Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олександра Камінчанська (2014)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Різною бувала, що й казати:
    Плакала, молилася, любила.
  •   ***
    Ідуть мандрівничі своїми дорогами, трибом,
    Хтось клявся любити, затим – від любові згорав.
  •   ***
    Бігти за часом, крутитися білкою в колесі,
    Сивий мольфар навіщує: недобре – мине…
  •   ***
    Паради, поради, укупі гульвіси, герої,
    Несе гутаперчивий хлопчик пісні калачі.
  •   ***
    Чи збагнемо, що ми лише гості у цьому шаленому світі
    І, що всесвіт примарний – намріяли… ой, диваки!
  •   Спогадальне...
    Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
    У Бога просив урожайного, щедрого року…
  •   ***
    Ми просто пішли за святою зорею,
    Ми просто пішли…
  •   ***
    Плететься бурлака, натомлений часом і болем –
    Старезні калоші, дірява свитина, борги.
  •   ***
    Не сотня Небесна, вже сотні… Всевишній, допоки?!
    Торують стежину між зорі відважні сини.
  •   ***
    Кров не водиця,
    Світе немилий.
  •   ***
    Одні казали, що буде просто,
    Незле і тихо.
  •   ***
    Лови своє щастя, бо завтра не буде нас,
    У вирі чужому погубимо крила і кроки.
  •   ***
    Різдвяна хуртеча, мороз, коляда, дороги
    І дим з димаря, що захили між хмар шукає.
  •   ***
    Поклоніться дорозі, коли навіть йти вже несила,
    Коли кроки останні безжально-пекучі, як біль.
  •   ***
    Кажеш, що грішна любов?
    Може… Не знаю.
  •   Пам'ятаємо...
    1932-1933
    Холодно…голод…мука… А сняться миті,
  •   Три дороги
    Розвінчані мости і три дороги,
    Молитву шепчуть стомлені вуста.
  •   Розп’ята мадонна (Голодомор 1932–1933 рр.)
    Далеко до ранку… ще зорі, як бите скло,
    Десь тризна голодна, мольба, чорнота ядуча.
  •   Поет
    Не претендує на пророцтво,
    Мережить верші, от і все…
  •   ***
    Не вставай, я сама зачиню за собою двері,
    Вітер виє у комин, як сивий, бездомний пес.
  •   ***
    Не розгадуй цю тайну, що звіку ще осінню кличуть,
    Ми повірили в неї, як вірять душі і богам.
  •   Про нас...
    А гори парують… димлять заосінені гори,
    Цвітуть хризантеми і пахнуть заохрені дні.
  •   ***
    Поглипують вічні зорі в квадрати вікон,
    Шукають скупу захилу бездомні пси.
  •   ***
    Вечір. На темній розбурханій річці – білі човни
    Місяць і зорі, вони…
  •   Поклич мене...
    Поклич мене, стомилася, сто…ми…
    І ще сто нас лишилося в минулім.
  •   ***
    Немає вже «після», лишилося «до»
    Помежи «умерти й жити».
  •   ***
    Шлях, що додому і верби снігами забілені,
    Батькові руки натруджені працею, дні.
  •   Різдвяний спогад
    Я пам’ятаю й досі ніч святу:
    На покуті димить Різдвяна свічка,
  •   Голодомор 1932-1933р.р.
    Далеко до ранку… ще зорі, як бите скло,
    Десь тризна голодна, мольба, чорнота ядуча.
  •   ПроСвіт
    У просвіті – лжеліхтарі
    І ніч, і осінь.
  •   ***
    Ви скинули маски, панове-стражі
    І замкнуте коло знов?...
  •   *****************
    Крізь тишу – грім, крізь гіркоту – моління,
    Колюче груддя вибитих доріг.
  •   Ішла крізь ніч...
    Ішла крізь ніч задивлена у небо,
    Пекли лице розпечені зірки
  •   ***
    Дощ нестримано-тихо, крізь темінь, заплакав і стих.
    В ніч летіли рядки… Не насмілилась, не зупинила.
  •   ***
    Така вже є – безвольна і проста,
    І на семи вітрах простоволоса.
  •   ***
    Намалюй мені гілку грозою одтяту, чуєш?
    І грозу намалюй божевільну, що б’є в лице.
  •   Осінь
    На відстані серця, на віддалі слів і мовчань,
    Де ні молитов, ні прокльонів - одне лише небо.
  •   Україні
    Незалежно залежна від куль, безнадії, утоми,
    Де полин, що стрілою у зранених душах осів.
  •   ***
    Під ногами каміння і попіл, що пахне вогнем
    Розтривожений обрій вперехрест прошитий громами.
  •   **
    Ся днина, заповнена сонцем
    колись таки вистигне.
  •   ***
    Наодинці з грозою і відчаєм
    Мрячно і холодно.
  •   ***
    Лінія сонця і лінія долі
    По вертикалі.
  •   ***
    Більше несила… ні слів, ані сліз
    Чорні хустини і марева чорні,
  •   ***
    Я промину певне так, як минають роки,
    Губляться весни чи падають зорі в отави.
  •   ***
    Ти, що літаєш і світишся,
    Птахо моя.
  •   ***
    Запрохані паростки світла
    Отими що йдуть
  •   ***
    Місяць такий великий у ньому нині півсвіту
    Спрагло тягну до світла руки, лице, думки.
  •   ***
    Втікає день бозна-куди
    Згорає ніби
  •   ***
    а думки як ріка швидкоплинно пливли проз літа
    не минаючи скрути часами вдарялись о скелі
  •   ***
    Українка з плоті одержимої,
    З крові, що калиною горить
  •   Надії Савченко
    Озброєна духом, освячена словом і волею,
    Народжена світлом осяла нам праведну путь.
  •   ***
    Земля горить і досі ще горить
    Ряхтять заграви змучені вогнями.
  •   ***
    А я відреклася… О Боже, сама від себе…
    Чи може від тебе і так безневинно мовчу?
  •   Тривожне
    Криваві межі, січень і сльоза…
    Усе навпереміш, загусло, згіркло.
  •   ***
    Стою на роздоріжжі – крок до завтра,
    Мов бранка часу. І летить з-під ніг
  •   У білий світ
    У білий світ крізь призму суєти,
    Помежи вічні померки і зради
  •   ***
    Пробач мені, що не змогла піти,
    Що не зуміла бути не твоєю.
  •   ***
    Покалічений світе, завіщо на долю таке?
    Сотні палений війнами й досі палаєш не миром.
  •   ***
    Струмить коляда, розсипається срібними дзвонами.
    Вертепи нам радісно вісточку добру вістять,
  •   ***
    Іду по струні, що натягнута світом і прірвою,
    Іду в незнайоме, туди, де немає межі.
  •   ***
    Стискаю у кулак усі свої думки.
    Я знаю, тісно, їм бракує висі,
  •   Суще
    О Боже мій, почім ота сльоза,
    Хіба вона щось варта в світі цьому?
  •   Різдвяний спогад
    Я пам’ятаю й досі ніч святу:
    На покутті димить Різдвяна свічка,
  •   ***
    Моя родино, раю, що в душі,
    Мій променю ясний серед негоди.
  •   ***
    Коли нема нікого на межі,
    Лиш я і час, і томне бездоріжжя.
  •   ***
    Уже поза північ. А я чомусь далі не сплю.
    Чекаю світання. Нервово покліпує свічка.
  •   ***
    Йдуть по ґрунті громи,
    Сіють гільзи у зорану землю
  •   ***
    Заміновані поле і стежка, сліди за селом.
    Заміновані душі і долі гіркою сльозою.
  •   Повертайся живим
    Повертайся живим, я благаю, не йди в небеса.
    Пронеси через померки віри запалену свічку.
  •   Завтра (акровірш)
    Засніжені знаки зими –
    Автентичні автографу автора.
  •   ***
    Страшно народитися безкрилою -
    Неба не пізнати височінь.
  •   ***
    Нехай моя сльоза впаде остання,
    Хай замовчать промовисті дощі.
  •   ***
    Не боли мене, світе, не печи мене кров’ю
    Обривається відчай над годиною злою.
  •   ***
    Веселки, що вчора маніжила досвіток
    Нині нема…
  •   ***
    Сповзає тиша тінню по одвірках,
    Намоклий тин суглобами рипить.
  •   ***
    Я знов тебе вимолюю з огню,
    Моя Вкраїно, Діво безталанна
  •   ***
    Я прихилюся долі на плече
    І хай негода, злидні… будь що буде.
  •   ***
    Причаститися осінню, ще раз надпити снаги
    І забути про завтра – сумне і холодне від снігу.
  •   ***
    Холод охоплює душу.
    Я йду, я мушу.
  •   ***
    Не допусти упасти на коліна,
    Не дай завчасу згаснути свічі.
  •   ***
    Танець оголеного полум’я
    У темному вікні.
  •   ***
    І знову кров… О Боже, знову відчай
    І знову смерть-хижачка на порі.
  •   ***
    Гортаю ніч – нечитану легенду,
    Вбираю світло вицвілих лампад.
  •   Може мене нема?..
    Білі ночі, білі сни,
    Білі гардини на моєму вікні.
  •   Молитва дощу
    Молитися небу за димні надлегкі хмари
    Молитися землі за надійне вічне пристанище
  •   * * *
    Чи була я наївною? Може…
    Може плакати вміла? Еге ж!
  •   ***
    Мій край, мій всеобрій.
    Виплеканий тишею і неспокоєм,
  •   Повесіння
    Повесіння…
    Час оглух, онімів, закляк.
  •   ***
    Закована у страх і пристрасть
    Шалено-бистра
  •   ***
    Розколисані хиткі мости
    Між вірою і зневірою,
  •   ***
    Благословенна вічним безсонням…
    На тіло ночі скапує свічка
  •   ***
    Кожна твоя сльоза – це мій біль
    Він болить…
  •   ***
    У тиші, чи неспокої
    Все одно
  •   ***
    Поруч зі мною – дощі.
    Балансую між вітром і мрякою
  •   Ілюзія
    Ілюзія намовлених огнів
    Коли горить минуле й невідоме,
  •   ***
    Печальний день одинаком на краю осені
    Тремтить на гілці стомлений листок.
  •   ***
    А як тобі мандрівка в осінь
    І сповідь жовтого листка?
  •   ***
    З далеких далей летять лелеки
    Несуть на крилах світи далекі
  •   ***
    Моя журо, сумна ранима жінко,
    Що свій скрижаль прядеш біля вікна.
  •   ***
    Ні грама гриму на душі,
    І злоби в серці ані крихти.
  •   ***
    Можливо нині ми йдемо не з тими,
    Чи не звідтіль вимолювали день.
  •   ***
    Не шукала шалених пригод,
    Силу духу вагою не міряла.
  •   Про суще...
    Мовчало слово – думав тільки Бог,
    Він знає добре, як снаги додати.
  •   ***
    Ти певне не спиналася з колін
    Не бачила іще святої волі
  •   ***
    Я щиро вдячна Богу за тепло,
    Що добрим словом зігріває душу,
  •   ***
    А так хочеться просто подихати
    Небом, сонцем, росою і тишею.
  •   На порозі обрію (акростих)
    Наповню келих іменем твоїм,
    Аби тепла ще раз напитись вволю.
  •   Майданне
    Замерзало небо, терпли руки,
    Гусла кров на зболених вустах
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки