендлярі, банкіри,
      що вмієте лиш брати й брати.
      Ви всі вилазите зі шкіри:
      «Я мушу мати! мушу мати!»
      І ви, маєтні, товстозаді,
      хоча ще вчора голі-босі.
      Вже вам ніщо не на заваді?
      Усіх вас я маю в носі.

      Паяци, тюхтії, кривляки
      і ви, славоспівці солодкі,
      раби і підрабки всілякі,
      що власний погляд — у колодки.
      Панам, панятам без упину
      цілуєте ви руці-нозі
      і гнете перед ними спину —
      усіх вас я маю в носі.

      І ви, солідняки у рясах,
      в розпяттях, черева обвислі.
      Жируєте на темних масах,
      облудники, святоші кислі.
      Ви друзі юди і пилата
      і бог ваш — влада, слава, гроші.
      Ви продаєте батька, брата —
      усіх вас я маю в носі.

      (жовтень, 2014)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Спиляли сосну, або Нищення брюховицького лісу
      Спиляли сосну. Хить — упала.
      Убив її безум і блат
      в догоду одного вандала
      й нещасних його вандалят.

      І ліс якось осиротіло
      поглянув на нас, на людей:
      «Невже ви тепер тільки тіло?
      Невже ви…? Ви ж люди». Ачей.

      (жовтень, 2014)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Знову
      Ніби день загуснув незворушно,
      ніби час відмовився текти.
      Ждеш на нього. Трепетно і скрушно —
      ти з чеканням вже давно на «ти».

      Стрінеш ти його очей бездонням,
      ледь помітним порухом брови.
      Ти іще для когось просто доня
      і з коханням поки що на «ви».

      Осінь знов нові вдягає шати —
      ви вже не на «ви» і не на «ти».
      Знову будеш ти його чекати,
      знову час відмовиться текти.

      (вересень, 2014)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Загадка (для дітей)
      День минув, темніти стало.
      Ось і я — зійду помалу
      і засяю ніжно, чемно,
      хай вночі не буде темно.

      Я виходжу в небо часто
      і виблискую сріблясто.
      Круглий, наче дно у діжки,
      хоч, буває, маю ріжки.

      Погуляю між зірками,
      над полями, над річками,
      ще й загляну до кімнати:
      чи лягли вже дітки спати?

      Я за ніч пройду півнеба —
      і мені спочити треба.
      Цілий день я буду спати.
      Як мене, вгадайте, звати?


      Відповідь: КОЧЯСІМ (читати навпаки)

      (вересень, 2014)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    64. Два відображення
      Геть, від марнот міських і анемій,
      туди, де сосни, де озерні плеса,
      де вже чекає голубінь небесна
      почути це: «Моя ти» і «Ти мій».

      Удвох. Вони, такі ще молоді,
      крізь день оцей і сум’яття невчасні
      вдивляються у силуети власні
      на ще непотривоженій воді.

      Смеркає. Відображення оці
      дощами осені ще не розмиті —
      вони ще залишаються у літі
      теплом руки її в його руці.

      (вересень, 2014)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Стріти б ще раз літо
      Стріти б ще раз літо це —
      яблуневе, зоряне.
      Але ж ні — його лице
      зморшками пооране.
      А воно цвіло колись,
      пам’ятаєш, маками,
      що в серця тоді влились
      вам дивами всякими.
      А із них — найбільше з див —
      ви в любов запрошені…
      Ех, знов серпень переплив
      у тумани осені.

      (серпень, 2014)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    66. Загадка (для дітей)
      Я встаю, коли надворі
      вже усі погаснуть зорі,
      і у денну путь рушаю
      аж ізвідти, з-понад гаю.

      Ось і в небі я, над вами,
      над містами, над полями.
      Я загляну в кожну квітку
      і ставок нагрію влітку.

      А як піднімуся вище,
      ой, це що? Таке хмарище!
      Та мені відваги стане:
      як пригрію — геть розтане.

      Я за день трудилось добре,
      що ж, пора мені за обрій.
      До світанку буду спати.
      Як мене, вгадайте, звати?


      Відповідь: ОКЧЕНОС (читати навпаки)

      (серпень, 2014)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Кульбабкові діти
      Ми — кульбабкові діти,
      ми — пушинки малі,
      в небо хочем летіти
      від землі, від землі.

      Ми — росою умиті,
      вечір нас колисав,
      ми для вас — дрібні миті
      поміж трав, поміж трав.

      Спішимо за вітрами —
      ой, далека ця путь…
      Знов кульбабки між вами
      розцвітуть, розцвітуть.

      (серпень 2014)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Це літо
      «О, як це літо щедриться дарами!
      Це літо — дивовижної краси!
      Й нема у ньому відстаней між вами…
      А що ти літові цьому даси?»

      «Я дам йому розмови тихі наші,
      і зустрічей тепло, і сум прощань,
      і наші почуття — дві повні чаші —
      віддам я літові це без вагань».

      (липень 2014)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Два струмки (хокку)
      Два струмки спішать
      обійнятися в ріці.
      Принишкли верби.

      (липень 2014)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Липень. Закоханій
      Липень тобі вечорами
      пестить русяве волосся.
      Мабуть, кохає без тями —
      так, як у нас повелося.

      Жде тебе липень у вишнях,
      жде у пшеничнім колоссі.
      Тихо до нього ти вийшла —
      так, як у нас повелося.

      Липень повів тебе в літо
      ніжним багатоголоссям.
      Ним твоє серце зігріто —
      так, як у нас повелося.

      (липень, 2014)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Червневе
      Де поля погожі, добрі,
      Вже спішать відзеленіти,
      Гляньте — маки аж по обрій
      Усміхаються, як діти.

      В далину веде і манить
      Літня стежка між полями.
      Та — ніколи не обманить
      І назавжди буде з нами.

      А в серцях, у сподіваннях
      Дозріває пісня літа,
      Пісня чистого кохання —
      Цими маками зігріта.

      (2014)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Та мить
      Так непомітно, тихо, без окрас
      ти перейшла межу свого світання,
      і в дзиґарях застиг для тебе час,
      і кожна мить, мов перша чи остання.

      Ці миті кидаєш ти за плече
      і розсіваєш мов пісок, аж поки…
      заблисне й раптом ніби обпече
      та мить, що твій розбурхає неспокій.

      Та мить одна — неначе самоцвіт,
      і вгледиш ти сама себе у ньому:
      у звабі ще не пережитих літ
      і у коханні чистому, святому.

      (жовтень 2013)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Тіні на воді
      Знову тіні на воді
      нами розігріті,
      пам’ятаєш, як тоді,
      у торішнім літі.

      Знову річка плине ця
      крізь поранок чистий
      від твого й мого лиця —
      в небокрай імлистий.

      Знову поїзд відшумить
      у дощі осінні.
      На воді — лиш літа мить
      і застиглі тіні.


      (1 серпня 2013 року)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Вслухаються в тишу весни
      Вже день відійшов у «як завше»
      й турботи поринули в сни.
      Два серця, утому здолавши,
      вслухаються в тишу весни.

      А тиша ця дихає щемно
      дзвінким соловейковим «тьох».
      Десь тут, між берізками, певно,
      вже звито гніздечко на двох…

      І в юних серцях так тремтливо
      відлунює пісня його,
      і впевнено віриться в диво
      й чекається щастя свого.

      (2013)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Немов рахують...
      Старі примари-димарі —
      застиглі миті,
      немов рахують угорі
      літа прожиті.
      Там розчахнула голубінь
      віки-безодні.
      Ех, димарів безмовна тінь —
      лиш на сьогодні...

      (2013)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Сімнадцять
      Зачепився дим
      за сімнадцять димарів.
      Бач, яка весна?!

      (хокку)
      (13.3.2013)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Пробач
      Осене, пробач:
      Не наздожену ніяк
      Лету днів твоїх.

      (11.2012)
      хокку



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Малим дівчатком увійшла
      Малим дівчатком увійшла —
      так, на хвилинку мовби,
      а стільки світла і тепла
      подарувала! Щоби...
      піти за літом, і немов
      десь по межі, по грані.
      Ах, осінь нам лишає знов
      лиш хмари, вітром гнані.
      І хоч далеко смутна мить,
      і вже нові стрічання,
      чомусь аж досі ще бринить
      одна струна печальна.

      (10.2012)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Дівчині з дитячими очима
      Сонце й місяць — два поети —
      на твоїм волоссі пишуть
      дві поеми: бурю й тишу —
      ритмів трепетливі злети
      (хай читають перехожі).

      Між твоїх ланів постиглих —
      два озерця сріблотінні,
      що у холоди осінні
      зазирнути ще не встигли
      (хай позаздрять перехожі).

      Безмір невідкритих істин,
      ранок, чистий новизною,
      вже в тобі, вже є тобою —
      всесвітом твоїм двоїстим
      (хай не знають перехожі).


      (липень, 2012)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Ти — вже літо
      Ніч твоя — молода отрута,
      що у місячне сяйво скута,—
      розплилась у твоїм волоссі,
      не стривоженому ще досі.

      Уві снах розтають прожиті
      юні весни — всього лиш миті.
      Але годі, чого жаліти?
      Сон минає, і ти — вже літо!

      У щедроти, в розквітле диво,
      увійди без вагань, сміливо.
      Глянь, веселки твої барвисті
      вже ген там — у блакитній висі.

      (6. 2012)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Ось так щороку
      Ось так щороку: навесні
      ми знов стаємо дітваками,
      знов диву раді й новизні —
      брунькам, що скучили за нами.

      І знов краплини на шибках —
      люстерка всесвіту — крадливо
      малюють свій таємний шлях,
      що нас веде у вечір-диво.

      І знов усесвіт-викрутас
      котом прикинувсь, і як завше —
      зірками мружиться до нас,
      футерком ночі обійнявши.

      (24.4.2012)



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. БЕРЕЗЕНЬ
      Ой, знову бузько
      при вербах походжає —
      шукає баськи.

      (3.2012)
      хокку



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ЛЮТИЙ
      При нашім ґанку
      перший синичковий «цінь»
      зламав бурульку.

      (2.2012)
      хокку



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Грудень
      Промерзлий вітер
      об нашу хвіртку — буц, буц...
      Ах, не впустімо ж!

      (хокку)
      (12.2011)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Вікторії ("і ось")
      Ти наче подорослішала вмить
      Немов згорнулись роки в дні й години.
      І ось — один лише про тебе снить,
      Задивлений в засніжені вершини
      ...
      Арарату.

      (2011)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Криниця в Гавареччині*
      Пронизую товщу одвічну
      Крізь давніх садів підкоріння.
      Вдивляюсь у власні глибини —
      Подалі від ваших суєт.
      .
      Це ж я напувала вам глину,
      Що з неї ви долю ліпили.
      Та меркла вона в чорні друзки —
      В могилу спотворених мет.
      .
      До мене прийдіть і навчіться
      В мої дослухатись відлуння,
      Бо в тих, що були перед вами,—
      І ваше падіння, і злет.
      ...........

      * Гавареччина — село на Львівщині, центр народного промислу гончарства. У селі є унікальна криниця, побудована 1922 року, завглибшки 54(!) метри. Дивіться також (наприклад у Вікіпедії) «Гавареччина», «Гаварецька кераміка».

      (11.2011)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Хіба менш вартне жити вже не варте?
      Шалений вітрисько по небу
      розмазав хмаринку-нетребу
      (немов йому місця замало).
      Дивилося сонце стооко
      на це беззаконня, й жорстоко
      та великодушно мовчало.

      А люди? Зиркали стидливо
      й були одноманітно певні,
      що вишина — суцільне диво,
      і всі там чисті та нескверні.

      (11.2011)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Листопад
      Ліс, приховавши
      тепла останній порух,
      дрімоту дрімле

      (11.2011)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Пильнує місяць незворушно
      твої крихкі затишшя снів,
      та ще дзиґар так наче скрушно
      вицокує: хто-смів? хто-смів?!

      Ти усміхаєшся в безжурі,
      у сни задивлена свої,
      та зранку — обрії похмурі
      залишать риски на чолі.

      Але ти вмієш не стогнати
      над тим, що збудеться... Облиш,
      бо вже зима у чисті шати
      вдягає листопадну тиш.

      (11.2011)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Метод релаксації
      Перестрибую калюжки,
      Що стекли з образ і лих,
      І кажу собі: «А дзуcьки!»
      (видих — вдих, і видих — вдих)

      (11.2011)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Доні
      «Там,— накажімо тривозі,— стань,
      Де між учора і нині — грань,
      Де ми наш сум віддамо вітрам,
      Стань,— ми накажем тривозі,— там!»

      Бачиш задуму осінніх піль?
      Ми покладем серед них наш біль.
      «Вихоре, просим, його розвій,
      Сльози гіркоти змахни із вій».

      Там, за крайнебом, де сонця путь,
      Брами у ЗАВТРА відкриті ждуть.
      «Обрію, ми вже не плачем, ні,—
      Ми вже в новому пливем човні».

      (10.2011)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Звідси - доти
      1.
      Мудрості цеглинки розбираєш,
      Пізнанням лоскочеш правди суть,
      І проник у те, що звеш «безкрає»,
      До глибин,— вони ж на тебе ждуть!

      2.
      Дух і душу зобразити можеш
      Барвою і порухом одним,
      Одягаєш те, що чисте, гоже
      В досконалі шати слів і рим.

      3.
      Упиваєшся любов’ю знову,
      Почуттів солодких п’єш нектар,
      Знаєш доторків таємну мову
      І жаготи серця кожен вдар.

      1.2.3
      Ти на крилах розпростертих пориваєшся в висоти,
      Та життя твоє, мов нитка,
      Звідси — доти
      ...


      (9.2011)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Вікторії
      1.
      Переболіли віддалі
      Непевних почувань.
      Ми віддані, ми віддані —
      Переступивши грань.

      2.
      І знов дзиґар відцокує
      Чекання кожну мить —
      Неспокоєм, неспокоєм
      У грудях стугонить.

      3.
      Щемлива пісня осені
      Подовжує мости.
      Ми прошені, ми прошені
      До щастя увійти.

      (10.2011)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ЖОВТЕНЬ
      Павутинками
      в лісі листя шурхотить —
      стежки ховає.

      (10.2011)



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Вересень
      Вітер у саду
      Знову губить лущаки…
      Спішить у жовтень.

      (9.2011)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. КВІТЕНЬ
      Заметелився
      мій сад анемонами —
      квітень увійшов.

      (1 квітня 2011)
      хокку



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Кучері (усмішка-бзік)
      Непокірні ку-чері
      півдоби кру-чені,
      проти волі власної
      мочені,
      мучені.

      Та подув лиш фен — злягли
      вабними френ-злями,
      щоб... художник мучився
      з римами,
      з пензлями.

      (2011)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Хокку, боляче (пам’яті жертвам японської трагедії 11 березня 2011 року)
      Океан прийшов.
      Уже нема для кого
      Сакурі цвісти...

      (11.03.2011)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Весна
      Котячі співи
      Ходу ночей лякають.
      Весни клаксони.

      (2011)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Ніч на Синевирі
      Тут зорі іскристі —
      вони тут прийдешнє нечутно крадуть.
      Ялиці врочисті —
      вони тут корінням тримають прожите.
      Тут гори імлисті,
      що в темряву скрапують місячну ртуть,
      і подуми чисті,
      як дзеркало, Майстром одвічним відлите.

      (2011)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Ніч
      Уперся місяць
      рогами в Чумацький Шлях…
      завмерли зорі.

      (2011)



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Пам’ятай (переклад) (пам’яті Ґері Мура)
      Дощу краплини — тихі сльози неба —
      Мене у давні спогади ведуть.
      Застиглі миті на вікні,
      Ти в них являєшся мені.
      Благаю, пам’ятай мою любов.

      І знову навкруги осінні барви
      Нагадують про часу вічний плин.
      Холодний вітер ось пробіг,
      І жовтий лист упав до ніг.
      Благаю, пам’ятай мою любов.

      В пам’яті — день той весняний,
      Дотики ніжні твої.
      Ти пригадай золоті поля —
      кохання, кохання.

      Коли зимовий холод підступає,
      Тебе зігріє пломеня тепло.
      У ньому — пам’яті чертог,
      І жар його для нас обох.
      Благаю, пам’ятай мою любов.

      (2011)
      ……

      Remember

      The summer rain like teardrops on my window
      Reminds me of a time so long ago
      And through each drop of rain I see
      Within my heart you’ll always be
      I pray you will remember me with love

      The golden shades of autumn all around us
      They tell me nothing ever stays the same
      And as the leaves all turn to brown
      I watch them floating to the ground
      I pray you will remember me with love

      As I look back on the springtime
      There is one day I recall
      Blankets of gold in the fields of love
      Remember, remember

      The coldest days of winter draw so close now
      You’ll light the fire to keep away the chills
      And in the embers you might see
      A flame that burns for you and me
      I pray you will remember me with love

      "http://www.youtube.com/watch?v=C85Li33djDM"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Я твій океан
      Я для тебе — мов безмежжя океану:
      Ваблю новизною, повна таїни.
      Хочеш, Тихим, як для Магеллана, стану —
      Ти лиш першим ніжно в мене зазирни.

      Не дивуйсь, коли я — ураган тропічний,
      Що твої громить відважні кораблі,
      Адже у мені цей кругообіг вічний —
      Болі і надії, радості й жалі.

      Ти для мене будь відважним, капітане,
      Ти нові моря і землі відкривай.
      Океан я твій, отож пливи в незнане —
      За близький, і так далекий небокрай.

      (2011)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Творці
      Із дотиків лавинних
      Ми творимо вселенні,
      В яких лиш я з тобою —
      Безмежжя і любов.

      І нас — творців нестримних —
      У мандри нескінченні
      солодкою жагою
      манить кохання зов.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Одвічні жорна
      Одвічні жорна
      скриплять тужливо,
      перетирають
      дозрілі миті
      в небесне мливо.

      О неозорна
      життєва ниво!
      Твого врожаю
      роки прожиті
      летять квапливо…

      (2010)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      Десь там, у вишині, понад тумани сірі,
      Де промені грайливо пестять хмар скуйовджені верхівки,
      Ширяє мрія чиста в пошуках одвічної домівки
      І весен у любові, у надії й вірі.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Зимове
      Закутаю мрії —
      Теплі, кольорові —
      В м’які сніговії,
      У дими зимові,
      У далекий обрій,
      Де від неба чисто,
      Та й у весни добрі
      Віднесу врочисто.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. YOU RAISE ME UP (переклад)
      Коли печаль у серці нездоланна,
      Коли душа обтяжена болить,
      Я жду тебе у чистім супокої —
      ти принесеш утіхи світлу мить.

      Ти сил даєш — іду крізь люті шторми,
      Ти сил даєш — долаю гори всі.
      Я міцна, бо ти зі мною поруч,
      Зі мною ти у силі і красі.

      (2010)


      When I am down and, oh my soul, so weary;
      When troubles come and my heart burdened be;
      Then, I am still and wait here in the silence,
      Until you come and sit awhile with me.

      You raise me up, so I can stand on mountains;
      You raise me up, to walk on stormy seas;
      I am strong, when I am on your shoulders;
      You raise me up: To more than I can be.

      "http://www.youtube.com/watch?v=faKFcfytlxU"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Втікаю
      Втікаю геть — від поглядів байдужих круговерті —
      в окраїни, де ще дрімає Місто сімдесятих,
      до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
      де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті…

      (художнику Олегу Козаку)

      (2010)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Травневе
      Знов гроза шаленіє травнева,
      знову хмарища дико жене!
      Та під вечір,
      як завше,
      затихне…
      І залишить веселку в півнеба,
      і запросить у літо мене.

      (2010)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. YOU LIGHT UP MY LIFE (переклад)
      У самоті чекала на тебе,
      Прагнула чути твої лиш пісні.
      В тиші важкій надію плекала,
      І ось ти прийшов, милий, –
      радість мені.

      (ПРИСПІВ)
      Ти – світло моє,
      дав сил нових
      і сподівань.
      Ти – пісня життя,
      Ночі мої і дні.

      Плине життя, як човен у морі.
      Може, додому вже кличуть вогні?
      Знаю, що там скажу я:
      Коханий.
      У самоті не буду вже, ні.

      Ти – світло моє,
      дав сил нових
      і сподівань.
      Ти – пісня життя,
      Ночі мої і дні.

      В серці моїм
      Ця любов жива.
      Бо ти,
      Ти – світло моє.

      (2010)

      So many nights I sit by my window
      Waiting for someone to sing me his song
      So many dreams I kept deep inside me
      Alone in the dark but now
      You've come along

      You light up my life
      You give me hope
      To carry on
      You light up my days
      and fill my nights with song

      Rollin' at sea, adrift on the water
      Could it be finally I'm turning for home?
      Finally, a chance to say hey,
      I love You
      Never again to be all alone

      You light up my life
      You give me hope
      To carry on
      You light up my days
      and fill my nights with song
      It can't be wrong

      When it feels so right
      'Cause You
      You light up my life

      ""

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Травневий ровер
      Серед жайворонків і хрущів,
      і дерев зеленобрових,
      серед космосу полів і сіл
      в ароматах бузинових
      я лечу
      на ровері…

      (а може, тут і я хрущ, а може, і я жайворонок?)

      (2010)

      *ровер (галицьке) - велосипед



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Гроза і веселка
      Громаддя
      гнівне
      грозить
      громами!
      Горять грімниці – палючий жар!
      Здається, мить – і встояти ніщо не зможе,
      здається, мить – і все на світі переможе
      сліпа озлоба небесних кар!
      Але коли...
      вітри стомились і в далині
      погаснув шум розпаленілої стихії,
      здійнялася, як символ миру і надії,
      ясна веселка в голубизні.
      Безгрішна
      чиста
      пливе
      над нами.

      (я хочу веселкою стати
      в неспокої неба твого).

      (2010)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Безсмертя
      Прадавня мураха-бідося
      втонула в живиці-краплині.
      Вважалась пропалою досі,
      але – віднайшлася! І нині
      дісталась мураха в коралі,
      в саме бурштинове осердя,
      й на шиї багатої кралі
      завмерло суєтне безсмертя!

      (2010)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Чому спух Вінні-Пух? (для дітей)
      Вінні-Пух в неділю ставши,
      у люстерко глип як завше –
      ой, і знов його пампульки*,
      наче дві гумові кульки.
      А під обома очима,
      ніби міхи із грошима,
      губи, як у верблюдиська, –
      страшно бачити їх зблизька!
      «Признавайся Вінні-Пуше,
      меду вчора з’їв задуже?»
      «Що ви, меду зовсім трошки –
      тільки дві маленькі ложки.
      Просто я люблю поспати,
      от і мушу підпухати».

      * пампульки (галицьке) - щічки
      (2010)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. What a wonderful world (переклад)
      Бачу диво руж і зелень віт -
      розмай утіх для нас усіх.
      І кажу я собі: «Ех, чудовий цей світ».

      Бачу неба синь і хмар політ,
      і день ясний, і мир нічний.
      Знов кажу я собі: «Ех, чудовий цей світ».

      Виблискує у небі веселка чарівна
      і усмішки між нами засвічує вона.
      Тут є друзі мої, чую: «Салют! Здоров!»
      У цих словах — їх любов.

      Ось мале дитя. Вже з юних літ
      росте в знанні на радість мені.
      Я кажу знов і знов: «Ех, чудовий цей світ».
      І кажу я собі: «Ех, чудовий цей світ».
      О(в) є-є-є!

      (2010)

      ***
      I see trees of green, red roses too
      I see them bloom for me and you
      And I think to myself what a wonderful world.

      I see skies of blue and clouds of white
      The bright blessed day, the dark sacred night
      And I think to myself what a wonderful world.

      The colors of the rainbow so pretty in the sky
      Are also on the faces of people going by
      I see friends shaking hands saying how do you do
      They're really saying I love you.

      I hear babies cry, I watch them grow
      They'll learn much more than I've ever know
      And I think to myself what a wonderful world
      Yes I think to myself what a wonderful world.
      Oh yeah!

      ""

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Епізодик
      Юрба. Ти погляд їй ліниво дариш.
      Непевних лиць непевний галас.
      Ось промелькнув знайомий чи товариш.
      Поговорити б? Ні, не зараз.

      І раптом — то ж її хода і плаття!
      «Ми, чей’ж, одне одному знані?»
      Але в її очах лише сум’яття…
      «Ой, що це я? Даруйте, пані».

      (2010)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Туман, сонце, зірки
      (ДОСВІТОК, ТУМАН)
      На ще сірім підвіконні,
      де шибки холодні, сонні,
      вже парує густо кава,
      що пробуджує уяву
      після ночі сіру, мляву.

      (ПОЛУДЕНЬ, СОНЦЕ)
      На безмежній скатертині
      серед чистоти і сині
      розпашіла помаранча,
      обтереблена і гола,
      злотом прискає довкола.

      (ВЕЧІР, ЗІРКИ)
      На небеснім оксамиті
      вже у потемку, щомиті
      крихти дробляться без ліку.
      І мигтять немов блискітки,
      і взялися хтозна-звідки…

      (2010)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Марцює
      Марцює!*
      То примара зими,
      що по небу гарцює
      на хмарі у клоччя подертій.
      Знов біло!
      В цьому винні всі ми,
      бо прощали невміло
      її забаганки відверті.

      * марцює (галицьке) - короткочасне повернення зими в марці (березні).

      (2010)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. До весняної поезії
      Відчайдушна, буйна юнко,
      перелита з голубіні,
      кров палка твоя в хотінні
      до життя пульсує лунко.
      Від зачать непогамовних
      у бурхливому пориві
      родиш рими норовливі
      для страждань своїх любовних.

      (1 березня, 2010)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    42. Всі цистюські (дитячий віршик)
      Є у доні Ірочки
      чашечки й тарілочки —
      файні, мацюпуські.
      Їх купає дочечка,
      мокра вже й сорочечка,
      каже: «Всі цистюські».

      (2010)



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.31 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ***
      Зима заклякла у безвітрі,
      в туману вицвілій палітрі,
      вже немічна, без шарму.
      Жде вироку вітрів південних
      і лає в молитвах нужденних
      свою невдячну карму.

      (лютий, 2010)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Відлига (дитячий віршик)
      Поплили сніги водою
      від тепла, від тепла –
      і запахло вже весною,
      і зима дзюрком, рікою
      потекла, потекла.

      В небі сонце щораз вище
      кожен день, кожен день.
      Хитро муркає котище
      і весела пташка свище –
      дзень-дзелень, дзень-дзелень!

      (лютий, 2010)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    45. Хоч як
      Знов лютий лютує люто -
      думки, мов у кригу закуто,
      і холод забрався до слів.

      Хоч як...

      цей лютий береться круто,
      та парус весни вже напнуто -
      для теплих південних вітрів.

      (лютий, 2010)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Ей, душе
      “Ей, душе, ти чиста?”
      “Ей, душе, ти скрізь?”
      “Ти світла, іскриста
      і зіткана з ніжності,
      радості й...?”
      ...
      “Я зіткана з болю і сліз”.

      (2010)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Наступної зими?
      (Присвячено зимовим музам – тим, котрі прилітають до поетів, що творять лише взимку).

      Зима колючими вітрами
      штовхає в захололі спини
      і насміхається над нами:
      “А це вам за гріхи-провини!”
      Та ненависниця пробуджень,
      що все спішить у передніччя,
      що свято обертає в будень,
      весни наївної... боїться.

      “Чого ти бідкаєшся, зимо?
      Ти ж повернешся!” Ну а ми?
      Як завше - тихо і незримо...
      з небес... наступної зими...

      (2010)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. ***
      Лети пташиною –
      у тебе довга путь –
      найди таємне дерево бажань.
      Напогрішимою
      для мене ти не будь
      і праведністю крил собі не рань.

      Здолавши гріх –
      звільнися від оков.
      Жадань моїх
      ти вічна плоть і кров.

      (2010)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Клаптик спогаду з дитинства
      На стіні старий дзиґар -
      мов павук без ніг.
      Якось він туди заліз же,
      хто йому поміг?
      Черево його залізне
      тишу пробує на звук,
      нехотя, від сили
      тук, тук-тук, тук-тук, тук-тук.
      ...
      П'єц кахльовий сипле жар -
      тато розпалили...

      (2009)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. На нашому обійсті завірюха (півжартома)
      Шаліє вітром біла білизнА,
      тріпоче на шнурку бліда білИзна.
      Розгойданого саду голизна́
      без ваби вже, розпливчаста, приблизна.


      (21.12.2009)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Велич людини
      Болять її наші провини,
      і сльози, й тернисті путі,
      бо велич такої людини
      у співчутті.

      І творить вона без рутини,
      і крила дає висоті,
      бо велич такої людини
      у красоті.

      Що слава, хвалебні вершини,
      марноти відвічні оті?
      Нетлінна бо велич людини -
      у доброті.

      (2009)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Вона - зима
      Йде вона, розгублена
      у вітрах,
      сонцем не голублена,
      сум в очах.

      Ляже снігом круженим
      на плече -
      дотиком відчуженим
      обпече.

      Нещаслива стрічею,
      відусіль
      закружляє з відчаю
      в заметіль.

      (2009)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Somewhere over the Rainbow (переклад)
      Там, де сяє веселка
      В літній день
      Є країна далека,
      Знана мені з пісень.

      Над веселкою чиста
      Голубінь.
      Хай же мрія барвиста
      Манить у далечінь.

      Піднятись хочу аж до хмар,
      До зір, де клопоту і чвар
      Нема вже.
      Десь там, повище димаря,
      Ти сам побачиш, буду я –
      Лишусь назавше.

      Над веселкою знову
      Синій птах
      Лине в казку чудову.
      Чом я не можу так?

      Дивися, знову лине птах
      Понад веселку,
      Я теж хочу так.

      -------

      Somewhere over the rainbow
      Way up high,
      There's a land that I heard of
      Once in a lullaby.

      Somewhere over the rainbow
      Skies are blue,
      And the dreams that you dare to dream
      Really do come true.

      Someday I'll wish upon a star
      And wake up where the clouds are far
      Behind me.
      Where troubles melt like lemon drops
      Away above the chimney tops
      That's where you'll find me.

      Somewhere over the rainbow
      Bluebirds fly.
      Birds fly over the rainbow.
      Why then, oh why can't I?

      If happy little bluebirds fly
      Beyond the rainbow
      Why, oh why can't I?

      ""

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Рання зима в нашій кімнаті
      Зі стелі захмарної без лиця
      на голі паркети полів
      паде штукатурка, і стелиться
      для нас килимами снігів.
      А північ дедалі розкутіше,
      зірвавши календарі,
      вітрами шмагає забуті вже
      осінні шпалери старі.

      Вона холодить нам очі прогнозами погоди, щоб ми потім казали: "Яка рання зима".

      (2009)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Де муз(а)?
      Щось давно до тебе муз -
      круглощокий карапуз -
      перестав літати.
      Може на Парнас-горі
      небожителі старі
      скоротили штати?

      Може він заледенів,
      бо літає без штанів
      (так ніщо не тисне)?
      Може в муза просто лінь
      або ж той крилатий кінь
      копнув ненавмисне?

      Муз таки пропав - немає новизни.
      Може варто зачекати до весни?

      (листопад, 2009)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Твій погляд
      Де зринає мовчазливо спогад,
      на крихкій межі, що зветься мить,
      вдивлений у власну душу погляд
      вічними жаданнями зорить.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. ***
      Чужий подорожній,
      туман спозарана,
      до вікон чагар.
      В кімнаті порожній,
      мов пам'яті рана -
      затихлий дзиґар...

      (2009)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Сон?
      Ось і Стікс... Перевізник Харон,
      і життя - нескінченності митниця.
      Переправа триває, мов сон,
      до якого я встиг запізнитися.

      (2009)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. До осені (дитячий лист)
      Осене, осене, де твоє бабине літо?
      Просимо, просимо сонечка нам не жаліти.
      Дай нам свої павутинки блискучі уранці
      і принеси ті листи, що для мене і мамці...

      Татко в Італії, тепло там завше і світло.
      Осене, осене, де твоє бабине літо?

      (2009)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    60. ***
      Художник умер.
      Хоч набачився див,
      та уперто волів
      лиш сірий одяг.

      І хто він тепер?
      По собі залишив
      не своїх кольорів
      холодний протяг.

      Нехай від сірості любов рятує,
      що не з любов'ю - марне, всує.

      (2009)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Надобраніч (для діточок)
      Заснув уже місяць і зорі-ліхтарики,
      заснули вже мишки, мушки, комарики,
      і сонячний зайчик заснув аж до ранку -
      вві сні він співає тобі колисанку.

      (2009)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Ескізик
      Сховаю сонце між гілок,
      і небо стане без прикрас,
      прозоре.
      Хай вечора притихлий крок
      неспішно відміряє час,
      як море...

      (2009)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. ...
      Догорало сонце, вже незряче,
      тихо дотлівало,
      золотим промінням нетерпляче
      хмари цілувало.

      (2009)



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Створений для тебе
      В тобі живуть галактики
      із безліччю планет,
      сузір’їв дивні клаптики,
      зірок таємний лет.

      Ти помандруй у всесвіт – світ
      фантазій і думок,
      зумій пройти мільйони літ,
      один зробивши крок.

      Не бійся всесвіту свого –
      він створений для тебе...

      (2009)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Ти навчися (пісня)
      Чорно-білі картини і рами
      Навкруги, мов задавнений сніг.
      Світ наповнений кольорами,
      Ти навчися бачити їх.

      ПРИСПІВ:
      Хтось каже: небо як небо,
      А я бачу його глибину.
      Хтось каже: море як море,
      А я бачу його далину.

      Хочуть будні усім панувати,
      Та від них лише сірість і пил.
      Але ти навчися літати,
      Хоч у тебе й немає крил.

      ПРИСПІВ:


      (2007)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Для діточок Олесі Овчар
      Теплий сонячний зайчик
      крізь хмари осінні проліз -
      цмокнув у щічки заплакані,
      в очка сумні, перелякані,
      і витер личко від сліз.

      (2009)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Астрономічний сон
      Ти не запитуй, у чому резон,
      жодні пояснення в ньому не вмістяться.
      Важко збагнути недавній мій сон:
      дивні істоти -
      я і сто "ти" -
      на зворотному боці Місяця.
      Хай в астрономів думка своя,
      хай артисти сміються і тішаться -
      ти і сто "я"
      на зворотному боці Місяця.

      Ми, як артисти - життя в іпостасях,
      дивні істоти, наче на Місяці...

      (2009)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Ескізик
      Тиша в ніжному серпанку,
      в дзеркалі води,
      на осінньому поранку
      фарб нічних сліди.

      (2007)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ...
      ...сивина-молоко
      розлилась у літах
      як Молочний шлях в небесах...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Попса безсмертна???
      Попса безсмертна, невмируща?
      Як по зубах кавова гуща
      або оскомина квасна —
      слова миршаві, недоробки
      і музика масна
      у стилі шоколадної коробки.
      Де та весна?
      Де ніжність? Де краса?
      Попса-са-са!!!
      Попса у мові,
      попса в розмові
      і у коханні лише попса.
      (Ба навіть ковбаса
      тепер сама попса!)
      Спокійно, тихо і без бою
      піддався світ попсі, і став попсою.
      ...
      Попса безсмертна, невмируща???

      (2009)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. ...
      З фарб нестримної навали
      в ранковій майстерні
      віття-руки малювали
      небеса пастельні...

      (2007)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Залюблена (пісня)
      Закохалась ніжність у весну,
      І весна дала їй сподівання.
      Почуттів спізнала новизну
      Закохана в життя,
      Залюблена в кохання.

      Закохалась ніжність у красу,
      І краса дала їй розцвітання,
      Розбудила радість і... сльозу.
      Закохана в життя,
      Залюблена в кохання.

      Закохалась ніжність у зорю,
      І зоря дала їй незгасання.
      Чисту мрію стрінула свою
      Закохана в життя,
      Залюблена в кохання.

      (2009)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Осінь вабить
      Тихим дзеркалом води,
      Барвою легкою,
      Шелестом, зітханням
      Осінь вабить за собою.

      (2008)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Клопотів рутина
      Довкола стільки кольорів,
      Тепла і сонця, мрій солодких!
      Чому ж у серці засірів
      Одноманітних фраз і слів
      Холодний смуток днів коротких?

      У кожного в душі живе дитина -
      Її вбиває клопотів рутина.

      (2007)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Ескізик
      На межі води і тверді,
      Де пастельна тінь,
      Зиркають химери-верби
      В крихку далечінь.

      (2007)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Я
      Я — сонячний промінчик

      Я — кольоровий камінчик

      Я — тиша літніх ночей

      Я — погляд ніжних очей

      Я — легкий доторк руки

      Я — в небі спокійні хмарки

      Я — дорослий смуток

      Я — дитячий сміх

      бо я

      кохаю

      усіх.

      (2003)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --