Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Тетяна Левицька

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-23 13:38:57 ],
на сторінці поезії     "Нам розлучатися пора..."   Левицька Тетяна

Надзвичайно проникливі і ліричні рядки!

Є час для знахідок, для втрат...
Відчути рай, пройти скрізь ад.
Каміння
Розкидати, зібрати знов...
Все просто: пристрасть і любов
Відмінні.

Одна - яскравий пустоцвіт.
Цей спалах швидко згасне від
Ворожих
Таких нелагідних вітрів.
Але ж хіба я відгорів?
Несхоже...

Любов інакша - ті плоди
Вже куштували я і ти
Від квітки.
Ще є можливість вороття.
Щоб Бог нам був не як суддя,
А свідком...

Є час для світла і пітьми.
Для "ти і я" час - і для "ми".
Щось ріже
По серцю... Боляче мені
Втрачати "нас". Є шанс чи ні?
Вирішуй...

Дуже дякую Вам за чудові рядки і за натхнення!
Дуже радий знайомству з Вашою лірикою, пані Тетяно!!!

P.S. Вибачте, я людина нова на сайті; якщо чесно, ще не дуже розібрався в рейтинговій системі, то я дозволю собі запитати: я нічого Вам не погіршу, якщо оцінюватиму? Чи краще туди не лізти, а обмежитися, так би мовити, вербальними висловлюваннями захоплення?) Бо мені дуже сподобалося. І менш за все хтів би зіпсувати Вам щось.
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-23 15:47:07 ],
на сторінці твору     "Божевільний маестро "   Левицька Тетяна

Дуже потужний твір! Цікаво, захоплює; техніка на дуже високому рівні! І є про що подумати...

Боронь Боже когось засуджувати... Особисто я, якщо чесно, зраду б не пробачив. Сам я людина грішна, але жодного разу в житті "наліво" не ходив. Це неповага не тільки до жінки - ще й до себе: адже це мій вибір. Якщо я його зробив, то це апріорі краща жінка в світі!! А якщо іншої шукати, кращої - то з ким я тоді у стосунках?? Ні, якщо вже дійшло до критичного якогось розчарування, то потрібно чинити по-людськи: закрити гештальт, так би мовити, а далі вже щось нове будувати. І життя неодмінно за це подарує винагороду - щось нове і краще. А за нечесність покарає.

А от пробачити точно б не зміг... Нехай краще душа б поболіла, наче у м'ясорубці.

Та і не тільки фізична зрада може змусити хрест на стосунках поставити. Якщо ти починаєш відчувати систематичну неповагу, зневагу, якщо видно, що людина ставиться до тебе споживацьким чином, якщо щось приховує чи бреше, стосунки ці не міцнішими робить, а наче випробовує на міцність, відношення демонструє на рівні сторонніх людей, намагається іншим себе демонструвати вільною від стосунків, починає "губитися" під слушними приводами - там зрада це справа часу, нічого хорошого з такого вже не буде. Щоб щось змінилося - це справді інколи чудо потрібне...

А що до всіляких таких мольфарок, то тут, звичайно, все залежить від розважливості. От я пригадую - чудово казав Іван Золотоустий; на жаль, під рукою лише російський переклад, але, думаю, все ж варто процитувати:

«Любовь не есть дело необходимости; никто не любит по необходимости, а по своему произволению и доброй воле. Иметь совокупление – это, может быть, и необходимость; но любить ту или другую – это уже не есть дело необходимости» (Коментар на Еф., 2.3)

"Да как же это, – скажешь ты, – возможно? Любить ведь не от меня зависит". А от кого же, скажи мне?.. Противься страсти. "Но я не могу", – скажешь ты. Ну, тогда и мы первым делом скажем тебе, что твоя страсть произошла от твоего нерадения... Скажи мне, что заставляет прелюбодеев прелюбодействовать – желание ли себе бед, или любовь? Очевидно, что любовь. Что же, должно ли их поэтому извинять? Никак. Почему же? Потому что этот грех зависит от них. "Но для чего мне такие умствования, – скажешь ты, – я сознаю в себе желание освободиться от этой страсти, но не могу, потому что она сильно нападает на меня, терзает и жестоко мучит меня". Согласен, что ты желаешь освободиться от этой страсти, но не то делаешь, чем бы можно было отогнать ее; ты делаешь то же, что делает одержимый горячкою, когда пьет холодную воду, и так же говорит: сколько я ни придумываю средств избавиться от горячки, не только ничего не успеваю, напротив, еще более усиливаю в себе жар» (Коментар на 2 Кор. , 7.6)

І я вважаю, що він правий. Але можу помилятися, звичайно)

А взагалі життя без помилок - це як фортепіано без чорних клавіш) Але все ж є помилки різного ґатунку...

Тут можна писати і писати. Бо твір такий, що не просто просто прочитав і забув! Це неабияке творче досягнення!

Дякую Вам, пані Тетяно!
Коментатор Тетяна Левицька, [ 2024-04-23 23:20:04 ],
на сторінці твору     "Божевільний маестро "   Левицька Тетяна

Сердечно дякую, дорогий Поете, за розлогий коментар! Мені цікаво було читати ваші світлі, правдиві думки. Звичайно було б ідеально, якби люди не зразжували одне одному і не оскверняли любов, але інколи через помилки і спокусу ми розуміємо, кого любимо насправді і кого цінуємо, бо втрата кохання і каяття очищають душу. Жінці простіше пробачити зраду, якщо кохає донестями ніж чоловіку, бо їй закладено природою бути милосердною. А загалом це залежить від характера і обставин.
Коментатор Тетяна Левицька, [ 2024-04-23 23:28:08 ],
на сторінці поезії     "Нам розлучатися пора..."   Левицька Тетяна

Щиро дякую, пане Поете, за чудовий вірш і добрі слова! Поки Вам не підвищили статус, то краще не оцінювати. Я думаю, що при Вашій майстерності, Ви не довго залишитель у теперішньому статусі. Дуже рада, що Ви читаєте мої поезії і відгукуєтесь)))
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-24 01:03:59 ],
на сторінці поезії     "Нам розлучатися пора..."   Левицька Тетяна

Дуже Вам дякую за роз'яснення, пані Тетяно!
Ви дуже сильний автор, є у Вас чого повчитися, чим насолоджуватися. То відтепер я серед шанувальників Вашої творчості!
До речі, справжнє моє ім'я - Михайло. Ну а звертатися можна як зручно)
Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-24 01:33:45 ],
на сторінці твору     "Божевільний маестро "   Левицька Тетяна

Так, пані Тетяно, це Ви дуже слушно зауважили. Як Гомер писав:

Інша людина й утіхи у іншому ділі шукає.
(Одіссея, XIV.228)

І реакції на вчинки та явища у різних людей різні. І це чудово, що сучасний світ не зумів нівелювати індивідуальність) Хоча інколи він здається таким собі Прокрустом душ...

Ви дуже праві щодо цієї складової жіночності. Певно, природи чоловіча та жіноча досить відмінні, щоб і кохання пізнавалося своєрідним діалектичним процесом. Єдність - безумовно. Конфлікт - на жаль, і це присутнє, бо в цілому людська природа недосконала... На щастя, поезія - це те, що, хочеться вірити, потроху працює над її удосконаленням.
1   ...   253   254   255   256   257