Вірити у мудрого і справедливого вождя (лідера, генсека, пахана, ідола, авторитета etc.)

Жити у краї, маючи хату скраю.

Трясти штанами замість ворушити мізками.

Закладати за комір і ближнього.

Продаватися за гречку і стрибати у гречку.

Працювати і красти за себе і за того хлопця.

Влаштовувати базар і не відповідати за базар.

Прикидатися дурником, вважаючи дурнями всіх інших.

Жити «по понятіям» і розмовляти на «общепонятном».

У вині, окрім істини, є ще й алкоголь.

Майже всі знають, як уникати токсичних продуктів. Навчитися б оминати токсичних людей.

Молодість залишає по собі спогади і гріхи.

Якщо любов схожа на сон – пробудження настане неминуче.

Дурень багатіє віртуально, а спритник – реально.

Родзинка українських виборів – із двох лих обирати найменше.

Скільки народові не служи, а він усе скоса дивиться.

Навіщо така перемога, якщо переможці заздрять переможеним.

Нові війни заступають у пам'яті попередні.

Хто не ризикує – живе нудно, хто ризикує – живе мало.

Подолати нашу корупцію – що вирвати хворий зуб разом із головою.

Все добре, коли в міру. Лишень міра у кожного своя.

Здоровий оптимізм краще за нездоровий песимізм.

Кохання – людський антураж довкола природного процесу відтворення.

Хотів задовольнити чужу жінку. Але задовольнив лише власну цікавість.

Якщо любов щаслива – про неї не пишуть. Нею займаються.

Ми прагнемо позитиву. Але періодично наражаємося на негатив.

Найкумедніша та іноземна мова, яку трішки розумієш.

Суд його ловив, та не спіймав.

Війна війною, а бізнес «по понятіям».

Коли не знаєте, як робити, то робіть, як знаєте.

Справжні шанувальники жінок менше як тричі не п’ють.

Можна писати як на тверезу, так і на п’яну голову. Аби лиш голова була на місці.

Думку, як і жінку, треба схоплювати негайно.

Що ретельніше готуєшся до чорного дня, то швидше він настане.

Фортуна посміхнулася. Але криво.

Глибше копаєш - глибше мислиш.

Як співається у популярній пісні: «Все в нас є». Є в Україні навіть свій Марс. Нехай це навіть маленький хутір на Чернігівщині, де мешкає лише 5 осіб. Є у нас і Кайнари (майже Канари, дарма що на Київщині), і Геленджик. І Ялта є не лише в окупованому Криму, а й поблизу Маріуполя. Є й Костянтинопіль, Дамаска (чим не Дамаск), є й Казбеки.
А прямісінько в центрі України знаходиться славний Кривий Ріг. Для багатьох політично активних українців це – наче для совків колись Ульяновськ.
Але ж роги бувають не тільки криві. Ще можна собі уявити Чорний Ріг, Мишурин Ріг чи навіть Одноріг, я пам'ятаю про колись наш Таганріг, а от Глибокий Ріг – уявити важко...
Декотрі села й містечка своїми назвами не лише дивують, а й лякають. Я б не волів опинитись у Западні, вагався, чи варто їхати до сіл Небіжка, Кощіївка, Каракурт, Тарган чи Пороскотень. Щось не приваблюють ні Геївка, ні Гейці, ані село Хренів ані місто Хирів. Що доброго може чекати у Страхоліссі, Ворокомлі, Панікарчі, Облапах та Полапах. Чи не спіткає там Заморочення?
Не кортить зануритися у води річок Свинорийки, Поросячки, Дупи чи озера Люцимер.
Але то, загалом, думка чисто суб'єктивна. Швидше за все, там чудова природа і привітні люди, не гірші, ніж у Раю, Райгороді чи Райському. Близько сорока поселень України у своїй назві мають корінь «рай». Красиво жити, звісно, не заборониш.

Не пхай біду наперед, бо Сізіфом станеш.

Здешевлений сир буває там само, де і безкоштовний.

Навіщо шукати вихід, коли входу не бачиш.

Кожна людина – клубок нервів. Лишень намотані по-різному.

Причини усіх негараздів набагато легше шукати у ближньому, аніж у собі.

Одні чинять несправедливість, інші з нею борються. І чинять іншу несправедливість.

Кожен народ намагається потягти ковдру історії на себе.

Робити добре і робити добро – не одне й те саме.

У казочках для дітей щось і для дорослих перепадає.

Подайте Хуану на марихуану.
Подайте Зенону на літр самогону.
Подайте Юркові на жриць любові.
Подайте Овсію на зеленого змія.
Подайте Філіпу на відеокліпа.
Подайте Абраму на рекламу.
Подайте Денису на вирубку лісу.
Подайте пахану на копання бурштину.
Подайте Омельку на купівлю земельки.
Подайте Антону на дірку у кордоні.
Подайте ескулапу на лапу.
Подайте депутату добрячу зарплату.
Подайте президенту апартаменти.
Подайте мільярдеру ручного прем'єра.
Подайте народу на хліб та воду.

Що ліпше – мільйонер, який не воліє стати мільярдером, чи мільярдер, який не воліє стати мільйонером?

Злодії у нас де завгодно - тільки не в тюрмі.

І чого тільки не зробиш, аби не робити те, що належить.

Хто стелеться, об того ноги витирають.

Хто постійно почувається ображеним, того постійно ображатимуть.

Беріть від життя, скільки можете, але ж не надірвіться.

Немає нічого постійнішого за жіночу непостійність.

Довкілля заполонили надприродні моторошні звуки. Напливаючи ритмічними хвилями, вони вивертали душу, тьмарили свідомість. Видавалося, що то монстри з потойбіччя вивергали свою лють перед тим, як зійтися у смертельному герці. А, може, то посланці позаземних цивілізацій у такий спосіб попереджали землян про навислу над ними космічну небезпеку.
Та наразі усе було прозаїчніше. То дідусь шкрябав сковорідку.

Скориставшись сутінками, сорокарічна сексуально стурбована стервова Стефка спробувала спокусити скромного сорокап’ятирічного Степана. Споконвічний самітник статечно спацерував стежиною санаторію серед старих сосен. Спостерігши сердешного, спокусниця справно сплітала сіті. Самовдоволено сміючись, солодкоголосо співаючи сороміцьких серенад, стрясаючи соковитими стегнами, сиплючи синьоокими стрілами, силоміць спонукала спаруватися.
Спантеличений сором’язливий Степан страшенно спудився. Схвильовано стукало серце. Стугоніли скроні. Спітніла спина. Сахнувся соромітниці. Самохіть спустив сильний сопух. Спалений соромом, спробував спекатися стерви, стрибнувши стрімким схилом струмка. Спаралізований страхом спіткнувся, скотився стрімголов. Сильно стовк сідниці. Стратив свідомість.
Споночіло. Світилися світлячки, сюрчали сюрчки, стогнали сичі, сновигали страхітливі створіння. Скраю села скавуліли собаки. Стрельнув сухий сучок. Спам’ятався. Стало страшно. Стиха ступаючи скрадалася спокусниця. Спритно схопила сіромаху. Спробував спротивитися. Стиснула сильніше. Скорився. Сталося. Скористалася сповна.
Світало. Співали соловейки. Сонячний серпанок сповивав святкові строї струнких смерек, стелився спорожнілими стежинами сонного санаторію. Скраю старої соснини, спустошений статевим свавіллям, солодким сном спав стомлений Степан. Снилася Стефка.