Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Петро Скоропис (1980)

Інфо
* Народний рейтинг 4.721 / 5.38
* Рейтинг "Майстерень": 4.272 / 5.25
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Переглядів сторінки автора: 48225
Дата реєстрації: 2011-03-01 12:51:48
Звідки: Волинь
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2018.10.09 21:39
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
З Іосіфа Бродського. Пісня цноти, вона ж – досвіду
Ми у лузі грати в квача охочі,
бодай не в пальтині, а у сорочці.
А як дощ і сльота стає на заваді,
неохочі до сліз, ми уроку раді.

Ми посібник глянем і сіпнем бровою.
Те, що нам сниться, і стане явою.
Ми полюбим всіх, а за це – вони нас.
Ми з надією множимо плюс на мінус.

Ми в дружини собі візьмем дів з очима
неполоханих ланей, а як є ними,
то струнких парубійків у мужі візьмем
і ніхто не виявиться самітним.

Позаяк у ляльок усміхнені лиця,
ми помилимось де у чім сміючися.
Отоді зі спокоєм знакомиті
мудреці підмітять: річ у освіті.

2
Ми у думці окріпнемо перегодом.
Ми усякі недуги загоїм йодом.
Наші вікна завішані будуть тюлем,
а не забрані в чорні решітки тюрем.

Ми приємну роботу скінчимо рано.
Ми віч не зведемо в кіні з екрана.
Ми важезні брошки начепимо платтям,
коли хто без грошей, то ми оплатим.

Ми судно збудуєм з гвинтом і паром,
цілковито залізне і з повним баром.
Ми зійдем на борт і відкриєм візу,
і оглянем Акрополь і Мону Лізу.

Позаяк континенти у океані
як на якорі й четверо пір наявні
року інде, а баки пального повні,
двадцять місць оглядинам наготові.

3
Тьохне нам соловей у гаю зеленім.
Ми не хутче віри ймемо, що смертні,
чим ворона опудалові за тином.
Винуваті, стаєм у кут самостійно.

Ми зістарієм в кріслі глибокім сидьма,
у оточенні внуків і внучок. Сíм'ям
не утішеним раятимуть сусіди
телесвідчити вирок шпигунській сіті.

Як нас учать книги, епоха, люди:
завтра так прикро не має бути,
як вчора, і слово сіє писати
в tempi слідує нам passati.

Позаяк осередок душі у тілі,
ми будем ліпшими, чим хотіли.
Пирога ми засмажим на чистім салі,
адже так смачніше: так нам казали.

___________________________


"Hear the voice of the Bard!"
W. Blake

1
Ми окрай села не чаркуєм в сіні.
Ми себе не дамо в женихи царівні.
Ми мочаєм в щі не постіл, а вуси.
Нам сміятись сором і нудні рюмси.

Ми дуги з ведмедем не гнемо нігтем.
Ми на сіроманці вперед не їдем,
і він не зведеться, пирнутий шприцом,
ні в зударі об землю, чарівним принцом.

Мідні сурми чуючи, ми не сурмим в них.
Ми не любим подібних собі й осібних,
крутіших замісом на іншім тісті.
Ми не певні у часі, а частіш – місці.

Позаяк від півдня далеко північ,
думка сіпає думку чимдуж надривніш.
Коли меркне сонце, ми струм вмикаєм,
кінчаючи вечір грузинським чаєм.

2
Ми не бачим сходів у ріллі нашій.
Жахний у нас захист, суддя незрячий.
Нам миліша швайка, чим гол воротам.
Вчастуйте обідом нас і компотом.

Нам зоря у оці, що сльоза – подушці.
Ми гидуєм короною на ропусі,
чиряком і бородавкою на п'ясті.
Подаруйте нам тюбик доброї мазі.

Нам глупство миліше хитрощів лиса.
Ми не відаєм, нащо деревам листя.
І, коли ті Борей обриває махом,
ураз ціпенієм, пройняті жахом.

Позаяк на тепло зазіхає холод,
піджак у латках наш, кожух в проколах.
То не глузд ослаб, а вічі нездалі
різнити орла силует і чаплі.

3
Ми боїмся смерті і страт посмертно.
Нам знайомі наші жахи предметно:
порожня імовірніша чанів пекла.
Ми не знаєм, чи чує хто наше "леле…"

Наші лінії доль і на крапку згідні.
В узголів’ї доні в нічній сорочині,
або сина – в майці – не стати нам снами.
Наша тінь довша ночей перед нами.

То не дзвін калатає над хмурим вічем!
Ми в пітьму ідемо, де світити нічим.
Ми спускаєм стяги й палим бумаги.
Дайте пригубити напослідок з фляги.

І чому так виходить? І гріх за долю
кивати на вдачу або Божу волю.
А обіцялась хіба інакша?
Ми платили за всіх, от і решта ваша.


____________________________