Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Володимир Галич (2012)
Пиши о жизни. Сможешь – не пиши?
Как не писать? Теряется основа.
Стихи мои есть громкий крик души,
А не глубокая игра ума и слова.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Магия чисел
    Давно, в седые времена… когда-то,
    Мой предок научился все считать:
  •   На одном дыхании
    Мы уйдем, бросив сказку другим,
    Тем, кто может еще удивляться.
  •   Доля
    Пошматоване літо
    Та пожовкла трава –
  •   Коріння
    Я бачу батька посивілі скроні…
    Всього два класи – ось і вся наука.
  •   Ніч без світанку
    Згасає день у вічній круговерті,
    Ніч поглинає, зрівнює в правах:
  •   Пята колона на Олімпі
    Усе убоге лізе на екрани,
    А шароварами заїздили величне.
  •   Тіні 37 – ого року
    Корупція… Уражені всі сфери.
    Лунають заклики: «Ату, ату їх! Фас!»
  •   Читая Ахматову
    Влюблен он сильно, впрочем, и она,
    Пылает в нем костер, она сгорает.
  •   Страх потерять
    Я боюсь потерять тебя,
    Оторваться, расстаться, любя.
  •   Нанолюбовь
    Удар, еще удар. Рабами вскоре схваченный,
    Раздетый догола, привязан к алтарю.
  •   ***
    Тем, кто знал тогда,
    что за этим стояло,
  •   Візерунки життя
    Світ весь в сплетінні… разом несумісне.
    Він все вміщає – радісне й печальне…
  •   У пошуку
    Цей світ фантастичний, чи може реальний?
    Ось Місяць незвичний, якийсь ідеальний.
  •   Очікування змін
    Дивлюся на небо. Яка неосяжність,
    Частина буття, глибина, нескінченність!
  •   Настроение
    Не выставляйте радость напоказ –
    Мир наградит вас болью, усредняя…
  •   Купаясь в счастье
    Дышу сейчас я ожиданьем встречи –
    Ведь не бывает радости в избытке.
  •   Ключи от счастья
    Чем покорила ты меня? Ищу ответы...
    Возможно чистотою нерастраченной...
  •   В погоне за счастьем
    Поток – об этом столько пишут,
    Но лишь тогда осознаешь сполна,
  •   Пустота
    Ночь... Луна не видна... Темнота
    В сердце острые когти вонзает.
  •   Час кохати
    Для тебе, мій коханий, я зібрала
    В садочку біля хати полуниці.
  •   Дыхание вечности
    Кавказ, речушка Бзыбь, близ Алахадзе.
    Сияют горы изумрудной чистотой.
  •   Твои руки, как ветер
    Ты чувствуешь, как нежный ветерок,
    Слегка коснувшись, взбудоражил душу,
  •   Создавая вечное
    Великий мастер Пабло Пикассо,
    Европы привередливой кумир,
  •   Зарубки Вселенной
    Словно сказочно добрый кудесник,
    К небу тянется нежный подснежник.
  •   Ліс
    Вже прохолодо… Гулом невеселим
    Сумує у листві бджолиний рій,
  •   Нема і не буде…
    Хочеться дива…
    Правда – брехлива,
  •   Цей дивовижний світ
    По кімнатам – буревій –
    Це прокинувся Матвій.
  •   Отдых
    Лениво плещется о берег море,
    Ушла в воспоминания разлука.
  •   В некотором царстве...
    Наш потешный царь Матвей
    За столом собрал людей.
  •   Жить по полной
    Вновь боль и пустота непонимания.
    Я задыхаюсь… будто бы в болоте.
  •   Замок
    Гряда из изумрудных скал сияет,
    А дальше замок… Башня-полусфера.
  •   Отдых на Мальдивах
    И снова лето – суета, жара.
    Жизнь как-то вяло… отпуск, перспективы.
  •   Паутина любви
    Я не люблю, когда мне лгут
    С надрывом, ласково и нежно,
  •   Миром бродит Любовь
    Где-то грусть и тоска накатили,
    Где-то стало все ясно без слов,
  •   Слившиеся миры
    Слов не нужно: и так много сказано.
    Мы, обнявшись, тихонько лежим.
  •   Світ наших мрій
    Світ наших прагнень, неосяжних мрій,
    Він поряд з нами – бажаний, уявний…
  •   Помилка
    Жили колись на світі динозаври –
    Перетворились в звичайнісіньких курей.
  •   ***
    Мне в прошлом ты ни разу не встречалась,
    Но в памяти моей стираешь всех,
  •   Зрелость
    Прекрасному, проросшему цветочку
    Осталось посиять, порадовать, уйти,
  •   ***
    Ти мрія у засніженім вікні,
    До тебе лине серце уві сні.
  •   ***
    Свята молитва лине божим світом.
    Є результат, досягнута мета:
  •   Я касаюсь губами воды
    Строки льются – легко на душе:
    Я слагаю стихи о тебе.
  •   Высшая проба на первозданном
    Маленький сиреневый цветочек,
    Вылезший из матушки-земли
  •   Изумрудная нежность
    Грусть печалью прошлась по душе,
    Ледяная притронулась свежесть.
  •   Зарано
    Хіба ви – люди? Ви – ніхто!
    Де – честь, непримиримість, гідність?
  •   Коріння
    Я бачу батька посивілі скроні…
    Всього два класи – ось і вся наука.
  •   ***
    Мені дуже самотньо без тебе.
    Обігрій міліардом зірок.
  •   Сказка
    Наш дом в лесу, среди сосны и дуба,
    На стенах тихо пляшут огоньки
  •   ***
    Энергетика слов
    Достает до основ,
  •   ***
    Чувства зреломолодые,
    Наши помыслы цветные.
  •   ***
    У Всесвіті всьому знайдеться пара:
    Брехня для правди, злоба для добра.
  •   Я і ти
    Кохання – це злиття душ,
    Постійне відчуття одне одного,
  •   Он сказал: «Поехали!»
    А память стирает расклады…
    Земля, красота, звуки, трели.
  •   Сорок семь
    Я – «Кучер» «Гвардейцу»: «Ну, как там у вас?»
    И замер весь КИК, хоть эмоций – в достатке.
  •   ***

    Есть в Донбассе особое место
  •   Не исчезай
    Я привык, что ты всегда есть,
    Не исчезай.
  •   Спіраль
    Базікають про вибори, народ –
    На дурість бидла виросла ціна.
  •   Краски детства
    Я помню детство в утренних туманах,
    Что стелятся привольно над рекой.
  •   Хитросплітіння долі
    Жінки бувають різні:
    Холодні й надто ніжні,
  •   ***
    Бути таким, як усі?
    Щось важко дихати...
  •   ***
    Через таїнство ночі безкрає,
    Через простір і час на човні
  •   Синий цвет
    О, этот дивный синий, синий цвет
    В тумане плотном сказочно искрится.
  •   Момент истины
    Мрачные лица, тоскливые взгляды.
    Ведь проще простого – возьми улыбнись.
  •   Всьому свій час
    Коли у нас таке було,
    Щоб з глузду з’їхало село?
  •   Очікування
    Ти втомилася від метушні,
    Неосяжного холоду безнадії…
  •   ***
    Глаза закрою, так порой видней,
    И сразу сон, кошмарный, как проказа:
  •   Не так, как все
    Рожденные ранней весной,
    Когда цветы появляются,
  •   Вкрадений час
    Вкрадений час – не прожите життя,
    Відсутність здобутків... пустоти, тертя.
  •   ***
    Ночь и рассвет – оранжевое с темным,
    Ведь друг без друга им никак нельзя.
  •   ***
    Торжество: победителя славят.
    В куче все: благородство, порок.
  •   Вирок
    Хто скаже слово гостре, як стріла,
    Про землю, що не квітне, ледь жевріє,
  •   Про дурнів

  •   Ти – все
    Ця дивовижна безкінечність –
    Загадка нашого буття…
  •   Волшебная лампа Аладдина
    Мне когти в душу стресс вонзил.
    Я сразу – в бар: сто грамм налил.
  •   Сила безмолвия
    Я должен быть уверен, точно знать,
    Что тишину никто не потревожит.
  •   Одиночество
    Мчусь по орбите в полной тишине.
    Виток, другой… до сотни набираю.
  •   Серый мир
    Все взвинчено, обнажено, развенчано,
    И мертвой тишиной мой мир меня манит.
  •   Візерунки нашої долі

  •   ***
    Должно все повториться – вот закон.
    Сказал Экклезиаст и канул в лету.
  •   О нас
    Кто в мечеть, в синагогу, кто в храм –
    Череда мудрецов и балбесов.
  •   ***
    Свята вода – то є надія,
    Про що давно дівчина мріє.
  •   ***
    Це і швидкість, і збурений час,
    І потік сили, розуму, духу…
  •   Краски возраста
    Хильнув вина, включив «форсаж»,
    Мужчин беру на абордаж.
  •   Ключи от счастья
    Чем покорила ты меня? Ищу ответы...
    Возможно чистотою нерастраченной...
  •   Грани любви
    Лес дуновенье ветерка вдохнул
    И замер – даже птицы не слышны.
  •   Что такое Любовь?

    Что такое Любовь?..
  •   ***
    Не нужно думать, цель ясна.
    Зажаты словом – клятву дали
  •   Символ України
    Я бачив світ. Міста ті рукотворні –
    Палаци, вежі та мости величні,
  •   Відчуття тебе
    Час знищує сліди і звужує потреби…
    Та ніжний дотик вітру знов нагадав про тебе.
  •   …не поле перейти
    Тіла – здорові, душі – хворі:
    Гординя, заздрість на заваді…
  •   ***
    Страна любви, восторгов и печали,
    Страна болванов, идиотов, дураков,
  •   Сладкий плен
    Мой смарагдовый, нежный листочек,
    Я давно в твоем сладком плену.
  •   ***

  •   ***
    Кольорове дитинство, а потім:
    Ненаситності вітер – у скроні
  •   В сподіванні добра
    А історія – наче зануда,
    По спіралі тече неспроста…
  •   Дежавю
    Мои руки помнят всю тебя,
    Все изгибы ласкового тела,
  •   Белизна запоздалой зимы
    Нежный шелест листвы –
    Это вы.
  •   Відмінності, як благо
    Ще пращури, живучи тут до нас –
    В них все було: знання, достаток, віра,
  •   Подражая Данте
    Извергая боль,
    Кружась языками
  •   Пісенька бобрів
    Ящірки живуть в пустелі –
    Ні підлоги там, ні стелі.
  •   Душа напоказ
    Стихи – это те же картины,
    Их только рисуют словами.
  •   Візерунки підсвідомості
    Ми – різні. В когось – лише дурість,
    А хтось промовив слово – думки свіжість,
  •   Акценты времени
    В подвале, за хлеб и похлебку,
    Освистанный жалкой толпой,
  •   Удобное рабство
    Всегда так было: впереди – вожак,
    За ним – все стадо,… по степи ползут.
  •   Русь изначальная
    Давно когда-то, в довладимирской Руси
    Природу предки наши уважали:
  •   ***
    Через таїнство ночі безкрає,
    Через простір і час на човні
  •   ***
    А женщина любит на грани безумства.
    В стократ амплитудно натянуты чувства.
  •   Параллели
    В далеком краю где-то жили шумеры.
    Не знали они наших страшных богов.
  •   Встреча друзей
    Мы пришли прикоснуться к истокам,
    Вновь почувствовать нежность тепла,
  •   О правде

  •   Таємниці свідомості
    Талант – це невгомонна сила,
    Духовний голод, неймовірна спрага,
  •   Граблі
    «Здатні» влізли у крісла «нездатних»:
    Їх глава вповз під лозунгом «ТАК».
  •   Ліс

  •   2500 років опісля
    По Емпедоклу світ – кулеподібний,
    У вік Краси весь сповнений Любові.
  •   Паралелі
    Хтось в давнину створив державу Спарту,
    Та згинув в небутті складний проект…
  •   Як тебе не любити?
    За Україну я віддам життя…
    Кохаю навіть за столом – і досить вдало,
  •   Дорогами Всесвіту
    Блукаємо безкрайніми дорогами Всесвіту –
    Байдужого й холодного.
  •   Айналайн (Читаючи Олжаса Сулейменова)
    Я пророкую звичне і буденне,
    Та не заради спокою й підтримки,
  •   Початок
    Стискає серце невгамовна туга –
    Життя розколоте на дві частини:
  •   Пам’яті Svetlay
    Приречені народженням на смерть,
    Ми посуваємося чергой до розв’язки.
  •   Наодинці з вічністю
    Не знаю наяву, чи уві сні:
    Ось знову, попре глузд здоровий, зримо
  •   Оберіг
    Приречений на щастя у розлуці,
    Несу в собі цей чистий оберіг:
  •   Читаючи Хорхе Борхеса
    Що є наш тривимірний світ? –
    Проекція вічності,… мить?
  •   Надпись на лбу
    “Наш президент...”... ваш.
    Молодость в профиль, анфас...
  •   Краски осени
    Хризантемная чудная осень
    Ничего не расскажет, не спросит.
  •   Хвилі пам'яті
    В надії охопити все, пізнати,
    Стежинкою прямую я до школи.
  •   Думая сердцем
    С другой планеты я и ты
    Где злобы нет и нет вражды
  •   Вроде еще не весна
    Вроде еще не весна,
    Что же так сердце забилось?
  •   Осінні мотиви
    Оце й усе… Вже осінь на порозі,
    Насичена дозрілими думками.
  •   ***
    Під світлі ритми місячного сяйва
    Пролився ранок свіжою росою.
  •   В пустоту
    Любові, Боже, дай і нових тем,
    Не допусти, щоб став байдужим знову
  •   Конопля
    Байдужість чорної безодні
    І холод зоряних туманів
  •   Українська менора
    З екрану два нащадки Мойсея,
    Здійнявши галас, б’ють себе у груди –
  •   Фата-моргана
    О, витражи, о, витражи.
    Вокруг сплошные миражи.
  •   Справжнє
    Йому дев'яносто… І кожного ранку
    Каміння потроху в мішечку тягає.
  •   Кольори
    Видно здалеку нас,
    Не такі, як усі –
  •   Світле майбуття
    Ось – річка. Далі – пагорби та кручі.
    З дитинства милий серцю краєвид,
  •   Осень
    Бабье лето... окутала нежность,
    Сдвинув сроки начала зимы...
  •   Мразь
    В гробовой тишине
    Песни вовсе умолкли.
  •   Тоска
    Страшусь моментов тишины,
    Когда тоска стеной накатит,
  •   ***
    Мир предстает сквозь стеклышка сознаний
    И простотою тешит жизнь глупца:
  •   Капель
    Я нарисую твой портрет.
    Пусть непохож, но от души…
  •   ***

    Тук-тук, тук-тук –
  •   Очікування

  •   ***
    Слова звучать незначимі, пусті –
    Знецінились в устах у фарисеїв...
  •   Нерозривна єдність
    Дві сили йдуть одна на одну:
    Та, перша, тяне у безодню,
  •   Біль
    Зла мачуха для діточок своїх – країна…
    Зневіра повна та відсутність мрій.
  •   Сила слова
    Коли не видно неба – чорнота,
    Безвихідь тисне жорстко, безголово,
  •   Передчуття
    Життя миттєво промайнуло і сплило –
    Хтось відчуття скінченності приспав…
  •   Смуток
    Хто це сказав, що тільки „тут і зараз”?
    Хто нав’язав нам цей стереотип?..
  •   ***
    Жар-птиця – спалах мрій моїх,
    Душевних мук, вогню бажання,
  •   Кольори літа
    Без тебе – ніч і кольори тьмяніють,
    І кожен день без радощів минає,
  •   Понад усе
    За роком рік – усе здається тлінним.
    Весна побуде трохи і мине.
  •   Тіні минулого
    Тішать душу мені
    Світлі сни колискові…
  •   Глибини підсвідомості
    Світ – в потоці якихось кошмарів,
    І жахи глузд здоровий з’їдають –
  •   Бездоріжжя
    Час зимових туманів
    І колючих бур’янів,

  • Огляди

    1. Магия чисел


      Давно, в седые времена… когда-то,
      Мой предок научился все считать:
      Вот горка из камней – есть наше стадо…
      Так появилась цифра, скажем, пять.

      Как сочетанье цифр, образовались числа,
      Утратив все… – привязку изначальную,
      И став абстракцией, лишенной смысла,
      Играют значимую роль, порой печальную.

      Ноль – есть доверие, наивность,
      В колоде Таро – это просто «Шут».
      И если всюду – радость и искристость,
      Удача и успех тебя найдут.

      А в цифре единица сила скрыта,
      Самонадеянность, характер, интеллект.
      Победа замаячила… добыта –
      Результативным будет всяк проект.

      Вот двойка в окружении любви.
      В ней романтичность, женское начало,
      Возможность компромисс найти,
      Но внешне все пассивно, даже вяло.

      Семерка – сколько магии в числе.
      В ней скрыты совершенство, радость.
      Семь дней Творения звучат во мне,
      А также тайна, гармоничность, святость.

      Тринадцать – это ведьмы, колдовство,
      Мол, несчастливое число, злодейству служит.
      Но многим – это сказка, волшебство,
      Особый колорит… с надеждой дружит.

      В чем магия числа?.. Не слышу.
      Да и зачем все это нужно богу?..
      Но сплюнул трижды я через плечо, ведь вижу,
      Как черный кот перебежал дорогу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. На одном дыхании

      Мы уйдем, бросив сказку другим,
      Тем, кто может еще удивляться.
      Обрастем серой пылью квартир…
      До чего ж тяжело расставаться.

      В серый мир без Надежды и Веры,
      Где все знают, что надо и как,
      Где встречаются, женятся, веруют,
      Но все как-то не так, не так.

      Не дописана сказка, не прожита,
      Но не нужно об этом скулить.
      Сзади нас подпирают, кто может
      Дописать эту сказку, прожить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Доля


      Пошматоване літо
      Та пожовкла трава –
      Горем все по залито,
      Догнива булава.

      Наші залишки тлінні
      Пліснявіють в землі –
      Слави, пам’яті гідні,
      …Позабуті й німі.

      Що сумуєш, лелеко?
      Так, в могилах – це ми…
      Світлі душі – далеко,
      Степом – лише кістки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Коріння


      Я бачу батька посивілі скроні…
      Всього два класи – ось і вся наука.
      Натруджені, мозолисті долоні
      Та людяність – невдачі запорука.

      Ні тіні лицемірства, простота,
      Думки всі обґрунтовані, змістовні –
      Безхитрістність в основі, доброта .
      Слова прості, глибокі, красномовні.

      Мене навчив він бачити людей,
      Розпізнавати підлість і величчя.
      Ось маска, а під нею – фарисей…
      Де ж ділися людські обличчя?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Ніч без світанку

      Згасає день у вічній круговерті,
      Ніч поглинає, зрівнює в правах:
      Барвисте чи приховане... відверте.
      І чорнотою непроглядність… страх.

      Одне не зрозумів: заради чого
      Знецінити так слово – божий дар…
      У тріщинах дубовий стіл, підлога…
      Перегорів, не світиться ліхтар.

      Бруд досконалий… дихати так важко.
      Слова без віри – пустоцвіт в степу.
      В них сутність лише тінню… тяжко…
      Я думаю, а значить ще живу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Пята колона на Олімпі

      Усе убоге лізе на екрани,
      А шароварами заїздили величне.
      Де ділися таланти? Лиш нездари…
      Таке все кволе, неспроможне… звичне.

      Голодомор. Сочаться рани від старого,
      А балачки і бездіяльність – мабуть ціль,
      Заклали вже фундамент для нового:
      Вмирають люди, бо нема й на сіль.

      Романа Віктюка спровадили зі Львова,
      А ще скількох до нього і опісля.
      Тризубого забули Стаса, а ні слова…
      А вслід за ним згасає й наша пісня.

      Трощать культуру, мову та духовність,
      Тим самим нищать серце, сутність… все.
      В хід хитрість пущена та красномовність…
      Нема історії – нема, народ, й тебе.

      Пройдисвіти, перевертні від влади,
      Вас не врятує та рука на серці.
      Всі ваші дії – ницість, символ зради…
      Ні на краплину – гідності і честі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Тіні 37 – ого року
      Корупція… Уражені всі сфери.
      Лунають заклики: «Ату, ату їх! Фас!»
      Якщо, всі – крадії та ненажери,
      То як назвати, президенте, вас?

      Життя таке тяжке, часи сурові,
      Суцільна тінь з позазаконними ділами.
      Ми чесно жити хочемо й готові,
      Та тільки, президенте, разом з вами.

      І на екранах всякий мотлох грізно:
      «Наш ворог – це хабарництво, презенти!»
      Пораду дам, хоча вже мабуть пізно:
      Почніть із себе, пане президенте.

      Та й хто створив ці схеми корупційні,
      Людей втягнув в них з низу до гори?
      І тому, в розріз побажанням офіційним,
      Все ж чистити слід рибу з голови.

      Ліси, хороми, землі та проценти –
      Сім’я жирує, обікравши нас…
      Та прийде час невдовзі, президенте, –
      Побачимо вас в профіль і анфас.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Читая Ахматову

      Влюблен он сильно, впрочем, и она,
      Пылает в нем костер, она сгорает.
      На все пойти готов, так и она б пошла,
      Но любит не его, и не по нем вздыхает.

      В нем не было ни ревности, обиды.
      За право лишь любить и рядом быть,
      Освободил ее от обязательств верности.
      Беречь, ни капли влаги не пролить.

      Ахматова грустна и замкнута в себе,
      Но иногда бывает снисходительной.
      Вот синий вечер накатил в душе…
      Она сегодня будет восхитительной.

      Снесу любые пытки, боль утраты,
      И голод, стужу… в нищете прожить,
      Но только не хотел бы у Ахматовой
      На заднем плане Гумилевым быть.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Страх потерять
      Я боюсь потерять тебя,
      Оторваться, расстаться, любя.

      Дорожу каждым часом с тобой.
      Будь всегда, будь со мной.

      Ты из тех, кому долго вслед,
      Месяц, два – это сотня лет.

      Обхватил, крепко сжал – к губам –
      Никуда не пущу, не отдам.

      Зацелую, прижав, обниму.
      Никому, ты – моя, никому.

      День уйдет, затем – месяц и век.
      Рядом – ты, дорогой человек.

      На секунду явилась тогда,
      И осталась со мной навсегда.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Нанолюбовь

      Удар, еще удар. Рабами вскоре схваченный,
      Раздетый догола, привязан к алтарю.
      Глазницы черепа, что пламенем охваченный.
      …Вдыхаю жадно ароматы мускуса, смотрю.

      Со дна пещеры слышны звуки цитр и табла,
      А также женских завываний, песнопений.
      Явились девушки в пьянящих ритмах танца,
      И животом, плывя, касались – сладость трений.

      Сверкали ожерелья, диадемы в полутьме,
      Сползли одежды наземь с танцовщиц,
      И обнажились груди, словно в сладком сне,
      Почувствовалась страсть, желание девиц.

      Затихла музыка, внезапно прекратилась,
      И в зал вошла царица – шепот тихий, речь,
      Глазами темными как будто в душу впилась
      И нежным жестом повелела с ней прилечь.

      Кинжала взмах – и пут как не бывало.
      На шкуре леопарда – страсть, огонь вовсю,
      Дыханье сперто, сердце, воздуха мне мало…
      Есть в жизни счастья миг, я им живу.

      Картина виртуальных «сновидений»
      Закончилась. Я отключился, снявши шлем.
      Лоб весь в испарине от острых ощущений –
      Мир современных нанотехнологий, схем.

      Охвачено и схвачено – зачатие в пробирках.
      Нет генетических болезней, слез, мольбы.
      Центр удовольствий – в голове, а люди – в бирках,
      За нас давно все расписали – суррогат судьбы.

      Вот потуги девиц из Лиги по борьбе со снами –
      Прекрасны, страстны, до основ обнажены.
      Мужчины равнодушно перекинулись словами,
      Немного постояли… и шаги уж не слышны.

      Любите вы друг друга, женщины, мужчины.
      Пусть дети ваши в чреве матери растут.
      Ведь концентраты не заменят аромата сливы,
      Проснитесь – чувства настоящие придут.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***

      Тем, кто знал тогда,
      что за этим стояло,
      посвящается

      Мы космос слушали
      А космос слушал вас
      Антенны, чаши вверх
      Здесь никого до нас

      Просматривая землю
      Орбитой спутник мчится
      Спокойно, под контролем
      Плохого не случится

      Все слышно. В телефон
      Любимой, что он ждет
      Не бойся – эта тайна
      К тебе лишь попадет

      А если, речь фильтруя
      Поймал, вот-вот теракт
      Предупреждал мгновенно
      И тот теракт – не факт.

      По нас, сверяя курс
      Плывет кораблик морем
      Он слышит даже тех
      Кто полной грудью полем

      А если крик – спаси
      Кому-то нужно сбросить
      То выполнит все точно
      И ничего не спросит

      Ракета из трюма в небо
      Тихонько выползает
      Ведь чтобы точно в цель
      По нас полет сверяет
      Виток, прошло час тридцать
      Над нами появился
      Сеанс радиосвязи
      За горизонтом скрылся

      Жизнь коротка у них
      В пути, дорогой гладкой
      Исчез, но как исчез
      Останется загадкой

      Приказ: любой ценой…
      Тревога… поднимали
      Бывало, получалось
      Но чаще не спасали

      За всем стоит поныне
      Труд тысяч, что сумели
      Не зная друг о друге
      Добраться к общей цели

      Вновь старт, и вновь полет
      Был ближний космос, дальний
      С людьми и без людей
      Удачный и летальный

      В Крыму или в Сибири
      В Карпатах иль в тайге
      Служили, присягнувши
      Тогда родной стране



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Візерунки життя
      Світ весь в сплетінні… разом несумісне.
      Він все вміщає – радісне й печальне…
      Духовне – невловиме та величне,
      А поруч зриме та низьке – матеріальне.

      Ось злість і заздрість – бездара основа…
      Несамовито ллється чорнота.
      Щоб безталанне – досить чомусь слова.
      І завжди під прицілом доброта.

      Такий, як є. Не нам про це судити.
      Ось знову все паплюжать і плюють…
      Та треба дуже добре розуміти,
      Раз нищать – значить вас і визнають.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. У пошуку
      Цей світ фантастичний, чи може реальний?
      Ось Місяць незвичний, якийсь ідеальний.
      Загадки бентежать… дерева, мов тіні,
      Високі, прозорі, розпливчаті, сині.

      Тут час плине швидко, то зовсім щезає,
      А мить цілу вічність безкраю вміщає.
      В ній – ніч таємнича, що вкрила стерню,
      І хвиль невгамовність, і сила вогню.

      Ця мить – не що інше, як наше життя,
      Таке незбагненне – таємність буття.
      Коротке, величне… То стихне, то знову
      Несеться, бурлить – закладає основу.

      Ось обрій іскристий, то ранок палає…
      Щасливе і довге – на зустріч… Буває!
      Багато не треба… хай дотику свіжість.
      Все згине у часі, нетлінна лиш ніжність.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Очікування змін
      Дивлюся на небо. Яка неосяжність,
      Частина буття, глибина, нескінченність!
      Свідомість сягає все далі і далі,
      Лиш тіло є неміч та розпач – залежність.

      А вільний мій Дух, розтинаючи простір,
      По небу несеться, летить поміж скель…
      А ранком багряним, неначе у казці,
      Спів птахів наповнює тишу пустель.

      Немов по команді – я чую їх гомін.
      Нема перешкод, тому пісні лунають.
      А сині їх крила є неба відбиток…
      Я – вісник надії, на мене чекають.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Настроение
      Не выставляйте радость напоказ –
      Мир наградит вас болью, усредняя…
      И блещет чистотой росы топаз,
      Снимая чары, душу просветляя.

      Не привыкайте к счастью никогда.
      Как снег весной, оно мгновенно тает…
      Средь Млечного Пути – моя звезда,
      Нить путеводная… едва мерцает.

      Друзей не забывайте – прочь молва.
      Их голоса… в них истины простые…
      Все чаще в пустоту звучат слова
      И ранят душу даты роковые.

      Цените светлый взгляд любимых глаз.
      Года текут быстрее… жизнь – мгновеньем…
      Судьба, как неоконченный рассказ –
      С началом, серединой… продолженьем.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Купаясь в счастье
      Дышу сейчас я ожиданьем встречи –
      Ведь не бывает радости в избытке.
      Губами трогаю и грудь твою, и плечи,
      А наслаждение – подобно пытке.

      Ведь мне чужие роли не по масти.
      Погрязнуть в лицедействе? Не могу.
      И не влечет меня наигранное счастье –
      Я в настоящем поселился и живу.

      А если сердце резанет ненастьем,
      Я вспомню миг, весь нежностью звеня...
      Ты как река, наполненная счастьем,
      Потоком пролилася на меня.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Ключи от счастья
      Чем покорила ты меня? Ищу ответы...
      Возможно чистотою нерастраченной...
      Ведем без устали мы ни о чем беседы,
      Идя дорогой, небом обозначенной.

      Ключ сказочный, затерянный в ларце,
      Я подобрал... Ты рядом навсегда...
      Так много счастья на твоем лице
      Не доводилось видеть никогда.

      Ведь ты жила во мне мечтой отчасти.
      Но, став реальностью, затмила все мечты…
      И на вопрос: – “А есть ли в мире счастье?”
      Я отвечаю: – “Есть, и это ты!”



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. В погоне за счастьем
      Поток – об этом столько пишут,
      Но лишь тогда осознаешь сполна,
      Когда тебя неведомая сила
      Бросает в омут вихрей и огня.

      А энергетика захлестывает все,
      И мелочным становиться былое.
      Из ниоткуда возникают цели...
      Пространство бесконечное, живое.

      Приходит ощущенье полноты.
      Трепещет что-то в переливах, вьется.
      Вдыхаешь и не можешь надышаться...
      Кто погружался, больше не вернется.

      Жизнь внешне будет той же, прежней –
      Для посторонних глаз наложено табу.
      Лишь на лице осталося сияние –
      Поток, коснувшись, изменил судьбу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Пустота
      Ночь... Луна не видна... Темнота
      В сердце острые когти вонзает.
      Давит пресом стальным пустота –
      Все, что значимо, в прах превращает.

      До и после... Где правда, где ложь?
      Между ними должна быть средина.
      Все смешалось, концов не найдешь –
      Где-то в бездне моя половина.

      Жизнь вернулась к началу... и пусть –
      Так назначено в чьем-то пророчестве...
      Птицей в небе – вселенская грусть...
      Молча путник бредет в одиночестве.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Час кохати
      Для тебе, мій коханий, я зібрала
      В садочку біля хати полуниці.
      Вони духмяні та такі жадані,
      Як склянка прохолодної водиці.

      Тихенько Місяць посміхається до нас,
      На небосхилі бачу світ зірковий.
      І майорить зоря, – світанку час…
      Багато дуже смутку в час ранковий.

      А серце тисне ніжність, чистота…
      Кохання – невгамовне, соковите.
      Душа дівчини – мила і проста…
      Все чарами довкола оповите.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Дыхание вечности
      Кавказ, речушка Бзыбь, близ Алахадзе.
      Сияют горы изумрудной чистотой.
      Земля великих Руставели и Купрадзе,
      А рядом море блещет бирюзой.

      Тепла здесь много, масса впечатлений.
      Улыбками − все время… и цветами
      Вино прекрасное, разнообразье мнений.
      И счастье, счастье только с нами.

      А морем штиль – обманчив сей покой,
      Прошло немного, волны разгулялись.
      И мы, чтоб сбросить летний, южный зной,
      В штормящем море как-то оказались.

      Вот гребень вверх подбросил, опустил –
      Стихия жаждет затоптать, стереть.
      В затылок вечность задышала – ощутил,
      И выбор… между жить и умереть.

      Я к берегу – меня назад поток.
      Миг в шесть часов секундой показался…
      Шторм приутих – очередной рывок,
      И выбор − жить… на бреге оказался.

      Вино все хуже, хуже с каждым днем,
      И море не зовет и не влечет.
      А время пролетело мрачным сном…
      Затем дорога… Адлер, самолет…




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Твои руки, как ветер
      Ты чувствуешь, как нежный ветерок,
      Слегка коснувшись, взбудоражил душу,
      А солнца луч, играя и маня,
      Окрасил цветом небеса и сушу?

      И ветерок, и теплый луч – мои мечты.
      Как трудно рисовать порой словами.
      «Люблю! Люблю!» – кричу до хрипоты,
      Жизнь наполняя смыслом и цветами.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Создавая вечное
      Великий мастер Пабло Пикассо,
      Европы привередливой кумир,
      С упреком вспоминал мою страну:
      «Знать Катю Билокур обязан мир».

      В забытом богом и людьми селе –
      Земля там самородками богата –
      Вонзала в Катю коготки судьба,
      А жизнь была, как мощная преграда.

      В молитве к Кобзарю: «Тарасэ, помоги!
      Во мне сидит художник плоть от плоти,
      Не мыслю, чтобы не писать, и не могу.
      Порхаю птицей в небе я, когда в работе».

      Красивая, желанная для многих,
      Пренебрегла, избрав любовь к цветам.
      И появляться стали уровня «Мадонны»
      Полотна. – «Душу, всю себя отдам».

      Цветы чисты, наивные, как дети,
      Душа земли на тонких стебельках…
      Глядит на нас застывшее навечно
      Живое чудо в солнечных лучах.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Зарубки Вселенной
      Словно сказочно добрый кудесник,
      К небу тянется нежный подснежник.
      Совершенен, совсем без изъяна –
      Среди холода, снега, тумана.

      Возвышаясь над всем бессердечным,
      Пробуждает он к истинам вечным.
      Настоящий, без фальши и лжи –
      Этот трепетный вестник весны.

      Молчалив, весь в себе – одиночество:
      Вещий знак, как зарубка, пророчество.
      Сколько света вокруг, доброты –
      Путеводная нить красоты.

      Глубина чистоты средь тиши,
      Отраженье вселенской души.
      Слышу запах любви в нем, блаженство…
      Твоих линий и форм совершенство.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Ліс
      Вже прохолодо… Гулом невеселим
      Сумує у листві бджолиний рій,
      А далі в рясці озеро серпневе –
      Шматочок неба в хащі лісовій.

      Життя приховане і майже непомітне
      Серед дерев, в чагарниках, в траві…
      Ліс – разом і могутнє, і тендітне, –
      Величчя спокою у вічній метушні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Нема і не буде…
      Хочеться дива…
      Правда – брехлива,
      Ваші права –
      Красиві слова.
      В руку п’ятак –
      Враз усе так.
      Гречка десь зріє –
      Стадо радіє.
      Розум – трава,
      Пуста голова.
      Хам – на даху…
      Зона страху.
      Все, що росте, –
      Сіре, просте,
      Вогке, холодне,
      Вічно голодне.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Цей дивовижний світ
      По кімнатам – буревій –
      Це прокинувся Матвій.
      Все йому цікаво знати.
      То навіщо довго спати?
      Враз машину розібрав –
      Звідтіля мотор дістав.
      Іграшковими ключами
      Розкурочив фена мамі.
      Взяв у руки олівця, –
      Творчості нема кінця:
      Вовк у книжці посинів –
      Так Матвійко захотів.
      Трощить, рве, ламає,б’є –
      Світ дитина пізнає.
      Швидко, весело, курйозно,
      А насправді все – серйозно.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Отдых

      Лениво плещется о берег море,
      Ушла в воспоминания разлука.
      Чужие горы. Все вокруг чужое –
      Привычная, размеренная скука.

      Побег от суеты общений –
      Как важно никого не знать.
      Поднадоела глубина суждений...
      Не видеть, не писать, не отвечать.

      Куэльо с неохотою листаю
      Средь изобилья животов и спин,
      Ворочаюсь под солнцем – загораю,
      И наслаждаюсь – наконец-то я один.

      Она возникла словно ниоткуда,
      На берег выйдя из пучины синей.
      Едва за двадцать... красотой сверкнула –
      Точеность форм и виртуозность линий.

      Затем возле меня прошлась,
      Пытаясь, очень робко, быть замеченой:
      – Искал? Я – вот, перед тобой, нашлась...
      Небесный лик – весь чистотой увенчанный.

      Я в море... и она за мной,
      Плывет слегка правее... в отдалении.
      – Да я всю жизни могла бы за тобой...
      Все – серо рядом с ней в сравнении.

      Конечно, можно было подойти
      И распросить, легко увлечь, увязнуть,
      Но нехотя чуть тлели огоньки –
      В итоге все равно должны угаснуть...

      Сверкает лайнер в солнечных лучах –
      Под нами море с горизонтом слилось.
      Сознанье прячет правду в облаках...
      Чудесный сон, возможно все приснилось



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. В некотором царстве...

      Наш потешный царь Матвей
      За столом собрал людей.
      Веселися, пой народ,
      Ведь царю от рода год.
      А известно, что цари
      Любят к празднику дары.
      Но на это прост ответ –
      Царь, прими велосипед.
      А еще букварь в придачу
      И десяток книг на сдачу.
      Царством ширится молва –
      По душе царю халва...
      Пить хочу..Но как – словами?..
      Просто чмокаю губами.
      Сразу емкость... соска в рот –
      И Матвей сосет компот.
      Каждый день царь удивляет –
      Глянь... с дивана сам сползает.
      Ползать? Выход царь нашел –
      Встал на ноги и пошел.
      Ни к чему здесь и слова,
      Если так идут дела.
      В царстве – тишь и благодать,
      Злых зверей в нем не видать.
      Только добрый бегемот
      Демонстрирует свой рот.
      Что царю нам пожелать?
      Кушать лучше... ну, и спать.
      С первой зорькой не вставать,
      Радовать отца и мать.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Жить по полной

      Вновь боль и пустота непонимания.
      Я задыхаюсь… будто бы в болоте.
      Переизбыток плотного внимания…
      Ступаю… шаг… опять на эшафоте.

      Есть выход – за стеною скрыться,
      Стать не собой, играть чужие роли,
      Или же просто – взять и раствориться...
      Я – манекен бесчувственный… вне боли.

      Нирвана и катарсис в древнем свитке –
      Мне скучно, столько постных лиц.
      Пусть, если радость, то всегда в избытке,
      А если боль, то тоже без границ.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Замок

      Гряда из изумрудных скал сияет,
      А дальше замок… Башня-полусфера.
      Здесь все, что не сбылося, оживает:
      Иллюзии, мечты… надежда, вера.

      И сказка затмевает блеск желаний.
      Пустыми кажутся мотивировка, цель.
      Реальные – лишь переливы состояний…
      Вся в запахах душистых трав купель.

      Из странствий ты вернулась очень дальних.
      Вновь можно, чуть коснувшись, ощущать
      Твой отклик в ароматах изначальных…
      Безмолвие… не нужно думать, ждать.

      Мерцают свечи, оживают тени –
      Объемный, в сочных красках колорит.
      Все в унисон: слова, движенья, трели.
      Не оторваться – резонансный ритм.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Отдых на Мальдивах
      И снова лето – суета, жара.
      Жизнь как-то вяло… отпуск, перспективы.
      Кто в Крым… на дачу – отдохнуть пора.
      Я, лично, собираюсь на Мальдивы.

      И верю, ходят в океанах поезда,
      Поэтому твержу упрямо,
      Что к вечеру я доберусь туда…
      Дорогу знаю: влево, дальше – прямо.

      В ответ: он спятил, бредит. Ерунда,
      В суждениях не будь уж слишком строг.
      Шагаю я по жизни прямиком всегда
      Без пересадок и извилистых дорог.

      Я гость, мне будут рады, ждут.
      Оставлен дома процветающий бедлам…
      Там столько солнца… океан, уют,
      Капуста по две гривне килограмм.

      Я – идиот и верю в сказку свято…
      И знаю, что преграды не для нас.
      Ведь было же, Мюнхаузен когда-то
      За волосы себя чуть потянул и спас.

      Песочек, волны плещут, рыбок стая,
      Луч солнца отраженный, в переливах…
      Алло! Я здесь. Как слышно, дорогая?
      Да, в океане… Да, конечно, на Мальдивах



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Паутина любви
      Я не люблю, когда мне лгут
      С надрывом, ласково и нежно,
      Из пустоты любовь плетут
      Умело, опытно, прилежно.

      Тылы подпитывая словом,
      Воспламеняешься во мне
      И прикасаешься к основам…
      К обеду искренность в цене.

      Я маску простоты одел
      И, сделал вид, что все прекрасно.
      Спокоен, хладнокровен, цел…
      Целую, обнимаю страстно.

      Запараллелив жизнь и чувства,
      Я даже не ищу ответ
      В чем притягательность безумства…
      Тела – едины, души – нет.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Миром бродит Любовь
      Где-то грусть и тоска накатили,
      Где-то стало все ясно без слов,
      Где-то сердца два жарких остыли –
      Это значит: там бродит Любовь.

      Где-то солнце чуть ярче сияет,
      Где-то вновь не находится слов,
      Где-то снег, с неба падая, тает –
      Это значит: там бродит Любовь.

      Где-то ласковый ветер гуляет,
      Где-то пламя и нежность из слов,
      Где-то грудь изнутри распирает –
      Это значит: там бродит Любовь.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Слившиеся миры
      Слов не нужно: и так много сказано.
      Мы, обнявшись, тихонько лежим.
      Счастье нам задолжало – обязано.
      Наконец-то пришло – помолчим…

      Поглощаем тепло друг от друга,
      Льется нежность моя на тебя…
      Опасаясь, что выйдешь из круга,
      Замыкаю твой мир на себя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Світ наших мрій
      Світ наших прагнень, неосяжних мрій,
      Він поряд з нами – бажаний, уявний…
      Світ тихих сподівань, крихких надій,
      Світ неіснуючий, казковий і реальний.

      У ньому не бува облич сумних –
      Заплаканих, пригнічених, ображених.
      А також некрасивих, хитрих, злих,
      Недоброзичливих, нечемних, заздрісних.

      Безпосередність не вважається смішною,
      Ніф-ніф, Нуф-нуф… не називають свинством.
      І навіть Мавка не буває злою…
      Пожадливість карається презирством.

      Все, що в багнюці вже не стане білим,
      Брехню із правдою не переплутають ніколи,
      Якщо щось посіріло – буде сірим,
      А чорними бувають лише брови.

      Цей світ доступний для дітей усіх,
      А для дорослих майже недосяжний.
      Там пісня стелиться, лунає щирий сміх…
      Світ різнобарвний, дивний і прекрасний.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Помилка
      Жили колись на світі динозаври –
      Перетворились в звичайнісіньких курей.
      Набатом навкруги звучать литаври...
      Та мабуть пізно рятувать людей.

      Прожерливий і ненаситний, грішний –
      Потік епітетів, оцінок... фраз.
      Вінець природи – за гієну гірший, –
      Потвора не вбиває про запас.

      Помилка еволюції – людина.
      Стежина добігає до кінця...
      Сховала річка часу посивіла
      Всі незбагнені наміри Творця.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. ***
      Мне в прошлом ты ни разу не встречалась,
      Но в памяти моей стираешь всех,
      Кого любил и не любил, как ни старались,
      С кем совершил, тебя не зная, грех.

      Любимая, ведь в жизни все бывает.
      Груз прошлого останется со мной,
      Журчит вода, весна вот-вот, снег тает.
      Смахни слезу – не нужно… я с тобой.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Зрелость
      Прекрасному, проросшему цветочку
      Осталось посиять, порадовать, уйти,
      Завидуя зеленому росточку,
      Которому лишь предстоит цвести.

      Казалось, так должно и вроде есть.
      Распустится бутон, глотнувши смелости.
      Я ж оставляю юное кому-то цвесть,
      А сам вдыхаю жадно ароматы зрелости.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ***
      Ти мрія у засніженім вікні,
      До тебе лине серце уві сні.
      І в темні ночі, і у світлі дні
      Я в пошуку. А чи знайду, чи ні?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ***
      Свята молитва лине божим світом.
      Є результат, досягнута мета:
      Душа розквітла незвичайним цвітом,
      Страхи в минулому, попереду – весна.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Я касаюсь губами воды
      Строки льются – легко на душе:
      Я слагаю стихи о тебе.
      Вновь касаюсь губами воды:
      В ней вот-вот искупаешься ты.

      Я любуюсь сейчас облаками.
      Они выпадут где-то дождями.
      Облаков прикоснулся твой взор.
      Кто сказал, что любовь – вздор?

      Теплый луч, обласкавший любя,
      Я у солнца украл для тебя.
      Я в степи,… поражен красотой…
      Все здесь раньше казалось травой.

      Как еще рассказать о любви?
      Я хочу рисовать, научи.
      Вижу мощь Сальвадора Дали…
      Расскажи, я хочу, объясни.

      Я пишу, я стихи сочиняю,
      Я собой всю тебя заполняю.
      Силуэт – он размытый, вдали…
      Расскажи, объясни, покажи.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Высшая проба на первозданном
      Маленький сиреневый цветочек,
      Вылезший из матушки-земли
      В мир колючек, жалящих безбожно,
      Часто называемых людьми.

      Удержись ты, только не засохни.
      Сколько света, красок – посмотри.
      Кто сказал зачем, мол, это нужно?...
      Отдохни и дальше в высь расти.

      Знаю я, что будет очень трудно.
      Серый ветер – мастер гнуть, ломать.
      Удержись, прошу, и не засохни,
      Выдохни – и вновь дышать, дышать.

      Если уж совсем невмоготу,
      Зной жестокий или листья градом,
      Прочитай мои простые строчки –
      Улыбнись: Надежда где-то рядом.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Изумрудная нежность
      Грусть печалью прошлась по душе,
      Ледяная притронулась свежесть.
      Но защитой звучит в тишине
      Изумрудно-лучистая нежность.

      Та, что коконом все закрывает,
      Теплотой наполняя пространство,
      Слух мелодией чудной ласкает,
      Погружая в сладчайшее царство.

      Из которого выхода нет –
      Лабиринты, петляют подходы…
      И струится смарагдовый свет,
      Заглушая чужие частоты.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Зарано
      Хіба ви – люди? Ви – ніхто!
      Де – честь, непримиримість, гідність?
      На вашій шиї – бідності ярмо,
      А на обличчі буйно квітне підлість.

      Ви неспроможні, бо дурні, тупі.
      Із їжі – добрива, – на це ви лише здатні.
      Обличчя лиш нагадують людські –
      Частіше злі, бездумні, непорядні.

      Волаєте до хрипоти: «Свобода!
      Народ – джерело влади у країні!»
      Та лише трапиться якась нагода –
      Ви обираєте, чого б не їли свині.

      Життя рослини – поле, кабінет.
      І кольори – від блідих до вишневих…
      Подейкують, що навіть Президент –
      З «елітної» родини овочевих.

      А як хотілось справжнього життя,
      Квітучої, багатої країни…
      Поля в полові, далі – лиш сміття,
      Безкрайні та страшні руїни.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Коріння
      Я бачу батька посивілі скроні…
      Всього два класи – ось і вся наука.
      Натруджені, мозолисті долоні
      Та людяність – невдачі запорука.

      Ні тіні лицемірства, простота,
      Думки всі обґрунтовані, змістовні –
      Безхитрістність в основі, доброта .
      Слова прості, глибокі, красномовні.

      Мене навчив він бачити людей,
      Розпізнавати підлість і величчя.
      Ось маска, а під нею – фарисей…
      Де ж ділися людські обличчя?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ***
      Мені дуже самотньо без тебе.
      Обігрій міліардом зірок.
      Я у човнику лину на небі
      В світ кохання полону й казок.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Сказка
      Наш дом в лесу, среди сосны и дуба,
      На стенах тихо пляшут огоньки
      Струится сказка с грубых бревен сруба,
      Все брызжет тайной: лес, трава, пеньки.

      Пространство в ароматах свежих трав,
      И пенье птиц, звучащее с ветвей,
      А также шелест царственных дубрав,
      Располагает, манит красотой своей.

      Прохладой с гор бурлит внизу ручей
      Средь валунов, гордится чистотою.
      И нет прекрасней в моей жизни дней,
      Чем время, что наполнено тобою.

      Ты сон, который больше, чем реальность,
      Ты сущность в отражениях моя,
      Ты жизненная сила, ты витальность,
      Ты свет, переполняющий края.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ***
      Энергетика слов
      Достает до основ,
      Пробирает, уводит,
      И с ума меня сводит.
      Просыпается спящее
      Совершенство изящное.
      Столько красок и тем,
      Я увяз насовсем.
      Разноцветье бурлит,
      Круто вверх – стоит жить.
      Все сияет, искрится,
      Пусть подольше продлится.
      Шар пылает внутри,
      А покоя не жди.
      И навстречу потоки,
      Отодвинуты сроки.
      В океане страстей
      Искупаться б быстрей.
      Взять, и глубже нырнуть,
      Иль совсем утонуть.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ***
      Чувства зреломолодые,
      Наши помыслы цветные.
      Основательность во всем,
      Ты и я, к любви придем.
      Мы вдыхаем свежесть трав
      И величие дубрав.
      Наши плещутся сердца
      В ароматах чабреца.
      А в потоке теплых слов
      Проявляется любовь.
      Где-то колокольный звон,
      Первоцвет усеял склон.
      Столько граней – прочность, связь…
      Дуб и пихта, липа, вязь.
      Что-то ищет в поле зяблик,
      А землею тихо равлик.
      И средь этой красоты
      В самом центре я и ты.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. ***
      У Всесвіті всьому знайдеться пара:
      Брехня для правди, злоба для добра.
      Лиш андрогінна сутність досить стала –
      Два серця різних, а душа одна.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Я і ти


      Кохання – це злиття душ,
      Постійне відчуття одне одного,
      Суміш кольорів різнобарвних…
      А ось темного – жодного.

      Кохання – це вічність,
      Форма існування живого,
      Необхідність, постійна потреба,
      Відсутність усього злого.

      Це спрага в спекотний день,
      Це шлях, з якого не зійти,
      Це ніжний погляд… дотик,
      Кохання – це я і ти.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Он сказал: «Поехали!»
      А память стирает расклады…
      Земля, красота, звуки, трели.
      Казалось бы, что еще надо?..
      Махнули рукой и взлетели.

      Уходят в историю даты,
      Мы их наполняли собой…
      Старт, ночь, космодромы, солдаты
      Смешались с моею мечтой.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Сорок семь
      Я – «Кучер» «Гвардейцу»: «Ну, как там у вас?»
      И замер весь КИК, хоть эмоций – в достатке.
      Затем две строки – сообщение ТАСС:
      Мол, запуск успешный, здоровье – в порядке.

      «Подснежник», «Куб-контур». Вокруг – тишина.
      Бессонная ночь. Снова – старт на рассвете.
      «Я Космос, я Космос. Как слышишь, Земля?»
      …За жизни Героев мы были в ответе.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ***

      Есть в Донбассе особое место
      У подножия Белой горы.
      Там прошло босоногое детство.
      Игры, речка и смех до зари.

      Благодарен Луганскому МАШу.
      Зло впервые предстало Добром.
      Отвергая, оставило трасы
      К тем вершинам, что будут потом.

      Зной бакинских учебок и пот,
      Гимнастерки, ботинки, панамы,
      Щит ракетный, как мира оплот,
      И Кап-Ярские степи державы.

      Сад посажен, научная школа,
      Аспиранты, студенты, друзья,
      Монографии, книги от Бога.
      Дом построен, растут сыновья.

      Седины серебристое жало,
      Но по-прежнему сердце в пути.
      40 лет – это только начало,
      И, как прежде, – вся жизнь впереди.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Не исчезай
      Я привык, что ты всегда есть,
      Не исчезай.
      Мне нравится думать о тебе,
      Знай.
      Как легко, хорошо с тобой.
      Радость.
      Вкус и аромат губ твоих.
      Сладость.
      Что главное в нашей любви?
      Верность.
      Неверие уничтожает все.
      Ревность.
      Ты – падающие капли дождя.
      Нежность.
      Ты – мое сиреневое утро.
      Свежесть.
      Ты – предрассветная роса на траве.
      Чистота.
      Ты – бальзам, льющийся в душу.
      Красота.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Спіраль
      Базікають про вибори, народ –
      На дурість бидла виросла ціна.
      І кретинізм здається зараз в моді…
      Скажи, Всевишній, у чом моя вина?

      Б’є значущість уявна через край.
      Обличчя – самовпевнені, тупі,
      Пихаті, недалекі, безталанні,
      Невиразні, сіренькі та пусті.

      До виборчих дільниць прямує стадо.
      Я ж задихаюсь, хочеться кричати:
      «Стій! Далі – а ні кроку, а ні руш!
      Раби не мають права обирати!»



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Краски детства
      Я помню детство в утренних туманах,
      Что стелятся привольно над рекой.
      Для всех заметные, в узорчатых изъянах
      Порхают бабочки над нежною листвой.

      Таинственный, загадочно молчащий,
      Лес манит, как магнитом, тишиной –
      Живой, заполнен звуками, кричащий
      Немыслимой доселе красотой.

      Лесное озеро, рыбешек блещет стая,
      Поверхность пузырится от дождя,
      И сказочная Фея водяная
      Мерцает в ярком пламени огня.

      В ней – красота и совершенство, линия,
      Стихия, сила ветра, торжество,
      И краски радуги:… зеленая и синяя –
      Мечты наивность… Просто волшебство.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Хитросплітіння долі
      Жінки бувають різні:
      Холодні й надто ніжні,
      Красиві та стрункі,
      Повільні, чи стрімкі,
      Наївні та банальні,
      Смішні й відповідальні.
      Жінки, яких шукають,
      Знаходять і кохають...
      А є жінки – всі знають,
      Яких не покидають.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ***
      Бути таким, як усі?
      Щось важко дихати...
      Мабудь ні... Ні!

      Бути таким, як усі –
      Не захоплюватись...
      Не бігати по росі.

      Бути таким, як усі –
      Говорити “так” скрізь,
      Де треба сказати “ні”.

      Бути таким, як усі...
      Закохатися б до нестями,
      Вклонитись красі.

      Бути таким, як усі –
      Клятву дам вкотре,
      А потім порушу її.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ***
      Через таїнство ночі безкрає,
      Через простір і час на човні
      Рину в пошуках квіточки-долі,
      Та дівчини, що сниться мені.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Синий цвет
      О, этот дивный синий, синий цвет
      В тумане плотном сказочно искрится.
      И таинство, предчувствуя рассвет,
      Клубясь, спешит кому-то в сны явиться.

      А утром – степь, я вижу васильки,
      В них – синева, – лишь боги так умеют.
      А кто-то молвит: полем сорняки…
      Не видят красоты, не разумеют.

      Взгляд, неба синева, восход, закат,
      Вселенная с глазами озорными.
      В них – синева. Фиалок аромат
      Прольется на меня глазами голубыми.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Момент истины
      Мрачные лица, тоскливые взгляды.
      Ведь проще простого – возьми улыбнись.
      Но небо затянуто, только закаты,
      Горечь полыни – серая жизнь.

      Замкнутый круг, сердце обручем давит,
      И не взойти, не взлететь, не вздохнуть.
      Тусклый свет в этом омуте правит.
      Жизни зигзаги да серенький путь.

      Бывают мгновения, и то не у всех –
      Шторм мощью накроет, волною цунами,
      Удача мелькнет вдалеке, и успех,
      Как вспышка сверхновой, взорвется стихами.

      И будет поставлена точка в конце,
      Бессмертные строки потоком прольются,
      И вечностью станет мазок на холсте,
      И звуки мелодий в сердцах отзовутся.

      Пространство наполнит восторженный крик.
      Энергия плещет, клокочет, играет…
      И женщина – столь изумительный лик –
      В ответ отзовется, а льдина растает.

      Их много – таких, кто ушел, не узнал…
      Есть пики духовных падений и взлетов.
      Лишь тем, кто хоть раз на вершине стоял,
      Понятны вся прелесть и жажда полетов.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Всьому свій час
      Коли у нас таке було,
      Щоб з глузду з’їхало село?
      Та що село? Уся країна
      Лишилась розуму, здуріла.

      Кому поскаржитись? Спитати б:
      Хто дав вам право обирати?
      Мозків нема, душа раба…
      А потім влада не така.
      Які є ви – така і влада…
      Та прийде час відповідати:
      Заплатиш майбуттям дитя
      За дурість в виборі царя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Очікування
      Ти втомилася від метушні,
      Неосяжного холоду безнадії…
      Тягнуться нескінченні зимові дні,
      Глибоко під кригою – чисті мрії.

      Та минуть, в очікуванні тепла,
      Довжелезні, сірі віки.
      Найпотаємнішим душа оживе,
      Прокинеться стрімкістю ріки.

      Настане вистражданий час –
      Збудуться наші світлі сни.
      Все буде добре у нас…
      Ось і весна. Як же хотілося весни!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. ***
      Глаза закрою, так порой видней,
      И сразу сон, кошмарный, как проказа:
      Бредет пустыней мрачный Моисей,
      А вслед за ним землей ползет зараза.

      Уродливы их цели и мечты…
      Идущее вразрез – недостижимо.
      Господство над людьми?... Скоты.
      Обречено, что сеет зло и лживо.

      На брата Каин до скончанья дней –
      Внесен в Завет пример для подражанья.
      Бредет пустыней мрачный Моисей,
      А в след за ним расизм, страданья.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Не так, как все

      Рожденные ранней весной,
      Когда цветы появляются,
      Жить не научатся, «как все»,
      Да, в общем, и не пытаются.

      В марте, в первой декаде
      Поют они песни весне…
      Первым… и им оставаться,
      Но только не там, «где все».

      Живут легко, без усталости,
      Вне штампов, наперекор судьбе –
      Ссорятся, мирятся и влюбляются,
      Но только не так, «как все».

      Взлетают, бывает и падают…
      В туманах, дожде и росе…
      Тихонечко к финишу катятся,
      Как все, как все, как все.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Вкрадений час
      Вкрадений час – не прожите життя,
      Відсутність здобутків... пустоти, тертя.
      Вкрадений час – ненаписана книга
      Та муки душевні, холодная крига.
      Вкрадений час – це несказане слово...
      Втрачається сенс та щезає основа.
      Вкрадений час – це нестворене диво,
      Хоч зовні – шляхетно, і навіть правдиво.
      Крадуть, забирають... Куди нам подітись?
      І що це за щастя – на світ народитись?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ***
      Ночь и рассвет – оранжевое с темным,
      Ведь друг без друга им никак нельзя.
      Обнялись нежно, круг замкнулся снова,
      Но лишь на миг – до следующего дня.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. ***
      Торжество: победителя славят.
      В куче все: благородство, порок.
      Смотрят предано, руки слюнявят…
      Проигравший всегда одинок.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Вирок

      Хто скаже слово гостре, як стріла,
      Про землю, що не квітне, ледь жевріє,
      Що посиніла, кровоточить, нежива,
      Місцями ж почорніла, пліснявіє?

      Хто скаже слово сильне, як набат,
      Про мій народ, що втратив розум, хворий,
      Про свято дурості, бо над землею кат –
      Прожерливий, німий, потворний?

      Хто скаже? Щось не чую… Вже сказав,
      Я виніс вирок справедливий, грізний…
      На цій землі я ріс, любов пізнав,
      І тому мій вердикт безкомпромісний.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Про дурнів


      Ми з вами геніальні, природа постаралась,
      Та в споконвічній грі – це кожен визнає:
      Прославити себе, розкритися таланту –
      Даремні намагання, бо сутність не дає.

      Найлегше бути дурнем, зусилля мінімальні.
      Він – перш за все відсутність, чи безсистемність знань,
      Нездатність охопити всі перспективи дальні,
      А також безпідставність та згубність всіх бажань.

      Дурний – це тип свідомості і форма існування,
      Обтяжлива хвороба на все легке життя,
      Абсурдності парад, а також невизнання:
      У вчинках нерозумних – важливе каяття.

      Дурний та ще дурніший – основа соціальна.
      Занедбано довкілля – навколо сморід, дим…
      Сьогодні, як і вчора… і перспектива дальня:
      Відсутність перспективи всім дурним.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Ти – все


      Ця дивовижна безкінечність –
      Загадка нашого буття…
      Ти – радість, доля, недосяжність,
      Ти – поклик, сенс мого життя.

      Приходиш в снах веселим співом.
      Гамуєш спрагу… як роса.
      Я насолоджуюся дивом…
      Ти – ніжний дотик, ти – краса.

      Там, де колись була пустеля,
      Цнотливий сміх і чистота, –
      Не впізнаю – моя оселя
      Вся в сяйві… свіжість, доброта.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Волшебная лампа Аладдина


      Мне когти в душу стресс вонзил.
      Я сразу – в бар: сто грамм налил.
      Сосуд волшебный, а в нем – джинн,
      Одна, вторая – пуст графин.

      И понеслось – талантище, поэт:
      Качнуло вправо – сразу же куплет.
      А влево если потянуло, повело,
      Я гений в прозе, не какое-то село.

      Похмелье утром – это повод, стресс,
      Вновь в цикле повторяется процесс.
      Вновь творчество – поехало, пошло,
      А было время – очень не везло.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Сила безмолвия

      Я должен быть уверен, точно знать,
      Что тишину никто не потревожит.
      Не загудит авто, не заскрипит кровать…
      Пытаюсь не вспугнуть, что душу гложет.

      Беру тогда перо, за стол, пишу.
      Безмолвие вскрывает глыбы, блоки.
      Тихонько, шаг за шагом… не дышу,
      Несясь вперед в немыслимом потоке.

      И в голове лишь кровь стучит в висках –
      Ни всплесков, ни соринки, ни зацепок.
      Легко, парю как будто в облаках…
      Мелькает чей-то образ, снимок, слепок.

      Торжественно, и звуки не слышны,
      Отсутствуют здесь даты, время, сроки.
      Простор огромный, море тишины…
      Ложатся на бумагу молча строки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Одиночество

      Мчусь по орбите в полной тишине.
      Виток, другой… до сотни набираю.
      Вселенная путь освещает мне…
      Все, что собрал, на Землю посылаю.

      В безмолвье, леденящем душу, тело,
      Судьба моя по кругу все бежит:
      Внизу, я знаю, ждут… такое дело.
      Бывает, от меня зависит жить – не жить.

      Там – шторм, и кто-то – SOS через меня,
      А кто-то жмет на «пуск», нащупав цель,
      Другой же, слышно мне: − «Люблю тебя», –
      А где-то танкер брюхом сел на мель.

      Я – спутник одинокий, я – металл.
      Я помогу, проблемы разрешу.
      Я честно делаю работу, хоть устал.
      Я многим, кто внизу, судьбу пишу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Серый мир
      Все взвинчено, обнажено, развенчано,
      И мертвой тишиной мой мир меня манит.
      Когда-то слышал шум звезды, сверкнувшей в небе.
      Ну а теперь все огрубело, потускнело, спит.

      Мир серых красок, черно-белых снов и песен –
      Закрыт он от всего, что движется, живет.
      В придачу и туманы низом стелятся,
      Все – в пелене: душа хрипит, но не поет.

      Здесь – суета и все в грязи, табачный дым.
      Кто жрет, кто просто пьет и сквернословит…
      А как хотелось зазвучать, запеть и знать,
      Что есть на свете тот, кто эти звуки жадно ловит.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Візерунки нашої долі


      Змінившись, залишаюся колишнім,
      Весь в візерунках нашого кохання,
      Яке вплелося в долю нерозривно
      Іскристістю, яскравістю бажання.

      Твоя неперевершеність і врода –
      Всепоглинаюча симфонія краси.
      Старанністю відзначилась природа…
      Навкруги ніжність, свіжий смак роси.

      Гра Всесвіт свої ролі віртуозно,
      Тому, хто потребує, – надає…
      Зворушливо, тендітно, граціозно…
      Глибин, небачених раніше, дістає.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. ***
      Должно все повториться – вот закон.
      Сказал Экклезиаст и канул в лету.
      Все в цикле: комбикорм, корыто, трон,
      И люд, принесший для скота победу.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. О нас
      Кто в мечеть, в синагогу, кто в храм –
      Череда мудрецов и балбесов.
      Не бывать пониманию там,
      Где сплошная борьба интересов.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Свята вода – то є надія,
      Про що давно дівчина мріє.
      Водою долю зустрічає…
      Зима, а серденько палає.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Це і швидкість, і збурений час,
      І потік сили, розуму, духу…
      Що ж приваблює, радує нас?
      Лиш краса, а ще – грація руху.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Краски возраста

      Хильнув вина, включив «форсаж»,
      Мужчин беру на абордаж.
      Затем тащу к себе домой:
      – «Любимый мой!»… очередной.

      Объект на горизонте, я вперед.
      Борьба за мужиков – ведь тоже фронт.
      «Врешь, не возьмешь!»… охомутала – мой,
      Подергался, затих… веду домой.

      Уж эти охи, ахи… за бока:
      На грудь опять взяла я мужика.
      Боишься разговоров и молвы,
      Уж лучше в монастырь… там и живи.

      Вновь вижу мужика – мгновенно в «раж».
      Крюки… иду опять на абордаж.
      Но у судьбы молю – как крик души:
      Ну, хоть один меня возьми, ну поспеши.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Ключи от счастья


      Чем покорила ты меня? Ищу ответы...
      Возможно чистотою нерастраченной...
      Ведем без устали мы ни о чем беседы,
      Идя дорогой, небом обозначенной.

      Ключ сказочный, затерянный в ларце,
      Я подобрал... Ты рядом навсегда...
      Так много счастья на твоем лице
      Не доводилось видеть никогда.

      Ведь ты жила во мне мечтой отчасти.
      Но, став реальностью, затмила все мечты…
      И на вопрос: – “А есть ли в мире счастье?”
      Я отвечаю: – “Есть, и это ты!”



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Грани любви


      Лес дуновенье ветерка вдохнул
      И замер – даже птицы не слышны.
      Жук, улетая, крыльями взмахнул...
      На сотни километров ни души.

      Ковер игольчатый лужайку застилает –
      Здесь счастье спряталось от глаз чужих.
      Сосновый аромат в душе витает,
      Вплетаясь в запах сладких губ твоих.

      И вновь все взвинчено, бурлит, летает.
      Мгновенья – ими просто бредят... ждут.
      А ласки – откровенней не бывает,
      В мир таинства и светлых грез зовут.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Что такое Любовь?

      Что такое Любовь?..
      Это вечность, подобная мгновению.
      Простые истины в потоке слов,
      Не подвергающиеся сомнению.

      Что такое Любовь?..
      Это состояние проснувшейся души –
      Пробирает до самых основ...
      Аргументы, доводы не нужны.

      Что такое Любовь?..
      Это лес, тонущий в звучании птиц,
      Ночь в потоке сказочных снов,
      Ветер в улыбках встречных лиц.

      Что такое Любовь?...




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***

      Не нужно думать, цель ясна.
      Зажаты словом – клятву дали
      Идут на бойню племена
      Для подтверждения спирали.

      Жесток, циничен поводырь.
      Он тоже раб – заложник рока:
      Быть властелином и вершить
      Судьбу других… пока, до срока.

      А кто мешает нам творить?
      Бежать и падать… подниматься.
      Лишь осознав себя людьми,
      Перестаем повиноваться.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Символ України


      Я бачив світ. Міста ті рукотворні –
      Палаци, вежі та мости величні,
      І хмарочосів контури потворні,
      Церкви, мечеті – чудернацькі, звичні.

      І де б не був, на серце смуток тисне…
      Все не моє… втрачаю стільки часу.
      А душу гріють степ – усе барвисте,
      Карпатські схили та ліси Донбасу.

      А головне на цій землі – краса дівоча:
      Намисто, сині очі, стан стрункий,
      Лице рум’яне, а душа співоча,
      Вся в квіточках і сміх дзвінкий.

      Нема того, що часу непідвласне,
      Все можна знищити… до самого порога.
      Ось барви потьмяніли, вогник гасне…
      Нетлінна лиш краса, яка від Бога.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Відчуття тебе


      Час знищує сліди і звужує потреби…
      Та ніжний дотик вітру знов нагадав про тебе.
      Безмежне відчуття, що ти назавжди поряд.
      Розтанув, як туман, розлуки сизий сморід.

      І зустріч відгукнулась цнотливим поцілунком,
      Враз сповістивши Всесвіт казковим візерунком.
      Я повернувсь туди, де тихо лісом доля.
      В ній течія – годинник, байдужий, як тополя.

      Роки спливають хутко відносно берегів.
      Час невблаганно лине… давно вже посивів.
      Та серце і душа, мов береги – незмінні.
      В них радості життя, величні і нетлінні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. …не поле перейти


      Тіла – здорові, душі – хворі:
      Гординя, заздрість на заваді…
      Слід зрозуміти, ви – лиш гість.
      На цьому сонячному святі.

      Одне життя, всього лиш раз.
      Що буде далі – невідомо…
      Вдихаю вуглекислий газ,
      Взамін – палке, правдиве слово.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***

      Страна любви, восторгов и печали,
      Страна болванов, идиотов, дураков,
      Страна татуированной морали
      И бывших всенародных вожаков.

      Страна изящного, чарующего слова,
      Страна мерзавцев, проходимцев, сволочей,
      Страна, в которой серость правит снова,
      А избиратель ищет добрых палачей.

      Мне не понять: пустышка – столько фанов…
      Давно не вижу ярких, светлых снов.
      И лишь Надежда над цветным туманом
      Сияет позолотой куполов.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Сладкий плен


      Мой смарагдовый, нежный листочек,
      Я давно в твоем сладком плену.
      Хрупкий, крохотный мой лепесточек,
      Как огромен твой мир, признаю.

      В мире том нет ни денег, ни славы,
      В нем искрится твоя красота.
      Озаряя луга и дубравы,
      Заполняет твой мир доброта.

      Изначальный и девственно чистый
      Неба взор твой ярчайший ловлю,
      Солнца луч золотистый и быстрый…
      Вместе с миром тебя я люблю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***


      Вот и все: холодок на душе.
      Слово тонкую нить оборвало,
      А казалось, вот-вот и уже…
      Что-то важное в жизни пропало.

      Не найти ту заветную дверь,
      За которой тебя долго ждали.
      Слово – страшный, озлобленный зверь:
      Часто служит причиной печали.

      Мир затянут бесформенной мглой.
      Ты такого еще не видала:
      Пустота, я бреду пустотой…
      В ней нельзя начинать все сначала.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***


      Кольорове дитинство, а потім:
      Ненаситності вітер – у скроні
      Й сіра гра у великі мільйони…
      А життя – лише сходинка вічності.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. В сподіванні добра


      А історія – наче зануда,
      По спіралі тече неспроста…
      Посміхається знову Іуда,
      Всоте зраджуючи Христа.

      Ворожнеча панує й нерівність –
      Еволюції вічний двигун…
      А життя – на скрижалях лиш цінність:
      Схоже бог є великий хитрун.

      Братовбивча війна за війною.
      В «Ні убий» позабули про кому.
      Як у цій круговерті жорсткій
      Сенс знайти існуванню людському?

      Час спливає незримой ходою:
      Піраміди, театр Колізей…
      Чому ж в радість стара із косою
      І під сумнівом цар Мойсей?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Дежавю


      Мои руки помнят всю тебя,
      Все изгибы ласкового тела,
      Но бокалы выпиты до дна.
      Чаша жизни быстро опустела.

      Не сложилось что-то, не срослось.
      Все чужое: грудь, глаза и веки.
      Руки ж помнят прежнюю тебя –
      До и после, завтра и вовеки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Белизна запоздалой зимы

      Нежный шелест листвы –
      Это вы.
      А журчанье ручья –
      Это я.
      Белизна запоздалой зимы –
      Это мы.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Відмінності, як благо


      Ще пращури, живучи тут до нас –
      В них все було: знання, достаток, віра,
      Плекали думку й знали в той же час,
      Що найважливіше у світі – міра.

      Людський мурашник в просторі і часі:
      Відомі та не дуже, позабуті,
      У німбі слави, чи ганьби… розвазі,
      На волі, чи в кайданах міцно скуті.

      Як розпізнати їх, щоб не образить?
      Де те мірило величі й безсилля,
      І чванства, що у серце ранить,
      Таланту та бездарності засилля?

      Не уявляю зовсім, щоб і радість,
      І сила духу мірялись у метрах.
      Добропорядність, теплота та заздрість,
      Чарівність чи краса – у кілометрах.

      Хто поділив людей – таке все звичне:
      На тих, що лиш живе та споживає,
      А також тих, хто створює величне –
      В руках яких каміння оживає?

      Цей поділ – як шматочки ласі,
      Це сенс та життєздатна круговерть,
      Це вічність, що розгорнута у часі…
      Все інше є погибель, смерть.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Подражая Данте

      Извергая боль,
      Кружась языками
      Пламени,
      Бурлит леденящий
      Душу покой
      Всеми цветами
      Радуги.

      Путь тернист.
      Избегая власти
      И злата,
      Бреду, обреченный
      Вечно любить,
      Сиреневым кругом
      Ада.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Пісенька бобрів


      Ящірки живуть в пустелі –
      Ні підлоги там, ні стелі.
      Ми ж – бобри і бобренята
      Дуже любимо пірнати.
      Тому нам вода потрібна,
      На річках будуєм житло.
      Зуби гострі… перегриз
      І швиденько гілку вниз.
      Закріпив, й готова кладка –
      Це бобряча диво-хатка.
      А щоб більш було води,
      Не лінуйся, споруди
      Греблю із дерев і хмизу –
      Глиною обмаж все знизу.
      Взимку щоб не голодувати –
      Наноси гілок до хати…
      Озеро, домівка, квіти –
      Це найліпше місце в світі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Душа напоказ


      Стихи – это те же картины,
      Их только рисуют словами.
      Вплетаются образы, смыслы,
      Цветы, облака небесами.

      Бывает, лавина сорвется
      И строчкой лицо обожжет,
      Печаль снегопадом прольется…
      Не звонит, не пишет, не ждет.

      А если закручены смыслы,
      Слова изначальным звенят…
      Срываются, катятся мысли:
      Узнать, посягнуть, отгадать.

      Стихи – это те же картины,
      Слух режут иль радуют глаз.
      И прячутся в дымке вершины.
      Лишь только душа напоказ.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Візерунки підсвідомості


      Ми – різні. В когось – лише дурість,
      А хтось промовив слово – думки свіжість,
      Десь легковажність рясно, просто тупість,
      Другий же демонструє ласку й ніжність.

      З’явились ми – душа в нас оселилась…
      Тіла всі майже схожі – без відхилень.
      А душі? Ось свідомість народилась,
      А в зрілих – досвід всіх минулих втілень.

      І десь – на підсвідомості прошарках,
      Фіксуються всі спогади, події…
      Палац я бачу – в золоті і арках…
      І що це – сон, минула дійсність, мрії?

      Знов з нівідкіль в свідомості з’явились:
      Фламінго, вітер… трави проросли.
      Це образи далекі проявились…
      Тіла – лиш тимчасове житло для душі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Акценты времени


      В подвале, за хлеб и похлебку,
      Освистанный жалкой толпой,
      Великий грузин Пиросмани
      Творит на клеенках душой.

      Певичка, француженка из бара…
      Он бредит, тоскует ночами,
      Без шанса найти в ней взаимность,
      Всю площадь усеял цветами.

      И смотрит бездушная леди,
      Не ведая, не понимая,
      Что гений склонился пред нею,
      К холодному сердцу взывая.

      А сколько их, сытых и знатных,
      Ушли, не оставив следа…
      Безжалостно время, стирает,
      Что было невзрачней пятна.

      Картины, застывшее время,
      А людям смешно – не понять…
      Нам Вечное дышит в затылок,
      Пытается что-то сказать.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Удобное рабство

      Всегда так было: впереди – вожак,
      За ним – все стадо,… по степи ползут.
      Все знали, если что пойдет не так…
      Не думай, ешь себе траву, тебя пасут.

      Народа нет, и дремлет население.
      Что ждет в ближайшем будущем меня?
      Сплошная болтовня – им нет прощения.
      Проблемой языка расчленена страна

      Синдром Стокгольма – снова, как вчера:
      Стада рабов боготворят тирана,
      Целуют руки, и в слезах глаза –
      Симфония порока и обмана.

      Вот из глубины всплывают имена:
      Эзопа – рабству смерть предпочитал,
      И Леся Курбаса, а также Бойчука,
      И Стуса, что за правду жизнь отдал.

      Их – тысячи, которые б смогли
      Поднять с нуля – страна бы задышала,
      Но жизни их лишили Соловки…
      Маячит призрак ВЧК, лесоповала.

      Осталось то, о чем сказать пора:
      Послушное, тупое, безразличное,
      В грязи, не мытое, с душой раба,
      А в плане думать – очень ограниченное.

      Забрали все – осталась лишь надежда,
      Что отзовется плодовитостью земля:
      Родятся Стусы, станет полноводной речка,
      И солнца диск начнет отсчет с нуля.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": 3

    26. Русь изначальная

      Давно когда-то, в довладимирской Руси
      Природу предки наши уважали:
      Ярило – солнце, а Перун был бог войны.
      И Велес – бог лесов… Их почитали.

      Все шло нормально: были ведуны:
      Они природу сердцем познавали,
      Интуитивно, слившись с ней. Дары…
      В ответ их боги щедро награждали.

      Волхвы – особый пласт культуры, духа,
      Что было недоступно смертным, знали
      От знахарства простого, до науки,
      Впитав из природы, людям раздавали.

      Но человек – он слаб, и глуп, и грешен.
      Для многих культ земли так мало значил.
      В итоге результат был неизбежен:
      На горизонте чуждый призрак замаячил.

      Сын Святослава принял от Ромеев
      Единобожье, люд собрал в Днепре,
      Включив всю Русь в орбиту Византии.
      Теперь слывет святым… он – на коне.

      Но, растоптав, разрушив грань, условность, –
      В угоду чуждого нам божества – Христа…
      Осиротели мы: нас бросила духовность,
      Исчезли культы, не найти волхва.

      И наступили беды вековые, затяжные,
      Как будто прокляли нас боги за неверность.
      То голод, то война… Где дни былые?
      Где удаль? Где любовь?.. Сплошная серость.

      Пройдут года – кометой в небе знак.
      И возродится дух славян навеки.
      Ведун появится и скажет – знаю, как:
      Уйдут рабы, родятся человеки.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***

      Через таїнство ночі безкрає,
      Через простір і час на човні
      Рину в пошуках квіточки-долі,
      Та дівчини, що сниться мені.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***

      А женщина любит на грани безумства.
      В стократ амплитудно натянуты чувства.
      Кровь в сердце и душу, до ослепленья,
      Так самоотверженно, до исступленья.

      А грани искрятся, играя все роли.
      Стремительно – вниз, не почувствовав боли.
      Ныряет, как в бездну, всплывает наружу.
      И плавится все, даже в зимнюю стужу.

      Сжимаясь в кулак и делясь на осколки,
      Изрезаны пятки, а в тело – иголки.
      Сияет, сверкает, клокочет, грохочет…
      Отдайся безумству – раз женщина хочет.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Параллели
      В далеком краю где-то жили шумеры.
      Не знали они наших страшных богов.
      Ни шага в пути без Надежды и Веры,
      В дороге ж парила над ними Любовь.

      Материя есть, Информация, Мера –
      Вот древняя суть, триединство основ…
      Исчезла Надежда, растоптана Вера,
      В дорожной пыли утонула Любовь.

      И сладкая ложь обернулася правдой,
      И глупость, и тупость признали умом,
      И трель соловья стала песенкой бранной,
      Искусство – мазней, а мазня – мастерством.

      Вернуть первоначальный смысл словам –
      Вот в чем проблема… Важные заветы…
      Мир изначальный улыбнется нам
      Появится Любовь, и зазвучат поэты



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Встреча друзей

      Мы пришли прикоснуться к истокам,
      Вновь почувствовать нежность тепла,
      «Нет», – сказать надоевшим порокам
      И пополнить запасы добра.

      Нормы прошлого держат надежно.
      Не обучены ползать и лгать,
      Мы на резкость способны, возможно.
      Не умеем мы лишь предавать.

      Интегралы, предел, аксиомы –
      С этим делом мы с вами на «ты».
      Производные, леммы, биномы –
      Суета. Проще нет суеты.

      Посидим – и пути разойдутся.
      Но затем, всем канонам назло,
      Где-то там параллели сомкнутся.
      Мы вернемся опять. Торжествует добро.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. О правде


      Бывает правда в ярких орденах.
      Наперекор судьбе и смыслу здравому
      В атаку шла, не ощущая страх,
      Победу добывала «делу правому».

      УПА. Как режет эта правда слух.
      В боях нашла героев ратных слава.
      Наградой же – признанием заслуг
      Был голод, гнус, тоска лесоповала.

      Сквозь пелену и наслоенье славных дней
      Всплывает на поверхность, правды ради,
      Злой героизм отчаянных парней
      Под шелест пуль, летящих в спину, сзади.

      «Зачем на фронт? Веди врага домой».
      Уютный склад. В мозгах – доход и рента,
      Народ прозвал их «крысой тыловой»,
      Медаль вручил «За взятие Ташкента».

      А кто-то думал, что с судьбой на, ты!
      Честь умереть на злато обменял.
      И яркий свет Давыдовой звезды
      Дорогу в Бабий Яр им освещал.

      Похоже, правда есть у каждого своя.
      И не бывает истин в абсолюте.
      Десятки лет, как кончилась война,
      А мир, как прежде, – смесь вражды и люти.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Таємниці свідомості


      Талант – це невгомонна сила,
      Духовний голод, неймовірна спрага,
      Розкутість, ненаситність, віра,
      Потреба само втілення, наснага.

      Це – таїнство, бездонна глибина,
      Казкове дійство, що міняє долю,
      Це водночас – і свіжість, й сивина…
      Талант – душа, що вирвалась на волю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Граблі
      «Здатні» влізли у крісла «нездатних»:
      Їх глава вповз під лозунгом «ТАК».
      Був він в слові за нас і державу,
      А насправді – нікчемний хробак…

      Скільки ж треба на світі прожити,
      Щоб свою запалити свічу?
      Мабуть легше кумирів творити
      І вклонятися їм досхочу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Ліс


      Вже прохолодо… Гулом невеселим
      Сумує у листві бджолиний рій,
      А далі в рясці озеро серпневе –
      Шматочок неба в хащі лісовій.

      Життя приховане і майже непомітне
      Серед дерев, в чагарниках, в траві…
      Ліс – разом і могутнє, і тендітне, –
      Величчя спокою у вічній метушні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. 2500 років опісля

      По Емпедоклу світ – кулеподібний,
      У вік Краси весь сповнений Любові.
      Все, що погане та лихе, – десь зовні…
      І лише потім Зло – потоком крові.

      Що ж затягнувся Ненависті цикл?..
      Найменших не знайти ознак Добра,
      Лють оголошує кривавіший вердикт,
      У вигнанні Любов, а куля повна Зла.

      І за непотріб видається справжнє,
      Слова ж – лукаві, істина – залежна.
      Вже не дивує, що на біле – чорне,
      Відсутня Віра, Справедливість щезла…

      Вік Золотий, чи існував, чи ні?
      Його чомусь ніхто не пам’ятає…
      Палахкотять на підсвідомості вогні,
      А безнадія мовчки душу крає.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Паралелі
      Хтось в давнину створив державу Спарту,
      Та згинув в небутті складний проект…
      Були в спартанців доблесть, честь і слава,
      Не цінувався лише інтелект.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Як тебе не любити?


      За Україну я віддам життя…
      Кохаю навіть за столом – і досить вдало,
      Коли їм борщ, картоплю, свіже сало…
      Як правило, із самого рання.

      Не видно у любові тій кінця –
      Такої щирої, бездонної та чистої,
      Неначе пальці облизав,… величної.
      Є й результат – це розмір гаманця.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Дорогами Всесвіту


      Блукаємо безкрайніми дорогами Всесвіту –
      Байдужого й холодного.
      Непомітно промайнула ціла вічність
      У пошуку одне одного.

      Не зупиняють нас ні тумани далеких галактик,
      Ні жахи космічної пустелі.
      Бачу красиві сни, в яких ми завжди поряд
      У нашій зоряній оселі.

      Росте переконання, що ми скоро зустрінемось –
      Зігріває душу світла надія.
      Станеться бажане, дивне предивне чудо,
      Здійсниться давня мрія.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Айналайн (Читаючи Олжаса Сулейменова)


      Я пророкую звичне і буденне,
      Та не заради спокою й підтримки,
      Чи щоб вселити віру в нездійсненне…
      Ніч пройде, сонце зійде без затримки.

      Твої хвороби заберу, лихе мине.
      Взамін, щоб сенс життя не загубити,
      Мені потрібно знати лиш одне:
      У тебе все гаразд і можна далі жити.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Початок

      Стискає серце невгамовна туга –
      Життя розколоте на дві частини:
      Яскраву, ту, що «до» і сіру, що «опісля»,
      Між ними простелилась чорна смуга.

      Був світлий простір, сповнений добра, –
      Первісного, найвищого ґатунку,
      Без граней та брудних нашарувань,
      Весь в первозданній чистоті… без зла.

      Знов темрява – липка та безпросвітна,
      В ній дика заздрість зазіха на вічність.
      Та пройде трохи часу – завжди так,
      Вночі на небі запалає нова зірка.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Пам’яті Svetlay

      Приречені народженням на смерть,
      Ми посуваємося чергой до розв’язки.
      Немає жодного, хто поспіша вперед,
      Бо у кінці – страшна бабуся з казки.

      І сходяться у вічному конфлікті
      Великі таїнства – життя та смерть.
      У смерті більш вагомі аргументи –
      Ось знов чиясь урвалась круговерть...

      Буваючи на сонмі кладовища,
      Не мертвим співчуваю, а живим…
      Я бачу в снах солодких, наче вишня,
      Вовчиху світлу с поглядом сумним.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Наодинці з вічністю

      Не знаю наяву, чи уві сні:
      Ось знову, попре глузд здоровий, зримо
      Іде назустріч синьоокому мені
      Вродлива жінка з карими очима.

      Все тлінне – рветься лука тятива.
      Що нас чекає за останніми дверима?
      Та буде вічно в пам’яті жива
      Чарівна жінка з карими очима.

      Настане час, порину у світи,
      Де жовта осінь – безтілесна й зріла.
      Потоком світла вкаже шлях мені
      Щаслива жінка з карими очима.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Оберіг


      Приречений на щастя у розлуці,
      Несу в собі цей чистий оберіг:
      Снігуроньку, що вистраждав у муці –
      Дівочий образ, ніжний шепіт, сміх.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Читаючи Хорхе Борхеса


      Що є наш тривимірний світ? –
      Проекція вічності,… мить?
      Роїться сузір’я теорій –
      Глибоких думок пустоцвіт.

      Минуле, майбутнє – реальність,
      Умовність, чи просто гіпотеза?
      Наш світ – одночасність у часі,
      А вічність – застигла сучасність.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    45. Надпись на лбу
      “Наш президент...”... ваш.
      Молодость в профиль, анфас...
      Стадо, на выборы марш.
      Волеизьявление – фарс.
      Урна – сияет торжественность,
      И нищетою – ответственность.
      Всходы обильные – глупость,
      Льется потоками тупость.
      Вслух: “Не рабы мы... не мы!”
      – Вы, вы, вы!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Краски осени

      Хризантемная чудная осень
      Ничего не расскажет, не спросит.
      Вновь иду желтизною один...
      Я – творец и судьбы властелин.
      В неге чистой и ладной
      Запах осени сладкой.
      Жить начнем мы сначала,
      Чтоб душа зазвучала.
      Ароматная нежность и грусть
      Через “будто впервые”
      К нам доносится пусть.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Хвилі пам'яті


      В надії охопити все, пізнати,
      Стежинкою прямую я до школи.
      Травнева свіжість, хочеться літати...
      Полюють на нектар невтомні бджоли.

      Смугасті роки – в відчаї і славі...
      Я пам'ятаю перший ніжний погляд.
      Колись один – на все село, – Сканаві
      Змінив життя, перевернув світогляд.

      Знов біля школи – відстань у життя...
      А далі річка, на ній човен... весла...
      Вогнем палають в серці почуття,
      А ось надія: все пізнати, – щезла.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Думая сердцем

      С другой планеты я и ты
      Где злобы нет и нет вражды
      Где день всегда, где теплота
      Где через край бьет доброта
      Где все цветет, где красота
      Где удивляет суета
      Где горя нет и пустоты
      Где глубина от простоты
      Где нет предательства, обмана
      Где честь в цене, и болью рана
      Где женщин носят на руках
      Где все ненастья терпят крах
      Где шторм желаннее покоя
      Где все кипит, не зная сбоя
      Где море страсти, все безумно
      Где все понятно и разумно
      Где мысли взлет, паденья нету
      Где не грозит Дантес поэту
      Где теплота чужая болью
      Где ревность по одежде молью
      Где встречи ждут и расставанья
      Где радость, и в цене желанья
      Где заполняем мы планету
      Где красота и злости нету



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Вроде еще не весна


      Вроде еще не весна,
      Что же так сердце забилось?
      В небе сверкнула звезда –
      Это Любовь появилась.

      Стужа ушла на покой,
      Вьюга в лесочке укрылась.
      Зимний, невиданный зной –
      Это Любовь появилась.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Осінні мотиви

      Оце й усе… Вже осінь на порозі,
      Насичена дозрілими думками.
      Все вчасно, без запізнень у дорозі,
      Й немає жодних сумнівів – за нами.

      В минулому пора жаги вершин,
      Наснаги творчої, кохання, заперечень,
      Глибоких ран, переживань і змін,
      Неприйняття, невизнання та зречень.

      Тече ріка повільною ходою –
      Живий потік із монотонних дум.
      І стеляться тумани над водою
      В невдалій спробі приховати сум.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    51. ***

      Під світлі ритми місячного сяйва
      Пролився ранок свіжою росою.
      Вдихнувши вітру, запашіли трави…
      І понеслось життя стрімкой рікою.

      Зашелестіло, засюрчало, заспівало –
      Безмежна радість, творчості наснага…
      Мить прохолоди. Але дуже скоро –
      Спекотне сонце та нестерпна спрага.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. В пустоту

      Любові, Боже, дай і нових тем,
      Не допусти, щоб став байдужим знову
      До болю, горя і чужих проблем,
      Верни довіру посмішці і слову.

      Життя – полинь, а іноді – нектар…
      Дай, Боже, більше радості, натхнення,
      Залиш мені захоплюватись дар,
      Наповни змістом хаос сьогодення.

      Думкам дай змогу вічність покорити
      І скуштувати радість перемоги…
      Дай, Боже, дай… Навіщо тоді жити?
      Я справлюсь сам! Не треба допомоги.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Конопля

      Байдужість чорної безодні
      І холод зоряних туманів
      Кидають нас у сни солодкі,
      В примари трав'яних дурманів.

      Шлях тягнеться в один кінець:
      Потилиці – облич нема.
      Життя, потреби – нанівець...
      Ну, а душа? – Поки жива.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Українська менора

      З екрану два нащадки Мойсея,
      Здійнявши галас, б’ють себе у груди –
      Два жадібних цинічних фарисея…
      А ціль: хто б не програв – при владі бути.

      Для телепнів вистава на екрані –
      Блюзнірство… Україна на кону
      В суцільному тупому балагані…
      Жеруть, не наковтавшись… до схочу.

      На Першому для нації – равини.
      Де пісня задушевна, гарна?
      Нема у цій країні України –
      Давно уже земля обітована.

      Я розумію, якось треба жити,
      Хоч ненаситне в наші будні вкралось.
      Вони такі, як є… що їх винити,
      А що з тобою, мій народе, сталось?

      Окутана країна, вся в шинках.
      Народ же спить в обтяжливім дурмані,
      Все загниває поступово… прах,
      Забуті дні славетні при Богдані.

      Паплюжать мову – надбання, духовність.
      Хіба цього народ чекає дійсно?
      Плетуть байки безглузді про двомовність…
      Прокиньтеся, бо буде надто пізно.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Фата-моргана

      О, витражи, о, витражи.
      Вокруг сплошные миражи.
      Купаюсь в сказочных туманах
      Фата-морганах, фата-морганах.

      Под властью сладких слов тумана
      Растает боль, исчезнет рана.

      О, витражи, в них столько цвета,
      И чистоты, и красок лета.
      Мираж же ярок и могуч
      Но он липуч, он приставуч.

      Клубятся облака тумана,
      Но нет в них призраков обмана.

      Звучит аккордами пассаж,
      Всплывает волнами мираж:
      Вот в чине капитана князь
      Княгине шлет в конверте страсть.

      Уходит в море, уплывает:
      По ней одной душа скучает

      Вот свет сквозь стеклышко костела,
      И миражи сияют снова:
      В них – призрак божества Атона
      И Нефертити, Эхнатона.

      Прекрасней всех красавиц Нила,
      Она любви, лишь ей служила.

      Панно из разноцветных стекол
      Дворцов, гостиниц, много окон.
      Всплывает «Рыцарь» миражом −
      Прошелся Врубель витражом.

      О, витражи, о, витражи.
      Вокруг сплошные миражи.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Справжнє
      Йому дев'яносто… І кожного ранку
      Каміння потроху в мішечку тягає.
      Дідусь поспішає, встає до світанку –
      Тризуба на схилі гори викладає.

      Героям слід встигнути шану віддати –
      Життя вже на фініші, сила не та…
      Та топчуть земельку його супостати –
      І тому дідусь досі в лавах УПА.

      Тризуб, то є образ шляхетності роду,
      Незламності духу, величчя та слави.
      Ввібрав він у себе і силу, і вроду…
      Із космосу видно цей символ держави.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Кольори
      Видно здалеку нас,
      Не такі, як усі –
      Два білесеньких птаха
      На чорному тлі.

      Наша доля страшна,
      Бо ми завжди в прицілі –
      Не потрібні нікому
      Світлі задуми, цілі.

      На землі ми чужинці –
      Тут все продається…
      Світ змістовним і значущим
      Лише здається.

      Світлі тигри, вовки,
      Білі коні та птахи
      Серед сірого, чорного –
      Завжди невдахи.

      Все – нікчемне, пусте,
      Недолуге й байдуже…
      Випадковість – зарано
      Ми з’явилися, друже.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Світле майбуття
      Ось – річка. Далі – пагорби та кручі.
      З дитинства милий серцю краєвид,
      Наповнений минулим, весь живий…
      І тиснуть спогади, неначе сірі тучі.

      Я все частіше повертаюся сюди,
      Де задуми наївні й нездійсненні
      Спливають знов у вигляді надії…
      І оживають позабуті тіні давнини.

      Обличчя друзів чесні та відверті,
      Без пилу фальші й масок чистоти.
      Ще й відчуття безмежності життя…
      А також босі ноги, вщент роздерті.

      В минулому… Осиротіло щастя нині,
      А сивина випереджає славу…
      Скрізь чорні ворони у пошуку поживи,–
      Як страшно стало жити в цій країні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Осень

      Бабье лето... окутала нежность,
      Сдвинув сроки начала зимы...
      И звенит позолотою верность
      В ярких красках парящей листвы.

      Вся река в тихой грусти туманов –
      Белизной донимает печаль...
      Небо плещется в водах лиманов,
      Журавли отправляются в даль.

      Степью – запах осенних костров...
      Вдруг нахлынули детства забавы
      В виде легких, малиновых снов...
      Паутиною скованы травы.

      Осень резко ворвалась в права
      Златогривою сочною зрелостью...
      Извелись, потускнели слова
      Перед сладкой с кислинкою спелостью.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Мразь


      В гробовой тишине
      Песни вовсе умолкли.
      Ведь по нищей стране
      Стаей рыскают волки.

      Будь ты конный, иль пеший
      Шапку спрячь – украдут,
      Даже если ты леший –
      На куски разорвут.

      Есть за глупость расплата –
      Мол, не знали тогда…
      За штурвалом – бригада.
      И, кажись, навсегда.

      Что же делать сейчас –
      Столько плещется тупости?
      Сделать вид – не у нас…
      Нет лекарства от глупости.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Тоска


      Страшусь моментов тишины,
      Когда тоска стеной накатит,
      И верить хочешь, но не можешь,
      А слово ничего не значит.

      И вновь не заданы вопросы,
      И не получены ответы…
      Течет ручьями пустословье,
      Звучат дежурные приветы.

      Куда идти, куда бежать
      От мыслей бестолковых, мрачных.
      Накрыло холодом зимы…
      Жизнь вся в нюансах однозначных.

      Не важно – это днем, иль ночью:
      Ушел в себя, молчу, затих,
      Схвативши ручку и бумагу…
      И красотой ложится стих.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ***


      Мир предстает сквозь стеклышка сознаний
      И простотою тешит жизнь глупца:
      Понятность связей и стабильность знаний…
      А вед неведомы нам замыслы Творца.

      История есть череда предательств,
      Потока войн, братоубийств, вражды
      И взятых, но забытых обязательств,
      Слез, голода, измен и суеты.

      В чем смысл всех препирательств, распрей, бед
      И повторяемость безумств, кровавых счетов?
      Вопросов много – тишина в ответ:
      Покрыто тайной, никаких отчетов.

      Наш мир есть миг реальности размытой,
      Иллюзий плен из представлений ложных,
      И пустоцвет уверенности сытой,
      А также тленность мыслей ненадежных.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Капель


      Я нарисую твой портрет.
      Пусть непохож, но от души…
      Проникновенный льется свет,
      Как вспышка, крик среди тиши.

      Вот карандаш и чистый лист –
      Хитросплетенье серых линий…
      Доносится веселый свист.
      И лечит сердце синий иней.

      Танцуют языки костра
      Под звуки утренней капели.
      Мы повстречались лишь вчера…
      Душ единенье, общность цели.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. ***

      Тук-тук, тук-тук –
      Веселий стук.
      У всі часи він завжди в такт…
      На жаль це так.
      Ось кат сокирою тук-тук ,
      Мета досягнута… без мук.
      Працюють зранку і вночі
      Ці стукітливі силачі.
      Завжди потреба в них була
      Такі діла, такі діла...
      Колись стукач на світі жив,
      Що Стусу вік укоротив.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Очікування


      Ти втомилася від метушні,
      Неосяжного холоду безнадії…
      Тягнуться нескінченні зимові дні,
      Глибоко під кригою – чисті мрії.

      Та минуть, в очікуванні тепла,
      Довжелезні, сірі віки.
      Найпотаємнішим душа оживе,
      Прокинеться стрімкістю ріки.

      Настане вистражданий час –
      Збудуться наші світлі сни.
      Все буде добре у нас…
      Ось і весна. Як же хотілося весни!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. ***

      Слова звучать незначимі, пусті –
      Знецінились в устах у фарисеїв...
      Настане час – в них істини прості
      Наповняться величчям колізеїв.

      Я правотою в небо проросту,
      Змістовним словом розбужу серця,
      За слово правди у вогонь піду ...
      Не влада, а народ мені – суддя.

      Сліпі прозріють і побачать сонце,
      Яке теплом одарює світлини.
      Давно воно не сяє у віконце –
      Його злі люди вкрали у країни.

      І відгукнуться різнобарвністю поля,
      Зазеленіє гай та піснею прол'ється...
      Утішить душу матінка-земля,
      Що гордо Україною зоветься.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Нерозривна єдність


      Дві сили йдуть одна на одну:
      Та, перша, тяне у безодню,
      А інша в світле майбуття –
      Оце і є людське життя.

      Там понамішано усього...
      Лиш крихітка чогось святого.
      Даремно щось чекати путнє,
      Якщо з Добром і Зло присутнє.

      Два полюси – такі діла,
      Окремо, жаль, їх не бува.
      Й себе не зможемо змінити –
      Божествене, з цим треба жити.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Біль

      Зла мачуха для діточок своїх – країна…
      Зневіра повна та відсутність мрій.
      І ледве чути: ”Ще не вмерла Україна”…
      Лиш бідність прижилась та квітне в ній.

      Ні працездатність, фаховість, сумління –
      Ніщо не вплине на кар’єрний зріст…
      Зв’язки родинні, підлабузнюватись вміння
      Замінять вам і здібності, і хист.

      Є результат – некомпетентність влади.
      Чиновник для людини – бог і цар…
      А на закони можна всім начхати –
      Бо все у нас вирішує хабар.

      Що дасть нам шанс на гідне існування? –
      Це інтелект і ставлення до знань,
      І технології – основа процвітання…
      Суворість, неминучість покарань.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Сила слова


      Коли не видно неба – чорнота,
      Безвихідь тисне жорстко, безголово,
      І повний розпач – тільки пустота,
      Тоді вступає в бій безстрашне слово.

      У повний зріст, безжалісне, палке –
      Воно всесильне там, де навіть зброя
      Нездатна щось змінити… Все хитке –
      Не від коня, від слова щезла Троя.

      Ти мову рідну вчи і поважай:
      Не плюй в колодязь – з нього пити й пити…
      Слова кохання ніжного пізнай –
      Дівоче серце вони здатні полонити.

      Відомо всім: було спочатку слово,
      А потім вже вода і твердь… буття.
      Воно – це радість, біль – всьому основа,
      А також сутність та любов… життя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Передчуття


      Життя миттєво промайнуло і сплило –
      Хтось відчуття скінченності приспав…
      Був час – для нас все зеленіло і цвіло,
      І соловей лиш нам свої пісні співав.

      В гонитві за уявним і сумнівним
      Ми розбрелися світом… хто куди.
      Хтось схибив – шлях здається рівним.
      Другий – усе на потім… не суди.

      Розлука, зустріч, метушня… бомонд.
      Яскраве сонце „на круги своя”…
      Ти першим крок зробив за горизонт,
      А завтра мабуть черга вже моя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Смуток


      Хто це сказав, що тільки „тут і зараз”?
      Хто нав’язав нам цей стереотип?..
      По тім жалкую, що колись не склалось.
      В душі палає чорний смолоскип.

      Не відбулось – у часі несумісне...
      Літа минули… в кожного своє.
      На зріле серце безнадія тисне,
      Дме сірий вітер, спати не дає.

      І ніби так, а може ні... – хто знає...
      Всередині палає все, горить,
      А душу знову чомусь смуток крає:
      Так мало щастя – усього лиш мить...

      Блукаю… ось минуле та майбутнє,
      Що далі буде – глибоко у скрині.
      Життя – не лиш пірнання в незабутнє.
      Печаль є в ньому й гіркота полині.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. ***


      Жар-птиця – спалах мрій моїх,
      Душевних мук, вогню бажання,
      Думок дозрілих і живих,
      Палкого, ніжного кохання.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Кольори літа


      Без тебе – ніч і кольори тьмяніють,
      І кожен день без радощів минає,
      І вогники в душі ледь-ледь жевріють,
      І туга серце обручем стискає.

      Все, що поміж нами, поза часом, рухом,
      І не підвладне кількісним оцінкам…
      Кульбаба край села рясніє пухом,
      Нема кінця віршованим сторінкам.

      Хай кожна мить наповниться тобою.
      Знов спалах – ніжний дотик словом…
      Маслини запах стелиться горою,
      Чарівна пісня тихо лине долом.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Понад усе

      За роком рік – усе здається тлінним.
      Весна побуде трохи і мине.
      Єдине, що залишиться незмінним –
      Твоя присутність, відчуття тебе.

      Сумує осінь у степах курганами,
      Клин журавлів, холодний вітер дме.
      Та ніжить серце теплими туманами
      Твоя присутність, відчуття тебе.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Тіні минулого


      Тішать душу мені
      Світлі сни колискові…
      Свіжий запах землі,
      Наче з пам’яттю в змові.

      Все знайоме: ось дині,
      Поле, схили, гора…
      Тут минулого тіні
      Оживають сповна.

      І вирує життя,
      В небо тягнеться колос –
      Зрізи часу… Дитя...
      Чути материн голос.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Глибини підсвідомості


      Світ – в потоці якихось кошмарів,
      І жахи глузд здоровий з’їдають –
      Наче вигадки різних романів
      Диким маревом в нас осідають.

      Де межа поміж дійсним, уявним? –
      Знов потворне в тіні оживає…
      Все химерне, здаючись реальним,
      Слід глибокий в душі залишає.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Бездоріжжя


      Час зимових туманів
      І колючих бур’янів,
      Крижаних безнадій
      Та стриножених мрій.

      Час безликих тіней
      І сіреньких людей –
      Безхребетних і босих…
      Час нездар безголосих.

      Все ламке та крихке,
      А на троні – мілке.
      Позабули скрижалі –
      Невідомо, що далі.

      Все частіше – негоди.
      Марно ждати погоди.
      Ледве тліє лучина –
      Невідома причина…

      Може щось Мойсей
      Утаїв від людей?..
      Грім гримів – не дочув,
      Або просто – забув?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --