Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Анонім Я Саландяк (1955)

Інфо
* Народний рейтинг 4.904 / 5.38
* Рейтинг "Майстерень": 4.524 / 5.25
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Переглядів сторінки автора: 83454
Дата реєстрації: 2011-07-27 09:42:25
Звідки: м Підгайці
Школа та стилі: Римований текст.
У кого навчаюсь: Б-І.Антонич -- Петро Перебийніс.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2018.09.30 10:09
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
18-19. Діалектика для фейсбука (з Канта)
18. Діалектика для фейсбука (з Канта)
довге – актуальне речення...
    ... від Канта*: “Там де їхня спрощена логіка-свідомість (Wesen-суть,істота) , замість того зупиняє, власне стверджує, що це каверзні задуми розумників з метою, що найменше, похитнути підвалини суспільного блага, і їм, тут, здається - що таке-наше, спекулятивне (лат.speculatio – вистежування) , мислення не відповідає, навіть, самому поняттю розсудливості, - а також, що їм, заради загального добра, дозволено, та навіть похвально, робити добрі справи за допомогою підтримки поверхневого обґрунтування (Scheingründe-видимість основи) , - як для виявлення вигаданих супротивників, так і для збереження лиш вигоди, а наш наголос на потребі стримування таких, голих, практичних переконань упускаються з виду, маючи на меті примусити нас до признання дефективним нашого спекулятивного (лат.speculatio – вистежування) мислення, котре веде до аподиктичного (беззаперечного, достовірного) знання“.
    *“Wo aber das gemeine Wesen dafür hält, daß spitzfindige Vernünftler mit nichts minderem umgehen, als die Grundfeste der öffentlichen Wohlfahrt wankend zu machen, da scheint es nicht allein der Klugheit gemäß, sondern auch erlaubt und wohl gar rühmlich, der guten Sache eher durch Scheingründe zu Hilfe zu kommen, als den vermeintlichen Gegnern derselben auch nur den Vorteil zu lassen, unseren Ton zur Mäßigung einer bloß praktischen Überzeugung herabzustimmen, und uns zu nötigen, den Mangel der spekulativen und apodiktischen Gewißheit zu gestehen – Де однак загальна-проста суть-істота-сутність замість того стоп-власне, це хитрий-каверзний розумовий з-в не менший-меншіший обертатися-знатися-замишляти, як підвалина суспільного-прилюдного блага-користі похитнути-відступати до-для виконувати-спричиняти-складати, тут-там світити-здаватись воно не одну-саме розсудливість-тямучість відповідно, але-розділяючи також дозволено і хотіти готовий похвальності добре справа-річ краще-швидше через-за допомогою видимість основ до-для допомоги-підтримки до-для траплятися- виявлятися, як мнимий супротивник той самий-останній також лиш вигода-користь на-для допускати-залишати, наших тон-наголос для стримування-помякшення-зменшення одиної голої практичного переконання вниз-під відповідають, і нам на-для примушувати-запрошувати, брак-нестаток спекулятивної і беззаперечної упевненість-достовірність на-для усвідомлювати-признаватися“. (згідно словника) .
( І Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Першого розділу Секція друга Дисципліна чистого розуму з погляду його полемічного вжитку, абзац пятнадцятий.)
    16.12.2017 р.

19. Діалектика для фейсбука (з Канта)
про предмет тіла...
    ... та спочатку, зреагувавши на “нотатку Volodymyr Kovchak - на фейсбуці”*, рішив-вирішити своє, давнє, дещо-абсурдне питання, - про предмет предмета (про терміни)...
    У Кантовому тексті “Критики чистого розуму” давно зауважив три терміни котрі подають (означають) річ-предмет... Перший: Ding – річ-малятко-обставина-справа; але: dingen – наймати, торгуватися; але: dinglich – речовий. Другий: Sache – предмет-річ-пожитки-справи; sachlich: реальний-речовий-діловий-об’єктивний; але - Sachlichkeit: речовинність. Третій: Gegenstand- предмет-річ-сюжет. Та оскільки цей термін (Gegenstand) використовується саме як той предмет чогось, наприклад: предмет досвіду (“Gegenstand der Erfahrung”), або навіть отак: річ, як предмет досвіду (“…der Dinge als Gegenstände der Erfahrung…”), то розберемо той предмет-Gegenstand детальніше: gegen – до-проти-порівняно-замість-біля, а - stand – від stehen – стояти-міститися - стан-місцеположення; і попробую звести, це, логічно до поняття предмета як щось: Gegenstand - навпроти стояче... Отже далі: якщо поставити в свідомості, навпроти, як предмет-Gegenstand: поняття тіла-Körper (кістяк-корпус)... то, здавлось би sachlich: реальний-речовий? Але в свідомості... трансцендентально (способом виходу за межі) береться апріорно-передуючи з трансцендентного (такого що є за межами), завідомо, лиш само поняття - а не речовинність, того “тіла”... отже, поняття тіла з усіма його визначеннями: протяжне-тверде-подільне... як логічна конструкція чогось-завідомо цільного – тіла людини-тіла землі-тіла всесвіту... чим (як поняттям) подалі у свідомості завідомо спекулюється (лат.speculatio – вистежування) ... як забагнеться розуму...
    Відносність-Relativitäts того до того... різниця між речовиною предмета-Sache-Sachlichkeit та умоглядною “речовиною” предмета-Gegenstand - здоланою не буде, ось це-таке, повне, узагальнення речовини та умоглядності: “... як стверджує І. Кант, доступне тільки для вищого, нелюдського розуму”!
    Так я розумію Канта** взагалі та зокрема...

*Аналітичні поняття і трансцендентальна філософія І. Канта: нотатка і запитання
VOLODYMYR KOVCHAK•11 СІЧНЯ 2018 . фейсбук
Передісторія:
    Щодо аналітичних понять І. Кант погоджується з В. Ґ. Ляйбніцем і Д. Ґ’ Юмом у тому, що предикат і суб’єкт аналітичного судження тотожні і утворюють одне, а не два, поняття. Наприклад, поняття тіла тотожне до поняття протяжності; у твердженні «тіла – протяжні» ми маємо справу не з двома поняттями «тіла» і «протяжності», а з одним поняттям протяжного тіла, де поняття «тіло» і «протяжність» є синонімами. Якщо одне поняття цілковито виводиться з іншого, то, за І. Кантом, ми маємо справу не з двома поняттями, а тільки з одним, яке аналізуємо. В аналітичному твердженні «тіла – протяжні» евристичний потенціал мізерний, реальний приріст нового знання дають синтетичні поняття. Якщо в аналітичному судженні предикат генетично виводиться з суб’єкта, то у синтетичному предикат строго не виводиться з суб’єкта.
    Можна було би припустити, що аналітичні судження генетично походять від синтетичних, проте «аналітичне і синтетичне судження у І. Канта принципово відрізняються один від одного, і, якщо ми допустимо можливість перетворення одного в інше, зміниться уся його система».
Питання ( стосується винятково евристики аналітичних понять):
    А) Якщо 1. суб’єкт аналітичного поняття неявно вміщує предикат, 2. предикат логічного поняття нічого нового не стверджує про суб’єкт, 3. всі без виключення аналітичні поняття є внутрішніми поняттями розуму, то - чи доцільно припустити, що між кожним із всіх аналітичних понять має бути зв’язок, через який можна від будь-якого одного аналітичного поняття перейти у будь-яке інше аналітичне поняття?
    Б) По суті, такий зв’язок мав би утворити нову якість зміст і бути синтетичним, бо дає приріст новизни і з жодного атомарного аналітичного судження не можна вивести зміст зв’язку. Виділення зв’язку аналітичних понять відбувається синтетично чи аналітично?
    В) такий зв’язок стає чимось на зразок мета-поняття? Синтетичним чи аналітичним?
Дискусія:
    Іншими словами – чи є між аналітичними поняттями необхідний зв’язок аналітичності і чи не є вказаний зв’язок аналітичності між аналітичними поняттями насправді синтетичним?
Навіть якщо припустити, що аналітичні поняття між собою дискретні на кшталт монад, то і у монадологічному контексті можна вивести монаду монад.
    А далі: якщо цей вказаний зв’язок аналітичності між аналітичними поняттями можливий у контексті філософії І. Канта, то чи можна вважати його тотожним до інтелектуального споглядання (за аналогією до інтелектуальної інтуїції Р. Декарта), яке, як стверджує І. Кант, доступне тільки для вищого, нелюдського розуму?

    ** I Kant: “ Vorher will ich nur noch die Erklärung der Kategorien voranschicken. Sie sind Begriffe von einem Gegenstande überhaupt, dadurch dessen Anschauung in Ansehung einer der logischen Funktionen zu Urteilen als bestimmt angesehen wird. So war die Funktion des kategorischen Urteils die des Verhältnisses des Subjekts zum Prädikat, z. B. alle Körper sind teilbar. Allein in Ansehung des bloß logischen Gebrauchs des Verstandes blieb es unbestimmt, welcher von beiden Begriffen die Funktion des Subjekts, und welchem die des Prädikates man geben wolle. Denn man kann auch sagen: Einiges Teilbareпо-дільне ist ein тіло-корпус-Körper. Durch die Kategorie der Substanz aber, wenn ich den Begriff eines Körpers darunter bringe, wird es bestimmt: daß seine empirische Anschauung in der Erfahrung immer nur als Subjekt, niemals als bloßen Prädikat betrachtet werden müsse; und so in allen übrigen Kategorien. - Але перед тим я тільки дам короткі визначення (дефініції) категорій. Вони (категорії) є поняттями про той чи інший предмет взагалі, завдячуючи яким (поняттям) споглядання предмета вважається за визначене з погляду однієї з логічних функцій у судженнях. Так, функція категоричного судження є відношення суб'єкта до предиката (сказаного), наприклад - усі тіла є подільними. Але з погляду суто логічного вживання розсудку лишається невизначеним, якому з двох понять давати функцію суб'єкта, а якому предиката. Адже можна сказати й так: щось подільне є тіло. Та через категорію субстанції (цільності), якщо я підведу під неї поняття тіла, визначиться, що емпіричне споглядання тіла в досвіді завжди має трактуватися тільки як суб'єкт, і ніколи як предикат (сказане); і те саме й зі всіма позосталими категоріями”. (згідно словника) .
( І Кант Критика чистого розуму Трансцендентальна естетика § 14. Перехід до трансцендентальної дедукції категорій, останній абзац.)
    13.01.2018 р.