Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Надія Степула

Інфо
* Народний рейтинг 4.747 / 5.43
* Рейтинг "Майстерень": 4.754 / 5.42
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Переглядів сторінки автора: 36451
Дата реєстрації: 2006-02-02 09:10:28
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2010.03.09 20:01
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Біографія

Надія Степула народилася на Тернопільщині, навчалася у Львівському університеті та Українському поліграфічному Інституті ім. І.Федорова, закінчила факультет журналістики, відділ редагування (1979р.)

Працювала у видавництві при Львівському університеті “Вища школа” (тепер “Світ”) – - молодшим редактором, редактором, редактором Головної редакції, - до 1994р.

У 1992-1994рр. Навчалася в Політичній академії Центральної і Східної Європи (в Будапешті, Угорщина), закінчила курс “Специфіка виборів у країнах, які стають на шлях демократії”.

Від часу заснування львівської газети „Ратуша” (співзасновник газети) – з 1990р. - політичним оглядачем, журналістом, до 1994р. (паралельно працювала у видавництві – див. вище).

З 1995 по сьогодні – журналіст радіо „Свобода” – радіо „Вільна Європа”.

Ведуча авторської програми „Виміри життя” - на актуальні теми сьогодення, що стосуються царини культури, мистецтва, літератури, а також – соціальних та освітніх проблем.

Член Національної Спілки письменників України з 1993р.

Лавреат літературної премії “Благовіст” (2003року) за книжку поезій “У завтрашнім колись”.
Лауреат Міжнародної премії «Золоте перо» (2007 року).

Видані книжки:

“Інше небо” – Київ, 1989, - поезії (перша книжка)

“Місто удвох” – Львів, 1993, - поезії

“Запасні слова” – Львів-Вінниця, 1994, - поезії

“За північ у світі” – Львів, 1995, - вибрані поезії, а також переклади з різних мов

“Яся любить полунички” – Львів, 1996, - збірка поезій для дітей

“У завтрашнім колись” – Львів, 1998, - поезії різних років, які раніше не публікувалися

“Інне нєбо” (“Інше небо”) – Радом, Польща,1999, - поезії, в перекладі польською мовою

“Говорить радіо “Свобода”. В ефірі – “Каламар” – Львів, 1999, - інтерв”ю, есеї, діалоги.

“Пристрасті буття. Радіомонологи” – Львів, 2000


“Кароль Войтила. Вибрані поезії” – Львів, 2001, - переклади українською мовою з польської мови книжки вибраних творів Папи Римського Івана Павла Другого.

“Різноголосий вітер” – Львів, 2003, - радіомонологи, есеї.


“Прийти, побачити, піти” – поезії, в оригіналі та перекладах польською мовою паралельно, 2005, Краків, “Конфедератня поетів”.

“Прийти, побачити, піти” – 2005, Краків, поезії, в перекладі англійською мовою.

“Плеса звогнених тиш”, - Львів, 2006, - “Вибрані поезії”.

Окремі публікації – у різних газетах, журналах, збірниках - «Вітрила», «Дзвін», «Даугава» (Латвія), «Київ», «Радар» (Польща), «Дукля» (Словаччина), «Слово»(Великобританія) та ін. – у різні роки.

"Сім дощів" книга поезій. Київ - 2009. В-во:"Факт"


Поезії перекладені, окрім польською та англійською, також російською мовою – поетами Іваном Тучковим, Людмилою Леплейською, Володимиром Сілкіним – в різних збірниках та книжках різних років.
Поезії перекладені теж латиською мовою – опубліковані в латиській літературній періодиці та в книжках поетесою Дагнією Дрейка-Матуле .

Серед недавніх публікацій (вже в цьому столітті)– у літературно-науковому збірнику Національного Одеського Університету –2003, 2004, літературному альманасі “Вільно” (Литва, Вільнюс), 2004, 2005, “Антології української поезії другої половини ХХ сторіччя”, Київ, 2001, двотомнику “Антологія сучасної польської поезії – “Достигання в любові” ( в перекладі польською мовою), Радом, 2000, кількох поетичних збірках, виданих у Польщі – “Віра, Надія, Любов”, Краків, 2005, “Віднайдемося в музиці”, Краків, 2005, “18 Хліб Надії, Із Серцем”, Краків, 2006, збірнику “Українські письменники – світові” (українською та англійською мовою) – Київ, 2005, «Українська література сьогодні.Есеїстика», Київ, 2006 та інших.


(Ще одна книга – не авторська, - “Італія в українській поезії” – Львів, 2000, упорядкована Ігорем Качуровським (Мюнхен) книга творів українських поетів, пов”язаних тематично з Італією (18-20 століття), я тільки написала передмову до неї, а також здійснила саме видання за власний кошт. У книзі вміщені серед інших і мої поезії. Книжка стала вже рідкістю, є в деяких бібліотеках України, Канади, Австралії, Німеччини та ін. країн, мала чудову пресу, обговорювалась на конференціях).

Учасниця різних літературних форумів, у тому числі зарубіжних.

З 1995 р. проживає в Києві.



_____________________________________
Творчість анонсується редакцією "Поетичних Майстерень".


Найновіший твір
Література про Голодомор
Українські поети і прозаїки стали першими літописцями Голодомору, намагаючись осмислити катастрофу у слові - ще від часів, коли над правдою про Голодомор тяжів «культ мовчання». З плином часу з»являлися нові твори, нове осмислення фактів і наслідків штучного голоду; ці твори зроджувалися і в Україні, і поза нею.
Художня правда про Голодомор почасти замінила історію, котра писалася і переписувалася... Але й література про Голодомор не стала надбанням широкого загалу - ні та, що створена в 20-ті роки, ні та, що з»являлася пізніше – аж до кінця минулого століття.
Чому так сталося? Що найпримітніше з поетичного і прозового відтворення Голодомору хвилює нинішніх читачів? Чи представники нових поколінь письменників звертаються до складної, страшної й неосяжної теми Голодомору?

Від перших осмислень до запізнілих відкриттів – гони літ

Твори, написані «за гарячими слідами» Голодомору, часто лишалися в записниках, згодом – у закритих архівах. Тільки недавно настав час публікацій таких творів без скорочень. Як колись «урізана» поезія П.Тичини «Загупало в двері...», вже відтворена, у якій йдеться про збожеволілу від голоду жінку: «...це ж гості до мене. Та чим же я буду вітати – іще ж не зварився синочок»...

Дослідниця проблематики Голодомору в українській прозі 20 ст. Наталя Тимощук захистила в 2006 р. дисертацію, тема якої не могла з»явитися до часів незалежності України – «Антитоталітарний дискурс української прози І20 ст.: проблематика Голодомору та особливості її художньої реалізації». Зазначаючи, що в 20-х рр. минулого століття вже з»являлися твори відповідної тематики, Н.Тимощук пише: «Однак жоден із тогочасних авторів не міг порушити проблеми відповідальності влади за перший штучний голод в історії у силу обставин часу та режимного тиску». Ніхто не міг порушити цієї проблеми і згодом – впродовж цілих десятиліть.
Одні письменники вдавалися до «езопівської мови», інші знаходили в собі сили і мужність писати гранично відверто.

На еміграції про трагедію голоду в Україні писав Є.Маланюк – про «трупи в житах» у поезії «Року Божого 1933». Пізніше - про землю, що «запалась як труна» та пустку замість країни, над якою «владичить Антихрист...».

Поетичною історією того, як замовчувалася і фальсифікувалася тема голоду в часи «побудови світлого комуністичного майбутнього людства» можна вважати поему М. Руденка «Хрест». Написаний у божевільні, де тримали письменника владці 70-х, цей твір змальовує одного з мільйонів «Хомів невіруючих» - твердолобого більшовика Мирона, який не вірить у страхіття голоду, а вважає, що про голод начебто «брешуть» «ворожі голоси», плямуючи райську радянську дійсність. Герой поеми переконується у гіркій правді на власні очі - він бачить мертве село, де знімають фільм про щасливе колгоспне буття... Хвиля прозріння оповиває цю людину, а поет нанизує перлини слів у рядки, і кожна перлина – чорна: про голодне село, божевільне каннібальство, потребу каяття та очищення, смерть. Більшовик Мирон гине в катівнях НКВС. Саме там часто опинялися ті, хто заперечував факт Голодомору в свій час.

Літературознавці вважають, що першим із прозаїків звернувся до теми Голодомору Улас Самчук в романі «Марія», хоч відомо, що хронологічно першим твором про голод була новела А. Любченка «Кострига» 1933 р. Тяжку «цілину» цієї тематии освоювали й інші – Тодось Осьмачка, чиї повісті, написані в 50-ті рр. минулого століття, перевидаються вже в 21-ім; твори І. Качуровського і О. Веретенченка, О.Гай-Головка, В.Чапленка, М.Стельмаха, В.Земляка. Пройшло багато літ, перш ніж один із авторів твору на тему Голодомору отримав найвищу літературну нагороду – ім. Т.Шевченка – В.Захарченко за книгу «Пришлі люди». Не отримав такої нагороди, хоч номінувався двічі, Василь Барка, український письменник-емігрант зі США. Його роман «Жовтий князь» фахівці вважають чи не найкращим і найбагатограннішим із відомих творів про трагедію Голодомору. В.Барка не тільки наповнив роман промовистими фактами, він зобразив і той невидимий, але присутній повсюдно страх, який опанував морених голодом людей, змінював їхні душі, кидав у пекельний вогонь прірви душевної, як у прірву справдешню кидали нелюди конаючих і сконалих від голодних мук.

Від перших з'яв художнього осмислення Голодомору до недавніх минули гони літ. Деякі книги з»явилися тільки у «перебудовну відлигу», хоч були написані ще в 60-ті - як книга А.Дімарова «Тридцяті», що чекала виходу в світ 22 роки. Весь масив творів про Голодомор в українській літературі досі не освоєний. Після того, як Україна стала самостійною державою, з»ясувалося, що творів таких існує дуже багато, а сам шерег авторів – нескінченний: В.Підмогильний, О.Кобець, А.Гудима, Ольга Мак, К.Ластівка, А.Мельничук, А.Любченко, М.Понеділок, В.Трубай.... О.Гончар, Є.Гуцало, І.Стаднюк, А.Дімаров... – Прізвища письменників, котрі писали про голод і назви їх творів можна б озвучувати годинами.... Проте видані й перевидані їхні книги надто мізерними накладами, щоб говорити про загальну їх доступність широкому читачеві.
Давно вже можна було створити цілу «бібліотеку Голодомору» з написаних про трагедію книг. Можливо, колись така книгозбірня з»явиться.

Цілющі ліки слів

Цікавими літературними відкриттями і несподіваним багатством творів на теми голоду, або дотичних до цієї великої теми так чи інакше, позначені 90-ті рр. минулого століття та початок нинішнього. У 1990 р. з»явилася повість «Голодомор» Є.Гуцала, у 1991 - нова повість А.Дімарова «Самосуд». 1993-й приніс «повість-свідчення» - «Лозинову труну» П.Наніїва та ще ряд творів інших авторів. У 1994-ім виходить роман-трагедія у новелах М.Потупейка – «У лабетах смерті».
Велика кількість документально-художніх коротких оповідань про голодні часи розсипана в книгах багатьох авторів, які не визначали собі тему Голодомору головною, але оминути її не змогли.
Примітною рисою нового часу є з»ява численних документальних публікацій про Голодомор, які ще не встигли стати канвою нових художніх творів. Осмислення найбільшої української трагедії минулого століття триває. Сучасні письменники намагаються не тільки відобразити даленіючий у часі, але незмінно жахітний фактаж тих літ, а й відшукати ключі до нових питань. Ці питання – нові теми вже теперішніх творів про Голодомор. – Про страх і совість, любов і ненависть, відчай і сподівання, пам»ять і безпам»ятство - про все, що вміщує людська душа. Зразок такого новітнього осмислення – новела «Хліб» відомого сучасного прозаїка Сергія Грабара. Трагедію Голодомору в цьому творі осмислено через почуття дітей, котрим дивною здається поведінка шкільної посудомийки, - вона нишком збирає і ховає викинуті шкоринки хліба. Розгортаючи ретроспективу долі цієї жінки, письменник розповідає про трагедію трьох молодих дівчаток, які в дні Голодомору подалися до Міста в пошуках хліба. «Дивна» жінка була однією із двох, які лишилися живими. Вона пережила не тільки голод, а й наругу, нелюдську наругу через шматочок хліба, так і не спожитий...
...Такі твори треба читати. Їх неможливо переповісти. Енергетика болю, що міститься в них, є тими цілющими ліками, які виліковують душі від байдужості, безпам»ятства і забуття. Цілющими ліками слів.