Вірші - Сергій Мекеда - Поетичні майстерні

Вірші, проза, аналітика, огляди

Автори /

Сергій Мекеда

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

Ці рани не загояться ніколи,
вони так само вічні

• з циклу

Серце змовкає птахом за гратами
Уся нерухомість стає рухомою

• АВТОСТОП

Полюю на теплість незайманих місць.
Почуйте слова мої безголосі,

• АЛЬПІНІСТКА

спочатку була спроба залізти на говерлу
яка завершилась падінням з двометрової висоти

Моє хвилювання неможливо не помітити.
І, поки йдеш відчиняти ти мені,

• ДЕРЕВА

Коли ми сплітали нерівне коріння
нервовим торканням у холоді тиші

• МІСЯЦЬ

Поглянь з захмарених небес
на неосвітлювані землі —

• МІСТ

Люблю цей міст. Зігнувши спину,
у позі старця чи каліки

Ти почуєш, як голос покличе,
як здригнеться будівель намисто,

Ти повертаєшся в це місто,
тебе дощі зустрічають осінні,

Коли зустрінемось я дивом
тебе не помічу. Пробач.

Де сонце стомлене заходить,
тепло ховаючи за хвилі,

Узимку в вічному Трипіллі,
узявши в руки мокрий сніг,

Переглянути всі твори з цієї сторінки