Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Петро Скоропис (1980)

Інфо
* Народний рейтинг 4.721 / 5.38
* Рейтинг "Майстерень": 4.272 / 5.25
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Переглядів сторінки автора: 51379
Дата реєстрації: 2011-03-01 12:51:48
Звідки: Волинь
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2019.01.19 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
З Іосіфа Бродського. Фонтан
З пащі лева
ручай не сюрчить і не чути рику.
Гіацинти цвітуть. Ні свисту, ні крику,
ні тобі голосів. Нерухома листва.
І обстава ця ніби і осторонь грізного лику,
і нова.
Пересохли уста
і гортань проржавіла: метал, до речі.
Ба, заглушений напріч кран перетечі
у гущавіні сховку, в кінці хвоста,
кропивою оплутаний вентиль. Настоявся вечір;
неспроста
тіней тьма
оточила фонтан, буцім леви з хащі.
І уплиг до сородича скрушного серед чаші,
за бар’єром гайда, сновигають круг недарма.
Лижуть морду та лапи свого вожака. І, що м’якші,
то нема
їх темніш. І таки
він урешті зливається з ними увесь і
оживає, зістрибує вниз. І орава, в бентезі
чезне разом у млі. Ба, зірки
криє хмара з півнеба, і гадці тверезій
узнаки
у шитві звисока –
адже краплі на лавиці в поміч крадіжці –
сам поплічник отій потрочі, крадій вожака.
Сіє дощ над землею навкісні косиці,
буцім сіті плете або кліті котятам, левиці
без вузла і цвяшка.
Теплий
дощ
моросить.
Ним, як леву, гортань
не остудиш.
Ти не будеш жаданим й забутим не будеш.
І тебе в пізню пору з землі воскресить,
коли чудиськом був ти, збіговисько чудищ.
Повістить
з ким ти збіг
дощ і сніг.
І відступлять застуди,
все одно тут нічліг твій і ніч – оберег.
Бо нема самотини незглибніше спомину чуда.
Так вертають до тюрем бувалі раніше там люди
і голубки – в ковчег.







-------------------------------------