Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Анна Віталія Палій (1965)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Тут нема нічого абсолютного
    Тут нема нічого абсолютного,
    Де будильник ще коротить час.
  •   Синектична алітерація
    Авари авторитетно
    аварію авторизують.
  •   , , ,
    Печалі в очі – сонний вітровій,
    А затишок – хіба за виднокругом.
  •   , , ,
    Печаль чи скорбота
    мій камінь важкий не важкий?
  •   Пісня сніжинок
    Падаєм, падаєм, падаєм
    в тихім і легкім танку.
  •   * * *
    За покликом великої Зорі
    Летить Земля. За покликом Месії
  •   Причет покійників
    Видовище пізніх мрійників –
    Весільний кортеж покійників.
  •   Вороння
    На плацу боротьби вороння – мародерами.
    А на скльовані очі монети кладуть.
  •   ,,,
    Манить і вабить монастир і тихий час.
    Гора. Внизу – ріки каньйон. І кличуть нас
  •   Евтерпа
    Босі стопи. Біля ніг – сувій.
    У вінку трояндовім рожевім.
  •   Нове життя
    Зів’ється день у мить, і світ новий постане.
    Нове і небо, і земля нова.
  •   * * *
    Відділяю від себе вірш, –
    як манто спадає з плеча.
  •   Триєдність
    Поезія чекає Параклета.
    Понура і зажурена, сумна.
  •   Закованому воїнові
    Розтятий надвоє,
    зближаєш журбу,
  •   У вирій
    Поникли шляхами із вирію
    Далекі світи.
  •   Блаженні засмучені
    Слабкосте болісна, ти
    Волею стань.
  •   Пісок
    Проявляє сліди мокрий теплий пісок.
    У зеніті розпечене сонце горить,
  •   На Голгофі
    Уста затиснуті від болю
    І надпроникливість в очах.
  •   Благословен
    Благословен, хто йде в ім`я Господнє,*
    Себе Йому віддавши до остатку.
  •   Любов

    Любов – як полум’я покути
  •   Свіча
    Не кожен віск, що скрапав, служить вічному.
    Все ж без утоми пломенить свіча.
  •   Жінка, яка кохає
    Раїсі Обшарській
  •   * * *
    Він висів. Закривавлений, зчорнілий.
    Що хтіли, те робили з Ним тоді.
  •   Інформаційна війна
    Ворог нам показує,
    Де маєм дивитися,
  •   Провісники весни
    Пахнуть підсніжники білою ніжністю.
    Снігом заметена, тане зима...
  •   Монастир
    Чорна намітка.
    Серце лелії.
  •   Строфи
    Земле моя пекельна, страху безодне,
    Слизько ногам стояти, зносить до краю.
  •   У повноту
    Любов до земного прости мені.
    Відкину усе, що є стимулом.
  •   * * *
    Прийму вогонь, як естафету духу,
    І як палити - то нехай горить!
  •   Дощ
    Голосом срібного дзвону б’юся у простір,
    падаю краплею часу в Руки Всевишні.
  •   * * *
    Не стояла. Не дрижала.
    Слів солодких гостре жало
  •   Різдвяна ніч
    Яке чудове видиво! -
    Сонм ангелів! - І видно нам!
  •   Вибір

    Ходи-ходи, високий тихий світе.
  •   На початок 2015
    Ще глибокий прорив пережити в шістнадцятім
    І високого злету діждати по нім...
  •   Час капищ
    Вогонь на камені пласкім,
    світанок, рань.
  •   * * *
    На церкві купол - золотом,
    блакиттю - небозвід.
  •   * * *
    Пробач мені: своїй служила волі,
    Призначення комусь роздаючи.
  •   Геном і безсмертя
    Пускаючись у ніч свою,
    Висвітлюючи дно,
  •   * * *
    За розбиту ілюзію дякую, Боже,
    За Твій істинний світ, частку світла його.
  •   Дві сніжинки
    Ти без мене, я без тебе -
    дві сніжинки в білім небі.
  •   Свічі у Небі. Русь
    Порожній ефір, наче бочка з-під меду весною.
    Ні звуку, ні слова - прокладена й вільна лижня.
  •   Сум`яттю осінньому
    Мовчання - теж слова. У тебе
    Зі страху, що погасне світ,
  •   На війні
    А на війні, як на війні -
    Лиш вимоги до себе.
  •   Увись
    Зорі імлою небо всівали,
    Зорі додолу легко спадали,
  •   Театр
    Життя людське – екзамен на дозрілість.
    Знання і вибір визначають стаж.
  •   Фальш
    Душі говорять, люди мовчать.
    Завчено сипляться фрази.
  •   Фрашка
    На серці карб:
    Чи досить фарб
  •   * * *
    У горі світ, сп`янілий від вина,
    У смерті світ, що без вина сп`янілий.
  •   * * *
    Плетиво фарб і звуків.
    Спалене в рудо літо.
  •   * * *
    Сп`янілий світ у летаргійнім сні...
    Коли Шляхи розходяться з Словами,
  •   * * *
    Дерево жовте серед зелених
    Жалем листочки тягне до мене.
  •   * * *
    Мій опоненте з осені,
    Слова, що зріли досі ще, -
  •   * * *
    Ходила жінка довкола Сонця Землею.
    Казала жінка: я буду, Сонце, твоєю.
  •   З дна
    За чертою – чертог. Чорний чорт
    Через час чоловічий чаклує.
  •   Любов і спротив
    Що є Любов? І що є біль Любові?
    Коли ми чиним опір їй - болить.
  •   Нерв
    Оголеним нервом є серце розкрите, мій Боже,
    Очима дитини дивлюся беззахисно в світ.
  •   * * *
    Гойдає світ благенька павутина:
    Тут - сила болю, там - екстаз чуття.
  •   * * *
    Читаєм міжряддя.
    А як читати
  •   Над безоднею
    Ранкове літо
    Твоїм пробудженням світить.
  •   Болить...
    Болить мені несправдженість моя...
    Відсвіченими небом голубами
  •   Язичник і пісок
    Ходив по піску золотому,
    А серце не здужав нести.
  •   * * *
    Здригнувся серпень, мовчазним болем підпертий.
    Слова вчорашні мене чатують як верші.
  •   Від вітрів

    Розвітрений час душі.
  •   Ярмо
    На вітрі помислу уярмлений, як біль,
    Що тілом протікає безупинно.
  •   Співає птах
    Співає птах. Травою -- аж по хмари
    Лягає щебіт. У весняних снах
  •   На тракті історії
    Закосичене літо коралями дзвонить в кориті,
    І коридою кров проливається кроками крокв.
  •   Світлина
    Знимок старих грубенький стосик…
    На них відзнятих у живих
  •   Московитам
    Самі попроситесь до нас,
    У наше – Києва підданство,
  •   Вмерти і жити
    На срібному лезові дня
    нікого нема, крім Тебе.
  •   Метелики
    Великі метелики світу --
    У вітер, у сонце, як діти!
  •   * * *
    Розколовся -- чий? -- голос у тиші лункій
    На німім бездоріжжі погаслих надій?
  •   На втрату бездуховного
    Котра озветься ще трембіта,
    Вістуючи про тіла смерть?
  •   Леви у місті
    Стіни стають
    сталевими.
  •   По суті
    Хіба цей день уже не йде у вічність,
    Ридаючи від болю нелюбові?
  •   Дорогою до світла
    Білий метелик дає в подарунок
    Голуба чорного, сумнів і страх.
  •   * * *
    Нащо слова, коли нема любові?..
    Христові сльози докором течуть.
  •   Про вітер, вітряк і пшеницю
    На попутних вітрах,
    що породжують страх,
  •   * * *
    Нема мене, нема і болю.
    Даю свою духовну волю
  •   Воля
    Змінюю правила гри
    односторонньо, -
  •   Протистояння
    Чи не купуєш багатствами світськими
    Того, Симоне, що є у Христа?
  •   Фенікс
    Мої слова про смерть не надаремні,
    Здавалось, горю вже немає краю!
  •   Про висоту польоту
    Безкриле тіло. Дух --
    крилатий.
  •   Стежкою бічною
    Не пройти ту дорогу життя,
    Яку серце прийняти бажало, -
  •   Малюнок на склі
    Спокій -- в серці. І спокій -- в любові
    Крізь тривожні дощі у шибки.
  •   Осіннє
    Пам"ятаєм: Бог ходить раєм
    І збирає плоди любові.
  •   Свобода
    В шатах сліз моїх чисто-затишно,
    Стіл, свіча.
  •   * * *
    Ти вмієш мене забути? --
    Погасне троянда відрази.
  •   З варіацій на тему поезій Миколи Вінграновського
    В свободу вірив, що без Бога.
    І вірив -- до загину -- він.
  •   У день Усіх святих
    Місто камінне розпечене сонцем до решти.
    Фани футбольні п"ють пиво,
  •   Осердя
    Ти - невловимий. Ти - безпристрасний,
    Все вже померкло світське дочасно.
  •   * * *
    Такий тілесний час, що і слова тужіють.
    За вікнами очей -- придумане кіно.
  •   * * *
    Кути чотири. Порожній день. Нічого.
    Глибинний час у звивинах судьби.
  •   полотном неба
    Мелодія світла
    розквітла снігами.
  •   Червоне місто
    Вдягнуло місто плащ осінній.
    Із хмар сповзають сірі тіні
  •   На заході сонця
    Скільки шляхів у долі? --
    Тільки один.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки