ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Кучеренко
2017.01.16 21:51
Ми змалечку плекаємо свій сад
І соковитих прагнемо плодів,
І смоківниця й стиглий виноград -
Все буде у дбайливих хазяїв.

Як ревно пташив — яблука в меду...
Не переймався — хащі без ладу...

Володимир Бойко
2017.01.16 20:52
«Не залишай мене одну» –
Мені сказала ти раптово.
І ці прості чотири слова
Торкнули зболену струну.

І ти залишила мені
Солодкий спогад на прощання,
Примарні мрії, сподівання,

Ніна Виноградська
2017.01.16 19:03
Давали знак народу небеса,
Щоб зрозуміли, хто прийшов до влади.
Солдат упав! – то впала міць, краса,
Держави, що кров’янилась від зради.

Упав солдат, коли цей президент
Прийшов до влади, став на перші сходи…
З вінком у нас колись був прецедент,

Світлана Майя Залізняк
2017.01.16 18:32
Генії та ідіоти
Плинуть у спільнім човні.
Пекло відкрите - без квоти,
В рай - хідники потайні.

Ступиш на берег - дивися,
З ким у незвідань ідеш.
Бабця дала барбарисок.

Ігор Шоха
2017.01.16 18:09
Не такі бували ми й убогі,
голі, одинокі і …одні –
од людей подалі, босоногі,
печені на сонці, цегляні.

І на трави падали шовкові,
і тоді було у миті ці
мірою найвищої любові –

Петро Скоропис
2017.01.16 16:23
Перший день непарного року. Кулясті “ля”
коливають етер у дзвонах й ліпляться шар за шаром,
аби скласти компанію там угорі шершавим,
– триста літ як оголеним оддаля
вогким статуям. Я валяюсь в пустій, сирій,
жовтій кімнаті, доливаю собі Бертані.
Рі

Олександр Христенко
2017.01.16 15:40
Шопен,
     лікарня,
        сухарі
І ласощі —
        картопля з салом,
«Сусаніни» — поводирі, —
Віщують,
        ніби «краще стало»,

Олександр Бобошко Заколотний
2017.01.16 15:37
В добрий час: до радості та до кисню,
на пречистий сніг, на замерзлі ріки!..
Настовбурчить вуха
пухнаста киця –
замуркоче,
просячи в мене рибки.

Поіснуй без мене, триклятий офісе.

Ванда Савранська
2017.01.16 14:57
Ми перетерпимо ці дні,
Ці дні, похмурі і сумні,
Коли й зима — не як зима,
Немовби в неї сил нема.
То снігодощ, то дощосніг,
А вітер аж збиває з ніг,
І в небі вихори і рев.
Учитись будемо в дерев!

Олександр Олехо
2017.01.16 11:56
Від кривавої мавпи до огняного півня
вже рукою подати – червоній і гори,
наше вічне, як зорі, лиховісне терпіння,
що упало на плечі, як покара згори.
Хай козацькому роду та й нема переводу,
але й правди немає без їдкої брехні.
На різдвяні колядки ві

Віктор Кучерук
2017.01.16 09:13
Як марень плетиво чуже,
В думках моїх і перед зором, –
Ти стала іншою уже,
Мов квітка, зрізана учора.
Недавно сяяла й пекла,
Немов на сонечку свічадо,
І, засліпивши, досягла
Мене цілунків вогнепадом…

Сергій Гупало
2017.01.15 22:07
Озовись тонкострунно, як голос дівочий,
Тонкоруко мужніння торкнися мого.
Ніч не добра коханка, мене залоскоче, --
Розпали-но накликаний нами вогонь.

А інакше не можна -- пора для зурочень.
Невідступна така. На моєму сліду.
Ех, ті кроки невин

Тетяна Мілєвська
2017.01.15 21:46
У синьому небі я сіяла хмари,
Блакитні-блакитні й рожево-туманні,
Бліді і яскраві, сумні і веселі,
Вони проростали, як сонях зелений.

У синьому небі я сіяла сльози,
Вони застигали на буйнім морозі
І падали тихо до мене у двір,

Лілея Дністрова
2017.01.15 20:44
Фантомний біль тих відчуттів німих,
Увібраний коралами калини.
А снігу...снігу стільки...зверху стріх.
І сірі дні, мов ночі - горобині.
Крізь перемерзлі сльози...крижані,
Паралізовану вогнем  надію,
Я бачила весняники рясні.
А вітер свище, лютий ві

Ярослав Чорногуз
2017.01.15 19:01
Як хороше, хоч в розпалі зима
Й мороз хапає кігтями за щоки.
І сніг лежить, подекуди глибокий
І ожеледь в напрузі нас трима.

Та є краса у тінях кучугур,
Що землю гріють, до грудей припавши…
І як стрибає радісно снігур…

Олександр Олехо
2017.01.15 17:34
Ось добігло літо у сестричку осінь,
золотаву пані ліні і дощів.
Налітає легіт: раювати досить!
Наварю із паху я собі борщів.

Обірвавши листя, кинув на дорозі,
і лежить приправа під ногами днів.
Ще постій, осіннє, на кульгавім розі –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Юля Пушич
2017.01.16

Тетяна Купрій Кримчук
2017.01.11

Добриніна Євгенія Слива
2017.01.05

Юрій Трегубенко
2017.01.03

Андрій Кудрявцев
2017.01.02

Руслан Строїнський
2016.12.31

Катерина Гетало
2016.12.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександра Камінчанська (2014) / Вірші

 ***
***
Різдвяна хуртеча, мороз, коляда, дороги
І дим з димаря, що захили між хмар шукає.
Ховається стежка, як злодій, в снігах вологих.
То хто ти для мене нині – сподвижник? Каїн?

Усі твої драми пусті, до дірок протерті,
Я більше не вірю в Герду, померла казка…
Лапаті, густі сніжинки – пусті конверти,
Думки – перекотиполе, без мрії – жаско…

Ти нині далеко, шукаєш своїх галактик,
Ідеш самотою одвічним шляхом терновим.
Чи тепло без віри? Ведуть стопуті до хати,
Блукаєш, як митар, вертаючи знову й знову.

У світі чужому – чужі глитаї, предтечі
І ти неблизький в тім вирі, що поміж нами.
Боїшся безмежжя? На долю лягає вечір.
Різдво нам залишить нині сніги… та шрами…





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-09 02:04:35
Переглядів сторінки твору 30
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.030 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.997 / 5.51)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.01.10 22:28
Автор у цю хвилину відсутній