Автори /
Наталя Клименко (1984)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Р. В.
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Р.В.
•
***
•
***
•
Р.В.
•
***
•
І.Р.
•
***
Міліє день і пастухи дощів
Женуть отару схилами в долину.
Женуть отару схилами в долину.
Як далеко це місто в намисті вогнів бурштиновому,
Що стікало теплом твоїх рук по замерзлих плечах.
Що стікало теплом твоїх рук по замерзлих плечах.
Стане прозорим біль,
Скотиться по щоці.
Скотиться по щоці.
Коли дерева стануть сивими,
Погаснуть барви й голоси,
Погаснуть барви й голоси,
Ці дивні скам’янілі письмена
Такі живі, що боязко дихнути.
Такі живі, що боязко дихнути.
вийдеш, а дощ до грудей тобі тулиться,
горнеться, наче дитина налякана,
горнеться, наче дитина налякана,
Вийдеш з хати, ледь небо зажевріє,
Щоб побачити, як угорі
Щоб побачити, як угорі
Боже, ночі гіркішої
Більше не приведи.
Більше не приведи.
Пахло блискавками і м'ятою,
Краплі падали дощові.
Краплі падали дощові.
Той безумець, що ніч осідлав, та не задля розваги,
Проміняв два пташині крила на порожні бесаги,
Проміняв два пташині крила на порожні бесаги,
Холод такий, що вмерти.
Світ крізь діряве дно
Світ крізь діряве дно
Сонях небо накинув на плечі -
Прохолодою віє з ріки.
Прохолодою віє з ріки.
він ходив по воді опівночі,
мов чекав кого - ніч у ніч,
мов чекав кого - ніч у ніч,
А з приходом весни веселіше таки не стане,
Попри скреслі льоди не воскресне й одна ріка.
Попри скреслі льоди не воскресне й одна ріка.
І день прийшов, дощем підперезавшись,
Вмостився сивим дідом на поріг.
Вмостився сивим дідом на поріг.
Огляди