Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Петро Скоропис (1980)

Інфо
* Народний рейтинг 4.721 / 5.38
* Рейтинг "Майстерень": 4.272 / 5.25
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Переглядів сторінки автора: 45387
Дата реєстрації: 2011-03-01 12:51:48
Звідки: Волинь
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2018.06.16 13:08
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
З Іосіфа Бродського. На виставці Карла Вейлінка
Пейзаж, чи майже. Кількісно фігур
помалу убуває у довкіллі
з напливом статуй. Білість шевелюр
у мармурі, цім навпаки вугіллі
місцин, годиться Півночі. Плато;
гіпербореї патрають капусту.
Усе горизонтальне, і ніхто
вас не притис розчулено до бюсту.

II
Можливо, це – майбутнє. Тло, еге ж,
для покаянь, для помсти товариству.
Проникливо-приглушеного "геть!".
Раптового прийому джиу-джитсу.
Еге ж, се – місто будучини. Сад,
густий і непроникний ба, на оці,
як ящірці у тропіках – фасад
готелю. Поготів – у хмарочосі.

III
Можливо – і минущина. Тунель
під гору скрух. Під відчаїв вершину.
Глаголів довгі вервиці до "л.
До сум’яття нечулість крепдешину.
Се – царина минущого. Стезі,
глухої, без надій. Калюж тутешніх,
що всотують зображення усі,
як лушпайки – окатої яєчні.

ІV
Достоту – перспектива. Календар.
Вірніше, із роз’ятрених гортаней
нагода глибині душі нездар
зізнатись у потузі бездиханній.
І голосу, не оку, як було,
опісля перепрошувань на кутні,
спідручно обирати більше зло
і сподіватись чулості в одлунні.

V
Можливо – натюрморт. Оддалеки
усе, у рамці загнане, почасти
мертвіє, нерухоміє. Хмарки.
Ріка. Між берегів зависле птаство.
Рівнина. Безумовно, і вона,
як формою приплюснута ідея,
далась взнаки текстурі полотна,
листівці, виправданням Птоломея.

VI
Можливо – зебра моря або тигр.
Від скинутого погляду і плаття
облизує литки наперекір
нездалій у засмазі балюстраді,
і вечоріє, далебі. Жара;
і розпашілий молот з наковальні
зісковзує; і соло комара
кінчається овацією спальні.

VII
Можливо – декорація. Дають
"Причини Нечутливість у Розлуці
до Висліду". Розчулює прелюд
спів-виконавців, сліпуватих буцім,
і "до" звучить, як тимчасове "од".
Блискуче, ніби крапелька зі крану,
з вібрацією, над дротами нот,
місяцелике лине в ніч сопрано.

VIII
Достоту, що – портрет: у свій манір
землисті, невибагливі відтінки
поверхонь успадковує і зір,
зосібна – у приставлених до стінки.
І поступкою світлому, бліді
клубливі хмари, буцім олімпійці,
спиною чують уряди-годи
у маляревім – погляд самовбивці.


Що, зрештою, і є автопортрет.
По суті, крок убік од власне тіла,
повернутий у профіль табурет,
вид здалеки життя, що пролетіло.
Оце і звуть "майстерністю": пуття
і змогу не боятись процедури
своєї, власне, в формі небуття,
відсутності в нім, списанім з натури.


---------------------------------