Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олена Красько



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Горіхи і апельсини…
    І сльози.
  •   Акела
    Ще зло не підкрадалося так близько…
    У мороці…
  •   ***
    Прощавай, вже такий рідний хлопчику,
    Ми команда, ми справжні бійці!
  •   Чоловіче і Жіноче
    Сестринський Світ
    Плетемо
  •   Смарагдові Зелені Зорі
    Колекціоную!
  •   ***
    Помреш – безсило буду плакати,
  •   ***
    Пробач.
  •   «Чого хочеш ти?»
    Я би просила
    зустрітись з тобою
  •   ***
    усі романтичні історії
  •   ХТОСЬ бачить МЕНЕ…
    Як віддано закохана в ілюзію про тебе!..
    Щоб повернуть свою – готовий прихилити небо,
  •   ***
    Я буваю сумною, щасливою, закоханою чи спустошеною...
  •   Scherzo
    Такий…
    глибокий-глибокий…
  •   ***
    Нас інфіковано невиліковною любов’ю?
    І я носій смурного вірусу без проблиску надії?
  •   Сувенір
    Нарешті зрозуміла:
    Я для тебе – сувенір!
  •   Через віки… через річки…
    – Закрий себе на всі замочки
    і в сутінках
  •   Благаєш про спасіння
    Ти просиш про спасіння.
    Я мовчу –
  •   Пускай!
    Як сумно, що ти зовсім втратив розум…
    Чи так було завжди́, лиш я не помічала?...
  •   Ricordati di me*
    Не вийшло з мене друга…
    Вибачай…
  •   5…1…10…
    П’ять... Один... Десять...
    Кілометри... Верстви....
  •   ***
    Не лякай мене смертю, Старцю, –
    Навколо їх стільки…
  •   ***
    Наснились вірші
    Так і не написані мені
  •   ***
    Невблаганно!
  •   Гіркі пігулки
    Нас зачинено,
    Як рибок у банці
  •   Нове Серце
    Любові не можливо заслужити.
    Вона або є,
  •   Я не подобаюсь собі з тобою
    Справа не в тому, що цинічно
    Рахуєш вигоди і втрати звично.
  •   ***
    Розчарування –
    знову обрав клітку…
  •   Як повернешся
    Як поверне́шся,
    Зелено-сіроокий Вікінге,
  •   На гачку
    Хто віддає себе потворам
    Несе в собі страждання й горе.
  •   Чого блукати?
    Лише у цифрах правда є,
    Вони досконалі та незмінні.
  •   ***
    Як добре, що складати вмію вірші –
    Помщусь за раз!
  •   Я не боюся Смерті
    Я не боюся Смерті.
    Лише болю.
  •   І далі...
    Мандруючи між світами і землями,
    Чи була я щасливою?
  •   Троє невдах
    Троє невдах…
    Із них найбільша я…
  •   Рожевий будиночок
    На Подолі
    В рожевім будиночку
  •   ***
    Полюєш на мене як на тваринку…
    Ти зовсім не бачиш у мені людину?
  •   ***
    Коханим – страшно…
    Братом?..
  •   Таємні демони залежності
    Темні демони залежності
    Від алкоголю?
  •   Іду у хвилю
    Іду у хвилю…
    Ти зі мною?
  •   ***
    В моєму серці – біла пташка,
    Вона далеко не монашка,
  •   ***
    Я так Тебе люблю
  •   ***
    Знищила ім’я твоє з інтернет-скрижалей –
  •   Я так раніше і не вміла
    За цих три тижні тааак втомилась!
    Щось ми занадто захопились….
  •   Більш не треба писати листів закодованих
    Мої очі – розплющені,
    Розум – відкрито.
  •   Пазли
    Створено
    Тебе – для мене,
  •   ***
    Весна настане
    Я одягну́ спідничку
  •   FROZEN
    Я так втомилася без тебе…
    Живу без світла…
  •   Ну що за сни...
    «Ти задоволена?
    Ні??
  •   ***
    Блукати вулицями твоїми стопами,
    Дивитись в очі-вікна, які бачив ти...
  •   Такого більш не буває
    Чому ти так постарі́в??
    Ти що собі дозволяєш??
  •   ***
    І ніколи я не була сталевою
    Ні господинею
  •   Кохання з'їв сердитий кашалот
    Ти теж знайде́ш мене десь років за 17??
    Прийдеш і скажеш: я був ідіот.
  •   ***
    Із вінегрету слів, думок і літер
    Я зрозуміла головне:
  •   буду сама
    Я думала звільнюсь і стане легше,
    Вдихну на повні груди – ось Життя!
  •   Z*
    Освідчилаcь тобі сьогодні
    Уві сні.
  •   Маленька втеча
    “Такі тоненькі пальчики
    З великою каблучкою…”
  •   ***
    ми не радіємо, що хтось з людей вмирає
    ми надихаємось що і Боги карають
  •   ***
    Малеленька Крихітка
    На Трої
  •   На мому ліжку спочиває лев
    Ви можете робити, що вам заманеться,
    Всі жителі планети, зрештою, вчиняють саме так.
  •   Засторога
    Він схожий на Бога…
    Стрибога?
  •   Дарунок вищого ґатунку
    Ведмедику??
    Чого це ти сумуєш?
  •   ***
    В один прекрасний день мене відпустить.
    Прокинуся.
  •   Я лікую кохання ожиною
    А ти їдеш,
    Ти їдеш до мене,
  •   Тебе цілую межи крила
    Можливо, я тобі не мила,
    Можливо, часом я примхлива…
  •   Тобі здалося
    Тобі здалося
    Він завис між світами –
  •   Червоне і біле*
    Люсьєне!
  •   Т.Т.
    Що я хочу від тебе??
    Облиш!
  •   Украдене щастя
    І збу́лася мрія:
    У Львові
  •   До Львова
    А я завтра поїду до Львова.
    Буду вулицями там блукати,
  •   «Не бійся, я з тобою»
    В Індійських Ведах чітко сказано:
    Мужчина шанс на щастя має,
  •   Моя панно...
    - Ти не знаєш, безсердечна чаклунко,
    Як козацьке серце болить
  •   Ось така новина
    За декілька днів – знову повня…
    І на цей раз, пробач, не посмію не чути –
  •   Не каламуть
    Хіть – то мітка ворога в крові.
    Так само як і заздрощі, і зрада.
  •   Каяк
    Інколи
    Достатньо мріяти –
  •   ***
    Підрахувавши теплі дні до холоду,
    Заплутався у вирі нарікань...
  •   Вкотре про Осінь...
    Це так банально - писати про осінь!
    Дихати Осінь...
  •   Interview (ping-pong)
    – Привіт! Ти моя доля?
  •   ***
    Горить…
  •   Біжи, Тіло, біжи...
    Ну що вже цього разу?!
    Щемить так серце…
  •   ***
    Склади мені пісню про Море…
  •   ***
    Насправді
    Ми спроможні дарувати тільки те, що маєм.
  •   ***
    Поезія – то не лише слова,
    І не лише відтінків злива...
  •   ***
    Не справилась…
  •   ***
    Якщо не так, як хочу – то й не треба.
    Йди геть і не турбуй мене.
  •   ПІСЕННИЙ СПАС*
    Пам'яті Володимира Шинкарука
  •   M~A~Л~И~Н~А
    Прокинулась - й біжу в малину!
    І навіть не беру корзину -
  •   ***
    Все на «Ви» та «Ви»…
    Якийсь дивний…
  •   ***
    В найщаслив`іші дні,
    Чи в миті неймовірної негоди
  •   ***
    Тримаєш на короткому ціпку,
    А може і не проти таврувати?
  •   ***
    Ти був такий гарний!
    Як Бог!
  •   Яблуневий Спас
    І знову вдвох
    Серед своїх
  •   Буденна творчість
    Можливо мої рими примітивні та невмілі,
    Можливо до різото не додають цукіні,
  •   ***
    А я буду щаслива!
    Сама,
  •   ***
    Я маю Силу нескінченну,
    Що через Жінку в Світ приходить,
  •   Завжди́ і всюди…
    Не смій сваритися за це на мене –
    Буду любити стільки скільки схочу,
  •   Віктору Крижанівському
    Він виглядав закоханим в життя...
    У Світ...
  •   Крихітко...
    Ти просиш мене
    Не бачити в людях тільки хороше…
  •   Я продовжую звіряти по тобі годинника
    А я продовжую звіряти по тобі годинника –
    Чи розумію події навколо, чи ні…
  •   Аджуне, любий мій Аджуне...
    Аджуне!
    Любий мій Аджуне!
  •   Мій Океан…
    Це дивно:
    З одних дверей – у інші…
  •   ***
    В популярності,
    Навіть у мікроскопічної,
  •   Ниточка за голку...
    Я так давно живу на цьому світі...
    Була і жрицею, й царицею,
  •   ***
    Щастя приваблює…
    Притягує щосили
  •   Поезія
    Не пробачає ні блюзнірства, ні ілюзій,
    Хоч часом і сама заводить
  •   ***
    Я часто думаю:
    А як воно – тебе поцілувати?..
  •   «Цей шалений, шалений Світ…»
    Знову ранок…
    Що сьогодні одягнути?..
  •   ***
    Запестити тебе до сяйва,
    До спалаху у грудях Сонця! –
  •   «У лісі-лісі темному…» (війна, кохання і PR)
    Ой, же на ярмарок я ходила-ходила!
    Та до хлопців там очима так вже світила!
  •   Ріки-ліки
    О, Боги!
    Я навіть не знаю де ти!
  •   Чому дарують людям квіти
    Це іноді, як подих вітру –
    Коли дарують тобі квіти, –
  •   Якщо раптом…
    Якщо раптом мене не стане,
    Несподівано сумно зів’яну,
  •   Рожева спідничка
    Так буває: страждаєш за людство,
    За Всесвітні страшні проблеми,
  •   Співаю пісню Слави
    Співаю пісню Слави
    Вам!
  •   Ягідки
    100 разів підряд сказати:
    «Хвилюватися не варто!» –
  •   ***
    Я маю стільки ніжності до тебе,
    Що не збагнути й не донести,
  •   ПОВЕРНЕННЯ
    1. Червоне намисто
  •   ***
    Така тонка-тонесенька стіна
    Із куленепробивного скла –
  •   Follow Me… I Follow You…
    Якщо ти думаєш, я знаю, що я роблю,
    І знаю, як все має бути, в який час...
  •   ***
    Так хочеться обнятись
    І тримати...
  •   Равіолі-крихітки
    Прийшла до нього в чорному,
    І з оніксом на шиї.
  •   Прокинутись дорослою
    І це забрало так багато часу??
    І сліз, і віршів, й сподівань,
  •   Це ти мені скажи
    А лиш відволічусь на інше – у сни приходиш,
    Ніби навмисно з глузду зводиш,
  •   І не лише у сни…
    Минулим літом
    Горобцем
  •   Усе не так
    Не я ночами стукала тобі в приват,
    Не я тремтіла від жадання тіла.
  •   deja vu
    13 літ…
    Ти став поважний чоловік,
  •   Сусідонька співає
    Така гармонія – коли вона співає!
    Й малеча вже не криком плаче – а оповідає!
  •   Гарний знак
    Було б неправдою сказати, що забула,
    Було б неправдою сказати: не люблю,
  •   Білої шипшини діти
    Під вікном,
    мов діти,
  •   Заграва в Паланочці
    Вербиця
    з річки п’є водицю,
  •   Правильний соєвий соус
    А може ви помічали,
    що правильний соєвий соус
  •   Це мало бути просто й мило
    Тікай від мене з усіх ніг,
    Забудь думки всі про кохання.
  •   МАЙЯ
    О, Майя!
    Ти!
  •   Хто зна
    Так послідовно
    знешкоджувати в собі̕
  •   Таке прощання
    Мене ніхто не впізнає, крім тебе,
    Та і ти зробиш вигляд здивований:
  •   маленька прогулянка квітнем
    П’янкий-п’янкий!
    Солодко-пряний!
  •   ***
    Люблю мости!..
    І арки,
  •   ***
    «Ми зовсім втратили його?..» – розчарувалась Муза.
    Натхнення схлипнуло десь в темному кутку.
  •   ***
    Життя нестерпне і прекрасне…
  •   з вікна вагонного метро
    Дніпро прокинувся й ЖИВЕ!
    І мутні води попри все
  •   три краплі...
    Закрив від мене своє серце…
    Вимкнув із свогоʹ життя…
  •   Ясний легіню мій…
    Як же з тобою солодко,
    Ясний легіню мій!
  •   ***
    Коханий…
  •   Дифузії
    Крізь реальності ілюзій
    Продиратися нестримно,
  •   парі
    Чомусь згадалось...
    Навесні
  •   ***
    Я розгадала сон:
    Ти їдеш…
  •   ***
    І знову
    навесні
  •   продовження його руки*
    раніше
    я хотіла
  •   ***
    Настане день і будемо ми разом –
    Щасливі, світлі, ніжні… Як колись!
  •   ***
    Я не боюсь, що ти мене не любиш,
    Бо знаю – любиш, і ще й як!
  •   Розвидниться...
    Перед весною, як перед світанком -
    Набусурманиться скловатою над ґанком...
  •   14/02
    …Як же це сказати?...
  •   ***
    …А лиш одягну Чорне Сонце
    Й одразу – Світ в моє віконце –
  •   ***
    А подруга порадила:
    Скажи йому,
  •   ***
    Залишине
    На теренах інету
  •   ***
    Це так...
    Вітати друга з Днем народження
  •   ***
    Я знаю, маєш ти надію,
    Що моє серце охололо,
  •   На порозі
    Проходьте повз!
    Бо я не маю, що вам дати –
  •   Суботній крихітний секрет
    На трьох китах тримався світ
    Колись.
  •   ***
    - Ну як це?
    Як це могло статись?
  •   ***
    Змиритися…
  •   гребана стабільність
    люблю тебе
    чудовисько
  •   ***
    Цей дивний,
    Дивний Новорічний вечір
  •   Наш світ завмер
    Вже рік минув…
    А ти
  •   Зріжу волосся
    Ненавиджу цю темну бороду,
    Ненавиджу твоє мовчання,
  •   ***
    За що сварились горобці уранці?
    Сумні зізнання,
  •   ***
    Одна малесенька секундочка
    (чи пів?...)
  •   Любові ніжності...
    Ти молодий,
    розумний,
  •   ***
    І все ж ти мій.
  •   ***
    Хтось на війні…
    Хтось безпритульний –
  •   Кохати двох за раз
    Кохаю двох за раз…
    І кожен мене ранить –
  •   Якби з початку ми були разом
    А знаєш, коханий…
  •   Інформація для чоловіків
    Давно не дивую вже людям,
    Але ти мене, хлопче, «порвав»…
  •   Все буде добре... або ні
    До болю сумно, що все так…
    Якщо тобі від того легше стане –
  •   ***
    люди жирніють – від чорного рота
    обливають все брудом – ні в тин ні в ворота
  •   Сполуки
    Вперше бачу такими свої очі –
    Від болю кольору болотної паволочі…
  •   Примирення
    Не ображайся, милий,
    Що не лечу на крилах
  •   ***
    Якийсь таємний код в обличчях наших
    Закладено творцем, що й без імен
  •   ***
    Він молодий і хоче солодкого листо̒паду,
    А я – не зовсім.
  •   ***
    Як дивно…
    Я не злякалась залишитися без тебе
  •   По темному екрану – краплинами…
    НЕ думати
    НЕ сумувати
  •   Я не боюсь
    Чари розвіялись…
    Чужі…
  •   Не спи
    Приснився сон
    Що в шлюбі я
  •   ***
    Сумно тобі, любий?
    Гірко тобі, ясний?
  •   Ні
    Ти можеш мовчати,
    Ти можеш не спати –
  •   Відклич вже свого двійника!
    Встаю й лягаю
    Їм і п’ю
  •   Лютий 2014-й…
    2014-й…
    У серці моїм болить.
  •   ***
    Я вже розчистила шляхи
  •   ***
    Я бачу геніїв
  •   ***
    Цвіт папороті не є облуда –
    Закоханим священний дар.
  •   Вітаю! Ти мене позбувся!
    Вітаю!
    Ти мене позбувся!
  •   Спи, дурненька...
    Мало спала,
    Рано встала,
  •   ***
    Поміж зорями нам скитатись
    З незрозумілих для них причин
  •   Палкий втікач
    Ну от і все –
    І ще одне прощання –
  •   Міст-Місточок
    Міст-місточок
    На ньому замочок
  •   істеричне
    Як же важко відпускати
    Коханого
  •   ***
    А вчора Смерть приходила –
    Не романтично…
  •   The Melancholy of Desert
    Тепло південної ночі
    Дарує радість і спокій
  •   ***
    Не такий мені він,
    Не такий...
  •   ***
    А я знаю що буде далі...
    І мені від того так нудно...
  •   Злий вірш
    Я б написала йому листа –
    А раптом душа його сколихнеться?
  •   ***
    Думалось – піду, відірвуся,
    Поговоримо про своє, дівчаче…
  •   Не відрікаюсь...
    Не відрікаюсь – відпускаю!
    Щораз сама себе ламаю
  •   ***
    Чатувала ніченьку
    Розливала річечку
  •   Йому все одно
    Йому все одно
    Чи свята ти
  •   ***
    Не приходь густої ночі
    Не любімось поза очі
  •   ***
    Люблю…
    ну що ж поробиш?
  •   Втішання подружки
    - Не кохає і не любить
    І ніколи не вернеться
  •   ***
    - Скажи, Розлуко, ти на благо?
  •   ***
    Прокинулась! А сонце ясне
    Лоскоче вже чоло моє.
  •   Хто застудив твоє серце
    - Хто застудив твоє серце
    Метелицею сніговою?
  •   Потяг Севастополь-Київ
    І знову потяг Севастополь-Київ,
    Ти знову дивишся в вікно.
  •   Світлий князю!
    Світлий князю!
    Чом не дивишся в очі зелені?
  •   От і полюбила лютії морози
    Защемило серце, підступили сльози -
    От і полюбила лютії морози.
  •   ***
    Тіла...
    Спрага по коханню...
  •   Молю про одне... (послання солдату)
    я впевнена в тобі - ти сильний
    я вірю тобі як собі
  •   Сон
    Не вміємо говорити…
    Не разом, і не нарізно
  •   Так хочеться в стареньку церкву
    Так хочеться
    В стареньку церкву

  • Огляди

    1. ***

      Горіхи і апельсини…
      І сльози.
      За тим, хто загинув
      Від підлої ницої смерті.
      Почуття на ганчір’я подерті…

      Ну де ти? Ти де? І як там?
      Вмираємо не для того, щоб спати?
      У мене? Одна чорна смуга
      Від смерті найближчого друга…

      А ще від провини.
      За неї…
      Ці спогади про вашу оселю…
      Ні жити з цим, ні змиритись.
      Ну чого маю з ЦЬОГО навчитись??

      Запитання…
      Тупі й недолугі…

      Ну що? З Днем народження друга?




      20.02.2018




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Акела
      Ще зло не підкрадалося так близько…
      У мороці…
      Навколо липко й слизько –
      Вимішуєм руду багнюку
      Усім селом…
      До цвинтаря…
      В розлуку…

      Там білим-біле.
      Там все мирно.
      Хрести самотні та спокійні…
      Сніги безжально розпинаєм,
      У горі вбивцю проклинаєм…

      А погляд! Погляд!...
      Мов у віконці –
      На фотокартці, що в сторонці…

      Прощай…
      Ти знову маєш крила…

      А я?
      А ми??

      Всі запізнились…


      02.12.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***

      Прощавай, вже такий рідний хлопчику,
      Ми команда, ми справжні бійці!
      І від того сльоза дрібним дощиком
      Заглядає крізь вірші й пісні.

      Ми бійці, без манірності й почестей.
      Нас цікавить лише результат.
      А чи є комусь діло до ніжностей,
      Що буяють у душах солдат?

      Все відбулося,
      Відгулялося –
      Перемоги нові та чужі…
      Нам тоді від роботи не спалося,
      А тепер від розлуки сумні...


      22.08.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Чоловіче і Жіноче
      Сестринський Світ
      Плетемо
      Ніжними руками...

      Навчитися
      Любити знову Маму

      Свою
      В собі
      І ту
      Яка створила Всесвіт

      Й звільнитися
      Для ліній
      Й інших креслень

      І на долонях
      Й на шляху –
      Місток сміливо перейду!..

      І одна о́дній витираємо сльозу…

      Вже пізній вечір…
      Пора спати…

      На черзі –

      Навчитися

      Любити

      Тата…


      18.07.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Смарагдові Зелені Зорі
      Колекціоную!

      Твої свідомі дні –

      Смарагдові зелені зорі –

      Нанизую

      На нитку щастя

      Сердечної Любові…

      І насолоджуюсь!..

      По колу пам’яті

      Торкаюсь ніжно,

      Все роздивляюсь

      Знов і знов

      І надихаюсь!...

      Вже запізно…

      Та все ж…

      Чому ми не разо́м?


      12.07.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Помреш – безсило буду плакати,

      Сльозами заливати Всесвіт і долоні.

      Тому – не смій. Життя – це практикум.

      І дуже прошу: їж завжди лимони.


      28.06.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***

      Пробач.

      Що ти зазнала стільки Болю.

      Й за те, що стала вже Сестрою.

      Але якби не вежі й мури,

      То б наші Душі не зіткнулись.


      28.06.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. «Чого хочеш ти?»
      Я би просила
      зустрітись з тобою
      серед білого дня
      Очі у Очі:

      Чоловіче й Жіноче –
      дві протилежності –
      Є і Нема,
      Буду і Хочу…


      Всі дантяні та чакри
      у дивному танці
      сплелися б й розквітнули
      відкриваючись Всесвіту.

      Любові та Волі
      у наших єствах
      вже назавжди́
      допомогли би воскреснути.


      Якби ти спитав…

      Хоч один раз спитав…


      28.06.2017





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      усі романтичні історії

      починаються

      ніби

      море


      зі струмочка дзвінкого
      сріблястого
      між п’янкими зеленими хащами


      Доля водить-виводить по гирлах
      а Недоля заводить «у стійло»…
      як же важко розчарува́тись
      і живою для всіх прикидатись


      ми на сцені
      ми граємо ролі
      вони схиблені
      і нездорові

      в театрі абсурду та тіней
      без дверей
      і на стінах – іній

      тут вихід один
      на гору

      піднімаю свій зад
      кволий


      а ви на довго в цій банці?
      танцювати збочені танці?

      23.06.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ХТОСЬ бачить МЕНЕ…
      Як віддано закохана в ілюзію про тебе!..
      Щоб повернуть свою – готовий прихилити небо,
      Нову ж – ненавидиш, навколо все розносиш вщент,
      Поки я справжня мерзну під дощем.

      А ти?
      Хоч зрідка згадуєш себе?
      Який ТИ є?
      Який ТИ?
      Є?

      Але це все не грає ролі,
      Як відчуваєм поклик Долі –

      Лиш ніжність доторку долоні…
      Цілунок трепетний у скроню…
      Вдихнеш Мене…
      А я Тебе…
      Любов існує
      Попри все.


      17.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***

      Я буваю сумною, щасливою, закоханою чи спустошеною...

      І віршами друкую періодичні про це оголошення...

      Та зі мною постійно --
      Щоночі,
      Щодня,
      Під сонцем й дощем --

      Зеленосірих очей незмінний і рідний вже щем.


      08.06.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Scherzo

      Такий…
      глибокий-глибокий…
      А часом, нестерпно високий…
      Нічого – я дайвер безстрашний,
      і в небо – вільна, як пташка!

      Падати?..
      Тож в руки твої?
      Ніби, не такі вже й страшні…
      Зануритись в думок твоїх хащі,
      Заблудитися напризволяще…

      Розповідай про американський футбол,
      про дивний рідкісний гол…
      Я буду тобі посміхатись,
      і думати: «Ну коли ж цілуватись?».


      11.06.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ***
      Нас інфіковано невиліковною любов’ю?
      І я носій смурного вірусу без проблиску надії?
      Саме сумне, що лікуватись чи не хочу, чи не вмію –
      Готова дивним «правилам» чинитись безупинно...

      Цікаво, чи на довго вистачить тебе й мене?
      Бо щастя не шукають в «гральних картах»…
      Так сильно любиш? Визначся сумарно –
      Гешефт з цих ігор точно не прийде.

      Або залюбимось, мов кролики, до смерті,
      Або ж двобій – без переможців й полонених.

      08.06.2017




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Сувенір
      Нарешті зрозуміла:
      Я для тебе – сувенір!
      І символ молодості безтурботний,
      І камінь-спотикач
      Істотний –
      Твій недовиграний турнір!

      І кожна нова зустріч – варіант реалій…
      Ти бавишся зі мною наче з кошеням,
      І ніби віддаєшся всім старим пісням…
      Насправді ж, ні – закований у паспортні скрижалі.

      Так,
      Я – кішка, що блукає, де їй заманеться.
      Ти – вовченя, все дивишся в ліси.
      То як же сталось: там із рук їси,
      І «мітиш» все навколо мого серця??

      Як остогидли ці кросворди й шахи,
      Хоч більше схоже на безглузді лабіринти.
      Та менше з тим – аби не привели на цвинтар!
      Не зліпиш щастя з недолугих жартів…


      06.06.2017




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Через віки… через річки…

      – Закрий себе на всі замочки
      і в сутінках
      блукай…
      блукай…
      Весь сум
      і мавчині віночки
      за водами
      пускай…
      пускай…

      – Я заблудилась…
      Ти зі мною?..
      Що я питаю…
      Звісно… ні…
      З тобою – ніжною струною…
      А потім – ніби у вогні…

      – До моря?..
      Через степ хвилястий...

      – Дорога вилікує все?..

      – На острові…
      Пісок сріблястий…

      – Гадаєш, море нас спасе?..


      Так сперечались…
      Милувались…
      І кожен думав про своє…

      Куди ви разом знов зібрались?..
      Куди вас вітер віднесе?..

      Чи розгорне́ свої вітрила?
      Підхопить Силою Води?
      Чи знов його скує провина?..
      Вона розмиє береги?..

      Ой, Дано, Дано…
      Це кохання
      Через річки…
      І крізь віки –
      Стара історія…
      І знана…
      Та мусять до кінця пройти…


      01.06.2017




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Благаєш про спасіння
      Ти просиш про спасіння.
      Я мовчу –
      Та звідки ж сила візьметься така??
      Ти з іншою танцюєш гопака,
      А я ночами уві сні кричу….

      Клянеш мене…
      І знищуєш словами –
      Я ніби під прицілом брудномета…
      І хоч все це дурня відверта,
      По-справжньому б’ємося головами.

      Вгамуйся вже.
      Любові не спасемо.
      Не порятують ні банани, ані фініки.
      Ти маєш рацію – я трохи Трініті,
      Але ти зовсім не свідомий,
      Нео...


      28.05.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Пускай!
      Як сумно, що ти зовсім втратив розум…
      Чи так було завжди́, лиш я не помічала?...
      Сьогодні уві сні кричала…
      І пишеться знов переважно проза…

      Зустрінемось?..
      Чи ні?..
      Так стало не важливо…
      Але знецінювати все ж не варто –
      Я впевнено стою на варті:
      Усе, що було – справжнє диво.

      А далі що?
      Прогнозувати в змозі?
      Я – ні…
      Руйнуєш текстами мости…
      Та що мости? Усі світи! –
      Нам, нібито, не по дорозі…

      Або змирись.
      Або борись.
      І перш за все з самим собою.
      Все не потрібне – за водою
      Пускай!
      Під світлом блискавиць!

      26.05.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Ricordati di me*
      Не вийшло з мене друга…
      Вибачай…
      Як дивно! –
      Навпаки все зазвичай:
      Вони – любили, я – дружила,
      Кохати чи боялась, чи не сміла?..

      А ти прийшов…
      Аж через «надцять» років…
      Такий же говіркий, немов сорока…
      Pick up – твоє! (я посміхаюсь,
      Ти ж знаєш, протиотруту маю).

      Хоч розтрачаєш розум на дурню,
      Я зачарована, і все ж тебе люблю.
      І хоч тебе так мало знаю –
      Кохаю, вірю й сподіваюсь.

      Одне відштовхує
      І антинадихає,
      Воно подвійну силу має:
      Гонитва у бажанні насолоди –
      Це зовсім протилежне від Свободи.

      Цинічність для сумнівної мети?
      Як скажеш…
      Але й щастя не проси.

      Це помста за неідеальну вроду?
      Та з іншого ми п'ємо воду...

      17.05.2017

      * «Пам’ятай мене» - фільм італійського режисера Габріеле Муччіно






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. 5…1…10…

      П’ять... Один... Десять...
      Кілометри... Верстви....
      Тимчасовий міні-стик...
      Закоханим прихисток...

      Вдивляйся в дорогу –
      Якщо в очі знемога...
      Не дивися в душу –
      Глузд увесь порушиш...

      І не мрій про губи –
      Рештки страху згубиш…
      Їдь в свою пригоду –
      Ти вже не зі мною...

      Забувай мій біль –
      Буде легше...
      Всім?

      P.S.
      Тінь на повню...
      Наступає...
      Відчуття вже десь...
      За краєм...
      За межею Правди...
      На кордоні зради...

      Світло в прірву зіллється...
      Місяць з жалем знітиться –

      Так кохати чужого…
      Нечуйного і сліпого…


      15.05.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      Не лякай мене смертю, Старцю, –
      Навколо їх стільки…
      Пішло…
      Набагато за мене кращих,
      І всім нам із рук це зійшло…

      Занедбане покоління
      Мало би стати злим,
      А ми женемось мов тіні
      За чимось примарним…
      Чужим…

      Коли вбивали в Афгані
      Мріяли про джинси й кросівки,
      А зараз у липкому тумані –
      Про айфони і круті автівки…

      Ми схиблені
      Й насторожені.
      Ми трохи гнилі зсередини…

      Але все одно переможемо.

      Я мусила
      Попередити.


      24.04.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      Наснились вірші
      Так і не написані мені
      Тобою…
      Омиті світлою сльозою
      Від словоблудів від Л.П. …

      Вони лились… лились…
      Й складне
      Вже малювалось, як просте…

      Сумним і радісним водночас…

      І незбагненним…

      І пророчим:

      «Це ще не все…

      Іще не все…»


      23.04.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***

      Невблаганно!

      Як невблаганно рухаюсь вперед!
      Крізь водоспади літер і думок
      Чи то їх автора, чи то його героїв,
      Чи наших підконтекстних спорів
      Всі вихідні не вилізаю з подушок…
      Дарма, що Хардербгая* надихає Магомед.

      22.042017

      *герой роману «Шантарам» (Г.Д.Робертс)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Гіркі пігулки
      Нас зачинено,
      Як рибок у банці
      У цьому вольному і дивному місті…
      Всі вітри крізь мої фіранки
      Зносять од тебе вісті…

      Закохані
      І розчавлені
      Більше ніж стільки літ то́му.
      Недолюблені…
      Недобавлені…
      Ждемо травневого грому.

      Ліки щедро журбою здобрено,
      Тепер мусимо повний курс вжити –
      Вибір зроблено…
      Перероблено…
      Немає про що говорити.

      22.04.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Нове Серце
      Любові не можливо заслужити.
      Вона або є,
      Або її нема.
      Звичайно, можна і без неї жити,
      Та прагне кожен,
      І клітинами всіма.

      І кожен любить як уміє.
      А як не вміє, то аби як.
      Буває почуття дозріє,
      Або ж одразу липне, мов будяк…

      Як накриває відчайдушна хвиля
      Перетинає подих - й відкриває інший!
      Занурення в солодкому насиллі
      У новий Всесвіт!..
      У щось глибинне…
      Більше…
      __________

      Відлюдний берег,
      Час відливу,
      Досвітнє сонце гріє, не пече –
      Ще не очікуєш на зливу,
      Та Нове Серце витримає й це…

      Китів навіщо викидає з океанів?
      Навчатись жити посеред людей?
      І хоч рабів до раю не пускають,
      Всі по церквах біля зачинених дверей...

      14.04.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Я не подобаюсь собі з тобою
      Справа не в тому, що цинічно
      Рахуєш вигоди і втрати звично.
      Й не в тому, що підзаряджаєшся від болю…

      Я не подобаюсь собі з тобою…


      У миті радості й натхнення,
      В з’єднанні тіл,
      Сердець,
      Умів
      ВСЕ відаєш – без зайвих слів…

      Але коли здаєш мене без бою…
      Я не подобаюсь собі з тобою.


      Світло не там, де все прекрасно,
      Де все зручне, чи все «рожеве»…
      Омріяна теорія сучасна –
      Брехня чергова мережева.

      Я не чекаю тільки щастя.
      Навпроти – в цьому знак «зі строю!»
      І розвиватись…

      Може вдасться
      Подобатись
      Собі з собою.


      07.04.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***

      Розчарування –
      знову обрав клітку…

      Тепленьку
      і суху…
      Та часом в позолоті...

      Ну і сиди, немов в болоті!..

      І політати випускають влітку?
      Щоп’ятниці??
      Ну це вже успіх!..

      Це обраний тобою устрій.

      …хоч пробиваєшся несміло…

      Ну а мені яке вже діло?..

      Де заповзло розчарування,
      Немає місця для кохання.
      Де страх заламує вітрила,
      Любов втрачає свою Силу…


      01.04.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Як повернешся
      Як поверне́шся,
      Зелено-сіроокий Вікінге,
      То будь тоді зі мною ніжним…
      Хай молодість пройшла та викрила
      Запальність та натуру хижу.

      Мастак писати напівправду поночі,
      Вдень – розпадатися крізь провини призму…
      Ти думав не розгледю поклича:
      «Рятуй! Але тебе не візьму…»?

      Хоч Ти не перший й не останній
      З тих, хто напився з мене й кинув,
      Але Ти МІЙ струмок дзеркальний,
      Секретний аромат жасмину…

      І кожної весни, блукаючи
      По горах і болотах Києва,
      Ми в глибині сердець чекаємо,
      Що оживе Любов омріяна…

      І в кожному наступному, наступній,
      В очах коханої чи друга
      Будеш шукати струм могутній!..

      А поки що слабка напруга…

      І в кожному коханому і любому
      Я все ж плекатиму щосили
      Твою відвертість…
      Хоч і згубно це
      Для всіх ілюзій…

      Але це і КРИЛА!
      Для зросту душ і висоти польоту…

      Пробач!
      Але Ти мій і все тут…


      01.04.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. На гачку
      Хто віддає себе потворам
      Несе в собі страждання й горе.
      У зону недосяжності для Світла
      І кришталеві сльози не проникнуть.

      Потвори ж ловлять на живця – на душу,
      Вихоплюють з глибин на сушу,
      З потоку Мудрості та Сили –
      У спеку,
      Щоб навічно вже скосило…

      Звичайно, рідний, віднайдеш себе,
      Відпустиш своїх демонів на волю.
      Та зараз прагнуть і моєї крові…
      Допоки з ними – все пусте.

      Русалці не втопитись в Океані…
      Як будеш тільки від кохання п’яний
      Приходь купатись,

      Не лише́ напитись…

      І лячно…
      Й сумно…
      Залишається молитись...


      01.04.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Чого блукати?

      Лише у цифрах правда є,
      Вони досконалі та незмінні.

      А ще в металі

      І в камінні.

      Все решта – сон,
      Який мине.

      У діамантах – міць,
      В рубінах – пристрасть,
      Смарагдам – не завадить відстань,
      Щоб вірність вберегти…

      А ти
      Малюєш язиком мости,
      А сам
      Не знаєш куди йти…

      Усе вигадуєш, що б сказати і знову закрутити вихор…
      Дивися! Бо пробудиш лихо!

      Та вже тримайся за ті грати…
      (хоча б із золота?)

      Чого блукати?


      31.03.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Як добре, що складати вмію вірші –
      Помщусь за раз!
      Тобі
      І їй,
      Й собі…
      Хай не вигадує відмовок більше:
      Мене кохаєш, не її.

      Хотів, щоб я боролася за тебе?
      То ось тримай такий «палкий привіт».
      Любов все стерпить?
      Та кому ж це треба??
      Тобі?
      Мені?
      Чи може їй?

      Лайно це повне – про терпіння.
      Нічого спільного з коханням там нема.
      Терпіння – до маніпулювання вміння.
      Ну а Любов – вона живе!
      ЖИ-И-И-ВЕ-Е-Е-Е!!!

      Літати хочеться!
      Співати й надихати!
      І дихати тобою повсякчас!
      А не відлунням мандрувати
      Чужих зітхань…
      Скажи, хіба цей сум про нас?

      Дай шанс!
      І почнемо з початку –
      З нуля,
      Й побачим, що буде́.
      Ти сам мене завів на кладку –
      Втопити?
      Чи вдавати, що Любов – пусте?

      Ну, звісно ж, ні!
      Ми тут, щоб пити воду
      Один із одного,
      Із Всесвіту,
      З Кохання!..
      Лиш у взаємному потоці напування
      Проснеться істинна людська природа.

      А жалість…
      Створена чужинськими богами
      Для рабів,
      Щоби про Праведне буття і думати ніхто не смів.

      25.03.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Я не боюся Смерті
      Я не боюся Смерті.
      Лише болю.
      Фізичного
      І в серці…
      Він мине?..

      Я народилася з чумною головою,
      Мої куче́рі викривають все.

      Я не благаю більше про Любов!..

      Кохання?
      І без болю?
      Так буває?

      Ти не покличеш більше?..

      Без основ
      З нас кожен в цій комедії страждає…

      Колотить Світ людей й Богів
      На рівнях всіх
      Без часу,
      Без упину…
      Втомилися вже від «пророчих» снів
      Про Спаса і Святу Дитину…

      Це наші марення…
      Не більше…
      Ці глупі мрії про спасіння –
      Наші тіла пізнають тління,
      А душі – ні,
      Та буде інше:

      Не Я блукатиму з тобою
      В наступному житті під зорепадом,
      Та і не ТИ знов ніжною рукою
      Триматимеш мене під градом

      Банальних істин про Любов…

      Кохання?
      Можна…
      Та лише без болю…

      Ти віднайдеш мене
      І знов
      Я твоє Серце

      І Свобода.


      26.03.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. І далі...
      Мандруючи між світами і землями,
      Чи була я щасливою?
      Так!
      Волі пристрасть не сплетену греблями
      Чи утримає хтось?
      Ну хоч як?

      Мутні води Меконгу і Нілу
      Відновили прадавні знання.
      Срібло Ганги ноги зігріло,
      І назад вже нема вороття.

      На далекому чарівному острові
      Пожаліла лиш раз про одне:
      Захоплена заходом думала,
      Як в цю мить не вистачає ТЕБЕ…

      Вже разо́м,
      Та щось не складається…
      Не без болю щастя моє…
      Коли мрії таємні збуваються
      Сум безжальний приходить й краде…

      Він бере, що людьми не цінується,
      Що у серці «погано лежить».
      То ж давай про Любов попіклуємось,
      Розві́єм журбу хоч за мить! –

      Обнімемось
      І полюбимось,
      Чи просто поглянемо в очі,
      Та навіть без доторку наших вуст
      Сила Світла вирує й клекоче.

      Розганяєм скорботи й печалі,
      Вирушаєм в майбутнє –
      І далі!..

      26.03.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Троє невдах
      Троє невдах…
      Із них найбільша я…
      Але це не для того, щоб жаліли,
      Та ви б, напевно, й не посміли.
      Хоча…
      Всі сліз нап’ємося сповна
      (і їх уже повнісінька ріка).

      Це лиш поча́ли з мене.

      Ви там удвох…
      Зійде зоря…
      Чи ще горить ВАША свіча?
      Чи ллється Світло з неба?
      І чи воно вам треба?

      Чи радість воно вам несе?
      Чи дивитесь у очі?
      Чи погляди пророчі?
      Хіба не відкривають ВСЕ?
      (хоча відомо: й це мине…)

      Живі й оманливі сполуки
      Зліпили жалістю і злістю,
      Але серця в нас не двомісні,
      Тому і відчуваєм муки –
      Вісники звільнення й розлуки…

      Ви грішите проти Любові,
      А я пишу печальну сповідь…
      Надієтесь, що зійде з рук?
      Мене ж нудить фальшивий звук
      Ваших історій і сполук…


      26.03.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Рожевий будиночок
      На Подолі
      В рожевім будиночку
      Дислокуються шамани нетлінні.
      Одні з них досить свідомі,
      Інші – реалісти незмінні.

      Одні з них бавляться Сонечком,
      Інші – плетуть мереживо…
      Всі люди недообстежені,
      Окрім жерців і бездомних…

      Бо люди сумують і плачуть,
      Рідше – здорові й щасливі…
      Шамани це добре знають,
      Тому піддаємось їх впливу.

      Коли руку на руку старець
      Кладе – іди сміло у зливу,
      Не бійся на мить зануритись
      В його очі просторово-сірі.

      На мить чи на вічність?

      Питання…

      Вже від горя складала руки…
      Терапія – двостороннє зізнання
      Про Земні й Небесні сполуки.

      Вже колись пробиралась нестримно
      Крізь пустелі та крізь ліани
      Русалкою і навіть Даною
      До нього, мого Океану…

      Він приймає усе на світі,
      Розчиняє у сивих водах…
      А те, що не сила винести,
      Зберігає в трикутників зонах.

      Ми прийшли –
      Значить болю зцілення
      Можливе
      І не за горами.
      Ми поплачемо
      Лисенятами…
      Будь ласка, побудь тут із нами!

      Ми посваримось,
      Чи помиримось,
      Чи розіб’є хтось комусь серце…
      Можливо, хтось із нас виживе,
      Та натомість відкриються дверці…

      Хтось із нас стане знову філософом…
      Ну а хтось побреде до дружини…

      Ти для чого усе оце вигадав?
      Щоб її не тривожити?

      Милий?


      08.03.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***
      Полюєш на мене як на тваринку…
      Ти зовсім не бачиш у мені людину?
      Твої згубні демони гладять по косах,
      Подвійний язик випива мої роси…

      Вже 20 літ поспіль, а може і більше
      Годуєш цих демонів у своїй домівці.
      Де мала б творити Світла Душа,
      Змії зелені кодлом кишать.

      Ти їх не зречешся у цьому житті?
      Тоді про пощаду мене не проси.
      Я мушу сама від їх чар рятуватись…
      Від тебе пощади? Та звідки їй взятись?

      Принести у жертву зажерливим псам?
      Та не сподівайся – себе не віддам.
      Втікай і не грайся на моєму шляху,
      Смерть і безпам’ятство звірам несу.

      Іду на війну.
      Іду на війну.

      Вода омиває душі й тіла,
      Змивається з розуму муть і мара́.
      Меч подарований в руки беру,
      Якщо знадобиться – у попіл зітру.

      Іду на війну.
      Іду на війну.

      Згинуло лихо, пішло у пітьму.
      Сонце несе Любов і Красу!

      Іду на війну.
      Іду на війну.

      Дана очищує,
      Майя зародить,
      Світло Свароже на Землю приходить –
      Радість і щастя відроджує в Яві!
      Славимо Праву!
      Славимо Праву!

      Славимо!
      Славимо вічную Праву!


      14.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ***
      Коханим – страшно…
      Братом?..
      Другом?..
      Не схотів…
      То як же ти тепер посмів
      Мені у цьому дорікати??

      І боляче,
      І сумно,
      І лише розчарування…
      Та справа навіть не в блуканнях
      І не в бринчанні сумних струн…

      А що доручено потужній струм!...

      Та весь загув…

      Та ввесь без залишку загув…

      Чи варто в Світі залишатись,
      Щоб тільки душі колисати?..

      Тоді вже хай співа цвіркун,
      Повірений таємних дум…

      Старий, зажурений цвіркун…


      27.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Таємні демони залежності
      Темні демони залежності
      Від алкоголю?
      Протилежностей?
      Від адреналіну від омани друга,
      Від впевненості, що життя чорна смуга…

      Сумно,
      Що банальна історія,
      Що перемогла сіра Глорія…
      А може й не було шансів…

      Як зазвичай…

      Як у Спартанців…

      Вони теж тікали з пітьми,
      Забувши прочистить уми,
      Вони теж Свободи хотіли –
      Не знали, що вона не в тілі…

      Чого шукала в тобі?
      Любові і чистоти?..

      Крім ницості й самоти
      Що знайдеш в таємнім клеймі...

      Наука по новому колу –
      Не плутати землю з золою,
      Де щойно палала пожежа
      Лютує лиш страх без обмежень.

      Де ж підпал звичайнісінька справа –
      І найвища Любов не завада,
      Батьки… кохані… – «в расход»,
      Де панує дешевий «развод»…

      Тримайся за Землю, коханий,
      Тебе всім вітрам вже віддала.

      Молися до Сонця, милий,
      Витісняється
      З тебе
      Сила…


      15.03.2017







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Іду у хвилю

      Іду у хвилю…
      Ти зі мною?
      Через місточок не позвав,
      Тож зустрічай дев’ятий вал –
      З тобою серцем і рукою.

      Я босими ногами в піні,
      Ось-ось візьме мене стихія –
      Образи всі минулі змиє…
      А ти усе стоїш на кризі…

      Ти тягнеш час…
      Не відпускаєш,
      Але й за руку не тримаєш…
      Ти насолоджуєшся передчуттям,
      Коли зостанусь нічия…

      Ти бачиш в тому збочену красу:
      - Терпи! – кричиш…

      Терплю ж! Терплю…

      - І не реви!..

      Та все ж реву…
      Не обійдеться без жалю…


      26.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ***
      В моєму серці – біла пташка,
      Вона далеко не монашка,
      Але у клітці самоти…
      Де ключик – знаєш тільки ти.

      Як випускаєш політати,
      Ти й сам вдягаєш білі шати,
      І в тебе відростають крила,
      Роздмухуються всі вітрила!...

      Літати тільки по квартирі…

      На орендованій перині…


      23.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ***
      Я так Тебе люблю

      і Світ в Тобі
      й Тебе у Світі

      і всіх хто був
      буде
      хто є
      у Тебе
      і у Мене

      і всіх кого безжалісно лупцює Мельпомена

      все як у Сварожім Заповіті
      який всі знають
      та зріклися
      без жалю

      21.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ***
      Знищила ім’я твоє з інтернет-скрижалей –

      Що не маю таємниць я комусь збрехала…

      Йди із миром – і у Мир! Світ п’янкий і ясний!..

      Дізнатися, що кохала тобі вже не вдасться.



      18.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Я так раніше і не вміла
      За цих три тижні тааак втомилась!
      Щось ми занадто захопились….
      А я ж раніше і не вміла
      Собачитися без упину…

      Це так виснажливо…
      Скажи?

      І так обтяжливо…

      Прости…

      Можливо і таке потрібно –
      Зливати бруд весь принагідно?..

      Я пла́чу віʹршами, стуливши рота…
      Цілиш у рани, мов сволота…

      Ти хочеш спокою і сну,
      А я все мрію про весну…
      Ти відрікаєшся від дії,
      А я по іншому не вмію…

      При зустрічі ж – лише цілунки,
      Крадемо щастя подарунки…


      15.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Більш не треба писати листів закодованих

      Мої очі – розплющені,
      Розум – відкрито.
      Будь уважним!
      Я ви́знаю лише те, що прожито!

      Роздивлюся думки під таким мікроскопом!
      Хочеш в гречку? Запрошую!
      Не розбийся з наскоку!

      Кажеш, добре все?
      Вірю.
      І я цьому рада.
      Тільки є для загального щастя завада:
      Добре всім не буває в таких ситуаціях,
      Все ж для когось твій вибір – жахлива руйнація.

      Тягнеш час, бо не впевнений?
      Чи несила літати?
      Ще так трохи, й забудеш як тебе звати…

      Біль – це звільнення!
      Моя нова́ пристрасть!
      Ну давай вже – лупаш!
      Не боюсь ані трішки!

      Твоя гра у життя – алкогольним знеболенням.
      Я ж іду до кінця, там де всім заборонено…

      Всі залежні –
      Від болю…
      Від щастя…
      Від Світу…
      Ми зріклися давно Богів заповіту...

      Більш не треба писати листи закодовані,
      Бо серця наші й так почуттям замордовані…

      Ти прийдеш.
      Або ні.
      Із собакою й квітами.
      Решта слів або дій стали вже непотрібними…

      12.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Пазли
      Створено
      Тебе – для мене,
      Мої всі виямки – для тебе.
      Як вірні ключики замками
      Кросвордів літери співпали…

      І знову вся в твоїх відбитках
      Розтанула,
      Як шоколаду плитка,
      Твій трунок – у моїх долонях,
      Моя любов – на твоїх скронях…

      Ще дихаєм одним повітрям,
      Та вже висить жахливе вістря…
      Ще губи в губи…
      Віч на віч…
      Та знаємо безжальну річ…

      Ти знову – десь…
      Я – знову плачу…
      Поставила складну задачу?..
      Це все не добре…
      Та й не чесно…

      І боляче…

      Ти це підкреслив.


      08.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ***
      Весна настане
      Я одягну́ спідничку
      І прибіжу до тебе
      Без запрошення
      Сама

      У вічі твердо гляну
      Ся здивуєш
      Відкрию серце
      Й вріжем
      Гопака

      Ти не повіриш щастю свому
      Відчую міццю
      Й пострілом
      Тепла

      Люби!
      Допоки серце б’ється
      Сонце сяє
      І твориться
      Нове Життя

      01.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. FROZEN
      Я так втомилася без тебе…
      Живу без світла…
      Мов амеба…
      Зимова пустка,
      Без води,
      І не залиється слізьми…
      Куди не глянь – лише́ льоди!
      Навколо нас – одні льоди…

      Ти серце взяв –
      Не кримінал!
      Сама в дарунок принесла…
      Тоді була така весна!..
      Але тепер – кругом сніги…
      Такі пухкі! Такі хрусткі!
      Навколо нас – лише́ сніги…

      Лютує Мати-Королева –
      Бо тільки ти її потреба,
      А моє серце зайве там,
      Де місце снам й сніговикам…
      Скує морозом океан:
      «Облишшш! Його я не віддам!
      Його ніколи не віддам...»

      Пошлю до тебе пташку білу,
      Щоб не побачила над снігом, –
      Віддай їй серденько моє
      Поки воно іще живе…
      А ти…
      Колекціонуй льоди,
      Складай з них слово: «НА-ЗАВ-ЖДИ»…

      Лише́ льоди…
      Лише́ сніги…


      07.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Ну що за сни...

      «Ти задоволена?
      Ні??
      Я ж поста́рів!
      Кидай усіх своїх нездарів й біжи до мене!
      Цього ж хотіла?
      Ааа!
      Вже пізно –
      У ліжку вже красуня вміла.
      Не те що ти!

      Не те що…

      Ти…»

      Напевно, це Від самоти –
      Я бачу сни…
      З тобою сни…

      Постійно так: лиш трішечки відпустить –
      Та знову сни…
      В них знову ти…

      І залишає мене мужність...

      Готова пташкою летіти –
      Нищить всі клятви й заповіти,
      Повзти снігами і льодами
      Крізь заборони й чорні брами…
      Ну що за сни...

      Навіщо?..

      Ти...


      29.01.2017




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. ***

      Блукати вулицями твоїми стопами,
      Дивитись в очі-вікна, які бачив ти...
      Знайомся (знову) – Львів, він гоїть наші рани,
      Або роз’ятрює – залежить з чим прийти.

      Ти милувався вереснем і світлом,
      Я ж листопадом заблукала непомітно…

      Я тінь від тебе і від нашої любові...
      – Ось Ваша кава!
      – Дякую!

      Як вдома...


      27.01.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Такого більш не буває
      Чому ти так постарі́в??
      Ти що собі дозволяєш??
      Життя повнісеньке змін –
      І добрих і злих… так буває.

      Ти знаєш про це,
      Це нормально.
      Ну справді що вже з тобою?
      А колись натякалось брутально,
      Що ти не здаєшся без бою.

      Я це не приймаю!
      Не смійся!
      Вимагаю бути щасливим!
      Це ж я залишилась без місця
      У серці твоїм неможливім.

      Це НЕ́ справедливо!
      НЕ чесно!
      Відмовлявся від мене для чого?
      Щоб зараз нудитись вперто?
      Це зовсім необов’язково.

      Поруч і друзі, й красуня,
      І всі тебе люблять і хочуть.
      А наше – то тихе відлуння,
      Залиш для світлої ночі.

      Один раз на місяць, у повню,
      Згадати мене дозволяю,
      Кохання
      Вільне й стороннє…
      Такого більш не буває…


      25.01.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ***

      І ніколи я не була сталевою
      Ні господинею
      Ні королевою
      Це вже зараз оточена мурами
      Все сумами
      Та зажурами

      Була квіткою
      Ніжною
      Кволою
      Хоч і прекрасною – все ж змолоду
      Тому й виставляла щити –
      Від підлості й нечистоти...

      Тож, милий мій...
      не тринди.


      24.01.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Кохання з'їв сердитий кашалот

      Ти теж знайде́ш мене десь років за 17??
      Прийдеш і скажеш: я був ідіот.
      Та я, на жаль, не їм вчорашнє –
      Кохання з'їв сердитий кашалот...

      Я подивлю́ся в дзеркальце на себе...
      Цікаво, чи залишиться краса?
      Тому ти не приходь, не треба –
      Я можу бути дика і сумна...

      А можу бути й вічно молодою
      Допоки Дана щедро береже.
      Та вже, напевно, буду не одною,
      Скажу: прощаю, але точно – все...

      Але, можливо, я й зрадію,
      Поверну в серце, пущу за поріг...
      У нас завжди жеврітиме надія,
      Такі ми – люди, на перетині доріг...

      Та раптом тут мене не буде
      Не йди на цвинтар і не лий річки.
      Ти просто знай: розчинена усюди,
      Я там, куди захочеться піти.

      Обличчя гілкою торкатись ніжно…
      І пахощами трав – ось щойно з-під коси…
      Змивати росами твої зажури слізні…
      Лиш поцілунків більше не проси.

      Ти все ж тоді бувай у лісі...

      Та зараз вже іди до біса.


      24.01.2017




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. ***
      Із вінегрету слів, думок і літер
      Я зрозуміла головне:
      Ти хочеш крові.
      І не літр.
      Тому в black list.
      Й на цьому все.

      22.01.2017




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. буду сама


      Я думала звільнюсь і стане легше,
      Вдихну на повні груди – ось Життя!
      Та навпаки – його ще стало менше,
      Шматок мене несе у небуття…

      Я ніби без руки, чи без ноги?..
      Чи частку серця віддала́ кому?..
      Моя вода залила береги,
      Коли вже в сво́є русло увійду?

      Блукаючи між пагорбів Печерських
      Все ж думаю: ну як він там?
      І з ким?..
      Я із десятка однолюбів впертих –
      Буду сама.
      Якщо не можна з ним...

      17.01.2017






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Z*

      Освідчилаcь тобі сьогодні
      Уві сні.
      Ми були в ліфті,
      Ти - сумний і хворий...
      У відповідь я не почула "ні"...
      Якусь шараду ти мені промовив:
      "Що ж,
      Може бути Z,
      Або ж і нічия..."
      І ліфт землі торкнувся.
      А там чекала інша...
      Не твоя...
      Весь в клопотах - не схаменувся...
      І поцілунок в ліфті не порушив морок твій
      Із снів й ілюзій
      Про страждання...
      Та лиш одне на цій Землі лікує біль -
      І це не милосердя.
      А кохання.

      *[zed]

      09.01.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Маленька втеча

      “Такі тоненькі пальчики
      З великою каблучкою…”
      “В очах від свічки зайчики…
      І з думкою…
      Негнучкою…”

      “Бліда… після хвороби –
      На серці легкий щем…”
      “Він все життя з дороги…
      Й не пригостиш борщем…”

      Так фрази борюкалися
      Між ними –
      Навмання!
      Вони колись кохалися,
      Але тепер – стіна…

      Долоня до долоні…
      І те́пло – крізь стіну!
      Якби ж могли Недолі
      Оголосить війну…

      – Дякую за вечір…
      – Та ні, це я тобі...
      Така маленька втеча
      В метро…
      В чужі світи…

      02.01.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. ***

      ні
      ми не радіємо, що хтось з людей вмирає
      ми надихаємось що і Боги карають
      бл*дєй із "голубих екранов"
      за гори бруду і омани

      ні
      ми не втомились захищати
      хоч ріки сліз за кожного солдата
      тому, погодьтесь, краще Небеса
      хай вас залякують як бєшаного пса

      так
      бійтесь
      за́вжди й всюди
      вночі і вдень
      і уві сні

      так
      ми звичайні українські люди
      та будем мститись
      мертві і живі


      26.12.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. ***
      Малеленька Крихітка
      На Трої
      Одна
      В чужій квартирі

      Звонить в швидку
      А не мені
      Їй з подругою
      Не пощастило...

      24.12.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. На мому ліжку спочиває лев
      Ви можете робити, що вам заманеться,
      Всі жителі планети, зрештою, вчиняють саме так.
      Не дивлячись на те, що кожна дія й слово відгукнеться,
      Тут мало хто втрачає до чужої крові смак.

      Люблю Богів,
      і Землю,
      і людей -
      Ненавидіть останніх просто не ресурсно.
      Тому попереджаю
      (поки що культурно):
      Віднині на моєму ліжку спочиває лев.

      18.12.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Засторога
      Він схожий на Бога…
      Стрибога?

      Статура…
      Погляд…
      І голос…

      І видно одразу – з порога, –
      Не просто він тут…
      Засторога!

      Цей чорний козацький волос…

      Не загля́дай у очі глибокі,
      Не милуйся на гарні руки…
      Хіба ж хтось русалку захоче,
      Що ніяк не збереться докупи?

      Коханням старим – все ще мається,
      На молодих козаків – задивляється…

      – Вам ліворуч? праворуч? – отямилась!..
      – Так… нам порізно… – ледве справилась.


      12.12.2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Дарунок вищого ґатунку
      Ведмедику??
      Чого це ти сумуєш?
      Ти сильний, гарний, ну до чого тут ще й я? –
      Це ж очевидно: без уваги не нудьгуєш,
      Навіщо здалася тобі моя?

      Ти просто переплутав сили –
      Жагу до тіла й пристрасть до життя.
      Можливо пояснити не зумію…
      Це трохи різні сторони буття.

      Та зрештою,
      Ну ось моя рука!
      Даю не ти́снути і не цілувати –
      Триматися над ровом у житах,
      Це як з братами у бою стояти.

      Цінніше це за любощі й цілунки,
      Богів дарунок вищого ґатунку.
      Саме його в мені ти відчуваєш,
      А решта все…
      Як мало ще ти знаєш…

      Пройшов і крізь вогонь, і воду,
      І в мідних трубах був…
      Тож час настав:
      Вже повертайся до коріння Роду,
      Згадай хто ти, й ставай до Світлих Лав.

      Ти – Воїн Сонця,
      Ти – онук Дажбога
      Прокинутись прийшла тобі пора!..

      Що-що?
      Хто я?
      Яка моя дорога?
      Подумай…
      Може, я тобі... сестра?..

      Тягнути Воїнів з болота –
      Така у мене вже робота…

      07.12.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ***
      В один прекрасний день мене відпустить.
      Прокинуся.
      Вдихну.
      Промовлю:
      – Вільна…
      Та не сьогодні –
      Біль всесильний...
      В жало́бі за коханням в чорній хустці…

      Ти здався так давно, що вже й забув, що я існую…
      Як ти живеш?
      Один?
      Удвох?
      У радості?
      В борні?
      Наснилось, що біжу дівчиськом по ріллі –
      Зима…
      Босо́ніж…
      Мабуть, за тобою так сумую…

      Від пересвіту до закраю шлях простий,
      Життя,
      та й щастя, зрештою, – між ними…
      З ласки Богів я навесні засію ниву –
      Хай колоситься весь цей схил крутий…

      «Кохання! З вечора до рання…» –
      Колись дівчатами в гаях співали…
      Я чула вже тоді майбутні рани –
      Сліди жорстокого навчання,
      Пустих ілюзій лікування…

      07.12.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Я лікую кохання ожиною
      А ти їдеш,
      Ти їдеш до мене,
      І я навіть знаю навіщо…
      Ти кохаєш…
      Я ж благаю щосили:
      Будь ласка!
      Будь ласка, облиш це...

      Ну для чого?
      Що це ти вигадав?
      Зрозумій, я звичайна жінка.
      І часу́, і води вже випито,
      Ти ж – як стара платівка…

      За свободою –
      Все ховаюся,
      Ти – за стражданням за мною…
      На то́му я добре знаюся –
      Я експерт залишатись одною.

      Я лікую кохання ожиною,
      Ти ж одружений
      З Україною…

      29.11.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Тебе цілую межи крила

      Можливо, я тобі не мила,
      Можливо, часом я примхлива…
      Тебе цілую межи крила.

      Тебе цілую межи крила…

      Можливо, дурість я зробила,
      Що так нещадно полюбила…
      І все ж цілую межи крила.

      Тебе цілую межи крила…

      Можливо, ніжності жаліла,
      Можливо, нести це несила,
      Та знов цілую межи крила…

      Тебе цілую межи крила…

      Можливо, все це змиє злива,
      Можливо, радість – ще не сила…
      Та все ж цілую межи крила.

      Тебе цілую межи крила…

      Чи я за мріями зомліла,
      Чи припинити все посміла –
      Тебе цілую поміж крила.

      Тебе цілую межи крила…

      І хоч у серці твоїм крига,
      Я все ж твоя чарівна книга –
      Завжди цілую межи крила!

      Тебе цілую межи крила…

      Зробила подарунок Доля –
      Я знов твоя таємна зброя,
      Коли цілую поміж крила –
      То ж розпускай скоріш вітрила!

      Тебе цілую межи крила!

      Тебе цілую межи крила!...

      Тебе цілую межи крила...




      04.11.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Тобі здалося

      Тобі здалося
      Він завис між світами –
      Між її
      І твоїм…

      Це не правда.


      Він постійно
      Ночами і днями
      Поряд з тим,
      Що створив.

      Й це не зрада.


      Чи жадає тебе,
      Чи її,
      Чи любив хоч когось
      Взагалі…

      Не важливо –

      Він там.

      На всі дні.


      Чи він знає про все,
      Чи не знає,
      Чи радіє тобі,
      Чи карає –

      Відпускай його вже.

      І прости.


      То не кличе,
      То знову тримає,
      То запалить,
      То завмирає…

      Не дурій!
      Гру таку
      Припини! –

      Не кохає тебе,
      Не ко-ха-є!

      Все.

      Викреслюй.

      Забудь.

      Назавжди.


      03.11.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Червоне і біле*

      Люсьєне!

      Милий Люсьєне,
      Чекаю на тебе щоночі –
      Вони щоразу коротші,
      Як у сни приходиш до мене…

      Без тебе
      У дивному світі…
      (чи побачу тебе колись знов?)
      Без поглядів
      І розмов
      Живу
      Без радості й квітів…

      Хтось навішав завісу на очі –
      Дурний образ…
      Із маше
      Пап’є…
      Знаю істина все одно розіб’є́
      Чиїсь слова не пророчі…

      З надією понад усе,

      Твоя

      Де Шастеле


      15.11.2016

      *незакінчений роман Стендаля, який ще має назву «Люсьєн Левен»





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Т.Т.



      Що я хочу від тебе??
      Облиш!
      Тебе досі цікавить?

      Та коли вже спитав…

      Я скажу…

      Крізь роки,
      І тенета обставин
      Я в боргу,
      Що не сміла за тебе боротись…

      Прости…

      Але й ти
      Так тоді поспішав до пітьми!..
      Й моя віра вилилась в спротив…

      Припини!
      Тобі я не мати!..

      А хто я?..

      І де?..

      І як мене звати?..

      Розілляла себе
      Й нема в кого спитати…


      04.11.2016






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Украдене щастя
      І збу́лася мрія:
      У Львові
      В театрі
      Імені Заньковецької!..

      Ще й пощастило:
      Легендарну виставу давали –
      Про наслідки
      кохання запеклого…

      Не повіриш – так дружно всі ржали
      На її тричі сказане «ні»…

      Дві дії – й ні сліду брехні…

      Цікаво…
      Минеться таке хоч колись?

      То може хоч знову приснись?..


      06.11.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. До Львова

      А я завтра поїду до Львова.
      Буду вулицями там блукати,
      Пити каву його гонорову,
      Смакувати суботу, мов свято…

      Забуду про все на Світі –
      Про турботи, набридлі проблеми…
      Була тут давно… у квітні?..
      Складала життя теореми…

      Все не справжнє…
      Пусте…
      Ніби сон…

      Своє завтра вже зараз, як бачу:
      Я сідаю в банальний вагон,
      А серце від щастя аж скаче…

      02.11.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. «Не бійся, я з тобою»
      В Індійських Ведах чітко сказано:
      Мужчина шанс на щастя має,
      Коли дружина йому віддана,
      І щастя з його рук приймає.

      Якщо ж не маєш ти коханої,
      Або ж, хто поруч – вже не милий,
      Чи вже не в радість разом снідати,
      То тут приймати треба міри.

      Мандруй відлюдником лісами і степами,
      Перемагай в боях з теємними страхами.
      Хіба агресія й вульгарність це ознака Сили?
      Хоч щось прекрасне в Світі це створило?

      Відвертості навчайся та коханій вірити -
      Це допоможе їй в складні моменти вижити,
      Коли піднімають голову найгірші слабкості...
      Ви ж полюбилися за кращі якості!

      Продовжуй бути ніжною й жаданою,
      І тільки від його кохання ставай п’яною.
      У всякій ситуації шануй його й себе!
      Допоки разом – це удачу вам несе.

      Пройшовши чагарі, пустелі й море сліз,
      Про це не пожалкуєте ніколи:
      «Так страшно!» - хтось промовить з вас колись,
      У відповідь незмінне: «Я з тобою».

      22.10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Моя панно...
      - Ти не знаєш, безсердечна чаклунко,
      Як козацьке серце болить
      За твоїм п’янким поцілунком
      І за тілом, що в руках, аж бринить…

      Казкова, стрімка Повітруля,
      Мов синичка...
      Вже не́ прилетить!
      Знов піду на війну – нехай куля
      Припинить цей сум, хоч на мить!..

      - Не вигадуй, козаче, не треба…
      Все, що було – вже стало твоє.
      Ну а більше… Воно тобі треба?
      Ти ж не знаєш, що вир мій несе…

      Я би може й сама хотіла
      До твого коша допли́сти,
      Але я ж тобі не кобила –
      Не в упряж!
      Я хочу намиста…

      Прикрашай мене – поцілунками!
      Омивай сльозою скупою…
      Я віддячу смачними дарунками
      На зранену душу тво́ю…

      Ти поспи –
      Натрудився,
      Знесилив…
      Ну а я під твоїм кожухом
      Свої відігрію
      Крила…

      - На війні твої очі безмежні
      Крізь «зельонку» мені ввижались…
      А тут – вони незалежні...
      Можливо, теж настраждались?..

      - А давай дочекаємось літечка,
      А краще, взагалі, – перемоги.
      Тоді вже якось і вирішим
      Чи доречні такі розмови?

      Ти вільний козак,
      Я русалка –
      Чи пара ми?
      Ой, лю-лі!..

      - Діждися з війни, моя панно,
      Віддаси хвоста – назавжди!..
      _______________________
      Перегуки і пересмі́хи…
      Щось в них правда,
      А щось, може, й ні…
      Зустрічалися вольні для втіхи,
      Щоб не страшно було
      На війні…

      16.10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Ось така новина
      За декілька днів – знову повня…
      І на цей раз, пробач, не посмію не чути –
      Спадаючий Місяць очистить, як море…
      - Це все?
      - Ну… напевно… – ніч не зможе збагнути…

      А мені вже як сумно!..
      А ще́ більше – дивно,
      Що я мушу яскравий потік припинити…
      Я вже чую твої роздратовані крики…
      Нічого не вдієш – воді стало зимно.

      Вибір твій.

      Я ж і цього не маю:
      Не тримаєш?
      Як скажеш.
      То і я відпускаю.

      Станеш знову, як тур, Землю-Мати орати…

      Під плугом не зручно безмежно кохати.

      Та й водиця…
      Як сон!
      Не впіймаєш – крізь пальці!
      Небезпечні такі… некеровані танці...

      Поміж тим
      У нас Доля одна.

      На крилах й вітрилах її пізнаємо.
      Або ж по стерні – і рогами у землю…
      Чи дістанемо дна…

      Ось така новина́.

      Знову стогне струна…

      Чи, бува, не твоя?..

      Менше з тим –
      Все одно було класно!
      Сподіваюсь, й тобі до вподоби пригода?
      Це ж був тільки початок!
      Але трохи довчасно…
      Й припинилось...
      Від твоєї морської хвороби.


      16.10.2016






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Не каламуть
      Хіть – то мітка ворога в крові.
      Так само як і заздрощі, і зрада.
      Над язиком й думками має бути влада,
      І Сила ця – закладена в тобі.

      Любов і Ніжність дарували нам Сварог і Лада,
      І лебедину вірність – як найбільшу цінність.
      Відповідальність за свої слова і дії –
      У цьому є найвища Правда.

      Щоб не заплутатись у різності енергій –
      Яким довіритись, а від яких втікати, –
      Лиш уяви: на тому місці – мати…
      Донька́.
      Дружина.
      Чи сестра…

      Життя – стрімка ріка!..

      І нею спрагу тамувати.

      Щоб не доводилося потім нарікати –
      Не каламуть.
      Так ніби не безсмертний.

      16.10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Каяк
      Інколи
      Достатньо мріяти –
      Умови складуться,
      Залишається діяти.

      А часом
      Досить прийняти рішення –
      І зорі зійдуться,
      Й бажання всі здійсняться!

      І Сонце засяє
      Після довгого мороку,
      І Вітер принишкне,
      І Місяць, як змолоду –

      Бо Дана мене сюди привела́!
      Яка ж ти прекрасна у водах Дніпра!

      Взяла́ мій каяк й колисала, мов мати,
      Навчала мене життю довіряти:
      Не легко було́ у пригоді моїй,
      Та все це на краще – геть журба і застій!

      16.10.2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. ***
      Підрахувавши теплі дні до холоду,
      Заплутався у вирі нарікань...
      Дарма.
      Я ж п'ю чаї та насолоджуюсь,
      Що пише псевдо-песиміст Строкань.

      Не обов'язково поважати геніїв,
      Й вишукувать за що їх цінувати -
      Заслали в римах видавати "премії",
      Щоб легше "шизонутих" вичисляти.

      Застукали мене...
      Але й тебе дістане скоро -
      Та це не варте зайвих хвилювань!
      Нас вилікує безтурботне море
      Вина й розмов...
      Чого стоїш? Пірнай!

      19.10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Вкотре про Осінь...
      Це так банально - писати про осінь!
      Дихати Осінь...
      Слухати Осінь...

      Це так повчально - не втратити Осінь!
      Думати Осінь...
      Вдивлятись у Осінь...

      Осінь ніколи нічого не просить!..
      Мріяти Осінь...
      Дивувати, як Осінь...

      Хіба черевички всі мої зносить!..
      Гуляти про Осінь...
      Кружляти, як Осінь...

      Осінь – твоя,
      Після холоду – я…
      Буде Весна, і знов не така...

      Я мала би знати, що не буде тепла –
      Між нами Зима…
      Від тебе – Зима...

      Випити Осінь –
      Зникнути зовсім

      З твого життя…
      З того життя…

      08.10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Interview (ping-pong)
      – Привіт! Ти моя доля?

      – [ой, блін!] Не знаю ще…
      Можливо, я і доля…
      [та «нянька» – не пройде!]

      – Ну розкажи про себе
      [любов], діти, сім’я?

      – [а це навіщо треба??]
      Та ні… поки одна…

      – То що? Ідеш зі мною?
      Я прагну до вершин!

      – Все що потрібно – зроблю
      [такий ти не один]

      – Та ні! Не розумієш?..
      [я хочу тебе всю!]

      – Чому ж не розумію…
      [не перший рік живу]
      Та всю не можна [дивний!] –
      Для «всього» є дружина…

      – А я без упереджень!
      [без рамок і обмежень]

      – Як радісно це чути!..
      [і егоїзм збагнути…]

      – Ну що? Тоді до бою?
      [як легко все з тобою!]

      – Зі мною завжди легко…
      Але на цей раз – ні…
      [так хочеш мої мешти??..
      такий же, як і решта:
      «вперед до перемоги!»
      червоним по стерні…]

      01.10.2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ***
      Горить…

      Горить від болю серце…

      Він не навмисно?
      Знаю, знаю…
      Я кожен порух відчуваю
      Душі його…

      Так тисне...

      В безпомічності замовкаю…

      Коли він Силу розтрачає
      На будування щільних мурів
      Для захисту пустих амурів
      Там, де стоять вже міцні грати…

      І все для того, щоб казати:
      «Не заважайте мені спати!
      Не заважайте мені спати!..»

      Мій милий!...

      Що ж так серденько розбило?..


      11.10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Біжи, Тіло, біжи...
      Ну що вже цього разу?!
      Щемить так серце…
      Вже зовсім Тіло не сприймає алкоголю,
      Яким знеболюємо тугу за Любов’ю –
      Ухил…
      Удар…
      І Силу злили у цеберце!..

      Так,
      Тіло прагне чистоти
      На рівнях всіх…

      Від самоти
      Я не страждаю,
      Я її зову…
      Та як покличе знов – піду…
      Бо Тіло просить інше Тіло –
      Хотіти радості не припинило,
      А навіть зовсім навпаки…

      Тоді ж не смійся!

      Й не тремти...

      Або ж втікай – бігом біжи!

      А доведеться, то й пливи –
      Ламай всі дамби і мости!

      01.10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. ***

      Склади мені пісню про Море…

      Про Силу,
      Про Вічність,
      Про Долю…
      Про теплу і ніжну Водицю,
      Яка без кінця тобі сниться…

      А Сонце все сходить й заходить,
      Зіниці по оку розводить,
      Що кольору темної хвилі,
      Яка почуття всі накрила –

      З життя у життя – і по колу!..

      Заграй мені пісню про Море…

      29.09.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. ***
      Насправді
      Ми спроможні дарувати тільки те, що маєм.
      Нещасні – розділяють біль, що серце крає,
      Йдеш за коханням – засіваєш радість в дітях,
      Обравши «хрест» - заплутуєш себе і рідних в сітях…

      Як Океан лікує наші тіло й розум,
      А Вітер змінюється всупереч прогнозам,
      Як Сонце розсіває найтемнішу ніч,
      Прийду й зцілю – лише мене поклич…

      28.09.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. ***
      Поезія – то не лише слова,
      І не лише відтінків злива...
      Боги говорять з нами в риму
      Й малюють пензлем – в головах…

      Я вихована на картинах
      Всевидячих Марини й Ліни*,
      Які всотали болі всі
      Навпіл розірваної Землі,
      Сердець розтрощених в стражданнях,
      Води і Сонця намагання
      Скинуть з Планети Іго Злих...

      Кохання!
      Ось в чому навчання!
      Душ зледенілих лікування…

      А ти
      Тренуєшся із року в рік
      Зрікатися емоцій всіх…

      Де нема болю – нема й щастя…

      І ніц уникнути не вдасться…


      28.09.2016

      *Марина Цвєтаєва і Ліна Костенко



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ***
      Не справилась…

      І в цім житті…
      Але було б лиш стільки лиха!
      Любові й щастя поготів…
      Та все ж мовчу
      І ледве диха…

      Ну що?..
      Ну як?
      Усе спочатку?
      Та, мабуть, ні…
      Піду на кладку
      Долю від тебе полоскати….
      Не хочу більш нічого знати…

      То ж будь готовий…
      Десь після повні
      Все зникне…
      Але то ж пусте?
      Розгладяться зв’язочки кровні
      Й до стайні знову приведе…

      Та впевнена ж!
      Не помилилась –
      Я бачила у тура крила!
      А поміж ріг вставало Сонце!..

      Та годі, мила,
      Затисни в долонці…
      Й мерщій,
      Мерщій біжи до кладки –
      В тобіʹ всі за́гадки й відгадки…
      Води – всевідаючої – спадки…

      17.09.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. ***
      Якщо не так, як хочу – то й не треба.
      Йди геть і не турбуй мене.
      Як Сонця диск всідається крайнеба,
      Іду…
      Сумуєш?
      Але то пусте!

      Земля змирилась, то змирись і ти.
      Чи не однаково тобі як розливатись?
      У щасті,
      В горі...
      У намисті
      Біжи тепер,
      Й не припиняй всміхатись.

      До чого сльози? Смішно це…
      Я хочу жити і радіти!
      Я загравав?
      Оце тебе несе!
      Ти завжди знала – в мене ж діти!..
      __________________________

      Як добре,
      Що у цім шаленім Світі Сонце є –
      Приклад нащадкам вірності й відваги.
      Вода й Ярило споконвічно гоять рани
      Людей,
      Що їх зреклись,
      Коханих
      І себе…

      В заграві Сонце Землю не лишає –
      В свою Любов невпинно огортає…
      Водиця ж миє порчі всі,
      Які назбируєм в густій пітьмі…

      Вічне питання до Сестриці:
      Як звіра не будить навчитись?

      14.09.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. ПІСЕННИЙ СПАС*
      Пам'яті Володимира Шинкарука

      Ох, і Шинкарук!
      Наполеон свідомий!
      Імперію створив – «Пісенний Спас»!
      Спочатку захопив Житомир,
      І вже через дітей несе до нас,
      Щоб полонити всю країну, –
      Мелодії, слова й надії зливу!
      Про те, що ніжність не вмирає,
      Любов – в онуках проростає!..
      Твоя дружина – Людям Мила,
      А Ти – Володарюєш Миром!
      Я впевнена:
      У будь-яких Світах
      Співатиме душа твоя!
      Поля,
      Де пісня визріває,
      Спрадавна називають Раєм…
      На Божих Луках,
      Де планується життя,
      Вже вписано нове́ буття…

      21.08.2016

      * @Міжнародний фестиваль мистецтв "Пісенний Спас" ім. Володимира Шинкарука



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. M~A~Л~И~Н~А
      Прокинулась - й біжу в малину!
      І навіть не беру корзину -
      Всю до зерниночки з'їдаю,
      У щасті ранок розчиняю.

      А може це вона мене
      Без бою бранкою веде
      У світ яскравих відчутів
      Від млосних й безнадійних снів?..

      І поглинає ніжна хвиля,
      Закручує пахучим виром,
      В кущах - від краю і до краю -
      До крові ніжки роздираю...

      Ти виціловуєш чужі вуста,
      Мої ж - полонила смакота...

      09.09.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. ***
      Все на «Ви» та «Ви»…
      Якийсь дивний…
      З’ясувалось – і справді, десь на «надцять» молодший…
      Відчуття, як папери, уміло до теки сколовши,
      І з-під брів підглядає,
      Що стало аж зимно…

      «Ну і «снєєєєєжний»!» - подумалось…
      Але щось тут не те…
      Ну, тримайся, козаче! Тебе неодмінно розколю!..
      Розгадала –
      І серце стиснулось від болю….
      Бо згадалось своє…
      Таке чуже-рідне лице…

      Навіщо?
      Навіщо ну так вже кохати??
      У дружніх обіймах
      Таємно від щастя вмирати…

      08.09.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. ***

      В найщаслив`іші дні,
      Чи в миті неймовірної негоди
      Сумую за тобою, як і сумувала,
      Коли я за любов себе картала...
      За три доби я втратила зо 20 років вроди,
      А ти став розумніший, ніж тоді?..

      Ні,
      Не зову, не плачу, не прош`у,
      Я просто констатую факти...
      Емоцій мало.
      Але є знання:
      Не вийшло розлюбити раптом.

      22.08.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. ***
      Тримаєш на короткому ціпку,
      А може і не проти таврувати?
      Навколо тебе добровільні грати
      Й рови -
      Крізь них я не пройду...

      Не легко це - постійно на межі
      Простої і тонкої правди...
      Як душі вберегти від зради?
      Як ницості уникнути, скажи?

      А хочеш?
      Ось рука - коли тату.
      Кому потрібна з міткою крім тебе? -
      Сонце твоє залило серце з неба,
      Навряд чи ще когось прийму...

      Не спопеляй.
      А грій.
      Якщо плануєш бути разом.
      Пожежі рештки викликають лиш відразу
      Й, можливо, сцілення від марних мрій...

      Хтось - Сонця Промінь,
      Ну а хтось - стрімка Вода.
      Відтворені утримати в пошані Землю Рідну.
      Це не завжд`и буває очевидним...
      Та зовсім недоречною тут може бути гра.

      24.08.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. ***
      Ти був такий гарний!
      Як Бог!
      Я й очі боялась підняти –
      Не треба нікому вгадати
      Мій внутрішній
      Монолог…

      За віями ховала бісики!
      За простими словами – блискавки!
      За усміхом – світлу радість,
      За веселощами – серця слабкість…

      Не дивись на той бережок!
      Не ведись на чужих дівок!
      Все що треба тобі – вже маєш,
      Тільки Долю дарма спокушаєш…

      08.08.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Яблуневий Спас

      І знову вдвох
      Серед своїх
      Два чужорідних тіла

      П’янка
      Медова
      Світла Сила
      Затягує
      У вир очей
      Твоїх

      Розжарені
      Вуглинки дві
      Серед вогню

      Два дерева
      Гілки сплітають
      Ніби одні
      В гаю

      Два джерела
      Невидимих
      У річці
      Співають пісню
      Про кохання

      У лебединій зграї
      Білі птиці
      Взяли
      обітницю
      Мовчання

      Доступні лише погляди
      Й сердець
      Пестливий дотик

      Ну що ж
      Дивись

      Я яблуками
      Намилуюсь
      Доти

      06.08.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Буденна творчість
      Можливо мої рими примітивні та невмілі,
      Можливо до різото не додають цукіні,
      Та коли прагну смакового ідеалу –
      Іду до респектабельного ресторану.

      Якщо занурююсь у думки Ніцше –
      Це щоб прийти до тями швидше,
      Та Вагнера не слухаю щодня,
      Частіше MUSE, Pink Floyd чи ще якась фігня ;)

      Любити класику й чиїсь перфектні рими
      Не значить відмовлятися від дослідів з цукіні,
      А той, хто надихнути хоче – не «шмагає»,
      Хіба що і собі експерименти рідко дозволяє?


      05.08.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. ***
      А я буду щаслива!
      Сама,
      Чи з іншим,
      Чи з тобою…
      Чому так часто я сумую?
      Але це ж вірші –
      За юрбою
      Емоцій всіх пливу рікою,
      А найболючіші – осиним роєм…

      А я буду примхлива! –
      Травнева невблаганна злива,
      Що заливає всі усюди
      І позбавляє смутку й бруду!
      Як Перуниця – по гаям
      Громами й блискавками – тут і там!
      Нікому спокою не дам!

      …І залишусь вразлива…
      А часом – чарівлива…
      І хитра, й добра, й мила,
      Спокійна і смілива,
      Серйозна і мрійлива…
      А іноді – нестерпна –
      Як перця Чілі зерна!...

      То як? ідеш зі мною?
      Чи здався вже без бою?

      31.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. ***
      Я маю Силу нескінченну,
      Що через Жінку в Світ приходить,
      Степами й водами невпинно бродить,
      В лісах чаїться й вихори заводить!..

      Її вмикаєш дуже легко –
      Успішною стає вже стежка!..
      А я?
      Зовсім одна
      В полоні Сили без керма –
      Розбризкана по всіх усюдах,
      І сновигаю, мов приблуда,
      Лякаючи людей простих…
      Еге ж! Куди мені до них!..

      Або тримай,
      Або зникай.
      Бо все це, любий, через край –
      Твоєї потребую Волі,
      Що підкорити зможе Долю.

      Я потребую міці твоїх рук,
      Що знають мого серця звук,
      Які зігріють у п’янкому оксамиті
      І втримають над прірвою у житі…

      - Хіба робити вибір мушу??
      Не рви, кохана, мені душу!
      Моєму серцю – наймиліша,
      Та й у руках давно вже інша…
      ___________________

      ...І знову почуття – у вузлик,
      На очі натягай картузик,
      Безпечний усміх – на вуста,
      Й себе збирати – по світах…

      30.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Завжди́ і всюди…
      Не смій сваритися за це на мене –
      Буду любити стільки скільки схочу,
      І скільки зможу – буду хтіти сина,
      І навіть два, а потім ще і дочку.

      Лиш уяви, кохана, все, як у Тараса:
      Ми сидимо в саду, що біля хати,
      Вкладають дітки онучаток спати
      Опісля радісного святкування Спаса!

      Сиву голівку – на моє плече,
      І скажеш: «Як же добре все!»…
      От лиш не треба тут казати,
      Що в нас з тобою нема хати!

      Зараз нема,
      Але ж все бу́де!
      Ти тільки вір у мене – за́вжди й всюди!

      Ти тільки вір!..

      Завжди́ і всюди…


      20.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Віктору Крижанівському
      Він виглядав закоханим в життя...
      У Світ...
      В людей...
      І, навіть, в боротьбу!
      І в Україну, звісно,
      І в її красу,
      Що у його магічних творах проросла...

      Він повертав нам образи Богів,
      Які любили нас з початку Світу...
      Вдивись в картини! -
      Це портали заповіту:
      Перемагати, жити і любити!

      Він відійшов до Лук Сварожих...
      Не впевнена, що українці зможуть,
      Хоч через сотні літ осмислити його буття,
      Яке світило, мов Зоря
      Для усвідомлених онуків Сонця...

      Лети!
      І повертайся з пензликом в долонці
      Нового сина
      Або доньки
      Сварожих правнуків...

      Прости!
      Що не зуміли вберегти -
      Нитки Недолі розплести...

      24.0.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Крихітко...
      Ти просиш мене
      Не бачити в людях тільки хороше…
      Я це вмію робити – повір!

      Щось народжувалось?..

      Та біль-листоноша не дає забувать заметіль…

      Яка рясно посіяла в сердечку у тво́їм заблудшім
      І у світлій твої́й голові
      Крихти гострі
      Із криги і злості,
      Що страшним врожає́м проросли…

      Брила люті та відчаю,
      Й зневаги до Світу…
      Небезпечні змагання… й шальні!..
      Щоб розтанути в дружбі – потрібні хвилини,
      Та зворотні зусилля твої…

      Ти так просиш про дивне невпинно…
      Ці завдання не складні і нудні…
      Та коли так буденно –
      Встромляються шпильки у спину,
      Я здаюсь…
      І за миті спалю всі мости.

      24.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Я продовжую звіряти по тобі годинника

      А я продовжую звіряти по тобі годинника –
      Чи розумію події навколо, чи ні…
      Ти продовжуєш снитись й при появі суперника,
      Та чи бу́ли ми ра́зом хоч колись взагалі?..

      Що це бу́ло? Що пронеслось по нас буревієм?
      Чи знайдемо пояснення ще у цьому житті?..
      Та при кожному спогаді волога на віях,
      Бо були́ ми щасливі у цій мікро-війні…

      Війна в душах, між нас, поміж рідних й навколо…
      Ми боролись, страждали, втішались як вміли…
      Все здавалося, часом, недоречним приколом,
      А тепер ще й поразку кругом потерпіли…

      23.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Аджуне, любий мій Аджуне...
      Аджуне!
      Любий мій Аджуне!

      Ти уникаєш зустрічі зі мною,
      Погляд приховуєш за вічною війною –
      Чи то в коханні, чи то у борні –
      Боїшся серце, сповнене Любові,
      Розірветься на три шматки…

      Знову зречешся нашої сполуки…
      Хай буде так…
      Для нас це звичні муки…
      Дозволь лишень застерегти:
      Ти тільки Темноликого не слухай…

      20.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Мій Океан…
      Це дивно:
      З одних дверей – у інші…
      Чи всі вони є дійсні?..

      Боятись суті не знайти…
      Чи хоч якоїсь правди?..
      Та в кожній з них є вади…

      Довіритись…
      Іти…
      Повзти…

      Потрапити у зраду…
      Й не дати собі ради…

      Довго підмоги ждати...
      Крізь чагарі втікати…
      Блукати мавкою в лісах..
      У кого запитати шлях?..

      До джерела дійти…
      Плести вінки…
      Віддати їх водиці –
      Всім річечкам-сестрицям…

      Умитися…
      Зняти облуду
      Усіх попів й шаманів Вуду…

      Ступити у воду…
      Відновити вроду…

      Пройти всі шлюзи й дельти…
      Через спокуси ельфів…

      І в решті решт…

      В обійми тихо доплисти́…

      - Чекав на мене?

      - Як завжди…
      Надовго ж забарилась ти…
      Вдалось знов Істину знайти?

      - О! Так, мій друже!
      Лиш не смійся!
      Вона в метелика на крильцях –
      В химерному переживанні дійства…



      17.07.2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. ***

      В популярності,
      Навіть у мікроскопічної,
      Є свої неприємні сторони –
      Хтось терміново вимагає поеми епічної,
      І стурбовані злітаються, як темні ворони…

      Я би дала пораду – і тим, і іншим:
      Перш ніж захоплюватись клавіатурою,
      Елементарно займіться своєю культурою,
      Щоб не виставляти себе ну вже зовсім комічними.

      16.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Ниточка за голку...
      Я так давно живу на цьому світі...
      Була і жрицею, й царицею,
      І шудрою, й рабинею пригнічено
      Чуже стелила ложе з пальм і квітів…

      І воїном була,
      І прагла крові,
      Возмездя прагла,
      Й просто на віки
      Я заганяла себе знову й знову
      В гнітючі і пусті гріхи…

      Кохала і страждала,
      Й розлучала,
      Плела густі інтриги
      Й мандрувала,
      Співала на святах і голосила –
      Могили снігом і сльозами крила…

      І за́вжди я шукала Світла,
      Хоч успіхи не так вже і помітні
      У рамках одного́ життя…
      Та менше з тим –
      Я повернулася із небуття…

      Ішла так довго, що втомилась,
      Я хочу спокою і сну…
      Але ж тебе я знов зустріла –
      Тепер я щастя не впущу!

      І хоч тримати, то останнє діло,
      Але на п’ятницю мені наснилось –
      Ти теж мене завжди любив,
      Та десь між зорями губив…

      Хоч знаю – разом не лише́ для слави,
      Нас знову зіткнено не для забави…
      Моя любове! Говори!
      Куди ведуть тебе Боги?

      Я за тобою –
      Ниточка за голку,
      Я вірний воїн твого полку –
      Дружина і в обіймах, й на війні,
      Мене, коханий, бережи…

      12.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. ***
      Щастя приваблює…
      Притягує щосили
      (нарешті і мого́ життя торкнулись зміни) –
      І, прогнозовано, всі тут як тут –
      Доводять якісність кохання й суть…

      Кричить мені, немов дитя пусте:
      «Дурепа! Я ж люблю тебе!..»
      … Раніше ти цього не знав,
      Як на поталу своїм відьмам віддавав?..

      Та менше з тим…

      Просто прийми: я більше не сумую,
      Й кохання наше більше не пильную…
      По досвіду: сльозами не згасити біль пожеж…
      Ти… не переймайся – теж переживеш…

      12.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Поезія
      Не пробачає ні блюзнірства, ні ілюзій,
      Хоч часом і сама заводить
      Мене у безнадійні мрії
      Й підштовхує на небезпечні дії,
      За руку між фантазій водить,
      Знеславлюючи по всій окрузі…

      Складати вірші – це як малювати пальцями,
      Задумаєш щось собі одне,
      Та її величність Рима сама мене кудись веде –
      І викидає стовпчики буханцями!

      Якби могла їх не писати,
      Можливо, спала б трохи більше,
      Або займалась чимось іншим…
      Та не навчилася б співати –
      В безодню горе відпускати,
      Кохання й щастя закликати…

      12.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. ***

      Я часто думаю:
      А як воно – тебе поцілувати?..

      Напевно,
      Це як одягнути білі шати
      Й летіти пташкою
      До небокраю…

      Або як запірнути в зграю
      Казкових рибок,
      Що втікають
      Від мого страху…
      Й навпаки –
      Сердечний трепет привертає
      Тепло від Світла
      І Води…

      Всесвіт
      Навколо сповільняє
      Усі процеси
      Й завмирає…

      А може й справді –
      Ризикни?
      Надпий чарівної води?
      А раптом
      Сенс буття пізнаєм?..

      12.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. «Цей шалений, шалений Світ…»

      Так…
      Знову ранок…
      Що сьогодні одягнути?..
      Ми всі по-троху шизануті
      У цьому Світі без пригод…
      У голові гнилий компот
      З новин і сварок,
      Бокалів й чарок,
      Нудних робіт
      Й скигління домогосподарок…

      А ще ми, звісно, любим сало
      Й оголені тіла дівчат,
      Футбол,
      Флуд у FB
      І чат…

      Ми кричимо комусь: «Мудак!»
      Якщо хтось перейде́ дорогу
      Не в тому місці,
      Або й так…

      Зустрінем друга,
      Скажем: «Здрасті»,
      Закинем риболовні снасті,
      Щоб порибалить в тишині…
      Та ні – жартую!
      Навпаки –
      Йдемо глушити пиво в бари,
      Навіть не в ті, де «рвуть» гітари, –
      Залить буденність і гріхи,
      Як у банальному кіні…

      Бо що ж там вдома?
      Серіали?
      Сердита жінка недоспала,
      Тещі хороша – мені ні,
      Наче обрали не мені…

      І хто ж той вредний, хто обрав
      Таке життя, мов обібрав??
      Нудьга…
      Капризи…
      Нарікання…
      У відповідь з небес – мовчання…
      …і лиш відлуння по кущам:
      «Ти сам… ти сам… ти сам… ти сам…»

      11.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. ***

      Запестити тебе до сяйва,
      До спалаху у грудях Сонця! –
      Зелене світло крізь віконце
      Семи пелюсток!..
      Так,
      Ніби на Купайла –
      Мрію!
      Жадаю!
      Та мовчу…
      Лиш уві сні – лечу й кричу:
      Люблю!
      Люблю!
      Люблю!
      Люблю-у-у-у!..

      11.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. «У лісі-лісі темному…» (війна, кохання і PR)
      1.
      Ой, же на ярмарок я ходила-ходила!
      Та до хлопців там очима так вже світила!
      Хоч куліш їсти я і не стала,
      Та козачі вуса о-о-ох як цілувала!

      Дозволяла собою милуватись,
      Шаблюкою переді мною вихвалятись!
      І так вже заглядала в ті очі-ночі,
      Аж чутно було, як козак зубами скрегоче!

      Медовуху пила-веселилась,
      Здалось, навіть, за тобою – віджурилась!..

      Боляче, коханий?
      Знаю!
      Так і мені щоразу,
      Як іншу граєш,
      Буває...

      2015

      2.
      Зустрічав – яблучком пригощав,
      Закрутив-закружляв,
      Викохував та закохував…

      Проводжав – ще одно давав…
      Хитрий козак-чорносотівець,
      До себе навіки примотував…

      Й тепер не знаю:
      З’їсти?
      Чи везти за місто –
      Пташенятам згодувати,
      Волю свою рятувати?

      Чи потрібна жінці воля без кохання?
      Скільки ж буде того дівування?
      Чи потрібне жінці кохання без шлюбу?
      Чи довго козак матиме за любу?

      Знаю-знаю чого хоче –
      Силу жіночу!
      Щоб з війни чекала,
      Коханням оберігала…

      Хитрий козак-чорносотівець,
      Лис і гайдамака-безбродівець…

      Обхитрив-обкрутив сам себе!
      Відкликай назад тепер все:
      Не мене тобі яблуками годувати –
      Свій біль приходила лікувати…

      2015

      3.
      - Привіт! –
      так ніби й не було́ весни… зими…
      як з іншої планети…
      - Я тут проект один зробив,
      продвинути б його здалося?...

      - Привіт… Як там на війні?..

      - Живий… То ти приїдеш?

      - Не знаю…

      - Як ти взагалі?..

      - Я?.. Зрізала волосся…

      2016


      4. Моя панно...

      - Ти не знаєш, безсердечна чаклунко,
      Як козацьке серце болить
      За твоїм п’янким поцілунком
      І за тілом, що в руках, аж бринить…

      Казкова, стрімка Повітруля,
      Мов синичка...
      Вже не́ прилетить!
      Знов піду на війну – нехай куля
      Припинить цей сум, хоч на мить!..

      - Не вигадуй, козаче, не треба…
      Все, що було – вже стало твоє.
      Ну а більше… Воно тобі треба?
      Ти ж не знаєш, що вир мій несе…

      Я би може й сама хотіла
      До твого коша допли́сти,
      Але я ж тобі не кобила –
      Не в упряж!
      Я хочу намиста…

      Прикрашай мене – поцілунками!
      Омивай сльозою скупою…
      Я віддячу смачними дарунками
      На зранену душу тво́ю…

      Ти поспи –
      Натрудився,
      Знесилив…
      Ну а я під твоїм кожухом
      Свої відігрію
      Крила…

      - На війні твої очі безмежні
      Крізь «зельонку» мені ввижались…
      А тут – вони незалежні...
      Можливо, теж настраждались?..

      - А давай дочекаємось літечка,
      А краще, взагалі, – перемоги.
      Тоді вже якось і вирішим
      Чи доречні такі розмови?

      Ти вільний козак,
      Я русалка –
      Чи пара ми?
      Ой, лю-лі!..

      - Діждися з війни, моя панно,
      Віддаси хвоста – назавжди!..
      _______________________
      Перегуки і пересмі́хи…
      Щось в них правда,
      А щось, може, й ні…
      Зустрічалися вольні для втіхи,
      Щоб не страшно було
      На війні…

      16.10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Ріки-ліки
      О, Боги!
      Я навіть не знаю де ти!
      Куди писать тобі сонети?
      Як надсилати ліки-ріки? –
      У нас два моря й пляжів стільки!

      І ти мовчиш…
      І я сумую…
      Хоч навіть майже не чаклую,
      Бо знаю – все розрулиш сам!
      На зло всім відьмам й ворогам!

      Ну, а якщо сутужно стане -
      Вночі - до моря, й промов: "Дана!"
      Водою болі всі змивай,
      Крізь зорі погляд мій шукай...

      Лихе минеться - потерпи,
      Якщо у серці ти стійкий.

      09.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Чому дарують людям квіти
      Це іноді, як подих вітру –
      Коли дарують тобі квіти, –
      А іноді, як поцілунок моря,
      Або як лагідні підказки долі…
      Усміхнені й п’янкі,
      Прості й незвичні,
      Як натяки на зв’язки космічні…
      А іноді – сумні –
      Прощання!
      Так,
      Ніби туга за коханням…
      А часом – милий комплімент,
      Чи «перепрошую за незручний момент»,
      Або як «дякую за допомогу»,
      А часом – просто по дорозі
      Придбав,
      У полі назбирав
      І подрузі подарував…
      Або для мами,
      Чи сестри,
      Або для доньки…
      І завжди́ –
      Це прояв Ніжності й Любові!..
      І трави лікарські від болю…
      А може, як перекладачі,
      Неначе між сердець мости??
      О! Як би я хотіла знати,
      Що ти хотів мені сказати!..

      07.07.2016





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Якщо раптом…
      Якщо раптом мене не стане,
      Несподівано сумно зів’яну,
      Чи зі Світу зживуть вороги –

      Не впадай у беззахисні стани,
      Не броди Україною п’яний,
      Навпаки – життя більше люби…

      Відспівати не дай капеланам,
      І не треба нести на кургани –
      В чистім полі відпусти у вогні…

      А у попелі насадиш тюльпани...
      Будуй помсти безжальні капкани,
      Й зберігай до часу́ – до пори…

      Пам’ятай наші мрії і плани –
      Залишаю натхнення від Дани,
      І подбай про мої вірші…

      Хай здригнуться струни й мембрани –
      Всім даруй пісні-марципани,
      Й посівай ними всі Світи!

      Стануть в коло квітки-меломани –
      Славу Сонцю співайте з синами!
      Буду поруч тоді,
      Як завжди…

      04.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Рожева спідничка

      Так буває: страждаєш за людство,
      За Всесвітні страшні проблеми,
      А тут ще й в країні паскудство,
      Й з коханим - одні лиш дилеми...

      І так надоїсть все й одразу!
      Захочеться манго й екстазу -
      І-і-і-і... як купиш труси від кутюр
      Й рожеву спідничку-гламур!

      Такі ми усі дівчатка:
      Як добре - даруємо щастя,
      Як сумно - квитки купуєм
      Й в рожевих спідничках мандруєм...

      03.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Співаю пісню Слави
      Співаю пісню Слави
      Вам!
      Мої звичайні-надзвичайні Люди!
      Ви йдете по заплутаним стежках
      Крізь будяки, крізь зради і облуди…

      Крізь вогнемети,
      Звіра блиск в очах –
      І ворога,
      Й провладця,
      І бариги…
      І крізь сердець заледенілих криги,
      І, навіть, крізь Майдани у свічках…

      Вас не спинити
      І не залякати.
      Бо програш не прийнятний – в цьому річ!
      Вже досить Україну розпинати –
      По всьому фронту розгорнули Січ!

      Ви вирішили так.
      І в цьому Ваша Правда –
      Крізь нечисть Світло для країни пробивати!

      Співаю пісню Слави
      Вам!
      Мої звичайні-надзвичайні Люди!
      Живим
      І ні…
      Увічненим в серцях,
      Віршах,
      Сльозах,
      Піснях…
      Тим Душам, що на варті
      І розчинені – усюди…

      Всім Волонтерам,
      Добровольцям,
      І Бійцям,
      І Лікарям,
      І Водіям,
      І Кухарам …
      Старим і молодим,
      Дівчатам й хлопцям…
      Всім тим,
      Хто стали Воїнами Сонця!..

      Тепер
      ночами можна спати –
      Вже є кому нас захищати…

      23.05.2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Ягідки
      100 разів підряд сказати:
      «Хвилюватися не варто!» –
      Є у нього своя варта,
      Яка має пильнувати.

      Ну а ти хто?
      Полуниця?
      Чи суниця?
      Чи чорниця?
      Ти ще навіть не сестриця –
      Тож хвилюватись – не-го-ди-ться!

      Є про нього кому дбати,
      Ну а ти іди вже спати.
      Кислу ягоду з’їдай
      І бажання загадай.

      Потім медом поливай
      І тоді вже доїдай.
      Як поспиш – так і присниться
      Радісне його обличчя.

      Що на середу – здійсниться.
      Не тривожся, пізня птице, –
      Річка-Діва-Молодице…

      22.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Я маю стільки ніжності до тебе,
      Що не збагнути й не донести,
      Як море розливається по небу –
      Не перетнути і не переплисти…

      Тому стань братом – вірним і надійним.
      Сестрою стану – на віки!
      Це є закляттям неодмінним,
      Якщо бажаєм щирість вберегти.

      Не хочу я соромитись за прояв
      Радості і щастя повсякчас.
      Стань братом!
      Це є наша зброя
      В бою за дружбу –
      Без блюзнірства і прикрас.

      Спаплюжити прекрасне можна легко,
      І спокусити будь-кого – не є складною гра,
      Але від болю близьких стане терпко,
      Скінчиться казка – і мораль сумна…

      Стань братом
      Попри всі замети
      Сліпої пристрасті, зітхання і жалю.
      Прийми сестру, підтримай мої злети,
      Й журбу твою я легко розжену.

      Отримавши енергію комети
      В дарунок від Богів і їх світил,
      Ми розгадаєм Всесвіту секрети
      Й прикличемо для Роду кращих змін.

      Пора,
      Не зволікай, рідненький.
      Бувають миті у житті,
      Що треба межі перейти
      Самому…
      Ну а я
      Прийму́ твій вибір з чистого листа
      І клопіт розділю – без слова!
      Зберу у жменьку
      І нестиму
      Бігом
      До самого Дніпра...

      І не тривожся –
      Знаєш же ім’я!
      Тому все добре буде –
      Бо моя Дана з нами всюди.

      14.06.2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ПОВЕРНЕННЯ
      1. Червоне намисто

      Дощик землю миє,
      Рясніє по полю,
      По лісам, по лугам –
      Нап’ються всі вволю!

      То оркестром зашумить,
      То в літаври вдарить –
      В травні Дід Перун не спить,
      Громами гуторить.

      Умивайся, Руська Земле,
      Вдягай вишиванку!
      Ще багато справ у тебе,
      Почнемо́ на світанку.

      Зоря ясна засяє, як нова надія,
      Жито в полі,
      Діти в домі – українцю
      Все це душу гріє.

      Закачає рукави і гайда співати –
      За працею і в радості
      Богів Рідних
      Щиро прославляти.

      Правнуки Сварожі,
      Онуки Дажбога…
      Ладонько, скріпи серце
      Відхриститись
      Від чужого бога.

      Взавтра-взавтра
      Вже чекає
      День простий і чистий –
      Розвіються омани-кайдани,
      А натомість одягну
      Червоне намисто.

      Радо-радо привітаю
      Поле,
      Сонце,
      Й Небо.
      Через Річку,
      Через Вітер
      Надішлю
      Поцілунок Степу…

      Обіймемось й закружляєм
      Весняним хороводом.
      Незабаром Купавонька –
      Всі вінки на воду.

      Багаття розпалимо,
      Й нумо стрибати –
      Від чужинських вірувань
      Душу очищати.

      Радій, Земле,
      Радій, Доле,
      Радій, Україно!
      Відновиться наша Воля
      Від морів – до Уральського тину.

      Заквітчаємо волошками,
      Насадимо мальви,
      Накриємо стола рясно
      Для родичів
      І близьких, і дальніх.

      Пригощайтесь!
      Й зоставайтесь
      Вірними Свободі,
      Бо без неї нема щастя
      Ні в якому домі.

      Ллється Радість і Любов
      Крізь серце і квіти!
      Бережімо свою кров
      В онуках і дітях!..

      28.05.2016



      2. Ім’я

      Як віднайти ім’я своє?

      Свою печаль і радість?
      Лілею, що у серці розцвіте
      У відповідь на відблиски свічадів?

      На поклик Всесвіту,
      На звук сопілки,
      На погляд милого,
      На порух гілки?..

      На заклик Вітру,
      І дарунок Моря,
      Щедрість Землі
      І перегуки грому?..

      Що відгукнеться Сонцю щастям і любов’ю,
      Очистить тіло вже освяченою кров’ю…

      Зніме облуду із повік,
      Росою змивши чари,
      Від зради захистить на вік,
      Відкине злість і чвари…

      Та хоч на мить!

      Пізнати нескінченність!
      Єдність у Сварзі
      Й Духу незбагненність…

      03.06.2016


      3. Звіра не буди

      Гадав, у ньому не впізнаю?

      Багато літ й життів тому
      Рукою тве́рдою по на́казу тирана
      Топив мене…
      Без смисла, без причини, без жалю…

      Тягнули довго по замулу і камінню
      Дна річки, яку так любила,
      Прекрасне тіло в її шепоті спочило,
      Та Дух прокляв – немає зрада тління.

      Блукаючи пітьмами і світами
      Я довго йшла, щоб повернуть сюди,
      Де перегукуються мавки між гаями,
      І де дурманять чарівні сади…

      Де ріки і озера завмирають,
      Вдивляючись у цю красу,
      Де Сонце Землю не жадає, а кохає!
      Любов’ю ніжно огортає всю…

      Я тут.
      Я вдома.
      Я щаслива.
      Та тільки ще роботу не зробила…

      Ну що ж, вітаю!
      Згадала з чим я справу маю.

      А він все спить… І це на краще.
      Яка іронія кричаща:
      Рука «святенця», що топила
      Мене посвятить в Рідну Віру…

      О, Дано!
      Як з цим примиритись?
      Як спокою твого напитись?
      Як звіра не будить навчитись?..
      05.06.2016


      4. Повернена

      І це нарешті сталось:
      У світ вільних Богів – ввірвалась!

      Крізь покоління страху і жалю,
      Чужі скрижалі та жахи вогню,
      Крізь біль і сум,
      Крізь морок дум,
      Крізь недолугі каяття…
      Я повернулась – у нове життя!

      Я славлю кожного з Богів
      Єдиних у Сварозі!
      Така щаслива, що бракує слів –
      Я знову на своїй дорозі!

      З пошани й щастя аж тремчу,
      Підтримана з усіх сторін – лечу!
      І не важливо хто ким був,
      Якщо Свободу вже здобув.

      ВеДана – ось моє ім’я!
      Зустрінь, Рідня, своє дитя!..

      19.06.2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Така тонка-тонесенька стіна
      Із куленепробивного скла –
      Твоя сім’я,
      Твоя сім’я…

      Її не перескочити, не перелетіти,
      Не обійти і не перехитрити,
      Хіба що градом розбомбити –
      Шматочки скла,
      Уламки скла…

      В’їдаються у душі і серця,
      Всіх тих, хто любить Білого Тільця,
      Включаючи таємних рим творця –
      Жахлива гра,
      Смертельна гра…

      08.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Follow Me… I Follow You…
      Якщо ти думаєш, я знаю, що я роблю,
      І знаю, як все має бути, в який час...
      Ти помиляєшся -
      Не виключно, я знов біжу по граблям,
      Та є надія, що по променю проводять нас.

      Так, є надія,
      Що складуться всі прикмети,
      Всі пазли зійдуться,
      Сузір’я дадуть знак…
      Бажаннями підводиться енергія,
      І вектор руху,
      І підказки –
      Все не просто так!

      Тому тримай за руку.
      І не поспішай шукати губи –
      Не це важливим є на разі поміж нас.
      Й тихіше! Не кричи, що любиш –
      Навколо ще є люди,
      Які нездатні пережити Світла резонанс…

      Я тут.
      Я поруч.
      Дякую, що ти так само.
      Будь певен – кожне з втілень не розтрачено і не забуто.
      Це ж так прекрасно, коли для проявлень Абсолюта
      Підібрана достойна й досконала рама ;)

      02.07.2016





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Так хочеться обнятись
      І тримати...
      Й самій триматись,
      Й щільно притискатись,
      Думками і клітинами торкатись...

      І плакати,
      Й сміятись,
      Й прислухатись -
      Чи ти так само??..

      І в цьому розчинятись...

      Не вміти на таке реагувати,
      Не розуміти, як обійми залишати,
      Так, ніби по живому розривати -
      Чому так мало??..

      А потім віддалятись...
      Віддалятись...
      У відстані від почуттів ховатись...
      І так і не навчитись відкриватись -
      У цьому справа?..

      01.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Равіолі-крихітки
      Прийшла до нього в чорному,
      І з оніксом на шиї.
      Чомусь була сполохана,
      Як горобець у зливу.

      Та спека не здавалася,
      Льоди всі розтікалися,
      Словечко за словечком – відкрився спільний Дух,
      Крихітка за крихтою – й годує вже із рук…

      Втікала й не пускала,
      Манила й поспішала,
      Та все одно до ночі
      Його я протримала.

      Чи він мене?
      Хто знає…
      Шкода, що не зіграєм
      Дуетом гарну пісню…

      Спокійно, серце-зграє,
      Там зайняте вже місце…

      27.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Прокинутись дорослою

      І це забрало так багато часу??
      І сліз, і віршів, й сподівань,
      Щоби прийняти: він НЕ ХОЧЕ,
      І не важливо сам, чи з інших міркувань.

      НЕ ХОЧЕ – і на те він має право.
      Та й навіть не важливо має він чи ні.
      Бо він НЕ ХОЧЕ – ось у чому справа,
      Яка різниця сам чи помогли?

      Яка різниця: через серце, чи крізь розум?
      Його, чужий, навіяно або страхи?
      НЕ-ХО-ЧЕ.
      Що тут ще доводить?
      І всі ці ві́рші – як сторічні балачки.

      Не повідомив він про те, що він не хоче?
      Не повідомив – значить не схотів.
      Чому б і не попити крові, якщо ти не проти?
      А може й іншого йому не треба ВЗА-ГА-ЛІ!

      Оце стояла я заплаканим дитям,
      Й дивилась в небо на утрачену з повітрям кульку,
      І плакала,
      І плакала,
      А парк бажань
      Пропонував в той час атракціони, танці й жуйки…

      Пора втікати.
      Пора вже з кульки приклад брати.
      Так.
      Замість того, щоб в стражданнях битись,
      Пора вже з цього хоч чогось навчитись.

      23.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Це ти мені скажи
      А лиш відволічусь на інше – у сни приходиш,
      Ніби навмисно з глузду зводиш,
      Смієшся сонячно й допитуєшся знов і знов:
      – Скажи, чому ми не разо́м?

      – Тому що хлопці молоді
      Одружуються, щоб в Україні
      З’явилось купа діток милих
      Таких розумних, як вони.
      З очима сірими такої ж глибини
      Й зеленим блиском річкової хвилі…

      А от чому не друзі ми
      Це ти мені уже скажи…

      Як часом важко на Землі
      Бути спорідненими людьми…

      22.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. І не лише у сни…
      Минулим літом
      Горобцем
      Ти залетів в мою оселю –
      Застряв у міжвіконні…
      Так відчайдушно бився
      І не йшов в долоні!
      Від страху тріпотіло тільце –
      Не знала що й робити!..
      Лиш шепотіла: «Тихо! Тихо!..»
      Ти заспокоївся,
      Дозволив взяти в руки й відпустити…

      Сьогодні
      Прилетів метеликом –
      Такий красивий!
      Замилувалась на це диво…
      Але не гоже у господі
      Тримати мутликів для насолоди…
      Хоч не хотів із рук іти,
      Сказала я тобі: «Лети!..»

      Ти й полетів…

      У дзвінкі хащі…
      Все правильно.
      Метеликам там краще…

      Та якщо справді скучив ти,
      То от візьми і вже прийди…
      І не лише у сни.
      І не лише…
      У сни…

      19.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Усе не так
      Не я ночами стукала тобі в приват,
      Не я тремтіла від жадання тіла.
      Мені важливо було знати хто ти є, і як
      Збагнуть твій Всесвіт…
      Решта – прекрасно! Та не моє вже діло…

      Хоча й любила.

      І люблю.
      І не зречуся цього вже ніколи.
      Прийдеш – я знову дам вогню,
      Й води,
      І радості,
      І слова…

      Але не зраджуй вже аж так!
      І, перш за все, – себе самого.
      І не питай мене, як я, бо я – ніяк,
      У пустоті, серед сумного смогу…

      Як добре, що навкруги гаї,
      Сади,
      Річки
      Та інші люди,
      Що не зрікаються себе,
      Мене,
      І, взагалі, - природи…

      Ну що ж,
      Бувай.

      Чи прощавай?..

      Не знаю що й сказати…

      Світанок рветься щебетом – за край!
      Я так і не навчилася у однині прощатись…

      18.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. deja vu

      13 літ…
      Ти став поважний чоловік,
      Й мужчина – так собі нічого!
      Я? Стала смілива й гонорова.
      Та, зрештою, зіниці краще слова
      Повідали: між нами не важливий вік.

      Ні-ні.
      Це зовсім не amour…
      Зізнатись чесно,
      І в юності між нами кров
      Була завжди спокійна…
      Зустріч пройшла не емоційно,
      Чомусь це підкупило знов…

      І знов
      Стрункі і молоді
      Зіткнулися,
      Мов у чорно-білому кіні
      Жан Бельмондо з красунею –
      Як і раніше,
      Зухвалі й зовсім не сумні,
      Плануємо,
      Як підкорять світи.

      14.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Сусідонька співає
      Така гармонія – коли вона співає!
      Й малеча вже не криком плаче – а оповідає!
      На своїй щирій найпрадавній мові
      про крихітні печалі й болі…

      І вже не вимагає, а благає
      матусю бути ніжною…

      А потім
      тихо
      мирно
      засинає…

      Носик сопе,
      а в мами –
      від щастя серце затинає…

      (як добре, що навчилася співати –
      може тепер і я ночами буду спати?)

      03.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Гарний знак
      Було б неправдою сказати, що забула,
      Було б неправдою сказати: не люблю,
      Та першу ніч без болю я заснула –
      Без смутку, без претензій, без жалю…

      До тебе,
      І до себе,
      І до неба…

      Це гарний знак.

      Він свідчить, що потреба
      Рости назріла –
      Щось пережито…

      Ще б хотіла…

      Але вже досить –
      Відпустило.

      01.06.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Білої шипшини діти
      Під вікном,
      мов діти,
      білої шипшини
      квіти…

      Пахощами позіхають,
      під зливу смутку наганяють…

      Що робити в дощик люду,
      коли спогадів краплини всюди?
      Ховатися по хатах
      і лікуватися у віршах?..

      А може забути парасолю,
      покластися на кращу долю,
      й піти гуляти між гаями,
      дістатися до їх галявин…

      Дивитись в небо і загадувати бажання…

      А потім,
      в затишній кав’ярні,
      у сукні,
      ніби після пральні,
      зробити ковток,
      підняти очі…

      І зрозуміти серед ночі:
      бажання наші – то не гра…

      - Ну що ж… заходь! Чекала я…


      28.05.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Заграва в Паланочці
      Вербиця
      з річки п’є водицю,
      а каченятко підпливає
      і листячко її щипає…

      Дідусь
      втомився, та не спить –
      над вухом комарець дзижчить.
      Закинута дале-е-е-ко вудка,
      в руці розмокла хліба грудка…

      Розлились пахощі в саду,
      напевно, я туди піду –
      там цвіркунець дзвіночка має,
      а соловейко підспіває…

      Цвітуть папірки…
      Гудуть бджоли…
      Це не забудеться ніколи!
      Бузок все щастям огортає…
      Чи щось прекрасніше буває?..

      Добраніч, річенько,
      добраніч, поле…
      Ще раз огляʹнуся довкола:
      Яка краса!
      Аж серце завмирає!..
      Сідає Сонце, ніби жаром грає!

      І Землю нашу Матінку
      кохає...

      23.05.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Правильний соєвий соус
      А може ви помічали,
      що правильний соєвий соус
      рятує обід і настрій?

      Так от,
      її звати просто - Настя.
      І вміє вона чаклувати –
      журбу із сердець виганяти
      (хоч часом буває й сама
      трохи сердита й сумна).

      Бува біжить по долині,
      вітерець підганяє у спину
      рожевий її силуетик,
      а поруч собачка-бешкетник!

      І так на це задивуюсь!
      Бо я ж сама не чаклую –
      я лишень її учениця,
      для неї ж – й синичка сестриця!

      Маленька така Повітруля,
      впізнає її і зозуля,
      метелик її добре знає,
      але котик частенько втікає -

      пухнастик не розуміє,
      як від ніжності серденько мліє!..
      Така вона – Анастасія,
      всіх любить і всьому радіє.

      Як цього у неї навчитись,
      на дурниці зважати спинитись?
      Врятував сьогодні цей соус,
      а завтра щось придумаєм знову…

      Всім бажаю веселих вікендів,
      а в будні – ангажементів.
      А головне – уміти, як Настя
      в дрібницях знаходити щастя!

      23.04.2016





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Це мало бути просто й мило
      Тікай від мене з усіх ніг,
      Забудь думки всі про кохання.
      Моя любов, як оберіг,
      Загоїть всі твої страждання…

      Змивай із себе поцілунки,
      Мої думки, мої дарунки
      Із пестощів і ніжних слів,
      Любив з нас кожен, як умів…

      Звичайно, це не є «заслуга»
      Так необачно покохати друга…
      Чому не була я мудріша –
      Не дозволяти тобі більше?

      Більше ніж дружба,
      Більше ніж пристрасть,
      Більше ніж служба,
      Більше ніж ницість…

      І де я помилку зробила?
      Це ж мало бути просто й мило…
      Збираємо гіркий врожай…
      Ну що ж… бувай…
      Не забувай.

      13.05.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. МАЙЯ
      О, Майя!
      Ти!
      Богиня всіх богинь
      Весняних!
      Всіх мавок і русалок!
      Знов
      Плетеш мою Любов!..
      Мою красу і вроду...
      Очищуй мою воду,
      Вплітай зелену гущу,
      Заквітчуй мою душу!..

      Цілуйся з Місяцем,
      Кохайся прихопцем,
      Співай на той серпанок
      Так, ніби на останок!
      І вибухни свічадами -
      Всіх зодіаків - стадами!..

      Цей Світ - без меж,
      Ми в ньому - теж.
      А Всесвіт - в крапельці роси,
      Душа - в билиночці трави!
      Тому - лети!
      Тому - живи!..

      01.05.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Хто зна
      Так послідовно
      знешкоджувати в собі̕
      усе живе
      і справжнє…
      Це гра чоловіків прадавня:
      себе вбивати,
      щоби вона страждала…

      Так,
      ніби горя мало,
      винищуються всі почуття…

      Так,
      ніби мають не одне життя,
      а це – спеціально –
      для гниття…

      Хто виживе у цій війні
      з солдатиками на столі?
      Вона?
      Чи хлопчик для биття?...

      21.04.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Таке прощання
      Мене ніхто не впізнає, крім тебе,
      Та і ти зробиш вигляд здивований:
      - І навіщо таке було треба??..
      - Відростуть! .. – скажу я зачаровано…

      Промовчиш знову каменем з неба,
      Лиш подумаєш: «Ну і дурепа!..»

      15.04.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. маленька прогулянка квітнем
      П’янкий-п’янкий!
      Солодко-пряний!
      Мій квітень вирвав із омани
      Брехні, страждання,
      Блюзнірства й зради
      Мене у світ іншої правди –
      Що радість, то вже не журба!
      Скажу останній: допоба! :)

      09.04.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***
      Люблю мости!..
      І арки,
      І колони,
      І квіти на чужому підвіконні…
      Маленькі дворики,
      І лавки,
      І кав’ярні,
      Що причаїлись,
      Й стали прихистком для мавки…

      Люблю, коли у волоссі море!
      І, знаєш, не обов’язково Чорне…

      Мій вітер – вітер незбагненних мандрів –
      Він із задухою і пилом коріандрів…
      Він той, який роздмухує вітрила,
      Який в обличчя, що ледь подих не спинило…
      І той, що заживляє рани,
      Розвіюючи всі можливі стани –
      Від горя – і до щастя, – не важливо…

      Ну а вже потім – відчайдушна злива –
      Громи і блискавки з дитинства не лякають!
      Перун – мій дід, і я його шукаю!
      Все для натхнення,
      Для енергії потоку,
      Що виливається у китів толоку –
      Закрутить круговертом в океані
      І поверне – до неба!..

      Ми ж земляни
      Прокинемось,
      А Сонце сяє…
      Пташки співають,
      Вітерець гуляє…

      І кожен з нас це диво споглядає –
      Диво буття,
      Чуттєвостей,
      Любові…

      У вдячність Всесвіту зустрінуться долоні…

      04.04.2016





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      «Ми зовсім втратили його?..» – розчарувалась Муза.
      Натхнення схлипнуло десь в темному кутку.
      Підсумувала Логіка: «Не стало мужа».
      А я ще вірю…
      І тому мовчу.

      03.04.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      Життя нестерпне і прекрасне…

      І як би не кохала я тебе,
      Не потребую нічиїх подачок –
      Для мене цінним є лише одне:
      Відкритість і прозорість думки,
      Бажань, і щирість почуттів.
      А розтрачатись на вертеп абсурду?
      Це зовсім не для мене - ні!

      Як їжачок згорнувся в свою шубку,
      Та круто так, що колеш сам себе.
      Я не боюся – є протиотрута:
      Мій біль такий же – не візьме!

      Зігрію я і тіло й душу,
      І навіть вибачу цей не логічний страх.
      Не бійся, твою гордість не порушу –
      Дістану лева з їжачка!

      28.03.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. з вікна вагонного метро

      Дніпро прокинувся й ЖИВЕ!
      І мутні води попри все
      Гамують Київ
      І країну…
      Й хлюпочуться до небосхилу,
      Знов очищаючи себе
      І нашу неньку Україну…

      Місто моє!
      До тебе лину…
      Зализуй рани й відпускай…

      А ти, мій лицарю, бувай…
      Побачу ще?
      Та ні…
      Навряд чи –
      Ігнор промовисто кричащий…

      Давай – лупаш!
      Не зволікай…

      16,26.03.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. три краплі...
      Закрив від мене своє серце…
      Вимкнув із свогоʹ життя…
      Наївно вірити, що зверне
      Кохання наше в небуття…

      Це рішення і правильне, і згубне,
      А істинне – десь у стороні…
      Я піднімаю вгору свого бубна –
      В танок! Як завжди, навесні…

      І знову – жити і любити
      Прекрасним і беззахисним буттям…
      Перед недолею ми бідні діти –
      Споріднені серця під прикриттям…

      23.03.20116



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Ясний легіню мій…
      Як же з тобою солодко,
      Ясний легіню мій!
      Я покладусь на Коловрат
      І віддамся у плин

      Часу – без застороги вже,
      Коханню – крізь заметіль…
      Нехай очистить нас полум’я
      Від дурних ворожінь.

      Недоле, іди-но в безодню!
      А Доле, помилуй нас!
      Здійснити волю Господню
      Благослови в добрий час.

      Ріки збігаються в морі,
      Й чистить солона сльоза.
      Душі гартуються в горі,
      Й розлука – ще не біда.

      Незгоди усі ми здолаємо
      Із поєднанням стихій –
      Вітер з водою з’єднаємо,
      Не вийду з твоїх берегів.

      Буду твоєю Даною,
      Ти – мій стрімкий Стрибог.
      Я – у серці із Ладою,
      Тебе спрямує Сварог.

      У цьому шаленому світі
      Кохання твоє – світлий дар,
      Промінчик у заповіті,
      Що повен страждання і чвар…

      15.03.2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      Коханий…

      Я стою незмінна
      У своїʹй Любові –
      Під Сонцем Рідного Сварога –
      До тебе
      І до Світу…

      У серці
      З Предків заповітом
      Не важко це –
      І з кожним літом
      Любов моя росте…

      Тому будь певен –
      Відкриті двері

      Очисти розум свій від плевел
      І повертайся – буду другом
      Відвертим
      Ніжним
      І надійним
      У своʹїй впертості незмінним
      І по жіночому – меланхолійним…

      Та веселитися готова
      З тобою разом
      Як завжди

      P.S.
      І не забудь квітки

      13.03.2016





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Дифузії
      Крізь реальності ілюзій
      Продиратися нестримно,
      Розриваючи дифузії,
      Що просякаються невпинно.

      Твоє – в мене,
      Моє – в тебе…
      І кому ж це таке треба??
      Я кохаю – ти страждаєш…
      Я боюся – ти жадаєш…

      Ми, як чапля й журавель,
      Закрутили карусель:
      Не бачитись – сумувати,
      Зустрічатись – ґанджувати…
      Було би за що воювати!

      Навіщо ж по живому рвати?
      Наче під дулом автомата
      Зводити кругові вали?..
      На жаль, від себе не втекти…

      Розсипляться всі штучні грати –
      Мені вже нічого втрачати:
      От ві̕зьму завтра й поцілую!
      Ось тільки зустріч начаклую…

      09.03.2016





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. парі
      Чомусь згадалось...
      Навесні
      Ти розповідав мені
      Про укладене з товаришем парі...

      Тоді
      Посеред видраєного вже Майдану,
      Як за́вжди разом, були п'яні
      Без алкоголю чи дурману,
      І лиш курили,
      Як дурні...

      Були щасливі…
      Як після зливи
      На полі паростки під теплим сонцем,
      Яке манило, мов червонцем…
      Й жагою тіла…
      Хоча самі – не розуміли…
      Що вже дозріли…

      Ну що ж...
      Вже майже рік –
      Тримався ти, як справжній чоловік…
      Як звільнишся від дивного парі,
      Здійсни́ш, що, здуру, заповіла́ тобі:
      Знайдеш гарнесеньке дівчисько
      І закохаєшся, як звичайнісіньке хлопчисько...

      Я мала би пишатися собою...
      Якби реальність не була́ отрутою гіркою...

      08.03.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***
      Я розгадала сон:
      Ти їдеш…
      І мене не кличеш…
      В скількох Сірків ти очі зичиш,
      Щоб не сказать мені??.

      Не відлітай!
      Лишись зі мною?..
      Летімо разом!
      Будьмо тут?..

      Невже чиясь сумна порада
      Заставить Землю перетнуть?

      Чи нелюбов жене у плечі?
      Чи може впав з якоїсь печі?
      Ну що з тобою, милий друже?
      Не винна я, що люблю дуже…

      Ти не зважай на ту любов…
      Ну хочеш – я розтану знов?
      А хочеш – з кимось одружись?
      Тільки лишись!
      Тільки лишись…

      Бо океан… то вже занадто –
      Чужинцю не постелять гладко,
      Умиєшся там слізьми,
      І вже не зможу вберегти…

      …лиш тільки долю спокушаєм –
      в розлуці спокою немає..


      01.03.2016





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ***

      І знову
      навесні
      болить голівонька моя…
      Ще й любий – не кохає…
      З самого ранку не заплетена коса,
      під ковдрою забилась і зітхаю…

      І сльози ллю, й нудну читаю книгу,
      і серце б’ється в скронях, як набат…
      На дні у склянці – близнюки шипшини,
      За ними наглядає циферблат…

      Так-так…
      Тік-тік…
      Куди утік
      чудовий мій весняний настрій?
      Так само, як і принц прекрасний,
      причиною став суму для повік…

      Та не біда!
      За ними вся
      казкова оповідь бере початок –
      засни і ти,
      та не проспи
      рожевих близнюків-дівчаток!

      Вони сплетуть у сні віночок
      і кинуть в чарівний струмочок –
      затім в прекрасний ранок ти
      отримаєш живі квітки…

      Що буде далі?
      Це секрет.
      Але готуйся: новий злет
      чекає всіх – хто вірить й ні –
      це не важливо:
      навесні
      завжди приходить нове Диво
      до тих, хто зве його сміливо!


      28-29.02.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. продовження його руки*


      раніше
      я хотіла
      у майбутньому
      стати віртуозним піаністом
      і пальцями нанизувать намисто
      із діамантів звуків
      на роялі
      чи органі
      особисто

      а потім
      я хотіла
      вокалісткою
      підкорювати і ловить на муки
      солодших за які нема
      хіба що Полум’я Близнят сполуки
      а короля
      чи кріпака
      інтригувати грою
      закулісною

      але ж тепер
      я знаю точно – стану Магом!
      в наступному житті
      в своїй руці
      я володітиму священним даром
      Волхвів
      і видатних Майстрів

      і кожен порух мого пальця
      моєї думки
      й навіть тіла
      відображатиметься
      як шитво на п’яльцях
      і виливатиметься в спільне диво
      Великого Творця – з Оркестром!

      О, вирішено!
      Буду я Маестро!

      20.02.2016
      __________________________
      *диригентська паличка




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. ***

      Настане день і будемо ми разом –
      Щасливі, світлі, ніжні… Як колись!
      Але й настане день, коли відраза
      Залиє очі… Ти в ту мить
      Не ображайся, не втрачай надію
      За те, що вередую, як я вмію…
      Ти просто підійди й тихесенько скажи:
      - Хіба забула? Мене ж любиш ти!

      20.02.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ***
      Я не боюсь, що ти мене не любиш,
      Бо знаю – любиш, і ще й як!
      І не боюсь, що долю мою згубиш –
      Давно загублена в твоїх очах.

      Я навіть не боюся вже за тебе,
      Що люди зацькують – став сильний ти.
      Та й відпущу, як тільки буде треба,
      Любити – сіті не плести.

      Але боюсь можливих твоїх рішень:
      Не чути і не бачити мене.
      І як освідчусь – не побачу більше,
      Надія зникне, мрія одцвіте…

      А так: щодня до тебе лину,
      Зі мною ти і в радості, й в журбі,
      Хоч часом і сльоза наплине,
      Зате не пролунало остаточне «НІ».

      Добраніч, милий, хай Боги боронять .
      Молюсь за тебе, любий, повсякчас –
      До Сонця Ясного розгорнуті долоні,
      Тому і ти не бійся – є надія в нас.

      17.02.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Розвидниться...


      Перед весною, як перед світанком -
      Набусурманиться скловатою над ґанком...
      Аж десь, за обрієм – прогалини зі світла,
      А тут, у місті, радість не помітна...

      І лиш вдихнувши відчуваєш впертість
      Як неминучу молодості зверхність,
      Яка вже тут, вже майже на порозі,
      Та щось замислилась, красуючись на розі...

      В повітрі хвилювання і напруга,
      І сни водночас віщі й недолугі,
      І ґави щось викрикують по черзі,
      Та відчуття мої ще не розмерзлись...

      Не знаю... Ніби серед бурі –
      Навколо смерч, а я у ватній кулі...
      Щось відбувається, а я не відчуваю –
      В тумані чи шукаю, чи благаю?...

      Розвидниться... Нікуди не подіне...
      З плечей неясний морок скине,
      На Київ ступить ніжкою несміло,
      Й візьметься за своє весняне діло...

      17.02.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. 14/02
      …Як же це сказати?...

      По-перше:
      Ну не моє це свято! –
      Є Рідних свят багато,
      Що мали б відзначати.

      Але…

      В той час як іншим
      В цей день дається більше
      Хоч на один цілунок,
      Чи милий подарунок,
      Чи ароматна квітка,
      Чи посмішка привітна…
      А я не маю шансу
      На те, що ти уранці
      Ім’я моє згадаєш,
      Чи хоч за друга маєш…

      Це так несправедливо!
      Й, до біса! Це – зрадливо! ..

      Ну ось…

      А що ж по-друге?..
      Та, мабуть, не згадаю…
      Що я тебе кохаю…

      Зізнання недолуге…

      Але, напевно, брешу –
      Насправді, це по-перше.


      14.02.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      …А лиш одягну Чорне Сонце
      Й одразу – Світ в моє віконце –
      Засліплює:
      Люблю тебе!

      А все, що інше –
      Не моє!

      О, Доле!
      Що ти з мене хочеш??
      Ти ніби гордість мою «мочиш»
      В спокутах і жалю…

      За нашим дивним,
      Неодмінним,
      В очах історії – незмінним
      Коханням чистим,
      Як намисто,
      Роси…

      І, Смерте...
      Хоч коси,
      Хоч не коси…

      Та вже наведено мости…


      08.02.2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ***

      А подруга порадила:
      Скажи йому,
      Що любиш!
      …А я не можу… –
      Раптом долю згубиш
      Його?..
      Ще й особливу,
      Незвичайну,
      Таку неординарну,
      Із завданням тайним…

      Та менше з тим…
      Я впевнена – він знає…
      На разі, просто сил не має
      Протистояти
      Тим,
      Хто проти нас…

      Чи може просто ще не час?..
      __________________________
      P.S.
      Є в цьому магія якась –
      Публікувать свої думки…
      І хоч про них не знаєш ти,
      Мені буває трохи легше…

      Мій болю!
      Чуєш??
      Відпусти…

      08.02.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ***
      Залишине
      На теренах інету
      Шифроване послання
      Тобі
      Та іншим сприйняте…

      Так,
      Це було́ безвихідне зізнання,
      Поширене на всю планету:
      Без тебе важко вижити…

      Не в тому,
      Не в фізичному оперенні –
      То без проблем, не думай, –
      Залишитись собою,
      В своїм мерехті,
      Не відрікаючись життя зі струмом…

      Ти не прийшов…

      І стало це великою спокусою:
      Подарувать надію
      То́му
      Гайдамаці русому,
      Що так про мене мріє…

      Вони в нас теж беруть шматочки серця…
      Чи може додають в життя дрібноту «перцю»?..

      Як я до твоʹго?..

      07.02.2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ***
      Це так...
      Вітати друга з Днем народження
      В той день
      Коли товариш спільний
      Загинув

      Як сивий
      Кучерявий птах
      Відлинув...
      Й кричати хочеться:
      На кого ж нас... покинув??..

      У відповідь
      Прийде у сни
      І скаже:
      "Ну, мала... Прости!"
      І будем разом реготати...

      Та так нестерпно прокидатись...

      Епоха ціла відійшла
      Й стає історією...
      Ми ж в теорії
      Стрічатимось на тому місці
      Де кіловат десь так під 200
      А може й 30... не важливо
      Бо це щоразу нове диво
      Гітари й решта все - "на живо"
      Всі разом: і живі й не дуже
      Серця клекочуть у напрузі

      І ВІН є в них...

      Назавжди, друже!

      ...Який же сенс в смертях дурних??..

      03.02.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ***

      Я знаю, маєш ти надію,
      Що моє серце охололо,
      Й Любов – лише звичайне слово,
      Яке байдужість моя змиє.

      Та ні, коханий, не сьогодні…
      Не вчора, і, либонь, не завтра –
      Я ж не цариця Клеопатра,
      Яка заглядає в безодню…

      Але це іноді лякає…
      Хоч перестав приходить в сни,
      Та згадуєш мене і ти,
      Бо часом серце так стискає…

      Нема порад у мене, любий,
      А ні для тебе, ні для себе…
      Напевно, так обом і треба
      За те, що грали в ігри згубні…

      03.02.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. На порозі
      Проходьте повз!
      Бо я не маю, що вам дати –
      закрите серце, міцні грати.
      Навіть солодкого цуката
      не знайду…

      Вітер знов
      лоскоче вії
      і вуста…
      Старі надії неспроста
      зрадливо плачуть під вікном,
      бо ж потяг мій давно пішов…

      Ну що ж…
      Поплачте й ви:
      і рідні,
      й друзі…

      Ну а я
      у прірву скину дурноватого візка
      і побреду до берега крутого
      (чи побіжу
      з прискоком? –
      не важливе слово)…
      Кинусь із нього
      у солоне море…

      Що там побачу?
      Кому треба – скочить за мною!
      Я ж до неба – випірну!
      І помолюсь…

      За Світло й Щастя,
      Мир і Волю,
      подякую
      за щедру Долю:
      за Мрії,
      Дії
      і Натхнення,
      Нові Ідеї
      і Знамення,
      полум’я серця,
      перемоги,
      незвідані шляхи й дороги!..

      Ну все:
      готова до Нових Угод!

      Кому потрібні паровози,
      коли стоїш ти на порозі
      Нового Світу?

      І Пригод!


      24.01.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Суботній крихітний секрет
      На трьох китах тримався світ
      Колись.
      Потім світи переплелись
      І гайда мандрувати
      Через Сварожі шати
      За мріями
      Усюди й скрізь.

      Хтось став галактикою,
      Хтось – медузою,
      А хтось – божественною музою…
      Та всі сумують за китами,
      Які в земному океані
      Тренують чарівні хвости…

      Так зовсім поруч!
      На одній планеті!
      Ця зустріч – на одному злеті!
      Та щось ніяк не допливсти…
      Я б впала у відчай,
      Якби не коти...

      Але сьогодні – подарунок долі:
      Зустрінусь з тим, хто бачив їх доволі!

      Суботній крихітний секрет,
      Й начхати на сніговий замет :)

      16.01.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ***

      - Ну як це?
      Як це могло статись?
      Як ти могла у нього закохатись?
      Про що ти думала? Скажи!

      - Ой, мамо…
      Як тобі не знати?
      Чи не доводилось кохати?
      Не накликай хоч ти біди…

      Спочатку покохала світло,
      Що йшло від нього…
      А затім
      Влюбилась в розум,
      Силу
      Й душу,
      А там – впізнала його біль…

      А потім – руки!..
      Далі – муки…
      І щастя, й радість
      Кожен день!..

      Ну а тепер – забути мушу,
      Як він – русальчиних пісень…

      11.01.2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ***
      Змиритися…

      Це як??
      Піти із миром?
      Іти із миром в серці від надії,
      Що хоч одненька зустріч ще зігріє,
      І посміємось разом на останок?..

      Вже ранок…

      Я вдихну світанок,
      І сніг,
      Й дерева
      Просто неба
      Вже не заплачу –
      Годі сліз…

      - А слухай! Може..?

      … Сум повис
      Відлигою
      Й смертельною жагою
      До смертного життя -
      Перемішати з кров’ю
      Й пити, пити, й змиритися,
      Що вороття нема…

      Любов пустили за водою…

      Та все ще я
      Сильна мала!..
      Ти так мене не називав?
      Шкода…
      А як тоді ти це сказав?
      Переживеш?
      Так, так…

      Ти теж.


      10.01.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. гребана стабільність
      люблю тебе
      чудовисько
      нічого не поробиш
      і навіть якщо «зірку» зловиш
      мене ти теж
      в думках
      ніколи не полишиш
      хіба що зовсім заколишеш
      емоції
      і вогники в очах

      та менше з тим

      горить свіча
      за твоє щастя і здоров’я
      в новому році
      я з любов’ю
      бажаю многая літа

      хоч поруч жінка не твоя
      ти не сумуй
      то не біда

      02.01.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. ***
      Цей дивний,
      Дивний Новорічний вечір
      Одразу скинув все на плечі:
      Скорботу, ненавість, образи,
      Незрозумілі переправи
      туди-сюди, сюди-туди...
      Хтось захотів кудись втекти,
      Хтось з пут рвонувся на свободу,
      А дехто втратив нагороду
      Через дурницю, чи за підлість?..
      Туди-сюди...
      Та спіть спокійно:
      З полону міста не втечеш,
      Й до іншої планети теж...
      Сюди-туди, туди-сюди...
      Але на бал ти мусиш йти
      Скоріш фарбуй червоним нігті,
      Чекають друзі, час вже бігти...

      31.12.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Наш світ завмер

      Вже рік минув…
      А ти
      Не встанеш рано
      І не розбудиш у своїх обіймах…
      Я не вдихну тебе
      Так рвучко,
      П’яно,
      Не поцілую жадібно й надійно…

      Не надихну тебе на новий день,
      На новий бій,
      На нову радість…
      Не подаруєш ти мені дітей –
      Пізнаю біль і тиху заздрість…

      Так рік пройшов…
      Чи може сто?..
      А ніби вчора
      Пірнула в очі наче в море…
      Ні!
      В Океан!
      У Всесвіт!
      В Нескінченність!..
      І що ж тепер?..
      Наш світ завмер…
      Сумна любові незбагненність…

      26.12.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Зріжу волосся
      Ненавиджу цю темну бороду,
      Ненавиджу твоє мовчання,
      Яке для мене гірше голоду…
      Це що? Твій принцип невтручання??

      У мене все нормально, любий!
      Доросла дівчинка – давно!
      Ігнорування гірше губить,
      Ніж некоханнячка гірке вино.

      І все ж ми друзі, чи не так?
      Я впевнена, без мене тобі також сумно.
      В маленьких радощах настільки відмовлять?
      Погодься, це не так вже і розумно!

      І знай!
      Як не позбавишся дурних думок,
      Разом з такою ж бородою,
      Повішаю на серденько замок,
      Зріжу волосся, й хрін з тобою!

      24.12.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ***
      За що сварились горобці уранці?
      Сумні зізнання,
      Сумні зізнання…

      Про що заплуталося сонечко в фіранці?
      Прощай, зітхання…
      Прощавай!
      Зітхання!

      Чим ружі пахнуть в трилітровій банці?
      Новим коханням?
      Так.
      Новим…
      Коханням...

      24.12.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. ***

      Одна малесенька секундочка
      (чи пів?...)
      У очі – очі…
      Та я вже впевнена:
      Любив
      І любить!..

      І знову серденько від радості
      Шепоче
      Нову надію…
      Та хіба я смію?..

      19.02.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Любові ніжності...
      Ти молодий,
      розумний,
      з очима як у бога…
      А я?
      Що можу дати я тобі
      окрім сердечної любові?
      Окрім тепла і ніжності?
      Окрім печалі сніжності…

      О! Як же плачу за тобою
      ночами уві сні
      і наяву…
      Хоч вдень все ж якось і живу,
      й радію світу,
      і пишу
      кохання мого
      тобі
      палкі привіти…
      Летіть, вірші!
      Ви мої квіти-діти…

      12.12.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. ***
      І все ж ти мій.

      Хай тріснуть гори,
      Хай розійдуться ріки,
      Якщо ні.

      Не може серце помилятись
      Й боліти так без тебе день при дні.

      Ти мій - і вже на тому крапка.

      Чи я твоя?
      Вирішувать тобі.

      І чхати, що там нагадала бабка.

      У радості й борні з тобою я.

      Хай змиряться усі.


      04.12.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. ***
      Хтось на війні…
      Хтось безпритульний –
      Під снігом й небом всі ми рівні…

      Хтось помирає…
      Хтось страждає…
      І сліз уже на всіх немає…

      Кажуть, молитва зцілює,
      Глухі кути вибілює,
      Та не доступна функція –
      Загублена інструкція…

      Безсилля – ось мені імення…
      Бувають дні, де «нуль» натхнення…

      01.12.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Кохати двох за раз
      1.
      Кохаю двох за раз…
      І кожен мене ранить –
      Один занадто манить,
      А інший – навпаки.

      Кохати двох за раз –
      Це може й романтично,
      І, навіть, екзотично,
      Та розриває серце
      І мозок – на шматки.

      Але я без образ…
      Як тільки легше стане
      Змету усі омани
      Й щодуху – навтьоки!


      2.
      – Читаю твої вірші…
      Тобі до серця інший?
      Що будеш з цим робити?
      До чого тоді я?

      – Це не моя умова…
      Інший – то хвороба…
      Зможеш це прийняти –
      Я – лише твоя.

      – Як легко ти зрікаєшся,
      В обійми накидаєшся…
      Ну а якщо той інший
      Покличе знов тебе?

      – …Навіть за крок до страти
      Не знайду що сказати…
      Та, в принципі, готова
      Втратити усе…


      3.
      Кохання…
      Диво дивне!..
      А за вікном так зимно…
      Чи варто так страждати
      Через якусь дурню?

      Одного – через серце,
      Іншого – крізь душу,
      І їх обох – за розум
      Любила і люблю.

      4.
      Як холодно…

      Один забув мене – бо справи,
      Інший – ненавидить через пусті уяви…
      А я саменька крізь вікно
      Чаклую й п’ю гріте вино…

      Нежить не любить віршувати…
      Годі фантазій – йди вже спати…

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Якби з початку ми були разом
      А знаєш, коханий…

      Якби ми були з початку разом,
      Ми були би дуже щасливі,
      А може вже й відлюбили?..
      Якби з початку ми були разом…

      Якби ми були з початку разом
      І нікому про це не сказали,
      Ми би радість єднання пізнали…
      Якби одразу ми були разом…

      Якби ми були одразу разом,
      Я би так тебе цілувала!
      На звершення нові надихала...
      Якби з початку ми були разом…

      Якби ми були з початку разом,
      Я б ще більше тебе цінувала,
      Твій сон від пітьми захищала…
      Якби одразу ми були разом…

      Якби ми були одразу разом,
      Я би ніжністю огортала
      І нічого б не планувала…
      Якби з початку ми були разом…

      Якби ми були з початку разом,
      Я б тебе не менше кохала,
      Та легше би відпускала…
      Якби одразу ми були разом…

      Якби ми були одразу разом,
      Ми би так навчились любити!..
      Та що вже про це говорити?
      Бовтаємось мов у кориті
      Досі не окремо й не разом…

      28.11.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Інформація для чоловіків
      Давно не дивую вже людям,
      Але ти мене, хлопче, «порвав»…
      Можлива була гарна дружба,
      Та ти усе змарнував!

      Пред’являєш дивні претензії,
      Хоч знаю тебе лиш три дні…
      Та більше того – ти стверджуєш,
      Що всі мужчини такі!

      Ok…
      Тоді оголошення!
      Інформація для чоловіків:
      Я – Олена.
      Та сама Олена.
      В трусах я чи без трусів.

      26-28.11.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Все буде добре... або ні
      До болю сумно, що все так…
      Якщо тобі від того легше стане –
      Я теж справляюсь аби як,
      Щоб не впадати в істеричні драми.

      Чини – як хочеш,
      Будь – як знаєш…
      Я теж не про таке просила…
      Та пісня, все ж, моя правдива,
      Хоч ти й під неї позіхаєш :)

      «Все буде добре!» – всі це знають.
      А я тобі таке бажаю:
      Люби, борися і твори,
      Своє натхнення бережи!

      На жаль, не я є твоя Муза,
      Та трішечки й моя заслуга,
      Що ти цінуєш свій талан…
      Ну й цього досить...
      Прощавай…

      28.11.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. ***
      люди жирніють – від чорного рота
      обливають все брудом – ні в тин ні в ворота

      воно й зрозуміло – хто не здатен любити
      годен і в другові – щирість убити

      ніхто не зізнається – та і я не розкажу
      так всім простіше – якщо я погана

      та щоб не палитися – як простому піжону
      нехай Дід Мороз – подарує лимони


      27.11.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Сполуки
      1.
      Вперше бачу такими свої очі –
      Від болю кольору болотної паволочі…
      З казенного дзеркала – чужа жінка …
      Як же вибратись звідси не проливши сльозинки?

      Як втікати від тебе?
      Від себе?
      Від муки?
      Та для чого ж такі
      Криваві сполуки?!

      А будеш знати – непроханих побачень шукати!
      А будеш знати – неприкаяного, як сама, кохати…

      Що випити мені?
      Що з’їсти?
      В яку-таку халепу влізти?

      А ну ж бо, розумнику!
      Скажи що зробити –
      Як зіскочити з кола?
      Як тебе не любити?

      2.
      Ну що ж…
      Бігти тепер на той самий місточок
      Й скидати з нього ілюзій візочок…

      Не пам’ятати,
      Не знати,
      Міцно ночами спати,
      Новин твоїх вдень не шукати,
      Під місяцем – не скавучати,
      Снігопадами – не засипати,
      Сонцем – не зігріватись,
      Дощами весняними – не милуватись,
      Не думати,
      Не тужити,
      На почуття забити…
      То може тоді й не жити?..

      А будеш знати – непроханих побачень шукати!
      А будеш знати – неприкаяного, як сама, кохати…

      Вибрати серденько у жменьку,
      Віддати птахам –
      Хай склюють біль скоренько…

      3.
      Сльози-сльози!
      Струни-струни!
      Ллються звуки,
      Стогнуть дюни…

      Хвилі-хвилі…
      Милі-милі…
      Емоцій брили
      Зледенілі…
      Домінанта і... назад…
      Як же тоніку піймать?..

      А будеш знати – непроханих побачень шукати!
      А будеш знати – неприкаяного, як сама, кохати…

      Іди вже до джерела – умийся…
      Жити хочеш?
      Тоді завершуй це…
      Лицедійство?..

      27.11.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Примирення
      Не ображайся, милий,
      Що не лечу на крилах
      В обійми найжаданіші у світі –
      Так довго я стояла на повітрі,
      Вмиваючись сльозами за тобою,
      Що вся краса сплила водою,
      І на повіках сум повис журбою…

      Прийди і розбуди!
      Зламай всі двері!
      Змітай всі спогади!
      Прорубуй стелю!...
      Роби що хочеш
      Тільки не здавайся
      За крок до зустрічі,
      За мить до щастя!..

      Спаси!
      Зігрій!
      Тримай на серці!
      І поцілунок
      Ніжний,
      Впертий –
      Такий як можеш тільки ти!
      І тільки я!
      І тільки ми!
      Із вуст в уста течуть річки
      Гіркі й медові – всі мої!..

      Твоя троянда до щоки…
      Ти хитрий! Ти ж зламав голки!.. :)

      18.11.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ***
      Якийсь таємний код в обличчях наших
      Закладено творцем, що й без імен
      Впізнаємо повз тисяч кращих
      Одне, таке близьке лице.

      Занурюсь в очі - все, я вдома,
      Торкнусь екрану - де ти є?..
      Це так не чесно все, коханий,
      Що ти є щастя не моє...

      18.11.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. ***
      Він молодий і хоче солодкого листо̒паду,
      А я – не зовсім.
      Й хочу лиш тебе.
      «Синоптик» обіцяє опади,
      І я вже знаю: буде з ним усе.

      Він закохається…
      А я? не знаю…
      Може…
      Розіб’ю серце?
      Ні, він не такий.
      Дурні думки юристів не тривожать.
      Він милий,
      Він суцільний позитив.

      Зварить какао, відігріє душу
      (а може й ще щось відігріє заодно).
      Кохати я його не мушу,
      Та цінуватиму, як молоде вино.

      «Любов?? Та що ото за штука?» –
      Всі зрадники питають у кінці…
      І наляга від того смертна мука,
      І серце стогне, ніби у свинці…

      Доводять, що кохання не існує,
      Що порух серця – це лише мара́,
      Що вірності ніхто вже не цінує,
      Вивчають пристрасть, ніби буквара…

      Та от і я дожилась: лицемірно
      Мої вуста ставлять це питання гнівно…

      17.11.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ***

      Як дивно…
      Я не злякалась залишитися без тебе
      Навіть тоді, коли благала небо
      Про випадкову зустріч,
      Чи два слова,
      І прагла погляду твого одного
      Із глибини очей…

      Що ж зараз?
      Я боюсь…
      Під ковдрою одна трясусь,
      Коли стоїш ти під дверима
      І стукаєш, і стукаєш
      Невпинно…

      16.11.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. По темному екрану – краплинами…
      НЕ думати
      НЕ сумувати
      НЕ згадувати
      НЕ вітати
      З Днем народження

      Зрадам –
      НЕ дивувати
      Спогади –
      НЕ тримати
      Навіть якщо світлого вони
      Походження

      Навчитись
      НЕ розпорошуватись
      У душу
      НЕ запрошувати
      НЕ писати
      Повідомлення
      Туди
      Де відняло серця
      Мовлення

      Краще
      Під дощем гуляти
      Змерзлих пташенят
      Годувати
      Написати другу
      Щирому
      Який був таким
      ДО змирення

      Який був таким
      Ще ДО зречення
      ДО жахливої втечі
      ДО втрати емоцій
      Від родинної кровотечі
      Якою угоди підписано
      Пустими чварами
      Заколисано…

      І який сьогодні
      Святкує народини…

      Якщо не дивлячись
      На криві сходини
      Залишається
      Ще людиною
      Привітати
      По темному екрану
      Краплинами…


      08.11.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Я не боюсь
      Чари розвіялись…
      Чужі…
      Ти став геть інший…
      Я? Все та ж,
      Якою ти мене відкрив
      І запустив крізь мене Дух одвічний.

      Що ж,
      Буду спати я тепер без сновидінь,
      Без туги за порталами-очима,
      Без страху через заметіль,
      В яку ти стрімголів полинув…

      Ну що ж…
      Уже як є…
      І як було не буде…
      Звичайно, проміняла б все
      На наші дивні словоблуди…

      Чи я змирилась?...
      Вже не суть –
      В цих справах рішення одноосібне.
      В коханні полонених не беруть,
      Не можна навіть зникнуть гідно…

      Та попри біль і сум,
      І вдавану твою жорстокість
      (не знаю чим вже заслужила),
      Я, мов дитина нерадива,
      Хоч це несе лише самотність,
      Вслухаюсь в лірику сердечних струн…

      А хоч би й так?
      Я не боюсь!
      Самотність – сила, воля, вітер!
      Сплету слова із вічних літер,
      Й свободи, як дурна, нап’юсь!

      30.10.2015



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Не спи
      Приснився сон
      Що в шлюбі я
      В щасливім шлюбі
      З іншим

      Як тихая ріка
      Тече життя
      Він гарний чоловік
      Між іншим

      І хоч далеко Київ
      А за вікном імла
      Живемо ми в надії
      На краще майбуття

      Працюєм для Країни
      Для перемоги Світла
      А вже ночами гріє
      Жаги солодка квітка

      Та якось в дивний ранок
      Готую я сніданок
      І раптом розумію
      Не знаю його імені!

      Я починаю в пам’яті
      Трясти усі підвалини
      А там все розчиняється
      На порох розсипається

      І лиш одне крізь пил
      Спогадів та мірил
      Крізь нетрі образ і чвар
      Світиться ніби жар

      Твоє

      Богом дане ім’я!..

      …І не твоя кава втекла…
      Долоні мені обпекла...
      _______________________________

      Ох, мені вже ці сни!
      Хоч взагалі – не спи…

      25.10.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. ***
      Сумно тобі, любий?
      Гірко тобі, ясний?
      Відкрий двері у садочок
      Він такий прекрасний!

      Дихай глибоко
      Дивись високо
      Вітру не бійся
      То мої крильця

      А дощ очищає
      Всі біди змиває
      Це благословення
      Це як нагорода
      За нас через небо плаче негода

      Тепер йди до хати
      Лягай собі спати
      Подихом свічки
      Буду загадки співати

      Жили два сина у тата і неньки
      Один був розумний
      А другий дурненький

      Один був гарненький
      А інший потворний
      Хто з них тупенький?
      А хто з них проворний?

      Кого з них більше любила мама?
      А хто з них краще слухався тата?

      Такі от загадки
      Думай до ранку
      Як тільки прокинешся
      Бігцем до ганку

      Дивися на Сонце
      Вмивайся з криниці
      Попий ще й холодної тої водиці

      А потім дивися у відерце на воду
      Що ти там бачиш?
      В очах несвободу?

      А ще на козацькім обличчі щетину?
      Тоді й зрозумій у щасливу хвилину
      Що ти вже дорослий і знати повинен
      Що всі ці загадки давно не важливі

      Рішення може тут бути єдине
      Нумо ж, коханий, відпусти пуповину?..

      22.10.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Ні
      Ти можеш мовчати,
      Ти можеш не спати –
      Страшні плани помсти всім Євам складати.

      Я можу страждати,
      Бо можу не знати
      За що ти так прагнеш мене покарати.

      Я можу кричати,
      А можу співати,
      121-го віʹрша писати.

      А можу напитись,
      Або веселитись,
      З іншими на каруселі крутитись.

      А також я можу налягти на педалі
      І жити!
      І жити щасливою далі!

      Хай вітер тріпоче неслухняне волосся!
      І здійсниться краще, що ще не збулося!

      Я можу летіти!
      Я буду радіти!
      І на підвіконні вирощувать квіти!

      Я жива жінка
      З емоцій і тіла,
      І на цій Землі моя сутність первинна!..

      Чи можу тебе перестати любити?
      Ні, я не можу.
      І не повинна.
      Нікому нічого я не повинна.

      Вибач, коханий, але тут ми не квиті.

      21.10.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Відклич вже свого двійника!
      Встаю й лягаю
      Їм і п’ю
      В гаю гуляю
      Й коли сплю

      Постійно поруч
      Він зі мною
      Мені з ним майже як з тобою

      Книжки читаю
      Сперечаюсь
      По тонкому льоду ковзаю
      Здоров’я психіки...
      А ти?!
      Лінуєшся писать листи!

      З тих самих жартів посміхаюсь
      В ті самі розпачі кидаюсь
      Резервна копія твоя?
      Моя таємна складова?

      І день при дні
      І ніч у ніч
      Він завжди поряд
      Віч на віч

      Та він – не ти!
      А я – не я…
      Відклич вже свого двійника?..

      17.10.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    76. Лютий 2014-й…
      2014-й…
      У серці моїм болить.
      2014-й…
      Чи зміниться це колись?

      Гинули люди за волю,
      Вмирали вони за Русь,
      Хоч може й не всі пам'ятали,
      Як волю нашу зовуть.

      Насправді нічого нового:
      Зайди і хапачі
      Вбивали онуків Дажбогових
      Протягом багатьох століть.

      Земле моя ти Матінко!
      Києве мій золотий!
      Як зупинити карателів?
      Чого лізуть усі сюди?

      Звіру дивишся в очі –
      Бачиш великий страх
      Від світла Небесної Сотні
      З Перуновим Тризубом в руках!

      Звісно, ми переможемо,
      Та прошу Рідних Богів
      Лють нашу трохи стриножити,
      Не пускати у душу злих псів…

      17.10.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ***

      Я вже розчистила шляхи

      Прийди!
      І не лише у сни!
      Коханий!
      Не вари води…

      Явись!
      Як Сонце на Покрову!
      Годі вдавати Казанову…

      Люблю й чекаю
      Любиш й знаєш

      Прилинь в обійми!
      Затинає
      Від щастя серце!..

      Не барись!
      Цілуй до Світла!
      Як колись…

      Тримай до ранку!
      Пий до краю!
      Моїй воді кінця немає

      Відкрив ти вічне Джерело -
      Крізь моє серце до твого
      Тече
      Любов!...

      Бурхлива кров…
      Натхнення вир…
      У щасті – Мир...

      15.10.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    78. ***
      Я бачу геніїв

      І бачу демонів

      На що мені такі знання
      Коли живу у тихім лементі
      Думок
      Хто є й що можу я?

      Яка мета?
      Яке призначення?
      Які завдання на життя?
      Мій шлях ще досі не означено
      Як будувать своє буття?

      Пливу
      Стикаючись із «чайками»
      Та жодна з них ще не моя
      Велика помилка козаччини
      Що на Січі жінок нема

      15.10.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. ***

      Цвіт папороті не є облуда –
      Закоханим священний дар.
      До тих приходить світла Муза,
      Хто віддано на неї ждав.

      Лелеками не стануть чорногузи,
      А пива ріки не замінять джерела.
      Втрачають всі таланти боягузи –
      Мій любий геній вже без тягаря…

      09.10.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Вітаю! Ти мене позбувся!


      Вітаю!
      Ти мене позбувся!
      Тепер і день і ніч вплітаю
      У вільні шелести безумства.

      Одвічна сила
      Не скосила
      Мене до тебе,
      То й тепер
      Я буду мила
      Синьокрила
      Над сивим подихом дерев!

      Лечу…
      Туман тут не завада –
      Й сльозинка навіть не впаде.
      Мій Київ!
      Ти моя розрада
      У щасті й горі
      Попри все!

      09.10.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Спи, дурненька...
      Мало спала,
      Рано встала,
      Мила, прала, вишкрібала…

      А вона не відпускала…

      Щось читала, щось писала,
      На листи відповідала,
      Телефонувала,
      Все розмови розмовляла…

      А вона сильніш тримала…

      Погуляла, пострибала,
      З Дао кісточки рівняла,
      Все вдихала й видихала…

      А вона «впусти!» кричала…

      Як пустити?
      Ти ж стискаєш,
      Ніби морок закликаєш,
      Серце в шмаття розриваєш…

      Рана, рана…
      Ким ти дана?..
      Спи, дурненька,
      Не здолаєш.

      02.10.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ***
      Поміж зорями нам скитатись
      З незрозумілих для них причин
      Чи інфузоріями прикидатись
      Пустившись за течією в плин

      Кожен сам добуває долю
      Обирає свої шляхи
      А потім отримує ролі
      У спадок від своїх страхів

      30.07.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Палкий втікач
      Ну от і все –
      І ще одне прощання –
      Назавжди’…
      Чому біжиш?
      Втікаєш знов?
      Куди?

      Всі мальви одцвіли
      І навіть хризантеми,
      А ти усе мудруєш теореми:
      Про те як має бути,
      Чом не склалось,
      Як треба жити,
      Щоб співалось.

      Ось це – любов,
      Ось це – кохання,
      А це – лиш пристрасні бажання…

      Ти знаєш все,
      Все бачив, все вивчав,
      І горе й щастя – ти усе пізнав.

      Та навіть більше!
      Знаєш ти за всіх
      Як мають жити всі –
      Без зайвих втіх.

      Ота – дурна,
      Та – гонорова,
      А ця – занадто норовлива…

      І кожна щось тобі повинна.

      Одразу має знать вона
      Щоденні казуси твого буття,
      Здогадуватись про твої дилеми,
      Вирішувать твої проблеми:

      Тобі потрібно їсти, спати і кохатись -
      Невже так складно здогадатись?!
      Покинь своє, сюди іди,
      Бо мої справи важливіші за твої!…

      І може, милий, я й не проти,
      Ставати воїном твоєї роти,
      Та мусиш тоді й ти знати
      Чи є де воїну сьогодні спати…

      27.09.2015






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Міст-Місточок
      Міст-місточок
      На ньому замочок
      Хто кохану приведе
      Долю свою віднайде

      Міст-місточок
      Дубовий листочок
      Хто тут любу поцілує
      Щастя собі начаклує

      Міста вогники
      У вухах - дзвоники
      Закружляли-закрутили
      Гаї-безсоромники

      Та чи літечко промайнуло
      Чи страхіттями дмухнуло
      Забув дорогу до місточка
      Кохана сльози ллє – струмочки

      Милесенький, вважай
      Серце віддане - не край
      Похмурився-посердився
      Й назад прилітай

      А поки своїх демонів
      Ти перемагаєш
      Сюди буду приходити
      Щовечора
      Як знаєш!

      18.09.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. істеричне
      Як же важко відпускати
      Коханого
      Коли сниться
      Що ви в обіймах
      Спаяні
      А все решта – дрібниці

      А ще складніше
      Для серця
      Втрачати друга
      Хоч і бачиш
      Що він чогось мається
      Як в кліточці птиця

      І зовсім не зрозуміло
      Розділяти душі
      Розчинені в просторі,
      У воді і на суші

      І так не логічно
      Не бути разом
      Коли лиш від поглядів
      Вибухаємо сяйвом

      Коли від доторку
      Стає справжнім магом
      Від поцілунку
      Стаю чарівницею

      Це так природно
      Хоч і не дуже звично
      Але що можу сама
      Коли всього він боїться

      09.09.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. ***

      А вчора Смерть приходила –
      Не романтично…
      І навіть не сумно,
      Лиш для тіла не звично:

      Боляче… страшно… соромно… дико…

      Мене налякали?
      Чи наказали?
      Не знаю для чого…
      Ще не сказали…

      09.09.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. The Melancholy of Desert
      Тепло південної ночі
      Дарує радість і спокій
      І друзів сяючі очі,
      І посмішки, й душі широкі…

      І сонце із манго в бокалі,
      І місяць у повні лоскоче,
      Але чогось таки мало,
      Й згадаєш: мене він не хоче…

      Блакитна безодня манить,
      І рибки дивляться в очі,
      Це – Космос! Це – Сила! Нірвана!
      Та щось із середини точить…

      Хвилі Червоного моря
      Лікують душу і розум –
      Ти можеш забути доволі,
      Та тільки не відчай і сором…

      Ти можеш шукати дорогу
      В такій чужій-рідній пустелі.
      Це може давати підмогу,
      Та знаєш: цей дім не оселя…

      Ти можеш любити свободу,
      І вітер! І радість! І спокій!
      Та серце не хоче покою,
      А милого люблячі очі…

      Ти можеш марити сонцем,
      І мандрами, й океаном,
      Та все це – маленьке віконце
      У вічності цього кохання…

      Хоч знаєш – все ще здійсниться
      Не в цьому, то в іншому світі,
      Та хочеться в руки синицю
      І, так банально, – квітів…

      Хочу побачень веселих
      З морозивом і Бастардо…
      І ти сумуєш, я певна,
      Ну напиши вже, коханий?..

      31.08.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. ***
      Не такий мені він,
      Не такий...
      Хоч розумний і вродливий
      Та не мій,
      Ні, не мій...

      Він і добрий, і веселий...
      Як не те?
      Що ж не те?
      Не співає моє серце,
      От і все...
      Таки все...

      Відлюбила? Не схотіла? -
      Відлітай!
      Не тримай...
      Хай деінде знайде щастя -
      Побажай!
      Забувай...

      Полетіла душа в поле -
      Гаю-гай!
      Десь за край...
      Не закличеш чужу долю,
      Не чіпай -
      Поважай!

      20.08.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. ***
      А я знаю що буде далі...
      І мені від того так нудно...
      Ти станеш затятим чекістом,
      А я - строчить мемуари...

      Або може ти схочеш стати
      Лідером якогось ПС,
      Збереш всі можливі медалі,
      А я вивчусь "видіти все"...

      А може полетиш до Аляски,
      Будеш рибкам хвости рубать,
      А я таємно від світу -
      Вороття тобі вишивать...

      А може почнеш ти писати
      Багато цікавих книжок!!
      А я - тебе надихати!..
      Та нє-е-е... це щось зовсім не то...

      08.08.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Злий вірш
      Я б написала йому листа –
      А раптом душа його сколихнеться?
      Але нічого такого нема
      Чого б він не знав – не відгукнеться…

      Я б написала знову вірша
      Про те що не любить і не повернеться…
      Та в мене вже й так їх як в полі вівса
      За всю історію мого серця

      Хоча…

      Про те що любить і серце б’ється
      Але все одно
      Все одно відречеться
      Нема
      Не знала такого Земля

      Хоча?..

      07.08.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    91. ***
      Думалось – піду, відірвуся,
      Поговоримо про своє, дівчаче…
      А тут несподівано – зустріч!...
      І все – я знову не зряча…

      Доле, чого ти хочеш?!
      Скажи вже просто і прямо
      Бо я або в прірву зірвуся
      Або засиплю цю яму

      Говорили, барились – буває
      А перед очима – ти
      І батьківські очі – знає!
      Та не йому наводить мости…

      І знову сама в підземеллі
      У вікні - кабелі… дроти…
      Їду не в свою дорогу
      Йду не в свої світи…

      Миє жінка ретельно підлогу
      Спідниця мете мені шлях
      Не розбираю дороги
      Під зорями – на бобах...

      Драйвер мені співчуває:
      І де ті чоловіки?!
      Компліментами засипає
      Не сила відповісти…

      Чужа хата мене зустрічає
      Чужий білий кіт вже як свій…
      А кохання – не відпускає
      І морозиво – теж відстій

      06.08.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Не відрікаюсь...
      Не відрікаюсь – відпускаю!
      Щораз сама себе ламаю
      Дарую Волю – за Життя!
      Хоч її в мене теж нема…

      Не нарікаю – завмираю…
      Щораз як зраду відчуваю
      Мов дика пташка у вікні
      Що залетіла не туди…

      Не сподіваюсь – пам’ятаю?
      Щораз нещирість усуваю
      Подалі зі свого життя
      Дурні й спізнілі каяття…

      03.07.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. ***
      Чатувала ніченьку
      Розливала річечку
      Щоб шляхи були чистенькі
      По яких іде миленький

      Замісила тістечко
      Заспівала пісеньку
      Щоб доріженька легка
      Мому любому лягла

      Вже і місяць посвітлів
      Зорю ясну засвітив
      Та нема коханого
      В любов мою вбраного

      Знаю-знаю хто тримає
      Долю нашу не пускає
      Хто не вірить в щастя сам
      Не дозволить його нам

      Смаколиків напекла
      Пташенятам віднесла
      Щоб забувать на це життя -
      Разом ми до небуття

      30.07.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Йому все одно
      Йому все одно
      Чи свята ти
      Чи грішна
      Чи напилась гіркої води
      І йдеш сама – пішки
      Йому все одно

      Йому все одно
      Чи гарна ти
      Чи потворна
      Чи співаєш вночі пісні
      Чи балдієш в кіно – від поп-корну
      Йому все одно

      Йому все одно
      Чи бідна ти
      Чи з грішми
      Чи відкрита до нього душа
      Чи як забита – діжка
      Йому все одно

      Йому все одно
      Чи щаслива ти
      Чи плачеш
      Чи відпустила свої гріхи
      І на лисій горі – скачеш
      Йому все одно

      Йому все одно
      Чи радієш ти
      Чи нудьгуєш
      Напився твоєї води
      І за іншими вже – пильнує
      Йому все одно

      Йому все одно
      Чи наповнена ти
      Чи скеля
      Хотів тебе випити всю
      А далі йому – хоч пустеля
      Йому все одно

      Йому все одно
      Чи вулкан ти
      Чи кратер
      Палить за собою мости
      І на попелищі – плаче...
      Йому все одно?

      А тобі все одно?
      Та не зовсім…
      Але знову пустився – дощ!
      Тому виживеш ти
      Сьогодні
      І звариш іншому борщ

      29.07.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. ***
      Не приходь густої ночі
      Не любімось поза очі
      Вийде сонце – стане ясно
      Світ без тебе не прекрасний

      Не пускай до себе в серце
      В очі не дивись відверто
      В темряві нам цілуватись
      Без вельона віддаватись

      Не покриють хусткою
      Назовуть розпусною
      Слава – тобі
      Сльози – мені

      Я не буду захищатись
      На небезпеку наряджати
      Бо все що їм – то і тобі
      Тому іди
      Просто йди

      27.07.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. ***
      Люблю…
      ну що ж поробиш?
      страждаю
      інколи терплю
      радію
      плачу від жалю
      до себе
      інколи до тебе...
      що серце маєш молоде
      та зморене уже таке
      що і любить і вірити боїться...
      і тільки вітер вовком свище
      коли зелені твої очі
      сіріють від густої ночі
      що часом ти впускаєш в себе…
      багато знань
      ще мало змісту
      у такій світлій голові…
      щораз вишукую в собі: чому мені?
      чому??
      мені??

      28.05.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Втішання подружки
      - Не кохає і не любить
      І ніколи не вернеться
      Тільки душу свою згубиш
      Якщо серце сильно б’ється !

      - Ой же б’ється! І як спиниш?
      Дарував він стільки щастя!
      А як осінь підступила
      Виявилось – я у пастці!..

      - Безсердечний… Що ж поробиш?
      Ну не згинуть же навіки?
      - Ні! Скоріш його зведу я!
      Ще відплаче сльози-ріки!

      - Ненависть – біда для долі
      Пожалій себе, миленька!
      - Нагодую я поволі
      Помстою його хитренько!..

      - Відпусти! Даруй надію
      На нове кохання серцю!..
      - Поселив він в ньому мрію,
      А тоді насипав перцю…

      - Подруго! Моя голубко!
      Зрада серце розбиває!
      Ти поплач, а я тихенько
      Колискову заспіваю…

      Так сиділи і тужили
      Подружки мов дві синички
      А як нічка відступила
      То й поснули як сестрички…

      20.03.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. ***
      - Скажи, Розлуко, ти на благо?

      Кохання наше таке юне
      Як пролісок серед снігів.
      Як встояти серед вітрів
      Які ти щедро так розносиш
      Серед лісів, полів, морів?

      - Несуть моря теплі вітри -
      Він встоїть! Але як же ти? -
      (Спитала хитро так Розлука,
      Неначе знає мої муки
      Вагань і пересторог старих).

      - Я буду жити у вісні,
      Де моря ночі голубі,
      Зелені очі у кохання
      І теплі руки у бажання...

      05.08.2006



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. ***
      Прокинулась! А сонце ясне
      Лоскоче вже чоло моє.
      Передчуття: а може, власне,
      Не лиш воно тепло несе?

      Клітинка кожна мого тіла
      Цвіла і квітла ! – мов кричала:
      “Живи й радій, майбутня мати!”
      Мені хотілося співати !..
      Збирати квіти, усміхатись
      Всім враз і кожному!..

      Хто зна, коли гординя та прийшла?
      Спочатку страх...
      Знайшов в мені оту дитинку,
      Що всіх боїться безупинку
      І враз забула, що під Богом
      Ми ходим рівні,
      Що Дорога давно прокладена
      Лишається лише іти
      По Їх стопам...

      ... Страх роз’їдав мої кістки
      І мозок, й душу.
      Боротися я не могла (чи не хотіла?)
      Та навпаки - пиха розцвіла:
      Я така гарна, така мила,
      Розумна, сильна, чарівлива.
      Невже не можу я сама
      Вирішувать своє буття?

      ... Неначе хтось штовхав у плечі,
      Так поспішала...

      Потім – тьма, чари розвіялись...
      Хто ж я?
      Убивця-мати двох дітей?!

      І враз згадалось у лікарні
      Я підпис ставила на бланку
      Під сумою 6, 6 і 6...

      О Боже любий, захисти!

      ....Ми разом плакали 3 дні
      За Твоїми вже дітьми
      Ти – за вікном, а я в квартирі,
      Де все на світі знавісніло.

      Я знаю, Боже, Ти простиш –
      Завжди прощаєш зради наші
      Та де взять сили, щоб на пласі,
      Яку сама собі звела,
      Не втратити усе життя?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Хто застудив твоє серце
      - Хто застудив твоє серце
      Метелицею сніговою?
      - Той хто любив мене терпко
      А потім залишив зимою...

      - Хто застелив твої очі
      Тугою грозовою?
      - Той хто залишив у ночі
      А потім зрадив весною...

      - Хто відібрав твої коси,
      Які розвивались мов верби?
      - Той хто надпив мої роси,
      А потім полинув до неба...

      - Що ж він шукає там? Бога?
      Чи може другої водиці?
      - Бачив він там засторогу:
      Не можна зі мною водиться.

      Коси мої невгамовні
      Обплутують серце і розум.
      Роси мої надкоштовні,
      Щоб пити їх просто… вдома...

      05.08.2006



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Потяг Севастополь-Київ
      І знову потяг Севастополь-Київ,
      Ти знову дивишся в вікно.
      Пишу тремтячою рукою:
      - Сумую вже... А ти?
      - Давно!

      Затримка...
      Осінь невблаганна
      Застигла на пероні...
      – Знай!
      Що ти єдина і кохана!
      - Я вірю – це ж і є – любов...

      І пристрасть тихою ходою
      Пішла на Північ...
      – До весни?
      - А взимку хто тебе зігріє?
      - Звичайно ж ти, і тільки ти...

      25.11.2003



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Світлий князю!
      Світлий князю!
      Чом не дивишся в очі зелені?
      Не показуй, що гордуєш душею в небі!

      До кохання і квітка стремиться,
      А як грає вже людська кровиця!
      Може очі мої не такії?
      Чи занадто літа молодії?

      Ти не бійся – тебе не вкорю
      Першою яблучко те надкушу.
      Посідаєм в зелоному гаї
      Хай нам жайвір пісню заграє.

      Я готова всю ніч милуватись,
      З ясним соколом цілуватись.

      24.03.2005



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. От і полюбила лютії морози
      Защемило серце, підступили сльози -
      От і полюбила лютії морози.

      Вся краса небесна в зиму цю вплелася.
      Я шукала спокій – тепер знаю – ось він!

      Чарами окуті ріки і озера,
      Із привітним смутком різблені дерева.

      І ясніше смутку нема в цілім світі:
      „Ми щасливі, хоч і кригою повиті!

      Завітай в діброви, проклади стежину,
      Поцілуй сніжинку для весни почину!”

      Ось і полюбила лютії морози,
      Та шпаки співають: весна на порозі...

      8.03.2005



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. ***


      Тіла...
      Спрага по коханню...
      Разом з вечора до рання
      Не кажи мені „люблю” -
      Просто випий мене всю!

      На дні знайдеш чорну гущу
      Полюби її ще дуще
      Полюби, якщо зумієш
      Може золото намиєш?..

      4.07.2005



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Молю про одне... (послання солдату)
      я впевнена в тобі - ти сильний
      я вірю тобі як собі
      погляд твій – ясний і пильний
      крізь нети вогню і брехні

      ганьбили мене і носили
      на своїх крисах вороги
      палили наш стяг жовто-синій
      і гідність топили в лайні

      мізки і кістки нам ламають
      та чиста вода знайде шлях
      хоч наші брати ще блукають
      з чужими "піснями" в вухах...

      солдатику, рідний, я знаю
      з сокирою важко в спині...
      і десь там дівчата співають
      а ти - молодий... на війні...

      та знову душа прагне волі,
      твоя і моя. ми як птах
      своєї шукаємо долі...
      на жаль, любий, – знову в боях...

      кровиця людська не водиця...
      прости мене, ясний, прости,
      у дверях вже знову убивця
      не годна була вберегти…

      та ти здужав, синку, на славу
      нівроку – і духом, й мечем
      давай же! відпустимо лаву!
      пуйлу тому й так вже пече!

      настав вже твій час боронити
      мене, і себе. І її,
      ту, що змогла полонити
      сердечко твоє золоте

      ще снитимуться сни кольорові
      лелека дитя принесе...
      вартує щось більше свободи?
      не знаю... та в світі
      існує все ж щось святе...

      таке от послання до тебе...
      такий ось лист мій простий...
      навіки твоя
      Україна...

      прошу про одне: будь живий.

      12.06.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Сон
      Не вміємо говорити…
      Не разом, і не нарізно
      І тільки в грудях виє
      Біль той пекучо звичний…

      Та раптом здригається простір:
      Міцно вхопивши за руку,
      Питаєш:
      - Чого ти хочеш?? -
      Крізь зуби грізно і терпко.

      - Я знаю чого я хочу
      Та спершу скажу зворотнє:
      Нічого такого не треба
      Чого б не хотів ти всім серцем.

      - Ну а чого ж ти хочеш?? –
      Стиснув передпліччя до болю
      - Хочу всього й одразу
      На тиждень… на місяць… на долю…
      На вічність… на день … на хвилину…
      Але при одній умові…

      - Кажи вже свої умови! –
      погрозу в голосі чую.
      - Щоб щиро, відверто й прозоро,
      Й без жодної застороги.

      …завмер… і забув, що тримаєш,
      А я терплю, не здаюся…
      - А ти чого хочеш? – питаю… -
      … зламався… ослаб… розколовся…
      Потупив до долу очі…

      - А дай я вгадаю, коханий?
      Одвіку шукаєш те саме:
      Одразу всього й бездоганно!
      Шукаєш… чекаєш… я знаю…

      Але, на жаль, не зі мною…
      Навіщо тоді кохаєш?..

      Мовчиш…
      А що тут ще скажеш?

      ... Тиша скрегоче зубами
      мов привід гуляє по полю...

      - Тоді відпусти вже… благаю!..

      Збілілі вуста шепочуть:
      - Лети… тебе не тримаю…


      Зіниці розлились по оку – твої і мої – бо горе
      Зрікатися тої сили, що може звертати гори…

      Чи віщий той сон, чи мара, чи хто його тепер знає?
      … болючий синець на передпліччі досі ще відчуваю…


      04.07.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Так хочеться в стареньку церкву
      Так хочеться
      В стареньку церкву
      Забитися – і на коліна...
      Не образам дивитись в очі –
      Крізь куполи, на небо синє.
      Летіть де зорі та галактики,
      Вдихнуть весь Всесвіт!..
      І затамувати подих...
      Ні, Отче, я прийшла не плакати –
      А пити щастя,
      Як джерельну воду!
      11.10.2003



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --