Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ірина Пиріг (1978)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ІРОНІЧНЕ
    Політика – складна невдячна справа.
    Не кожен може витримати прес.
  •   ***
    Це місто давнє, наче світ.
    Це місто дивиться у Вічність.
  •   ***
    Осінь чекає згуби,
    наче підбитий птах.
  •   ***
    В долонях спить тепло.
    Його б комусь віддати,
  •   *** 1 ***
    Та нехай же їм грець, тим буденним розмовам. Набридло.
    Всі слова – не нові ... беззмістовні, нехай же їм грець!
  •   ***
    Мине прокляття. Істина відродиться
    і волю дасть зневіреним рабам.
  •   ***
    Буденний день. Країна парадоксів.
    Душа із тілом виключно на „Ви”.
  •   ***
    І нехай відпускається гріх.
    Я приймаю Тебе, як Причастя.
  •   ***
    У літописах давніх літ
    вже давно відшукали нас.
  •   ***
    Це останнє безсніжжя, Любий...
    Снігу першого кроки босі
  •   ***
    Ти такий невагомий, як Небо, як тепле повітря...
    Забуваються всі перевтомлені кривди. До них
  •   ***
    Візьми на пам’ять сніг – єдину прохолоду.
    Бо я Тебе теплом сьогодні огорну.
  •   ***
    Я – мовчання Твоє... Бо слова невагомі...І з них
    не залишиш на пам’ять відлуння, що потім зітреться...
  •   ***
    І вже навіть не крок, а півкроку...
    І вже навіть слова недоречні.
  •   АДРІАНІ
    Ти не можеш летіти. І навіть не можеш пливти.
    Цей тягар тягне вниз і до болю нагадує зраду.
  •   ***
    Бруківка сіра. І дерева – в тон.
    Маленький Янгол снігу запізнився.
  •   ***
    Маленька ніч – поміститься в руці.
    На небо сходить Місяця величність.
  •   ***
    "Для того, щоб літати, тобі не потрібна віра.
    Тобі потрібен політ."
  •   ***
    Все вміру. Врівноважено. Баланс.
    У терезів душа на місці. Штиль.
  •   ***
    Розпинається день на п’яльцях...
    Вишивається дощ блакитним
  •   ***
    Твоїх філософій зерно проростає крізь тіло.
    Нові усвідомлення сили, що йде від Прозріння
  •   ***
    ...І світлі вісті – на поріг.
    І небо ллється у долоні.
  •   ***
    Чуєш, рідний?..Голоси
    вже сплітаються в хорали..
  •   ***
    Тебе любити просто. Наче дихати.
    Ведеш до серця лінію пряму.
  •   ***
    Проміння бліде, бо цей ранок ще спить на початку
    своєї дороги у день, що розквітне для нас.
  •   ***
    Ніч в руці. Білі зорі – в ряд...
    Очі Неба. Тремтять повіки.
  •   ***
    Мій Янголе...Сховай своє лице.
    Бо світло йде крізь тогу і санскрити.
  •   ***
    Божевільні дощі намагаються знищити осінь,
    заливають дахи і усе, що лишилось живим.
  •   ***
    Один. Єдиний. Неповторний.
    Ти неймовірний і п’янкий.
  •   ***
    Ці лінії відточені, мов ніж.
    Сплетіння бездоганне. В ідеалі.
  •   ***
    ...12...
  •   ***
    ...11...
  •   ***
    ...10...
  •   ***
    ...9...
  •   ***
    ...8...
  •   ЛИСТОПАД
    Ти, звісно, далі сподіваєшся - дарма.
    Це листопад, передбачається зима
  •   ***
    Ти десь там в Огайо
    вгадуєш майбутнє.
  •   ***
    ...7...
  •   ***
    ...6...
  •   ***
    Заплакана дощем, моя магноліє?
    Не плач.Бо ще не час.А дощ – мине.
  •   ***
    Ховатися найлегше у норі.
    Або у неминучості квартири.
  •   * * *
    ...5...
  •   ***
    Осінній сніг краде тепло.
    Невчасно осінь засніжила.
  •   ***
    Я буду мовчати, допоки Він сам не озветься.
    У тиші думок на безмежність помножиться мить.
  •   ***
    ...4...
  •   ***
    Тепер скажи мені, за що
    ця осінь мстить колючим снігом?
  •   ***
    ...3...
  •   ***
    ...2...
  •   ***
    Ці світи паралельні, Пане...
    Та вже сходить зоря над страхом.
  •   ***
    Відчиняються двері...дзвоник...
    Звук його проникає в шкіру.
  •   ***
    Я люблю Тебе. Знаю: рано...
    надто рано оте „люблю”...
  •   МЕДИТАЦІЇ
    (цикл)
    ...1...
  •   ТЕЛЕПАТІЯ
    Твій дотик...погляд...знову дотик...
    Твоє мовчання йде луною...
  •   ПРОБУДЖЕННЯ
    Як же довго я спала, мій Боже!
    Скільки я відмовлялась від всього...
  •   ***
    Коли зірветься тиша в крик
    і вітер тугу розголосить,
  •   ..........U..........
    Цей світ із нами...чи без нас?..
    Твої долоні пахнуть медом.
  •   ***
    ...І гасне дотик...І болить
    цей день, відірваний від Часу.
  •   SCENE D’AMOUR (Sarah Brightman)
    (“To Fly”. Завершення циклу.)
  •   ***
    Долонь Твоїх тепло незаймане...
    Відлуння голосу...і кроків...
  •   Moon light Sonata (L Beethoven )
    хвилини чекання розтягнуті наче зими
    сліди на щоках не мокрі та ще солоні
  •   НЕ ВІДПУСКАЙ
    Не відпускай. Тримай за руки.
    Хай Всесвіт обертом піде,
  •   ***
    Відходять кораблі.
    У хвилях гаснуть квіти.
  •   ЖОВТЕНЬ - 2
    жовтень...світло...тінь...
    душі...руки...очі...
  •   ***
    Світ змінився.
    Кардинально.
  •   ДІАЛОГИ ДУМОК (завершення циклу)
    Ти – друга, кому я зізнаюся в тому, що плачу
    за тим, що тепер вже ніколи не стане моїм.
  •   ***
    Сучасний темп збиває з ніг.
    Постійні зміни декорацій,
  •   ***
    Я кричатиму доти,
    доки зможу кричати.
  •   1000 OCEANS (Tori Amos)
    Спокій...Багато води...
    Небо...І зоряні квіти...
  •   AIRE (J.S.Bach)
    Ти, мабуть, близько...Тут, зі мною...
    Я відчуваю слід тепла....
  •   ONE MAN’S DREAM (Yanni Hrisomallis)
    ...І час в долоні перетік,
    щоб зупинитись і простити,
  •   ***
    Сумно без Тебе. Тоскно.
    Навіть не тішить літо.
  •   НЕ ПИТАЙ („Океан Ельзи”)
    „...Просто мені так хочеться бути там, де Ти...”
  •   ***
    Скільки б ти не тікав – все одно повертається Вчора.
    Скільки б ти не тікав – а воно виростає в стіну.
  •   ***
    Світу у мене
    менше, ніж в Тебе.
  •   ЖОВТЕНЬ
    Жовтень...Я прийшла...
    Втомлена і боса....
  •   ***
    До світанку лишився видих.
    До народження Сонця – крок.
  •   ***
    Очима цілуєш небо,
    і небом проймаєш душу.
  •   ***
    Мовчати. Мислити. Піти.
    І не залишити нічого,
  •   ***
    Світ вражає фальшивою грою.
    Віє холодом. Небо стримане.
  •   ***
    Тихі кроки по теплій воді.
    Море пахне і дихає хвилями.
  •   ПІНГВІНИ
    (під враженням фільму „Марш пінгвінів”)
  •   Те, що Він не сказав
    Заспокойся...не плач....все минуло...
    Мій Летючий Голандець розбився.
  •   “THE FLY” (Sarah Brightman)
    (Цикл „TO FLY”)
  •   „UNINTENDED” („Muse”)
    (Цикл „TO FLY”)
  •   ***
    зорі падають
    світ хитається
  •   ДІАЛОГИ ДУМОК
    ...це всього лише ніч...це всього лише стримана ніч
    без лимонних зірок і нанизаних вогників свята...
  •   ***
    Ти чекаєш слів...
    Я чомусь німію...
  •   ТОБІ
    Просто бути. І просто мріяти.
    Розчинятися у присутності.
  •   ***
    З єдиного – поділений на двох.
    Застиглий на якомусь з гобеленів.
  •   ***
    любові зорі і сонця
    цілунки рук і ніжність тіла
  •   РУМБА (ДіДюЛя)
    ніжні руки... сильне тіло...
    рухи схожі до польоту...
  •   ***
    “Візьми її в політ,
    У Всесвіт
  •   ***
    Очі Твої зелені,
    дуже зелені очі.
  •   ***
    Все. Набридло. Досить.
    Не втомився грати?
  •   КОРОЛІВСТВО КРИВИХ ДЗЕРКАЛ
    Мені нестерпно від тривоги.
    Мені незатишно від слів.
  •   ***
    Замало днів, ночей замало,
    щоб розділити час на двох.
  •   ***
    Тут сади все все ще пахнуть осінню,
    і блукає сумний Пегас.
  •   ***
    Тепла кав’ярня за містом.
    Музика, наче нізвідки.
  •   ***
    _______самотньо-
    ________________синє.
  •   ***
    Ти йдеш на Світло. І вода
    бере останні краплі болю.
  •   ***
    це вже колись було
    знову замкнулось коло
  •   ***
    Мене ненавидиш? Прости.
    Я виросла з твоїх обіймів.
  •   ***
    Не сумуй. Не треба.
    Доля знає міру.
  •   Монолог Адама
    Чому згрішила Єва?
    На серці металева
  •   все що снилось
    все що снилось тепер збувається
    і крадеться ходою тихою
  •   * * *
    В світі бутафорій
    не чекала дива.
  •   Голос Твій - луною...
    Голос Твій – луною.
    В кожен звук вслухаюсь.
  •   Місто...
    Місто. Площі.
    Вікна. Вежі.
  •   Напливала тінь... Догорав камін...
    Напливала тінь… Догорав камін...
    Розчинявся день в келиху вина.
  •   Ти живеш у місті, дивному для мене...
    Ти живеш у місті,
    дивному для мене.
  •   * * *
    Торкатись, бачити Тебе,
    з долонь напитися відваги,
  •   “Світ будується нам спочатку...”
    “Світ будується нам спочатку...”
    Катерина Калитко.
  •   я Тебе не питаю...
    Я Тебе не питаю, звідки
    Ти прийшов...Із повітря наче...
  •   * * *
    ти говориш слова щоб підтримати тему до речі
    і ні крихти тепла не вкладаєш у свій монолог
  •   Ти -є.Ти - поряд. Ти - Любов
    Ти – є. Ти – поряд. Ти – Любов.
    Я довгий час Тебе хотіла.

  • Огляди

    1. ІРОНІЧНЕ
      Політика – складна невдячна справа.
      Не кожен може витримати прес.
      До блиску відшліфована оправа
      на чорний і важкий народний хрест.
      Чи ж легко день за днем ганяти думку
      по мудрій депутатській голові,
      допоки ця ідея втрапить в лунку,
      немов відома кулька на траві?
      ... І вкотре не вкладатися у рамки.
      (Даруйте невластивий егоїзм).
      Летять за вітром радісні програмки,
      в котрих найпершим пунктом – оптимізм.
      Виношуються плани поступово.
      А потім – ррраз! І замість дії – щит:
      обплутане фальшивим сріблом слово
      з надією на кращий апетит.

      3 квіт.”07



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    2. ***
      Це місто давнє, наче світ.
      Це місто дивиться у Вічність.
      Воно притягує мене,
      воно лякає водночáс.

      Неначе сльози, з чорних віт
      на землю скрапує магічність.
      Повітря біле, аж скляне,
      переливається у час.

      Ніхто ніколи не питав,
      про що мовчать високі стіни
      і чи збережені ключі
      від тих старих похмурих брам?

      ...А вітер небом калатав,
      де так високо і нетлінно
      горіли зорі-втікачі
      і світло сипали на храм.

      2 січ.“03



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. ***
      Осінь чекає згуби,
      наче підбитий птах.
      Точить об душу зуби
      непереможний страх.
      Осінь стара. Вмирає
      Тихо крадеться сніг.
      Душі бредуть до краю,
      поки не спинить гріх.
      Хтось, щоб зігріти руки,
      палить вологий хмиз.
      Серце в полоні муки
      котиться стрімко вниз.
      Небо готує вечір,
      хмари повзуть на схід.
      Падає час на плечі
      і залишає слід…

      9 трав.”99



      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. ***
      В долонях спить тепло.
      Його б комусь віддати,
      забути дні і дати
      і все, що вже було.

      Забути і ... втекти.
      Ламає дощ гілляку
      і мерзнуть з переляку
      незаймані світи.

      Куди піти? Дощі...
      Хапає біль за п`яти
      і хочеться літати
      зґвалтованій душі.

      А небу все одно.
      Його завжди замало
      для тих, кому віддало
      своє тепло воно.

      лист.”01



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.42

    5. *** 1 ***
      Та нехай же їм грець, тим буденним розмовам. Набридло.
      Всі слова – не нові ... беззмістовні, нехай же їм грець!
      Розтікається ніч, ніби темне сливове повидло.
      Розпливається час і зривається вниз камінець.
      Скаже серце „спасибі” за легкість, якої не знало.
      Де й поділось ярмо тих возведених часом хрестів.
      Довгим був цей маршрут. І зупинок траплялось чимало.
      Та нарешті ми тут. На початку весняних мостів.

      ***2***

      Висоти не боюся. Тримаєш за руку надійно.
      І сто перше падіння даремне вже... Імунітет.
      Це мовчання таке неймовірне і тепле...Обійми...
      Стан польоту... безмежність...і плавне кружляння планет...
      І повірити важко, що це врешті-решт відбулося.
      (Віра тільки в буденне міцна, легше здатись, ніж йти.)
      Я торкаюсь до вуст і занурюю руку в волосся...
      Я шукаю слова, а знаходжу єдине з них: ТИ.

      22 січня”07



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    6. ***
      Мине прокляття. Істина відродиться
      і волю дасть зневіреним рабам.
      Молитви Пресвятої Богородиці
      почує кожен...І зведеться храм.
      Біліє Світ... І Небо стало ближчим...
      І зорі не такими, як завжди.
      У хаті, де сьогодні вітер свище,
      сповзатиме по стінах тінь біди.
      І сутінки, що є пересторогою,
      приймуть проміння, чисте і святе.
      Ти зробиш крок забутою дорогою –
      і в місці тому жито проросте.

      20 січня”07



      Коментарі (53)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.63

    7. ***
      Буденний день. Країна парадоксів.
      Душа із тілом виключно на „Ви”.
      Нещасні ті, кому не довелося
      почути дощ і пахощі трави...
      І хто собі створив такі умови,
      з яких тепер не вийти задарма,
      і стигне час, коли на тепле слово
      у відповідь відлунням йде зима.
      Зів’ялий день. А ночі – непохитні.
      Розбиті чудернацькі ліхтарі.
      Нещасний той, у кого навіть в квітні
      в долонях замерзають снігурі.
      Невтішний день. Бо хто його втішає?
      Світанки ще занадто молоді.

      …І хтось згадає раптом, що душа є.
      А потім крок за кроком – по воді...

      16 січня”07



      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. ***
      І нехай відпускається гріх.
      Я приймаю Тебе, як Причастя.
      Я торкаюсь втретє до щастя.
      А до мене торкається сніг.

      Це очищення духом зими
      проступає крізь теплі клітини.
      Та вуста мають колір калини,
      отже ще не замерзнемо ми...

      На папері сліди олівця...
      Та минуле читається гірше...
      Ти в мені озиваєшся віршем.
      Я приймаю... Во ім’я Отця...

      12 січня”07 р.



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.63

    9. ***
      У літописах давніх літ
      вже давно відшукали нас.
      Стерся з пам’яті переліт
      наших душ в паралельний час.

      Ранок вийшов з веселки. Знак...
      Ми під Небом і ми – живі.
      Заворожуєш... Буде так,
      як написано. C’est la vie.


      12 січня”07 р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.65 | Рейтинг "Майстерень": 5.13

    10. ***
      Це останнє безсніжжя, Любий...
      Снігу першого кроки босі
      заколисують... Йде до січня...
      І народиться День з Любові...
      Непохитність святого шлюбу,
      незбагненного світом досі,
      породила думки незвичні
      і слова, що до вуст готові
      доторкнутись магічним рухом,
      розійтися теплом потрібним...
      Сходить Сонце за Світлим Духом...

      Це останнє безсніжжя, Рідний...

      11 січня”07



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    11. ***
      Ти такий невагомий, як Небо, як тепле повітря...
      Забуваються всі перевтомлені кривди. До них
      ще недавно горнулося темне, обпалене пір’я
      і встеляло дороги, що прямо вели до земних
      нескінченних ночей...І нехай розчиняються в Слові
      найдрібніші жалі і оті, що випалюють слід.
      Та заради Любові, заради Такої Любові
      я витримую все. І тоді життєдайний політ
      починає душа... і малюють зірки світлий ряд...
      Пахне ладаном Світ, з Небом з’єднує вервиця біла.
      Відчуваю у пальцях тепло благодатних зернят,
      і, торкаючись кожного, плавно вертаюсь до тіла.

      9 січня”07 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. ***
      Візьми на пам’ять сніг – єдину прохолоду.
      Бо я Тебе теплом сьогодні огорну.
      Це зустріч двох світів. І перші цифри коду
      проступлять крізь папір. Відкриють Таїну.

      Про Тебе знаю все, що Ти дозволив знати.
      Сплетіння чистих слів. Молитва. Оберіг.
      Відпущення гріхів... Маленькі клапті вати
      злітають із небес...Візьми на пам’ять сніг...

      8 січня”07



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    13. ***
      Я – мовчання Твоє... Бо слова невагомі...І з них
      не залишиш на пам’ять відлуння, що потім зітреться...
      Ти – бажання моє бути тільки з Тобою... як вдих
      і як видих... як кисень...як Небо над нами...як серце...
      Всі слова проминають і тануть, мов свічка в руках.
      Я – мовчання Твоє, що освячене тишею Свята.
      Зміст у поглядах. Він у долонях Твоїх...і зірках...
      Він – у всьому Тобі...І в бажанні Тебе обійняти.

      7 січня”07




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    14. ***
      І вже навіть не крок, а півкроку...
      І вже навіть слова недоречні.
      Ми у центрі святого потоку
      обігріті, щасливі, безпечні.
      Ця довіра не знає кордону.
      Забуваю про маски і втечі.
      Теплий промінь пройшов крізь ікону.
      І тоді опустився на плечі.

      ...БЛАГОСЛОВЕННЯ...

      4 січня” 07



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.8 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. АДРІАНІ
      Ти не можеш летіти. І навіть не можеш пливти.
      Цей тягар тягне вниз і до болю нагадує зраду.
      Ти – маленький солдат на великому тлі суєти.
      Ще війна непочата. І ще не відомо, заради
      чого (кого) усе це. І хто скерував ці думки.
      Випробовує Небо реакцію душ на байдужість.
      На вологій щоці залишається слід від руки.
      І Тобі обирати, що варте в житті, що не дуже...
      Кожен злам, по ідеї, це крок не назад, а вперед.
      Кожен біль – подарунок. (Не мусиш мене розуміти).
      Вибір – Твій. Це життя віддає Тобі все, що бере.
      Навіть більше... Приймай! Тільки не відвертайся від Світу...

      4 січня”07



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    16. ***
      Бруківка сіра. І дерева – в тон.
      Маленький Янгол снігу запізнився.
      Від Міста, що заковане в бетон
      за кілька днів у часі зупинився.
      А Місту вже бракує сновидінь.
      (Зима без снігу схожа на безсоння.)
      Літописи минулих поколінь
      вже третю ніч стоять на підвіконні.
      Годинник заповільнює свій хід.
      Маленький Янгол дивиться у вічі.
      Повільно починається політ …
      і перший сніг - сльозою на обличчі…

      27 грудня”06



      Коментарі (52)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. ***
      Маленька ніч – поміститься в руці.
      На небо сходить Місяця величність.
      ...Залишиш поцілунок на щоці,
      і потім ще на крок приблизиш Вічність.
      А далі – невагомість без цензур.
      Ніхто не вкаже, скільки в небі місця
      і скільки ще виносити тортур,
      щоб з висоти не падати, як листя...
      Маленька ніч... Вона – за оберіг.
      Таке буває раз на сотню років.
      Зима у решеті гойдає сніг,
      щоб потім він озвучив наші кроки.

      25 грудня”06



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. ***
      "Для того, щоб літати, тобі не потрібна віра.
      Тобі потрібен політ."
      Р.Бах

      Бажання літати і вміння літати – це різне.
      Коли зрозумієш – навчишся польоту. Це просто.
      Питання зневіри і сумнівів дуже наскрізне,
      пронизує крила новим різновидом корости.
      Ти віриш у Диво, що все ще лишається поза
      реальним життям, не відкривши важливий тайнопис.
      Польоти думок необхідними стали, як доза,
      залежність від вітру – це те, що не вміститься в опис
      словами уголос чи тими, що містить папірус...
      Це те, що відчуєш. І вже не забудеш до скону.
      Винищуєш сумнів, що дуже нагадує вірус.
      Ти вже над Землею. А отже нема перепони

      ...............ДО НЕБА...................

      25 грудня”06



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Все вміру. Врівноважено. Баланс.
      У терезів душа на місці. Штиль.
      Цей спокій...Ця розміреність – аванс
      передчуття Магічного. На шпиль
      костьолу ніч нанизує вогні.
      А потім розсипає на фасад...
      ...Тепло думок проходить по мені.
      Є Ти. Є шлях. Нема доріг назад.
      І вирвані сторінки всіх тривог
      спалила би. Та зникли в небутті.
      Зима ця розділилася на двох.
      Я так хотіла. Так і Ти хотів.

      25 грудня”06




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.81 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    20. ***
      Розпинається день на п’яльцях...
      Вишивається дощ блакитним
      і проходить теплом по пальцях...
      і від блиску потоків сліпне.

      Розгортається злива шовком...
      І загострює тиша вуха.
      Як завиє самотність вовком –
      не лякайся. Але й не слухай...

      Бо підступна, немов Сирена,
      затягає в глибини сірі,
      випікає свої знамена
      без наркозу. Живцем.
      На шкірі.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    21. ***
      Твоїх філософій зерно проростає крізь тіло.
      Нові усвідомлення сили, що йде від Прозріння
      стирають минуле. Лишається аркуш набіло.
      І пензель малює початок нового творіння.
      Від сумнівів попіл розвіяний. Спалене місто
      Самотності, де кожна хата холодна і крайня.
      ...Слова, як проміння, наповнюють сонячним змістом,
      цілують теплом, контролюючи ризик згорання.
      Так легко...Так просто...І жодних тобі церемоній.
      Стою на землі, одночасно злітаючи вгору.
      Єднаючи сили Добра і Небесних Гармоній,
      виходжу за межі раніше закритого двору

      ......................З ТОБОЮ...............

      15 грудня”06



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.88 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    22. ***
      ...І світлі вісті – на поріг.
      І небо ллється у долоні.
      Ти ходиш так, як перший сніг.
      А кроки інших – вже сторонні.

      Я їх не чую. Не мені
      шукати в них тайнопис тіла.
      Бо по воді і по вогні
      я вже пройшла. І вже злетіла

      в Твої обійми...У думки,
      котрі цілують і підносять...
      І почерк Божої руки
      душа впізнала...

      ...Відбулося...

      13 грудня”06



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.8 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    23. ***
      Чуєш, рідний?..Голоси
      вже сплітаються в хорали..
      Небо мліє від краси.
      Із глибин ростуть корали.
      Море дихає теплом.
      Сонце мружиться від блиску.
      Біль розкришується склом,
      не витримуючи тиску.
      Підставляючи щоку
      для ударів і покути,
      я стояла у вінку
      із містичних квітів рути.
      Сум від себе відвела.
      Як могла...Як тільки вміла.
      З життєдайного тепла
      проростає квітка біла.
      Два магічні полюси
      перехрещують дороги.
      Чуєш, рідний, голоси?
      Це космічні діалоги.

      11 листопада”06




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    24. ***
      Тебе любити просто. Наче дихати.
      Ведеш до серця лінію пряму.
      І плаче воском на прощання лихо. Ти
      береш мене за руку... І чому
      стихає дощ, коли Ти поряд ? Відстані,
      що креслить час небесним олівцем,
      такі немилосердні і розхристані,
      коли далеко Ти...І сонячним лицем
      всміхаються світанки, що народжені
      Любов’ю Ночі від Любові Дня.
      Сьогодні хмари білі та скуйовджені.
      Сьогодні вітер щастя доганяв...
      Догнав його, приніс в торбинці з вузликом.
      Тепер воно нікуди не втече
      і світить золотистим теплим вугликом,
      коли схиляюсь на Твоє плече.

      25 листопада”06




      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    25. ***
      Проміння бліде, бо цей ранок ще спить на початку
      своєї дороги у день, що розквітне для нас.
      І гратиме в сніжки веселе грудневе дівчатко.
      Зима вже прийшла. Але ще не прийшов білий час.
      Незмінно сніги замітають погрішності степу
      і вітер, впіймавши за хвіст заметіль, прогуде,
      що сила зими необхідна тепер для вертепу,
      такого вертепу, який ще незнаний ніде.
      І янголи в колі осяють планету свічками,
      нового сузір’я тепло налякає сніги,
      котрі навесні розійдуться по світу річками,
      і змиють усе, навіть слід від брудної ноги.
      Бо сила Любові пронизує впевнену брилу,
      що крига створила на честь перемерзлих часів.
      І янголи в колі стоять, простягаючи крила
      до ранку, що вже зачекався святих голосів.

      9 грудня”06



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    26. ***
      Ніч в руці. Білі зорі – в ряд...
      Очі Неба. Тремтять повіки.
      Ти здійснив неземний обряд...
      І тепер я Твоя навіки.
      Зруйнувалась міцна стіна.
      І розбились руді цеглини.
      Порох слів у ріці без дна.
      Чіткість думки і м’якість глини.
      Перекресли межу. Ліпи
      все, що хочеш – нехай так буде.
      Час насправді такий сліпий,
      та за нього сліпіші люди...
      Ти веди його. І мене.
      Довіряю. Люблю. Постійно
      Небо з нами. Не прокляне,
      а прийме у свої обійми.

      29 листопада”06



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    27. ***
      Мій Янголе...Сховай своє лице.
      Бо світло йде крізь тогу і санскрити.
      Ми вийдемо за браму. І про це
      не буде сенсу більше говорити.

      За брамою багато просвітлінь.
      Там про минулі долі не питають.
      Та тільки крок назад в безмірну тінь –
      як в душах квіти смутку проростають.

      Не всі готові до таємних змін.
      Комусь дорожче золото обману.
      Мій Янголе, я встала із колін.
      А, отже, з часом трохи вище стану...

      Єдиний мій...Спасибі, що Ти Є.
      Цілую руки. Тихо і покірно...
      Сховай лице. Бо вже ім’я Твоє
      лякає і засліплює невірних.

      24 листопада”06



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    28. ***
      Божевільні дощі намагаються знищити осінь,
      заливають дахи і усе, що лишилось живим.
      Біль зійшовся із болем. Здійснилося. Це двоголосся
      перекрикує стогін промерзлої наскрізь трави.

      І пронизує вітер осіннє повітря кинжалом.
      На вечірній щоці закривавлений зболений слід.
      Ці потоки дощу – наче підлі малесенькі жала,
      як можливий рятунок від всіх заподіяних бід.

      Значно легше вночі віддавати подушці ридання,
      аніж взяти свій біль і щосили жбурнути в стіну.
      І не треба його називати нещасним коханням.
      Бо кохання – ВЖЕ ЩАСТЯ. І ним не пророчать війну.

      Заховавшись у тінь найпростішого в світі „не можу”,
      зачароване коло приймає заблудлих овець.
      І на ватних ногах не пройти повз тонку огорожу,
      де поняття „початок” межує з поняттям „кінець”.

      Божевільні дощі закликають зливатися з ними.
      Хто піддався – того розіпнуть на похилім хресті,
      щоб нарешті прийшло усвідомлення того, що зими –
      це не смерть, а лише перехід до одного з життів.

      20 листопада” 06



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    29. ***
      Один. Єдиний. Неповторний.
      Ти неймовірний і п’янкий.
      А дощ сьогодні метеорний
      вкриває золотом зірки.

      А дощ сьогодні зорепадний.
      Такий – очей не відвести...
      Без Тебе час мій безпорадний,
      не може сам себе знайти.

      Без Тебе світ втрачає колір
      і губить власне сприйняття.
      І розподілені вже ролі
      ніхто не втілює в життя.

      Минає тиждень поза часом.
      Сім днів. Ночей. І тане дим
      над сірим спаленим каркасом
      буденних норм і черствих зим.

      19 листопада”06



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    30. ***
      Ці лінії відточені, мов ніж.
      Сплетіння бездоганне. В ідеалі.
      А сумнівів канати переріж.
      Зайди на другу сторону медалі.

      Допоки я гадаю по руці,
      блукаю по безмежності таємній,
      засни цілунком на моїй щоці.
      Впізнай себе в пророчості тотемній.

      Ці лінії розказують дива.
      В передчутті нестримності прибою
      Твоїх бажань, я спалюю слова.
      Зриваю маску. Дихаю. Тобою.

      19 листопада”06




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    31. ***
      ...12...

      (завершення циклу)

      Збулося те, що на долоні
      давно розписано. І так
      тепер спокійно лине час
      у вікна раннього тепла.

      Везе хвилини срібний поні
      і захищає від атак
      чужих приречень, щоб від нас
      у Небо вдячність перейшла.

      Цей світ ще ясний та святий.
      І пильно схований від ока.
      Любов’ю пише по мені,
      бо я для нього – полотно.

      І поряд – Ти...Єдиний Ти...
      І Таїна – така глибока,
      аж з Неба котяться вогні,
      щоб подивитись, чи є дно...

      17листопада”06


      "цикл "МЕДИТАЦІЇ""

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    32. ***
      ...11...

      Ці межі замалі.
      Душі затісно в тілі.
      Я в Тебе на крилі
      у довгій сукні білій.
      Прийми і огорни
      у сяйво неосяжне.
      Розплутуються сни
      без суддів і присяжних.
      Цю зустріч tet-a-tet
      вінчав магічний вечір.
      Твій зоряний букет
      теплом цілує плечі.
      Прости. Благослови.
      Помилуй...Хай воздасться...
      Останній крик сови
      в епіграфі до Щастя...

      "цикл "МЕДИТАЦІЇ""

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    33. ***
      ...10...

      Ти зараз медитуєш...Ти не спиш,
      німий годинник в очі зазирає.
      Четверта ночі. Паростками тиш
      в Твоїй кімнаті ніжність проростає.
      Я знаю, Ти зі мною...Навіть так,
      на відстані. За сотні кілометрів.
      О Господи, я дякую за знак,
      така Любов сильніша страху смерті.
      Питання часу стерлося. Нема.
      Обходить ніч логічну установу.
      Півсонця задивилось на лиман.
      Півнеба – у рожевість світанкову.
      Тебе цілую. Вперше у житті
      торкаюся душею, не вустами.
      І сонячні іскринки золоті
      сплітають світлу ауру над нами.

      15 листопада”06

      "цикл "МЕДИТАЦІЇ""

      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 0

    34. ***
      ...9...

      Я б віддала за Тебе все.
      І більш нічого б не просила.
      Небесне зоряне шоссе
      проходить той, хто має крила.

      Каскадом падають вогні ,
      мов заповільнені салюти.
      Душа Любові у мені.
      Позаду мене – шлях покути.

      Повітря гусне, як бурштин,
      безмежно довго і тягуче.
      Я відчуваю пульс хвилин
      і те, як Ти за мною скучив.

      14 листопада”06

      "цикл "МЕДИТАЦІЇ""

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    35. ***
      ...8...

      Обіймаю...Цього досить,
      щоб полинути в безодню,
      де пречисті Божі роси
      нам освячують „сьогодні”.
      Бо не „вчора” і не „завтра”
      принесе в долонях щастя.
      ...Не кидай Любов на карти,
      щоб у грішну мить не впасти.
      Бережи маленьку свічку,
      хай не гасне...не тьмяніє...
      Не штовхай Любов у звичку.
      Слухай Небо, що синіє.

      Вже скликає Місяць звірів,
      що сузір’ями вважають.
      Це співзвуччя всіх ефірів
      йде крізь душу. Обіймаю...

      12 листопада”06

      "цикл "МЕДИТАЦІЇ""

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    36. ЛИСТОПАД
      Ти, звісно, далі сподіваєшся - дарма.
      Це листопад, передбачається зима
      і пророкує зраду...
      Вже крейда біла перекреслює шляхи.
      Грудневий дух зацементовує верхи
      дерев сумного саду.
      І пульс у скронях заповільнений, як дим,
      тягучий дим... реінкарнація біди...
      Відкриті в небі стигми.
      Із них дощами виливається печаль...
      Розп’яття доль, як несподівана печать,
      на тлі зими застигне .

      13 листопада”06



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ***
      Ти десь там в Огайо
      вгадуєш майбутнє.
      Тіні сновигають
      по вечірній кухні.
      Вітерець кудлатий
      дує по-англійськи.
      Ти сидиш у хаті
      і вивчаєш віскі.
      Свічка мала довгу
      сповідь канделябру.
      Дощ до ранку човгав
      по осінній фарбі –
      ось сліди навколо
      від маленьких ніжок.
      Не кажи „ніколи”
      і не вір у кішок
      чорних і не дуже.
      Це усе химери.
      Відпусти в калюжу
      корабель з фанери.
      Хай пливе поволі
      у моря солоні.

      Ключ твоєї Долі
      в тебе на долоні.

      11 листопада”06



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    38. ***
      ...7...

      несподівані кроки тонує весняна вода
      Ти приходиш як сон і важливіших митей немає
      прокидається тиша лише ледве чутна хода
      заколисує ніч і мене всю до краплі проймає
      я вже знаю напевно що дотики можуть зійти
      із повітря коли Ти з думками про мене ночуєш
      я вже знаю напевно що „Я” половина від „ТИ”
      залишається крок і я буду з Тобою
      відчуєш

      11 листопада”06 р.

      "цикл "Медитації""

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    39. ***
      ...6...

      В Тобі, єдиний, світла – через край.
      Воно – моє повітря. І я лину
      в Твої долоні, в Твій безпечний рай.
      І мрію відпускаю, як світлину,
      а Ти приймаєш. Без вагань і слів.
      Без сумнівів...О Боже мій, не знаю,
      з яких іще незвіданих полів
      беру тепло...І серце відчуваю...
      В Твоїй руці – малесенькі ключі.
      В Твоїх очах таке безмежне літо…
      Ти чув, як несподівано вночі
      опало небо сніжно-білим цвітом?
      Злетілися веселі снігурі.
      Вітається Зимова Королева.
      Я бачу дві окрилені зорі
      посеред інших. У сузір’ї Лева.

      11 листопада”06

      "цикл "Медитації""

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ***
      Заплакана дощем, моя магноліє?
      Не плач.Бо ще не час.А дощ – мине.
      Та скільки ж тих доріг таємних в Долі є?
      Заплутались, як нитки муліне...

      Вдивляюся...Торкаюся...Розплутую...
      Тримаю у руці м’який клубок.
      ...Ця відстань, може, є мені покутою.
      А, може, перехрестям для думок.

      Ти – сон, котрий ось-ось – і знову втілиться.
      Ти – лев, що пригортає левеня.
      Колись ця диво-ніч таки розділиться
      і стане по два боки диво-дня.

      І хмари розійдуться в небі згустками.
      І жовтий кіт дорогу перейде...
      Коли зійде проміння над пелюстками,
      застигне час. І росами впаде.

      7 листопада”06



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    41. ***
      Ховатися найлегше у норі.
      Або у неминучості квартири.
      У вікна зазирають ліхтарі.
      І стіни згрупувались по чотири.

      Змикається одне з прадавніх кіл.
      Ображені тримаються за рими.
      Коли цікавість виключно до тіл,
      то душі, безперечно, поза ними.

      Ховайся – не ховайся...Все дарма.
      Думки знайдуть під темною водою.
      Свідомість переповнює туман
      і ти ним захлинаєшся. Без бою.

      9 листопада”06



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    42. * * *
      ...5...

      Присутність Твоя невловима, та дуже відчутна.
      Я слухаю кроки, що ніч заколисує знову.
      Я буду, мов Місяць. А хочеш, сузір’ям трикутним
      впіймаю для Тебе солодку зорю світанкову?..

      Ти той, хто сміється очима і я віддаюся
      енергії хвиль, що блукають по тілу планети.
      І час застигає, водночас кружляючи в русі.
      Це дивно, як те, що на відстані знаю я, де Ти.

      Провісник Зорі приземлиться на теплу бруківку.
      Це добре, що діє (хоч іноді) сила тяжіння.
      Присутність Твоя не фіксується навіть на плівку.
      Бо жодна із них не витримує сили проміння.

      Я тану, як віск. І як воскова тепла фігурка
      в чуттєвих руках набуваю окреслення тіла.
      І Місяць над нами – що тепла маленька проскурка.
      І місячна стежка, висока, тоненька і біла...

      "цикл "МЕДИТАЦІЇ""

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    43. ***
      Осінній сніг краде тепло.
      Невчасно осінь засніжила.
      Вчорашнє небо – синє тло –
      сьогодні вранці стало білим.

      Невинна осінь? Не скажіть...
      Вона відверта, як повія.
      Такі стриптизні віражі,
      що Казанова і не мріяв.

      Оголить все, що тільки є –
      дерева-вулиці-квадрати
      холодних площ. І настає
      та мить, коли пора вмирати,

      щоб відродитися з вогню
      чи з попелу, як птах відомий.
      Тоді Хтось вкаже на лижню,
      що приведе Її додому.

      5 листопада”06



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    44. ***
      Я буду мовчати, допоки Він сам не озветься.
      У тиші думок на безмежність помножиться мить.
      Я буду мовчати. Ось тільки мовчання для серця
      ще гірше проклять і приречених схлипів зими.
      Проступить сльоза через пальці, зап’ястя чи скроні.
      Сховаю її від зелених, мов літо, очей.
      Так само, як я, Він не любить прощальних перонів.
      Так само, як я, Він не любить банальних речей.
      Я буду мовчати. І сріблом обрамлені ночі
      колиску вогнів колихатимуть в тихій красі.
      Я буду мовчати, допоки Він сам не захоче
      почути Слова. І звернути планету з осі.

      5 листопада”06



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    45. ***
      ...4...

      торкаюсь до рук і повільно зникаю з планети
      ніхто і ніколи не був ще таким особливим
      ЯК ТИ
      як той вечір
      як надто чуттєві сонети
      що Небо писало дощем на долоні щасливій
      вивчаю Тебе як незвідане досі безмежжя
      торкаюсь до рук і планета повільно зникає
      пливуть кораблі і космічно-морське узбережжя
      приймає мене
      без осудження
      просто приймає

      4 листопада”06

      "цикл "МЕДИТАЦІЇ""

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ***
      Тепер скажи мені, за що
      ця осінь мстить колючим снігом?
      І крутить вітер той листок,
      що вчора плавно впав на брук...

      Останній потяг вже пішов.
      (Вважай цей факт звичайним збігом).
      І не сховатися...Ще крок –
      і я почую мову рук.

      Я не тікаю. Я вже тут.
      Мене погода не лякає.
      Я так наслухалась снігів,
      що мову їх перекладу...

      Життя ламає гострий кут.
      І Слава Богу, що ламає;
      що з двох полярних берегів
      крилаті вісники ідуть.

      4 листопада”06



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    47. ***
      ...3...

      Ніч – як ніч...Та парад планет
      зараз ближче, ніж будь-коли.
      Хтось заплутав хвости комет
      і нерівні стежки лягли...

      Розглядаюся…Бачу шлях…
      Він молочний, немов жасмин.
      Я в щоденнику на полях
      написала „ 1:1”.

      Це не гра…Не рахунок бід,
      не змагання нових „the best”.
      Я Тобі довіряю світ.
      І без вийнятку всю себе.

      Відображення. Ти – це я.
      Ну а я , відповідно, – Ти.
      За спиною зірки горять.
      І кометні руді хвости.

      4 листопада”06

      "цикл "МЕДИТАЦІЇ""

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. ***
      ...2...

      Благословенні ці шляхи.
      Благословенні і просторі.
      Я вже відмолюю гріхи.
      І ще ясніше бачу зорі.
      Я вже не плачу...ні...Повір...
      Той сум відходить, наче осінь...
      Відкрию книгу...чи клавір...
      Торкнуся клавіш...чи волосся
      Твого ( хоча б в думках своїх)...
      Мені так тепло...І високо...
      По місту ходить перший сніг,
      та я його не чую кроків.

      3 листопада”06

      "цикл "МЕДИТАЦІЇ""

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    49. ***
      Ці світи паралельні, Пане...
      Та вже сходить зоря над страхом.
      Крига слів мимоволі тане...
      І злітає відлуння птахом.
      Розуміння знаходить стежку
      з лабіринтів дзеркальних залів.
      І за ним хтось невтомно стежить,
      розриваючи днів коралі.
      Намистини складає в скриню,
      над розлуками ставить лігу.
      Арку неба, заледве синю
      розфарбовує він в індіго.
      І по тілу проходить хвиля
      тепла-тепла...і трохи сонна...
      зупинити її не в силі
      навіть проклята беладонна.
      Ці світи паралельні, Пане...
      До котрого душа належить?
      Пам’ятай: хтось завжди за нами
      з центру Неба невтомно стежить...

      1 листопада”06



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ***
      Відчиняються двері...дзвоник...
      Звук його проникає в шкіру.
      Ця книгарня, неначе вогник,
      розганяє туманність сіру.
      Стелажі...Порохи...Палітурки...
      Мапи світу і мапи долі...
      Дерев’яні тонкі фігурки –
      наче свідки...А стіни – голі,
      ні картинки, ані світлини...
      Власний простір містичних рухів.
      ...Крізь стіну проростуть рослини
      від присутності світлих духів.

      1 листопада”06



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.81 | Рейтинг "Майстерень": 6

    51. ***
      Я люблю Тебе. Знаю: рано...
      надто рано оте „люблю”...
      Та небесні святі екрани
      з непорочного кришталю
      вже транслюють майбутні фільми
      і я бачу у кадрах нас...
      Світ розтане в Твоїх обіймах...
      А в долонях розтане час...
      Терпко пахнуть рожеві квіти
      у намисті нічних вогнів...
      ...І Венера зійшла з орбіти,
      щоб здійснити таємність снів.

      1 листопада”06




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    52. МЕДИТАЦІЇ
      (цикл)
      ...1...

      Розчиняюсь...зникаю в безмовності ...
      Краєм думки торкаюся Вічності.
      Хтось життя поділив на умовності,
      заховавши цей світ від магічності...
      Ти мовчанням говориш змістовніше...
      Ти у центрі моєї історії...
      Це взаємне тепло є коштовнішим,
      ніж хутро королеви Вікторії.
      Небо …зорі…і місячне озеро
      імітують дива інкрустації.
      Розчиняюсь ванільним морозивом
      у Твоїй неземній медитації…

      1 листопада”06



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.9 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    53. ТЕЛЕПАТІЯ
      Твій дотик...погляд...знову дотик...
      Твоє мовчання йде луною...
      Я відчуватиму все доти,
      допоки Ти в думках зі мною...
      Допоки вогники зелені
      блукають світом відображень,
      допоки згадуєш про мене
      калейдоскопом світлих вражень...
      Твій день спускається в кімнату...
      Твій сон в долонях заночує...

      Все те, що Ти хотів сказати –
      кажи думками...Я почую.

      31 жовтня”06




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    54. ПРОБУДЖЕННЯ
      Як же довго я спала, мій Боже!
      Скільки я відмовлялась від всього...
      Зараз відстань мене переможе,
      але я не відмовлюсь від Нього.

      Скільки біль не шукав би слабинку,
      і сльоза не несла колір туші, –
      починаю життєву сторінку
      із прологу про знайдені душі...

      Скільки б дощ не змивав спогад ночі
      і в обличчя не хлюпав вороже, –
      все одно є щось надто пророче,
      що тепер зупинитиcь не зможе...

      30 жовтня”06



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    55. ***
      Коли зірветься тиша в крик
      і вітер тугу розголосить,
      піде на дно, як черевик,
      наповнене по вінця „досить”.
      І аж тоді затихне бал
      чужих холодних передбачень.
      Ти є началом всіх начал.
      Ти є сукупністю всіх значень.
      Ти – Є...У цьому вищий Зміст.
      Вже світло ллється в темну хату.
      І нескінченний строгий піст
      повільно переходить в Свято...

      30 жовтня”06



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.69 | Рейтинг "Майстерень": 6

    56. ..........U..........
      Цей світ із нами...чи без нас?..
      Твої долоні пахнуть медом.
      Без макіяжу і прикрас,
      таке – як є, над нами небо.

      Цей світ приречений цвісти,
      чи ми у ньому, чи без нього.
      Допоки тут присутній Ти,
      я не хвилююсь за дорогу.

      Цей світ за нас...чи навпаки
      за себе кожен до останку.
      …Я задивляюсь на зірки,
      а потім ніч стає світанком.

      Думки потрібні розбрелись.
      Але чи справді в них потреба?...
      Не знаю, як жила колись...
      Коли цей світ ще був без Тебе...

      29 жовтня”06



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.2 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    57. ***
      ...І гасне дотик...І болить
      цей день, відірваний від Часу.
      Перед лицем іконостасу
      блакитна свічка догорить...
      І на рекордній висоті,
      за кілька метрів від Порогу,
      мене почують всі святі,
      коли молитимусь за Нього.
      І дзвін у тиші не засне –
      довірить Світу сокровенне.
      І стане світлим навіть темне,
      де Ангел стежку перетне.

      29 жовтня”06



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    58. SCENE D’AMOUR (Sarah Brightman)
      (“To Fly”. Завершення циклу.)

      Це небо схоже на скляне...
      І я не дихаю...не смію...
      Ти заворожуєш мене.
      Я піддаюся... і німію...
      Слова втрачають власний зміст.
      Вони безсилі від мовчання...
      І сходять янголи на міст
      Любові-Радості-Вінчання...
      І пахнуть ладаном зірки...
      Я забуваю риси тіла...
      Небесний дотик до руки.
      І стежка вгору. Біла-біла...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    59. ***
      Долонь Твоїх тепло незаймане...
      Відлуння голосу...і кроків...
      Коли відчуєш сум – віддай мене
      на світлий суд Твоїх пророків.

      Коли в чеканні згаснуть промені
      і свічка втратить аромати,
      нехай сам Час внесе доповнення,
      коли судилось помирати...

      А поки день росте із сімені,
      що впало з неба випадково,
      я прокидаюсь з Твоїм іменем.
      І вірю в кожне тепле слово...

      26 жовтня”06




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    1. Moon light Sonata (L Beethoven )
      хвилини чекання розтягнуті наче зими
      сліди на щоках не мокрі та ще солоні
      я знаю ті очі ніколи не стануть злими
      як не зречуться літа оті долоні
      де був Ти раніше напевне вже несуттєво
      коли я з Тобою то наче в повітря лину
      і хто це сказав що не можна отак миттєво
      змінити життя за одну неземну хвилину


      26 жовтня”06

      "цикл „To Fly”"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. НЕ ВІДПУСКАЙ
      Не відпускай. Тримай за руки.
      Хай Всесвіт обертом піде,
      щоб навіть тінь тієї муки
      не віднаходилась ніде;
      щоб вже не дихала у спину
      відверто-чорна німота...
      Тримай за ниточку хвилину,
      щоб засвітилась мить ота
      від сяйва посмішки і Слова,
      що тихо сходить з вуст Твоїх...
      ...Тримай за руки...Я готова
      переступити Твій поріг,
      зайти у світ Твоїх ідилій,
      Тобою дихати...Цвісти...
      Ловити серцем теплі хвилі...
      Спокійно...В центрі суєти
      чужого міста...вулиць...кроків...
      неону...вікон...голубів...
      Не відпускай мене, допоки
      не розчинюся у Тобі.

      26 жовтня”06



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. ***
      Відходять кораблі.
      У хвилях гаснуть квіти.
      Мені бракує слів.
      Не можу говорити.

      Не можу відійти,
      допоки зорі срібні.
      Мені потрібний Ти.
      Як Ти мені потрібний!

      В листах нема слідів
      блакитного чорнила...
      Реальних кораблів
      надумані вітрила.

      14 бер.”04



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    4. ЖОВТЕНЬ - 2
      жовтень...світло...тінь...
      душі...руки...очі...
      казка сновидінь...
      і слова пророчі...
      звідки Ти ідеш?
      з тиші снів...чи з бою?
      зоряний кортеж
      їде за Тобою...
      небо не впаде.
      але світ хитнеться...
      слів нема...ідей...
      тільки стукіт серця...
      хай жовтіє клен
      (саме час для клена)...
      світло...тінь... Едем...
      і трава зелена...

      24 жовтня”06



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.79 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. ***
      Світ змінився.
      Кардинально.
      Губить звуки –
      болем грає.
      Зупинився.
      І благально
      склавши руки,
      він чекає,
      що врятують.
      Є охочі
      дарувати
      хоч би слово?
      Та не чують.
      Тільки очі
      заховати
      прагнуть знову.
      Вже не вперше
      всі “безсилі”
      берегти
      свої здобутки.
      Потім легше
      на могилі
      посадити
      незабудки.

      2 бер.”01




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. ДІАЛОГИ ДУМОК (завершення циклу)
      Ти – друга, кому я зізнаюся в тому, що плачу
      за тим, що тепер вже ніколи не стане моїм.
      Сльоза обпече мокру душу й без того гарячу.
      Ти – друга, кому я таке взагалі розповім...
      Той сон був про Тебе...Гарнішого сну я не бачив...
      За вікнами ніч прострочила повітря дощем...
      Якби я тоді зрозумів – відпустив – і пробачив...
      Якби я тоді зупинився і спробував ще...
      Злощасне „якби” не стирає із серця світлину.
      І рамку її не вкривають сніги голубі...
      Ти – друга, кому я зізнаюся в тому, що гину...
      А першому я зізнаюся самому собі.

      ***

      Мовчу...Тримаю дощ за нитку...
      Вона вже рветься де-не-де...
      Я не чекала, що так швидко
      сльозами небо опаде...
      І не чекала слів зізнання.
      Змирилась – звикла – прийняла
      усе, як є. Тоді – прощання,
      а зараз – спогади тепла...
      Коли втрачаєш – знаєш втрату,
      але вже пізно...Час пішов...
      Я, наче свідок, бачу страту.
      І, наче снайпер, в ту любов
      холодну кулю направляю.
      Бо їй судилося піти...
      І поміж тим благословляю
      цілющу тишу самоти
      за те, що всесвіт мій змінила
      і небо в руки віддала...
      За те, що навіть не просила –
      короткий дотик до Крила.



      "Цикл "ДІАЛОГИ ДУМОК""

      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. ***
      Сучасний темп збиває з ніг.
      Постійні зміни декорацій,
      вистави демонів і грацій –
      Театр Земної Суєти...
      Від нього хочеться втекти
      кудись, де небо гладить гори
      і де не гаснуть монітори,
      а гаснуть зорі. І вогні.
      Я далі граюся думками,
      а білий і холодний сніг
      (чомусь тепліший, аніж ти),
      стирає сумніви і втому.
      Звучать приглушені акорди.
      Зникають гори і фіорди,
      весь світ зникає під руками...
      Я повертаюся додому...

      4 жовт.”02




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. ***
      Я кричатиму доти,
      доки зможу кричати.
      Знавіснілі хмарини
      хай почують мене.
      Я питатиму, хто ти?
      Але буде мовчати
      в сяйві неба-цитрини
      божевілля сумне.
      Небо жовте й високе.
      У польоті згорають
      всі самотні Ікари
      покалічених мрій.
      До Рятунку – два кроки,
      та вони завмирають
      і приховують хмари
      мертві душі надій.
      Біль затисне зап’ястя
      і вуста оніміють;
      хмари небо поорять
      і посіють громи.
      Ті троянди нещастя
      кров`ю плакати вміють,
      відчуваючи поряд
      сивий попіл зими.

      17 трав.”00



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 6

    9. 1000 OCEANS (Tori Amos)
      Спокій...Багато води...
      Небо...І зоряні квіти...
      Я так хотіла сюди...
      Я так хотіла летіти
      хай навіть зовсім без крил,
      порухом думки...і мрії...
      Хвилі блакитний акрил
      пестить то ноги...то вії...
      Місяць пітьму розкроїв...
      Бачу Тебе, наче вперше.
      Всі океани – Твої...
      Тисяча їх ...і не менше.

      "Цикл „TO FLY”"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. AIRE (J.S.Bach)
      Ти, мабуть, близько...Тут, зі мною...
      Я відчуваю слід тепла....
      Ти станеш Ангелом Спокою,
      і буде відстань замала
      між колом сонця і зорею...
      Як рівновага двох світів...
      Ти надто довго над Землею
      тримав крило...Та не летів...
      Ти надто довго прагнув лету,
      щоб зараз стримати його...

      І я не знаю навіть, де Ти...
      Лиш чую Ангела Твого...

      "Цикл „TO FLY”"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ONE MAN’S DREAM (Yanni Hrisomallis)
      ...І час в долоні перетік,
      щоб зупинитись і простити,
      щоб в сьоме небо відпустити
      Пречисту Мрію.... Чоловік
      гортав життя, немов альбом,
      де переплетені сюжети
      і переспівані поетом
      Любов і осінь за вікном...
      Хвилини падали із рук
      і розсипались по підлозі...
      Нарешті – мить, коли він в змозі
      в собі відчути кожен звук,
      що лине з космосу Її
      і доторкається до нього,
      допоки світяться дороги
      і теплі зоряні краї...

      Допоки Час за ним стоїть...

      "цикл „TO FLY”"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. ***
      Сумно без Тебе. Тоскно.
      Навіть не тішить літо.
      Руки пропахли воском.
      Стежка припала цвітом.
      Ночі бредуть невпинно,
      тихо сотають втому.
      ...Мабуть, я в чомусь винна.
      Тільки не знаю, в чому...

      вересень”03



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    13. НЕ ПИТАЙ („Океан Ельзи”)
      „...Просто мені так хочеться бути там, де Ти...”

      Я бачу сни Твої. І Ти
      у них біжиш по небу. Літо
      гойдає дощ на висоті
      Твоїх думок, Твоїх бажань...
      Ти знову просиш :”Полети!”
      І я – лечу...Несамовито
      зірвавши ніч з її мостів,
      звільнивши серце від страждань...
      Я бачу сни Твої...Нехай
      Тебе це зовсім не лякає...
      Нехай тепло моїх думок
      зігріє осені листи...
      Мовчи...Нічого не питай,
      як тепле море не питає,
      коли торкається зірок...

      ...Я хочу бути там, де Ти..


      "цикл "TO FLY""

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    14. ***
      Скільки б ти не тікав – все одно повертається Вчора.
      Скільки б ти не тікав – а воно виростає в стіну.
      І виходить з глибин невідома науці потвора,
      що годує тебе згірклим листям твого ж полину.
      Ти насіяв його так багато, що проситься подив...
      Ти насіяв його на уламках розбитих сердець.
      Він, звичайно, не той, хто б на мертвому полі не сходив,
      бо для когось початок є тим, що для когось – кінець.
      Скільки б ти не тікав...Але коло замкнеться. Бо коло
      має форму таку. (І ніхто це ще не обійшов).
      Ти тікаєш від слів. Та у спину регоче Ніколи.
      Так буває із тим, хто свідомо калічить Любов.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. ***
      Світу у мене
      менше, ніж в Тебе.
      Небо крізь пальці
      дивиться вниз.
      Літо зелене
      нам без потреби –
      руки зігріє
      палений хмиз.
      Дряпаюсь вгору
      (з шуму – у тишу).
      Може, зруйную
      дивну печать?
      Поверхом вище
      зорі тепліші.
      Поверхом нижче
      очі мовчать...

      29 вер”03



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    16. ЖОВТЕНЬ
      Жовтень...Я прийшла...
      Втомлена і боса....
      Від бажань Твоїх
      не вдалось втекти.
      Спогади тепла
      сонце розголосить,
      а пізніше сніг
      буде їх клясти...

      Жовтень. Твій листок
      майорить багряним.
      Я його знайшла
      на дорозі Двох.
      І останній крок
      розтривожив рани
      від шматочків скла,
      що поглинув мох.

      Жовтень. Я впаду...
      Не тримають крила.
      Я прийшла. Стою...
      Бачу образ Твій.
      Каюсь і краду
      в неба трохи сили...
      З болем визнаю,
      що програла бій...

      13 жовтня”06



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. ***
      До світанку лишився видих.
      До народження Сонця – крок.
      Теплий сон на подушці вистиг,
      не торкнувшись нічних думок.
      Відхиляю легку фіранку
      із блакитної органзи.
      Зустрічаюсь очима з ранком,
      чистим-чистим, як світ сльози...
      ...Ця печаль вже немов наркотик,
      тягне вбік, аж тріщить рукав...

      ...Відчуваю крізь відстань дотик.
      Ти також цілу ніч не спав...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. ***
      Очима цілуєш небо,
      і небом проймаєш душу.
      Я прагну, я хочу, мушу
      сховати мій світ за Тебе.

      Руками цілуєш тіло,
      тримаєш мене в полоні.
      Нове щось незримо сіло
      у серце та у долоні...

      Вустами цілуєш руки,
      шукаєш сплетіння ліній.
      Крадуться навшпиньки тіні.
      Зникають повільно звуки.

      24 січня”04



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    19. ***
      Мовчати. Мислити. Піти.
      І не залишити нічого,
      (хіба що паморозь на склі-
      останній штрих до самоти).
      Втекти. І вже не повернутись.
      Приймати сяйво голубе
      і не чекати, поки сніг
      торкнеться холодом до тіла
      і з мрії викреслить Тебе,
      щоб поховати дійсний рай.
      Я вберегти його хотіла,
      а Ти шукав весну. І зміг
      розлити світло через край
      і зрозуміти сутність слів,
      котрі з`явились на сторінці,
      що досі чистою була;
      і розірвати всі окови,
      налити в душу аж по вінця
      того таємного тепла,
      що ти даєш, моя Любове,
      і того смутку, що дала.

      31 березня”03



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    20. ***
      Світ вражає фальшивою грою.
      Віє холодом. Небо стримане.
      Хтось в руїнах шукає Трою.
      Я – в реальності. Забери мене...
      Поміж хмарами ніч ховається.
      Тіні діляться таємницями.
      Біль у спогадах розчиняється.
      Пахне липою. І суницями...
      Час, оспіваний пілігримами,
      задихається від свідомості.
      Важко дихати. Забери мене
      в стан постійної невагомості...

      27 трав”04



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    21. ***
      Тихі кроки по теплій воді.
      Море пахне і дихає хвилями.
      Я прийшла із сталевих садів.
      Там дороги вимірюють милями...

      Там туманно-в’язка чужина,
      дощовими нитками пронизана.
      П’яно котяться краплі вина.
      Обмін досвідом... відчаєм...кризами.

      Кожен сам...Одинокий, мов пес,
      в лабіринтах клонованих вічностей.
      То такий надтехнічний прогрес –
      бути майстром сучасних надмірностей.

      Скоро сонце зійде. І тоді
      повернуся у місто безлике. Є
      дивна сила у теплій воді...
      Море пахне... і дихає... дихає...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    22. ПІНГВІНИ
      (під враженням фільму „Марш пінгвінів”)

      Там зима. Не горять каміни
      і нема золотих пожеж.
      Там живуть малюки-пінгвіни.
      І дорослі, звичайно, теж.

      Теплі дні назавжди відсутні.
      Це світи крижаних атак.
      Там не модні вечірні сукні –
      всі шанують класичний фрак.

      Можна грати в пухнасті сніжки
      і вивчати холодну суть.
      ...Та буває, що мерзнуть ніжки,
      мерзнуть ніжки, та все ж ідуть

      до своєї Мети пінгвіни,
      хоч над ними завії птах,
      височіють морозні стіни...
      Та вони віднаходять шлях

      до нового життя і дива,
      де немає п’янких оман;
      де полярна красива Діва
      освятила їм Океан.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    23. Те, що Він не сказав
      Заспокойся...не плач....все минуло...
      Мій Летючий Голандець розбився.
      Ти в ту ніч, наче янгол, заснула.
      А я довго на тебе дивився...
      Я нарешті впізнав цю тривогу...
      І печаль, що бриніла невпинно.
      Як змінити вже звичну дорогу?..
      Я...не вартий тебе...Ти ж не винна
      ні у чому...Себе віддавала,
      не приймала дарів королівських.
      ...Я дивився в ту ніч, як ти спала...
      А на ранок пішов. По-англійськи...

      ***

      І слова не звучать...а тануть...
      Тануть в горлі... воно – скляне...
      Я тікав від такого стану...
      Але він наздогнав мене.
      ...Я із нею мовчу про тебе.
      Я про тебе весь час мовчу.
      Якби ще одна мить...Мене би
      запалили, як ту свічу,
      у твоєму святому храмі,
      де освячений навіть пил...

      ...Я вінчаюся в Амстердамі,
      а неначе зрікаюсь крил.


      "цикл "ДІАЛОГИ ДУМОК""

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    24. “THE FLY” (Sarah Brightman)
      (Цикл „TO FLY”)

      Політ ніхто не відміняв...
      Політ з тобою чи без тебе...
      Внизу – розхристана стерня...
      Вгорі – глибоке тепле небо...
      Політ до краю, до межі,
      до божевілля і прозріння...
      Внизу – обдерті гаражі.
      Вгорі – розпечене проміння.
      Я п’ю повітряний нектар...
      Із ним у тіло ллється сила.
      А ти злітаєш, мов Ікар.
      Побережи, мій любий, крила...




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    25. „UNINTENDED” („Muse”)
      (Цикл „TO FLY”)

      Ця ніч неймовірно густа...
      Ця думка аж надто прозора.
      Цілуєш мене у вуста.
      Вдихаю парфюм від Діора.
      Ми вдвох наче мінус і плюс,
      як барви на літній палітрі...
      ...Вслухаюся в музику „Muse”
      і плавно злітаю в повітря...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    26. ***
      зорі падають
      світ хитається
      сипле холодом
      і морозами

      руки згадують
      ніч всміхається
      теплим спогадом

      сходжу з розуму

      ти з’являєшся
      ясним маревом
      з мрій невиспаних
      з слів незайманих

      ти торкаєшся
      неба карого
      хмар розхристаних
      неприкаяних

      небо крається
      гострі лінії
      розсипаються
      в невагомості

      очі граються
      світло-тінями

      повертаюся
      до свідомості

      14 бер.”04



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    27. ДІАЛОГИ ДУМОК
      ***
      ...це всього лише ніч...це всього лише стримана ніч
      без лимонних зірок і нанизаних вогників свята...
      я не бачу облич...я сьогодні не бачу облич,
      тільки тіні снігів і розкидані клаптики вати...
      це всього лише ніч...і до ранку вже відстань стопи...
      як то, втрачений мій, зустрічати світанок на волі?
      так буває в житті, що коротке звичайне „прости”
      не доходить до вуст, а лишається грудкою в горлі...

      ***
      ...це всього лише ніч...це всього лише ніч з десяти
      чи, можливо, зі ста одинакових проміжків часу...
      я раніше не знав, я не знав, що в короткому „ти”
      обертається світ...що там світ? дві планети відразу.
      це всього лише ніч...сподіваюся, тугу присплю...
      розглядаю різьбу на старій, мов печаль, табакерці...
      так буває в житті, що одне доленосне „люблю”
      не доходить до вуст, а лишається шпилькою в серці.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    28. ***
      Ти чекаєш слів...
      Я чомусь німію...
      Стільки на душі –
      втримати дарма...
      Квіти на столі…
      На пелюстки лілій
      через біле скло
      дихає зима...
      Всі слова – не ті.
      Всі слова банальні,
      мертві, як сніги.
      Боже мій, прости!
      Ночі – золоті.
      Не дивись благально,
      дай мені снаги,
      щоб змогла піти...

      13 липня”04



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    29. ТОБІ
      Просто бути. І просто мріяти.
      Розчинятися у присутності.
      Трохи щастя Тобі навіяти
      у безмежному просторі сутності.

      Відчувати Тебе, єдиного,
      у відлунні думок і дотиків.
      Бути просто собі людиною
      в місті світла, тепла і готики.

      Бути поряд. Весь час. У вічності.
      В ритмі серця й дощу кохатися.
      Доторкнутися до магічності.
      І до неба також торкатися.

      У бездонних очах топитися –
      там, де радість межує з тугою.
      Із долонь Твоїх снів напитися
      і ніколи не бути другою.

      Прислухатися до агогіки
      почуттів і чогось незримого.
      Руйнувати закони логіки.
      і кохати Тебе. Нестримано.
      10 трав.”03



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    30. ***
      З єдиного – поділений на двох.
      Застиглий на якомусь з гобеленів.
      Розтерзаний на клаптики тривог.
      Порізаний, як аркуші і вени.

      Комусь колись за щось не доплатив.
      Згубив квиток на той щасливий потяг.
      Коли всі дні складаються зі злив,
      чи варто надворі сушити одяг?

      Мій світ, як ти – мінливий до межі.
      І час біжить без відліку у серці.
      Чомусь у тій постійній мережі
      твій образ дивовижним чином стерся.

      Питання – вчасні. Відповіді – теж.
      Ніхто нікого більше не турбує.
      Якщо ти завтра вранці упадеш –
      то я, напевне, цього не відчую.

      26 верес.”04



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    31. ***
      любові зорі і сонця
      цілунки рук і ніжність тіла
      від перших слів і до кінця
      відлуння пристрасті як стріли
      летить крізь грози і дощі
      щоб впасти сумнівам під ноги
      спочине місяць на плечі
      розсипле сяйво на пороги
      котрі давно на самоті
      чекають кроків як осанни
      і кроки тихі
      саме ті
      почує ніч
      так бездоганно
      думки ламають призми снів
      ведуть із відстанями битву
      я відчуваю ясність слів
      котрі
      сплітаються
      в молитву



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    32. РУМБА (ДіДюЛя)
      ніжні руки... сильне тіло...
      рухи схожі до польоту...
      я б з Тобою полетіла,
      та не знаю навіть, хто Ти?
      і не знаю, де була я,
      скільки часу (мить? чи вічність?)
      як вже довго це триває...
      ця реальність...чи магічність...

      звуки ллються через стіни...
      все затоплено навколо...
      так спокійно...так повільно...
      так чуттєво... як ніколи...

      плавно...тихо...рухи... кроки...
      не торкаючись підлоги...
      пристрасть румби...ніч... допоки
      спить буденність...і тривоги...
      не торкаючись до тіла,
      відчуваю теплий дотик...
      я б з Тобою полетіла...
      хоч не знаю навіть, хто Ти...

      "цикл "TO FLY""

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    33. ***
      “Візьми її в політ,
      У Всесвіт
      Оцьому світу навпаки...”
      Ingvar Olaffson

      Сьогодні небо з кришталю.
      Весна чомусь занадто рання...
      Це дар мені чи покарання
      за те, що так Його люблю,
      аж терпнуть руки і вуста,
      земля з-під ніг кудись тікає...
      По шибках ніч п’янка стікає,
      безмежно темна і густа....
      А білих птах Його тепла
      мене підносить над Землею...
      Чекаю дотику єлею
      крізь ті високі стіни скла,
      щоб день на повну силу дихав,
      цілунки пестили плече,
      щоб те, що в грудях так пече
      не покидало душу...

      ...ТИХО...

      Ні слова більше... Окрім снів
      іще залишились видіння
      і світлих граней мерехтіння...
      ...Я б так хотіла, щоб зумів
      Він заподіяні розлуки
      віддати часу крізь роки, –
      й любити так, щоб згасли муки.
      Оцьому світу навпаки.

      "http://www.3muzy.com"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    34. ***
      Очі Твої зелені,
      дуже зелені очі.
      Ким же Ти був до мене?
      Ким же Ти бути хочеш?
      Чим стане теплий вечір,
      сплетений з листя м’яти?
      Я дочекалась втечі.
      Що мені ще чекати?..
      Може, хвилину дива?
      Може, весни хвилину?
      Жовта осіння злива
      гладить Карпатам спину...
      Тихо біжить струмками,
      плавно стає рікою...
      ...Скучила за руками...
      Скучила за Тобою...
      Боже мій! Як нестерпно
      знову лічити тижні...
      Поки душа відтерпне –
      небо проміння вижне...

      18 лист.”03



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    35. ***
      Все. Набридло. Досить.
      Не втомився грати?
      Ділять теплу постіль
      крижані квадрати.

      Не любов – потреба.
      Явище сусідки.
      Темно. Мало неба.
      Я виходжу з клітки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    36. КОРОЛІВСТВО КРИВИХ ДЗЕРКАЛ
      Мені нестерпно від тривоги.
      Мені незатишно від слів.
      Світанок падає під ноги
      нічних містичних королів.

      У світі дивних відображень
      Твоєї постаті нема.
      Нема п’янких весняних вражень,
      хоча надворі – не зима.

      Все навпаки. Нема віддачі
      у почуттях і у думках.
      Сміються всі. Лиш небо плаче
      з маленьким світом на руках.

      4 квіт.”04



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    37. ***
      Замало днів, ночей замало,
      щоб розділити час на двох.
      Вже скільки мрій життя ламало
      об гострі обрії тривог;
      і скільки снів порожніх снилось,
      ні світла в них, ні кольорів...

      Прозоре небо розстелилось
      в підніжжі білої зорі.
      Світанок хмарам очі виїв
      і зупинив нічний політ.
      ...Ти повертаєшся в свій Київ.
      А я – у свій колишній світ.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    38. ***
      Тут сади все все ще пахнуть осінню,
      і блукає сумний Пегас.
      По оплаканій стежці росами
      він проходить двадцятий раз.

      Він збирає побиті яблука,
      витирає з них бруд крилом.
      Так самотньо тут, ані равлика...
      Все не так, як колись було.

      А далеко віконце світиться,
      і над хаткою в’ється дим.
      Він походить і десь подінеться...
      Бо пегаси не люблять зим.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    39. ***
      Тепла кав’ярня за містом.
      Музика, наче нізвідки.
      Можна за столик присісти.
      Тихо. Спокійно. Без свідків.

      І без питань про майбутнє
      (як ви плануєте вечір?)
      Навіть думки тут відсутні.
      (Як і прокурені речі.)

      Круглий акваріум. Риби
      мовчки вирішують справи.
      Затишно...Лірика Скиби.
      Запах гарячої кави.

      "серветкова лірика Романа Скиби"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    40. ***
      Небо
      _______самотньо-
      ________________синє.
      В нього
      ________нема
      _______________ нікого.
      Роси
      _______дощу
      ______________німого
      падають
      ________по
      ______________краплині.
      Плачу
      ________Тобі
      ______________піснями,
      поглядом
      __________біль
      _______________ковтаю,
      в душу
      ________сльозу
      _______________вертаю –
      ту, що
      ________немов
      _______________вогнями
      палить
      ________ мене
      _______________ і гине,
      гасне
      ________сама
      ________________від себе.
      Скоро
      _______душа
      _______________полине
      в синьо-
      ______ самотнє
      ________________небо.
      Вітру
      ______позичить
      ________________тугу
      і
      ______не прийде
      _______________забрати
      Буде
      ______всю ніч
      ______________вмирати,
      щоб
      _____народитись
      _______________вдруге.

      14 трав.”2000



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    41. ***
      Ти йдеш на Світло. І вода
      бере останні краплі болю.
      Ти врешті став самим собою,
      коли всі сумніви віддав...

      Ти бачиш день завжди новим.
      Ти любиш ніч без призми лампи.
      Тобі чужими стали штампи,
      шаблони слів, сигарний дим...

      Ти йдеш на Світло. У вогні –
      роки, прожиті під копірку...
      В Твоїх долонях – сонна зірка.
      І перший промінь – у вікні...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    42. ***
      це вже колись було
      знову замкнулось коло
      спрага моїх безсонь
      топить рожевий лід
      вабить м’яке тепло
      зараз або ніколи
      в ніжність Твоїх долонь
      я опускаю світ
      стукає в скроні час
      дивно біліють стіни
      я віддаю три дні
      щоб залишити мить
      надто чуттєвий джаз
      все відтоді незмінне
      і на одній струні
      знову душа щемить

      2 лист”03



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    43. ***
      Мене ненавидиш? Прости.
      Я виросла з твоїх обіймів.
      Ти дивно прагнеш висоти.
      Якось так низько...божевільно...
      Я знаю, навіть без прикмет,
      твоє життя – моя неволя.
      Немає зоряних карет.
      Є гарбузи посеред поля.
      А в них, звичайно, пацюки.
      ...Летить за вітром капелюшок.
      Я досі вірю у казки,
      а не в приватних попелюшок.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 6

    44. ***
      Не сумуй. Не треба.
      Доля знає міру.
      Так повинно бути,
      так усе приймай.
      Вкрала ніч півнеба,
      і в шматину сіру
      встигла загорнути
      мій маленький рай.
      День новий прилине
      на блакитних конях,
      вихлюпне на трасу
      сонячну росу.
      Потримай хвилину
      небо у долонях,
      поки ще пегаси
      промені пасуть;
      поки ще розлука
      від кохання п’яна,
      і не тямить зовсім,
      що вона сама.
      Не хапай за руки...
      Там, за океаном,
      дуже довга осінь
      і така ж зима...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.67

    45. Монолог Адама
      Чому згрішила Єва?
      На серці металева
      печать.

      Довкола всі рослини
      вслухаються в хвилини.
      Мовчать.

      То холодно, то спека...
      Вона десь так далеко...
      А де?

      Питань ще так багато!
      Нема кого питати...
      Іде

      прозорий дощ. Змиває
      той перший гріх із раю.
      Колись,

      моя прекрасна панно,
      було все бездоганно...
      Вернись....
      9 вересня 2006



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    46. все що снилось
      все що снилось тепер збувається
      і крадеться ходою тихою
      поки ніч за вікном хитається
      я лечу
      я мовчу
      не дихаю
      я з Тобою у центрі вічності
      забуваю про час нестриманий
      на межі простоти з магічністю
      душу в грудях ніяк не втримаю
      місця мало їй
      тісно
      Боже мій!
      чи можливо цю мить залишити
      і з хвилинами дуже схожими
      десь у серці промінням вишити

      НАЗАВЖДИ



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    47. * * *
      В світі бутафорій
      не чекала дива.
      День за днем мотала
      у клубок контрастний.
      З-поміж всіх теорій
      тільки та правдива,
      що Твоєю стала...
      Будь таким же ясним…
      Розстелилось небо
      з дивного неону.
      В небі зорі квітли,
      гаснули години...
      Я ішла до Тебе
      стежкою з картону.
      Будь таким же світлим!

      Будь мені єдиним...

      27 бер.”04



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    48. Голос Твій - луною...
      Голос Твій – луною.
      В кожен звук вслухаюсь.
      В мареві нічному
      образ Твій – півтінню.
      Небо – пеленою,
      в ньому розчиняюсь.
      Гаснуть по одному
      теплі сновидіння.
      Я з Тобою вільна
      від турбот навколо.
      Сумніви і втому
      серце заколише.
      Я з Тобою сильна.
      Тільки вже ніколи
      не зізнаюсь в тому,
      що боюся тиші...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    49. Місто...
      Місто. Площі.
      Вікна. Вежі.
      Осінь. Листя
      у пожежі.
      Ностальгія.
      Відчай. (Знову).
      Три хвилини
      на розмову.
      Кожна думка –
      за вітрами.
      Місто. Площі.
      Вежі. Храми.
      Світле небо.
      Є надія.
      Місто. Спокій.
      Літургія...

      6 жовт.” 02



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    50. Напливала тінь... Догорав камін...
      Напливала тінь… Догорав камін...
      Розчинявся день в келиху вина.
      Все було не так, як намріяв Він.
      З квітами в руці плакала Вона.

      Він не знав, чому. Він шукав сліди
      дотиків і слів, сказаних дарма.
      Час немов завмер. За вікном сади
      плакали дощем. Майже, як Вона.

      Він Її втішав, гладив по плечі,
      ніжно пригортав, наче немовля...
      А Вона Йому віддала ключі.
      Просто так...без слів, гідних короля.

      Серце билось в такт з кроками Її.
      Він чомусь чекав неймовірних змін.
      В душу влазив біль плавністю змії.
      …Напливала тінь… Догорав камін...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    51. Ти живеш у місті, дивному для мене...
      Ти живеш у місті,
      дивному для мене.
      Ти приносиш вісті
      із чужих світів.
      Погляд в Тебе теплий.
      А в очах зелених –
      вогники салютів
      і нічних мостів...

      Ти – у всьому вільний.
      І нема кордонів
      від Землі – до Неба,
      (потім – навпаки.)
      А думки, мов фільми,
      що давно готові
      втілитись для Тебе,
      навіть крізь роки.

      Ти – Велике Щастя,
      світле і незнане.
      І з тобою поряд
      я така жива!
      Вогники зелені
      гріють і не гаснуть,
      як не гаснуть зорі
      і Твої Слова...




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    52. * * *
      Торкатись, бачити Тебе,
      з долонь напитися відваги,
      аж поки думка прокладе
      останній міст нічної Праги;
      аж поки небо пролетить
      так низько понад головою...
      І зупиняти кожну мить,
      раніше стриману Тобою.
      І сонцем душу обпекти,
      і льодом опік остудити...
      Ходити там, де ходиш Ти
      і душу світлом оповити;
      і забувати, де кінець,
      щоб повернутись до початку,
      аж поки сонячний гінець
      запалить в небі ясну крапку
      і ніч зірчасту перетне
      найпершим променем любові...
      ...Ти знову вибереш мене,
      а я ловитиму на слові,
      на кожнім дотику очей
      Тебе, єдиного у світі…
      В душі від того аж пече,
      що можна так когось любити…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    53. “Світ будується нам спочатку...”
      “Світ будується нам спочатку...”
      Катерина Калитко.

      Щось не так. Гостро пахне містика.
      Хтось на шпальти розлив олію.
      Свисне рак – і замре статистика.
      Світ від цього уже хмеліє.

      Небо крутиться. Потім – падає.
      Біле полум’я їсть рукописи.
      Трійця муз на стіні помадою
      вперто пише забуті опуси.

      Все ще буде невдовзі згадано –
      кожну теплу і світлу згадку.
      Ти вже чуєш, як пахне ладаном?
      Світ будується нам спочатку.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    54. я Тебе не питаю...
      Я Тебе не питаю, звідки
      Ти прийшов...Із повітря наче...
      Мовчазні білокрилі свідки
      поруч Тебе... і я їх бачу...
      Відчуваю тепло, що ллється
      по руках і по всьому тілу.
      З-поміж струн, що з самого серця
      линуть в небо – обрала білу.
      В дзеркалах я не бачу льоду.
      Впав тягар, що стискав зап’ястя.
      Хтось тримає за руку моду.
      Хтось приймає в обійми Щастя.
      Я Тебе не питаю, де Ти
      вчився слухати і любити...

      Над Тобою мої планети.
      Наді мною – Твої орбіти.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    55. * * *
      ти говориш слова щоб підтримати тему до речі
      і ні крихти тепла не вкладаєш у свій монолог
      ти мене готував до якоїсь безглуздої втечі
      я б тікала та певне тікати найкраще удвох
      ти не знаєш того що не варто крутити серцями
      бо колись не даси собі раду із власним лицем
      ти крокуєш вперед за якимись своїми взірцями
      і ти знаєш я рада що так і не стала взірцем
      я така яка є
      бо жива
      і без сумніву грішна
      може мрії мої не виходять за звичний поріг
      я наплакалась так що сьогодні чомусь стало смішно
      як же довго я йшла щоб прийти до початку доріг



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    56. Ти -є.Ти - поряд. Ти - Любов
      Ти – є. Ти – поряд. Ти – Любов.
      Я довгий час Тебе хотіла.
      ...Сьогодні дощ так тихо йшов...
      Проходив думкою. І тілом.

      Він забирав мої страхи,
      він закрадався під одежу,
      він розмивав оті шляхи,
      яким я більше не належу.

      І кожен дотик – як луна.
      І кожна крапля – як причастя.
      Я заплатила вже сповна
      за те, щоб мати власне щастя;

      за те, щоб Ти мене вберіг
      від давніх спогадів і втоми.
      А я – на схрещенні доріг –
      хоча б на мить забула, хто ми...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5