•  Я живу, мов ріка.

Я живу, мов ріка.
Самотію поміж берегами,

•  ***

Ще день як день. І трави ще зелені.
Колись і я травою проросту.

•  Квітень 1986-го

Згадалося, у пам*яті не вигіркло,
Хоча й давно було-перебуло…

•  Діти загиблих воїнів ходять щодня до школи...

Діти загиблих воїнів
Ходять щодня до школи,

•  ***

Ще й зими не було - а весна що не день, то чутніша.
Ще й життя не було - а гляди, доростають сини...

•  Побратимові

А навколо холодно і грізно.
І не знати, ворог ти, чи ні?

•  Наодинці із янголом...

Наодинці із янголом,
Кажуть, не так уже й легко.

•  Той білий кіт був диким, як і ти...

Той білий кіт був диким, як і ти,
Та він себе дозволив приручити.

•  ***

Згасає життя
за похиленим плотом,

•  Кружляють голуби над вулицями міста...

Кружляють голуби
Над вулицями міста,

•  Невтомні дятли вчать собі морзянку...

Невтомні дятли вчать собі морзянку,
Допоки не обсіли холоди…

•  Позолотила стежку сухозлітка…

Позолотила стежку сухозлітка,
Лягла під ноги осені й зимі.

•  Серце, мов скиба вкраяна...

Серце, мов скиба вкраяна,
Сохне від люті дикої.

•  Та рання осінь пахла чорнобривно...

Та рання осінь пахла чорнобривно,
Кришилась тиша, як побите скло…

•  ***

Тихо пȧдуть яблука-зернівки
В шерехку некошену траву,

•  ***

Ті дощі за вікном
Уночі мене будять, як совість.

•  Ой горлице сива на явора всохлім гіллі...

Ой горлице сива
на явора всохлім гіллі,

•  Роз’єднала нас доля...

Роз’єднала нас доля
Снігами, літами, бідою,

•  Ще довго буде місяць молодий...

Ще довго буде місяць молодий
У сонну шибку буцатися рогом…

•  Полеглим за Україну

Плакати зболено,
Гірко і солоно –

•  ***

О якби мені знати, якби мені вміти, якби
За плечима побачити янгола в білій одежі

•  ***

Ця зима тобі в серці
Лишила роз’ятрений шрам.

•  Дерева квітнуть якось упівсили...

Дерева квітнуть якось упівсили –
Їм, певно, досі мариться зима…

•  Починається небо...

Починається небо
З невмілого змаху крила,

•  Горить на сході...

Горить на сході...А Україна
Заснула твердо.

•  Поволеньки приходимо до тями…

Поволеньки приходимо до тями…
Чи не висока плата для прозрінь –

•  Вітер казиться в полі, неначе брикливе лоша...

Вітер казиться в полі,
Неначе брикливе лоша,

•  Старезні липи вибігли на шлях...

Старезні липи вибігли на шлях,
Погорбивши свої гіллясті душі,

•  Вимирає село...

Вимирає село.
Переходять за обрій сусіди.

•  Поволеньки приходимо до тями…

Поволеньки приходимо до тями…
Чи не висока плата для прозрінь –

•  Ігорю Павлюку та «Веб-єднанню -2013» присвячую…

Була тоді серпнева спека,
Повітря пахло шашликом…

•  ***

Шукаю слова, наче неба - птах.
Себе шукаю – між людьми і світом.

•  ***

Щуляться тіні дерев,
Піймані вітром за плечі.

•  ***

На Майдані знамена
Зчорніли в гарячих димах,

•  ***

Старі ліси. Зелені душі сосен.
І хмари, більше схожі на туман…

•  ***

Студять вітри
Україну - від Сяну до Дону,

•  Осіннє

Така тремка ота осіння тиша...
Світанок тягне руки, мов дитя,

•  Гірка помаранча сонця...

Гірка помаранча сонця
Упала за синій обрій.

•  Не спиняйте мене - то моя божевільна дорога...

Не спиняйте мене -
То моя божевільна дорога,

•  Деревієм і м’ятою пахла наморена сутінь...

Деревієм і м’ятою пахла наморена сутінь,
Догорав над рікою полишений кимось вогонь…

•  А літо знову ставить на зеро...

А літо знову
Ставить на зеро

•  А ти знаєш, я не витримую...

А ти знаєш, я не витримую
Стільки років себе – в собі!..

•  Я приходжу до міста...

Я приходжу до міста,
Де час не біжить, а тече,

•  Ще одне відлуння "Веб-Єднання"

Цитуючи Ярослава Нечуйвітра,"...звітую мешканцям Поетичних Майстерень,що чергова зустріч однодумців у Львові" спонукала мене серйозно замислитися над питанням повернення блудної доньки (тобто мене :)) на круги своя (тобто на ПМ).Видно, є в тому воля Божа, щоб ті однодумці гуртувалися і єдналися, спілкувалися і творили, підтримували і розуміли один одного. Дякую чудовому розвіртуаленому товариству за потужний поштовх у правильному напрямку. Повертаюся. Далі буде!..

•  Шановне товариство!

Хочу попросити у вас пробачення за своє рішення: відсьогодні я не публікуватимуся на ПМ - та й на інших поетичних сайтах теж. Це зовсім не означає, що я не писатиму віршів далі чи перестану спілкуватися з ВАМИ. Щиро прошу зрозуміти мене правильно. Повірте, я безмежно вдячна усім, хто будь-коли відгукувався на мої твори - і тому ще раз кажу вам спасибі за підтримку!
З повагою - Галя Гнатюк (Варава)