Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Мойсей Фішбейн (1946)
Грудень 2006 року. 60-річчя Мойсея
Фішбейна. Рідне місто поета. Чернівецький
театр. Ювілейний вечір. Початок.
Звучить голос Мойсея Фішбейна


Рубрики / "Ранній Рай", 2006

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Еміль-Антуан Бурдель.
    Велика трагічна маска Бетговена
    Веди мене, мелодіє, веди,
    Неси мене і сили дай для злету -
  •   Tenebrae. Псалом
    Спаси мене, позанебесний Отче,
    О, як воно клубочеться й клекоче,
  •   * * *
    Поміж ровів, каналів і канав,
    Де в молитвах вечірніх німина є,
  •   Пауль Целан. В Єгипті
    Ти мусиш промовити оку чужої: Обернися на воду.
    Ти мусиш тих, що знаєш з води, шукати в оці чужої.
  •   * * *     Михайлині Коцюбинській
    ... а тоді примарились лілеї,
    сяєво зволожених лілей.
  •   * * *
    Досі смакує скоринка черства,
    Досі лежить недосяжна верства,
  •   * * *    Пам’яті Катерини Бучиної
    Чи приверзеться, чи то примикититься:
    Трощена цямрина, брижі при дні,
  •   * * *     Сергієві Рохманову
    Ані світиночки в темряві, ані
    Голосу темної корби, коли
  •   МУЗИКАНТ. 1943     Валентинові Мордхілевичу
    Не полонез. Ні жидів, ні поляків
    Поле не знає. Це поле не макове.
  •   * * *    Марії Фішбейн
    ... ще невтаємничені... ще ниці...
    У прачорній пíтьмі прастоліть
  •   * * *     Його Блаженству Любомирові Гузару
    Оця свіча погасла, і оця
    Свіча погасла, і оця свіча є
  •   * * *     Любомирові Пирогу
    Поскидаймо файні мешти*,
    Повзуваймо постоли.
  •   EXODUS     Авіві Фішбейн
    Усі марноти, всю мороку
    забувши там, де пилюга
  •   * * *     Леонідові Череватенку
    Юга колихлива довкола вола,
    Довкола долини, довкола дороги,
  •   * * *     Олені
    сонце
    пряж
  •   * * *     Олені
    Це вони, розпорошені гарби,
    Це вони, спорошілі горби,
  •   * * *     Пам’яті Олександра Матусовського
    ...поперемелювали жорна
    ніжнозелену світлотінь,
  •   * * *     Іванові Крячку
    Господи, порожньо в нашій господі,
    Господи, холодно й вогко, насподі
  •   * * *     Ларисі Скорик
    Ця вулиця зникома,
    Це дерево старе,
  •   * * *     Олесеві Скіпальському
    Прозору тінь передніч перетну,
    Тремке свічадо, необоротну,
  •   * * *
    …і щастя це — хвилини півтори.
  •   ПОГАР. 1995
    …І чорний крук на чорному сидів,
    І не було ні жител, ні садів,
  •   * * *     Вікторові Ющенку
    …ще теплого Великодня пора.
    Він визира її з-поза Йордану,
  •   * * *     Богданові Бойчукові
    …І вже вуста судомою звело,
    І прийняла душа неопалима
  •   КРИМ. ЛІТО.     Ріталієві Заславському
    Закрити очі. Тільки дотик.
    І вже немає вороття.
  •   КРИМ. ОСІНЬ
    Хворе осіннє море дихає важко, нерівно,
    Білі у морі хвилі, в чорному штормі — грім.
  •   * * *
    Хвильку прохолоди й супокою
    В ці липневі, ці спекотно-білі
  •   * * *
    Я вбитий був шістнадцятого року.
    Щось там цвіло й бубнявіло, нівроку,

  • Огляди

    1. Еміль-Антуан Бурдель.
      Велика трагічна маска Бетговена

      Веди мене, мелодіє, веди,
      Неси мене і сили дай для злету -
      Перепливти, перелетіти Лету
      І не ковтнути чорної води.
      Повстань, мій дух! Мелодіє, постань
      Лавиною, і вибухом, і виром,
      І вироком осіннім хмарам сірим —
      Крізь тишини важку, холодну твань!
      Накочуйся, о хвиле звукова, —
      Я чую звук нечуваної пісні,
      Її акорди й рокотання пізні, —
      У тишині оглухла голова.
      У душу б’ється музика німа,
      Це рокотання врóчисте і чорне
      В обличчя б’є. Моє лице — потворне.
      Та порятунку й сховища нема.
      Веди мене, гармоніє, веди,
      Неси мене і сили дай для злету —
      Перепливти, перелетіти Лету
      І не ковтнути чорної води.

      1972 р., Київ

      * ЕМІЛЬ-АНТУАН БУРДЕЛЬ - скульптор.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    2. Tenebrae. Псалом
      Спаси мене, позанебесний Отче,
      О, як воно клубочеться й клекоче,
      О, як пече димовище руде,
      Вгорнувши розпорошуване тіло,
      Завіхтирило, Боже, задвигтіло,
      Завіхтирило, Господи, гуде.

      Я вже потойбіч болю...

      2 березня 1996 р.,
      Altenerding



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. * * *
      Поміж ровів, каналів і канав,
      Де в молитвах вечірніх німина є,
      Де крик, не воскресаючи, конає,
      Господь, не воскресаючи, конав.

      Колядники, колядки, словеса,
      Бучна яса, із пригорщі пашниця,
      Різдвяна ніч. А вдосвіта насниться,
      Що наш Господь у нас не воскреса.

      Святвечір 1996 року,
      Altenerding



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. Пауль Целан. В Єгипті

      Ти мусиш промовити оку чужої: Обернися на воду.
      Ти мусиш тих, що знаєш з води, шукати в оці чужої.
      Ти мусиш кликати їх із води: Руто! Ноемі! Мір’ям!
      Ти мусиш їх пишно вбирати, коли ти лежиш у чужої.
      Ти мусиш їх убирати серпанком волосся чужої.
      Ти мусиш промовити Руті, й Мір’ям, і Ноемі:
      Дивіться, я сплю у неї!
      Ти мусиш чужу коло себе якнайпишніше вбрати.
      Ти мусиш її вбирати тугою по Руті, й Мір’ям, і Ноемі.
      Ти мусиш чужій сказати:
      Дивися, я спав у них!

      "Вірш читає Пауль ЦЕЛАН (1,2 mb)"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. * * *     Михайлині Коцюбинській
      ... а тоді примарились лілеї,
      сяєво зволожених лілей.
      По дзюрчанню залишався глей
      пагорбів, де зéла Галілеї
      по ранковій пáзолоті, мла
      коло джерела зникала, коло
      диму, пéрсті, папороті, кволо
      три воли плуганились, мала
      горлиця витуркувала, вітер
      тихо поза пагорбами тлів
      там, де ще не вимовлено слів,
      там, де ще не виписано літер,
      там, де ще не гострено списи,
      там, де ще безодні не розверсті,
      там, де ні сльозиночки у пéрсті.
      Онде вже відлунює: „Спаси!”

      26 березня – 9 липня 2006 р., Київ

      Вірш читає М.Фішбейн (2.0 mb)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6.17 | Рейтинг "Майстерень": 6

    6. * * *
      Досі смакує скоринка черства,
      Досі лежить недосяжна верства,
      Ондечки нота – одна, неповторна,
      Поміж дерев помирає валторна,
      Ондечки леготи, сон божества,
      Тепла жорства і кульбабовий рай,
      Грай же, валторно, воскресни і грай,
      Станьмо до раннього раю на чати
      І почнемо, як хотіли почати –
      Лагідно й тихо почати на „драй” –
      Де за деревами, поміж зелá,
      Ондечки нам не обіцяно зла,
      Ондечки ще не поплутано дати,
      Ондечки ще не судилося ждати
      Зимної мли, де холодна зола.

      2005, Київ



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. * * *    Пам’яті Катерини Бучиної

      Чи приверзеться, чи то примикититься:
      Трощена цямрина, брижі при дні,
      Перського безу зволожена китиця
      Світиться в листі, три снива, три дні
      Млисті, три проливні млисті, три пломені
      Горнього присмерку млисті, коли
      Вдосвіта сниться порожнє кубло мені,
      Трощена цямрина, грудка золи,
      З-поза криниці нечутно проїхала
      Трощена хура, в досвітнім бузку
      Мерхне обличчя. Навпомацки віхола,
      Хвища по душу мою боязку.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. * * *     Сергієві Рохманову
      Ані світиночки в темряві, ані
      Голосу темної корби, коли
      Поза криницею тихі воли
      Бачили, як до пресвітлої Пані –
      Там, де краплини живої смоли,
      Там, де худобина в переступанні, –
      Впала лелітка, молися й моли
      Вдосвіта, поміж зелá і золи,
      Попелу й цвіту: „Затьмарено бані,
      Ані світиночки в темряві, ані
      Голосу корби. Хай буде. Звели”.

      8 – 11 березня 2006 р., Київ



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. МУЗИКАНТ. 1943     Валентинові Мордхілевичу
      Не полонез. Ні жидів, ні поляків
      Поле не знає. Це поле не макове.
      Полум’я... Поле... Примарилось, Якове?
      Це з-поза попелу: ”Якове... Яків...”
      Там, поза полем, барлоги ведмежі,
      Там, поза полум’ям, олово, олово,
      Грай, моя скрипонько, сни, моя голово,
      Попелом, полем, перейдено межі,
      Скрипонька ляже в хустину картату,
      Не полонез, не примарилось, Якове,
      Олово, олово, поле не макове,
      Якове... Яків...Татусеньку... Тату...

      1 – 2 серпня 2004, Київ




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    10. * * *    Марії Фішбейн
      ... ще невтаємничені... ще ниці...
      У прачорній пíтьмі прастоліть
      білу прохолоду плащаниці
      змученому тілу простеліть.
      О, ранкові душі – о, блавати!
      Чорний виднокрай заголубів.
      Миро зливи буде обливати
      в золотім серпанку голубів,
      золота ранкова паляниця
      за пралісом сходитиме, ось
      те, що нам у снах довіку сниться,
      те, що нам серпанками взялось,
      у блакиті легшатиме тіло,
      білино, пір’їночко, війни
      понад тим, що відпалахкотіло,
      у прийдешнє сяйво Таїни.

      6 – 7 серпня 2005 р., Крим



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    11. * * *     Його Блаженству Любомирові Гузару
      Оця свіча погасла, і оця
      Свіча погасла, і оця свіча є
      Згасання, коли око помічає
      В імлі позанебесного Отця.
      Пломінчик гасне. Це алмазна кліть.
      Це чорнота. Це темрява. Нахилим
      Алмазний безмір темряви на килим
      Земної мли, що починає тліть.
      Там, поза тливом, зéла, і барліг,
      І дим, і джерело, і знову тливо,
      І знову Він торкається пестливо.
      Досвітній світ Йому в долоню ліг.

      3 – 4 жовтня 2004 р., Київ



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. * * *     Любомирові Пирогу
      Поскидаймо файні мешти*,
      Повзуваймо постоли.
      Віри вітрові не ймеш ти,
      Поза вітром постели –
      Там, де (поночі насниться)
      Поза шибою хрести,
      Поза площею в’язниця,
      Поза хвищею брести –
      Там, де множити на двісті,
      А ділити на п’ятсот,
      Де сніги – то горні вісті
      Недоторканих висот,
      Де (наснилося) стакато
      З-поза шурхоту зелá,
      Там, де вдосвіта строкато,
      Коли вистигла зола,
      Де оркестри, квіти, строфи,
      Там, на розі всіх епох,
      На порозі Катастрофи
      Той метеликовий Бог.

      "Вірш читає Мойсей Фішбейн (1 Мб)"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. EXODUS     Авіві Фішбейн
      Усі марноти, всю мороку
      забувши там, де пилюга
      це кара горлу, кара оку,
      побачу Діву карооку,
      ту, що вклоняється Пророку,
      ту, що до ніг Йому ляга
      того незгаданого року,
      побачу юрмище, нівроку,
      (в досвітній пíтьмі повно зграй),
      воно іде поволі з краю
      (а я отам, я онде, скраю),
      де мла ховає горню зграю,
      де ні джерел, ні водограю,
      де спрага (онде я згораю),
      заграй, кінóре мій, заграй
      там, де одвіку і донині
      я йду, заграй мені, аби
      ранкові роси на гудинні,
      гроза і зéла в літній днині,
      Ріка... і Схили... й теплі дині... –
      з-поза блакитної габи.

      17 – 18 січня 2005 року, Київ
      ____________________________________

      Кінóр – найдавніший арфоподібний музичний інструмент
      („Арфа Давидова”).



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    14. * * *     Леонідові Череватенку
      Юга колихлива довкола вола,
      Довкола долини, довкола дороги,
      Довкола розколин, дорога вела
      До світлого тла, колихалися роги,
      Пливло видноколо, суха ковила
      Його лоскотала, солона луска
      Вгортала дорогу, тоді в огортанні
      Здавалось волові, долина пласка,
      Долина сліпуча, півтони гортанні
      Знаходили прихисток, тінь колоска,
      Попереду мріли покручений шов
      Посохлого річища, спалена крона,
      Здавалось волові, допіру пройшов
      Цією долиною Бог виногрона,
      У тливі зникали сліди підошов,
      Сяйнуло, сліпуче осяяло двох,
      Долину, вола, що плуганився кволо,
      Де коло розколини чортополох,
      Коли окропив колихке видноколо
      Цей Бог виногрона, заклечаний Бог.

      17-19 січня 1998 р.,
      Altenerding




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. * * *     Олені
      сонце
      пряж
      колискова про літа є
      колоскова пролітає
      спека
      пляж

      ляж
      десь далеко голуби є
      десь далеко голубіє
      кряж

      я ж
      голосіння про гармати
      мла осіння
      погар мати

      княж

      3 – 4 січня 1996 р., Altenerding



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    1. * * *     Олені
      Це вони, розпорошені гарби,
      Це вони, спорошілі горби,
      У розколинах давньої фарби
      За горбами чотири гарби.
      Це вертання, це рідні пенати.
      Це юрма безголосо горла,
      Це юга, це несуть розпинати
      Розпорошені крила орла.
      Спорошіле димовище. Тливо
      Спопеляє зникомі дуби...
      Це торкає рука тріпотливо
      Порошини старої доби.

      11–15 квітня 2002 р., Erding




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    2. * * *     Пам’яті Олександра Матусовського
      ...поперемелювали жорна
      ніжнозелену світлотінь,
      у місті музика мажорна,
      у місті проливні цвітінь,
      у місті свято, я вже учень,
      я споглядаю цей парад,
      ані нудних словосполучень,
      ані докучливих порад,
      у місті свято, все раптове,
      сяйне, сліпуче, це мій друг,
      це я, це решта, ми братове
      і всі братове надовкруг,
      у місті свято, ще півноти,
      ще півросинки на бузку,
      ще півлелітки до темноти,
      що вгорне душу боязку
      там, де зупиниться стрімливо
      стара платівка, де текла
      зелена мла – зелене мливо,
      зелена крапелька тепла.

      20–23 квітня 2002 р., Erding



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    3. * * *     Іванові Крячку
      Господи, порожньо в нашій господі,
      Господи, холодно й вогко, насподі
      Голос господаря зниклого змок,
      Поза дверима затьмарено схили,
      Господи, порожньо, дай мені сили,
      Двері потрощено, ржавий замок,
      Вітер жене хмаровиння, достоту
      Голос нічий, безнащадну істоту,
      Поза дверима згасання яси,
      Поза сльотою темнота осіння,
      Онде в кутку дотліває насіння,
      Порожньо, Господи, іже єси.

      30 червня – 9 серпня 2002 р., Erding



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    4. * * *     Ларисі Скорик
      Ця вулиця зникома,
      Це дерево старе,
      Там, де стояла кома,
      Поставили тире,
      І годі намовляти,
      Що втрата замала,
      Колиску немовляти
      Завія замела,
      Лягла не до паркана
      Зимова кропива,
      Юрма недоторканна
      Зіниці пропива,
      В місцині непрозорій
      Криниця кажана,
      Чи храм, чи лепрозорій,
      Чи крейда крижана,
      І скрипка не воскресла,
      І згадано не все,
      Що крига новоскресла
      До безвісти несе.

      26 жовтня – 16 листопада 2000 р.,
      Altenerding

      "Співають сестри Тельнюк (музика Лесі Тельнюк) - 1.6 Мб"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    5. * * *     Олесеві Скіпальському
      Прозору тінь передніч перетну,
      Тремке свічадо, необоротну,
      Недоторканну лінію пташину,
      Спогадуючи Місто на горі:
      Двори, дахи, бруківку, димарі,
      Осоння, зливу, літепло, шипшину,
      Суницею мальовані роки:
      Метелики торкалися руки,
      Зело слова зволожені відкрило,
      Джерела споглядали чужину,
      І голос… голос… не наздожену…
      Далекий голос… пісня про вітрило…

      20 травня 1999
      Altenerding



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    6. * * *
      …і щастя це — хвилини півтори.

      Склепивши очі, тихо повтори:
      околиця… напівзабуті лиця…
      овече хутро… сині хутори…
      багаття… бринза… сутінки… суниця…
      Ти вернешся. Воно тобі насниться.
      Форель… зело… криниця… Повтори.

      Святвечір 1998 року,
      Altenerding

      "Вірш читає М. Фішбейн (2,2 mb)"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 7

    7. ПОГАР. 1995
      …І чорний крук на чорному сидів,
      І не було ні жител, ні садів,
      І круче око, чорне і незряче,
      Спогадувало житла і сади,
      І мить, коли він залетів сюди,
      Коли очей торкнулося гаряче.
      На чорній кручі крук осліплий кряче,
      І попелом заметено сліди,
      Сиди і кряч, заблуканий, сиди
      І кряч, і кряч, осліплений, неначе
      Ти можеш воскресити їх, жебраче, —
      Згорілі житла, спалені сади.

      21 – 22 лютого 1995 р., Мюнхен



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    8. * * *     Вікторові Ющенку
      …ще теплого Великодня пора.
      Він визира її з-поза Йордану,
      убивану, невбиту, незриданну,
      що світиться Йому з-поза Дніпра,

      за проливнями землю визира,
      заклечану, зеленену, пожадану:
      „Я йду до тебе, Я тобі постану
      торканням голубиного пера”.

      І світиться у темряві століть
      Його сльоза, незаймана й нетлінна.
      І у долоні пломеніє віть,

      над безміром кривавиться калина,
      оце ж бо Він: упавши на коліна,
      коло Дніпра навколішки стоїть.

      21 січня 1996 р., Altenerding




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 6.25

    9. * * *     Богданові Бойчукові
      …І вже вуста судомою звело,
      І прийняла душа неопалима
      Розпечені горби Єрусалима
      І Києва обпалене зело.

      О крапелько, промінчику, бджоло,
      Перлинко, доле, о напівнезрима, —
      Мого буття недоторканна рима, —
      Солодке і розвогнене жало, —

      Благослови, хай лишаться мені
      Юга понад скорботною Стіною
      Й понад Рікою схили весняні.

      Благослови, хай лишаться зі мною,
      Допоки йти дорогою земною,
      Допоки є ще спогади земні.

      5 – 6 лютого 1989 р., Мюнхен



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    10. КРИМ. ЛІТО.     Ріталієві Заславському
      Закрити очі. Тільки дотик.
      І вже немає вороття.
      І жити так, і жити доти,
      Аж поки вистачить життя.
      І жити шкірою. І жити,
      Немов за дивних прачасів,
      Коли не чули хвилі й віти
      Поміж собою голосів,
      Коли існує тільки спека,
      Існує тільки тепла рінь,
      Є тільки хвилі, і далека
      Холодна хвиля б’є в теплінь,
      Є тільки доторки спекоти
      До розімлілої руки, —
      Забути, звідки ти і хто ти,
      Забути простори й роки,
      Забути виміри і міри…
      І забринить височина,
      Коли розпеченої шкіри
      Торкнеться крапля крижана.

      1972 р., Київ



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    11. КРИМ. ОСІНЬ
      Хворе осіннє море дихає важко, нерівно,
      Білі у морі хвилі, в чорному штормі — грім.
      Місце нашої зустрічі з Вами, Ларисо Петрівно,
      Місце нашої втечі — хмарний осінній Крим.

      Хмурі химерні хмари. Марні осінні втечі.
      Сухотного жовтого листя кволий примарний рух.
      У морі, у штормі, у хмарах, у листі, у цій холоднечі
      Шукаю подиху Вашого, Ваших шукаю рук.

      Шукаю голосу вашого, може, його зустріну —
      З моря луна долине, — так я зустрів колись,
      Ларисо Петрівно, Лесю, Вкраїнко моя,
      Україну —
      Країну, яка злетіла над незбагненну вись.

      Шукаю в осінньому вітрі слово Ваше пророче,
      В холоднім Криму осіннім шукаю Вас, Міріам.
      Стрічаю сухотну осінь і грім, що над Кримом гуркоче,
      Той грім, що здіймає хвилі і спать не дає морям.

      1972 р., Крим



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    12. * * *
      Хвильку прохолоди й супокою
      В ці липневі, ці спекотно-білі
      Небеса, на ці автомобілі,
      Що пливуть — розпечені — хисткою
      Дниною, на ці померлі тіні,
      Голоси, що плавились і зникли
      В спеці, на пекельні мотоцикли
      В довгому нестримному тремтінні,
      На лице, на очі, вкриті потом,
      Що його не витерти рукою, —
      Хвильку прохолоди й супокою —
      Решта буде потім, решта — потім…

      1972 р., Київ



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    13. * * *
      Я вбитий був шістнадцятого року.
      Щось там цвіло й бубнявіло, нівроку,
      В містечках поміж Брічева* й Сорок,
      А я ніяк долоні не зогрію,
      Бо хтось наслав чи тиф, чи малярію,
      Бо впала зірка і приходив строк.

      Та час мине. І я таки воскресну,
      І вже на другий рік, на другу весну,
      Між інших піль і містечкових стін
      Зоря впаде, і пролунає: досить,
      І вітер наді мною заголосить,
      І прийде строк, і знову прийде скін.

      І знову там лишатимуться близни,
      Там, поміж містечкових стін вітчизни,
      Де пошестю, сокирою, багром,
      Цеглиною було мене убито,
      Де скроні вже торкнулося копито,
      Де слуху вже торкнулося: погром.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6