Ярославе, я давно хотів вам запропонувати одну річ, а після останнього творчого вечора ці думки особливо настирні, - чи не згодилися б ви вести творчу сторіночку поета Симоненка? Ви, Ярославе, як на мене, з нас усіх найближчі до Нього.

Ох, Ярославе, нам (мені і моєму селітеру) уже ніхто не допоможе :) Хіба що паталогоанатом? А ось в сенсі Нам усім, це так, тільки на Вас і Надія!

Ну, якщо усім (і селітеру також), то справа того ВАРТА!

Та нема за що, хотілося б Вас побачити.

Зустрічі РАЗОМ


У середу, 18 листопада о 18.00 за адресою: м.Львів, вул.Наливайка, 5, конференц-зал, відбудеться поетичний вечір «Осінній мотив». У цей день, коли з дерев злітають останні пожовклі листочки, на зустрічі буде тепло, горітимуть свічі, звучатимуть музика та вірші.

Будемо раді бачити всіх наших друзів та симпатиків. Не забудьте з собою принести хороший настрій, ліричні емоції та Ваші вірші

http://together.lviv.ua/index.php?id=448

План поетичного вечора «Осінній мотив»

(18 листопада о 18.00 за адресою: м.Львів, вул.Наливайка,5)


18.00 - 18.15 огляд виставки картин Ірини Токарської під звуки гарної музики
(і одночасно всі збираються, хто припізнюється, бо потім шастання треба припиняти, щоб не збивати настрою виконавців і слухачів)
також пропонують підійти до окремого столику з поезіями різних авторів для перегляду присутніми

18.15 - початок вечора: всі всідаються, запалюють січки, розливають каву і до кави, вимикають зайве світло

18.20 - ведучий вечора Жорж Дикий вітає присутніх і
- дякує художниці Ірині Токарській за виставку
- представляє всіх присутніх

!8.25 ведучий надає слово Богдану Гордасевичу, який робить невеличкий вступ про Богдана-Ігоря Антонича з нагоди 100-річчя.

18.30 - 18.50 - композиція по темі Богдана-Ігоря Антонича

18.50 - 19.50 - довільна частина виступів поеті і бардів.
А зокрема поетів:
- Ірини Токарської
- Сашка Морушка
- Жоржа Дикого
- Ярослава Нечуйвітер
а також бардів
- хххххххх
- хххххххх

19.50 - закриття вечора, слово Володимиру Маліновському

20.00 - всі по домам чи кавярням...

Виступи в межах 5-8 хвилин, максимально -10. Регламент пильнує ведучий.
Мобілки виключені і ніхто нікуди не ходить, окрім великої потреби до виходку під час зміни виступаючих.

Уклав 12:33 17.11.2009 Богдан Гордасевич, корективи можливі

Андрій Смирягин
(адаптація з російської на українську Богдана Гордасевича)

ВЧІТЬСЯ СТРІЛЯТИ!

Йде операція. Чути трагічний голос хворого:
- Доктор, я здається, не заснув.
- Та бути того не може!
Доктор натхненно продовжує оперувати.
- Доктор, слово честі, я не сплю.
- Та припиніть базікати!
Доктор робить розкішний надріз.
- А-а-а! Боляче!
- Ти дивись, і в правду не заснув.
- Я ж вам про це кажу.
- Краще мовчіть собі в ганчірочку... із хлороформом. До речі, дайте йому ще.
- Кайф!.. Доктор, а ще можна?.
- Можна.
- Кайф!.. А ще?..
- Можна. Дайте йому киянкою по чолу...
Бум!!!
- Дикий кайф!.. А ще киянкою можна?..
- Вистачить з вас, а то швидко звикнете.
- Доктор, ну як там? Це небезпечно?
- Хворий, ви мені заважаєте.
- Я можу і піти.
- Hі-ні, залишіться. Hічого небезпечного немає. Куля пройшла навиліт, не зачепивши життєво важливих центрів. До речі, що за кретин у вас стріляв?
- Чому кретин?
- Так хіба ж так стріляють! Трошки вище треба брати було, і лівіше, лівіше...
- Вже як вийшло.
- І де ж це вас так?
- Усе дуже просто, доктор. Лежу я пізно ввечері з жінкою в постелі, нікого, крім жінки, не чіпаю, і раптом, БУМ! БАХ! її чоловік прийшов.
- А! Виходить, чоловік стріляв?
- Яке там! Слухайте далі. Виходить, лечу я голий з балкона, нікого не чіпаю, і раптом, БУМ! БАХ! падаю на улюблену собачку дільничного міліціонера.
- Ага, виходить, дільничний стріляв.
- Він, звичайно, стріляв, але потрапити жодного разу не потрапив. Виходить, біжу я собі голий по вулиці, біжу, нікого не чіпаю. І раптом, БУМ! БАХ! чую, ззаду хтось доганяє. Виявилося, то маніяк-убивця на сексуальному грунті.
- Hевже, він стріляв?
- Hі, цей усього лишень мене ласкаво душив. Добре, поруч рокери на мотоциклах розважатися їхали. Ми з цим маніяком три квартали від них втікали.
- Так ці, чи що, стріляли?
- Та що ви! Це ж діти, пустуни. Правда, бідного маніяка на смерть усе-таки задавили.
- Hу а вас коли, нарешті, пристрелять?
- А ви слухайте. Виходить, забігаю я, від гріха подалі, у комерційний магазин, намагаюся натягнути перші-ліпші штани, що трапилися, і раптом, БУМ! БАХ! заскакує сторож...
- Стріляв?
- Так, точніше - відстрілювався. Тому як відразу за мною в магазин увірвалися рекетири.
- Рекетири, виходить, стріляли?
- Навіщо їм стріляти, вони поклали нас на живіт і діяли паяльником. Добре, сторож перед смертю встиг зізнатися, що я тут ні при чому. Мене і відпустили. Вийшов, нікого не чіпаю, аж тут прямо на зустріч красива самітня дівчина з готелю виходить. А я, як на зло, одягтися не встиг. Вона дістає із сумочки пістолет і БУМ! БАХ!
- Ну і як - попала?
- Попала, і не раз, тільки пістолет у неї був газовий, нервово-паралітичного дії.
- Так хто ж у вас, чорт забирай, тоді дірку зробив?
- Я ж оповідаю. Виходить, приходжу я над ранок додому до дружини, голий, із синьою від побоїв пикою і задом в шрамах, та ще під газом, ну тим нервово-паралітичним. Hікого чіпати не збираюся, і отут раптом, БУМ! БАХ! вискакує тесть із двостволкою.
- Поцілив?
- Так...
- Hу нарешті - є!
- Жінці шротом у дупу.
- Слухайте, хворий, я на вашому місці після всього цього пішов би і застрелився.
- Так а що ви думаєте, я тут у вас чому лежу?!!