Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Рту Рту (1996)



Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   Айсберг
    Айсберг відколовся від Ґренландії чи-то ба Антарктиди
    і задрейфував:
  •   ***
    Не мовчи, будь ласка, не мовчи,
    ти ж бачиш дуло біля скроні:
  •   Арабська весна
    Поїзд стукає ударами серця по зламаних ребрах:
    наздоганяє шум від палаючого зеленого й жовтого листя,
  •   Тернопіль
    Я відчуваю запах цього зеленого міста,
    і готовий жити тут або померти тут.
  •   Алевтина
    Одного вечора, коли вкотре нажрався в одній бичарні,
    по дорозі за черговим бокалом я помилково підсів до однієї сумної пані.
  •   Ужгород
    Запах молодого вина, розведеного дешевим спиртом,
    доноситься крізь бруднокоричневе скло чесної недовіри.
  •   Львів
    Скриплячі звуки гнилих людських душ
    доносяться смородом просто в уламки забутих сердець ностальгії:
  •   Луцьк
    Я був закоханий у це сране місто
    без нічних вогнів і метеликів.
  •   9/11
    Твої діти померли від раку, поки ти спав.
    Вони гинули під чужий стукіт серця у ритмі блюзу,
  •   Bomfunk MC's
    Я — представник покоління зламу тисячоліть.
    За моєю спиною війни та катастрофи,
  •   Смерть рок-зірки
    Коли ти (випадково/навмисне) стаєш тим,
    від кого твої батьки намагались тебе захистити
  •   Сенсей
    "Ти пропиваєш свій талант" —
    сказав мені хтось.
  •   4FEWIT
    Я впізнаю небо по звуку
    Винищувача,
  •   Пам'ятай ім'я
    Пам'ятай своє ім'я.
    Що б не трапилось, пам'ятай своє ім'я.
  •   Спочатку — пиво
    Якось у мене спитали, хто я такий.
    А я посміхнувся і сказав "Спочатку пива налий.
  •   Хвіст
    Здається, ти не хотів курити, але закурив.
    Ти нібито хотів сонце, але потрапив під серію злив.
  •   Будинок за рогом
    Будинку за рогом, що ти ховаєш в собі,
    Коли замість зорей тобі світять ліхтарі?
  •   Анафема
    Агов, поете, чому ти такий чистий?
    Тебе не потріпало твоє життя?
  •   Банка фарби
    Сірі дні, погода, будинки.
    А я десь о п'ятій на ринку
  •   Фастфуд
    Прокинувшись, в першу чергу йдеш у Макдак
    (Прихопивши, щоправда, пару штанів),
  •   Хікка
    А ви коли-небудь не виходили з дому протягом тижня?
    Чи двох, чи трьох...
  •   Агов, Маяковський!
    Агов, Маяковський, якби ти жив зараз, чи був ти радий
    Урба-
  •   Я не лицар
    Я не лицар на білому чи афроамериканському коні
    І ніколи не подам дамі руку.
  •   Вітер, ховаючи
    Вітер, ховаючи беззоряне небо,
    Потрапляє під ребра.
  •   Злам
    Крізь дірку в озоні,
    Яка десь у зоні
  •   Те, що
    Коли очі червоні,
    Ти більше бачиш.
  •   Probably future
    Мене вважають негідником, ворогом, сволотою,
    Який не знає нічого в житті.
  •   Міста
    Підвали, клей, трава, шприци,
    Крокодил і героїн,
  •   ****
    Do not obey
  •   Бомж
    Пам'ятаю, колись ішов чи то до школи, чи то бухати
    І побачив на дорозі бомжа.
  •   Якось я взяв у руки телефон
    Якось я взяв у руки телефон, набрав номер
    І спитав: "Ало, чувак, є що?".
  •   Пейзаж
    Хмари на небі сірі як душі.
    Земля почорніла, неначе калюжі
  •   Пума
    Солодкий чай, міцні сигарети,
    Зоряна ніч: я не боюся померти.
  •   Вогнепоклонники
    Усе насправді ближче, ніж здається.
    І бог у кожному з нас.
  •   Молочний шлях
    Космічний корабель і далі пливе.
    Я не знаю, яка моя мета
  •   Ніч — це осінь
    Ніч — це осінь; комусь до вподоби вона.
    Хтось каже, що в ній знаходиться сенс.
  •   Як завжди
    Цигарки, гітара, пиво, горілка —
    Доходжу я ледве додому.
  •   Холодний чорний чай
    Сам на сам зі своїми думками
    Я літаю між небесами
  •   Спочатку було слово
    Спочатку було Слово.
    Не на івриті, англійською чи латинською мовою.
  •   Завтра
    Завтра я стану буддистом,
    Завтра я стану графом
  •   Зрада втечі
    День після дня
    Наступає, звісно.
  •   куди
    синє світло і туман
    пролетіли крізь паркан
  •   Ліверпуль
    Електричка, автобус, літак,
    Попутки, яхти і танк,
  •   Мамо
    Мамо, я живу в місті, де бігають не за тими;
    Де тупе бидло диктує свої правила богемі;
  •   Камбек
    Після кривавих боїв та критики,
    Я прийду, і ти залікуєш всі мої рани.
  •   Галюцинації
    Я пам'ятаю часи, коли ми писали
    Про поетів-шлюх, руйнування системи,
  •   Любов слабкого дурня
    Я бачив все:
    Життя, кохання і розлуку.
  •   Шлях мій, шлях твій, шлях усіх
    Я поїду крізь всесвіт
    Через усі дороги й бездоріжжя,
  •   Без сенсу
    Життя і біле, й чорне,
    Й інші має кольори.
  •   Сан-Франциско
    Коли ти приїдеш у Сан-Франциско,
    Після квітів у волоссі та зустрічі з хорошими людьми
  •   Паперовий король
    Усе це якось до дідька боляче
    Й знайомо,
  •   Der Nebel
    Коли я нарешті повернувся додому
    (Звідки забув, десь далеко за Львовом),
  •   Я кинув курити вчора зранку
    Я кинув курити вчора зранку,
    Відкинувши так останню ланку,
  •   Світанок
    А сьогодні світанок почався надто рано,
    Коли ще автомобілів чутно не було,
  •   I will not
    Анабіоз моєї душі і мого тіла,
    Які я загорнув для відправки невміло,
  •   Strawberry Fields Forever
    І небо над нами не те.
    Не те, що було раніше.
  •   Моє море висихає останні кілька декад
    Моє море висихає останні кілька декад.
    Воно, як і я, самотнє в собі назавжди.

  • Інша поезія

    1. Айсберг
      Айсберг відколовся від Ґренландії чи-то ба Антарктиди
      і задрейфував:
      таким був початок битви,
      який одразу веде до кінця.
      Здалека від берегів і морських шляхів
      близився він до Гольфстріму.
      Невже час данини жертви біді
      настане так ждано і різко?
      Дрібна тріщинка — як символ загибелі —
      вдарила просто у душу.
      Скільки ще потрібно символів,
      щоб зрозуміти: баланс порушений?
      Що далі, то ближче до Екватору,
      що далі, то шлях все більше строкатий.
      Чи дозволиш ти комусь назвати тебе аматором?
      Заради цього готовий душу продати?
      А ти все тонеш і тонеш,
      позаду — гарячі й холодні води,
      на тобі живого місця не залишилось зовсім,
      хоч ти й живий. І так буде доти,
      доки шукатимеш штормів замість штилів,
      відбиватимешся від тиші до берегів,
      хотітимеш краху, втрачатимеш силу;
      доки гориш.
      Тріщини перетворюються в шрами,
      шрами показують досвід,
      досвід інших — земля під людськими ногами
      або водяна тиша.
      Від тебе залишилась крапля,
      а ти не пройшов і півшляху.
      Твоя сутність — тепер лиш частина краху.
      Ти і сам — суцільний крах.
      Нехай ти — ніщо
      і нічого не залишилось від твоєї льодяної мантії,
      але десь всередині віриться, що додрейфуєш до
      Антарктиди чи-то ба Ґренландії.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Не мовчи, будь ласка, не мовчи,
      ти ж бачиш дуло біля скроні:
      не потрібно чекати якоїсь війни,
      щоб почути постріл.
      Не мовчи, будь ласка, не мовчи,
      ти ж бачиш, що я готовий,
      ти ж бачиш тінь від петлі на стіні.
      Благаю, скажи хоч слово!
      Я спалю всі тексти: свої й чужі,
      якщо далі чутиму тишу.
      Хоч щось, хоч зле слово про мене скажи,
      і я буду живий, можливо, щасливий.
      І нехай весь у ранах іду по асфальту,
      нехай без сенсу, нехай без надії,
      нехай заряджений завжди мій "Вальтер",
      одне лиш слово врятує від дії.

      А ти все мовчиш
      так ніжно, так гнівно.
      І моя голова, як осінній лист
      (чуєш, осінній?).
      І поки я ще тут, поки я ще не вдома,
      Заради усього святого й грішного скажи,
      скажи хоч слово.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Арабська весна
      Поїзд стукає ударами серця по зламаних ребрах:
      наздоганяє шум від палаючого зеленого й жовтого листя,
      руйнуючи по дорозі все, збиваючи людей на "зебрі".
      Ти ж — пасажир цієї машини — сидиш без кисті
      на лівій чи правій руці (ти вже й сам забуваєш)
      та без пензля й балончика фарби —
      і так подорожуєш бозна куди під звуки собачого лаю
      та блатну нецензурщину гравців у нарди.
      Вже котру годину гризеш себе зсередини,
      вже вкотре обіцяєш собі їхати кудись автобусом, літаком або навіть стопом:
      ти ж ненавидиш цієї поїздової естетики
      із запахом старої ковбаси та прокислого кисломолочного потопу.
      — Хороша погода, — промовляє попутник — обожнюю осінь.
      — Вересень — фуфло, — відповідаєш — вважав так з дитинства, вважаю так досі.
      Ти ж знаєш, що осінь не дуже-то й хренова,
      що за листопад ти би й душу продав,
      що до листопаду готовий махнути поїздом знову,
      та квитків давно вже нема.
      А ти пам'ятаєш, який стояв густий сивий дим
      дешевих сигарет а-ля "Прилуки" чи "Столичні"
      між двома опонентами, за допомогою рим
      подорожуючих від Києва до Лішні?
      Це була своя романтика вільних людей,
      які боролись за свою свободу алкоголізмом,
      яким було відверто похую, анархіст ти чи гей,
      лиш би не дозволяв собі занадто низько впасти/сісти.
      Уже пізно.
      Наступна станція — кінцева,
      а до листопаду ще не одна країна, не одне місто:
      для цього у тебе занадто
      мало
      нервів.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Тернопіль
      Я відчуваю запах цього зеленого міста,
      і готовий жити тут або померти тут.
      Легкою п'яною ходою постмодерніста
      торкаюсь до райського ґрунту, який поглинув бруд,
      і крізь сигаретний дим, і крізь чорний непроглядний морок.
      Похмільна водойма перекриває шлях до цілі.
      Але всім похуй. Більше того, всім пофіг.
      Нікому немає справи до цієї смердючої гнилі,
      яка оточила зруйновані мури едемського саду
      (їх не знищили солдати хрестових походів
      чи лицарі-вихідці з Багдаті).
      Чи ти готовий хоча б на мить стати уродом
      і дати відповідь на всі питання,
      викоростивуючи (чи ні) свої лайнові сарказми й іронії,
      незрозумілі метафори, фальшиві дані,
      гучні слова в передсмертній агонії?
      Чуєш, суко?
      Це все. Це — глухий кут.
      Відповідай, поки обличчя вологе, а в роті сухо:
      ти готовий жити тут?
      Ти готовий померти тут?

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Алевтина
      Одного вечора, коли вкотре нажрався в одній бичарні,
      по дорозі за черговим бокалом я помилково підсів до однієї сумної пані.
      Ненавмисне почавши розмову з дуже кривого знайомства
      і перепитавши кілька разів, дізнався ім'я її — Алевтина. І ось я
      після майже тривалої паузи сказав: "Алевтино, чому ти така сумна?
      Якщо можеш, постав мені пива або вина (а краще шмурдяка),
      я вислухаю всі твої грусні історії, балади,
      і, можливо дам якоїсь поради.
      Алевтина поглянула на мене, піднявши обличчя на світло.
      Я налякався чи то її фейсу , чи то того, що не буде мені й півлітри.
      Вона встала й пішла. Я подумав: "Бля, не щастить мені з жінками",
      Та за мить вона повернулась і закликала на чашечку кави.
      Ми пішли у якийсь совковий двір, захопивши по пачці "портвейну".
      Вона розказала про важке життя та фанатів Девіда Лейна,
      про те, що любить вірші, якогось Жадана,
      який дав їй колись автограф, якого давно вже нема.
      Я й сказав: "Алевтино, я не поет і не напишу про тебе вірш,
      але якщо ти поставиш ще бухла, я буду вдячний тобі навічно
      і навіть скину тобі покурити". За мить ми пили з нових пачок.
      Вона розповідала про своїх колишніх та їхні тачки,
      про теперішніх та мою щодо цього пораду.
      "Алевтино, ти — шлюха" — хотів, бува сказати,
      та відірвавши пів цигарки від душі для неї,
      вимовив раптово: "Алевтино, ти моя феє,
      дай гроші, я збігаю в магаз"
      і випив пів пачки за раз.
      Далі нічого не пам'ятаю.
      Зранку прокинувся, зрадів, що Алевтини поряд немає.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Ужгород
      Запах молодого вина, розведеного дешевим спиртом,
      доноситься крізь бруднокоричневе скло чесної недовіри.
      Амбіції, від яких залишаються останні найдрібніші крихти,
      навічно змушують шкутильгати однією ногою наліво
      від напів-життєвих стереотипів до реальності.
      Я плазую, що є сили від кількохгодинної дешевої п'янки в дорогому автомобілі,
      думаючи, що немає потреби більш нагальної,
      ніж тікати від клятих дебілів,
      в яких є все,
      навіть криве почуття гумору, приправлене очевидним страхом.
      Я готовий продати свою останню пропиту нирку, лишень
      щоб уникнути краху під дахом.
      Проводячи відмороженими пальцями по розігрітих до червоного струнах,
      я ховаюся за стіною з перегару та сигаретного диму.
      Я готовий заблудитися в ранкових холодних дюнах,
      лиш би забути цю невдячну дитину.
      Ейфорія від алкоголю закінчилась минулого вечора,
      Цей ранок же — свідок нещасних бродяг.
      Я б хотів подзвонити до диспетчера,
      який дарує захисний від краху дах,
      та він (чи вона) не почує мене через звуки помиїв,
      які ніби з самого космосу летять до цього смердючого пекла.
      А чому б тобі не скуштувати цієї гнилої дині,
      приправленої вінком із засохлого тер'на?

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Львів
      Скриплячі звуки гнилих людських душ
      доносяться смородом просто в уламки забутих сердець ностальгії:
      повернення до пекельно знайомих вулиць у
      райському куточку, забутому через невиправні дії
      одного з безкінечних минулих життів.
      Пусті погляди прозорих обкладинок сверлять смердючу карму.
      Мені набридло брехати людям і собі:
      я не впевнений, що зможу співати осанну,
      бо немає, для кого; немає, чому; немає сенсу:
      я не пройшов усі вісім кроків
      ні босячи, ні електричкою, ні на венсах,
      бо ці вершини для мене надто високі.
      Цьогорічне повернення до раю вже рівне Чистилищу,
      до пекла ж потрібно духовно рости.
      А чи ти готовий усе зробити для того, щоб
      спалити незведені темні мости?

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Луцьк
      Я був закоханий у це сране місто
      без нічних вогнів і метеликів.
      Я ламав усі свої кістки,
      аби нажратись у цих колхозних генделиках,
      а потім прокидатись в автобусах,
      які ведуть в нікуди.
      Мені не потрібні ваші мегаполіси!
      Мені потрібна крапля води,
      дешевої, як це місто,
      його люди, дороги й душа.
      Я б, може, воскрес, та пізно:
      після десятої не повернуть життя.
      Нехай тут усе потонуло у грішних пісках,
      байдужі мені гарячі кастети:
      по асфальтних венах тече чеснотний крах,
      алкоголь, СНІД, майже щирі пріоритети.
      Ненависна армія гидких почуттів
      заполонила бетонне серце жертви абортів,
      які кожен робив щоразу, як тільки тут осів,
      перекриваючи кожну ділянку безкінечної аорти третього сорту.
      Зататуйовані тротуари дешевими мокрими партаками
      боряться із прокуреними легенями міста
      проти необхідного кожному скаму.
      Коли, блять, закінчиться ця чортова пісня,
      вогню і смогу, які закривають очі?
      Я хочу дивитися крізь пальці на правду,
      а ти не хочеш?
      Місце народження й гибелі андеґраунду,
      який ніколи тут не стане мейнстримом.
      Тобі потрібне таке життя серед сріблястої пустелі,
      оточеної кислотно-сірим димом,
      крізь який не знайти кляті двері,
      за якими дорога до пекельного дива?

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. 9/11
      Твої діти померли від раку, поки ти спав.
      Вони гинули під чужий стукіт серця у ритмі блюзу,
      не залишаючи позаду — у спогадах — свій анклав,
      заради якого продали втретє свою душу.
      Хтось із них народився за мить до смерті,
      переживаючи століття своїх попередників,
      які не виходили за межі дельти;
      які не спілкувались ні з ким, крім своїх посередників.
      Проживаючи своє убоге життя під твоїм байдужим крилом,
      жоден з дітей твоїх не міг стояти спокійно.
      Усі вони падали вниз, минаючи сон,
      мов боялись запізнитись на війни,
      в яких гинуло твоє покоління
      під променями грамофонів та вай-фаю.
      ВІЛ-інфіковані жертви родини
      мазохістів, лібералів та маніяків
      давно зробили свою справу:
      самогубство під об'єктивом газових камер.
      На їх вбивство зроблено надто багато ставок:
      заради цього вмирали Ганді та Крамер.
      Думка про смерть твоїх діток літає навколо
      егоїзму, сексу та вічно-благодатного вогню.
      А ти всього лиш лисіючий п'яний онколог,
      який спить розчленований на п'ятій авеню.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Bomfunk MC's
      Я — представник покоління зламу тисячоліть.
      За моєю спиною війни та катастрофи,
      перед моїми очима намагання дати відповідь,
      не використовуючи ритми, рими та строфи;
      на моїй пам'яті смерті мільярдів рабів,
      у моїй грудній клітці стукіт коліс інквізиції,
      по моїх венах тече чорно-золотистий дезоморфін
      до мозку, який палає мріями вбивці і
      жертовним вогнем, який загас у пустелі
      ще десь шість тисяч років тому;
      крізь мою голову проходять тунелі,
      які ніби ховають під собою смертельну біду,
      прикладену холодним металом незнання до моєї скроні;
      під моїми ногами розпечене скло свавілля та беззаконня.
      "Хто-небудь, блядь, мене питав, чи хотів я такої долі?" —
      Це риторичне питання, це межа моєї комфортної зони
      чи зони комфорту? Байдуже: все одно всі думають, що це бог,
      який ставить нам за поведінку хороші/погані бали.
      Тим не менше, я — представник покоління зламу епох
      і їй-богу, остання ера мене заїбала.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Смерть рок-зірки
      Коли ти (випадково/навмисне) стаєш тим,
      від кого твої батьки намагались тебе захистити
      (адже не можна, щоб їх донька чи син
      ставали алкашем, наркоманом, двієчником чи бандитом),
      поволі задумуєшся про те,
      що далі вже нікуди йти;
      що далі лише смерть
      не від старості, вбивства чи війни.
      Але знову плюєш на ці зайві думки,
      Береш шприц, вату, пасок, інші причандали.
      Ледь не забуваєш, що в тебе є аж дві руки,
      що дає тобі варіанти й далі
      (поки, звісно, вони самі не відваляться
      або не знищить їх ампутація).
      За мить до того, як зроблена справа,
      лякаєшся дзеркала, що навпроти дивану.
      Досить весела виходить забава:
      бігти зі шприцом і ложкою в ванну.
      Але до кайфу далеко, хоч герич пройшов кілометри:
      внутрішній голос перебиває шуми ейфорії.
      — Мамо, де ти, сука, де ти?
      Твій син помирає, тонучи у кахельному вогні!
      У відповідь — тиша. Лиш краплі води
      долітають годинами із прогнившого крану до прогнившого зливу
      і провал твого тіла крізь землю — як символ біди:
      ти забув свою міру.
      І знову тиша, цього разу повна.
      Навіть твій внутрішній голос мовчить,
      боїться сказати, бо змова
      навколо. Навколо всі у змові, щоб за мить
      убити тебе ударом просто в серце,
      просто у легені, дешево й сердито.
      Твоя кров коливається з мільйонами йобаних йоктогерців,
      що змушує тебе хотіти допомогти себе вбити,
      Але ти не можеш.
      Вони зроблять це самі.
      Хто вони? Та кожен,
      хто поки не тонув у кахельному вогні.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Сенсей
      "Ти пропиваєш свій талант" —
      сказав мені хтось.
      "Ти не проп'єш свій геній" —
      це вже я сказав
      і вкотре прийняв останні кілька доз,
      після чого побіг спати на вокзал
      з надією на те, що ніколи не прокинусь
      і залишусь невідомим, як для трієчника синус.
      "Не пий! Не кури! Припини вбивати дітей!" —
      Лунає голос моралфага.
      "Що ти робиш? Ей!
      Сенсей!" —
      Блискають лаги
      Від літаючого даху.
      "Заїбало" — тиха думка на губах.
      Агов ти! Кецакоатль чи Аллах!
      Ти також був моралфагом?
      Мовчиш? О'кей, як хочеш.
      Ігноруй і далі, як завжди.
      От тому у мене вибір
      Не завжди на користь води.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. 4FEWIT
      Я впізнаю небо по звуку
      Винищувача,
      Здається,/./ СУ/ка/./,/
      Це наче удар в обличчя
      Вічний,
      Неначе хаос і спокій
      У моєму житті.
      Неважливо, скільки мені років —
      Я назавжди в лайні.
      Чи це того варте?
      Ні?/!/ Так!/?/
      До біса Птолемеїв і Сартрів!
      До біса лайно! До біса життя!
      До біса квадратів і монолізів!
      І цей "вірш" до біса.
      До біса!
      Я хочу курити з тобою з однієї пачки,
      Дути шмаль з одного пакету,
      Пити пиво з одного ящику,
      Ненавидіти однакові фільми й газети.
      Я хочу, щоб ти презирала інтимну лірику, як і я,
      Не вірила зі мною в кохання,
      Зрозуміла, що все життя — хуйня
      Одна на нас двох. Назавжди.

      Коли я почую двигун літака, підніму очі вгору.
      Заплющу,/./ Вдихну повітря й піду додому.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Пам'ятай ім'я
      Пам'ятай своє ім'я.
      Що б не трапилось, пам'ятай своє ім'я.
      Від початку до кінця,
      До початку від кінця,
      Щоб не трапилось що-небудь,
      Пам'ятай.
      Це не сложний ребус,
      О'кай?
      Це ж, бляха, всього лиш ім'я,
      Яке в тебе одне.
      Ти можеш придумати ще десять або навіть два,
      Та не обманюй себе.
      Як дають — тікай:
      Брати немає мази,
      Краще поїхати до Гаази
      (я так знайшов своє ім'я).
      Не забувай своє ім'я,
      Не роби собі проблеми,
      У тебе ж є вона одна:
      Ти — безіменний.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Спочатку — пиво
      Якось у мене спитали, хто я такий.
      А я посміхнувся і сказав "Спочатку пива налий.
      Потім розведемо вогнище, візьмемо банку
      Й будемо кричати пісні до світанку,
      А поки ти пива налий.
      Ну ж бо, старий".
      І він налив, і сталося все так, як і було домовлено.
      І я прийшов додому втомлений
      І одразу впав на ліжко.
      Рідко,
      Дуже рідко буває так, що я таки доходжу.
      Переважно вирубуюсь не потрапивши до "Москвича" чи "Доджу",
      Якого застопив,
      І сплю дуже довго, поки
      Не прокинусь посеред сміття на якійсь вписці
      Поряд із чиєюсь блювотою в мисці.
      Тоді пощастить, якщо помиюся і піду додому
      Знову.

      Колись у мене спитають, хто я наспраді.
      А я посміхнусь, хоч і не буду цьому радий.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Хвіст
      Здається, ти не хотів курити, але закурив.
      Ти нібито хотів сонце, але потрапив під серію злив.
      Здавалось, ти не хотів помирати,
      Але щось відбулось позаду
      Й ти не встиг озирнутись, коли вже програв,
      І навколо шиї твоєї удав.
      Смертельний удар
      Ти сам собі наніс. Тебе кидає в жар
      Від самої думки про те, що ти міг програти,
      Але все ж програв. І так ти
      Картаєш, картаєш, картаєш себе за ніщо;
      Не за те, що ніколи не знав смаку Бордо;
      Не за те, що завжди був хуйлом;
      Не за пропиту печінку; не за кожен облом;
      Не за підтримку якогось дядечка Сема.
      Ніщо. Ти — ніщо, і це єдина твоя проблема.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Будинок за рогом
      Будинку за рогом, що ти ховаєш в собі,
      Коли замість зорей тобі світять ліхтарі?

      Будинку за рогом, у тобі прописані люди чи духи?
      Мабуть, друге, бо ти ще не бачив наруги.

      Будинку за рогом, чи існуєш ти поза ночами,
      Коли немає нічого і хочеться цигарки хоча б?

      Будинку за рогом, хто ти насправді:
      Бог цього Всесвіту чи мишеня в якійсь лабі?

      Будинку за рогом, а що як буде облога?
      Я не проживу без тебе, будинку за рогом.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Анафема
      Агов, поете, чому ти такий чистий?
      Тебе не потріпало твоє життя?
      Ти можеш виглядати охайно, звісно,
      Ліпити свій образ, як тісто,
      Та без емпірики сенсу нема.

      Агов, поете, чому ти такий веселий?
      Невже тебе радує таке буття?
      Тебе заспокоюють жовті газети,
      Щоденні мінети,
      В яких пасивна роль, звісно, твоя?

      Агов, поете, чому ж ти гордий?
      Поезія — це щось високе?
      Це нижче, ніж політичні білборди,
      Блатні акорди,
      Які виглядають жахливо і з космосу, і збоку.

      Агов, поете, чому ж ти тверезий?
      Тобі подобається це все лайно?
      У тебе є чіткий життєвий тезис?
      Хоча до біса це. Ти залишишся "ПОЕТОМ" все одно.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Банка фарби
      Сірі дні, погода, будинки.
      А я десь о п'ятій на ринку
      Придбав банку фарби,
      Аби не була така ж сіра хатинка.
      Банка закінчилась, і я подумав, що ще одну взяв би,
      Щоб не було депресії чи схожого лиха.

      Пішов, купив, прийшов, а фарби так мало...
      Я вернувся на ринок, а власник своїм салом
      І виразом обличчя послав мене геть.
      От що йому це дало?
      Де логіка? ДЕ?
      В мене сіра хатина,
      А в нього — життя.
      Мені треба одну банку,
      А йому лиш гроша.
      Я заплатив би,
      Та сенсу нема.
      Бо в мене сіра хатина,
      А в нього — чорна душа.

      2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Фастфуд
      Прокинувшись, в першу чергу йдеш у Макдак
      (Прихопивши, щоправда, пару штанів),
      Забувши про можливий рак
      Та застереження вже неживих праотців,
      Які й самі ніколи не були в фастфуді.
      Половина життя — жирна їжа, половина — понуре життя.
      Обмани типу "не буду"
      Не зупинять ходьбу у Макдак.
      Саме там ти вперше долив смагу в колу,
      Саме там ти вперше загримів
      У відділок під ритми рок-н-ролу,
      Які звучали в твоїй голові;
      Саме там ти заліп на героїні,
      Яка сиділа на героїні
      Й була поряд з тобою
      Заради дози,
      А ти, як дурень, з любов'ю
      Дарував їй троянди й мімози,
      Та все це закінчилось дуже різко:
      Через півроку вона вже в дурдомі.
      Лікар сказав: "зварилися мізки",
      А сам приліг поспати у кому.
      Ти покурив, та голодний ще й досі.
      Подумки кажеш "хай буде так"
      І незважаючи на свої ноги босі,
      Крокуєш по асфальту в Макдак.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Хікка
      А ви коли-небудь не виходили з дому протягом тижня?
      Чи двох, чи трьох...
      Неважливо. Коли все настільки монотонно, що ти вже й сам вилікувався від грижі
      Та побудував новий льох.
      Ну знаєте, таке буває, коли хворієш або симулюєш, щоб не йти до школи
      Або на поминки.
      І тоді залишається хіба одна зона,
      З якої ти не можеш вийти.
      І ти сидиш, лежиш, ходиш на місці лиш би чимось себе зайняти,
      А твої улюблені справи вже настільки дістали,
      Що ти мрієш їх забути, спалити, кинути за ґрати
      Десь на Альфа-центаврі або біля Непалу.
      Я не знаю, що ближче.
      Та й яка різниця?
      Якщо ти зміг самотужки вилікуватися від грижі,
      То тобі байдужі близькі та далекі лиця.
      Єдине, що дійсно хочеться, це нарешті вийти з дому.
      "Алло? О'кей, тільки принеси пива й рому".

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Агов, Маяковський!
      Агов, Маяковський, якби ти жив зараз, чи був ти радий
      Урба-
      нізації?
      Чи оспівував би ти й далі
      Труби
      І комуністичні акції?
      Чи вірив би й далі тим
      Ідеалам,
      Які насправді як дим,
      І тобі цього мало?
      Агов Маяковський, чи оспівував
      Би Єсєніна
      Й далі, хоч він із Росії та
      Не такий інтернаціоналіст як Лєнін?
      Агов, Маяковський, як тобі був би
      Кінема-
      Тограф сучасний? Він мав би тодішні зуби
      Чи і їх нема?
      Агов, Маяковський, де твоя Ліля,
      Через
      Кого ти пішов від нас на милю?

      2015



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Я не лицар
      Я не лицар на білому чи афроамериканському коні
      І ніколи не подам дамі руку.
      Я не солдат, який на війні
      Втирає собі, що все буде круто.
      Я не борець за права, волелюбний анархіст
      І мовчу завжди, коли мене спитають.
      Я не з тих, у кого хист
      Закопувати трупів підсвідомості у гаї.
      Я не алкаш і не синячу в провулках.
      Я не стріляю цигарки надворі.
      Я ніколи не був у наркопритулках,
      У горах, на морі.
      Ні, я не хейтер, який критикує інших поетів;
      Ні, я не наволоч, яка підставляє своїх;
      Ні, я не з тих, хто рахує, скільки залишилось центів;
      Так, я сліпий, без рук, без ніг;
      Ні, я не пишу для забави, реклами;
      Ні, я не з тих, хто вміє хоч щось робити;
      Ні, я не з тих хто заради слави
      Сидить біля розбитого корита.

      2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Вітер, ховаючи
      Вітер, ховаючи беззоряне небо,
      Потрапляє під ребра.
      Тепла, якого так довго чекали,
      Так мало.
      Ліхтарі засвітились ледь-ледь.
      Вони не виженуть темряву геть.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Злам
      Крізь дірку в озоні,
      Яка десь у зоні
      Комфорту,
      Запалиш конфорку,
      Відкриєш кватирку,
      Закриєш квартиру,
      Подаруєш нирку
      І зробиш усе, що так хотіли від тебе.
      Важко було, Ребе?
      Яка різниця?
      Повсюди ж лиця
      Ходою п'яної рисі
      Крокують до теплиці.
      Нагі та лисі
      Киці
      Лякають щоразу,
      Неначе зараза,
      Зовсім без мази,
      Зовсім без стразів,
      Каси,
      Ряси,
      ВОДОЛАЗИ?
      Що, в біса, вони забули тут?
      Неначе в Галлії Брут,
      У вівтарі бруд,
      У серці блуд,
      Стоїть цей муд-
      дак,
      Немов хворий на рак,
      Нанюхався лаку,
      Полюбив мак,
      Хак!

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Те, що
      Коли очі червоні,
      Ти більше бачиш.
      Але крізь долоні
      Не побачиш ні за що
      Те, що далеко
      І те, що в тобі;
      Те, що на небі
      І те, що в землі;
      Те, що довкола,
      Те, що вбиває:
      Не рак, не ебола,
      Не спайс із насваєм;
      Те, що жахливе,
      Те, що страшне;
      Дощ, грім і злива
      Вбивають тебе,
      Якщо ти не знаєш
      Їх джерела:
      Авелівський Каїн,
      Якого нема.

      Те, що боїшся признати собі,
      Не побачиш крізь долоні
      Побачиш це лише тоді,
      Коли твої очі червоні.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Probably future
      Мене вважають негідником, ворогом, сволотою,
      Який не знає нічого в житті.
      Та чи хіба це я, з уявною позолотою,
      Брешу про сенс усім і собі?
      Чи це я мовчу, щоб не образити
      Вбивць літератури всія Русі?
      Чи, може, я закриваю очі на казуси
      Поезії вбивць усіх?
      Мене називають позером, дебілом, сукою.
      Та чи мені не байдуже?
      Образливо, коли поети, які надлюдською мукою
      Не можуть потрапити в рай. Уже
      В раю всі місця зайняті тими,
      Хто мав би бути в пеклі.
      Там вони б показували свої тупі рими,
      А тут були би мертві.

      Називайте це як хочете: мені абсолютно все одно.
      Тільки потім не плачтеся, коли поезія стане лайном.

      2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Міста
      Підвали, клей, трава, шприци,
      Крокодил і героїн,
      Бомжі, двори, три букви
      На сто одній зі стін,
      Сміття, менти,
      Погоні, афери,
      Злочини, бабло,
      Вибори за мера,
      Райони, пітьма,
      Страх, кіоски,
      Гоп-стоп, труба,
      На тесті дві полоски,
      Смітник, сеча,
      Під'їзди, сварки,
      Алкаші, родини,
      Чай із пакетиків, заварки,
      Телевізор, огида, війна,
      Промивка, пудра, локшина,
      Обіцянки собі та іншим,
      ДТП, а ти без сина.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ****
      Do not obey

      Схотів тут дехто попустить мене.
      Ха! Будь ласка, я ж не проти.
      Ця ненависть до мене колись та й і пройде,
      Коли нерозум дехто зможе побороти.
      Ну що ж, о'кей, влаштуємо тут батл.
      Та так, для сміху, для людей.
      Запустимо наш спільний шатл
      Під назвою "Do not obey".
      На особистість переходити не буду:
      Знаєте, я сильно вище цього.
      Уявіть, як смішно було б, якби Будда
      Сперечався, хто є богом.
      Та не омину увагою я вірші,
      Бо я ж поет, такий-сякий
      (Хоч точно за більшість я не гірший,
      Бо не в золото одягнений — нагий).
      Повторитись варто тут про рими?
      Мені це вже набридло.
      Як без вогню немає диму,
      Так без образ немає бидла.
      Гаразд. Тематика? Можна щось сказати.
      Війна, кохання й трішки годноти...
      Насправді це — свідомості моєї кати,
      Та "без них же нікуди-и-и-и".
      Цікаво те, що плутають, де слон, де моська.
      Хто поет, а хто тихо кричить на терасі.
      Я поруч з вами — Маяковський,
      А ви біля мене — "тараси".
      Я знаю, в мене не буде підтримки
      Ні тут, ні де інде.
      Та відповідайте, будь ласка. Прошу, без затримки.
      Подивимось, що почує негідник.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Бомж
      Пам'ятаю, колись ішов чи то до школи, чи то бухати
      І побачив на дорозі бомжа.
      Ну я подумав і вирішив спитати, чому він там лежав.
      Задав питання: реакції нуль.
      Я повторив — той самий дубль.
      Трішки копнув ногою, плюнув і пішов далі.
      Та не тут-то було!
      Щось прокинулося в мені на кшталт совісті чи моралі
      Й урізалось у мене зубом.
      Я повернувся, підійшов до прохожого, спитав, чи він знає того мужика.
      Той округлив очі, ніби образився й щось промичав.
      Я подумав "О'кей, піду по справах, у мене ж їх купа".
      Та я не міг піти, в мене в голові крутилася одна думка.
      І я вигукнув: "Чому ти тут лежиш, брате?",
      А він відповів: "Тому що лінь вставати".

      2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Якось я взяв у руки телефон
      Якось я взяв у руки телефон, набрав номер
      І спитав: "Ало, чувак, є що?".
      У відповідь я почув: "Мудак, це дохлий номер,
      Не говори про таке по телефону, а краще
      Приходь на пів четвертої".
      Ну я прийшов, він мене накурив, все дуже добре.
      І пішов додому.
      Далі я взяв телефон, набрав уже інший номер:
      Сто два.
      Я задав те саме питання,
      Там сказав хтось "Ага,
      Щас придём к тебе на свидание".
      Мені щось підкинули, потім забрали,
      Не дали подзвонити, кинули за ґрати.
      Потім трішки потримали, посміялись і відпустили
      (ніби плюнули мені в рило).
      Я проклинав усе на світі
      Чи то через спайс чи то подяка міліції
      Чи то поліції.
      Але все ж узяв телефон, набрав до якоїсь церкви.
      Я не встиг нічого сказати: вони спитали, хто народився чи хто вже мертвий.
      Я кинув трубку,
      Взяв губку,
      Відмив свою пику від крові
      Яка появилася через спайс або коп(р)омєнтів.
      Взяв телефон, набрав сто три і мовив:
      "Ало, є що?". "Нема" — мені відповіли ніби з самих низів.
      Я кинув трубку у вікно,
      Сів, закурив, зрадів, ніби прийшла весна.
      Люблю, коли на питання "У світі хороше є що?"
      Відповідають "Нема".

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Пейзаж
      Хмари на небі сірі як душі.
      Земля почорніла, неначе калюжі
      Засяяли світлом бензинових вод
      За сто п'ятдесят десь на трасі у рот.
      Сонця немає на небосхилі
      Воно, можливо, висить десь позаду.
      Видно лиш свіжі смердючі помиї,
      Чутно лиш свіжу смердючу лайку.
      А ти ідеш по коліна в болоті,
      Витираєш плісняву в себе із рота
      Іноді, ну дуже рідко.
      Сліди зірки
      Впали до тебе в подвір'я.
      Хочеш вір, а хочеш — не вір, я
      Готовий на все заради омерти.
      Хмари на небі як душі обдерті.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Пума
      Солодкий чай, міцні сигарети,
      Зоряна ніч: я не боюся померти.
      Я боюся лиш жити, і то не завжди.
      Померти можна й від простої води.
      Та кого це цікавить? Хто про це думав?
      Хто блукав думками, як пума?
      Мабуть, ніхто. А, може, й усі.
      Кожен по-різному крутиться навколо своєї осі.
      Чому це так дивно? А чорт його знає.
      Не варто боятися собачого лаю,
      Коли він так близько, поряд, поглянь:
      Ти блукаєш світами, як пума, як лань.
      Навіщо тобі це? Навіщо, скажи!
      Там же немає ні зими, ні весни.
      А ти блукаєш і далі. Чому?
      Тому що вмираєш сотні раз на добу.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Вогнепоклонники
      Усе насправді ближче, ніж здається.
      І бог у кожному з нас.
      Жах і рай віруючого атеїста:
      Бога нема.
      А що, якщо ми всі — частинки бога?
      А що, як окремо ми — лайно?
      Що, якщо ми разом — аллах і яхве, а не Будда?
      Та все одно ми — лайно.
      Тьху ти, які ще в біса боги?
      Бог один — і це є ми.
      Кричіть, фанатики, кричіть!
      Бог один — і він це всі!
      Ні, не яхве, не аллах,
      Не крішна, шива, ґіта,
      Окремо від усіх я, звісно, не Ахурамазда.
      Але й ти не Анагіта.

      Хоча можна й далі молитися "Отче наш,
      Що єси у кожному з нас,
      Нехай святиться ім'я кожного з нас,
      Тому що ти наш".
      Можна й далі робити намаз,
      Щоб Вавилон не посягнув нас.
      Та за шекель ми таки продамося:
      Збриємо бороду, підстрижимо волосся
      Й перестанемо поклонятися вогню.
      А чому?

      А тому
      що
      нуд-
      но
      Жити за старими схемами.
      (Почекаймо ще сотні зо три років.
      Можливо, іслам теж усіх заїбе).
      А за Заратустру трутні ніяк не помруть.
      А на різдво, як завжди, мало ку-
      ті.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Молочний шлях
      Космічний корабель і далі пливе.
      Я не знаю, яка моя мета
      І чи близька вона. Але
      Мною керує Земля.
      Колись я любив дивитись на зорі
      І сподівався подарувати якусь із них
      Комусь там або своїй коморі.
      Можливо, вона б рятувала мене від лих.
      Хтозна, як могло б скластися життя:
      Я міг би стати політиком, бомжем, емігрантом.
      Хоча яка різниця? В мене й досі є своя зоря,
      Яка для мене дорожча, аніж уся нафта Еміратів.
      У школі мені казали, що космос — це романтично. Брехня.
      Нас усіх обманюють ще з колиски.
      Космос — обмежена нескінченність, яка не має свого ядра.
      Гірше того: вона не має й своєї миски.
      Яка різниця між суспільством та "Молочним шляхом"?
      Жодної. Хіба що у романтичній назві. Проте
      Мене й досі тягне додому, де я буду під рідним дахом.
      Мій корабе...

      Земля звертається до майора Тома.
      Сер, вставайте, час до школи.

      2015



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. Ніч — це осінь
      Ніч — це осінь; комусь до вподоби вона.
      Хтось каже, що в ній знаходиться сенс.
      Хтось каже, що в ній забагато лайна.
      А чим не лайновий сенс?
      Ніч — це космос, в якому немає межі.
      Це, ніби, добре і, ніби, погано.
      Хай інші вже гострять ножі,
      Бо ми до них ідемо негайно.
      Ніч — це романтика тихої зради,
      В якій є плюси, мінуси й інтеграли.
      Там немає годин або дати:
      Їх повністю ніколи не знали.
      Вночі хтось гуляє ввісні,
      Забувши при цьому вогонь.
      І помирає під тихі пісні,
      Які наспівує сон.
      У цю пору життя та доби
      Хтось, може, вийде на ґанок,
      Щоб почекати зими,
      Та після ночі настане світанок.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Як завжди
      Цигарки, гітара, пиво, горілка —
      Доходжу я ледве додому.
      Де ж моя домівка?
      Куди я приходжу після запою?
      До батька? До матері?
      Та ні, то здалося.
      Тіло у віскі, душа у лагері,
      А очі від смаги знов косять.
      А, може, й знайшов я мій дім?
      А, може, він поряд?
      Там, де з сигарет іде дим,
      Там, де очі косять?
      Не там, де шикарні вечері,
      Не там, де батьківське тепло,
      А там, де "Криваву Мері"
      Роблю для своїх за столом.
      Я завжди там, де градус,
      Я завжди там, де "білка",
      Я там, де мій п'яний казус,
      Я там, де пачок є кілька.
      Алкоголь — це погано,
      Куріння — вбиває.
      У кожного свої рани,
      У кожному Авелі — Каїн.
      Тому я вертаюсь додому,
      Щоб оклигати від "білки",
      Яка після чергового запою.
      Цигарки, гітара, пиво, горілка.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Холодний чорний чай
      Сам на сам зі своїми думками
      Я літаю між небесами
      І вбиваю внутрішній голос,
      Який тут близько або десь там. Ось
      Літаю, літаю, літаю
      У пошуках пекла чи раю;
      Або, можливо, частин Вавилону,
      Якого бракує з материнського лона;
      Або я хочу гарячого чаю
      Десь із Колумбії або Китаю.
      Я не знаю, чи зможу знайти.
      А якщо й знайду, то чи будеш там ти —
      Брехня та істина мого життя,
      Сенс, прокляття, доля моя,
      Мій Вавилон, моя Вальхалла,
      Ідеальна людина, смердюча свиня,
      Чай, еспресо, пиво, горілка,
      Бог-творець еволюції гілки,
      Моє страждання, моя любов?
      Та ні, не знайду ніколи. І знов
      Шукаю, літаю, знаходжу, вмираю
      Заради холодного чорного чаю.
      Шукаю. Знайду? Можливо. Не знаю.
      Я ж у пошуках пекла.
      І раю.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Спочатку було слово
      Спочатку було Слово.
      Не на івриті, англійською чи латинською мовою.
      Можливо, взагалі це вигуки німих,
      Які й досі захищають нас від лих.
      А, може, взагалі його не було?
      Яка різниця, коли перед очима дуло,
      Яке от-от вистрелить холостими?
      Яка різниця? Чорт із тим.
      От дехто каже, що бог жіночої статі.
      Якого дідька, вашу матір?
      От я не вірю, що бог — це жінка.
      Я взагалі не вірю в бога—чоловіка.
      Не вірю в феміністок, нацистів, комуністів.
      Їсти, їсти, їсти
      Їм потрібно видуманих ворогів.
      А от ви маєте свій гімн,
      Який закликає вбивати ворогів?
      А знаєте, байдуже, що я теж ніби не свій,
      Що нічого спільного у наших дій,
      Що за це мене вбиватимуть знову і знову, і знову...
      Спочатку було Слово.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Завтра
      Завтра я стану буддистом,
      Завтра я стану графом
      І потраплю я в Монте-Крісто
      Ось так, одним махом.
      Завтра я буду кимось,
      Завтра я вивчу мантри.
      Як корейський Кім ось
      Забирає в дитини маму.
      Завтра піду в президенти,
      Завтра закохаюся вдруге
      І зрозумію, що краще було б померти,
      Ніж витримувати таку наругу.
      Завтра я стану героєм,
      Не так, як ви раніше жили.
      Завтра зрівняюсь з горою.
      А сьогодні я — п'яне бидло.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Зрада втечі
      День після дня
      Наступає, звісно.
      Я і не я
      Рано чи пізно
      Будемо разом
      Або при зраді.
      Пройдемо через насип
      І будемо раді.
      День через день
      Будемо живі.
      Тікаємо ми геть
      Тут чи на війні.
      Ти і не ти
      Не знаєте, як бути.
      Війна або мир,
      "Halt" або "Червону руту"
      Заспіваєте або заспіваємо
      Пошепки, скромно.
      Тікаємо з раю ми
      Пошепки, скромно.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. куди
      синє світло і туман
      пролетіли крізь паркан
      де
      син аїда та христос
      вийшли голі на мороз
      десь
      вночі або на суші
      взяли хліб собі насущний
      десь там
      де хворий дід мороз
      лікував собі пронос
      десь там де
      демони країни оз
      були хворі на психоз
      десь там де ми
      знали так а може й ні
      щоб були космос та ножі
      десь там де ми
      десь там де ми
      де?
      де?
      десь?
      куди?

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Ліверпуль
      Електричка, автобус, літак,
      Попутки, яхти і танк,
      Вписки, відділки, Ла-Манш.
      Ліверпуль — не Крим: він буде наш.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Мамо
      Мамо, я живу в місті, де бігають не за тими;
      Де тупе бидло диктує свої правила богемі;
      Де ставлять на перше місце війну замість миру;
      Де всі злі вважають себе хорошими, а хороших — злими.

      Мамо, я живу місті, де не читали Шекспіра,
      Блока, Бодлера, Маяковського, Єсєніна та Жадана;
      Де декламують невмілого Шевченка невміло,
      Не знаючи при цьому, чи є сенс у тому, чи нема.

      Мамо, я живу в місті, де отримують ляпаси без причини;
      Де можуть вбити і ніхто не помітить,
      Де бояться влади, яка поки чинна.
      Зроби, мамо, собі таку замітку.

      Мамо, я живу в місті, яке ніби ідеальне,
      Та насправді в ньому ні для кого місця немає.
      Тут кожного мають анально й орально.
      Зате розмови про боротьбу за мої права є.

      Мамо, я живу в місті, де мене зненавиділи тисяч разів сто;
      Де проклянули мене та мій рід.
      Думаєш, таке лише моє місто?
      Ні, мамо, такий увесь світ.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Камбек
      Після кривавих боїв та критики,
      Я прийду, і ти залікуєш всі мої рани.
      Я тобі розповім про те, які всі слабкі та нитики,
      А потім вип'ю чаю, встану
      І піду геть. Геть настільки далеко,
      Що сам заплутаюся там.
      І знаєш, навіть за Стоунхеджем чи біля Мекки,
      Я б абсолютно все віддав,
      Щоб просто так усіх покритикувати та побити,
      Щоб отримати серйозні травми,
      Щоб мене знайшли десь у лісі чи полі жита,
      Щоб ти знову залікувала мене та напоїла чаєм,
      Щоб я вже вкотре розповідав про слабких,
      Про те, як я десь біля Месопотамії чи Індокитаю
      Тихо помер, народився, зник
      І прийшов знову попити трішки чаю,
      Трішки полікувати старі рани,
      Трішки наблизитися до раю.
      А потім знову піду. Ніби-то занадто рано,
      Але мені байдуже зовсім,
      Бо потрібно встигнути ще побити кілька пик,
      Поки не настали весна або осінь,
      Поки ти ще забуваєш мій лик.
      Я піду і не повернуся, можливо.
      Буду десь в буддистському храмі пити пиво.
      Але ти й надалі так само
      Наливатимеш мені чаю й лікуватимеш рани.

      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Галюцинації

      Я пам'ятаю часи, коли ми писали
      Про поетів-шлюх, руйнування системи,
      Про те, як ми боролися з козлами
      І маски з їх пик здерли.
      Я пам'ятаю часи, коли ми бухали дешеве пиво,
      Дули, приймали, грали в шахи.
      Від цього ми помремо завтра, можливо.
      Ось так просто, одним махом.
      Я пам'ятаю часи, коли ми були героями,
      Клятими захисниками свого замку.
      Герої, які отримали чималі пиздоліни
      Тільки вже забув: ввечері чи зранку.
      Я пам'ятаю часи, коли під Prodigy вставали з ліжок
      І спорили, хто піде за цигарками.
      Забували про безліч безлічей думок
      Лише для того, щоб не йти за цигарками з думками.
      Я пам'ятаю часи, коли був страх,
      Я пам'ятаю часи, коли був недотрах,
      Я пам'ятаю часи наші безбожні.
      Бля, чувак, вимкни Prodigy.

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Любов слабкого дурня
      Я бачив все:
      Життя, кохання і розлуку.
      Я бачив смерть,
      Яка проходила без муки.
      Я відчував усе на собі:
      Убивства, гибелі, народження.
      Я бачив, як помирають у вогні
      Від переохолодження.
      Я знаю все
      І дізнався це одразу,
      Коли мене
      Постигла та зараза.
      Та це не хвороба
      І навіть не вбивці.
      Зараза — це моя втома
      Від розуму-кровопивці.
      Ось так ішов я по житті,
      Як більшість із людей,
      Допоки одного дня мені
      В голову не прийшло безліч ідей,
      Думок,
      Дій,
      Умінь,
      Страждань
      Та розуму.

      А хтось далеко літає між планет
      І посипає на нас магічний цукор,
      Який складається з води й комет,
      Проте ми не почуємо, як звучить цей рупор.

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Шлях мій, шлях твій, шлях усіх
      Я поїду крізь всесвіт
      Через усі дороги й бездоріжжя,
      Через гирла неіснуючих рік,
      Яких не буде ніколи вже більше;
      Через залізниці та морські порти,
      Які перебувають у Світовому океані,
      В якому більш ніколи не буде води,
      Тому що ми завжди жили в омані.

      І нехай Бітли в навушниках — банально;
      Нехай по їх піснях надто просто писати щось,
      Бо всі речі: геніальні та бездарні
      Стають мейнстримом. І ось
      Знову написано вірш та повість.
      Від безвиході? Хтозна.
      Від нудьги? Навряд чи. Треба ж мати совість,
      Щоб писати отак. Хоча яка совість? Її ж нема...

      І знову будуть суперечки та парі:
      "Якого дідька така нудна дорога?"
      Та давайте скажемо собі,
      Що всюди нас очікують пороги.
      Усі зрозуміють це (чи не занадто пізно?)
      Після того, як пройдуть останній поріг.
      У кожного він інший, звісно:
      Шлях мій, шлях твій, шлях усіх.

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Без сенсу
      Життя і біле, й чорне,
      Й інші має кольори.
      Забудьтье філософію — вона як порно,
      Яке серйозно сприймаємо ми.
      Можливо й дійсно — вульгарне порівняння,
      А якщо подумати про це?
      Що провокує наше внутрішнє страждання?
      Чим ми мучимо себе?
      О ні, не філософією, ні!
      Це хороша штука, потрібна навіть дуже.
      Заплутано, бо плутаємося в собі
      Чим далі, тим дужче.
      То, власне, що ж робити?
      Заради чого ми живемо?
      Знову сіємо філософії жито.
      Жито на банальні теми.

      Але ж колись ми не були такими
      І не заморочувалися над непотрібними думками,
      Над відсутністю у віршах ритму й рими,
      Над тим, що ми наробили своїми руками.
      Згадайте своє мільйонолітнє минуле,
      Яке не заганяло нас у якісь там рамки.
      Ми хвилювалися над харчем і щоб вітром не здуло,
      А так...
      Меж у нас не було,
      Не є
      І не буде.
      Хіба якщо самі їх не створимо.

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Сан-Франциско
      Коли ти приїдеш у Сан-Франциско,
      Після квітів у волоссі та зустрічі з хорошими людьми
      Не забудь стати таким самим.
      А ще краще зроби це до того.
      А ще краще створи Сан-Франциско у собі.

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Паперовий король
      Усе це якось до дідька боляче
      Й знайомо,
      Коли торкаєшся до розпеченого скла
      На морозі;
      Коли вбиваєш себе петлею і вогнем
      Учора;
      Коли нічого не можеш,
      Ні на що не здатен.

      Усе це з часом набридає,
      І ти з жахом розумієш, що ось він, фінал.
      Але згодом ти нічого не зможеш, звичайно,
      Коли ти всього себе для чогось віддав.

      А колись ти був дуже перспективним перфекціоністом,
      Який міг би досягнути великих висот.
      Проте ти став для когось сатаністом-сіоністом,
      Який не дозволить іншим відкрити свій рот.
      Як і собі...

      А пам'ятаєш, раніше, років десь мільйон тому
      Ти писав до біса чудові картини.
      А зараз ти лиш бурмочиш під ніс: "Ніколи за картини не візьмусь,
      Мені вирішувати, я — людина".

      Але вчора ти помер. Ти хоч помітив це?
      Ах так, ти ж ніколи й не жив, фактично.
      Ти лиш існував і мучив сам себе,
      Бурмочивши при цьому: "Яке в мене гарне личко".

      Досить! ДОСИТЬ!
      Як сказав один поет, "боги помирають від раку простати".
      Але ти не бог і ніхто хотіти ним бути тебе не змусить,
      Померти від раку ти не вартий?

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Der Nebel
      Коли я нарешті повернувся додому
      (Звідки забув, десь далеко за Львовом),
      Я приліг утомлений на нерозстелене ліжко,
      Яке, як ніколи, здалось мені ніжним;
      І заснув.

      І наступного ранку,
      Сидячи з самою кавою до сніданку,
      Я задумався над банальними питаннями,
      Банальність яких збільшувалась банальними хвилюваннями.
      І це все крутилося навколо сигаретного диму.
      Ах точно, я ж кинув.
      Мій втомлений організм, мій утомлений розум
      Так хвилювалися через відсутність натхнення, наче відсутність дози,
      Що навіть вмикалися на кілька моментів,
      Які навряд чи викликали б захоплення у любителів брендів
      Та й узагалі усіх.

      А хіба хтось задумувався про те,
      Як хтось інший живе,
      Як важко жити тим,
      У кого в голові лише дим?
      Навряд чи, бо є один факт,
      Який пояснює кожен наш такт,
      Кожен подих, кожен крок, кожну смерть,
      Кожне сміття, яке викидається геть.
      Цей факт полягає у тому, (це потрібно сказати собі)
      Що всі ми — егоїсти. Абсолютно усі.

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Я кинув курити вчора зранку
      Я кинув курити вчора зранку,
      Відкинувши так останню ланку,
      Що проводить міст між мною й суспільством,
      Якого поглинуло зла обійстя,
      Яке давно вже хворе і скоро помре,
      Яке, мабуть, таким було завжди.
      Воно із собою до ями тягне й мене,
      До ями, в якій немає ні вогню, ні води,
      Ні світла, ні темряви, ні простого повітря,
      Ні тиші, ні шуму, ні справжньої влади віття,
      Якої й так ніколи не було й ніде,
      Яка померла ще до народження,
      Якої ніколи вже не буде.
      А ми й далі помиратимемо від переохолодження
      Сердець, почуттів, душ, думок.
      І не треба, панове, брехати собі.
      Ми помремо від раку й інших хвороб.
      І, власне, від своєї брехні.
      Від брехні, в якій ми давно потонули,
      Від брехні, яка набридла, якщо чесно,
      Від брехні, про яку б ми забули.
      Але так нечесно.

      І ось, докуривши останню цигарку,
      Допивши останню пляшку горілки,
      Закличемо стареньку добру циганку,
      Якій би просто подарували квіти,
      Від якої б не слухали старих розмов
      Про чоловіка, сім'ю, роботу, кохання,
      Про пенсію, яку затримують знову і знов,
      І, власне, про її пророкування.

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Світанок
      А сьогодні світанок почався надто рано,
      Коли ще автомобілів чутно не було,
      Коли ще шляху для світла до кінця не дано,
      Коли ще птахи співати забули,
      Коли ще всі в соціальній мережі,
      Коли вже всі забули про сон,
      Коли вже діти в обдертій одежі
      Просять поїсти й води під вікном;
      Коли ще всі двері на величезних замках,
      Коли вже злодії забули про гроші,
      Коли ще всі партії десь на вухах
      Дарують багато локшини й досі,
      Коли рекламуються на бідах і святах,
      Коли платять гроші за свої німби,
      Коли піклуються лиш у своїх порядках,
      Які всім потрібні. Ніби.

      А пам'ятаєте, як наступив вечір?
      Червоний колір на небосхилі.
      Пам'ятаєте, як ми сказали: "Нарешті!
      Терпіти давно вже були не в силі"?
      І він так і настав. Занадто пізно.
      Ну і що?
      Усі ж ми запізнюємося, дійсно?
      То нам можна, а вечору — ні? Отож.

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. I will not
      Анабіоз моєї душі і мого тіла,
      Які я загорнув для відправки невміло,
      Знову почався, та я вже готовий
      І знову вжив найдорожчий наркотик.
      Та я забув про улюблений свій алкоголь,
      Який робив так, що відчував я себе, як король.
      Хоча ним і є.
      Та чи цікавить це мене чи когось іще?
      Ні. Звісно ж ні!
      Нікому ні за що ніколи в житті!
      Та чи віддам я колись своє життя в боротьбі?
      Чи це було потрібно мені?
      Не буду я брехати собі.
      Нікому ні за що ніколи в житті!
      Чи я змішаюся із купою бруду?
      Ні
      Ніколи
      Я
      Не
      Буду!

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Strawberry Fields Forever
      І небо над нами не те.
      Не те, що було раніше.
      Усі ми кричимо, показуючи лиш себе,
      Лиш свої малюнки, свою музику, свої вірші.
      Лежимо низько під травою,
      Роздумуємо дійсно про ніщо:
      "Завтра на роботу, післязавтра попрацюю, через рік повоюю.
      До біса, кому потрібне це лайно?"
      А й дійсно
      Нікому.
      Ми це зрозуміємо, звісно,
      Але надто пізно.
      І кожен зробить це по-різному.
      І поставить кому.
      Так, можна було б поставити і крапку,
      І три крапки, і тире,
      І знак оклику зі знаком питання за кавою зранку,
      Допоки не помре.
      Допоки не згине все те, що нас спонукає туди.
      Туди, де нічого нема, нічого не було.
      Униз. Просто униз.
      Я не хочу тримати в руках усе
      І навіть останній морський бриз.
      Ні, у мені не все ще померло.
      І в тобі, і в них, і взагалі у всіх клятих істот,
      Яких вони самі роздерли,
      Які померли від сухот,
      Які й не жили тут насправді,
      Яких не було тут ніколи,
      Які у школі, в притулку для безпритульних, у Верховній Раді,
      Які були звинувачені у змові,
      Які посеред нас були завжди,
      Серед яких і ти.

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Моє море висихає останні кілька декад
      Моє море висихає останні кілька декад.
      Воно, як і я, самотнє в собі назавжди.
      Жило собі й живе відлюдно, без порад,
      Хоч має безліч людей у собі.
      Хоч до нього багато хто хоче,
      Хоч про нього багато хто говорить,
      Жити із кимось, як і я, море не зможе,
      Жити взагалі не може море.
      Моє море висихає останні кілька декад.
      Воно, власне, ніколи не було повним.
      Так собі, заповненим лише на кілька десят
      Мілілітрів. Зовні.
      Йому, як і мені, набридло все і вся,
      Він, як і я, хоче спокою тільки.
      Зникли і його гордість, і моя,
      Але їм і взятися, власне, немає звідки.
      Моє море висихає останні кілька декад.
      І весь цей час надзвичайно важкий.
      Важчий, ніж 25 років для солдат,
      Яким лиш те й наказують "Піди й убий!",
      Які лиш те й роблять, що сподіваються на відпочинок —
      Єдине, чого їм насправді треба.
      Звісно, якщо вони до нього встигнуть;
      Звісно, якщо зашвидко не підуть до неба.
      Звісно, якщо в них буде не існування,
      А життя. Та ніхто так не живе.
      Для кожного це — по землі пересування,
      Чортове пересування, допоки не вмре.
      Моє море висихає останні кілька декад
      І не може висохнути воно.
      Море так довго старається, однак
      Його й досі багато все одно.
      І я намагаюся змінити хоч щось на світі,
      Та це у мене не виходить ніяк.
      Я не можу нічого не зробити.
      Моє море висихає останні кілька декад.

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --