•  +++

коли змиришся із цими рядками, немов із залежністю
коли у клубі анонімних поетів зізнаєшся у своєму слові,

•  +++

і місяць - окраса його зіниць
і тиша, яку так далеко чути

•  Ця жінка

ця жінка завжди десь поряд, купує харчі і одяг,
між злодіїв, які крадуть, поетів, які щось пишуть,

•  осіннє

павутиново знову, шовково,
соколина навколо печаль,

•  вона прийде

вона прийде - і ти зрозумієш її ім'я,
упізнаєш всі знаки на денці її очей

•  ...

коли її бачитимеш - вчитимешся забувати,
віддавати свою пам'ять, мов програну у війні,

•  . . .

від листів, не написаних взимку, ти кажеш, легше
певне, це наслідки нежиті й авітамінозу,

•  Передсвятковий вірш

на дні очей формується імла,
на клапоть неба з річкового скла

•  ...

мариться осінь старим вужам
вариться днів золота спаржа

•  + + +

ти знаєш, старий, цей наш бізнес – пропаща гра
бо він не одного зжер замість перших страв

•  майже колискова

ти просто слухай
але не вір

•  +++

                                              I.Г.

•  +++

коли площі холонуть під ляпасами дощів
і в клітини квартир розпливається стомлений натовп,

•  про перець, рибок, похмілля та інші речі

перед тим, як пірнути у неї, спершу
ти згадаєш: три дні не голив обличчя,

•  екс-президенти

залишили ескорт. мовчазні, наче їх охоронці,
небеса нависали, прогнувшись до сонця грудьми.

•  про Тьому

ти же знаєш, Тьома, виходь і відтягуй двох,
виривайся вперед, замикай, замикай на льоту,

•  +++

місто пливе в безодню, три кораблі бездонні
вгору здіймають весла, плачуть русалки-хвилі

•  балада про місяць

він чекав, коли темрява залоскоче у м’язах ніг,
коли зрубані в корінь тіні поваляться навідліг,

•  ***

озирнися: ці дні – закоркований в пляшці бриз,
кораблі, що пливуть у небо, з очей пролите

•  караван

коли в небо впадуть валторни,
а в калюжах зійдуть зірки,

•  ***

спека, важка, мов молитви кімнатних мух,
осідала на спраглих стінах міських будинків

•  соми

коли б’ються об щоки темні слизькі хвости,
відчуваєш: ця ніч безводна, а більш – бездонна,

•  човни

невагомі човни – хоч вихлюпуй черпалкою небо…
в них нізвідки плисти, в них не знати про стіни і скло

•  злива

так вітри розривають померлі мушлі
так пісок пропікає чаїна сльоза

•  острови

вони до тебе йдуть, мов плач старих дельфінів –
розплесканих морів забуті острови

•  весна

цю весну ти пізнаєш спочатку навпомацки, потім –
у лице, наче програних коней циганський барон,